Католицька церква. Церква залишалася єдиною сильною організацією в роздробленій ЄвропіЦерковні побори. Пишні богослужіння. Панівне місце католицької церкви в суспільствіПеретворення церкви на могутнішого феодалаІндульгенція. Володіння церквою великою кількістю міст і земель, численними багатствами. Зростання церковних податків на утримання духівництва й монастирів. Церква залишалася єдиною сильною організацією в роздробленій Європі
Підґрунтям для критики католицької церкви стали ідеї гуманізму. На початку XVI ст. в Німеччині працювали 16 університетів, де викладали вчені-гуманісти. Найвищого розквіту гуманізм у Німеччині досяг напередодні Реформації. На початку 16 ст. невдоволення церквою та непомірними зазіханнями пап невпинно зростало. У Європі назрівала РЕФОРМАЦІЯ ( з лат. –перетворення, реребудова)- широкий рух за реформу й оновлення католицької церкви)
2. Мартін Лютер. Варіант Мартіна Лютера. Мета. Рух за очищення церкви від пороків (у першу чергу проти продажу індульгенцій), за нову дешеву церкву. План. Реформацію може здійснювати тільки влада, а не народ (мирним шляхом)Дія. 31 жовтня 1517 р. — він прибив до дверей Замкової церкви у Віттенберзі тези, в яких спростовувалася рятівна сила індульгенцій. Утворення нової гілки християнства — протестантизму (лютеранства)
3. Поширення Реформації. Варіант Томаса Мюнцера. Мета. Рух за нову дешеву церкву, а також за суспільство, де всі будуть рівними: «Вся влада повинна бути віддана простому народові»План. Реформації можна досягтишляхом перевороту (революції) силами селянства і міської бідноти (силовим шляхом)Дія. 1524–1525 рр. — Селянська війна в Німеччині, очолена Т. Мюнцером; кінець 1524 р. — «Статейний лист»Цілковита поразка селян, страта Т. Мюнцера та його послідовників (близько 100 тис. осіб)
4. Жан Кальвін. Переглянути відео за посиланням.https://www.youtube.com/watch?v=dq. Yf. Ybd. Xr. Fk. У 1536 р Ж. Кальвін опублікував твір «Повчання в християнській вірі». Основним положенням кальвінізму став догмат про абсолютне приречення. Згідно з цим догмату доля людини в житті земному і житті вічному зумовлена з часу творіння. Одних боже обрання прирікає на страждання і смерть, іншим дарує спасіння і райське блаженство. Змінити свою долю людина не може. Якщо людина - божий обранець, то він досягає успіху в справах. Якщо терпить невдачу, то це є показником гріховності обраного шляху, нерозуміння божественного покликання.