Ремесла Київської Русі

Л.Г.Петрик

КЗ «П’ятихатська ЗОШ I-II cтупенів» ВРР ЗО

Василівський район

Запорізька  область

Предмет: Історія України

Клас: 7

Тема: Ремесла Київської Русі

Мета: познайомити учнів з досягненнями ремісників Київської Русі, з ремісничими техніками і технологіями, розвивати вміння працювати з різними історичними джерелами, називати хімічні формули речовин, фізичні та хімічні властивості металів; готувати мультимедійні презентації;виховувати інтерес і гордість за високі досягнення ремісників минулих часів.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• розповідати про досягнення ремісників Київської Русі;
• описувати технології і техніки виготовлення різних виробів;
• впевнено виступати перед аудиторією;
• виконувати ролі в рольовій грі;
• називати хімічні формули речовин, фізичні та хімічні властивості металів.

Методи і прийоми:

мультимедійна презентація -  випереджальне завдання.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Форма проведення уроку: рольова гра «Місто майстрів»

Обладнання:  інтерактивна дошка

Підготовчий етап

Учитель заздалегідь повідомляє учням тему майбутнього уроку та план, за яким вони мають підготуватися до рольової гри, а також разом з учнями розподіляє ролі майстрів.

Хід уроку

1. Організаційний  момент

Повідомлення теми та мети і форми проведення  уроку.

2.  Рольова гра «Місто майстрів»

Учитель історії.  Важливе місце в господарському житті суспільства Київської Русі посідало ремесло. Дослідження археологів показали його високий технічний і технологічний рівень, широку спеціалізацію. Головними центрами ремісничого виробництва були давньоруські міста, окремі галузі розвивалися і в феодальних замках та селах.

У XIII ст. в Київській Русі ремісники знали не менше 78 спеціальностей. З деякими з них ми і познайомимося на сьогоднішньому уроці. Отже, запрошую вас до Міста Майстрів.

Мультимедійна презентація

1. Виплавка заліза

Провідною галуззю ремесла була чорна металургія. Залізо добували із болотяних, озерних та дернових руд, яких було вдосталь на території Київської Русі.

Я- металург, як і мій батько. Руду ми плавимо в печах – домницях, зроблених з глини і обкладених каменем.

Спочатку через широкий отвір згори в домницю я засипаю шар деревного вугілля, потім шар руди, потім знову вугілля, руда і так далі.

У нижній частині домниці робили отвори, в які вставляли сопла – трубки міхів. Це потрібно для того, щоб підтримувати в домниці високу температуру 400-800 градусів шляхом відкачування повітря. Через декілька годин розплавлене залізо стікало на дно домниці у вигляді пористої, м’якої , в’язкої маси, яку називають криця. Шлаки спливали на поверхню.

Стан готовності металу майстер визначав за гулом у печі.

Я показую своїм помічникам на місце в домниці, де треба пробити отвір, через який розпечена криця виллється з домниці. Гарячу крицю мої помічники захоплювали кліщами і ретельно проковували. Потім знову нагрівали і знову кували, поки не отримували шматки заліза необхідної щільності.

Накачування в домницю повітря міхами та кування криці потребували великої фізичної сили. Доменна й ковальська справа зазвичай перебували в руках одних і тих же майстрів.

2. Ковальське ремесло

Я- коваль. На Русі було багато майстерень -  кузень  в усіх містах. Найбільшими центрами були Київ, Новгород, Смоленськ, Чернігів, Галич, Вишгород.

Асортимент виробів із заліза налічував близько 150 назв, в тому числі знарядь праці – 22, ремісничих інструментів-46, видів зброї-16, предметів домашнього начиння – 37, наборів кінської збруї і спорядження вершника-10, прикрас-19.

Я вас познайомлю з  таємницями ковальського мистецтва.

Для того, щоб шматок криці перетворити на виріб – серп, леміш, підкову – мої учні розпалювали ковальський горн, в якому шматок криці розігрівався добіла. Потім один підмайстер ковальськими кліщами клав розпечену крицю на ковадло.

Підмайстри молотами починали кувати крицю. Кожен удар молота призводить до фонтану іскор- це відлітають дрібні крихти розпеченого металу. Тому обов’язково коваль надівав довгий фартух, який захищав одяг і тіло від розпечених іскр. Після того, як заготовка виробу прокована декілька разів, її знову клали в ковальський горн.

Майстер на око (за кольором металу) визначав, чи достатньо розігріта заготовка, щоб почати кування виробу. Потім кліщами клав заготовку на ковадло і маленьким молоточком ударом по заготовці показував підмайстрам, куди треба бити молотом. Так заготовка набувала форми виробу. Далі ковальськими молотками (меншого розміру) завершувався процес кування.

Наступний процес –загартування- надавав виробу додаткової міцності й довговічності. Виріб занурювали в спеціальний розчин, склад якого був таємницею і передавався від батька до сина.

Ковальські  інструменти: ковадло, молотки, кліщі, зубила, пробійники.

Вироби: серп, коса, вила,леміш для плуга, наральник, сокира, пилка, ніж, ножиці, підкова, молоток.

3. Зброярство.

Я-коваль, який виробляє зброю. Ми, зброярі, високо цінуємо своє мистецтво, тому що до зброї вимоги були особливо високими. Зброя мала бути легкою, міцною і надійною. Секрети своєї справи передавали зброярі від батька до сина.

Виготовляли наконечники для стріл, списів, бойові сокири, мечі, кольчуги.

Учені вважають, що кольчуги в Київській Русі почали виготовляти раніше, ніж у Західній Європі.

 Основним елементом для виготовлення кольчуг є залізний дріт. В X-XIст. майстри вміли тягнути дріт з видовженого шматка круглого заліза. Волочильна дошка з отворами фіксувалася між двома стовпами, заритими в землю. Майстер- волочильник сідав на гойдалку, брав кліщами просунутий у перший отвір шматок розпеченого заліза, ногами відштовхувався від стовпів, протягуючи шматок в отвір.

Отворів було кілька десятків, і з проходженням кожного отвору меншого діаметра дріт ставав тоншим. Під час волочіння дріт неодноразово розігрівався, щоб зменшити його жорсткість.

Потім із дроту відрубували відрізки завдовжки 30-40 мм, їхні кінці кувались і набували форми лопаток, в яких пробивали отвори для заклепок. Заготовки згиналися в кільце, яке кувалося у спеціальних штампах. Таких кілець для виготовлення однієї кольчуги потрібно було зробити понад 20 тис. Вага кольчуги сягала 17 кг.

 Дозволити собі мати кольчугу могли тільки князі та дружинники, бо вона дорого коштувала.

4. Гончарство.

Я – гончар. Із глини в Київській Русі виробляли глечики, миски, черпаки, амфори, світильники, іграшки тощо. Гончарний посуд виготовляли вручну. На межі IX-Xст. почали використовувати гончарний круг, який має вигляд великого дерев’яного круга, у центрі якого зроблено поглиблення. Круг надягався на вертикальний стрижень, що був прикріплений до краю лави. Гончар працював, сидячи верхи на лавці. Лівою рукою він обертав круг, а правою формував глину. Горщик починали робити з дінця, а потім нарощували стінки знизу до гори. Поверхню виробу виглажували шматком овчини, змоченим у воді. Виріб прикрашали орнаментом, який наносився паличкою, гребінцем чи ножем.

Потім посуд сушили, далі випалювали на вогнищі, у печі, а пізніше- у гончарному горні. Важливо було правильно вибрати температурний режим, щоб виріб не розріскався і тримав воду.

5. Ювелірне мистецтво.

В часи Київської Русі ковалі працювали з кольоровими металами- золотом, сріблом, міддю. Я вам розповім про декілька ювелірних технік.

 Техніка перегородчастої емалі дозволяє створювати надзвичайно красиві вироби – колти- жіночі прикраси XI-XIIIст.   у вигляді порожнистої металевої підвіски, яка прикріплювалась до головного убору. На золотих пластинах за допомогою матриць витискували малюнок та контури зображень. У заглиблення напаювали поставлені на ребро тоненькі золоті перегородки. Проміжки майстер заповнював спеціальним порошком і поступово розпалював його в горні.

Кожен елемент мав свій колір. Емалей було стільки, скільки кольорів планувалося використати в малюнку.

Необхідно було точно витримати потрібну температуру, інакше кольори змінювались.

Далі майстер маленьким молоточком розплескував золоті перегородки і шліфував поверхню.

Також красиві прикраси виготовлялись в техніці зернь. На золоту пластинку напаювали золоті зернятка діаметром 1-2мм, які утворювали малюнок.

Техніка чернь – це художня обробка срібла, за якої гравійований на ньому малюнок заповнюється сплавом зі срібла, свинцю, сірки. В такій техніці виготовлялися срібні колти, медальйони, персні, хрести, браслети.

Техніка скань, або філігрань – це ажурний візерунок, який прикрашає виріб і зроблений з переплетених тонких скручених золотих, срібних або мідних дротів.

6. Склоробство.

Я – майстер з виробництва скла.

Давньоруські майстри володіли секретами  скловарного виробництва наприкінці X  - у першій половині XIст. Виготовляли смальту, віконне скло, посуд, браслети, персні, намиста тощо.

Смальту варили так само, як і скло. ЇЇ використовували для викладення мозаїчних картин у храмах. Виготовляли смальту із суміші кварцового піску, соди, вапняку та інших домішок. Колір надавали за допомогою оксидів металів. Смальту розливали млинцями на дзеркальну поверхню. Коли млинці застигали,їх кололи на окремі кубики. Майстри вміли надавати смальті кожного кольору  десятки відтінків. Зелених кольорів – 35, жовті, коричневі та коричнево-зелені-44, червоні – 31, сині – 21 (у Софійському соборі). Загалом уся палітра смальт складає 18 груп із 129 градаціями. Крім того, особливу групу становлять 25 відтінків золотих та срібних смальт.

Учитель  хімії

• Ковалі і зброярі, яку речовину  ви використовували для виробництва ?(залізо)
• Назвіть хімічний символ заліза (Fe)
• Які хімічні формули залізних руд?

(Fe2 O4 – магнітний залізняк,

Fe2O3 – червоний залізняк

FeCO3 – шпатовий залізняк,

Fe2O3,H2O, 2Fe2O3, 3H2O – бурий залізняк)

Фізичні властивості заліза: сріблясто-білий блискучий метал. Досить м’яке і пластичне, легко кується. Густина становить 7,87 г/см^{3 ,}температура плавлення 1535 ,

Хімічні властивості. Залізо належить до металів середньої хімічної активності.

Взаємодіє з киснем: 3Fe +2O₂=Fe₃ O₄ (на повітрі вкривається іржею).

Взаємодіє

 з водою, кислотами, солями.

-Назвіть хімічні елементи, які згадувались на уроці (Срібло Ag , золото Au, свинець Pb, сірка S, мідь Cu).

Для виготовлення смальти використовували пісок SiO₂ , соду NaOH , вапняк CaCO₃.

Для надання кольору смальті майстри застосовували сполуки хрому Cr, молібдену Mo, марганцю Mn, кобальту Co, нікелю Ni, міді Cu.

Які фізичні властивості металів знали і використовували ремісники Київської Русі (пластичність, температура плавлення, блиск, забарвлення, твердість, агрегатний стан, розчинність один в одному у розплавах-сплави).

3. Закріплення нового матеріалу

Учитель історії. А тепер попрошу наших славних майстрів ще раз до слова.

1. Коваль

Я-коваль і металург.

Маю пару сильних рук,

Бо варю з руди залізо,

І фонтаном сиплять іскри,

Коли молотом по криці

Б’ють підмайстри, як годиться.

Треба леміш, пилка, ніж-

Ви до мене йдіть скоріш.

І наральник, і підкова,

І сокира – все готово.

2. Зброяр

Я коваль, та непростий

Наконечники для стріл,

Меч і бойові сокири

Виробляти маю силу.

А кольчугу щоб зробити-

Витягнути дріт зуміти,

Тисячі кілець скувати-

Майстер – клас, що і казати!

3. Ювелір

Ювелір- складна робота:

Медальйони, персні, колти,

Срібло з черню, філігрань-

Любо-дорого – поглянь!

А емаль – це справжнє чудо

Розкривать секрет не буду.

Я відомий на Русі.

Мене, майстра, знають всі.

4.Склороб

          Смальта, посуд, скло, намисто-

Колір тепло –золотистий,

Пурпуровий і сріблястий,

Синій, жовтий, попелястий-

Для мозаїки у храмі

Все у кольоровій гамі.

Образ вийшов найсвятіший,

Якнайкращий, найгарніший.

5.Гончар

    Я кручу гончарний круг.

Глина – мій хороший друг,

Вмію горщик я зробити,

Глечик, мисочку зліпити.

Візерунок намалюю-

Все гарнесенько зроблю я.

Далі в піч – і річ готова.

Справу знаю я чудово!

4. Підсумок уроку

Учитель історії Дорогі друзі! Дякую вам за те, що ви підготували і провели майстер – клас у непростій для себе ролі-ремісників Київської Русі. Ви були дуже переконливі, пояснивши давньоруські технології, які лежать в основі сучасних технологій виробництва металів,скла, ювелірних виробів, посуду.

Також ви продемонстрували знання хімічних та фізичних властивостей речовин. Ці знання мали давньоруські ремісники, застосовували їх на практиці.

5. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст підручника
2. Виготовити з картону та кольорового паперу мозаїку на тему «Культура Київської Русі»

Література

1. Буринська Н.М. Хімія. Підручник для 7 кл.загальноосвітньої школи.-К.:Ірпінь,2010.-155с.
2. Дидактичні матеріали з історії України7 кл./І.Коляда, К.Крилач, А.Подобєд.-К.:АСК,1998.-112с.
3. Історія Української культури: У 5 томах.-Т.1.Історія культури давнього населення України /Ю.С.Асєєв,В.Д.Баран,І.А.Баранов та ін.-К.:Наукова думка,2001.-1135с.
4. Подобєв О.А.Історія України. Нестандартні уроки.5,7 класи.-Х.:Веста: «Ранок»,2008.-159с.
5. Толочко П.Київська Русь.-К.:Абрис,1996-360с.
6.  Авторські вірші.