Рекомендації щодо навчання і розвитку дітей з ООП в інклюзивному класі
ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАВЧАННЯ І РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ООП В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ (ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ, РОЗЛАДИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ)
Особливі вимоги встають перед педагогічними працівниками інклюзивних класів, які безпосередньо працюють з дітьми з особливими освітніми потребами. Вони повинні володіти знаннями про особливості розвитку різних категорій дітей з ООП, корекційні програми, основи спеціальної дидактики, методики роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку.
Якщо в класі навчається дитина з інтелектуальними порушеннями (легкого, помірного, тяжкого ступенів) вчителю слід враховувати ряд суттєвих недоліків у психічному та фізичному розвитку, які значно ускладнюють досягнення освітніх та виховних цілей шкільного навчання, необхідним є застосування системи спеціальних педагогічних засобів для подолання або послаблення таких недоліків. У цьому і полягає сутність корекційно-виховної роботи, здійснення якої є специфічним завданням закладу освіти, де навчається дитина і відбувається за двома взаємопов’язаними напрямками:
а) виправлення порушень у розвитку, властивих дітям з інтелектуальними вадами;
б) сприяння їхньому розвитку.
Навчання і виховання даної категорії дітей в умовах інклюзивного простору здійснюється з використанням Освітніх програм спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з інтелектуальними порушеннями, корекційних прийомів для покращення:
Процесів сприймання:
- поділ складного матеріалу на частини;
- збільшення часу на сприймання та усвідомлення інструкції;
- уповільненість темпу викладання матеріалу;
- використання наочності з небагатьма об’єктами, особливо другорядними;
- активізація знань дітей з метою використання їх власного досвіду; - зменшення кількості додаткових подразників;
- навчання чіткому визначенню мети сприймання, плануванню його, контролю за дотриманням плану;
- уміння аналізувати результати сприйнятого;
- порівняння сприйнятого із зразком;
- задіяння максимально можливої кількості аналізаторів.
Для розвитку уваги:
- привчати перевіряти правильність власних дій;
- розвивати контроль за власним мовленням;
- формувати навички самоконтролю;
- привчати порівнювати свої роботи із зразком.
Для покращення уяви:
- підвищення пізнавальної активності та інтересу учнів;
- повторюваність матеріалу;
- розвиток логічного мислення;
- зв’язок із попереднім досвідом;
- застосування творчих завдань;
- використання засобу порівняння;
- зв’язок із мовленням.
Розвиток пам’яті
- мінімальна кількість нових термінів, понять на одному уроці;
- поділ матеріалу на частини;
- формування пізнавальних інтересів;
- формування вміння використовувати матеріал у різних життєвих ситуаціях;
- формування додаткових запитань, які активізують розумову діяльність;
- поєднання викладу матеріалу з поглибленням, уточненням, виправленням помилок, систематизацією, узагальненням;
- користування правилом: відпочинок сприяє відновленню матеріалу;
- повторення у різних формах;
- використання різних аналізаторів;
- організація закріплення з опорою на наочну, емоційну пам’ять з поступовим переходом до словесно-логічного запам’ятовування;
- перед заучуванням: встановлення логічних зв’язків, у залежності між відомим та новим;
- аналіз матеріалу, виділення основного і встановлення взаємозв’язків;
Розвиток процесів мислення:
- доступна форма подачі матеріалу;
- зменшення обсягу матеріалу, спрощення структури знань;
- формування вмінь переносити знання на практику;
- здійснення практичного аналізу;
- аналіз за послідовним планом;
- після аналізу навчання описувати предмет чи об’єкт у цілому;
- поділ складних тем на частини, подача кожної з них окремо, а потім об’єднання в єдине ціле;
- поступове формування вміння порівнювати, використовувати план, інструкцію, схеми, тощо;
- поступове ускладнення об’єктів порівняння;
- формування вмінь виділяти різні аспекти предметів і явищ;
- при встановленні причинно-наслідкових зв’язків дотримуватися послідовності;
- формування наочно видимих зв’язків і відношень між предметами та явищами;
- допомога в осмисленні від конкретного до абстрактного;
- створення умов для подолання розриву між теорією і практикою: формування вмінь орієнтуватися в завданні, аналізувати його, відтворювати та диференціювати знання, переносити їх з однієї ситуації в іншу;
- упровадження в навчальний процес спеціальних прийомів, що стимулюють учнів до використання набутих знань: - перед застосуванням пригадати теорію;
- навчати користуватися планом;
- стимулювати міркування вголос про способи та послідовність виконання завдань:
- використання спеціальних предметних уроків та екскурсій для безпосереднього сприймання об’єктів і явищ;
- опора на предметно-практичну діяльність і через неї перехід до вербалізації знань;
- використання наочно-практичних методів навчання, поступове стимулювання конкретно-образного мислення і створення умов для розвитку словесно-логічного;
- застосування спеціальних засобів, які полегшують перехід від конкретного до абстрактного: - поєднання наочності з практичними діями;
- аналіз об’єктів, порівняння об’єктів;
- абстрагування суттєвих ознак від несуттєвих;
- конкретизація висновків, правил шляхом наведення прикладів.
Розвиток мовлення:
- доступність в оформленні звернених конструкцій;
- дещо уповільнений темп мовлення;
- повторення дітьми питань, інструкцій учителя;
- добір завдань, при виконанні яких учні будуть самостійну вживати нову лексику;
- тісна співпраця з логопедом з метою закріплення скоригованих мовленнєвих навичок;
- стимулювання до активного мовлення новими реченнями;
- мовлення вчителя має бути образним, чітким, емоційно насиченим.
Працездатність: - урахування індивідуальної працездатності дитини відповідно до її діагнозу, здоров’я;
- розвиток і підвищення ролі другої сигнальної системи;
- розвиток емоційно-вольової сфери; .
- створення таких умов, які стимулюватимуть учнів до активної праці і запобігатимуть виникненню втоми.
Навчання і виховання дитини з інтелектуальними порушеннями має бути поєднаним із оздоровленням і лікуванням, логопедичними заняттями, заняттями з психологом, лікувальною фізкультурою.
Нормативні документи ( програми, навчальні плани спеціальних закладів загальної середньої освіти ступеня для дітей з особливими освітніми потребами, у т.ч. інтелектуальними порушеннями)
Особливості навчання і виховання дітей
із синдромом Дауна
Останні наукові дослідження спростовують більшість зроблених раніше висновків, зокрема, твердження, що діти із синдромом Дауна зазвичай мають значно виражене або глибоке відставання в розумовому розвитку. Згідно з даними сучасних досліджень, ступінь відставання більшості дітей із синдромом Дауна коливається в межах від легкого до середнього. Далеко не всі діти мають значно виражену затримку інтелектуального розвитку. Зарубіжні дослідження свідчать, що 20% дітей із синдромом Дауна мають легкі порушення розумового розвитку, 60% — помірні порушення, 20% — глибокі порушення розумового розвитку. Отже, у дітей із синдромом Дауна інтелектуальні здібності можуть дуже відрізнятися. У 20% дітей із синдромом Дауна діагностуються аутистичні розлади.
Тобто, більшість дітей з синдромом Дауна мають обмежені здібності до навчання, але вони часто є спостережливими, допитливими і схильними до наслідування. Уважність і здатність до концентрації уваги низькі, низький рівень розвитку пам’яті, хоча трапляються і винятки. У цілому ці діти життєрадісні, полюбляють музику, охоче танцюють і стають улюбленцями через свою добру вдачу, ніжність і чуйність. Затримка мовлення може тривати роками, а коли ці діти все ж навчаться говорити (вимовляти прості слова і короткі речення), вони не в змозі вести зв’язну бесіду Трапляються випадки тривожних, агресивних проявів, але вони складають незначний відсоток від усіх дітей із синдромом Дауна. Багато з них спроможні виконувати домашні обов’язки і доручення по господарству.
В процесі навчання дітей цієї категорії необхідно:
- максимально використовувати механічну пам’ять, здатність чуттєвого сприйняття навколишнього, відносне збереження емоцій і здатність до наслідування;
- під час занять з дітьми потрібно якомога більш повно використовувати наочний матеріал;
- слід постійно залучати дітей в активну діяльність;
- заняття з дітьми повинні носити яскраве, емоційне забарвлення: використання музики, барвистих наочних посібників, розвиваючих ігр і т.п.;
- гра будується за принципом наслідування дорослому, ігрова діяльність сприяє розвитку рухових навичок, розуміння і формування мовлення дитини;
-слід привчати дитину до спілкування в колективі – це допоможе формуванню почуття обов’язку, відповідальності, дружби і т.д.
-зосереджуватися на конкретних досягненнях дитини, а не обмеженнях її можливостей;
-пам’ятати, що завдання, які вчитель пропонує дитині (крок за кроком, від простого до складнішого), з частим нагадуванням та постійним зворотнім зв’язком виконуються успішніше.
– формування навичок соціальної поведінки ( бути охайним, не вередувати, не ламати іграшки, не ображати інших дітей і т. д.)
Послідовність дій педагога, якщо у класі навчається дитина з синдромом Дауна.
1. Осмислити та усвідомити сильні сторони дітей:
* соціальне розуміння;
*емпатія й соціальні навички;
*здатність до наслідування;
*самостійність;
*побутові навички;
*візуальна короткочасна пам’ять;
*візуальне навчання;
*читання.
2. Осмислити та усвідомити слабкі сторони дітей:
* слух і зір;
*вербальна короткочасна пам’ять;
*навчання на слух;
*мова і мовлення;
*робоча пам’ять;
*математика.
При розробці навчальної стратегії слід спиратися на сильну соціальну сторону: здатність до взаємодії, можливість спостерігати та наслідувати, опановувати поведінкові моделі. Потрібно поводитися з дітьми природно й більше з ними розмовляти. Так вони зможуть краще розуміти ваші дії. Важливо демонструвати моделі поведінки для наслідування, притаманні саме цьому віку. Докладати зусиль, щоб дитина виявила свою реакцію — необов’язково вербально.
Особливості пам’яті
У дітей із синдромом Дауна добре розвинена довготривала пам’ять. Вони можуть досить добре зберігати опановані знання, вміння та навички. Однак робоча пам’ять, яка відповідає за короткочасне утримання інформації та маніпулювання нею, має невеликий обсяг. Це спричиняє значні труднощі в навчальному процесі. Тому діти із синдромом Дауна потребують специфічних умов для опанування інформації, сприйнятої на слух.
Через це можуть виникати труднощі з:
- здатністю слухати й розуміти співрозмовника;
- сприйманням інструкцій, вказівок;
- розумінням прочитаного речення, тексту;
- можливістю писати, одночасно проговорюючи наступну частину тексту;
- усним виконанням математичних обчислень.
Однак доведено, що робоча пам’ять дітей з синдромом Дауна, а також здатність сприймати та виконувати інструкції, піддається тренуванню.
3. Скласти календарно-тематичне планування на основі навчальних програм з врахуванням сильних і слабких сторін дітей.
З чого потрібно починати складати календарно-тематичне планування? Які запитання слід собі поставити?
- По-перше, необхідно визначити важливість та актуальність змісту навчального матеріалу для дітей, обсяги, складність теми/розділу.
- По-друге, які теми, що передбачають формування відповідних вмінь та навичок, можна винести за межі одного навчального предмету. Тобто, як забезпечити міжпредметні зв’язки?
- По-третє, де і як буде здійснюватися практичне застосування знань, умінь та навичок, передбачених програмою? Хто буде нести відповідальність за відпрацювання та використання знань, умінь та навичок у життєвих ситуаціях?
4. Підібрати ефективні методи та методики навчання.
Методики, які допомогли б забезпечити педагогові мультисенсорний підхід у навчанні. Адже нейрофізіологічні дослідження довели, що діти краще опановують знання, коли «вмикаються» усі канали сприймання: слух, зір, дотик, нюх, смак.
5. Під час застосування методик опиратися на сильні й зважати на слабкі сторони учнів.
6. Проводити систематичний аналіз своєї взаємодії з учнями під час навчання.
Плануючи наступний крок реалізації навчальної програми, вчитель обов’язково повинен оцінити реакцію учнів (учня) на використані методи, прийоми, форми роботи, види вправ, завдань, їхню складність, особливості сприймання учнями пропонованого матеріалу тощо.
7. Виявляти гнучкість — готовність змінюватися і змінювати.
Викладачу потрібно повсякчас, на кожному з етапів своєї діяльності виявляти гнучкість, бути відкритим до змін в усьому: у собі, у педагогічних підходах, у застосуванні методів та прийомів роботи тощо. Це та здатність, те вміння, які допоможуть знайти ключик до кожного учня.
У календарно-тематичному плануванні з навчальних предметів необхідно обов’язково передбачити практичні роботи. Вони можуть мати різну мету: опанування знань у процесі практичних дій, пригадування раніше вивченого, відпрацювання вмінь та навичок. Це залежить від місця теми в системі навчального матеріалу. Якщо в дитини з синдромом Дауна не підтримувати вироблені вміння та навички, не надавати можливість їх застосовувати, то з часом вони втрачаються. Ще один важливий момент, на якому хочемо акцентувати увагу, — створення практичного середовища в житті дитини, де вона змогла б використовувати набуті в школі знання, вміння та навички. Це — відповідальність батьків. Лише вони спроможні забезпечити умови для реалізації сформованих поведінкових моделей у повсякденні.
Навчання і виховання дітей з синдромом Дауна в умовах інклюзивного простору здійснюється
* з використанням Освітніх програм спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з інтелектуальними порушеннями (легкого, помірного, тяжкого ступенів),
* спеціальних методик «Піктограми»;
*методики глобального читання;
*методики М. Зайцева;
*голландської методики ТАН–Содерберг;
*методики розвитку мовлення й навчання читання Ромени Августової,
*методики «Нумікон»;
*методики диференційованого навчання.
*засобів альтернативної та підтримуючої комунікації (ААС), які довели свою ефективність у роботі з цією категорією дітей
*піктограм, системи спілкування за допомогою обміну картками (PECS), арт,піско,-ігротерапія)
Корекційна робота при розладах спектру аутизму.
Особливий стан цієї категорії дітей суттєво позначається на розвитку вербальної та невербальної комунікації, соціальної діяльності та, як наслідок, на навчанні дитини.
Розлади аутичного спектру дуже неоднорідні, й діти із такими особливостями – різні. Тож і підходи до них важко уніфікувати, їх треба шукати.
Разом з різновидом індивідуальних труднощів, які мають діти з аутизмом, вони можуть також мати незвичайну розвиненість в окремих областях.
До таких сильних сторін розвитку можуть належати:
• стійка довготривала пам’ять;
• здатність розуміти конкретні концепції правила і послідовності;
• математичні здібності;
• навички володіння комп’ютером;
• музичні здібності;
• здібності до живопису;
• здібності висловлювати думки візуальним способом;
• здатність до розшифровки писемної мови в ранньому віці (така здатність називається гіперлексія - деякі діти з аутизмом можуть розпізнавати знаки писемної мови раніше, ніж вони почали її вивчати);
• чесність - іноді собі на шкоду;
• здатність бути гранично зосередженими, особливо якщо діяльність лежить у зоні інтересів;
• відмінне почуття орієнтування.
В умовах інклюзивного навчання функція педагогів полягає у наданні освітніх послуг відповідно до актуального рівня сформованості знань, умінь, навичок та можливостей дитини в той чи інший період її розвитку. Навчальні програми для учнів, які страждають на аутизм спрямовані на поліпшення комунікації, соціальних, академічних здібностей і поведінки у повсякденному житті,організація навчання має базуватися на високому рівні компетентності фахівців та батьків таких дітей.
Корекційна робота з дітьми з розладами спектру аутизму орієнтовно розділяється на два етапи.
Перший етап: «Встановлення емоційного контакту, подолання негативізму у спілкуванні з дорослими, нейтралізація страхів».
Дорослим слід пам'ятати про 5 «не»:
1) не говорити голосно;
2) не робити різких рухів;
3) не дивитись пильно в очі дитині;
4) не звертатись прямо до дитини;
5) не бути занадто активним і нав'язливим.
Для встановлення контакту треба знайти підхід, що відповідає можливостям дитини, визвати її на взаємодію з дорослим. Контакти і спілкування базуються на підтриманні елементарних, не відповідних віку, ефективних проявах і стереотипних діях дитини посередництвом гри. Наприклад: дитина махає руками – дорослий організовує гру «Метелики літають», дитини бігає по колу – гра «Дожену» і т.д. Для організації початкових етапів спілкування дорослий повинен спокійно і зосереджено займатись чимось, наприклад, розмальовувати щось, пересипати мозаїку і т.д. Вимоги спочатку повинні бути мінімальні. Успіхом можна вважати те, що дитина погоджується бути поряд, пасивно слідкує за діями дорослого. Якщо дитина не виконує завдання, її увагу слід переключити на більш легке, не можна наполягати, доводити до негативної реакції. Після закінчення завдання треба разом порадіти успіху. Для підняття настрою організовуються ігри з емоційними яскравими враженнями: музикою, світлом, водою, кульками, мильними бульбашками. Хвилини сенсорної аутостимуляції, звичні для аутичних дітей (часто проявляють потяг до світла, води, музики), посилюють в таких іграх необхідний навчальний момент. Емоційний дискомфорт дитини зменшується шляхом постійного контролю. Одним з показників такого стану є моторика (визначити, наскільки дитина скута), а також здавленість та сила голосу, посилення стереотипних рухів. Пом'якшенню страхів сприяють спеціальні ігри, в яких підкреслюється безпечність ситуації. Потрібно ретельно підбирати ігри, книжки, вірші, відкидаючи ті, що можуть емоційно травмувати дитину.
Другий етап: «Подолання труднощів цілеспрямованої діяльності дитини.».
Навчання спеціальним нормам поведінки, розвиток здібностей. Для дітей з аутизмом дуже важлива цілеспрямована діяльність. Вони швидко втомлюються, відволікаються, навіть від цікавих занять. Попередженню цього сприяє часта зміна видів діяльності і врахування бажання і готовності дитини взаємодіяти з педагогом. Змістовою стороною занять з дитиною є діяльність, яку вона любить, яка додає стану приємних сенсорних відчуттів, тобто потрібно враховувати інтереси та уподобання дитини. На початку роботи з дитиною активно обігруються її стереотипи. Під час навчання дорослий знаходиться позаду дитини, непомітно надає допомогу, створює відчуття самостійного виконання дії. Потрібно дозувати похвалу, щоб не виробити залежності від підказки. Неадекватна реакція у дитини свідчить про перевтому або нерозуміння задачі. У дитини з аутизмом є специфічна потреба у збереженні постійності в обстановці, слідування заведеному порядку. Потрібно використовувати режим, розклад, картинки, малюнки, чергувати працю і відпочинок. Специфічні прийоми треба використовувати для соціальної адаптації. Дорослий повинен не лише зацікавити дитину, а зрозуміти внутрішній світ, стати на її позицію розуміння дійсності. Перш за все, коригується емоційна сфера. Емоційні процеси в нормі є тією сферою психічного буття, котра заряджає та регулює всі останні функції: пам'ять, увагу, мислення і т.д. Нажаль, у дітей-аутистів з великими зусиллями формуються вищі почуття: співчуття, співпереживання. Не формується у них правильне емоційне реагування в різноманітних ситуаціях, розрізнення емоційних станів за зовнішніми проявами (через міміку, жести, пантоміміку), розуміння суті поведінкових реакцій та, відповідно, реагування на них. На це спрямована робота з корекції емоційно-афективної сфери. На основі результатів обстеження дитини складається індивідуальна програма корекції. Кілька порад вчителеві
• встановити позитивний емоційний контакт
• використовуються стереотипи дитини
• навчати дитину мові почуттів, фіксувати увагу на емоційному стані людей і тварин
• навчати поведінковій етиці на емоційній основі, аналізувати світ емоцій. В подальшому розвиток творчих здібностей та уяви дозволяє дитині адекватно сприймати літературні казки
• педагогам не слід використовувати травмуючі слова: «ти злякався…», « не вийшло…». Завдання педагога – попередити наростання негативізму, подолати комунікативний бар'єр
• одним з напрямків роботи є соціально-побутова адаптація дітей, формування навичок самообслуговування .
Програми та методики, що використовуються у роботі з дітьми з розладами спектру аутизму
Рекомендовані МОН
*Комплексна програма розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом «Розквіт»
*Програма розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом.
Авторські
*Програма емоційно-соціального розвитку аутичної дитини (Тарасун В.В.)
*Програма навчання, виховання та корекційного розвитку дітей із спектром аутичних порушень (Шульженко Д.І.)
Методики
*Прикладний аналіз поведінки АВА (вважається ефективною від народження до 21 року).
*Стратегія «Розвиток спільної уваги» - ефективна для дітей до 5 років
*Моделювання-доведена ефективність для дітей у віці від 3 до 18 років.
*Стратегія «Навчання з однолітками»-ефективна для дітей від 3 до 14 років.
*Структуроване навчання з опорою на візуальну підтримку (елементи ТЕАССН)
*Методика «Ігровий час»
*Комунікативна система обміну зображеннями (РЕСS)
*Арт,- піско,- ігротерапія.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку