7 квітня о 18:00Вебінар: Інтернет-середовище для професійного розвитку вчителів математики

Стаття на тему "Комунікативний підхід при вивченні другої іноземної мови"

Про матеріал
В статті розглянуті наступні питання : 1. Вивчення другої іноземної мови у середньому навчальному закладі 2. Сутність комунікативного підходу у навчанні іноземної мови 3. Організація навчального процесу при комунікативному підході 4. Принципи комунікативного підходу у вивченні другої іноземної мови
Перегляд файлу

Комунікативний підхід при вивченні другої іноземної мови

 

         1. Вивчення другої іноземної мови у середньому навчальному закладі

    Розширення міжнародних відносин, співпраця між країнами і народами з різними мовами та культурами вимагають суттєвих змін у володінні іноземними мовами. Стрімкий розвиток високих технологій та економіки тісно пов'язаний з іноземною мовою, як ведучим засобом міжнародного спілкування.  Це посилює мотивацію людей, що бажають вивчати іноземні мови.

   Вивчення двох іноземних мов у контексті шкільної освіти – це реальність і потреба сьогодення. До цієї проблеми прикована увага педагогів, методистів, лінгвістів. Метою мовної освіти у глобальному масштабі стає розвиток полікультурної й багатомовної особи, у тому числі через формування її комунікативної компетентності, що проявляється у здатності та готовності здійснювати спілкування засобами іноземної мови на міжкультурному рівні в широкому культурологічному аспекті.

    В Україні  питанню вивчення іноземних мов  сьогодні наразі приділяється більше уваги. Так, з вересня 2012 року почалося опанування ІМ у загальноосвітніх навчальних закладах з першого класу. А у вересні 2013 року  відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді  від 03.04.2012 № 409 «Про затвердження типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня» із 5-го класу запроваджено обов’язкове вивчення другої іноземної мови з 5-го класу.

    У методиці вивчення мови поняття «друга мова» означає, що учень уже вивчав принаймні одну іноземну мову. Кожна наступна іноземна мова розглядається як друга іноземна.

    Необхідно зазначити, що різними аспектами методики навчання другої іноземної мови займалися як вітчизняні, так  і  зарубіжні  науковці. Серед  них  можна  назвати   Баришнікова М.В., Бім І.Л., Гальскову Н.Д., Лапідуса Б.А., Лопарьову Т.А.,  Neuner G., Hufeisen B.  та  ін.

    За думкою Баришнікова М.В., вивчення другої іноземної мови сприяє і реалізації педагогічного аспекту «навчання учнів мистецтву міжособистісних відносин, майстерності спілкування взагалі і, наразі, спілкуванню в полікультурній сфері» [1]

    Цілі навчання ІМ2 в рамках шкільної освіти є одним з ключових  питань у методиці викладання іноземних мов. У всі періоди розвитку світового соціуму навчання іноземної мови включало в себе (у різних пропорційних співвідношеннях ) виховний , освітній і прагматичний аспекти і багато в чому визначалося тим , що зараз прийнято називати соціальним замовленням . Комунікативний підхід ( méthode communicative ) до вивчення іноземних мов є адекватною відповіддю вчених, методистів - практиків , авторів навчальних програм і УМК на розширення міжкультурних контактів у різних сферах і видах людської діяльності.

     В даний час фахівці, що розробляють основні положення методики навчання ІМ2, керуються рекомендаціями, сформульованими Радою з культурного співробітництва Ради Європи в галузі сучасних мов , що знайшли своє відображення у фундаментальному документі « Cadre européen de référence pour les langues : apprendre, enseigner , évaluer » . Як випливає з цього документа, мовна політика Ради Європи спрямована на збереження і розвиток європейської культурної та мовної спадщини , стимулювання європейців до вивчення мов , розширення повсякденних і ділових контактів різного рівня , що має сприяти утвердженню таких принципів мирного співіснування , як взаєморозуміння , терпимість , повага , і , як наслідок , привести до стабільності та поліпшенню соціального клімату в Європі і в усьому світі[10].

    Виходячи з цього, головною метою навчання як ІМ1 , так ІМ2 в середній школі стає розвиток в учнів здатності і готовності до міжкультурного спілкування. Якість і глибина міжкультурного спілкування залежать від ступеня сформованості іншомовної комунікативної компетенції і всіх її складових: лінгвістичної, соціолінгвістичної та прагматичної. Основним орієнтиром і критерієм у цьому питанні служить загальноєвропейська система рівнів володіння іноземною мовою(від елементарного до вільного), що містить докладний опис комунікативних умінь у всіх видах мовленнєвої діяльності ( réception orale , réception écrite , production orale , production écrite , interaction , médiation ) для кожного етапу.

2. Сутність комунікативного підходу у навчанні іноземної мови

  Існують різні підходи у навчанні іноземної мови. Термін "підхід" означає загальну вихідну концептуальну позицію, яка є вирішальною у розгляді і визначенні інших підпорядкованих концептуальних положень. Іншими словами, "підхід" означає стратегію навчання. В сучасній методичній літературі виділяють чотири основні підходи:

1. Біхевіористський підхід

2. Інтуїтивно-свідомий підхід

3. Свідомий пізнавальний підхід.

4. Комунікативний підхід

   Комунікативний підхід  передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземних мов, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією [5].

   Комунікативний підхід (аpprochе сommunicative) розвиває всі мовні навички - від усного та писемного мовлення до читання та аудіювання[14]. Граматика ж освоюється в процесі спілкування мовою: учень спочатку запам'ятовує слова, вирази, мовні формули й тільки потім починає розбиратися, що вони собою представляють у граматичному сенсі. Мета - навчити учня говорити іноземною мовою не тільки вільно, але й правильно.

    С.Ю. Ніколаєва визначає суть комунікативного підходу, говорячи, що навчання мови має діяльнісний характер: постановку і вирішення учнями конкретних навчальних завдань та  пропонує засоби його реалізації , які можна використовувати при вивченні іноземної мови: рольові ігри, проблемні ситуації, вільне спілкування[6].

    При навчанні іноземній мові комунікативний підхід орієнтований на організацію процесу навчання, адекватного процесу реального спілкування завдяки моделюванню основних закономірностей мовленнєвого спілкування [8].

 З позицій комунікативного підходу процес навчання  іноземної мови відбувається адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю процесу мовленнєвої комунікації. Проте процес навчання не може повністю співпадати з процесом комунікації, який має місце в реальному житті, оскільки навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах відбувається в умовах різномовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за такими найважливішими параметрами як комунікативно-вмотивована мовленнєва поведінка вчителя та учнів і предметність процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно-мовленнєвих намірів, тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси та потреби учнів.

3. Організація навчального процесу при комунікативному підході

    Головна мета навчання  як ІМ1 , так і ІМ2 у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок.

    Комунікативний підхід при вивченні як ІМ1, так і ІМ2 має бути орієнтованим на організацію процесу навчання, адекватного процесу реального спілкування завдяки моделюванню основних закономірностей мовленнєвого спілкування[8], а саме:

1)діяльнісний характер мовленнєвого спілкування, що втілюється в комунікативній поведінці вчителя як учасника процесу спілкування та навчання, і в комунікативно вмотивованій, активній поведінці учня як суб'єкта спілкування та навчання;

2)предметність процесу комунікації, яка має бути змодельована обмеженим, але точно визначеним набором предметів обговорення (тем, проблем, подій і т. ін.);

3)ситуації спілкування, що моделюються, як найтиповіші варіанти стосунків учнів між собою;

4)мовленнєві засоби, які забезпечують процес спілкування та навчання вданих ситуаціях.

     Найбільш ефективно комунікативний підхід реалізується, якщо вчитель використовує нетрадиційні методи комунікативного спілкування, які стимулюють учня висловлювати свої думки іноземною мовою. Мовленнєві  навички і вміння формуються завдяки здійсненню учнями іншомовної мовленнєвої діяльності. Учні оволодівають уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма. Навчаючи учнів іноземній мові, ми вчимо їх спілкуватись даною мовою. Навчання необхідно організувати так, щоб воно було подібне процесу природній комунікації. Важливу роль  при цьому відіграють рольові ігри, певні тематичні ситуації, які підказує саме життя. Зрозуміло, що ситуації  повинні відповідати  віку та інтересам учнів, їх рівню розвитку, наявності певних взаємовідносин між співрозмовниками, які створюють ситуацію спілкування.

    В залежності від теми, що вивчається, можлива постановка таких завдань: прослухайте розповідь учня про відвідування  іншої країни чи міста, задайте питання для отримання додаткової інформації; прослухайте розповіді декількох учнів, визначте кращу розповідь, аргументуйте свій вибір; прослухайте розповідь учня та скажіть, що нового ви дізналися з його розповіді.  При цьому комунікативні завдання треба поставити не тільки одному учневі, а групі учнів, всьому класу. Необхідно використовувати ситуації спілкування, в яких відображається мовний матеріал, що вивчається.

    Рольові ігри, ситуації допомагають  вирішенню проблеми комунікативного підходу до навчання  другої іноземної мови, суттєво прискорюють процес навчання. У процесі навчання за комунікативного підходу учні набувають комунікативної компетенції — здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації у процесі самої комунікації.

 

1.4. Принципи комунікативного підходу у вивченні другої іноземної мови

    На сучасному етапі інтеграції України до Європи особливого значення набуває вивчення сучасних європейських мов. Згідно із загальноєвропейськими рекомендаціями Ради Європи, відтепер метою є не просто вивчення будь-якої мови, а вільне спілкування нею, тобто формування в індивіда іншомовної комунікативної компетенції, що є основою комунікативного підходу до вивчення іноземних мов[10].

   Оволодіння учнями вміннями іншомовного спілкування передбачає формування у них достатнього рівня комунікативної компетенції, зміст якої включає  мовну компетенцію;  мовленнєву компетенцію;  соціокультурну та соціолінгвістичну компетенції;  дискурсивну компетенцію.

    Працюючи над формуванням комунікативної компетенції на уроках другої мови  після першої, вчитель повинен керуватися загальними принципами, які діють при вивченні будь-якої іноземної мови, усвідомлюючи їх особливості .

    Майже вci вчені одностайні в думці, що принципами комунікативності є:

 1) ситуативність,

 2) мовленнєво-розумова діяльність,

 3) новизна,

 4) функціональність,

 5) індивідуалізація,

 6) діалог культур.

  Принцип ситуативності є провідним i вказує на необхідність організації навчання у природних для спілкування умовах[5]. Ситуація є "універсальною формою функціонування процесу навчання та є способом організації мовленнєвих засобів, способом їx презентації, способом мотивації мовленнєвої діяльності, головною умовою формування навичок i розвитку мовленнєвих умінь"[7].

   Принцип мовленнєво-розумової діяльності полягає в тому, що завдання на вcix етапах навчання мають бути мовленнєвого, творчого характеру різного рівня проблемності та складності, які спонукають учнів до розумової активності та передбачають розвиток механізмів мислення.

  Значущість цього принципу зумовлена необхідністю розвитку вмінь висловлювання власних думок під час розв'язання проблемних ситуацій, відстоювання власної точки зору [7].

   Необхідні умовами реалізації цього принципу: 1) постійне залучення учнів до процесу спілкування іноземною мовою, тобто до процесу практичного оволодіння іноземною мовою на ocнові мовленнєво-розумової діяльності; 2) використання матеріалу з позицій його комунікативності; 3) застосування проблемних мовленнєво-творчих завдань до вправ з метою розвитку вмінь самостійного мислення i висловлювання власних думок іноземною мовою.

   Оскільки учні вже мають певний досвід вивчення першої іноземної мови, навчання  другої здійснюється ними більш свідомо, вони можуть порівнювати  як певні мовні явища двох мов, так і організацію процесу навчання. Весь навчальний  процес повинен бути зорієнтований на особистість учня, на його розвиток, самостійність, на урахування його можливостей, запитів. 

    Принцип новизни стосується змісту та форми мовленнєвого висловлювання, прийомів та завдань навчання, змісту навчання [5].

    Під час формування мовленнєвих умінь значущість принципу новизни зумовлена тим, що: 1) інтерес до навчальної, пізнавальної діяльності зумовлюється новизною змісту матеріалу, видів та прийомів роботи на заняттях з іноземної мови; 2) мовний та мовленнєвий матеріал засвоюється мимовільно, в процесі виконання мовленнєво-розумових завдань.

    Новизна забезпечує розвиток мовленнєвих умінь, зокрема динамічності мовлення, здатність будувати pізні висловлювання, міняти темп мовлення, його стратегію i тактику залежно від умов, цілей i завдань спілкування [6]. 

    Згідно з принципом функціональності  засвоєння нових лексичних i граматичних одиниць відбувається у тісному зв'язку з їхніми функціями в мовленні [5].

    Функціональність передбачає: 1) опору на систему мовленнєвих засобів, які функціонують в процесі спілкування та співвідносяться з yciмa рівнями механізму породження мовлення; 2) організацію навчального матеріалу з урахуванням функцій мовленнєвих одиниць в іноземній мові; 3) розподіл мовленнєвих одиниць за ситуаціями в залежності від їхнього функціонального спрямування, комунікативної потреби; 4) функціональну єдність вcix видів мовленнєвої діяльності;                         5) використання знань з урахуванням функціональної та формальної характеристики мовленнєвих одиниць.

     Комунікативність включає в себе індивідуалізацію навчання мовленнєвої діяльності, під якою poзуміють врахування вcix властивостей учня: його здібностей, його вміння здійснювати мовленнєву i навчальну діяльність, його особистісних властивостей. Індивідуалізація є головним засобом утворення мотивації та активності [6].

    Принцип діалогу культур введений в сучасну науку В.В. Сафоновою [12].Його слід розуміти  як: 1) навчальне середовище, в якому постійно відбувається зустріч з чужою мовою i культурою, ознайомлення з ними, засвоєння i часткове присвоєння; 2) такий зміст навчальних матеріалів i навчального процесу, який моделює міжкультурний діалог; 3) форму існування навчального процесу, яка робить можливим організоване міжкультурне спілкування з носіями чужої культури i мови, стимулює розвиток толерантності "міжкультурної чутливості" i соціокультурної спостережливості, спроможності змінити перспективу i подивитися на світ очима іншого. Реалізацію зазначеного принципу вбачають в доборі змісту матеріалу соціокультурної значущості, в активній позакласній діяльності - організації листування та спілкування з носіями іноземної мови в межах іншомовного середовища засобами інноваційних комунікаційних технологій

    Можна виділити ще два принципи дуже важливих при вивченні другої мови: принципи економії й інтенсифікації.

   Що сприяє економії часу та інтенсифікації процесу навчання ?

1)володіння латинським шрифтом скорочує період альфабетизації  і сприяє швидкому засвоєнню різноманітних звуко-буквених  відповідностей в ІМ1 та ІМ2, графічного і звукового образу слова;

 2)наявність обсягу потенціальної лексики. Слова , які мають схожість, прямі запозичення, інтернаціоналізми полегшують процес навчання читанню і сприяють більш швидкому оволодінню новою лексикою;

3)швидкий поступ в галузі читання сприяє більш швидкому розвитку соціокультурної компетенції;

 4) при оволодінні усіма мовними засобами, включаючи граматичні, фаза орієнтації під час вивчення другої мови може бути скорочена.

    В інтенсивному навчанні важливе місце посідають активні методи навчання: ігрові ситуації, рольові ігри, бо вони розвивають образне мислення, формують мовну компетенцію, розвивають здібності, вчать користуватися різноманітними засобами діяльності.

    Дотримання цих принципів у навчальному процесі надасть можливість побудувати такий процес навчання, коли з'явиться можливість розвинути вci види мовленнєвої діяльності як засобу спілкування.

    Комунікативна спрямованість навчання  при цьому зберігає своє пріоритетне значення. Успішне оволодіння другою іноземною мовою залежить від того, наскільки забутий той факт, що вона друга, що, незважаючи на всі труднощі й не звертаючи увагу на брак мовних коштів, учні долають мовні перешкоди.

 

 

Список літератури:

  1. Барышников Н. В. Методика обучения второму иностранному языку в школе /  Н. В. Барышников. - М.: Просвещение, 2003. - 159 с.
  2. Вибір методів навчання у середньої школи./ Під ред.Ю.К.Бабанского. - М.: Педагогіка, 1981.-180 с.
  3. Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностранным языкам/ Пособие     для учителя.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.:АРКТИ, 2003.-192 с.
  4. ГальсковаН.Д.,Гез Н.И. Теория обучения иностранным языкам. Лингводидактика и методика. -«Академия», 2006. -335 с.
  5. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підручник /Кол.авторів під керівн.С.Ю.Ніколаєвої.-2-е вид.,випр.і перероб.-Київ: Ленвіт, 2002.-328 с.
  6. Ніколаєва С.Ю.Основи сучасної методики викладання іноземних мов(схеми і таблиці): навчальний посібник / С.Ю.Ніколаєва. -Київ.:Ленвіт, 2008.-285 с.
  7. Панова Л.С. Обучение иностранному языку в школе: пособие для учителей/ Л.С.Панова.-Киев: Рад.шк.,1989.-144 с.
  8. Пассов Є.І.Коммуникативний метод навчання чужомовному говорінню. - М.: Просвітництво, 1991. - 223 c.
  9. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 Іноземні мови.  2013.

Електронний ресурс. Режим доступу http:// www.mon.gov.ua

  1. Рекомендації Ради Європи з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. -Ленвіт, 2003. – 261c.
  2. Сажко Л.А. Навчання другої іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах/ Л.А.Сажко // Навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах. -2011. - №4. – C.3-7
  3. Сафонова, В.В. Изучение языков международного общения в контексте диалога культур и цивилизаций./ В.В.Сафонова - Воронеж: Истоки, 1996.-150 с.
  4. Berard E. L'approche communicative. Théorie et pratiques, Coll. Techniques de classe, Clé International, Paris,1991.-230 р.
  5. Coste D.,Galison R. Dictionnaire de didactique des langues, Hachette,1976.- 720 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
4 лютого
Переглядів
67
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку