Реферат-презентація "Первоцвіти просять захисту"

 Не рвіть квіти, не рвіть, 

 Нехай буде ошатною Земля, 

 А замість букетів даруйте   Василькові, незабудкові 

 Й ромашкові поля. 

                            З пісні Ю. Антонова 

 

Слайд 1, 2, 3

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконала

Савонік Людмила

Іллівна

Красива наша планета! І багато в чому - завдяки рослинам. Шкода, що деякі люди вважають гарним і цікавим тільки те, що приваблює ароматом екзотичних далей. Але що здаються звичайними рослини наших лісів і лугів містять в собі стільки прихованої краси фарб і форм, що кожен, хто здатний хоч трохи бачити, буде ними зачаровані. 

Зеленим мешканцям суші і води ми багато чим завдячуємо. Перш за все - самим життям. «Від зеленого листа беруть початок всі прояви життя на Землі », - ці слова належать чудовому вченому-фізіологові К.А. Тімірязєва, який першим переконливо довів космічну роль рослинного покриву. Вже сам по собі зелений колір листя благотворно діє на людину.

Він менше, ніж інші кольори спектру, стомлює очі, діє заспокійливо. Заспокоюють, знімають збудження і лісові та лугові запахи, звук шелестять листя і трав. Перебування в лісі сприяє відновленню фізичних і емоційних сил. Саме заради цього мільйони людей відправляються на лоно природи. 

Печален той факт, що людина все частіше розриває нитки, які протягом тисячоліть пов'язували його з природою. При цьому ми багато втрачаємо. Наші предки знали властивості рослин куди краще, ніж знають їх люди атомного століття. А між тим сьогодні, незважаючи на бурхливий розвиток науково-технічного прогресу, роль і значення рослин в нашому житті не зменшуються, а, навпаки, стають все більш різноманітними і помітними. 

Квітневий ліс так прозорий! Дерева вже прокинулися і наділи свій весняний убір. Але такими чіткими здаються контури тонких гілок з бруньками, які розпустилися... Ось витончені сережки, якими прибрані тонкі, пониклі гілки. Ударте по них долонею, - і на неї висиплиться маса найдрібнішого жовтого пилку: берези цвітуть ... 

 

Слайд 4, 5 – Крокуси

Серед густих заростей чагарнику - розповзаються брили почорнілого снігу, тут і там чорні калюжі, але от на крутому схилі, серед пожухлої трави, око вихоплює фіолетові волохаті бутони, які ледве піднімаються над землею. Ще не розкриті, вони густо покриті довгими шовковистим волосками. Як шуба, захищають ці волоски ніжні квіти від нічних заморозків. Трапляється, прихопить бутони мороз сильніше - і тоді поникнуть, закуті в крижаний панцир, «Відважні» первоцвіти. Але пригріє весняне сонечко - розтане холодне покривало, піднімуться і оживуть рослини. 

Проста оцвітина складається з 5-6 листочків. Безліч тичинок створює враження яскраво-жовтого плями. Лише після цвітіння будуть розвиватися листочки, кільцем оточуючи стебло. 

 

Слайд 6 – Сон-трава

Простріл, або сон-трава, - так називається ця багаторічна рослина. Росте вона у світлих соснових лісах, на вапнякових схилах по берегах річок, в степу. 

Сон-трава. - Звідки ця назва? Стверджують, що якщо пожувати корінь прострілу, то настає сон - глибокий і довгий. Така легенда, але в ній, ймовірно, є частка істини. У коріння прострілу знайдені сапоніни і отруйні алкалоїди, які, залежно від дози, забезпечують то збуджуючу, то заспокійливу дію. Ще в 1876 р. ботанік П.О. Крилов писав, що в Пермській губернії лікарську сировину з прострілу використовувало місцеве населення для лікування алкоголізму. 

Є й інша версія походження назви «сон-трава». На ніч і перед дощем його квітконіжка згинається, квітки пригинаються, прикриваючи свою серцевину від зайвої вологи. 

З кожним роком все рідше можна зустріти квітучий простріл. Розмножується це рослина в основному насінням, але великі красиві квіти приваблюють людей, особливо ранньою весною, коли гостро відчувається

«квітковий» голод ... 

 

 Слайд 7 - Мати-й-мачуха 

 Мати-й-мачуха. - Який городянин не знає цієї рослини? Невисока квітконіжка, покрита бурими лусочками і золотисто-помаранчевим суцвіттям, схожим на кульбабу. Воно зацвітає раніше за всіх. Квітка закладається ще з осені, і тепер потрібно зовсім небагато теплих погожих днів, щоб бутони розкрилися. Але листя ще й близько немає, вони розвиваються тільки після цвітіння. Прикореневі, що сидять на довгих черешках. Зверху листова пластинка зелена, гола і здається холодною. Це - «Мачуха». А нижня поверхня листа покрита білуватим войлоком. Вона м'яка, ніжна - «мати». 

Плоди мати-й-мачухи - ребристі сім'янки - дозрівають до початку літа. Цікаво, що насіння цієї рослини може проростати вже через кілька годин після потрапляння на землю. 

Родова латинська назва мати-й-мачухи - Tussilago - перекладається як

«що діє від кашлю» і цілком виправдано: з давніх пір відвар її листя застосовують при кашлі, бронхітах, катарах легенів. 

 

Слайд 8 – Медунка

Медунка - У наших лісах, мабуть, не знайдеш травички, яка відрізнялася б таким різноманіттям забарвлення віночка. Квіти медунки бувають пурпурними і блакитним, фіолетовими і синіми, блакитними і рожевими. Частка синього відтінку збільшується з часом. Ледве розкрилися квітки рожеві або блідо-пурпурові, вони багаті солодким нектаром і привертають до себе бджіл. Медунка, медунчик - не даремно рослина  отримало такі назви. Мед з її квіток дійсно чудовий - смачний і ароматний. Проте вже через кілька годин після розпускання віночка в ньому відбуваються хімічні зміни: клітинний сік пелюсток з кислого стає лужним, пелюстки синіють. «Синьопелюсткова» медунка вже не цікавить комахзапилювачів, оскільки містить дуже мало нектару. 

Якщо з'явиться бажання зібрати букет з цієї рослини - зупиніться! Квіти ці швидко в'януть і в результаті виявляться викинутими. 

Після дозрівання і розсіювання насіння весняні квітконосні пагони медунки відмирають. Влітку у рослини з'являються інші пагони, з широкими овальними листям. 

Ніжні молоді листочки медунки містять велику кількість вітаміну С. В Англії, наприклад, медунку розводять на спеціальних плантаціях і використовують при приготування салатів. 

 

Слайд 9 - Анемона жовтецева

А ось під кущами дружна сімейка - видніються квіти Анемони жовтецевої. На верхівці кожного стебла сяє, як маленьке сонечко, яскравожовтий віночок. Квіти Анемони швидко в'януть і на їх місці утворюються дрібні плодики, зібрані в маленьку пухнасту кульку. Ніколи ви не знайдете жодної Анемони де-небудь на відкритому лузі, на полі. Нерозривними нитками пов'язана це рослина з деревною рослинністю. Вирубуються ліси - зникають і Анемони. Зате там, де оселився лісок, напевно, знайдеться і ця рослина. У лісі вона відчуває себе чудово. 

Якщо розкопати навколо Анемони землю, стане видно кореневища, що йдуть у різних напрямках. Кожна група Анемони зазвичай складається з потомства одної рослини. Кореневище служить йому органом розмноження. Воно галузиться, розростається з одного кінця, а з іншого поступово відмирає. У результаті виходить кілька окремих рослин. 

 

Слайд 10 – Примула

«Золотими ключами весни »називають первоцвіти весняні, або примули (латинська назва - Primula). Трубчасті золотисто-жовті квітки, зібрані в суцвіття-парасольки, дійсно можна прийняти за дивовижну в'язку ключів, «ключів», які відкривають двері до погожих весняних днів. Але, всупереч своїй назві, первоцвіти зацвітають не найпершими. Вже качають ніжними віночками Анемона і проліски, простріли і мати-й-мачуха, а примули тільки обзаводяться листям. Досить великі, зібрані в прикореневу розетку, зморшкуваті і нерівні, вони дуже нагадують шкіру кучерявого ягняти. Звідси ще одна назва цієї рослини - «баранчики». Квіти ж у примули з'являються лише в травні. 

Молоде листя примули містить велику кількість вітаміну С. Досить з'їсти їх кілька штук, щоб задовольнити добову потребу дорослої людини в аскорбіновій кислоті. У Голландії, Англії примули давно розводять як цінні овочеві види. 

Колись первоцвіти зустрічалися в багатьох районах лісової зони України. Тепер же багато їх види перебувають під загрозою зникнення ... 

 

Слайд 11 – Гусяча цибулька

Гусяча цибулька (Gagea) – досить великий рід родини лілійних (Liliaceae), який налічує близько 70 видів, поширених у Євразії та Північній Африці, від лісотундри і високогірних льодовиків до напівпустель. Це найменші рослини в сімействі лілейних: гіганти серед них ледь досягають висоти 40 см, а є й види заввишки 3 см. Всі вони – ранньовесняні ефемероїди (рослини, які після цвітіння ховаються під землею до наступної весни).

Гусяча цибулька жовта (G. lutea) – багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. В одиночній, яйцевидній цибулині (до 10 мм в поперечнику) ще з осені закладаються квітки. Ранньою весною з'являється одиночний довгий вузький прикореневій листок і стебло (10 - 30 см заввишки), на верхівці якого зібрані квіти. В одному зонтикоподібному суцвітті може бути до 7 світло-жовтих квіток, без запаху, але з нектаром, що приваблює запилювачів. Під суцвіттям – пара вузького приквіткового листя. Цвітіння триває близько місяця, після чого і весняні квіти, і листя відмирають. До наступної весни.

Рослина зустрічається, переважно, на відкритих місцях – галявинах, узліссях, прогалинах, надаючи перевагу багатому на перегній ґрунту.

 

Слайд 12 – Ряст

Багаторічна трав'яниста рослина до 30 см заввишки, з кулястою бульбою. Стебло соковите, м'ясисте. Листя дуже ніжні, тонкі, м'які, тричі розсічені. На вершині стебла – щільне китицеподібне суцвіття. Досить великі рожево-фіолетові квіти з приємним запахом сидять на тонких квітконіжках. Форма весняних квітів дуже химерна і вишукана. Нектар можуть дістати тільки комахи з довгим хоботком: джмелі, метелики. Зірвані квіти дуже швидко в'януть.

Зимує невелика, розміром не більша за вишню, бульба, на якій з осені закладається брунька. Розвиток брунька починається ще під снігом, готовий паросток доходить майже до поверхні землі. А як тільки зійде сніг – рослина з'являється на поверхні і зацвітає. Весняні квіти добре помітні серед бурої торішньої трави і листя. На початку літа, давши насіння, рослина зникає до наступної весни.

Цікаве і насіння рослини. Воно знаходяться в схожих на стручки плодах, які при дозріванні розтріскуються вздовж і розкриваються. Випавши на землю, чорне насіння має білий придаток, що привертає своїм смаком мурах, якраз вони і розтягують це насіння по лісі. Від проростання насіння до появи весняних квітів проходить не один рік.

Рясту ущільненому (Corydalis solida) для нормального розвитку навесні потрібно багато сонця. Тому він зустрічається на прогалинах, серед чагарників, в листяних лісах, де іноді утворює щільні куртини. Віддає перевагу родючим ґрунтам.

Ареал цієї рослини охоплює практично всю Європу, крім крайніх північних областей.

 

Слайд 13 – Проліска

Ледве зійде сніг, в лісах і чагарниках з'являються блакитні весняні квіти – проліски.

Взагалі пролісків роду Scilla набереться з півсотні видів. Це переважно рослини середземноморські (кілька видів є в Південній Африці). Середземноморські види пролісків – великі багатоквіткові рослини з тривалим періодом вегетації. Наші Євроазіатські види пролісків – ефемероїди, тобто рослини, які після короткого цвітіння зникають до наступної весни. Всі проліски – багаторічні трав'янисті цибулинні рослини.

Як високодекоративні рослини, проліски вже давно введені в культуру. При цьому вони нерідко дичавіють і зустрічаються далеко за межами свого основного ареалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слайд 14 – Підсніжник

 

Слайд 15 – Гіацинт

Ці весняні квіти одними з перших розпускаються в саду і радують нас надзвичайно ароматними квітами, які захоплюють найрізноманітнішою гамою кольорів – від білого і блідо-жовтого, рожевого до фіолетового. Гіацинт – це така універсальне рослина, яка в принципі підходить як для вирощування в саду, так і для вигонки.

На початку весни з землі з'являються перші листочки гіацинта, потім суцвіття, яке повинне почати набувати притаманного сорту забарвлення. І над розкритими листками витягується квіткова стрілка з суцвіттям з безліччю ароматних квіток вишуканої форми. Листя гіацинта блискуче. Суцвіття – кисть, на кожній до 30 трубчастих квіток.

Батьківщина гіацинтів – це Південно-Східна Азія та Середземномор'я. Ці весняні квіти відомі людині з давніх пір, їх культивували ще в Римі. На початку 16 ст. купці привезли в Європу зі східних мандрів скромну рослину з синіми квіточками і вишуканим ароматом, яка відразу прижилася в м'якому і вологому кліматі Голландії і викликала захоплення.

Гіацинти люблять відкрите сонячне місце або півтінь в саду із захистом від вітру і родючі ґрунти з підвищеним вмістом гумусу та високою водопроникністю.

Купуючи цибулини гіацинтів восени, переконайтеся, що вони не сухі і не пошкоджені. Садити їх у ґрунт потрібно разом з тюльпанами за 2-4 тижні до морозів (приблизно в жовтні) на глибину приблизно 10-22 см. Відстань між цими рослинами має бути 20 см. Для гарного цвітіння в кожну ямку бажано додати трохи добрив. Після цвітіння потрібно обрізати квіткову стрілку, а листя повинні пожовтіти і відмерти своїм природним шляхом, для того щоб їх корисні речовини потрапили в цибулину рослини.

Гіацинти рекомендують викопувати в першій половині літа і зберігати в теплому (19-23 градуси) добре провітрюваному і не дуже сухому місці до посадки, а можна і залишати в землі до літа, проте раз на кілька років їх слід викопувати для поділу і пересадки. Якщо викопуєте гіацинти на літо, уважно огляньте, щоб серед них не було пошкоджених цибулин. Періодично перевіряйте їх і при перших ознаках гниття видаляйте пошкоджені.

Розмножують гіацинти маленькими цибулинками, що утворюються на дорослій цибулині. Їх обережно відокремлюють від материнської під час літнього спокою і висаджують у ґрунт раніше від дорослих цибулин. Насіннєве розмноження практикується в селекції, але воно неефективне, оскільки втрачаються сортові ознаки. Придатні гіацинти і для вигонки на свята.

Слайд 16 – Шафран

Весняні квіти родини півникових. Їх ще називають крокусами. За легендою, шафран виник з крапель крові юнака Крока. Крок змагався з богом Гермесом в метанні диску і Гермес випадково вбив його. Перший древній шафран був жовтих відтінків, а блакитні, рожеві та білі кольори він отримав в результаті селекції.

Сама назва – шафран – походить від арабського слова «жовтий». Шафран використовувався як приправа, пахощі, фарба, лікарська рослина. Цікаво, що в стародавньому Китаї ніхто, крім імператора, не мав права носити одяг відтінку шафрану. А в деяких країнах жінки використовували шафран для полегшення пологів.

В домашніх умовах ці весняні квіти вирощуються у відкритому ґрунті та в горщиках. Для вирощування в горщиках рекомендується земляна суміш, яка складається з 50% компосту, 40% крупного піску (до 5 мм в діаметрі), або дрібного гравію, 10% перліту і кісткової муки.

Весняні квіти шафрану ростуть в Середземномор'ї (включаючи Південну Європу і Північну Африку), Центральну Європу, Малу Азію, Близький Схід і Центральну Азію аж до Західного Китаю, зустрічаючись в різних біотопах – степах, луках (у тому числі високогірних), лісах. Потребує відкритого сонячного місця і рихлого ґрунту.

 

Слайд 17 – Горицвіт весняний (Adonis)

Весняні квіти родини жовтецевих. Латинську назву адоніс отримав на честь Адона – фінікійського і ассірійського бога сонця, який щорічно помирав і щовесни воскресав, як ця квітка. Є ще версія про походження назви з грецької міфології. Адоніс послухався богиню Афродіту, яка заборонила йому полювати на диких звірів, і був смертельно поранений кабаном. Афродіта, сумуючи за улюбленим юнаком, перетворила Адоніса в прекрасну квітку, яка відроджується кожну весну.

Ці весняні квіти завдовжки 10-40 см, а розцвітають вони в квітнітравні.

Відомо 20 видів горицвіту, які поширені у Європі та помірній смузі

Азії. В Україні росте 5 видів, з них найважливішим є горицвіт весняний (Adonis vernalis) — лікарська рослина.

 

Слайд 18 – Пшінка весняна

Багаторічні весняні квіти. Листя мають цілісне, округло-серцеподібне, блискуче, темно-зелене. Квітки яскраво-жовті, з трилистою чашечкою і багатопелюстковим віночком. Цвіте у квітні-травні.

Росте в сирих місцях, в листяних лісах, серед чагарників.

Звичайний первоцвіт наших лісів. Зацвітає трохи пізніше від проліска, але ці весняні квіти ще довгий час є сусідами з ним, додаючи жовтого кольору в синю палітру весняного лісу. У синьому морі пролісків ці весняні квіти виглядають жовтими острівцями. Блискучі, наче покриті лаком пелюстки сяють на сонці золотими блискітками.

Пшінка — це ранньовесняний медонос, бджоли охоче її відвідують і збирають з неї нектар.

Це харчова, медоносна, лікарська, отруйна, декоративна рослина.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слайд 19, 20 – Конвалія

Жодна рослина не утворює такої кількості пахощів, як наша улюблена конвалія! Знаменитий російський композитор Петро Ілліч Чайковський написав великий вірш «Конвалія». У ньому є такі рядки: 

Інші є квіти розкішні і пишні, 

І яскравіші фарби в них, і веселіші візерунки,  Але немає в них принади таємничої своєї? 

 

За переказами, конвалія з'явилася із сліз морської царівни Волхова, яка покохала юнака Садка. Одного разу, дізнавшись про його любов до іншої, царівна вийшла з морської безодні, щоб в останній раз послухати земні пісні Садка. Вона йшла, і сльози з очей її капали на землю, розсипаючись перлинами, і на цьому місці виростали прекрасні лісові рослини. 

Особливо шанувалася конвалія у стародавніх греції. 

Єдиного тлумачення російської (української) назви «конвалія» не має. Існує думка, що вона походить від слова «Гладиш» - гладкою є поверхня листа рослини. Наукова ж назва конвалії - Сonvallaria majalis - в перекладі означає "лілія долин, квітуча у травні». 

Коли конвалія виходить з землі, її листя туго згорнуті - один навколо іншого. Нижні, розташовані спочатку зовні, листя особливі - вони зростають швидше внутрішніх і розсовують частки грунту, каміння та опале листя. Під їх захистом внутрішні листи вийдуть з грунту і розгорнуться, а покриваючі потім відімруть. А поки росток поступово просувається вгору, розгрібаючи лісову підстилку, можна зустріти ці гострі верхівки - листкові бруньки конвалії. 

Великими куртинами розрослася конвалія травнева в лісі. Її кореневища «повзуть» на невеликій глибині в грунті, а вгору від них відходять численні пагони з видовженим листям і трохи нахиленими суцвіттями білих квіток. Нижні квітки вже розпустилися й утворюють аромат, а верхні ще закриті. До осені на місці ковпачків-квіток будуть помаранчеві отруйні ягоди. 

 Любов людини до квітки пішла їй на шкоду. У багатьох місцях звичайна конвалія стала тепер рідкісною рослиною. 

 

Слайд 21

 

 Рослинний світ країни багатий і різноманітний, але було б великою помилкою вважати, що природна комора невичерпна. 

  

Первоцвіти захищатимуть від свят – Святого Валентина, 8-Березня…

В Україні починається операція "Первоцвіт" проти масового знищення ранньоквітучих рослин.

Ця акція - загальноукраїнська з центром координації дій у Києві. Її підтримує міліція та інші органи влади на місцях.

"Раніше виходило спеціальне доручення міністра МВС Луценка правоохоронним органам на місцях по виявленню порушників. У Києві працює екологічна комісія та міліція, у Дніпропетровську - єдиний в Україні спеціальний підрозділ екологічної міліції, у Донецку - екологічна інспекція тощо.

Порушників із первоцвітами виявляють лише у містах, під час збуту, чи у громадському транспорті. Шукати їх в лісі нема сенсу, бо це не продуктивно.

Головна причина, чому організовуються такі акції, це безпрецедентне знищення первоцвітів, котрі занесені в Червону книгу України, особливо на День Святого Валентина та на 8 березня.

"Щорічно протягом лютого-березня в Україні знищується до 20 млн. первоцвітів. 60 % приходиться на підсніжники, 30 %- на шафрани, 5 % - на білоцвіт, 5 % - на сон-траву, цикламен Кузнєцова і проліски", - повідомляється на сайті київського еколого-культурного центру.

Займатися офіційним вирощуванням і збутом первоцвітів дуже недешеве заняття. "Первоцвіти, які продають нелегально, коштують у два рази дешевше. Якби їх вирощували, то наприклад, підсніжники коштували б 30 грн. Це дорожче ніж троянди. Ніхто не буде їх купувати". Єдиним методом покарання порушників є адміністративна відповідальність. Найчастіше це штраф - до 50 грн.

"Але у багатьох торговців немає паспортів, тому не можна навіть скласти протокол про порушення. І навіть тих, хто має паспорт, часто можна оштрафувати лише на п'ять гривень", - проінформував Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурно центру..

Щодо питання, чому акція триває аж до 30 березня, коли свята вже давно закінчились, голова екологічного центру у Києві зазначив, що у другій половині березня починається друга хвиля цвітіння первоцвітів, котрі "викидаються на ринки":

- "Це сон-трава та шафрани. Їх також треба захищати!»

 

«Чи купуєте ви первоцвіти ринках?» – постав таке запитання перед собою! Якщо ти еколог, то відповідь зможе зберегти у своєму природному середовищі безліч ранньоквітучих рослин.