Реферат "Формування в учнів початкової школи здоров'я збережувальної компетентності за змістом освіти "

                                 ЦЗ та БЖД Дніпропетровської області

Павлоградські територіальні курси ЦЗ та БЖД

 (ІІ категорії)

                                                  

 

 

                                                        РЕФЕРАТ

Тема 81.

Формування в учнів початкової школи здоров'я збережувальної компетентності за змістом освіти .Значення ,основні положення державного стандарту. Як початкова школа сприяє формуванню здорової поведінки. Профілактика травматизму. Правила поведінки на водних об’єктах .Поняття тяжкі і легкі травми. Безбар'єрний безпековий простір.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала: Тутова Інна Ігорівна

 

 

Навчальні питання:

Формування в учнів початкової школи здоров'язбережувальної компетентності за змістом освіти .                                                                                                                   Основні положення державного стандарту.                                                               Як початкова школа сприяє формуванню здорової поведінки                          Профілактика травматизму, ліками, електроп.приладами.                            Правила поведінки на водних обєктах.                                                                   Поняття тяжкі і легкі травми.                                                                                            Безбар’єрний безпековий простір.

Вступ

Збереження здоров’я дітей є одним із найважливіших завдань сучасної освіти. Початкова школа відіграє ключову роль у формуванні здоров’язбережувальної компетентності учнів. Це комплекс знань, умінь і навичок, спрямованих на підтримку та зміцнення здоров’я. Формування такої компетентності закладене у змісті державного стандарту початкової освіти та здійснюється через навчально-виховний процес.

Основна частина.

1.Значення здоров’язбережувальної компетентності.

2.Формування здорової поведінки в початковій школі

3.Профілактика травматизму

4.Правила поведінки на водних об’єктах та у громадських місцях

5.Безбар’єрний безпековий простір .

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Формування здоров’язбережувальної компетентності в учнів початкової школи є ключовим завданням освіти. Дотримання державного стандарту, організація безпечного середовища та активне залучення дітей до здорового способу життя сприяють збереженню їх фізичного та психічного здоров’я. Навчання основам безпечної поведінки допомагає уникати травм і сприяє усвідомленню важливості власного здоров’я.

 

 

 

 

 

      За Державним стандартом початкової загальної освіти учень початкової

 

школи отримує знання, уміння та навички, що допоможуть йому

 

підготуватися до подальшого навчання. Завдання вчителя сучасної школи

 

полягає у формуванні кола компетентностей – ключових, предметних,

 

 міжпредметних.

 

          Найбільш актуальним завданням сучасного вчителя є формування

 

ключових компетентностей молодшого школяра. Одна з ключових

 

компетентностей – це  здоров’язбережувальна.

 

Ця компетентність включає в себе:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        

 

Усі ми хочемо бачити дитину здоровою, розумною, успішною. Але, на жаль, статистика стану здоров’я школярів сьогодні є досить невтішною. За даними Міністерства охорони здоров’я України 90% усіх дітей мають відхилення в загальному стані здоров’я. Із них 30% мають по два та більше захворювань. Велике занепокоєння викликає подальше зниження віку дітей, схильних до вживання алкоголю, тютюнопаління та наркоманії, зокрема, дітей 8-10 років.

         Тож актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування здорового способу життя як цінності.

          Основи здоров’я  закладаються з дитинства, тож збереження, формування та зміцнення здоров’я кожної дитини є пріоритетним завданням суспільства, родини, навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати у дитини відповідальне ставлення до власного здоров’я і знання про нього, здорові вподобання, інтереси, потреби та життєві звички.

         Майбутнє людини значною мірою залежить від стану всіх складових здоров’я (фізична, соціальна, психічна, духовна), від уміння берегти здоров’я і життя за будь-яких життєвих ситуацій. Звідси випливає важливе завдання сучасної школи – сформувати в учнів потребу цінувати власне здоров’я і життя як найвищу індивідуальну та соціальну цінність.

          Здоров’я є тією вершиною, на яку кожна людина сходить самостійно, тому будь-які прогалини у процесі формування в дитини відповідальності за власне здоров’я чи в пошуку ефективних шляхів його зміцнення можуть привести до втрати здоров’я покоління наших громадян.

         Одне з найважливіших завдань сучасної школи – навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я. 

         У контексті зміцнення здоров’я чільне місце займають здоров’язберігаючі освітні технології, до яких належать всі  педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я. Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язане з активним залученням учнів і батьків до здоров’язберігаючого навчального процесу.

          Вчитель може не тільки навчити дитину дій, що приведуть до формування певних переконань щодо здорового способу життя, а й опосередковано вплинути на її родину. І працювати потрібно не стільки з дитиною, скільки з усією сім’єю.

         Просвітницьку роботу і з батьками, і з дітьми необхідно проводити паралельно. Завдання вчителя – дати їм зрозуміти, що від способу життя сім’ї залежить здоров’я дитини. В роботі з батьками та дітьми потрібно дбати про формування мотивації бути здоровим. Підбирати таку інформацію, яка є актуальною, цікавить і малих, і дорослих, є доступною та потрібною. Після того, як учні опрацьовують інформацію, вона стає їхнім надбанням. Вони отримують знання, а через вміння і навички – досвід. Їхній власний досвід сприятиме формуванню позиції щодо здорового способу життя. Саме вона стає підґрунтям для ціннісних орієнтацій.

         Кожна інформація та кожна вправа повинні мати чітко визначену мету. Цікавим є те, що вже учні початкової школи на своєму рівні активно впроваджують метод «рівний – рівному» в неформальному довірливому спілкуванні з однолітками. Вони не тільки передають інформацію, що зацікавила їх, а й впевнено переконують друзів, чому не можна самому ходити вечорами, контактувати з незнайомцями, чому куріння шкідливе тощо.

        Під час уроків та в позаурочній роботі вчителя основна мета  - не  тільки розкрити молодшим школярам чотири основні складові здоров’я (фізична, психічна, соціальна, духовна), а й забезпечити їх належне формування.

        Психічна складова здоров’я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Психічне здоров’я розкривається через розвиток основних функцій психіки людини. Врахування особистісного чинника в навчальному процесі відіграє велику роль.

        Особистість завжди відзначається індивідуальною своєрідністю, вона має своє неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях. Тому всі уроки «Я досліджую світ» мають проходити під девізом «Твоє здоров’я у твоїх руках, тож бережи його щоденно!». Під час вивчення тем «Емоції і почуття», «Характер і здоров’я», «Особа і особистість», «Хочу, можу і мушу» учні усвідомлюють, що кожен із них є особистістю неповторною, яка впевнена у своїх можливостях, наполегливо переборює труднощі, з адекватною самооцінкою. Аналізуючи і визначаючи самооцінку дітей та маючи результати аналізу, використовуються різноманітні методи і прийоми для виховання в учнів поваги до себе й до інших людей, віру у свої можливості і здібності, прагнення бути здоровими, а головне – бажання жити і радіти життю.

         Психічна складова тісно пов’язана з соціальною. Соціальну складову здоров’я необхідно формувати як ефективну взаємодію дитини із соціальним середовищем. І в основі її лежить адаптованість дитини до життя в соціумі. І це значною мірою залежить від нас, дорослих. Часом батьки, купуючи дітям комп’ютерні ігри, «переселяють» дітей у віртуальний світ, і дитина приходить до школи, не маючи навичок взаємодії з іншими дітьми та дорослими. І найголовніше завдання вчителя – залучити цю дитину до дитячої спільноти, дати їй зрозуміти, що її люблять, поважають, що навколо друзі. Для того, щоб сформувати в учнів життєві навички, спрямовані на здоровий спосіб життя, треба намагатись створити умови для спілкування дітей. Дуже доречні в цій ситуації ранкові зустрічі. На них  учні вчаться спілкуватися; більше дізнаються один про одного, вчаться слухати і чути, висловлювати свою думку та поважати думку іншого, приймати рішення та аргументувати свій вибір.

  Таким чином у класі панує атмосфера психологічного комфорту. Кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. Це допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно.

         Формуванню в учнів здорового способу життя в колективі допомагають вправи на уроках української мови на зразок «Продовж речення». Наприклад: «Назар на цьому тижні найкраще …(написав контрольну роботу, грав у гру, розповів смішинку, сказав комплімент)» або: «Я хочу подякувати Марійці за те, що вона… (допомогла мені намалювати малюнок, поділилася цукеркою, принесла цікаву гру )»… Це щоденна кропітка робота. Та вона дає свої результати. Саме так формується позитивна самооцінка дитини. У дітей вона складається з наших слів, поглядів, ставлення до них. І часом непомітно своєю неувагою, невмінням вчасно відреагувати на дитячу поведінку ми стаємо причетними до руйнування їхньої самооцінки.

         За час роботи слід виробити для себе певні правила, які допомагають сформувати позитивну самооцінку дитини:

1. Хвалити дитину за старанність так само, як за досягнення.

2. Дати зрозуміти, що старанність і наполегливість важливіші за результат.

3. Допомогти дітям ставити перед собою реальні цілі.

4. Критикувати не саму дитину, а вчинки. Наприклад, дитина вилізла на високе дерево. Не казати : «Куди ти поліз? Ану зліз негайно!», а: «Ти сміливий хлопчик. Але ти можеш впасти і розбитися. Не роби більше цього».

5. Дати дитині відчути справжню відповідальність. Кожна дитина має певні обов’язки в класі. Вона відчуває себе членом команди.

6. Часто говорити своїм учням про те, що вони гарні, добрі, чуйні, мужні, справжні друзі. І вони стають такими.

        Необхідно намагатися розвинути в дітей віру в себе, впевненість. Вчити цінувати індивідуальність у людях. І дуже допомагають у цьому презентації сімейних газет. До цієї роботи долучається вся родина. А завдання вчителя тільки скерувати цим процесом. Родинні газети можуть бути і тематичними: «Мої домашні улюбленці», «Моя сім’я», «Тато, мама і я – здорова сім’я» тощо. В газетах батьки разом із дітьми малюють, пишуть. Тут є статті і про сімейні традиції, і рецепти здоров’я, і поради лікаря, і родинні фотографії. Діти залюбки презентують такі газети. А виготовлення їх – це не тільки спільно проведений час з дитиною, а й цікаве довірливе спілкування та формування певних родинних ціннісних орієнтацій.

         На уроках з «Основ здоров’я», під час екскурсій та й загалом під час індивідуального довірчого спілкування слід розповідати дітям про те, як берегти своє здоров’я, що таке здоровий спосіб життя, як діяти в ситуації, що загрожує здоров’ю та життю людини, спираючись на власний досвід дітей. Враховувати і особливості сприйняття учнів молодших класів, власне переваги образного мислення над абстрактним. Використовувати емпіричне навчання. Так, наприклад, вивчаючи тему «Охайність і особиста гігієна школярів: як правильно вмиватися, купатися, доглядати за зубами, вухами, носом та очима», учні можуть не тільки прослухати інформацію, а й розглянути під мікроскопом свої руки. Вони реально побачать, скільки мікробів є на немитих руках. Відповідно зрозуміти, для чого потрібно вмиватися і доглядати за своїм тілом. Зустрічаючись з лікарем стоматологом, діти дізнаються, як і для чого потрібно чистити зуби. Цікавою буде і його демонстрація, як мікроби руйнують зуби. А після досліду, коли шматочок курячої печінки розчиниться під дією «Пепсі-коли», учні обережніше стануть ставитися до власного харчування.

         Практичні приклади допомагають школярам зрозуміти, для чого потрібно вести здоровий спосіб життя, як потрібно харчуватися, щоб бути здоровим, яких правил гігієни дотримуватися.

         Духовна складова здоров’я є своєрідною вершиною, яка збирає все найкраще в людині, завдяки чому людина стає особистістю. І на цю складову особливо великий вплив мають батьки. Саме тут формуються сімейні цінності. Багато уваги духовному здоров’ю слідприділяти на уроках громадянської освіти, виховних годинах, присвячених мистецтву, культурі, історії.

         Працюючи з батьками, необхідно донести до них, що здоров’я дитини на 50% залежить від способу життя, і вони своєю поведінкою моделюють для власної дитини, який спосіб життя потрібно вести. Іноді для батьків це відкриття. Така форма роботи з батьками, як семінари-тренінги, змінює ставлення батьків до дітей. Вони краще починають розуміти їх. Батьки повинні знати, що здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад, щоб успішно дбати про здоров’я своїх дітей.

         Фізична, психічна, соціальна, духовна складові здоров’я тісно пов’язані між собою. І їх належний розвиток є підґрунтям для формування здорового способу життя та ціннісних орієнтацій. На уроках та в повсякденному житті  слід розповідати учням про чинники, що впливають на їхнє здоров’я. Вони самостійно визначають дії, які потрібно виконувати, щоб бути здоровим. Так, наприклад, вивчаючи тему «Сім’я і здоров’я» (3-й клас) учні, працюючи в парах, отримують завдання на вирізаних із паперу кружечках – «перлинках здоров’я» написати, що потрібно робити, щоб бути здоровим. Діти обговорюють та записують практичні дії, які будуть для цього виконувати: займатися спортом, одягатися відповідно до погоди, їсти корисну їжу, вчасно лягати спати, мити руки перед їдою, чистити зуби, слухати поради дорослих, яким довіряєш, не довіряти незнайомим людям, не перебігати дороги перед машинами тощо. По завершенню вправи учні створюють з «перлинок» ланцюжок здоров’я, який може бути прикріплений на стінах класу і щоденно нагадує, що потрібно робити, щоб бути здоровим.

         Необхідно намагатися донести до кожного, що здоров’я – це право, дане нам від народження. І це право захищене державою. Так, під час вивчення теми «Твої права» діти не тільки опрацьовують Конвенцію ООН «Про  права дитини», а й малюють малюнки до певних статей Конвенції. Цікавим для дітей є завдання знайти, в яких казках і які саме права порушені. Знайомлячи учнів з правами дитини, слід підводити учнів до висновку, що право покладає на тебе і певні обов’язки. Так, наприклад, разом з учнями можна розібрати, що право на освіту покладає на них обов’язки: вчитися, слухати вчителя, виконувати домашнє завдання, ходити до школи…

         Та основне, що повинні зрозуміти діти, це те, що вони мають право бути здоровими та жити у вільному від наркотиків та насильства світі. А відповідальність за реалізацію цього права лежить і на них, і на найближчих дорослих.

         В основі формування компетентностей щодо здорового способу життя лежить звичайний дитячий інтерес. «Як зробити так, щоб дітям було цікаво вчитися?» Це питання вчителі  задають собі щоразу. Різноманітні форми, методи та прийоми активного навчання – мозковий штурм, робота в парах, мозаїка, карусель, галерея, кутки – шлях до успіху в роботі з дітьми.

         Принцип активного навчання забезпечує інтерес дітей до знань, запобігає перевтомі. За допомогою активних методів навчання діти отримують важливу для себе інформацію, що сприяє формуванню знань, умінь та навичок щодо здорового способу життя та позитивного уявлення про себе, через визнання сильних якостей своєї особистості, співчуття та поваги до інших людей, визнання поведінки, яка вважається прийнятною в суспільстві, визначення цінностей. Діти набувають навичок здорової міжособистісної комунікації, критичного мислення для розв’язання складних проблем, пошуку альтернатив, вчаться висловлювати свою думку, відкрито говорити про свої почуття, приймати рішення в ситуаціях, які загрожують здоров’ю. Ми, дорослі, повинні навчити дитину робити вибір, що не зашкодить життю та здоров’ю, бо всі ми хочемо бачити дітей здоровими та успішними.  

Формування здорової поведінки та ставлення в учнів початкової школи є ключовим завданням сучасної освіти. Цей процес передбачає не лише передачу знань про здоров'я, але й розвиток навичок та установок, які сприяють збереженню і зміцненню здоров'я дітей.

Значення формування здорової поведінки в початковій школі

Період початкової школи є визначальним для формування здоров'я учнів, виявлення їхнього творчого потенціалу та інтенсивного розвитку здібностей. У цей час закладаються основи здорового способу життя, які впливають на подальший фізичний та психічний розвиток дитини. Дослідження показують, що раціонально організоване навчальне середовище суттєво підвищує стан здоров'я учнів.

Основні положення державного стандарту щодо здоров'язбережувальної компетентності

Державний стандарт початкової освіти України передбачає інтеграцію здоров'язбережувальних технологій у навчальний процес. Це включає використання активних методів навчання, впровадження програм фізичного виховання та здорового харчування, а також створення безпечного освітнього середовища. Важливим компонентом є тісна співпраця педагогів і школярів, професійні вміння працівників та їх компетентність у питаннях здоров'язбереження.    

 

Роль початкової школи у формуванні здорової поведінки та ставлення

Початкова школа сприяє формуванню здорової поведінки через:

• Викладання «Я досліджую світ» : Навчальні програми включають теми, пов'язані з гігієною, харчуванням, фізичною активністю та емоційним благополуччям.
• Організацію фізичної активності: Регулярні заняття фізкультурою, рухливі ігри та фізкультхвилинки сприяють фізичному розвитку та формуванню позитивного ставлення до спорту.
• Забезпечення здорового харчування: Школа може організовувати харчування, яке відповідає принципам здорового раціону, а також проводити освітні заходи щодо важливості правильного харчування.
• Психологічну підтримку: Створення дружньої та підтримуючої атмосфери в класі сприяє емоційному благополуччю учнів.
• Виховні заходи: Проведення бесід, тренінгів та інших заходів, спрямованих на профілактику шкідливих звичок та формування відповідального ставлення до власного здоров'я.

Таким чином, початкова школа відіграє важливу роль у формуванні здорової поведінки та ставлення учнів, забезпечуючи комплексний підхід до збереження та зміцнення їхнього здоров’я.

 

 

Пам'ятка щодо запобігання дитячого травматизму у побуті 
Побутовий травматизм — це ушкодження, які діти отримують удома. До найнебезпечніших ушкоджень належать опіки полум’ям, хімічними речовинами та падіння з висоти. Для запобігання травматизму слід дотримуватися певних правил.

-Постійно турбуйтеся про безпеку вдома.

-Систематично виховуйте в собі обачливість і обережність.

-Особливо обережно слід поводитися з вогнем і під час користування електричними приладами.

-Недопустимі пустощі на балконах і драбинах, треба уникати забиття та падіння з висоти.

-.Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах, якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння.

-Суворо дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах;

-Ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал «бережись автомобіля». У тих місцях, де нема тротуарів, іти слід по лівому боці вулиці назустріч транспорту;

-Переходити вулицю тільки на пішоходному переході або біля світлофора

Батьки повинні контролювати вільний час своєї дитини, а саме прогулянки ввечері.

При отриманні побутового травматизму,батьки повинні обов′язково повідомити класного керівника.

 

Пам'ятка щодо запобігання дитячого травматизму у побуті 
 

Побутовий травматизм - це ушкодження, які діти отримали вдома: у квартирі, у дворі чи в саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але найнебезпечніші з них - це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. 

Принципи запобігання побутового травматизму: 
 

• 
  постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома; 
• 
  батьки систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність, особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами; 
• 
  потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. 

Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями: все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину.

Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах, якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.

Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження, яких зазнають на вулиці.

Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти тонуть, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:

- правильний вибір та обладнання місць купання;

- навчання дорослих і дітей плаванню;

- суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах;

- постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

Найтяжчим, з найбільшим процентом смертності, є травматизм, отриманий від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І знову ж таки головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли вони ідуть до школи чи з неї, а також у години дозвілля. А призводять до цього - незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом.

Для профілактики дорожньо-транспортного травматизму, необхідно: 

• 
  скласти відповідні екзамени на право водіння транспортними засобами, щоб кататись на мопедах та моторолерах; 
• 
  вчити правила дорожнього руху; 
• 
  ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал «бережись автомобіля». У тих місцях, де нема тротуарів, іти слід по лівому боці вулиці назустріч транспорту; 
• 
  переходити вулицю тільки на пішоходному переході або біля світлофора. 

Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі. Найкраще покататися на ковзанах в спецiально обладнаних мiсцях чи майданчиках.

Правила безпеки при користуванні електроприладами

 

 

1. Перед вмиканням електроприладу необхідно візуально перевірити електрошнур на наявність механічних пошкоджень.

2. Електроприлад повинен бути надійно заземлений згідно з правилами установки приладу.

3. Забороняється працювати з електроприладом вологими руками.

4. Не можна залишати електроприлад без нагляду на довгий час, після закінчення роботи перевірити, чи все вимкнено.

5. Бажано дітям не можна користуватися електроприладами без нагляду дорослих.

6. При виявленні або виникненні несправності в електроприладі викликати електрика.

7. Категорично заборонено виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно.

8. Якщо Ви дивитесь телевізор, а екран погас або почав миготіти, ні в якому разі не можна по ньому стукати. Його треба негайно вимкнути.

9. Якщо щось потрапило до телевізора, радіоприймача та інших електроприладів, які працюють, треба, в першу чергу, їх вимкнути. Ні в якому разі не можна лізти туди олівцем чи іншим предметом, коли електроприлад увімкнутий.

10. Не залишайте без нагляду увімкненими в розетку електроприлади.

11. Забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вразити електричним струмом.

12. Не можна заповнювати водою ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі.

13. Не торкайтесь мокрими руками та не витирайте вологою ганчіркою електричні кабелі, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, ввімкнені в електромережу.

14. Не можна підвішувати речі на кабелі.

15. Коли виходите з дому - вимикайте всі електроприлади.

16. Не користуйтесь саморобними електричними приладами. Використання електричних приладів не за призначенням або невміле користування ними, може призвести до пожежі!

Під час прогулянки забороняється підходити до оголених дротів та чіпати їх руками; розводити багаття під лініями електропередач, поблизу підстанцій.

Якщо вже так сталося, що електричне обладнання загорілося, то перш за все потрібно вимкнути живлення квартири (помешкання). Якщо знеструмити електромережу неможливо, то слід пам’ятати: не можна застосовувати для гасіння воду та пінні вогнегасники, можна лише порошкові.

У разі виникнення в квартирі полум’я, або чути запах диму, горілої ізоляції, потрібно негайно повідомити про це за телефонним номером 101 та покинути приміщення.

Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить від швидкості та правильності дій осіб, що надають допомогу. Передусім потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо відключити електричне обладнання від мережі, потрібно одразу звільнити потерпілого від струмоведучих частин, не торкаючись при цьому потерпілого.

Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого від струму залежать від того, в якому він стані. Допомогу потрібно надавати негайно, якщо можливо — на місці події, одночасно викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не знепритомнів, потрібно забезпечити йому на деякий час спокій, не дозволяючи рухатися до прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає нечасто і судорожно, але прослуховується пульс, потрібно негайно зробити йому штучне дихання. У разі зупинки дихання, розширенні зіниць і посинінні шкіри потрібно робити штучне дихання і непрямий масаж серця.

 

Правила поведінки на водних об’єктах, корисні поради і рекомендації.

Багато з нас у спекотну пору року люблять відпочивати біля води. Але для того, щоб відпочинок біля води і купання принесли задоволення та були безпечними, необхідно дотримуватися важливих правил та рекомендацій.

1. На пляжах та інших місцях масового відпочинку забороняється:

–   Купатися в необладнаних, незнайомих місцях.

–    Забруднювати і засмічувати водні об’єкти.

–   Залишати сміття на березі.

– Підпливати до моторних, вітрильних суден, веслових човнів та інших плавзасобів.

– Стрибати у воду з катерів, човнів, а також споруд, не пристосованих для цих цілей.

– Грати з м’ячем і в спортивні ігри в невідведених для цього місцях, пірнати у воду із захопленням, де вже  купаються люди.

–  Плавати на засобах, не призначених для цього.

–  Подавати крики помилкової тривоги, жартуючи.

2.               Щоб убезпечити себе і своїх близьких, завжди пам’ятайте:

–  Діти біля води і на воді повинні перебувати під постійним наглядом дорослих.

–  Вміння добре плавати — одна з найважливіших гарантій безпечного відпочинку на воді, але навіть хороший плавець повинен дотримуватися постійної обережності, дисципліни  і ретельно дотримуватися правил поведінки на воді.

–  Купатися дозволяється при температурі води не нижче +18 градусів і температурі повітря + 20-22 градуси, у воді слід перебувати 10-15 хвилин, перед запливом необхідно попередньо обтерти тіло водою.

–  Однієї з головних причин загибелі на воді є судома. Цю реакцію організму викликає різкий перепад температур, тому особливо небезпечно купатися в спеку або після фізичних навантажень.

–  Не можна купатися поодинці, поруч з вами завжди повинен бути хтось, щоб у разі потреби надати допомогу.

–  У походах місце для купання потрібно вибирати там, де чиста вода, рівне піщане або гравійне дно, невелика глибина (до 2м).

– Небезпечно стрибати (пірнати) у воду в невідомому місці — можна вдаритися головою об грунт, корч і т.д., зламати шийні хребці, знепритомніти й загинути.  

–  Перш ніж увійти в воду, обов’язково переконайтеся в тому, що вона чиста. Не купайтеся в брудній воді!  Випадково наковтавшись такої води, ви можете отримати сильний розлад шлунку. Якщо ви не можете визначити чистоту води самі, запитайте про це батьків або місцевих жителів.

–  Ніколи не купайтеся в невідомому місці, а також у воді, покритою тванню і ряскою! При виборі місця для купання не забувайте перевіряти дно!

 – Переконайтеся в тому, що на дні води немає гострих каменів і гілок або залізних прутів. Обережно визначте глибину водойми в тому місці, де збираєтеся купатися. Буває, що дрібне місце раптово змінюється глибоким, і ви, несподівано втративши опору, можете почати панікувати.

–  Якщо ви погано плаваєте, ніколи не купайтеся наодинці. Не заходьте у воду глибше, ніж по пояс. Використовуйте надувні матраци, щоб утриматися на воді, але пам’ятайте, що плавати на матраці небезпечно. Попросіть батьків або інших дорослих поспостерігати за вами, поки ви будете плавати на ньому.

– Не купайтеся у водоймах із сильною течією: вас може віднести на значну відстань від суші. Не пливіть проти течії. Це відніме у вас занадто багато сил. Пливіть за течією, поступово наближаючись до берега.

–  Не пірнайте у воду, якщо ви не вмієте правильно це робити: ви ризикуєте сильно вдаритися об дно, не розрахувавши глибини. Об воду, як би несподівано це не звучало, теж можна дуже сильно вдаритися.

– Якщо місце купання обгороджено буйками, ніколи не запливайте за них і не тримайтеся за них. Не плавайте на великі відстані поодинці, а також вночі. Не входьте у воду, якщо піднялися великі хвилі. Тримайтеся подалі від будь-яких кораблів і катерів, щоб не потрапити під їх гвинти.

– Якщо ви втомилися плисти брасом або кролем, переверніться на спину. Плисти на спині найлегше, і ви зможете відпочити. Можна деякий час просто полежати на поверхні води обличчям вгору.

– Не купайтеся довго, особливо в холодній воді. Рекомендованою є температура повітря 20- 25°С, а температура води — від 17 до 19°С. Середня тривалість купання 10-15 хвилин.

– Якщо ви відчули, що у вас судомить стегно, зігніть ногу в коліні і рукою сильно потягніть назад. Якщо звело литковий м’яз, зігніть ногу і притисніть стопу до грудей.

– Під час ігор у воді будьте уважні і обережні: уникайте захоплень і занурень, так як в запалі гри хтось із вас може наковтатися води. Не соромтеся кликати на допомогу в небезпечній ситуації, але ніколи не давайте хибних сигналів.

– Якщо ви бачите, що кому-небудь з тих, що купаються потрібна допомога, кличте на підмогу інших людей. Якщо допомогти можете тільки ви, знайдіть предмет, за допомогою якого потопаючий зможе втриматися на плаву. Це може бути рятувальний круг, матрац, гумова камера — словом, будь-який плавучий предмет, за який можна схопитися.

– У крайньому випадку пливіть на допомогу потопаючому і тільки за умови, що ви добре плаваєте і володієте прийомами порятунку. (Потопаюча людина знаходиться в стані паніки і абсолютно не контролює свої дії).  Потопаючий обов’язково буде чіпко хапатися за вас, дертися нагору і може втопити вас замість того, щоб врятуватися.) Підпливши до потопаючого, допоможіть йому триматися на воді і випливають разом з ним на таке місце водойми, де ви обидва можете встати на дно.

 

 

 

                                   Поняття тяжкі і легкі травми.                                                                                                                                     Класифікація травм за тяжкістю впливу на організм За тяжкістю впливу на організм та клінічними показниками пошкодження, викликані зовнішніми чинниками, поділяють на три ступені: легкі травми, травми середньої тяжкості та тяжкі травми. Легкі травми не спричиняють ускладнень та не позбавляють людину працездатності.До таких травм належать синці, розтягнення м’язів, легкі забої тіла, незначні подряпини, поверхневі поранення та ін. Зазвичай людина в такому стані потребує надання домедичної допомоги та проведення курсу лікування до 10 діб у домашніх умовах. Травми середньої тяжкості призводять до виражених змін в організмі, що тимчасово позбавляють людину працездатності, зокрема вивихи, переломи пальців. У такому випадку постраждалий потребує кваліфікованої медичної допомоги та уникнення фізичних навантажень, а термін лікування складає від 10 до 30 діб. Тяжкі травми, а саме: струс мозку, перелом стегна, хребта, сильна кровотеча, завдають вагомої шкоди здоров’ю та можуть становити загрозу для життя людини. Постраждалого у такому стані обов’язково госпіталізують і надають медичну допомогу в умовах стаціонару. Курс лікування після отримання тяжкої травми триває понад 30 діб. 4. Поняття про тупу та проникаючу травми Відповідно до наявності або відсутності порушень цілісності зовнішніх покривів тіла вирізняють закриті (тупі) та відкриті (проникаючі) травми. Закритою (тупою) травмою називають пошкодження, отримані в результаті впливузовнішніх чинників та предметів, що не призвели до порушення зовнішніх покривів тіла. Для того щоб визначити, де розташовується травма, потрібно знати її ознаки: • в області пошкодженої ділянки тіла утворюється набряклість, що супроводжується больовими відчуттями Загальні симптоми: • больові відчуття в місці травми (зазвичай виникають одразу після пошкодження); • порушення функцій травмованого органа; • кровотеча в області пошкодження (залежно від характеру травми може бути відкритою або закритою). Одразу після пошкодження помітне порушення функцій життєво важливих органів та систем (центральної нервової, серцево-судинної, дихальної, ендокринної та ін.). Іноді спочатку слабко виражена реакція організму (прихована форма) надалі розвивається У більшості випадків загальні симптоми не проявляються або слабко виражені: блідість, непритомність, нудота, больові відчуття в місцітравми Легка травма Травма середньої тяжкості Тяжка травма Порушення функцій життєво важливих органів та систем супроводжується глибокою втратою свідомості, шоком, швидкою втратою великого об'єму крові, інфікуванням організму через пошкоджені органи.

 

 

 

 

 

 

 

              Безбар’єрний безпековий простір.                                                                                 Міністерство розвитку громад та територій України розробило та затвердило Методичні рекомендації щодо забезпечення доступності будівель, приміщень та іншої інфраструктури закладів освіти для маломобільних груп населення. Це допоможе власникам (балансоутримувачів) будівель, приміщень та іншої інфраструктури закладів освіти створювати безперешкодне середовище та забезпечувати рівні можливості для всіх учасників освітнього процесу. 

Одним з пріоритетів державної політики з безбар’єрності є створення, забезпечення та підтримання відповідних умов для навчання в інклюзивних класах (групах), на робочому місці для працівників закладів освіти та для відвідувачів закладів освіти (зокрема, батьків). 

У посібнику визначено Першочергові заходи з облаштування доступності, серед яких – облаштування пішохідних доріжок до закладів освіти, місць для паркування, прилеглої території, пандусу, входів до будівлі, коридорів, приміщень та ліфтів, санітарно-гігієнічних приміщень.

Також, зазначені особливості облаштування доступності для закладів різних рівнів освіти, наприклад, облаштування лекційних аудиторій та лабораторій, класів та бібліотек у школах, ігрових кімнат у закладах дошкільної освіти тощо.

Необхідно також облаштовувати доступні приміщення для вихователів, вчителів, викладачів, наукових співробітників та іншого персоналу, що належить до маломобільних груп населення.

Заклади освіти визначено одним з основних пріоритетів створення безбар’єрного простору у населених пунктах.