Рідний край в часи козаччини

Учні мають навчитися :

• складати розповідь  про виникнення та розвиток села Хорішки в часи козаччини;
• визначати на основі  легенд,  історичні   факти ;
• використовувати  у мовленні слова та словосполучення: козак, переселення, Шар-гора, козацькі повстання, легендарна особистість  Яків Остряниця.
• розповідати про історичну особу та зіставляти історію свого села з історією України.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу  з елементами театралізації та уявної мандрівки.

Навчально-методичне забезпечення уроку: портрет

 Якова Остряниці, карта Гійома де Боплана, плакат «Хорішки та сусідні села»

Перебіг  уроку

І. Підготовчий етап.

1. Актуалізація опорних знань:  гра «Мікрофон»

Бліц - запитання до гри

1. Хто такі козаки?

2. Чому козаків називають воїнами - хліборобами?

3. Чому про козаків кажуть, що вони - степові оборонці?

4. З ким воювали козаки?

5. Чому козаків називають запорозькими?

6. Хто такий джура?

7. Що таке курінь?

8. Що таке Дніпрові пороги?

9. Як козаки називали свого ватажка?

 10.Хто міг стати керманичем козаків?

11.Що таке булава?

12.Хто спорудив першу фортецю на Запорізькій Січі?

13.Що таке корогва?

15.Що таке «козацька чайка»?

2. Мотивація навчальної  діяльності

Хорішки, як і багато інших подібних населених пунктів нашої Батьківщини, не мало власних літописців, а царським чиновникам і статистикам це просто було не потрібне, тому про його славну минувшину можемо дізнатися лише з поодиноких писемних джерел, усних переказів та спогадів старожилів. Поряд з тим його історія органічно вплетена в історію України, його мешканці брали участь у селянських повстаннях 30-років ХVІІ століття, боролися за волю в період Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

    Певна річ, повністю відтворити її неможливо, але окремі аспекти все-таки ми спробуємо висвітлити. Історія села тісно пов’язана з добою козаччини і завдячує своєю появою одному зі славних таких лицарів.

Сьогоднішній урок присвячений історії нашого ‒ рідного села Хорішки. Вивчення його минулого неможливе без вивчення історії славної Шар - гори та сотенного містечка Говтва.

ІІ.  Основний етап.

 Учитель: На сьогоднішньому уроці ми здійснимо подорож у часі в далекі

ХVІ -ХVІІ століття, коли з'явилося наше село. До нас завітають гості з тих далеких часів.А поки що давайте запишемо села - сусіди Хорішок.

Робота  з картою

                                                                                                                                                                                            .  Мануйлівка

                                                                                          .Говтва

. Юрки

                                              Псел                     Приліпка

                                                                                                      Загребля

                                              . Хорішки

                                                                                               Вакулівка

Тепер давайте заслухаємо наших експертів з географії та ботаніки. Вони розкажуть нам про розташування нашого села та його географічні особливості.

Експерт з географії. Наше село розташоване, як говорив мені мій тато, на межі степу і лісостепу. Уже у Вакулівці, Михайликах, і далі за Кременчуцькою трасою лісів немає. А у нас є змішані ліси. Село наше розташоване, можна сказати, на південному-заході Полтавської області на рівнинній місцевості. Розміщене воно за  1,5 км від річки Псел, притоки Дніпра. Тепер я передаю слово своєму колезі.

Експерт з ботаніки. Наше село оточене з північної та частково  східної частини лісом. Цікаво що східні ліси - сосновий бір та «Осички», як називають по сільському ‒ це рукотворне насадження. У змішаному лісі ростуть могутні дуби, осики, клени, вільха та берестки. З лісових ягід ‒ смачна ожина та суниця, є багато груш дичок. А восени грибів ‒ опеньків, лисичок,груздів, сироїжок. Поміж лісом є луки, де можна випасати худобу, або просто помилуватися квітами.

Учитель: Діти, а хто знає чому частина лісу, що виходить до стежки, яка веде на один із пляжів біля Псла, носить назву Хорішкова?

Етнограф: А ось послухайте одну легенду. Колись давно коли в Україні були козаки, понад Пслом їхав козак Хорош разом із синами Вакулою, Юрієм та Мануйлом із Січі. Дорослі уже були сини, тож треба їм було шукати землю, де оселитися. Батько сказав, що оселиться  біля Псла, а сини з ним по ‒ сусідству започаткували свої роди та села ‒ Юрки, Мануйлівка та Вакулівка. Їм сподобалась, мабуть природа, а як ви думаєте діти? Безумовно на користь вибору місця для нового поселення стали прекрасні краєвиди, сприятливі природні умови, повноводна річка Псел, назва якої походить ще з ординських часів і означає «жовта вода». Ходили легенди, що ще в часи монголо-татарської навали нападники хотіли взяти місто приступом, населення  пускало на ворогів  запалені бочки зі смолою, і вода в річці  від цього стала жовтою.

Учні розповідають про родючі ґрунти, гарний клімат, про ліс  який дає будівельний матеріал, ягоди і гриби, річку в якій можна ловити рибу.

До класу заходять учень та учениця, одягнуті в українські костюми. Звертаються до класу:

Мудрий дідусь : Дивись бабусю, які славні нащадки роду Хорошевого живуть у Хорішках на початку 21 століття. Мабуть розумні дітки. А скажіть, дітки, чи знаєте ви, як жили козаки?

Історик:  Козаки  проживали за порога Дніпра. Для боротьби з татарами вони будували козацькі фортеці Січі. Кожна січ була укріпленням, усередині якого стояла церква, господарські будівлі та житлові приміщення ‒ курені. Козаки мужньо і хоробро воювали з Туреччиною, Кримським ханством, Польщею. Вміння козаків воювати вражало Європу, і чимало монархів запрошували запорожців у своє військо під час війни.

Мудра бабуся: « Ой як же цікаво слухати про наших  славнозвісних козарлюг. Слухай, діду, я десь чула, що про Хорішки уже в документах за 1600 рік згадано, і мали  вони мали 50 хат. Бачиш. Як добре, що наш дід Хорош у другій половині ХVІ століття сюди прибув»

Мудрий дідусь: «Яке давнє село! А виросло немов з легенди. А ще легендарнішою є загадкова Шар – гора.

Мудра бабуся : «І правда  легенда твердить про те, що Шар - гора – це витвір козаків, які насипали цю гору своїми руками ‒ возили землю возами, а хто й у шапці носив».

Учень: «Дідусю, а може ви пригадаєте як вас посвячували у козаки?»

Мудрий дідусь: «А чого ж, із превеликою радістю, мої козачата!»

Учитель: « Чи доводилося воювати з ворогами жителів  Хорішок у роки  козаччини? Як ви думаєте?

Мудрий дідусь: «Історичні документи твердять, що хорішчани воювали разом із славним Яковом Остряницею, який у 1638 році підняв українство на війну проти поляків, які захопили наші землі. Страшні то були часи. Українські землі, як ви знаєте загарбала Річ Посполита. Хорішки потрапили під владу  польським шляхтичам Лещинським, а у 1625 році село за 200 тисяч польських злотих купили магнати Немиричі. Серед них найвідомішим був Юрій Немирич.

Бібліограф: Я хочу розповісти про цього діяча – фактичного власника Хорішок у 20- роки 17 століття. Це український  козацький полковник. Навчався у Голландії, Англії, Франції.  Написав кілька праць з філософії  та богослов’я. У 1649 році перейшов на бік Б. Хмельницького. Був послом  гетьмана у Швеції та Трансільванії. Після закінчення Національно – визвольної війни продовжував боротьбу за права козацтва і простого люду. Юрій Немирич належить до визначних українських державотворців. Автор суспільно-політичних праць, зокрема «Роздуми про війну з Московією» (1634), та з теології, написав поему «Паноплія» (1653), польською мовою аріанські молитви. Ця людина по праву може бути названа першим українським гуманістом, попередником великого Сковороди.

Архіваріус: Я, як той, хто консервує час, і працює в архіві можу розказати більше і про його навчання і про його діяльність і навіть про сім’ю. Робота у мене така – зберігати минуле.

Отже, Юрій Немирич 1612, Овруч ‒ 1659) ‒ український магнат, державний діяч і дипломат доби Хмельниччини.

Походив із старовинного роду Немиричів. Батько ‒ Степан (Стефан) Немирич  був київським підкоморієм. Розпочав навчання у Раківській социніанській академії (Польща; її професор Йоахім Штеґманн присвятив йому розділ з геометрії свого підручника з математики (1630 року), заохочував молодого Ю. Немирича студіювати в цьому напрямку). 1630 виїхав з групою одновірців під опікою Анджея Рутковича на захід. Пізніше поповнив багаж знань в університетах Лейдена, Амстердама, Оксфорда, Кембриджа та Парижа. Навчаючись у Сорбонні, захистив і опублікував дисертацію магістра права, присвячену порівнянню політичних та юридичних систем Речі Посполитої і Московської держави. Також його перу належать декілька теологічних трактатів ‒ зокрема, надрукований у Парижі «Опис і виклад духовного арсеналу християн».

Закінчивши «свої університети», молодий амбітний магнат повернувся на батьківщину — і відразу ж очолив протестантську шляхту Київщини. Брав участь на чолі власної хоругви у війнах Польщі з Московщиною та Швецією (1630-ті роки). За даними подимного реєстру 1640 року мав 4907 «димів» у Київському воєводстві (2-й після Яреми Вишневецького[3]). З 1641 року, як і батько — підкоморій київський. Володів 12 містечками та 75 селами на Правобережжі. 1643 року придбав значні земельні володіння і на Лівобережжі. Будучи протестантом-аріанином, боронив права своїх одновірців у різних інституціях. Фундатор протестантської академії у Кисилині (Волинь).

На початку Хмельниччини воював проти Хмельницького як генеральний полковник Київського воєводства. Будучи прихильником семигородського князя Ракочія, у 1655 році перейшов на бік шведського короля Карла X Густава.

Гучні перемоги козаків змусили Немирича, як і лідера православної антикозацької «партії» Адама Киселя, шукати компромісу з Хмельницьким. 1657 року Юрій Немирич переїхав до Чигирина, під протекцію гетьмана, де прийняв релігію своїх предків ‒ «руську віру». Прибуття Немирича, котрий повернувся до України разом з самовільно полишившим союзників корпусом Ждановича, вдивовиж збіглося зі скорою кончиною Хмельницького.

Знатність і багатство гарантували Немиричу блискучу кар'єру в гетьманській старшині. Відразу (по прибутті до Чигирина) дістав чин полковника. В якості дипломата проводив переговори зі Швецією, які закінчилися Корсунською угодою 1657 року, що визнавала незалежність України.

Після смерті Хмельницького, завдяки певній освіченості, став Генеральним писарем при Івані Виговському.

Від Виговського одержав підтвердження на лівобережні маєтності під час поновлення котрих, зокрема, загарбав частину землі Полтавського полку, чим сприяв виникненню повстання на Лівобережжі.

Один із творців концепції Великого Князівства Руського, очолював українську делегацію на сейм 1659 року (для ратифікації Гадяцького договору, автором проекту якого був). Учасник Конотопської битви 1659 року.

Рятувався під час захоплення Ніжина 1 вересня 1659 року переяславськими козаками Цецюри, що змовився про переворот у місті з ніжинськими заколотниками Васюти Золотаренка під час відсутності в Ніжині ніжинського полковника Гуляницького, які «пана Немірича, за Кобижчою, под селом Свидовцем нагнавши, забыли, и хто при нему был, никого не живячи» (Літопис Самовидця. К., 1971, с. 81-82).

Сім'я. В 1635 чи 1636 одружився з Ельжбетою Ізабеллою (чи Барбарою) Слупецькою (кальвіністка, донька каштеляна любельського), став родичем родини Лещинських (з неї походила теща Барбара). Мав дітей: Теодор ‒ сеймовий посол; Томаш — загинув учнем школи в Киселині (зламав шию під час гонитви в полі) та Варвара (Барбара).

Мудра бабуся: Жителям Хорішок, синам вільних козаків було нестерпно зносити утиски шляхти і магнатів, тому вони піднялися на боротьбу за свою свободу.

Але на жаль повстання зазнало поразки. У роки Національної революції  під проводом Б. Хмельницького жителі Хорішок таж брали участь, а село було зараховано до Говтвянської сотні Миргородського полку.

Можна припустити, що наші земляки брали участь у переможних битвах при Корсуні, Жовтих Водах, Замості, Пилявцях, програли під Берестечком, а Хорішки неодноразово лежали на шляху руху козаків, татар, поляків, московських військ. То були справді важкі часи!

ІІІ. Завершальний етап.

1. Розв’язання кросворду.

1. Легендарний козак засновник села (Хорош)
2. Гора(Шар)
3. Село, яке приліпилось до Шар – гори (Приліпка)
4. Ким був засновник села( козак)
5. Власник Хорішок у першій половині ХVІІ століття. ( Ю. Немирич)
6. Оповідь про давні події оповиті  загадковістю (легенда)
7. Ватажок козацького повстання у 1638році ( Остряниця)

2.Вправа « Валіза знань»

Сьогодні на уроці  я  дізнався ( дізналася)….

Я думаю, що….

Мені найбільше запам’яталось…

Учитель Не зважаючи, на  всі історичні випробування наше село вступило уже в третє тисячоліття, яке почало відміряти йому шосте століття життя. І ми віримо, що нитка життя у ньому ніколи не перерветься.

3. Домашнє завдання.

Підготувати розповіді про минуле нашого краю, взявши інтерв’ю у старожилів.

1. Що Вам відомо про заснування свого села?

2. Що можете розповісти за своє село у роки вашого дитинства та юності?
3. Якими були вулиці села?
4.  Як будували хати?

5. На скільки змінилося село з часом?
6. Яким би Ви хотіли бачити своє село у майбутньому?