Реферат: «НАЗВИ ВУЛИЦЬ МОГО РІДНОГО МІСТ»

Про матеріал

Назви вулиць Вінниці – це неписемний архів історії мого рідного міста. У їх відображені свідчення історичних подій, суспільного і економічного життя, розвитку культури та побуту.

Перегляд файлу

«НАЗВИ ВУЛИЦЬ МОГО РІДНОГО МІСТ»

В різні історичні періоди змінювались назви вулиць. Після здобуття Україною незалежності почали відновлюватись їх історичні назви. Особливо багато змін в назвах вулиць відбулось після процесу декомунізації, так 135 вулиць, провулків, тупиків та проїздів у місті були перейменовані.

З’явились вулиці які стали носити імена героїв українського народу, видатних представників культури України та були названі в честь важливих історичних подій.

Наприклад, вулиця, яка раніше носила ім’я діяча більшовицької партії Артема перейменована на вулицю В. Антоновича, людини, внесок якої в розвиток української культури та пробудження національної свідомості важко переоцінити.

Вулиця 12 Грудня, яка була названа в честь встановлення більшовицької влади в Україні 1917 р. названа іменем український письменника, перекладача, критика, режисера, видавця Ігоря Костецького.

Вулиця Димитрова діяча міжнародного комуністичного руху названа іменем відомого українського правника, письменника Дмитра Марковича.

Вулиця, яка сьогодні носить ім’я Леся Курбаса, всесвітньо відомого українського режисера, засновника театру «Березіль», репресованого в сталінський період, раніше була вулицею імені В. Затонського, один із виконавців Голодомору в Україні, що керував зниженням однієї із святинь України, Михайлівського Золотоверхого монастиря .

Вважаю, що дуже важливим є той факт, що у Вінниці з’явились вулиці, які названі іменами героїв УПА, зокрема, О. Грабця, що загинув на Вінниччині, ця вулиця раніше носила ім’я радянського розвідника Р. Зорге, вулиця Генерала Безручка, що раніше мала назву – вулиця Зубриліна, діяча комуністичної партії.

Сьогодні у Вінниці з’явились вулиці героїв АТО, зокрема, вулиця що носила ім’я більшовицького діяча Тарногродського, який встановлював жорстокий більшовицький режим в нашому місті названа іменем героя-кіборга С. Зулінського.

Але, невеличке знайомство з центральними вулицями мого рідного міста, хочу розпочати з тихої, напрочуд зеленої та затишної вулиці, яка носить ім’я Архітектора Артинова. Саме йому, першому архітектору Вінниці, місто зобов’язано гарним розташуванням центральних вулиць та спроектованими і побудованими ним будівлями, що прикрадають його. Раніше вулиця Архітектора Артинова мала назву пов’язану з подіями революції 1905-1907 рр. - 9-го січня, але у 2000 - му р. вдячні вінничани у зв’язку з140-річчя з дня народження Г.Г.Артинова перемінювали цю вулиця, надавши їй ім’я нашого відомого архітектора.

Вулиця Архітектора Артинова виходить на Європейську площу, яка раніше носила ім’я комуністичного діяча Козицького. Хочу наголосити, що назва цієї площі засвідчує, вінничани, як і всі українці вважають себе європейцями, і саме з Європою пов’язують своє майбутнє.

На цій площі знаходиться водонапірна вежа, яка була побудована архітектором Артиновим і багато переживши на своєму шляху, практично зберегла свій первозданний вигляд. Ця споруда є однією з візитівок нашого міста.

У вершині будівлі знаходиться годинник – такий-собі вінницький «БігБен». Проте все ж сучасна вежа відрізняється від початкового проекту, адже спочатку двометровий циферблат годинника перебував дещо вище. У 80-ті рр. минулого сторіччя була проведена реконструкція, в результаті якої годинник змістили на ярус нижче.

Водонапірна вежа 1913 рр. сучасний вигляд

На Європейській площі часто проводяться молодіжні фестивалі, флешмоби, конкурси, виставки.

Варто зазначити, що віднедавна Григорій Григорович цілодобово «споглядає» за своїм творінням, водонапірною вежею, адже у 2010 р. біля вежі митцю відкрили пам’ятник.

Пам’ятник Г. Артинову

Центральна вулиця міста раніше носила ім’я Леніна. А після здобуття Україною незалежності вона називається Соборною і це не тільки тому, що на ній знаходяться два кафедральних храми, а перш за все тому, що для нас, українців, соборність, єдність це найвища цінність, запорука нашого щасливого життя.

Свято-Преображенський кафедральний собор, до1839 р. був костелом домініканців, і є національною пам’яткою архітектури. Від 1990 р. до середини грудня 2018 р. був катедральним собором Вінницької єпархії УПЦМ патріархату. З грудня 2018 р. перебуває під юрисдикцією Православної церкви України . Дуже приємно, що з кожним днем число прихожан цього храму збільшується. Будівля розташована в історичному центрі міста, серед комплексу ранньомодерних фортифікаційних споруд Мури, які складалися з монастирів єзуїтів , домініканців і капуцинів. Є яскравим зразком культури ягеллонської Центрально-Східної Європи.

Свято-Преображенський кафедральний собор

Напроти Свято-Преображенського кафедрального собору знаходиться храм Пресвятої Діви Марії Ангельської - капуцинський костел , який був побудований у 1746 р., за кошти вінницького старости Людовіка

Калиновського у стилі незвичайного тосканського бароко . Майже всі служби в ньому ведуться українською мовою.

Костел Пресвятої Діви Марії Ангельської пам’ятник Іоанну Павлу ІІ

На вулиці Соборній також збереглися понад 30 будинків головного архітектора Вінниці початку ХХ ст.. Першою спорудою Г. Артинова був проект будівлі жіночої гімназії. Це важкий офіційний двоповерховий будинок, якій мав досить зручне розташування навчальних приміщень.

Жіноча гімназія на початку ХХ ст.

У травні 1904 р. розпочато будівництво приміщення міської публічної бібліотеки. Г. Артинов спроектував ошатну одноповерхову споруду, в якій розмістилось: дві читальні, книгосховище, помешкання бібліотекарки. Архітектор за зразок взяв американські бібліотеки, з точки зору найкращих засобів зберігання книжкових скарбниць й надання публіці можливості вільно користуватись ними.

Бібліотека ім. М. Гоголя читальний зал бібліотеки

Однією з головних будівель, яка і сьогодні прикрашає центр нашого міста є готель «Савой», який був побудований Г. Артиновим у 1912-1914 рр.. Великий шестиповерховий будинок, обладнаний центральним водяним опаленням та електричним ліфтом, що було на той час технічною новинкою. Загальна стилістична ідея «Савою» -модерн з елементами необароко. Будівля настільки вдало вкраплена в загальну ідею центральної вулиці міста, що й досі залишається її домінантою.

Готель «Савой»

Моєю улюбленим місцем є пощадь ім. Т. Шевченка, національного героя та символа України. Вона прилягає до вулиці Соборної. Тут розташовані два музеї, а саме Краєзнавчий, де зберігається найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії й культури Східного Поділля, він є частиною пам’ятки національного значення «Вінницькі Мури» (єзуїтський комплекс середини XVII ст.).

Тут же знаходиться Вінницький обласний художній музей, який розташований на території архітектурного комплексу XVII ст. « Вінницькі Мури» в пристосованому двоповерховому приміщенні.

Але окрасою цієї площі є пам’ятник великому сину українського народу Т.Шевченко. Але на ньому геніальний поет, художник і мислитель зображений не так як на інших пам’ятниках у зрілому віці, а молодим, сповненим задумів і мрій юнаком.