Рекомендації

“Як підібрати ключ

   до навчання дитини”

Шановні батьки! Завжди дотримуйтеся простого педагогічного правила: вселяти впевненість і допомагати! Діти вчаться не на помилках, а на своїх успіхах, досягненнях. Діти розвиваються через додавання позитивного, а не через віднімання негативного. Знаку “мінус” у педагогічній арифметеці немає, в ній є тільки “плюс”, “помножити” та ще “поділити” – розділити дитячі тривоги і труднощі.

 Не будьте скупі на подяки. Душа дитини росте не на тих “Спасибі”, які вона каже, а на тих, котрі скажете їй Ви.

 Будьте послідовні у Ваших словах і вчинках. Голос і погляд – перші інструменти спілкування. Доброта, серйозність плюс трохи гумору – ось найкращий рецепт для батьківського голосу.

 Виховувати, навчати – не значить говорити дітям добрі слова, повчати їх, а насамперед самому жити по-людському.

                                                                                                                                                          А.Н. Острогорський

 Як підібрати ключ до навчання дитини?

 Сімя – один із головних виховних інструментів, значення якого у формуванні особистості дитини важко переоцінити. Значний діапазон впливу і унікальність методів педагогічної і психологічної дії сімї робить її одним з найпотужніших засобів сучасного процесу виховання.

 В дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в подальшому виступають першоосновою готовності дитини до школи, і найбільша роль у цей період в розвитку та становленні дитини належать батькам. Саме вони мають забезпечити своєму малюкові найбільш сприятливі умови для  розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми, тим краще, але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».

 Станьте Ви своїм дітям першими і найкращими вчителями. Ваш спільний із дитиною позитивний досвід навчання зможе зробити вирішальний вплив на її ставлення до навчання надалі, на її загальний розвиток.

 За типом сприйняття інформації люди діляться на три групи: глядачі (візуали), слухачі (аудіали), діячі (кінестетики)

 Якщо Ваша дитина краще сприймає інформацію, бачачи перед собою картинки (читаючи, спостерігаючи, розглядаючи), виходить, у неї зоровий тип сприйняття (глядач або візуал). Якщо краще сприймає інформацію на слух – аудиторний тип сприйняття (слухач, аудіал). Якщо для успішного сприйняття інформації їй потрібно помацати, покрутити, доторкнутися – це кінестетичний тип сприйняття (діяч, кінестетик). Для того щоб визначити тип сприйняття дитини, запитаєте її про що-небудь із недавнього минулого. Візуал подивиться вам у вічі, аудіал – скосить очі убік вуха, кінестетик почне вертітися, шукаючи предмет, бажаючи показати, доторкнутися, діяти.

 Визначте себе за типом сприйняття. Навчайте її, а не себе. І знайте, що в чистому вигляді жоден із типів сприйняття не існує, просто один головний, яскраво виражений, більш розвинений від природи, інші працюють як допоміжні.

 Як учити візуала? Він прекрасно вчиться, чекаючи, розглядаючи схеми і малюнки, переглядаючи відеофільми, компютерні і телевізійні програми. Він спостерігає, запамятовує інформацію, робить умовисновки. У цієї дитини відмінна зорова память, ніби в голові в неї захована копіювальна машина.

 Цей розумовий ксерокс дуже знадобиться їй у школі, інституті.

 Коли візуал бере білет зі столу екзаменатора, то часто йде відповідати не обдумуючи, не готуючись, тому що в нього в голові миттєво виникають тексти цілими сторінками з конспектів, підручників, малюнки, креслення схеми. Природно ми говоримо про старанного учня. Як учити аудіала, слухача? Слухач комфортно почуває себе на лекціях, він добре запамятовує навчальний матеріал, інтонації лектора, легко візуалізує його при необхідності у своїй уяві. Мама Наталки К. розповідає, що дочка почала рано (до уроку) розмовляти короткими фразами, чітко і правильно вимовляючи слова, роблячі логічні паузи. Зараз їй уже три роки. Мама розробила для неї компютерну програму раннього навчання читання, стала учити Наталку читати. У процесі навчання стало помітно, що в дівчинки краще розвинені аудиторні здібності, ніж візуальні. Довелося озвучити програму, увести озвучені пісні, вірші, розповіді, питання з паузами по 10 секунд, а слідом за ними правильні відповіді. Навчання пройшло дуже успішно. Наталка навчилася читати, зараз учиться математиці і лічбі. Знає багато віршів, пісень, використовує великий запас слів. Наталка, як і більшість дітей з аудиторним стилем навчання, ворушить губами або шепоче, намагаючись запамятати щось.

 Як учити кінестетика? Володя росте активною, енергійною дитиною. Він постійно в русі, швидкий, але обережний, вибуховий, але відмінно координований, він раніше від інших дітей у дворі навчився кататися на велосипеді, робити стійку на руках і так ходити, працює молотком, викруткою, обценьками.

 Допитливому і до всього цікавому, йому самому в півтора роки вдалося (по одному разу спитавши в матері назву) вивчити цифри і букви, більше вісімдесяти марок легкових автомобілів, кольори і форми предметів, імена знайомих. Мама зрозуміла, що її син кінестетик, погодилася грати другу скрипку в парі учень-вчитель, спрямовуючи своїми порадами непогамовну енергію сина в корисне русло. Володя, як усі кінестично обдаровані люди, не дуже тривожиться про свою зовнішність, його більше хвилює прогулянка на велосипеді або пішки, будова автомобіля. Він багато займається фізкультурою або запас його енергії для інших видів діяльності не зменшується. Якщо він щось губить, йому потрібно пройти назад по своїх слідах, щоб знайти. Якщо потрібно прибрати в кімнаті, Володі потрібно сказати: «Прибери, Вовчику, будь ласка, весь папір, а тепер машинки, а тепер – одяг». Інакше він не знає, що за чим робити. Якщо він чогось не розуміє, йому сарно говорити: «Ну що ж ти такий неуважний?» Потрібно запитати: «Про що ти зараз думаєш, Вово?». Такі діти, як Володя, ефективніше навчаються, в дії – їм потрібно дозволити вчитися методом спроб і помилок, експериментів, демонстрацій, тривимірних матеріалів. Їм потрібно щоб під час навчання завжди працювали мязи. Їх потрібно обіймати, цілувати, пестити, поплескувати по спині, гладити по голівці, хвалити, а найголовніше – виявляти терпіння і винаходити для них засоби активного навчання. Якщо це не зробити, ці талановиті, обдаровані більше від інших діти часто бувають невстигаючими, хуліганять, не слухаються, шукають альтернативні виходи своїй енергії.

 Діти дуже індивідуальні, цікаві, часто непередбачувані. З дитячого віку виявляють свій темперамент. Зробіть для себе ще одне важливе відкриття визнчте тип темпераменту своєї дитини.

 Вибухового, непосидючого, допитливого холерика – ласкаво, але наполегливо, концентруючи його увагу, перевіряючи знання у веселих іграх, з огляду на швидку реакцію і таку ж зміну інтересів. Сильного, урівноваженого, доброго сангвініка – відповідно до типу сприйняття інформації. Флегматика і меланхоліка намагайтеся зацікавити, розвеселити, активізувати. Сміливо використовуйте яскраві барви, фарби, дотепні навчальні посібники, музику, рухливі ігри, спортивні вправи.

 Любіть своїх дітей, учіться їх розуміти. Кожна дитина талановита і розумна від природи. Доведіть це у своїй сімї.

 Поради:

1. Для дитини Ви – зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обовязково буде говорити так, як Ви.

 2. Дитина успішніше засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють.

 Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлення Вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

 3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сімєю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежитиме подальший процес росту дитини в школі.

 4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

 5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

 6. Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її, але не відштовхуйте.

 7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із пяти відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкати руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

 8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику мязів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення.

 9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

 Гра – це провідна її діяльність, це її робота. Л.С.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

 10. Працюйте з дитиною над розвитком її памяті, уваги, мислення. Для цього є багато ігор, головоломок, задач у малюнках.

 11. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтесь його виконання обовязково (всі члени родини)

 12. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

 13. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини.

 14. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.