Рекомендації щодо реалізації комунікативного підходу у вивченні іноземної мови за допомогою комунікативних вправ

Реалізація комунікативного підходу у вивченні іноземної мови за допомогою комунікативних вправ

Комунікативні вправи як засіб вдосконалення комунікативних навичок

    Головним засобом створення можливостей спілкування на уроці є широке використання  комунікативних вправ.  Під  комунікативними вправами розуміємо вправи, що спонукають учнів до  невимушеного вербального  спілкування. Є. І. Пассов наголошував, що «вправи повинні бути вправами говоріння, коли у мовця є певна мовна задача та коли ним виконується певний мовний вплив на співрозмовника». Тобто комунікативні вправи  створюють і підтримують потребу учнів у спілкуванні, сприяють формуванню і вдосконаленню комунікативних вмінь і навичок.

    Під терміном «уміння» ми розуміємо здатність належно виконувати певні дії. Комунікативні вміння – це готовність до комунікативної діяльності.

   «Навички» -  автоматизовані способи виконання дій. А комунікативні навички у вивченні іноземних мов - це багаторазове виконання іншомовних дій, спрямованих на їх автоматизацію в різних видах мовленнєвої діяльності.

    Оскільки  комунікативна компетенція складається із мовленнєвої, мовної та соціокультурної, практикуються комунікативні вправи, як традиційні так й інтерактивні, які б сприяли формуванню цих компетенцій та розвитку  навичок  аудіювання, говоріння, читання та письма, продуктивному засвоєнню навчального матеріалу та розвитку навичок його практичного використання; збагаченню соціального та комунікативного досвіду школярів; підвищенню пізнавальної активності та мотивації навчання в учнів.

    Комунікативні вправи для розвитку навичок читання слід проводити  на етапах  підготовки до читання та перевірки розуміння змісту тексту. Перед тим, як почати читати текст  ставлять учням ряд запитань, на які вони повинні відповісти. Дотекстові завдання примушують учнів читати його більш уважно, формують в них вміння орієнтуватися в ньому, розвивають логічне мислення та уяву.

     Такі завдання можна поділити  на:

- вправи на розвиток механізму осмислення (розуміння різних категорій смислової інформації).  Наприклад, якщо це діалог, то звернути увагу на те, хто його веде, скільки чоловік бере участь у розмові та як їх звати. Якщо лист, то кому він адресований, хто його автор, офіційний це лист чи  ні, та від кого він. Якщо текст, то звернути увагу на назву та  автора оповідання. 

- вправи на передбачення змісту тексту та розвиток уяви. Виконуючи такі вправи,  учні вчаться прогнозувати, передбачати, здогадуватися про тему та зміст оповідання,  користуючись заголовком тексту, ключовими словами із нього, малюнками  тощо .

    Післятекстові завдання -  це більш глибока робота над змістом прочитаного. Такі завдання допомагають краще осмислити прочитане, виділити головне, зрозуміти основну ідею. Читання та виконання завдань повинні приносити учням почуття задоволення, а для цього вони мають включати елемент зацікавленості,  мають бути  пов’язані із повсякденним життям, власним досвідом.

    Комунікативні вправи для розвитку навичок аудіювання можна проводити  на етапах підготовки до аудіювання та контролю розуміння прослуханого. Підготовчі вправи розвивають механізми аудіювання – фонематичний та інтонаційний слух, формують фонетичні, лексичні та граматичні навички аудіювання, привчають учнів до точного  слухання.  Їх можна розділити на декілька груп :

- вправи, що спрямовані на формування фонетичних,  лексичних і граматичних навичок аудіювання; 

- на розвиток імовірного прогнозування;

- на розвиток уваги й аудитивної пам’яті.

    Під час контролю розуміння прослуханого використовують вправи, які допомагають зосередити увагу учнів на діях і характеристиках персонажів, простежувати логічну послідовність подій і дотримуватися її під час передачі змісту. Вони, безумовно, є мовленнєвими.  До них відносяться вправи на розуміння основної думки тексту,  на визначення логічної послідовності подій, на розуміння тексту без домислень. 

    Комунікативні вправи для розвитку навичок письма в комунікативній методиці необхідно розглядати як процес, протягом якого учні тренуються в розміркуванні, плануванні, висловлюванні думок, редагуванні та виправленні власного тексту. Найбільш ефективними  є такі вправи: складання речення із новою лексикою  у письмовому вигляді, написання коротких повідомлень, описів, написання листів, пізніше складання рекламних оголошень,  корисних порад,  написання правил, інструкцій тощо.

    Під час навчання говоріння, як виду мовленнєвої діяльності, можна використовувати на уроці активне висловлювання власних думок. Без інтерактивності - це просто неможливо. Учні отримують можливість не тільки здобувати нові знання, а   й використати, активізувати вже наявні.

Комплекс комунікативних вправ на початковому етапі вивчення  другої іноземної мови

   У сучасній методиці навчання іноземних мов у главу кута ставиться практичне володіння іноземною мовою як засобом спілкування. Тому будь-які вміння та навички, які формуються учителем, повинні мати насамперед комунікативну спрямованість. У дітей, як правило, добре сформовані навички читання, перекладу, лексичні та граматичні навички, але часто їх застосування в мові викликає великі труднощі ,  починаючи  з психологічних  ( боязнь зробити помилку , показати погану вимову) і закінчуючи незнанням простих виразів і кліше , за допомогою яких будується процес комунікації. Це викликає у дітей незадоволеність,  невіру в свої сили , дитина втрачає інтерес до вивчення іноземної мови. Інтерес же при навчанні будь-якого предмету є рушійною силою, що забезпечує і високу якість знань , і засвоєння необхідних умінь і навичок  .

    Вихід з даної ситуації можна знайти  у створенні таких педагогічних умов , коли кожна дитина буде включена в комунікативну діяльність незалежно від здібностей до іноземної мови . Організовуючи процес навчання , поступово розширюємо рамки навчальної програми щодо такого виду діяльності, як говоріння ..

   Тренувальні комунікативні вправи сприяють формуванню , обробці та актуалізації лексичних , граматичних і мовних одиниць.

    Мовна зарядка - це питально-відповідь вправа, яка проводиться на початку уроку . Для того щоб зробити цею вправу більш незвичайною і цікавою , можна використовувати  елементи гри або вистави. Прикладом може служити формування комунікативних умінь по темі «Знайомство ».

   Вправа  «J'écoute et je chante»

   Пісня - складова частина духовного життя дитини. Діти знають пісні , вміють і люблять співати. Тому, слухаючи пісню, знайомлячись з її словами , діти не сприймають цю мовну діяльність як роботу або навчання . Співати для дитини так само природно, як грати, малювати і танцювати. Навчання співати дитячі французькі пісеньки - це приваблива для дітей форма розвитку фонематичного слуху, музичного смаку і творчих здібностей учнів. Рекомендуються наступні етапи: переклад назви пісеньки , прослуховування , оцінка учнями мелодії і виконання        («J'aime ça. La musique est belle. J'aime chanter cette chanson») , переклад і повторення за вчителем слів , прослуховування і підспівування . У подальшій роботі з піснею можна пропонувати  учням під час прослуховування робити відкриття : знаходити знайомі слова, здогадуватися, про що співається .

     Вправи   « J'écoute et je parle » спрямовані на розвиток комунікативних умінь в аудіюванні і говорінні .

    Вправа   «J'écoute et je répète»

    Необхідно створити умови для ефективного вирішення поставлених завдань: пояснити дітям , що потрібно робити , а також чому важлива така робота (щоб французькі діти розуміли , що ви говорите , потрібно правильно вимовляти слова / пропозиції). При прослуховуванні повинна бути повна тиша , рекомендується перервати прослуховування , якщо у дітей виникають труднощі , відновлювати прослуховування після усунення помилок.

      Як правило, дані вправи передбачають повторення за диктором, а потім виконання комунікативних завдань : « J'écoute et je fais une scène » , « Je regarde et je donne une bonne réponse » , « J'écoute et je raconte » , « Ecoutez d'abord , jouez la scène ensuite » , « J'écoute et je dis le numéro de l'image ».

      Слід пам'ятати , що комунікативне завдання виконується за допомогою вчителя , далі учням надається більша самостійність у вирішенні комунікативних завдань. Але і в цьому випадку учні можуть звертатися до вчителя за допомогою , запитувати додаткову інформацію , радитися у виборі слова . Учитель навчить учнів задавати питання по- французьки : « Comment dire ...? » Якщо в аудіотексті є незнайоме або забуте слово , вчитель ознайомить з ним дітей до прослуховування касети.

      Ілюстрації можна  використовувати як візуальної опори. У цьому випадку вчитель повинен проконтролювати , чи всі діти зрозуміли , що зобразив художник , що роблять герої сценки , які вони і т. д. Такий підхід допоможе вчителю реалізувати різнорівневий підхід у розвитку мовленнєвих умінь своїх учнів.             

    Вправа  «Je regarde , j'écoute et je réponds à la question ( aux questions )»

     Вправа спрямована на навчання дітей монологічного висловлювання з опорою на ілюстрації. Після виконання всіх завдань до аудіотексту рекомендується за допомогою питань ( н-д Qui est - ce ? Comment s'appelle - t - il / elle ? Où est - il / elle ? Que fait - il / elle ?) спонукати учнів на складання зв'язної розповіді . Від заняття до заняття питань стає більше, і вони ускладнюються ( Comment est - il / elle ? De quelle couleur est ...? Où sont - ils / elles ? Qu'est - ce qu'il / elle , ils , elles a / ont ?) .

     Вправа «Je vois et j'entends» вирішує кілька завдань , головні з них такі:

      -формування фонетичних навичок ;

      -підготовка до читання слів, що містять фонетичні труднощі ;

      -збагачення активного словника учнів за допомогою вже знайомих слів з ​​вступного курсу і попередніх unités .

      Всі вони виконуються за єдиною схемою: діти читають завдання , називають букву або буквосполучення ( je vois ) , вчитель знайомить учнів з вимовою і транскрипцією ( j'entends ) . Діти слухають аудіокасету , повторюють за диктором .

      Використання комплексу представлених комунікативних вправ в процесі навчання іноземної мови показує наявність стійкого інтересу до вивчення  іноземної мови в учнів, а також сприяє досягненню міцності знань з предмета,  розвитку вміння монологічного і діалогічного мовлення у цікавій та пізнавальній формі.