Реферат" Уроки трудового навчання,як метод соціалізації учнів з особливими освітніми потребами ".

 

Уроки трудового навчання, як метод соціалізації дітей з особливими освітніми потребами

 

 

 

Зміст      

 

Вступ

1. Розвиток та корекція професійно-трудових знань та вмінь учнів з особливими освітніми потребами

2. Організація трудового навчання. Урок. Структура та типи уроку

3. Уроки трудового навчання, як метод соціалізації дітей з особливими освітніми потребами

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                         3

                                                   Вступ

 

У якості головної мети соціальної адаптації та інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в суспільство, в теорії і практиці спеціальної освіти, приділяється велика увага питанням трудової підготовки учнів даної категорії. Вона направлена на досягнення дітьми соціального комфорту і рівних можливостей в суспільстві. В умовах спеціально організованого навчання, трудове виховання учнів розглядається як важливий засіб корекції, розвитку і формування особистості учнів, підготовки їх до трудової діяльності після закінчення школи.

Як засіб виховання праця сприяє розвитку індивідуальних здібностей, а також творчості, критичності та активності думки, здатності керувати діяльністю та поведінкою. Завдання трудового виховання: розвинути в учнів бажання працювати для суспільства, домогтись, щоб праця стала найважливішою їх потребою.

Головною умовою в системі навчально-виховної роботи в спеціальній школі є правильність організації трудового навчання, як ефективного засобу корекції вад розвитку учнів з особливими освітніми потребами. В психолого-педагогічних дослідженнях відмічається, що правильно організоване трудове навчання – ефективний засіб корекції недоліків розвитку розумової діяльності учнів допоміжної школи, що займає одне із провідних позицій в системі навчально-виховної роботи спеціальної школи і дозволяє вирішувати завдання соціальної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами.

Мета реферату: Описати особливості методу соціалізації на уроках трудового навчання для дітей з особливими потребами.

Завдання реферату: 1. Проаналізувати літературу з обраної теми.

2. Описати особливості розвитку і корекції трудових знань дітей з особливими потребами.

3. Надати класифікацію уроків трудового навчання.

                                                                                                                  4

4. Схарактеризувати уроки трудового навчання для дітей з особливими потребами..

 

 

1. Розвиток та корекція професійно-трудових знань та вмінь учнів з особливими освітніми потребами

 

В корекційній педагогіці накопичений значний досвід роботи з трудового навчання учнів з інтелектуальними вадами. В психолого-педагогічних дослідженнях особлива увага звертається на формування трудових вмінь та навичок у процесі трудового навчання. Зокрема,         Мирський Л.С. наголошує на необхідності виховання самоконтролю учнів з особливими освітніми потребами як в умовах трудової діяльності, так в побутових умовах. З позиції теорії поетапного формування розумових дій                       Гальперіна П.Я., діяльність спонукає учня до нових знань та навичок і є тим самим навчанням. У його теорії формування внутрішньої діяльності фактично розглядається в процесі передачі соціального досвіду. При виконанні трудових завдань, завдяки їх предметно-практичному змісту виникають умови для формування діяльності та корекції недоліків розумового розвитку учнів. Граборов А.М., в корекційній педагогіці, придає велике значення принципу свідомості навчання. Він наголошує, розумово відстала дитина має свідомо засвоювати матеріал, а не механічно, несвідомо, тому наочність та праця, на його думку, основні спеціальні заходи корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми. Цю точку зору підтримує Дульнев Г.М. у свої працях, у яких говориться, що досягнення корекційної мети трудового навчання не може сприяти така його організація, при якій відбувається своєрідний «поділ праці» – все, що потрібно робити руками, роблять учні, що потрібно «вирішувати головою» (наприклад, контроль за якістю виконання операцій) , все це за учнів робить вчитель. На

                                                                                                                          5

його думку важливим є використання таких корекційних засобів, які б допомагали формувати у учнів з особливими освітніми потребами контроль дій, вимірювальні операції, ціленаправленість трудових досягнень, які б забезпечували свідоме оволодівання трудовими вміннями та навичками. Бондарь В.І вказує, що важливим завданням є формування таких трудових умінь і навичок, як планування, самоконтроль, самооцінка, без яких цілеспрямована й усвідомлена діяльність неможлива; вироблення в учнів темпу і ритму виробничих процесів.

На основі знань і трудових навичок в межах конкретної професійної діяльності формуються трудові вміння. Психологічною основою трудових вмінь є розуміння взаємозв’язків між метою трудової діяльності, умовами і способами її виконання. Уміння як складне психологічне утворення включає в себе систему навичок, що відносяться до одного і того ж виду діяльності, і систему знань стосовно основних особливостей діяльності в цілому (технологія, умови праці і т. п.).

Вміння дозволяють учням орієнтуватися в нових умовах, вирішувати нестандартні завдання, тобто працювати творчо. У формуванні вмінь Платонов К.К. виділяє п’ять етапів:

1. початкове вміння, яке характеризується усвідомленням мети дії і пошуком способів її виконання на основі раніше набутих знань і навичок;

2. недостатньо вміла діяльність, коли наявні знання про способи виконання діяльності поєднуються з використанням раніше отриманих, неспецифічних для даної діяльності навичок;

3. окремі загальні вміння; високорозвинуті, але вузькі вміння, можуть бути використані в різних видах діяльності;

4. високорозвинуті вміння; характеризуються творчим використанням знань і навичок щодо даної діяльності, усвідомленням мети, мотивів вибору і способів її досягнення;

 

                                                                                                                     6

5. майстерність – характеризується творчим використанням різних умінь.

Для засвоєння нових дій які є значимими у формуванні трудових вмінь та навичок в учнів з особливими освітніми потребами Гальперіна П.Я. і Тализіна Н.Ф., в свої дослідженнях, виділяють п’ять етапів засвоєння нових дій:

1. попереднє ознайомлення з діями, з умовою його виконання;

2. формування дій з матеріалом із розгортанням всіх включаючи операцій;

3. формування дій як зовнішньомовленнєвого;

4. формування дій як внутрішньомовленнєвого;

5. перехід в глибинні згорнуті процеси.

У спеціальних закладах на заняттях з трудового навчання вирішуються корекційні завдання, спрямовані на розвиток рухової та сенсорної сфери розумово відсталої дитини в умовах практичної діяльності. Корекція вад у розумово відсталої дитини, як і її психічний розвиток в цілому, можливий за умови здійснення нею певної діяльності.

Як відомо, професійно-трудове навчання у спеціальній школі має на меті забезпечення підготовки учнів до самостійного виконання різних видів робіт за опанованою школярами спеціальністю у державних чи приватних підприємствах та у власному побуті. Досягають цього у процесі розв’язання освітніх (засвоєння професійних знань та набуття практичних умінь) та корекційно-розвивальних завдань (виправлення порушень психофізичного розвитку).

До освітніх завдань професійного навчання входить опанування школярами техніко-технологічних знань та трудових операцій, що передбачені змістом навчальної програми. Йдеться про ознайомлення із властивостями матеріалів, з якими працюють школярі на уроках праці, їх застосуванням. Формування знань про вироби, їх характерні ознаки, сферу

                                                                                                                          7

застосування, про засоби праці (машини, станки, контрольно-вимірювальні прилади, допоміжні інструменти) та про різне обладнання, яке використовують на підприємствах, в сільському господарстві тощо. Значну увагу приділено забезпеченню знань про трудові операції (дії), їх назви (професійні слова-терміни) та технологію і послідовність виконання; виробленню умінь виконувати практичні роботи з дотриманням технічних та санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної праці. До освітніх завдань входить і навчання школярів графічних умінь та користування ними в процесі виготовлення креслення, ескізів тощо.

Предметом корекції в процесі навчання дітей , з особливими освітніми потребами як зазначено у наявних дослідженнях (Г.М. Дульнєв,                              І.Г. Єременко, В.М. Синьов, Н.М. Стадненко, О.П. Хохліна та ін.), має бути їх пізнавальна сфера (відчуття, сприймання, уявлення, пам’ять, мислення, мовлення), емоційно-вольова сфера і, щонайперше, вищі форми психічних процесів, важливі для прийняття й опрацювання інформації, пов’язаної із засвоєнням знань та вмінь, виконанням практичної діяльності. При цьому слід зважати на те, що корекційно-розвивальна робота на уроках праці має здійснюватися на основі опанування учнями техніко-технологічних знань та практичних умінь. Саме про це йдеться у працях О.М. Граборова,                         С.Л. Мирського, Г.М. Мерсіянової, Н.П. Павлової, О.П. Хохліної.

Серед значної кількості наявних робітничих професій учні загальноосвітніх спеціальних шкіл для дітей з особливими освітніми потребами традиційно навчаються спеціальностей із швейної, столярної, слюсарної, картонажно-палітурної, будівельно-малярної, шевської справи та із сільського господарства. Останнім часом деякі школи запроваджують і інші спеціальності (килимарство, лозоплетіння та ін.) На базі змісту професійного навчання із зазначених спеціальностей є достатня можливість для здійснення корекції інтелектуальних та фізичних недоліків цієї категорії школярів. Це, насамперед, розвиток усіх видів мовлення, пам’яті,

                                                                                                                         8

просторового орієнтування, мислення, загальнотрудових умінь, естетичного смаку, збагачення уявлень, корекція та розвиток конструктивної діяльності учнів, дрібної моторики тощо.

На прикладі аналізу змісту навчання швейної справи означимо, що може сприяти забезпеченню розвитку та корекції психофізичної сфери учнів у процесі опанування ними професійних знань та практичних умінь, з урахуванням наявних досліджень щодо особливостей навчальної діяльності цих дітей та стану знань та вмінь із відповідної спеціальності.

Відомо, що для школярів з особливими освітніми потребами характерним є загальний недорозвиток мовлення. Професійний словник у них доволі бідний і збагачується досить повільно, оскільки такі діти, сприймаючи словесні пояснення, розповідь учителя, часом не помічають незнайомих слів, не намагаються визначити такі слова й запам’ятати. Бідність словника призводить до неправомірного вживання однієї групи слів, що робить мовлення одноманітним, а використання слів неточним. У словнику школярів переважають іменники, що позначають назви предметів. Замість слів, що позначають конкретні дії, учні часто використовують лише одне дієслово – «робити». Серед слів, що позначають назви трудових дій, наприклад підшити, нашити, пришити, зашити та інших, вживають лише слово «шити». Школярі, даючи словесну характеристику предметові, зазвичай, називають колір, величину і не вказують інших ознак, таких як оздоблення, форма деталей, матеріали, технологія виготовлення тощо.

Слід зазначити, що успішна практична діяльність розумово відсталого школяра, як свідчать наявні дослідження, ще не гарантує його здатності відтворити свою діяльність словесно. Уміння розповісти про послідовність дій та спосіб виконання практичного завдання з’являється в цих дітей лише після спеціального навчання цього. Разом з тим відомо, що планування, тобто словесне означення послідовності дій, є вищою формою мовленнєвої регуляції діяльності і охоплює такі компоненти: усвідомлення кінцевого

                                                                                                                           9

результату, виділення операцій, способу їх виконання, визначення їхньої послідовності, аналіз умов досягнення мети, вибір основного та додаткового матеріалу, інструментів та пристроїв. Мовлення організовує, упорядковує та активізує мислення дитини, забезпечує йому більш високий рівень. Залучення мовлення до сприймання, запам’ятовування, пізнання позитивно впливає на ефективність цих процесів.

У процесі трудового навчання є можливість розвивати мовлення школярів на основі збагачення словника назвами матеріалів та їхніх властивостей, які характеризують якості; назвами виробів, наприклад дитячого та жіночого одягу, білизни; професійними термінами стосовно трудових операцій (ручних, машинних та прасувальних робіт).

Розвиток зв’язного мовлення відбувається у процесі формування в учнів таких умінь: описувати об’єкти діяльності за зразками, малюнками (давати словесну характеристику), під час аналізу фасонів виробів (форма, кількість частин, деталей, оздоблення тощо); словесно відтворювати спосіб виготовлення виробу після його виконання (відповіді на запитання вчителя, за планом чи інструкційною картою); складати словесний звіт про послідовність виконання практичного завдання залежно від виконуваних дій (побудова креслення, вирізування викрійки, деталі, обробка зрізів тощо).

Наявні дослідження особливостей пам’яті дітей з особливими освітніми потребами (Л.В. Занков, Б.І. Пінський, В.Г. Петрова, Н.М. Стадненко та ін.) свідчать, що велике значення для точності й міцності запам’ятовування навчального матеріалу та розвитку пам’яті має повторення. Зважаючи на це, зміст програми з трудового навчання передбачає значну кількість годин на вивчення розділів і на повторення. Так, наприклад, систематично повторюється та подається нова інформація про матеріали, інструменти, машини, вироби, способи їх обробки, назви способу з’єднання тощо.

Зміст програми з швейної справи сприяє збагаченню уявлень школярів щодо предметів побуту на основі формування знань: про види дитячого,

                                                                                                                         10

жіночого та чоловічого одягу, білизни; про технологію виготовлення виробів та текстильних матеріалів; про промислові машини, їх призначення, будову; про конструктивні характеристики предметів вивчення, завдяки здійсненню їх аналізу за частинами, кількістю деталей, формою, розміром та оздобленням.

Вимогами програми з трудового навчання для розумово відсталих передбачено виконання школярами практичних завдань за зразками, малюнками, схемами, інструкційними картами та планами послідовності технологічних операцій. Така наочна опора спрямована на розвиток усвідомленості та самостійності діяльності учнів.

Корекція недоліків інтелектуального розвитку, зокрема процесів аналізу та синтезу, школярів з особливими освітніми потребами, здійснюється на основі формування вмінь аналізувати вироби за кількістю деталей, способом їх з’єднання, обробки, за формою, величиною, розміром, оздобленням, а також у процесі аналізу креслення різних виробів починаючи з 4 класу. Навчання учнів аналізувати предмет діяльності відбувається на уроках трудового навчання, коли розпочинається вивчення розділів програми, змістом яких є виготовлення різних виробів.

Формування діяльності та мислення забезпечується на основі виконання різних завдань за зразком, малюнком, інструкційною картою, складеним планом послідовності виконання практичних робіт та розвитку вміння аналізувати спосіб виконання за різними видами інструкцій.

Зміст програми з швейної справи дає можливість коригувати дрібну моторику на основі роботи з голкою та ножицями під час виконання трудових операцій ручним способом. Також здійснюється розвиток важливої професійної якості – координація рухів рук і ніг під час роботи на швейній машині з ножним приводом – пуск, зупинення, строчіння.

Отже, розгляд змісту програми з професійно-трудового навчання у спеціальній загальноосвітній школі для дітей з особливими освітніми

                                                                                                                         11

потребами свідчить про його корекційно-розвивальну спрямованість, і це дає підстави рекомендувати запровадження нових професій для школярів з огляду на можливість вирішення одного із завдань цього навчального предмета – корекцію недоліків психофізичного розвитку. Тобто, запроваджуючи будь-яку нову спеціальність для опанування розумово відсталими школярами, потрібно враховувати забезпечення її змістом для здійснення корекції недоліків психофізичного розвитку цих дітей з метою підготовки їх до успішної соціально-трудової адаптації на виробництві чи в сільському господарстві, з урахуванням самостійної життєдіяльності.

 

 

2. Організація трудового навчання. Урок. Структура та типи уроку

 

Урок – це основна форма організації навчально-виховного процесу у школі.

Спільним для всіх уроків, є те що вони проводяться за сталим розкладом, мають однакову тривалість, чітко визначену тему, відповідно до змісту програми, та структуру.

Слід зазначити, що основною формою трудового навчання у спеціальній загальноосвітній школі для дітей з особливими освітніми потребами є навчальне заняття, яке містить 2-4 уроки залежно від визначених навчальним планом годин. Навчальне заняття з праці в дидактичному розумінню прирівнюється до уроку, тому до нього ставлять такі ж вимоги, як і до уроку загальноосвітніх предметів, а саме: педагогічна мета, оптимальний обсяг навчального матеріалу, дотримання дидактичних етапів заняття, відповідність методів навчання дидактичній меті та змісту навчального матеріалу, раціональне використання навчального часу, індивідуальний підхід у процесі навчання.

 

                                                                                                                       12

Порівняно з іншими навчальними предметами, для уроків трудового навчання характерно таке: 1) переважну більшість часу відводять практичній роботі учнів; 2) застосування учнями робочих інструментів, різних пристроїв, станків та машин потребує уваги щодо дотримання правил безпечної праці; 3) стимулом для активізації діяльності учнів на уроці є виготовлення виробу, іграшки; 4) успішність навчання учнів залежить від наявності на уроці дидактичних та наочних матеріалів, зразків виробів тощо.

Для забезпечення ефективності трудового навчання необхідно дотримуватися таких педагогічних вимог уроку: чіткість навчальної мети; єдність освітніх, виховних та корекційних завдань; доцільний добір матеріалу; ретельний відбір методів навчання для кожної частини уроку; здійснення індивідуального підходу до учнів; створення умов для безпечної роботи школярів.

Урок трудового навчання, як правило, має таку структуру: організаційна частина – створення психологічної готовності учнів до навчальної діяльності; основна частина, де здійснюють повідомлення теми та мети уроку, аналіз об’єктів праці – зразка та його зображення (рисунок, ескіз, графічне зображення), виготовлення виробу (самостійна практична робота учнів); заключна частина – перевірка, оцінювання знань та вмінь школярів.

На організаційну частину уроку відводять 1-2 хвилини. За цей час, найчастіше, здійснюють перевірку підготовленості учнів до уроку та створення психологічної готовності до активної праці.

Щодо основної частини, то тут насамперед повідомляють учням тему та мету уроку, залежно від року навчання дітей, що підготовляє їх до сприймання матеріалу, забезпечує інтерес до тих виробів чи до опанування практичних дій, які пропонують їм для опанування та виготовлення.

Важливим моментом на цьому етапі уроку є аналіз виробу, який виготовлятимуть школярі. Учитель демонструє зразки виробу, малюнки та графічні зображення його, а також матеріали, інструменти, дає

                                                                                                                          13

характеристику предмету діяльності щодо назви, використання в побуті або в ігровій діяльності. Далі здійснюють аналіз технології виготовлення виробу чи об’єкта практичної діяльності дітей. Учитель аналізує будову виробу, його складові частини, деталі, звертає увагу учнів на форму, розміри, технологію та послідовність виконання трудових операцій. Забезпечення розуміння учнями послідовності виконання завдання є безпосередньою підготовкою їх до самостійної практичної діяльності на уроці. Залежно від року навчання та навчальних можливостей учнів учитель звертає увагу учнів на послідовність виготовлення виробу та показує всі його складники за технологічною картою. Поряд з цим учитель знайомить учнів із матеріалами, використовуваними при виготовленні виробу, зазначає їх властивості, застосування в побуті, у навчанні, в ігровій діяльності; знайомить також із інструментами, їх будовою та застосуванням. Обов’язковим на уроці є й перевірка одержаних учнями знань щодо послідовності практичної діяльності та технології виконання завдання.

Найвідповідальніша частина основного етапу уроку, на яку відведено понад 50 % навчального часу, – самостійна практична діяльність учнів.

Успішність досягнення основної мети уроку трудового навчання залежить від вдало підібраних методів навчання, які використовує вчитель, від його вміння організувати учнів на самостійну роботу, активізувати їх мислення та практичну діяльність. Однак, слід зазначити, що у спеціальній школі для дітей з особливими освітніми потребами, на початковому етапі трудового навчання, самостійна робота учнів не виключає керівної ролі вчителя. Учитель стежить за діяльністю кожного учня, враховуючи психофізичні особливості та індивідуальні можливості. При потребі додатково пояснює учневі спосіб виконання завдання чи здійснює практичну допомогу. Під час самостійної роботи учні оволодівають практичними вміннями на основі одержаних техніко-технологічних знань щодо інструментів, матеріалів та трудових операцій.

                                                                                                               14

Останнім, заключним етапом є підсумок уроку. На цьому етапі вчитель спочатку організовує висловлювання учнів стосовно того, що зроблено ними, яким чином, пропонує порівняти виконану роботу зі зразком та визначити відповідність щодо технології виконання, а потім характеризує якість роботи кожного учня та оцінює виконану роботу.

Отже, структура уроку трудового навчання, як зазначено в літературних джерелах, визначена дидактичними, корекційно-розвивальними та виховними цілями, а також його місцем у системі уроків за темою чи розділом програми. Говорячи про структуру уроку ми маємо на увазі співвідношення та послідовність його частин (елементів, етапів). Загальними елементами структури уроку, як було показано вище, є такі: організація початку уроку, перевірка раніше вивченого матеріалу чи наявності знань та вмінь, повідомлення мети та завдань уроку, пояснення нового матеріалу, закріплення його шляхом відтворення знань та практичної діяльності, відтворення вивченого на уроці.

Кожний урок має базуватися на попередньо вивченому матеріалі стосовно розділу програми. Важливим є й здійснення на уроці міжпредметних зв’язків.

Це, в першу чергу, опора на знання з математики, з української мови, образотворчого мистецтва та інших навчальних предметів.

Стосовно типів уроків, то у спеціальній літературі, залежно від освітньої мети, визначено такі: урок на повідомлення нових знань; урок на формування і закріплення знань; урок на узагальнення та систематизацію знань; урок на перевірку та оцінювання знань, умінь та навичок учнів; комбінований урок.

Щодо комбінованого типу уроку, то слід констатувати, що майже на кожному уроці трудового навчання наявні елементи зазначених типів, тобто вони й є комбінованими, тому окремо виділяти такий тип уроку недоцільно.

 

                                                                                                                15

Якість кожного уроку з трудового навчання та досягнення поставленої мети у значній мірі залежить від підготовки вчителя до уроку. Це попереднє планування, тобто складання календарно-тематичного плану, що забезпечує доцільне використання навчального часу, відведеного програмою на відповідну тему чи розділ, для засвоєння учнями знань та практичних умінь; визначення засобів корекції психофізичного розвитку учнів та виховання позитивних якостей особистості; визначення структури та змісту уроку; підготовка обладнання – інструментів, зразків виробу чи об’єктів праці, інструкційних карток, різних дидактичних матеріалів.

Під час підготовки до проведення уроку вчитель має визначити запитання, які пропонуватиме учням, а також передбачити зміст і форму відповідей, що очікує від дітей. Форма відповідей учнів може бути різною: словесна, графічна, у вигляді малюнка чи у формі безпосереднього показу. Запитання вчителя, спрямовані на перевірку знань та умінь, вимагають від учнів пригадати, що вони робили на уроці (попередньому чи поточному): чого навчилися (назва виробу, виду діяльності, де використовують); які застосовували інструменти, матеріали; назви трудових операцій та ін. Запитання, спрямовані на розвиток загальнотрудових умінь учнів: запитання на аналіз предмета діяльності («З чого зроблено…?», «З якого матеріалу зроблено…?», «Яку має форму…?», «Якого кольору…?», «Скільки частин, деталей має…? «Як виготовлено – приклеєно, наклеєно, пошите, сплетене тощо?»; запитання на визначення умінь планування («З чого потрібно починати виконувати…?», «Що потрібно робити далі?», «Розкажи, що за чим потрібно виконувати?»). Подібні запитання ставлять залежно від року навчання, оскільки діти мають назвати відповідну кількість трудових операцій; запитання на визначення умінь здійснювати самоконтроль («Як перевірити правильність виконання завдання?», «З чим потрібно порівнювати свій виріб?», «Коли будеш порівнювати свій виріб зі зразком?»). Перед виготовленням виробів доцільно ставити запитання на з’ясування

                                                                                                                           16

наявності просторових уявлень в учнів: «Яку форму має предмет», «Яка деталь більша, менша?» «Що розміщено зверху, знизу?», «Що розміщено зліва від…, а що праворуч?». Тобто з’ясовують основні просторові                уявлення – розмір, форма, величина, місце знаходження (праворуч, ліворуч, внизу, зверху, біля, на, під).

Під час виконання практичних завдань важливо, щоб школярі усвідомили необхідність дотримання всіх правил, закладених у зразку, і могли ними скористатися, уміли виконане завдання порівнювати, аналізувати, визначати допущені помилки. Подібні практичні завдання сприяють формуванню в учнів елементів навчальної діяльності.

На уроках трудового навчання доцільно здійснювати екологічне та економічне виховання учнів. Оскільки це має корекційне й практичне значення та сприяє становленню таких якостей особистості, як бережливість, відповідальне ставлення до навколишнього середовища.

 

 

3. Уроки трудового навчання, як метод соціалізації дітей з особливими освітніми потребами

 

Якщо соціальну адаптацію розглядати як активне пристосування до умов соціального середовища шляхом засвоєння та прийняття цінностей, норм, правил та способів поведінки, що існують у суспільстві та є основою для особистого благополуччя кожної людини, то зрозуміло, що фактично це взаємодія двох взаємно обумовлених структурно складних систем – особистості та соціального середовища. Дитина з особливими освітніми потребами не спроможна самостійно виділити, усвідомити й засвоїти ті складники соціальних структур, які дозволяють особистості комфортно підтримувати своє існування в соціальному середовищі та реалізувати в ньому свої потреби. Хоча в літературних джерелах і зазначено, що психічний

                                                                                                                       17

дитини з особливими освітніми потребами здійснюється під дією тих же факторів навколишнього середовища, що й розвиток учнів загальноосвітніх шкіл, і підпорядкований загальним законам розвитку.

Спеціальна педагогіка розглядає соціальну адаптацію учнів, і зокрема залучення їх до трудової діяльності, у зв’язку з корекцією недоліків їх психічного розвитку та формуванням відповідних професійних якостей. Практика спеціального навчання й виховання та наявні дослідження свідчать, що в школярів з особливими потребами поступово формуються відповідні знання та вміння, завдяки чому вони успішніше адаптуються в суспільстві. Про це йдеться у відомих дослідженнях Г.М. Дульнєва, Ж.І. Шиф,                         В.Г. Петрової, К.М. Турчинської, А.М. Висоцької та ін., де зокрема наголошено, що з кожним роком корекційного навчання відбуваються суттєві зміни в психічному розвитку дітей з особливими освітніми потребами, що позитивно впливає на здійснення ними самостійної організації навчальної діяльності.

У системі навчання та виховання в спеціальній школі для дітей з особливими освітніми потребами трудове навчання має професійне спрямування й розглядається як підготовка школярів до самостійної трудової діяльності. Завдання трудової підготовки вирішують шляхом виховання в учнів готовності до праці на основі формування системи техніко-технологічних знань та професійних умінь із спеціальності, яку мають опанувати школярі.

Центром уваги національної концепції вітчизняної освіти є дитина, її гармонійний розвиток, підготовка до життя в складних умовах ринкової економіки. Важливим завданням в реалізації цілей системи освіти є формування готовності до професійного самовлаштування дитини з особливими освітніми потребами. Воно виступає органічною ланкою цілісного процесу розвитку особистості, її активної життєвої позиції.

 

                                                                                                               18

В спеціальній школі на уроках трудової праці, де навчаються діти з різним рівнем сформованості пізнавальної діяльності, з різною мірою психофізичних вад вчитель на своїх уроках використовує ефективні методи, засоби і форми роботи, які спонукають школярів до творчих пошуків, ставлять їх перед необхідністю самостійно розмірковувати, порівнювати, співставляти, аналізувати факти та явища виробничої діяльності людини і природи, робити висновки. Це, зокрема, поглиблений виклад матеріалу, самостійно підготовлені учнями повідомлення, використання комп’ютерної техніки, наочності, співбесіди, консультації тощо.

В діяльності вчителя трудового навчання спеціальної школи повинна скластися певна система підготовки учнів до ефективної інтеграції у суспільство, яка складається з таких основних ланок:

1) Профорієнтаційна робота:

•       профінформація, профпропаганда;
•       профдіагностика;
•       профконсультація.

2) Політехнічна спрямованість.

3) Трудове виховання як навчальний предмет.

4) Трудове виховання та профорієнтація в позакпасній та позашкільній роботі.

5) Суспільно-корисна праця.

Всі ланки переплітаються між собою.

Перехід України до ринкової економіки вимагає побудови принципово нового господарського механізму використання робочої сили. Тому для здійснення оптимальної інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в соціальне середовище особливого значення набуває ефективність системи професійної орієнтації населення України.

У літературних джерелах дається визначення професійного орієнтування, це насамперед – комплексна науково обґрунтована система

                                                                                                                       19

практичних методів і засобів впливу на особистість з метою забезпечення самостійного й усвідомленого вибору професії, її освоєння та здійснення професійної діяльності на основі врахування індивідуально-психологічних властивостей людини і потреб ринку праці в кадрах.

Серед головних завдань професійного орієнтування, які найбільш стосуються корекційної педагогіки, це: допомога школярам упоратися з особистісними, освітніми і професійними проблемами; забезпечення та формування «образу Я», як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, виявлення та оцінка специфічних якостей і властивостей людини, які дозволяють успішно займатися конкретними видами професійної діяльності; визначення характерних вимог до людини з різних видів професійної діяльності та формування вміння порівнювати їх з «образом Я»; пошук методів і засобів впливу на людину з метою корекції рівня її домагань та розвитку окремих професійно важливих якостей у процесі професійного навчання.

Профорієнтаційну роботу вчитель проводить як систему цілеспрямованої і чітко скоординованої роботи у взаємозв’язку з суспільством і сім’єю, спрямовану на досягнення кінцевої мети – свідомого вибору професії учнями.

При проведенні профорієнтаційної роботи вчитель намагається враховувати як інтереси і можливості суспільства, так і інтереси, схильності, здібності особистості в період її формування. Школа прагне підготувати молодь до оптимального вибору професії, що буде відповідати соціально-економічним потребам суспільства, особистим можливостям учнів з особливими потребами і вимогам, що пред’являє професія, психофізіологічним особливостям індивіда і полегшить процес адаптації особистості до соціального середовища.

У профорієнтаційній роботі, яку проводить вчитель, беруть участь психолог, класні керівники, вчителі, вихователі. Профорієнтація передбачає

                                                                                                                       20

цілий комплекс психолого-педагогічних, медичних і організаційних заходів для професійного самовизначення учнів. Вчитель широко інформує учнів про найбільш поширені види праці; дає знання про вимоги, які пред’являють до особистості певні професії, з точки зору фізичних і психічних можливостей; про шляхи набуття тієї чи іншої професії; вміння вірно оцінити якості особистості для оволодіння обраною спеціальністю; виявляє сфери інтересів учня, його здібності та схильності, визначає його профнаміри.

Вчитель трудового навчання повинен прикладати максимум зусиль, щоб учні були добре поінформовані про різноманітність професій, щоб сформувати у них позитивну мотивацію до професій, необхідних, але так званих неромантичних, але творчих.

Основна задача вчителя в тому, щоб у всіх випадках випускник школи, керуючись знаннями, набутими у школі, знаннями про свої можливості, здібності і особисті якості обирав професію свідомо та самостійно.

На уроках праці, з метою активізації трудової діяльності, ставляться різні завдання, які враховують індивідуальні фізичні і розумові можливості школярів, заохочують їх до застосування набутих знань і вмінь в творчих пошуках.

Аналіз навчальних програм показує наявність можливостей для ознайомлення учнів з різними професіями, характером виробництва, дозволяє залучати дітей до світу праці і виховувати працелюбство, починаючи з самого раннього віку.

Проводячи уроки праці, вчитель керує процесами мислення, разом з учнями «відкриває» те, що їм невідоме, щоб діти відчули радість своєї праці, радість подолання труднощів.

Отже, з’ясування професійних якостей школярів має на меті своєчасне визначення їхньої схильності до певних видів діяльності, а одержані дані сприятимуть здійсненню розвитку та корекції важливих якостей, проведенню науково обґрунтованого диференційованого професійно-трудового навчання.

 

Інструментарієм, який би забезпечував розв’язання цих завдань, має бути уніфікована й адаптована до освітнього рівня дітей методика, що має відповідати вимогам об’єктивності, надійності та забезпечувати обстеження в короткі терміни.

 

 

Висновки

Виходячи з мети і завдань реферату, можна зробити висновки:

 

Розгляд змісту програми з професійно-трудового навчання у спеціальній загальноосвітній школі для дітей з особливими освітніми потребами свідчить про його корекційно-розвивальну спрямованість, і це дає підстави рекомендувати запровадження нових професій для школярів з огляду на можливість вирішення одного із завдань цього навчального предмета – корекцію недоліків психофізичного розвитку.

Слід зазначити, що основною формою трудового навчання у спеціальній загальноосвітній школі для дітей з особливими освітніми потребами є навчальне заняття, яке містить 2-4 уроки залежно від визначених навчальним планом годин. Навчальне заняття з праці в дидактичному розумінню прирівнюється до уроку, тому до нього ставлять такі ж вимоги, як і до уроку загальноосвітніх предметів, а саме: педагогічна мета, оптимальний обсяг навчального матеріалу, дотримання дидактичних етапів заняття, відповідність методів навчання дидактичній меті та змісту навчального матеріалу, раціональне використання навчального часу, індивідуальний підхід у процесі навчання.

На уроках трудового навчання доцільно здійснювати екологічне та економічне виховання учнів. Оскільки це має корекційне й практичне значення та сприяє становленню таких якостей особистості, як бережливість, відповідальне ставлення до навколишнього середовища.

В діяльності вчителя трудового навчання спеціальної школи повинна скластися певна система підготовки учнів до ефективної інтеграції у суспільство, яка складається з таких основних ланок: профорієнтаційна робота; політехнічна спрямованість; трудове виховання як навчальний предмет; трудове виховання та профорієнтація в позакпасній та позашкільній роботі; суспільно-корисна праця.

Профорієнтаційну роботу вчитель проводить як систему цілеспрямованої і чітко скоординованої роботи у взаємозв’язку з суспільством і сім’єю, спрямовану на досягнення кінцевої мети – свідомого вибору професії учнями.

Отже, з’ясування професійних якостей школярів має на меті своєчасне визначення їхньої схильності до певних видів діяльності, а одержані дані сприятимуть здійсненню розвитку та корекції важливих якостей, проведенню науково обґрунтованого диференційованого професійно-трудового навчання.

 

                                Список використаної літератури:

 

1.     Воспитание и обучение детей во вспомогательной школе / под ред.                    В. В. Воронковой. – М. : Школа-Пресс, 1994. – 416 с.
2.     Константинів О. В. До питання характеристики трудового виховання і навчання розумово відсталих дітей / О. В. Константинов // Инклюзивное образование на современном этапе становления школы инновационного типа – М-лы Всеукр. науч.-практ. конф. (с участием зарубежных учѐных) / под общ. ред. А. Н. Ляшенко – Симферополь, – 2011 – С. 143-148.
3.     Константинів О. В. Формирование социально-трудовой компетенции в учащихся с ограниченными возможностями в условиях центра труда / О. В. Константинів // Научная дискуссия: вопросы педагогики и психологии; №10 (19). – Ч. 1. – М. : «Международный центр науки и образования», 2013. – С. 116-121.
4.     Константинів О. В. Формування трудових вмінь та навичок у розумово відсталих учнів в писхолого-педагогічних дослідженнях /                                 О. В. Константинів // Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки) : зб. наук. пр. / за ред. В. М. Синьова, О. В. Гаврилова. – Кам’янець-Подільський : ПП Медобори-2006, 2010. – Вип. І. – C. 159-197.
5.     Лапін А. В. Особливості виконання практичних завдань молодшими школярами зі складними порушеннями психофізичного розвитку на уроках трудового навчання / А. В. Лапін // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. – 2012. – № 9. – С. 137-143
6.     Мерсіянова Г. М. Професійно-трудове навчання у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах для розумово відсталих дітей : посібник / Мерсіянова Г. М. – К. : Педагогічна думка, 2012. – 80 с.
7.     Мерсіянова Г. М. Професійно-трудове навчання у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах для розумово відсталих дітей: посібник / Мерсіянова Г. М. – К. : Педагогічна думка, 2012. – 80 с.
8.     Мирский С. Л. Методика профессионально-трудового обучения во вспомогательной школе/ С. Л. Мирский. – М. : Просвещение, 1980. – 184 с.
9.     Психолого-педагогічні основи корекційної роботи в спеціальній школі / За ред. С.П. Миронової. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничий відділ,                      2004. – 220 с.
10. Синьов В. М. Психологія розумово відсталої дитини : підручник /                      В. М. Синьов, М. П. Матвєєва, О. П. Хохліна. – К. : Знання. – 2008. – 369 с.
11. Т.Б. Епифанцева, Т.Е. Кисиленко, И.А. Могилева. Настольная книга педагога – дефектолога. ООО "Феникс». 2006 г.
12. Я. Я. Рубинштейн. Психология умственно отсталого школьника. Москва. «Просвещение». 1986 г.