Реферат на тему «Адаптація дитини до шкільного життя»
Про матеріал
Вступ до школи знаменує собою початок нового вікового періоду в житті дитини - початок молодшого шкільного віку, провідною діяльністю якого стає учбова діяльність.
Реферат на тему «Адаптація дитини до шкільного життя»
Підготувала
Вишневська Ілона Василівна
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………3 1. Суть шкільної адаптації першокласників……………………………………4
2. Ознаки адаптації першокласників до школи………………………………...6
3. Дезадаптація та її причини……………………………………………………7
4. Рекомендації до поліпшення адаптації першокласників……………………8
Висновки…………………………………………………………….……………10
Список використаних джерел……………………………………….………..…11
Вступ
Вступ до школи знаменує собою початок нового вікового періоду в житті дитини - початок молодшого шкільного віку, провідною діяльністю якого стає учбова діяльність.
До 6 - 7 років підвищується рухливість нервових процесів, наголошується більше, ніж у дошкільників, рівновага процесів збудження і гальмування. Але процеси збудження все ще превалюють над процесами гальмування, що визначає такі характерні особливості молодших школярів, як непосидючість, підвищена активність, сильна емоційна збудливість. У фізіологічному плані треба відзначити, що в 6 - 7 літньому віці дозрівання крупних м'язів випереджає розвиток дрібних, і тому дітям легко виконувати порівняно сильні, розмашисті рухи, чим ті які вимагають великій точності, тому діти швидко втомлюються при виконанні дрібних рухів.
Збільшена фізична витривалість, підвищення працездатності носять відносний характер, але в цілому більшість дітей випробовують високу стомлюваність, викликану ще і додатковим, не властивим для даного віку, шкільними навантаженнями (доводиться багато сидіти при життєвій потребі в русі). Працездатність дитини різко падає через 25-30 хвилин після початку уроку і може різко знизитися на 2-му уроці. Діти сильно втомлюються при підвищеній емоційній насиченості уроків, заходів. Все це треба враховувати, маючи на увазі вже згадувану збудливість дітей.
Зі вступом до школи в житті дитини відбуваються істотні зміни, корінним чином міняється соціальна ситуація розвитку, формується новий для дитини вигляд діяльності - учбова діяльність:
5-4 роки - "Я сам" - гра з предметами (кубики, м'ячики);
5-6 років - "Я - пілот" - ролева гра;
6-7 років - "Я - учень, я - школяр" - учбова діяльність;
На основі цієї нової діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення: у центр свідомості висувається мислення. Таким чином, мислення стає домінуючою психічною функцією і починає визначати поступово і роботу всіх інших психічних функцій (пам'яті, уваги, сприйняття). З розвитком мислення інші функції теж інтелектуалізуются і стають довільними.
1. Суть шкільної адаптації першокласників
Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в соціально - педагогічному, психологічному, так і фізичному плані.
Поступивши до школи, дитина стає школярем далеко не відразу. Це становлення, входження в шкільне життя відбувається впродовж початкової школи, і поєднання рис дошкільного дитинства з особливостями школяра характеризуватиме важкий період молодшого шкільного віку. Всі діти, початківці у навчанні в школі, стикаються з тими або іншими труднощами.
Адаптація - це: 1. Пристосування будови і функцій організму, його органів і кліток до умов середовища, направлене на збереження гомеостазу;
2. Пристосування органів чуття до особливостей впливаючих стимулів для їх оптимального сприйняття і оберігання рецепторів від перевантаження. Адаптація може бути: психологічна, сенсорна, соціальна.
Психологічна адаптація - пристосування людини до існуючих в суспільстві вимогам і критеріям оцінки за рахунок присвоєння норм і цінностей даного суспільства. Психологічна адаптація впливає на проходження як біологічної, так і соціальної адаптації, відчуваючи їхній вплив.
Сенсорна адаптація - (це одна з форм змін чутливості, від лат. sensus - почуття, відчуття) пристосувальна зміна чутливості до інтенсивності діючого на орган почуттів подразника; може виявлятися й у різноманітних суб'єктивних ефектах.Також може досягатися за рахунок збільшення або зменшення абсолютної чутливості (наприклад, зорова темньова та світлова адаптація.
Соціальна адаптація є одним з видів адаптації, під якою розуміється постійний процес інтеграції індивіда в суспільство, процес активного пристосування індивіда до умов середовища соціальнго, а також результат цього процесу.
В рамках соціальної адаптації може бути виділена адаптація дитини до школи, тому що під шкільною адаптацією розуміється складний процес пристосування дитини до школи і школи до дитини.
Приступаючи до якоїсь діяльності, людина адаптується до нових умов, поступово звикає до них. У цьому йому допомагає накопичений досвід, який з віком розширюється і збагачується.
Адаптація до школи - перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання.
Режим шкільних занять вимагає набагато вищого, ніж в дошкільному дитинстві, рівня довільності поведінки. Необхідність налагоджувати і підтримувати взаємини з педагогами і однолітками в ході спільної діяльності вимагає розвинених навиків спілкування. В зв'язку з цим особливої важливості набуває готовність до шкільного навчання, яка повинна бути сформована у старших дошкільників. Діти, що мають достатній досвід спілкування, з розвиненою мовою, сформованими пізнавальними мотивами і умінням довільно-вольової регуляції поведінки, легко адаптуються до шкільних умов.
Часто в більш виграшних умовах опиняються діти, що відвідували дитячий садок, оскільки там елементи готовності до шкільного навчання цілеспрямовано формуються педагогічною дією. Діти, що не відвідували дошкільні установи, користувалися пильнішою і індивідуалізованою увагою батьків. Вони, як правило, володіють певними перевагами в пізнавальній сфері, але часто не мають достатнього досвіду взаємин і взагалі стоять на егоцентричній особовій позиції. Труднощі, що виникають унаслідок недостатньої готовності до школи, можуть бути причиною дезадаптації дитини. Нездатність до адекватної поведінки і невдачі в учбовій діяльності, закріплюючись, сприяють виникненню так званих шкільних неврозів.
У перші учбові тижні може закладатися основа для розвитку в майбутньому слабкої успішності, тому багато дослідників велике значення надають питанням шкільної готовності, а також адаптації першокласника до нових умов систематичного навчання в колективі однолітків (М.М. Безруких, Л.И. Божовіч, А.Л. Венгер, Л.А. Венгер, И.В. Дубровіна, С.П. Ефімова, И.А. Коробейників, Н.Г. Луськанова, Р.В. Овчарова, Д.Б. Ельконін).
У більшості робіт констатується, про слабовстигаючих учнів, їх характеризують наступні особові властивості:
- нездатність до узагальнення, слабка усвідомленість розумової діяльності;
- інертність, відсталість, пасивність, наслідування розуму, явна невідповідність між рівнем інтуїтивно-практичного і словесно-логічного мислення.
Готовність дитини до школи визначається рівнем розвитку особи в інтелектуальних, мотиваційних, комунікаційних і фізичних відносинах.
Сучасна наука виробила критерії готовності до школи, виходячи з рівня інтелектуальної підготовки (А.В. Запорожець та ін.), розвитку мови (Л.Е. Журова, В.И. Логинова, Ф.А. Сохин та ін.), математичного розвитку (А.М. Леушина та ін.), етично-вольового виховання (Р.И. Жуковська, Т.А. Маркова, В.Г. Нечаєва та ін.), виховання готовності до позиції школяра (И.А. Домашенко, В.А. Гелло, И.В. Імедадзе, М.И. Лисіна та ін.).
2. Ознаки адаптації першокласників до школи
У своїх психолого-педагогічних дослідженнях та методичних розробках вчені розглядали адаптацію першокласника як процес входження дитини у нову соціальну ситуацію розвитку - шкільний клас, в якому вчителю відведено роль еталону поведінки та діяльності. При цьому психологічний бік шкільної адаптації не обмежується аналізом соціалізації школяра у плані "пристосування" до групи в якості учня, який ще вчора був дошкільником. Тому проблема адаптації школяра суттєво розширює коло завдань у роботі шкільного психолога. Вони полягають у визначенні рівня розвитку пізнавальних процесів відповідно до вікової норми, у вивченні характеру мотивації школяра, його соціально-психологічної готовності до спілкування з однолітками та вчителем. Психолог також визначає можливість самоконтролю та самоаналізу дій учнів, рівень довільності їхньої поведінки, наявність емоційного благополуччя в колективі. Названі психологічні ознаки процесу адаптації першокласників виступають предметом безпосередньої роботи як психолога, так і керівника класу.
А.Л. Венгер описує три рівні адаптації до шкільного навчання:
1. Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно відноситься до школи; вимоги сприймає адекватно; учбовий матеріал засвоює легко, глибоко і повно; вирішує ускладнені завдання; старанний, уважно слухає вказівки і пояснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; виявляє велику цікавість до самостійної роботи; готується до всіх уроків; займає в класі сприятливе статусне положення;
2. Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно відноситься до школи, її відвідини не викликають негативних переживань; розуміє учбовий матеріал, якщо вчитель висловлює його детально і наочно; засвоює основний зміст учбових програм; самостійно вирішує типові завдання; буває зосереджений тільки тоді, коли зайнятий чимось для нього цікавим; суспільні доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками;
3.Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або індиферентно відноситься до школи, нерідкі скарги на нездоров'я; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; з'ясований вчителем матеріал засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником затруднена; при виконанні самостійних учбових завдань не виявляє цікавості; до уроків готується нерегулярно, йому необхідний постійний контроль, систематичні нагадування і спонуки з боку вчителя і батьків; зберігає працездатність і увагу при подовжених паузах для відпочинку; близьких друзів не має, знає по іменах і прізвищах лише частину однокласників.
Адаптація першокласника - це процес пристосування дитини до змінення соціальних умов - до школи. Якщо адаптація дитини до шкільного життя зустрічає труднощі ( у силу особистісних, соціальних або вікових особливостей), це сприяє виникненню соціального, психічного напруження. А це вже загроза виникнення дезадаптації. Вона може бути тотальною (коли у дитини виникають конфліктні відношення з усім класом, вчителем, батьками) або частковою (наприклад: проблеми у спілкуванні з однокласниками). У результаті чого виникають та закріплюються неадекватні механізми у звиканні дитини до шкільного життя, порушується процес навчання, виникають проблеми у поведінці, конфлікти. Нажаль такий діагноз під кінець першої чверті мають 15-20% дітей у кожному першому класі.
Відомі численні публікації, присвячені вивченню труднощів шкільної адаптації, її критеріїв, рівнів, етапів. Особливо відзначимо поняття "дезадаптація", яке займає важливе місце в педагогічній літературі і практиці. Це поняття тісно пов'язане із слабкою успішністю, а причини їх часто співпадають. У свою чергу, дезадаптація сама у багатьох випадках є причиною слабкої успішності (Э.М. Александровська, Н.П. Вайзман, Е.В. Новікова і ін.).
3. Дезадаптація та її причини
Дезадаптація - це порушення пристосування особи школяра до умов навчання в школі, яке виступає як приватне явище розладу у дитини загальної здібності до психологічної адаптації у зв'язку з якими, - або патологічними чинниками.
Які ж причини лежать в основі шкільної дезадаптації?
Одній з головних причин багато дослідників називають невідповідність функціональних можливостей дітей вимогам, що пред'являються існуючою системою навчання, інакше кажучи, відсутність "шкільної зрілості". У числі інших причин можна назвати недостатній рівень інтелектуального розвитку дитини, його соціальну незрілість, невміння спілкуватися з тими, що оточують, незадовільний стан здоров'я.
Все це - комплекс внутрішніх причин, так звані "проблеми дитини".
Проте існують і зовнішні причини шкільної дезадаптації - "проблеми вчителя": невідповідні можливостям дитини зміст навчання і методика викладання, сама особа вчителя, стиль його відносин з дітьми і батьками і т.ін.
Найчастіше ці чинники існують взаємозв'язано, витікають один з іншого, а в цілому призводять до цілком певних труднощів навчання.
Все різноманіття шкільних труднощів можна умовно розділити на два типи (М.М. Безруких):
- специфічні, такі, що мають в основі ті або інші порушення моторики, зорово-моторної координації, зорового і просторового сприйняття, мовного розвитку і т.ін.;
- неспецифічні, викликані загальною ослабленою організму, низькою і нестійкою працездатністю, підвищеною втомлюваністю, низьким індивідуальним темпом діяльності.
В результаті соціально-психологічної дезадаптації можна чекати у дитини прояву всього комплексу неспецифічних труднощів, пов'язаних перш за все з порушеннями в діяльності. На уроці такий учень відрізняється неорганізованістю, пасивністю, сповільненим темпом діяльності. Він не здатний зрозуміти завдання, осмислити його цілком і працювати зосереджено, без відвернень і додаткових нагадувань, він не вміє працювати обдумано, за планом.
Лист такого учня виділяється нестійким почерком. Нерівні штрихи, різна висота і протяжність графічних елементів, великі, розтягнуті, різнопохилі букви, тремор (тремтіння) - ось його характерні риси. Помилки виражаються в недописуванні букв, складів, випадкових замінах і пропусках букв, невикористанні правил.
4. Рекомендації до поліпшення адаптації першокласників
Адаптація триває від 2 до 6 місяців, залежно від індивідуальних особливостей. На протязі першої чверті кількість дітей з нервово-психічними відхиленнями зростає на 14-16%. Тому створіть спокійні умови під час уроку та спробуйте не ставити двійок, не використовувати покарань; - Починайте ранок із зарядки. Активно використовуйте фізкультурні паузи; - Шкільні уроки, цікаві передачі по телевізору, заняття музикою, мовами і т.ін. - це все призводить до того, що рухова активність дитини зменшується у два рази. Але потреба дитячого організму у руху залишається величезною. Це основна причина підвищеної активності дітей під час перерв. Тому перше що слід зробити: проводити у початковій школі «цікаві перерви», сповнені рухливими іграми. Лише тоді шкільна перерва стане достатнім відпочинком; - Спробуйте хоча б у продовж перших місяців навчання не задавати домашніх завдань. А надалі, проконсультуйте батьків про те, що домашнє завдання, краще за все, виконувати у середині дня (пік розумової активності припадає на 9-12 та 16-18 годин), але не у якому разі не перед сном!; - Оцінюйте не учня, а його поведінку, вчинок. Пам'ятайте, що самооцінка першокласника це його уявлення про себе як о «добрій» або «поганій» людині.
Група тривалого дня - це вихід для батьків. Але, як виявляється це досить велика нагрузка для дитини. Тому для того щоб такий вид роботи позитивно впливав на першокласників, зробіть акцент на рухливих іграх, та як можна більше бувайте на свіжому повітрі. Намагайтесь зовсім уникати завдань «за партами». Якщо дитина не залишається в школі після уроків, порадьте батькам уложити її спати, щоб не викликати перевтомлення організму . Для виховання у малят уміння виконувати спільні доручення доцільно використовувати такий, наприклад прийом: після закінчення гри доручити кільком дітям зібрати обладнання й поставити його на місце. Можна об'єднати цим завданням дітей, які часто конфліктують між собою в повсякденному спілкуванні. В таких ситуаціях, виконуючи під наглядом дорослого його доручення, малята, як правило, діють злагоджено й дружно.
Правильне керівництво грою - важлива умова реалізації її виховних завдань. У цій віковій групі головні ролі виконують діти. А завдання вчителя - простежити, щоб в таких ролях виступали не лише активні, а й тихі, сором'язливі діти. Зрозуміло, що ці діти спочатку не можуть виконувати свої ролі добре, і товариші іноді, сміються з їхньої вайлуватості, недостатньої спритності. Такі вияви не можна лишати поза увагою, бо звичка нетактовного ставлення до своїх товаришів може закріпитися у дітей. А дитина, яка не зовсім вдало справлялася з роллю, може втратити віру в свої сили, і її буде важко залучити до спілкування та взаємодії з ровесниками у майбутньому.
Рекомендації вчителям щодо успішної адаптації учнів 1 класів:
1. Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.
2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
3. Зняття неуспішного оцінювання на перших етапах навчання.
4. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
5. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
6. Вказуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
7. Акцентування уваги на успіхах учня, перемогах.
8. Створення ситуацій успіху.
9. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
10. Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.
11. Уроки організовувати лише на позитивних емоціях.
12. Недопустимі ситуації стресу на уроках.
13. Використовувати гру, наочність .
14. Пам’ятати правило: «Учитель, який використовує у роботі з 6-річками лише книжку і дошку – нічому не вчить»
Висновки
Отже, період адаптації дитини до школи є дуже важливим для його розвитку як особистості. На цьому етапі від мене потрібно максимальну увагу як до дитини самому, його внутрішнього світу, так і до свого відношенню до дитини. При цьому необхідно пам'ятати, що дитина починає стикатися з новими життєвими ситуаціями і його реакція на них є домінуючою у формування характеру і подальшого якості навчання. Здатність дитини, так чи інакше, реагувати на новий зовнішній світ залежить від темпераменту, рівня виховання в сім'ї, а також від набутого досвіду поведінки в попередній соціальної групи (дитячий садок).
Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра вже в процесі навчання, як подолати труднощі адаптаційного періоду.
Адаптація дитини до школи - особливий і складний період у житті дитини: він освоює нову соціальну роль учня, новий вид діяльності - навчальну, змінюється соціальне оточення - з'являються однокласники, вчителі і школа як велика соціальна група, у яку включається дитина, змінюється уклад його життя. Розрізняють три рівні адаптації дитини до школи: високий, середній, низький.
Початок навчання в школі передбачає наявність у дитини шкільної зрілості, тобто він повинен досягти певного рівня фізичного та інтелектуального розвитку, а також соціальної адаптації, що дозволяє йому відповідати традиційним шкільним вимогам. Для цього необхідно обстеження дитини на труднощі адаптації до школи.
Список використаних джерел
1. Битянова М.Р. та ін. Робота психолога в початковій школі. - М .: Генеза, 2008. - 157 с.
2. Безруких М. та ін. Чому вчитися важко?- М., 2008.- 132 с.
3. Дмитрієв А.С. Індивідуальний підхід до школярів, відстаючим у навчанні або мають відхилення в поведінці//Початкова школа + до і після.- 2006. - №8.- С.48-51
4. Мухіна В.С. Шестирічна дитина в школі: Кн. для вчителя поч. класів - М .: Просвещение, 2004. - 222 с.
5. Підготовка дітей до школи в сім'ї./Під. ред. Т.А. Маркової, Ф.А. Сохина.- М .: Педагогіка, 2009. - 303 с.
6. Реан А.А., Костроміна С.М. Як підготувати дитину до школи [текст]:/А.А. Реан, С.Н. Костроміна.- М .: «Пітер.ком», 2008 - 160с.
7. Фрідман Л.М. Психологія виховання [текст]/Л.М. Фрідман.- М .: ТЦ «Сфера», 2008 - 208с.
8. Юдіна С.Ю. Коли школяр стає учнем//Початкова школа до і після.- 2010. - №8.- С.62-64
9. https://ukrbukva.net/page,4,90631-Adaptaciya-pervoklassnikov-k-shkole.html
10. http://ua-referat.com/Адаптація_дитини_до_школи