Рекомендації для батьків " Індивідуальний підхід до дітей з різними темпераментами"

Матеріали для проведення консультації для батьків

«Особливості виховання дітей різних темпераментів »

     Темпера́мент — вроджена стійка властивість людської психіки. Саме темперамент визначає реакцію людини на інших людей та на події, що з нею відбуваються.

   Темперамент становить основу розвитку характеру. З фізіологічної точки зору, темперамент — тип вищої нервової діяльності людини.

   Сангвінік – людина з сильним, врівноваженим типом нервової системи. Така людина товариська, швидко відкликається на події в оточуючому середовищі, прагне частої зміни вражень, достатньо легко переживає невдачі,  володіє довготривалою працездатністю, рішення може приймати з поспішністю, володіє помірним терпінням, але може переоцінювати свої можливості. 

• Для цих дітей дуже важлива зміна видів діяльності. Їм не можна давати доручення, пов’язані з довготривалою монотонною роботою.
• Дитина-сангвінік легко піддається загальному настрою, тому важливо вчити виробляти свою власну думку і дотримуватись її в процесі діяльності.
•  Потрібно розвивати чуттєвість, уважне ставлення до людей, які оточують, вчити дитину надавати допомогу іншим не тільки тоді, коли попросять, а й самому пропонувати допомогу людям, які її потребують.
• Треба враховувати, що для цих дітей характерне емоційне піднесення, але якщо дитина буде в такому піднесеному стані тривалий час, це може призвести до надмірного збудження нервової системи і завдасть шкоди здоров ‘ю. 
• Сангвініки є лідерами в дитячому колективі, їм властива відсутність негативної реакції на поведінку інших людей. Важливо використовувати лідерський потенціал дитини-сангвініка, підтримувати її  ініціативність.

      Людей з сильним, врівноваженим,  інертним типом нервової системи називають флегматиками. Їм властива довготривала працездатність. Настрій переважає рівний, спокійний.

• І хоч дитина повільно переключається з одного виду діяльності на інший, не намагайтеся виконати роботу замість неї, не треба нарікати на її повільність, а навпаки, за найменші успіхи у нарощуванні швидкості виконання завдань треба хвалити.
• Діти-флегматики потребують чітких інструкцій: що робити, коли, в якій послідовності. Флегматику важко зрозуміти шалений ритм сучасного життя. Отож, не дратуйтеся, не прискорюйте штучно рухливість дитини.
• Нехай вас не лякає, що така дитина прагне періодично усамітнюватися, вона стомлюється від тривалого спілкування.
• Швидкість письма може бути в 2 рази повільнішим, аніж у сангвініка або холерика.
• Важливо турбуватися про нові враження, зміну обстановки. Тому час від часу можна дещо змінювати розпорядок дня, подорожувати в незнайомі місця, ходити в походи, залучати дитину до активних видів діяльності, рухливих ігор з метою природного  тренування швидкості реакції, пробудженню активності.
• Слід знати, що дитину-флегматика важко переучувати, бо навички та вміння засвоюються дуже міцно.

     Холерик – сильний, неврівноважений тип нервової системи. Такі діти легко збуджуються, мають підвищену активність, нестримні, непосидючі, в роботу включаються швидко, легко переключаються з одного виду діяльності на іншу.

•  Цих дітей важливо поступово привчати до спокійних видів діяльності, не вимагати категорично підкорення вам.
• Буде добре, якщо дорослі щиро будуть якнайчастіше грати в різні ігри з дитиною.
• Дітям-холерикам важко стримувати свої почуття та бажання. Якщо дорослі забороняють щось, а самі це роблять, у дитини виникає почуття несправедливості та бурхливий протест.
• Не слід читати нотації, якщо дитина перебуває у стані афекту, краще вдатися до відволікаючого маневру. Потрібно виключити жорсткі стосунки між членами сім’ї, бо дитина агресивне ставлення може переносити на спілкування з однолітками.
• Неможливо застосовувати покарання, пов’язані з обмеженням руху дитини, бо в такі хвилини відбувається накопичення негативної енергії дитини.
• Дитину слід поступово привчати до обмежень та заборон на щось, не варто виснажувати надмірними заняттями в секціях з метою направлення нестримної енергії.
• Часто для правильного виховання в ім’я дитини доведеться змінити весь розпорядок сім’ ї. Так перед обідом обов’язковий відпочинок, щоб відновити секрецію залоз травлення, які пригнічуються втомою; перед сном спокійні види діяльності та ігри, так як процес збудження негативно вплине на сон.
• І значна виховна робота з боку дорослих стосовно розвитку вміння програвати, потрібно доводити до свідомості дитини, що одна людина не може завжди бути першою. Спокійний рівний тон у спілкуванні з дитиною, витримка, забезпечення великої кількості позитивних емоцій будуть сприяти нормальному психічному розвитку дитини.
• Після «зривів» у дитини не слід витрачати багато часу на нотації, краще навчити, як виправити ситуацію.

  Меланхолік – слабкий тип нервової системи.  Люди-меланхоліки швидко втомлюються, часто бувають невпевнені у собі, відчувають пригнічення після невдач, у складній ситуації відчувають сильний страх. При виконанні завдань їм властива точність та скурпульозність.

• Дитині не варто створювати «тепличних» умов, а навпаки,  привчати до подолання труднощів. Варто оточити турботою та добротою, періодично створювати «ситуацію успіху», чергувати роботу та відпочинок з метою профілактики перевтомлюванності.
•  В сім’ї повинен бути доброзичливий клімат Ні в якому разі не соромити за невдачі в присутності інших.
• В моменти виникнення тривоги відволікати увагу дитини шляхом створення позитивної емоційної атмосфери.
• З дитиною потрібно якомога частіше розмовляти на різні теми. На власному прикладі демонструвати подолання страхів, якщо страхи є сильними та стійкими, варто звернутися до спеціалістів.
• Потурбуватися про розширення кола спілкування дитини. Якщо дитина повільно виконує завдання, не потрібно підганяти в момент виконаня, а розвивати поступово швидкість дій протягом тривалого часу. Діти-меланхоліки потребують часу для переключення з одного виду діяльності на іншу.
• Всі виховні дії спрямовуйте на розвиток впевненості у собі.
• Ніколи не говоріть з іншими людьми про проблеми вашої дитини у її присутності!

 Не існує «хороших» і «поганих» темпераментів. Є певна специфіка нервової системи, яку потрібно враховувати. «В буденних радощах і горестях життя потрібно бути сангвініком, а в важливих подіях життя – меланхоліком, стосовно вражень, глибоко проникаючих в наші інтереси,- холериком, і, наостанок, для виконання прийнятих рішень – флегматиком.

                                                                                                                           Вільгельм Вундт