Реквієм "Невгасима свіча пам'яті"
1
Міністерство освіти і науки України
Мирогощанський аграрний коледж
Сценарій відкритого виховного заходу
«Невгасима свіча пам’яті»
Свіча пам’яті.
Ведучий 1:Людині мало клопотів щоденного життя, у ній закладене природне прагнення любові. Люблять бідні й багаті, молоді та старі. Любов приходить таємниче в душу чисту, у ту, яка, власне, і відкрита для її приходу. Любов, мов сонце, світить і зігріває душу людську. Вона є чимось неземним, кажуть - це дар Божий.
Ведучий 2: «Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» . Вдумаймося у ці слова святого Іоанна. Адже, якщо не будемо вірити святим, то кому ж?!
Ведучий 1: Любов - то полум'я. Вона може спалахнути і горіти вічно, а може погаснути від негоди чи вітру, якщо не берегти і не охороняти її тремтливого вогника. Життя без любові - це, власне, не життя, а існування, це смуток і внутрішня невдоволеність. Але любов – це не тільки кохання між чоловіком і жінкою, а й любов материнська, батьківська, синівська, любов вірних друзів, любов до Батьківщини.
Вірш про Батьківщину
Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,
Є тисячі ланів, але один лиш мій.
І що мані робить, коли малий зажинок
Судилося почать на ниві нtрясній?
Чи викинути серп і йти байдикувати,
Чи долю проклясти за лютий недорід
І до сусід пристать наймитувати
За пару постолів і шкварку на обід?
Коли б я міг забуть убоге рідне поле,
За шмат ції землі мені б усе дали…
До того ж і стерня ніколи ніг не коле
Тим, хто взува холуйські постоли.
Та мушу я іти на рідне поле босим,
І мучити себе й ледачого серпа,
І падати з утоми на покоси,
І спать, обнявши власного снопа.
Бо нива ця - моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде.
Ведучий 2: Коли людина навчиться земної любові, до неї тоді зможе прийти та Любов неземна - вічна, безконечна, найпрекрасніша з усього прекрасного: це любов до Творця. До Того, хто дав людині життя, послав на землю для вдосконалення і чекає та любить безмежно своє дитя. В Євангелії від Іоанна сказано: «У любові Божій перебувайте, її навчайтеся, нею дихайте! Бог є любов, і хто в любові перебуває, той - у Бозі, і Бог у ньому.»
Ведучий 1: Ось що говорив про любов Іоанн Золотоустий.
- Так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного в світ за нас.
- Любов не знає війни, не має ворогів, піклується про мир, приборкує гнів.
Ведучий 2: - Любов не знає гордості і прославляє смиренних.
- Любов уникає злослів’я і знаходить задоволення в благословенні.
- Любов виховує тіло, захоплює дух, вибілює душу.
Ведучий 1: Нам ніколи розмовляти з Богом, бо ми дали поглинути себе прагненню до матеріального збагачення. Ми більше дбаємо про тіло, ніж про душу. Душа вимагає 80% уваги, а тіло - 20%, а більшість з нас робить навпаки.
Ведучий 2: Мало людей знає, що таке молитва. Молитва - то розмова з Ісусом, прохання з'єднатися з Ним навічно. Справжня молитва - велике блаженство. Це коли зумієш пояснити своє серце і послати любов Ісусові Христові, Господу нашому.
Ведучий 1: Молитва – це велика сила. Сам Ісус Христос говорив, що через молитву можна випросити в Бога все потрібне для життя і спасіння. В народі говорять: «Що в людей можна придбати за гроші, то в Бога – через молитву». Або ще: «Молитва залізо ломить і мур пробиває».
Звучить молитва «Отче наш»
Ведучий 2: Прикладом великої сили молитви є факт з нашого сьогодення, коли під час трагічних подій впродовж грудня-лютого в Києві представники всіх церков в Україні вийшли на майдан з першого його дня. Святі отці безперестанно молилися за мир і спокій в державі, і під час цих молитов замовкали постріли, а люди на майдані ставали спокійнішими і смиреннішими.
Ведучий 1:Бог завжди готовий дати нам усяке добро, усяке благо і турбується про нас більше, ніж добріший батько про своїх дітей.
Ведучий 2: Жахливо усвідомлювати те, що в ці дні загинула така велика кількість людей, представників еліти України: студенти, вчителі, інженери, режисери… Їх стали називати «Небесною сотнею».
Ведучий 1: То ж, враховуючи те, що владою не були почуті неодноразові заклики Церкви не застосовувати зброю проти народу, 20 лютого Синод Української православної церкви Київського Патріархату прийняв рішення припинити поминання влади під час богослужінь. І сталося чудо. Як сказав Святіший патріарх Філарет: « Немає в Бога благословення на тих, хто піднімає зброю проти свого народу. Потрібно йти дорогою любові до людей. І коли ми перестали молитися за владу – влади не стало. Бо те, що не можливо людям, можливо Богові».
Ведучий 2: Архиєпископ Євстратій, керівник інформаційного департаменту УПЦ КП сказав про ставлення Церкви до загиблих : «Вони виконали те, про що Господь говорить в Євангелії: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх». Вони виявили найвищу міру любові, любові до нас усіх. Це була жертва за нас, за весь український народ. Вищої міри любові не може бути, бо що є вище у людини ніж її життя. Вони показали нам приклад, що можна віддати життя за Батьківщину . Важливо, щоб їхні жертви не були марними,а ми були гідними цих жертв. Тому треба і нам тепер віддавати життя, тобто служити Україні так, як кожен може на своєму місці. Це справжні герої, всі вони любили Україну: і вірмени, і грузини, і білоруси, і львів’яни, і харків’яни, і кримчани… Ми повинні так само шанувати їх, як героїв Крут».
Ведучий 1: Тому Церква закликає продовжити дні жалоби за всіх убієнних до свята Великодня. В дні Великого посту в православ’ї у церквах ведуться богослужіння, в яких поминаються душі раніше спочилих отців, матерів, сестер та братів наших. Православна Церква вчить нас про те, що душа безсмертна. Люди помирають в різний час, беручи з собою досвід прожитих літ. Якщо людина прожила життя праведно та достойно, тоді душа її буде в Царстві Небесному, а якщо життя людини було сповнене гріхів, тоді душа буде перебувати в пекельних муках. І така душа потребує допомоги, тобто нашої молитви.
Ведучий 1: Люди помирають, а любов до них залишається у живих. Саме любов є основою нашої молитви за померлих. А оскільки ми повинні за заповіддю Христа Спасителя, любити ближніх як самих себе, то це означає, що ми повинні не тільки бажати, а й чинити усе можливе для блага наших близьких. Звершуючи поминальні молитви, ми виконуємо заповідь любові до ближнього, а своєю милостинею ми заслуговуємо милість у Господа до себе, бо сказано: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть».
Ведучий 2:Поминання померлих є важливим та необхідним, через те, що полегшує для душі спочилого перехід від землі на небо, через так звані митарства. Наша любов до них робить нас небайдужими до їхнього загробного життя, бо любов не може терпіти, коли померлі, яких ми продовжуємо любити, страждають за свої гріхи.
Виступ настоятеля Свято-Михайлівської церкви с.Мирогоща протоієрея Володимира Ніколюка.
Ведучий 1: Давайте і ми пом’янемо не тільки «Небесну сотню», а й усіх, хто загинув під час кривавих протистоянь.
Кліп «Небесна сотня», звучить жалобний гімн Майдану “Пливе кача», студенти виходять з запаленими свічками і читають вірші, по закінченні ставлять свічі на підлогу у вигляді хреста.
Не плач за мною, мамо, не ридай,
Я не хотів війни, я боронив свій край…
Не плач за мною, мамо, я – герой
Стояв я гордо, коли снайпер той
Стріляв у голову й таранив груди –
Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»...
Не плач за мною, рідна, не лий сліз,
Пишайся мною, бо я патріотом виріс,
Ти, мамо, лиш за мене помолись,
І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..
Я винен, що любив свою країну,
Я винен, що хотів здобути волю…
Але я не хотів стояти на колінах,
Пробач за стільки завданого болю…
Не плач за мною, мамо, я у Бога,
Бо кожен, хто загинув за Вкраїну йде до Нього
Я вже не повернуся, мамо, але знай –
Я стану ангелом і боронитиму свій край….
20.02.2014
***
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Людмила Максимлюк (21.02 2014)
***
Пливуть гроби по морю, як човни -
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героям слава – вписано у серці.
Мар’яна Савка (22.02.2014)
***
На щиті вже охолола кров,
Молодого сотника - солдата,
Вже не чує він розмов,
Ворожа куля знайшла адресата.
Дорога в небо вже кличе,
Де чутно ваші молитви,
Небесна брама мальовнича,
Героїв приймає кривавої битви.
Боровся я за ваше майбутнє,
За щастя й здоров'я дітей,
За волю й країну могутню,
За вільних людей!
Лиш стогне мамине серце тихенько,
Як же там душа сина самотня,
Не плачте мамо, я не сам...
Нас тут ціла сотня.
Світлана 21.02.2014
***
Небесна сотня вже несе на небі варту…
Простіть мене, хлопяточка, простіть!
Я не змогла вас рідні захистити,
І тілом, кулі, що летіли в вас, спинить…
Душа ридає, очі гірко плачуть,
І серце рветься навпіл від думок…
Я не змогла вас, рідні, захистити
А вас на небі, певно, вже прийняв Пророк…
Тарасе, батьку, захисти їх прошу!
У рай всю сотню пишно проведи,
Вони вмирали не за славу й гроші -
За Україну вмерли в боротьбі!
Хай прийме їх святе козацтво
До лав своїх звитяжних і ясних!
Небесна сотня - вже в небеснім братстві
Сміливців воїнів простих…
Простіть хлоп’ята, і спочиньте з миром,
Простіть, і не тримайте, прошу, зла..
Ви показали, що Вкраїна має силу,
А сила не помре, вона завжди жива!
22.02.2014
***
Плач Україно!
Хороним героїв...
Тих,хто прожив...
І лише починав...
Тих,хто любив,
І надіявсь ,і вірив...
Тих,хто за нас на Майдані стояв!
Плач Україно!
Хороним найкращих-
Тих,хто наш Мир
Своїм тілом закрив...
Хто не хотів, щоб ми були рабами,
ВЛАДНЕ БЕЗУМСТВО життям зупинив.
Плач Україно!
Молись Україно!
,,Сотня небесна'' хай в небо злетить,
Лиш у молитві ти стань на коліна,
Свічка скорботи у душах горить...
Встань Україно!
Ми вже стали інші-
Снайперська куля у кожному з нас...
Східна і Західна-ВІЧНОЄДИНА!
Нас не розділить -"Стріляти!"- наказ.
23.02.2014р. Каріна Ірина. м .Рівне
***
ОЛЯ МАСЛИГАН-ЯВОРЕНКО 24 лютого, 15:42
УСІМ ГЕРОЯМ,ХТО ПОКЛАВ СВОЄ ЖИТТЯ ЗА СВОБОДУ УКРАЇНИ,ПРИСВ"ЯЧУЮ.ВІЧНА ЇМ ПАМ"ЯТЬ!!!
Мамо,знаєш,як хочеться жити,
вірив,що боремось не даремно,
не хотілося бути убитим
бездиханним упасти на землю.
Iз останніх я сил намагався,
як люблю тебе розказати,
та вони не залишили шансів,
щоб життя моє врятувати.
Ця нестерпна біль,моя ненько,
усе тіло моє пронизало,
клята куля попала в серденько,
і в очах усе світло згасало.
За країну,за честь,за свободу,
ми прийшли на Майдан відстояти,
та прийшлося простому народу
у нерівнім бою воювати.
Що покинув тебе,пробач ненько,
така в мене життєва дорога,
помолися за мене,рідненька,
бо тепер я у сотні у Бога.
ГАННА КОНАЗЮК Небесна сотня
Присвячується героям України, що віддали своє життя за волю українського народу..
Чи чуєш, брате, Україна плаче?
Увесь Майдан співає "Пливе кача"...
- Та так, Устиме, вони нас не бачать,
Тому-то плачуть, от тому-то й плачуть.
Скажіть нам, Юро, Ви вже тут давненько,
Чому і тут, і тут щемить серденько?
- Тому, Назарцю, що воно безсмертне,
Тому-то й терпне, от тому-то й терпне.
Георгію, Михайле і Сергію,
Не українці за вкраїнську мрію?
- Ми українцями давно по духу стали.
Тому повстали, от тому повстали.
А ти, Андрію, що служив театру,
Мабуть, сумуєш за вогнями рампи?
- Та так, сумую... Їх народ вмикає -
Дивись палає, он Майдан палає!
Скажіть, Миколо, Ви ж вчителювали?
Ви ще багато дітям не сказали...
- Я так любив їх!.. Та вони зуміють...
Все зрозуміють, швидко зрозуміють.
Сусіде, брате, і синочку, й тату,
Чому на небо вас пішло багато?
- Тепер небесна сотня ми крилата,
Щоб зберігати, вас оберігати!..м.Київ 23.01.2014
Ведучий 2:Пам'ятайте, самотні, убогі, ображені: вас не забуто, вас любить Бог, і любов Його цінніша й вища за будь-яку любов на землі.
Ведучий 1:Тому не падаймо духом ніколи, ні в якій скруті, бо Він знає все й бачить і прийме нас та витре наші сльози.
Звучить духовний гімн України «Боже Великий, Єдиний»
Ведучий 2: То ж слава і шана живим і вічна пам’ять полеглим!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку