Реферат на тему: «Історичні та археологічні цікаві факти Павлоградщини: Булахівський та Мавринський майдани»

КЗ «НВК Булахівська  ЗШ  І – ІІІ ст. – ДНЗ «Дзвіночок» загального розвитку

Реферат на тему:

«Історичні та археологічні цікаві факти  Павлоградщини: Булахівський та Мавринський майдани»

Підготувала:

Вчитель історії та правознавства

Заплава А.Л.

2021 рік

       Булахівка має цікаву історію. Ще у 18 столітті на берегах річок Вовчої та Самари почали з’являтися хутори і зимівники козаків. Вони займались хліборобством, скотарством, рибальством, бортництвом. Це були землі однієї з багатьох запорізьких паланок, яка мала назву – Самарська, бо центром її було місто Самара (нині місто Новомосковськ) [3, ст. 4 - 10].

       У 1776 році, на межі злиття річок Вовчої та Самари, була утворена державна військова слобода Дмитрівка. Та весняні повені повністю затоплювали слободу, тому, через деякий час, вона була перенесена вище, у зручне місце. Саме тут і розташоване зараз село. Слободу назвали Новодмитрівка. У 1782 році тут проживало 453 чоловік. Слобода була розташована на родючій землі. Через неї проходив колись Чумацький шлях. Понад Вовчою цим шляхом їздили чумаки та торговці у Крим. Цією ж дорогою мандрував гетьман Богдан Хмельницький із своїм почтом. Супроводжував його полковник Пшеничний і писар Єршов із Самарської паланки. На межі сіл Межиріч і Булахівка і досі знаходиться криниця, з якої пив воду легендарний гетьман. У корчмі, яка стояла біля криниці, Хмельницький і його козаки відпочивали, пили медовуху з меду, зібраного на безкрайніх просторах українського степу. [3, ст. 11-19]. Культура та історія нашого краю дуже цікава та загадкова, однією з них є історія майданів та курганів

      Майдани та кургани зустрічаються на доволі широкому просторі Євразії – від Східного Туркменістану до Подніпров'я. На території України, за даними на початку ХХ століття нараховувалося 1500 майданів. Та археологи вважають, що їх набагато більше.

      Архітектура майданів немає аналогів  в попередні епохи і, безумовно, вона зародилася в середовищі міфів і ритуалів. Майдани побудовані за єдиним планом складних земляних споруд. Вони не мають єдиного господарсько-побутового значення. Висновок вчених:

     - майдани – це культові комплекси. Деякі вчені пропонують розглядати майдани, як астрологічні об’єкти, що орієнтовані своїми елементами на відповідні планети та зірки;

     - майдани – це обсерваторія людей Стародавнього Світу.

      В конструкції майданів відображаються головні події річного Солярного циклу. На майдані точка весняного рівнодення співпадає з напрямком на Схід, а точка осіннього рівнодення з напрямком на Захід. Така модель відповідає руху Сонця по екліптиці протягом року.

     Майдан – це культова споруда, яка використовувалася для визначення днів весняного рівнодення , літнього та зимового сонцестояння. Ці дні були головними днями року у людей Стародавнього Світу.

     На території Павлоградського району знаходиться 1294 археологічні пам’ятки місцевого значення, 10 з них – майдани.

     Майдани можна розглядати як:

археологічну споруду; фортифікаційну споруду; козацьку оборонну споруду; культову споруду; енергогенеруючу споруду; обсерваторію; зоряний храм; небесний календар; селітроварню.

     Окремі вчені вважають, що майдан – це своєрідний «астрономічний прилад». Майдани допомагали людям Стародавнього Світу рухатися у просторі і часі. Саме майдани зіграли важливу роль у формуванні та безперервному функціюванні історичного торгового шляху «Із варягів у греки». Згідно опису історичних джерел рух проходив «… волоком човнами до Дніпра,  вплав по р.Дніпрі, потім Чорним морем». Саме на території нашого майдану торгові люди розбивали табір і деякий час проживали, в очікуванні гарної погоди для подальшого переміщення водним шляхом. А ще була нагода переглянути товар і продати місцевим жителям, а то і залишитися жити до повернення торгівельних кораблів. Таким чином товари  купців з елементами культури різних народів урізноманітнювали самобутність місцевої культури і обмін товарів давав змогу подарувати  іншим народам елементи українських звичаїв, страв та одягу. 

Археологічна пам’ятка місцевого значення – 2531.

Булахівський майдан.

Місце знаходження:

майдан розташований на старій дорозі із села Булахівка до села Карабинівка.

Особливості конструкції:

тип-багатовусий (краб);  діаметр чаші-36м; довжина вусів – 90 м;  висота над поверхнею – 4 м.

      Десь років 500 тому поряд з нашою місцевістю проходив Муравський шлях (від Перекопу, перетинав річки Вовчу, Самару, Оріль і аж ген... до Тули). Із історичної пам'ятки того часу «Книги большому чертежу»: «...от гнилой Орели до верх реки Терновки вёрст с 20,... а Терновка пала в Самару... от Муравского шляху. А на реке Терновке стоит человек-камень (каменный), а у него кладут из Беля-городу станичники, осматривавшие вверенное охранению их пространство и о состоянии онаго подававшие донесения, так называемые доездные памяти, а другие памяти кладут на Самаре у двух девок каменных. А от каменного человека до Самары вёрст с 30...» «…а ниже Волчьих вод пала в Самару река Бык от Волчьих вод вёрст с 10. А меж Волчьих вод и Быком мечеть татарская каменная, сажень с 20. А лесу с тех мест до Перекопа нет. А вверх по Быку дорога Муравская…» (1584–1598 рр.)

    В плині віків загублено немало. Місце, де річка Тернівка дійшла до річки Самари, зникло від підтоплення шахтними водами,  де були кам'яні баби – залишається лише здогадуватись і вираховувати... Та все ж далекі предки залишили немало своїх пам'яток, щоб засвідчити про себе в незворотньому плині років, віків, тисячоліть…

    В Павлоградському краї ще 14 років тому налічувалось 445 курганів і 236 курганних груп. В Новодачинській сільраді – 35, Вербській – 31, В'язівській – 29, Богуславській – 22, Кочерезькій – 19, Троїцькій – 18 і т.д. В тому переліку згадується про “курган з вусами” і гостру могилу поблизу села В'язівок, про “курган-ромашку” біля Привовчанки.

    Існує Похилівський великий майдан в В'язівку, майдан між селами Булахівка і Карабинівка,  в Кочережках (в цих селах говорять: мaйдан, з наголосом на першому складі). Є залишки майданів в Павлограді: в Соснівці,  в Городищі – біля колишньої 5-ї школи і при виїзді на Малоолександрівку. Щось чули про майдани в далекому дитинстві жителі села Богуслав...

    Вдалось знайти достатньо вичерпне визначення, що таке майдан, у археологів:
«Майдани в найпростішій “класичній” формі – це земляні споруди, які складаються з кільцевого валу, входу, що веде до кільцевої заглибини, і бокових насипів-крил. Часто зустрічаються значно складніші споруди цього типу, як правило, з кількома входами і відповідним числом подвійних чи потрійних крил. Деякі майдани мають посередині кільцевої заглибини різноманітні виступи. Подекуди перед входом збереглися сліди напівзасипаних ям. Це один тип майданів. Існують десятки його варіантів. Інший тип – майдановидні споруди, що складаються з безлічі виступів і впадин...» 

      Перша версія виникнення майданів.

Майдан з його дивовижними валами цілком можливо використовувався запорізькими козаками як сторожова вежа і як оборонна споруда.

Козаки завжди були напоготові до бойових зіткнень. На півдні загрожували набіги турків і татар, з півночі – литовські і польські феодали. Окремі історики висловлюють припущення, що саме козаки будували цю споруду. Або ж використовували для цього кургани, які після такого втручання втрачали свою звичну форму.

    Дмитро Іванович Яворницький в «Історії запорізьких козаків» (том І, розділ «Охорона кордонів вільностей запорізьких козаків», видання 1892 р. і 1990 р.)   відмітив: «Могили служили у запорізьких козаків пунктами для спостереження за рухом тих же татар. Більшість могил існувало до появи запорожців: в них поховані останки вождів відомих народів чи племен; таким чином запорізькі козаки використовували вже готові земляні насипи і тільки пристосовували їх для своєї стратегічної мети. Але безсумнівно, що для цієї мети вони споруджували нові земляні насипи...»

    Друга версія виникнення майданів.

Є думка про те, що майдани утворились після грабіжницьких розкопок звичайних курганів, або після влаштування в них селітрових розробок.

Був, виявляється, колись такий промисел. Польські джерела свідчать, що в 1613 році поляки розкопували могилу Скоробір на Полтавщині і робили в ній селітру.

Французький інженер Гійом Левассер де Боплан, який віддано служив польському королю, прожив на Україні 17 років і збудував для поляків чимало бойових укріплень, залишив безцінний для нас скарб: свою працю, видану в Франції в 1650 році, «Опис України, кількох провінцій королівства польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн». В розділі «Про звичаї і заняття українського люду» він писав: «…Трапляються знавці всіх ремесел, необхідних людині... Вони дуже добре виготовляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гарматний порох...»

    Україна була багата на поклади самородної селітри. В вісімнадцятому столітті селітрові заводи були майже в усіх повітах Полтавщини, були на Харківщині. В дореволюційних працях археологів, які вивчали майдани, припускалось, що майдани – це зруйновані стародавні кургани з метою використання землі, багатої на селітру. Окремі дослідники вказували на те, що земляні вали утворені від розкопок курганів (вивозився ґрунт через отвори-підкови). Селітру варили в чанах, великих казанах. Процес добування селітри триває кілька років.

    Третя версія виникнення майданів.

Ймовірно, що майдан – це своєрідним храм, релігійно-культова споруда, оповита таємницею священних знань.

    З моїх спостережень, майдани розташовані поблизу дуже давніх  поселень, городищ. Якщо слово “майдан” з сивої давнини, то це було місце для збору людей.

Можливо, це був комплекс для релігійних обрядів, моління, жертвоприношення і поховання. У Сонця, Місяця, зірок просили своєчасних дощів, тепла, врожаю, приплоду, здоров'я, достатку. В ім'я всього цього приносили в жертву тварин. Тут здійснювався ритуал проводів у Вічність через вогнище. На цьому місці мислили про вічність і про безсмертя душі...

    Четверта версія виникнення майданів .

Цілком можливо, що майдан – це грандіозний, неповторний календарно-обсерваторний комплекс. В наших географічних, природнокліматичних умовах з спекотним літом і суворою зимою було важко жити без обліку часу.

Дізнатись, коли починається той чи інший сезон (а в цілому – новий річний цикл) далекі предки могли по руху Сонця, Місяця, зоряного неба. Спостереження, спілкування з небом входило в обов'язки релігійних служителі.

Для цього  використовувались щербини-підкови. Сонце заглядало в ці отвори під різним кутом, а по центру – в дні осіннього і весняного рівнодення. Спостерігали схід або захід Сонця над яким-небудь орієнтиром, який показував на точку сходу або заходу Сонця в моменти весняного і осіннього рівнодення, зимового чи літнього сонцестояння і оголошували про початок нового сезону. Для спостережень використовувались майданчики в котловині. Якусь роль, мабуть, відігравали “вуса” – змієвидні вали, які відходять від отворів, внизу назустріч один одному.

     Між вусами-валами були (згідно класичного визначення майданів) пагорбки і лунки, можливо і стовпи, вони відігравали роль орієнтирів, коли Сонце з'являлось із-за горизонту або ховалось на ніч.

    А ще велись спостереження за Місяцем. Сонце рухалось по небосхилу зі сходу на захід, а Місяць – з заходу на схід. Спостерігали за Сиріусом: після семидесятидобової перерви перед сходом Сонця на горизонті з'являлась найяскравіша, зірка – Сиріус і сповіщала про літнє сонцестояння. Придивлялись до Юпітера з його дванадцятирічною циклічністю.

    Отже, Мавринський майдан – це місце для зв'язку небесних і земних явищ, для обліку часу, для спілкування з Місяцем, Сонцем, далекими зорями.

    Дослідження світової археології останніх десятиліть в вивченні-древніх цивілізацій все більше переконують, що нам необхідно відмовитись від зверхньої самовпевненості в оцінці знань, розумової діяльності, технічного рівня життя людей, далекої дохристиянської епохи.
    Звернемо увагу на окремі загадкові особливості майдану.
Перше. Майдан є чудовим резонатором. Жителі села Булахівки, які не перестають дивуватись своїм майданом, і дзвінкоголосі межирічани, які на собі перевірили цю особливість Мавринського майдану, розповіли мені, що якщо внизу, в котловині говорити зовсім неголосно, то на верхівці конуса все сказане чудово чути без мікрофона.
    При здійсненні релігійних обрядів такий підсилювач мав, мабуть, значний емоційний ефект.
Друге. Як мені розповіли, в котловині майдану ніколи не затримується вода, які б не були дощі чи сніги.
Третє. Це спостереження, яке прийшло мені на думку не відразу, здивувало і насторожило: досить велика територія майдану з його чудернацькою конфігурацією і територія на кілька десятків метрів довкола – практично гола. Крім низькорослої трави, жодного, ні найменшого кущика. Неподалік є скручене маслинове дерево.
Юннати намагались садити на майдані верби, але дерева рости відмовились.
На що я відповідаю: дерева тут не приживуться. Пташка тут не сідає, звір сюди не заглядає. Здавалось би, за сотні, і, мабуть, тисячі років тут мав вирости хоч би терен, але...
    Можливо тут особливий глибинний ґрунт, з якого зроблений майдан, дійсно багатий на селітру?
    Кургани-могили, які не розорані, не зруйновані, також рідко коди заростають чим-небудь, крім степової трави.
    Древні вавілоняни свої зіккурати, які були одноразово храмами і обсерваторіями, будували в місцевостях, де не було каменю, з глини і очерету... І такі споруди пережили тисячоліття...
    А можливо, тут іде сильний викид підземної енергії? І тому походеньки по майдану мають бути обережними. Доки вчені не сказали свого вагомого слова про стан підземних пластів, про особливості потоку енергії в котловині і по змієвидних “вусах”.

    Бачений десяток років тому Мавринський майдан особливого враження  не справляв: на досить великій території нагромадження чудернацьких пагорбів і впадин. Але побачене з дельтаплана – це щось занадто таємниче і загадкове. В нашому регіоні діє проєкт «Майдани Павлоградщини», з ініціативи народного депутата А.В. Мартовицького, в рамках роботи якого ми мали можливість  відвідати та дослідити Булахівський та Мавринський  майдани.

    Сподіваємось, що ця тема буде досліджуватися і в майбутньому.

Використані джерела

1. Андрієнко В.П. Майдани і майданівські споруди України. – ВХУ-Харків. - 1971.- №62 - Історія, вип. 5 С. 67-76.

2. Бондар І.Х., Поставной В.Г. Булахівка. Історія міст і сіл УРСР. - Дніпропетровськ. -  1969.

3. Карпенко М.Ф. , В.Ф Шарапа. - Село крокує до комунізму. -  Дніпропетровськ. 1974. -  ст. 4 - 19.

 4.Охотник Л.М.  Велич степових пірамід.-Дніпропетровськ: Пороги, 2008         

5. Яворницький Д.І. Дніпровські пороги. – Дніпрпетровськ: Промінь, 1989.

6. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків (1892) – Київ: Наукова думка, 1990.