Робоча програма гуртка художньо-естетичного напряму «Чарівний олівець» (У світі петриківського різнобарв’я) для дітей 4-5 років

Робоча програма гуртка художньо-естетичного напряму

«Чарівний олівець» (У світі петриківського різнобарв’я)

для дітей 4-5 років

Пояснювальна записка

Петриківський розпис відомий далеко за межами нашої країни. Ча­рівна петриківська квітка розцвіла на чудовій порцеляновій вазі, прегар­ним візерунком лягла на шовкову тканину, коштовним самоцвітом загорі­лася на лакованій поверхні сувенірної шкатулки.

Петриківський орнамент має багатовікову традицію і тісно пов'язаний з мистецькою культурою Запорізької Січі. Виник він та дістав свою назву від села Петриківка на Дніпропетровщині. Своєю чергою, село Петриківка було засноване у 1772 році останнім кошовим отаманом Петром Калнишевським та назване на його честь.

Село Петриківка було центром Протовчанської округи. Тут знаходи­лася місцева влада і стояв невеликий гарнізон. Після ліквідації Запорізь­кої Січі Петриківка стала "казенною, державною" слободою. Звичайно, саме те, що петриківчани не зазнавали постійного кріпацького гніту, і сприяло розвиткові народного мистецтва.

Петриківський розпис починався у вигляді стінопису та декору речей хатнього вжитку. З покоління в покоління передавалися традиції самобут­нього розпису, переважно рослинного орнаменту, який чимраз усе більш вдосконалювався. Поступово з петриківських селян виокремилася група професійних майстрів, які розписували не лише інтер'єри хат, а й скрині, народні музичні інструменти, а потім почали робити й паперові взірці роз­пису. Ці вироби продавали на місцевому ринку, а також вивозили в інші області.

Із літературних джерел відомо, що с. Петриківка у XIX ст. вже було центром поширення стінопису в Україні. До нашого часу збереглися копії з настінного петриківського малювання. У Дніпропетровському історичному музеї етнографії зберігаються копії з настінного малювання, датова­ні 1913 роком. Також ми можемо побачити приклад такого настінного роз­пису безпосередньо у музеї Василя Соколенка, що розташований у самій Петриківці.

Вічно живий дух непокори, горде усвідомлення своєї незалежності, власна гідність - головні риси характеру петриківців - формують особли­вий тип людини-творця, здатної не лише цінувати красу рідної землі, а й виражати її в особливій ліричності пісенних мелодій, у підкресленій ви­шуканості візерунків вишивок, у витонченій багатобарвності декоратив­ного розпису.

Петриківська земля зростила не одне покоління майстрів народної творчості таких, як Тетяна Пата, Надія Вілокінь, Віра та Галина Павлен­ко, Федір Панко, Марфа Тимченко, Поліна Глущенко, Іван Завгородній, Василь Соколенко, Ганна Самарська, Володимир Глущенко, ЛюдмилаГорбуля, Андрій та Марія Пікуші, Олена Зінчук, Наталка Рибак, Людми­ла Лук'яненко, Ніна Загребельна та багато інших.

Петриківський орнамент насамперед характеризувався і зараз характеризується як рослинний, переважно квітковий. Він ґрунтується на уважному вивченні натуральних форм місцевої флори і створенні на цій основі стилізованих квітів, дивовижних птахів, тварин.

Чи не диво? Розкішна цариця тропіків - птаха пава - і раптом на кущі наших північних країв, на калині? Калина не росте там, де, зазвичай, во­дяться пави. А для пави соковиті ягоди, яким не страшний і мороз, - такі самі "ласощі", як і для полярної куріпки плоди манго. Однак волею май­стрів народного розпису велична пава красується між гіллям калини, щоб досхочу поласувати ягодами. І це не єдине порушення. Неважко помітити, що під вагою доволі великої птахи тоненьке стебло калини навіть не про­гнулося. Пава неначе зависла у повітрі, а її маленькі лапки ледь торка­ються куща. Умовність - одна з найважливіших прикмет декоративного мистецтва. Особливо вона виявляється у петриківських розписах.

Широке застосування у петриківському розписі мають мотиви садо­вих і лугових квітів та ягід калини, полуниці, винограду. Його характер­ними рисами є зображення акантового, пірчастого, ажурного листя. По­дібні рослинні мотиви ми зустрічаємо і на стародавніх речах, що колись належали запорізьким козакам.

Найпоширеніша схема композиції петриківських розписів - еліпс. Тому здаля така композиція нагадує писанку. Цьому сприяє ще й те, що петриківські майстри в самому центрі розміщують найбільшу квітку, дві квітки або два грона ягід.

Виокремлення центрального композиційного елемента надавало еліп­сові вигнутої назовні форми, посилюючи враження округлості розмальо­ваного яйця. Це наштовхує на думку, що петриківський розпис бере свій початок від мистецтва українського писанкарства, яке виникло ще на ранньому етапі культури слов'ян Придніпров'я. Цікаво, що і писанка, і такий розпис символізують зародок життя, циклічність розвитку живого, цвітіння, достигання плодів.

Змальовуючи центральну квітку, плід чи ягоду, майстри-петриківці вибирають найзручніше положення, при якому глядачеві можна показати багато гарних і дрібних деталей.

Характерне поєднання елементів у петриківських розписах - розгор­нені до глядача листочки і профільні розташування квітів. Композиція декоративно увиразнює букет і кущ. Прорисовуючи стебельця, чашечки, майстри за допомогою різнобарвних ліній чітко окреслюють форму квіт­ки, вирізняють на білому тлі навіть такі незначні деталі, як пушок на по­верхні чашечки, зиґзаґи й зазублини на кінчиках пелюсток, тощо.

Традиційно розписи виконували густими фарбами, і кожен мазок від­тіняли від сусіднього. У петриківських розписах відсутні складні напластування і переплетення. Всі елементи впорядковано один біля одного, а не один за одним. Жоден листочок не затуляє сусідній або квітку, хіба що її краєчок. Така впорядкованість, делікатність співвідношень частин і ціло­го йде від особливостей народного побуту.

Петриківці завжди вчилися один в одного, жоден із них ніколи сліпо не наслідував учителів. Тому петриківський осередок народного декора­тивного малювання ввесь час розвивається, вдосконалюється. Зберігають­ся характерні риси: чітка і пружна форма, сувора ритміка, композиційна витонченість, соковите письмо. На основі старих принципів виникали со­тні й тисячі варіантів.

Будь-який витвір мистецтва петриківського розпису починається зі створення ескізу (шаблону), який за допомогою фарби перетворюється на чарівну, різнобарвну композицію.

Мета навчання петриківського розпису - долучити дітей до чарівно­го світу народного мистецтва, навчити прийомів виконання декоративних елементів, основ композиції та кольорознавства; збагатити уявлення дітей про симетрію, ритм, колорит; розвивати естетичний смак, спонукати до творчого зростання та самовираження.

Під час навчання петриківського розпису діти набувають знань, роз­ширюють світогляд; у них формуються пізнавальні, емоційні, вольові пси­хічні процеси, розвиваються операції логічного мислення - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, збагачується мова. Діти засвоюють кольори, набувають уміння розташовувати елементи візерунка на площині й формі, що сприяє сенсорному розвитку.

Джерелом матеріалу для петриківського розпису є навколишня при­рода та твори петриківських майстрів.

Освітні завдання:

• Ознайомити дітей з історією Петриківки та технікою петриків­ського розпису.
• Розвивати творчу уяву, образне мислення, зорову та рухову пам'ять, почуття форми, ритму, кольору, спонукати дітей до створення власних композицій.
• Виховувати креативну особистість дошкільника засобами пе­триківського розпису.

Роботу з вирішення цих завдань здійснюють упродовж чотирьох ро­ків, починаючи з 3-го року життя.

З багаторічної практики випливає потреба проведення підготовчої ро­боти на шаблонах, де вивчають нові і вимальовують знайомі елементи, за­кріплюють послідовність виконання роботи. Тому перед початком роботи у техніці петриківського розпису передбачено нанесення простим олівцем контурів елементів майбутнього візерунка: кругів, де вимальовують кві­ти, овалів - листя, ягід, пітушіння, яке малюють на завершальному етапі роботи. Композиції створюють, починаючи від найбільших елементів і за­вершуючи найменшими (великі квітки, листя, оздоблення пітушінням).

Для роботи використовують фарби: гуаш (для дітей раннього віку), акварель (для дітей старшого дошкільного віку). їх розводять на палітрі до густої консистенції. Для блиску і збереження роботи можна використову­вати темперу. Темпера - фарби, розтерті на яєчному жовтку або на суміші клейового розчину з олією й розбавлені водою.

Палітра - пласка порцелянова тарілка або цупкий папір, на якому змішують фарби.

Під час виконання петриківського розпису використовують білячий і кошачий пензлі: білячим пензлем малюють квіти, листя, гілочки, кошачим - тонкі лінії, завитки-пітушіння, мазки листя. Кошачий пензель (кошачка) виготовляють з котячого смуху, який вистригають у кішки на шиї під головою. Пучечок набирають із 2-3 вистригів, обмотують ниткою, об­мазують клеєм ПВА. Коли клей висихає, пензлик замочують у воді і при­бирають зайві ворсинки.

Крапки малюють за допомогою відтиску пальця, соски, піпетки.

Для занять із декоративного малювання за мотивами петриківського розпису необхідні фарби, білячі та кошачі пензлі, соска, піпетка, палітра, розетки для фарби, серветки, захисний одяг (накидки, нарукавники).

Очікувані результати

 За допомогою цієї програми вихователь має можливість ефек­тивніше розв'язувати завдання виховання і навчання дітей до­шкільного віку. Запропонований матеріал сприяє:

•          розвитку дрібної моторики рук;
•          поліпшенню кольоросприйняття;
•          концентрації уваги;
•          підвищенню рівня уяви і самооцінки.
•          розширенню і збагаченню художнього досвіду;
•          цінуванню і захопленню витворами українських митців;
•          формуванню передумов навчальної діяльності (самоконтроль, самооцінка) і вмінню взаємодіяти між собою;
•          формуванню навичок трудової діяльності.

 Реалізація програми дасть змогу дітям дошкільного віку творчо бачити світ, який вони зображують, і використовувати для самови­раження будь-які доступні засоби.