Робоче місце слюсаря

Урок №2. Робоче місце слюсаря.

Мета: Ознайомити учнів з організацією робочого місця слюсаря, розміщенням слюсарних інструментів; розвивати критичне і логічне мислення та пам’ять учнів; формувати усвідомлення цінності власного життя і життя інших учнів.

Очікувані результати: учні повинні знати як правильно створити робоче місце слюсаря.

Обладнання: стенди, технологічні картки, дошка.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

План уроку:

І. Організація класу.

1. Перевірка класного приміщення до уроку.

2. Перевірка учнів на готовність до уроку.

3. Перевірка наявності учнів.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань (прийом «Асоціативний кущ»)

  Які асоціації у вас виникають при словосполученні робоче місце слюсаря:

- верстак;

- набір ключів;

- освітлення;

- набір інструментів;

- напильник.

ІV. Мотивація навчальної діяльності (проблемні питання)

  Уявіть собі, що вам потрібно підігнати потрібну деталь до вашого автомобіля, вам потрібно працювати зі слюсарними інструментами на слюсарному верстаку. Що ви повинні знати про робоче місце слюсаря?

V. Пояснення нового матеріалу

Робочим місцем називається певна ділянка виробничої площі цеху, відділення, ділянки або майстерні, закріплена за даним робітником (або бригадою робітників), призначена для виконання певної роботи.

Кожне робоче місце оснащується комплектом організаційно-технічних пристроїв, які повинні забезпечити не лише зручності при виконанні закріпленої роботи, але і безпеку праці; раціональну побудову трудового процесу і фізіологічно правильну робочу позу; раціональне розміщення і строгий порядок зберігання інструментів, оснастки, заготовок, готової продукції і т.п., а також підтримку чистоти і порядку на робочому місці.

На робочому місці вирішуються основні виробничі завдання по підвищенню якості продукції і продуктивності праці.

 Організація праці слюсаря на його робочому місці передбачає, перш за все, максимальне заощадження робочого часу, забезпечувати умови для високої продуктивності праці, по-друге, передбачати трудовий процес, який економить робочий час і сили робітника, позбавляє його від зайвих і незручних рухів і забезпечує високу продуктивність праці і якість роботи і, по-третє, повинна максимально скорочувати час на виконання робіт.

 Предмети на робочому місці ділять на предмети постійного і тимчасового користування, за якими постійно закріплені місця зберігання і розташування.

Робоче місце слюсаря організовується залежно від змісту виробничого завдання і типу виробництва (одиничне, серійне, масове). Проте більшість робочих місць обладнується, як правило, слюсарним верстаком (мал. 2.1), на якому встановлюють і закріплюють лещата.

Конструкція верстака, його стійкість і міцність, оснащеність робочого місця різними пристосуваннями, що механізують ручну працю, роблять безпосередній вплив на продуктивність праці слюсаря. Верстак має бути зручний для роботи. Каркас верстака виготовляють металевим, кришку верстака- з дощок , зверху вона покривається покрівельним залізом або фанерою. З усіх боків столешніци кріпляться дерев’яні планки-борти, що перешкоджають падінню з верстака дрібних предметів. Під столешніцею верстака встановлюються висувні ящики для зберігання в певному порядку інструментів і допоміжних матеріалів. Висота верстака 750-900 мм, довжина 1000-1200 мм, ширина 700-800 мм. Слюсарні верстаки виготовляються одномісні (мал. 2.1, а) і багатомісні (мал. 2.1, б).

Мал. 2.1. Слюсарні верстаки з поворотними лещатами: а – одномісний, б – багатомісний; 1 – каркас, 2 – столешніца, 3 – лещата, 4 – захисний екран, 5 – планшет для креслень, 6 – світильник, 7 – поличка для інструментів, 8 – планшет для робочого інструмента, 9 – ящики, 10 – полички, 11 – сидіння.

Мал. 2.2. Розміщення інструменту на робочому місці.

  На робочому місці повинні знаходитися лише ті предмети, які необхідні для виконання даного завдання (мал. 2.2). Предмети, якими робітник користується частіше, кладуть ближче на площі, обмеженій в горизонтальній площині дугами 1 (мал. 2.3, а) і дугою АБ (мал. 2.3, б) при роботі стоячи, тобто в межах дуг радіусом приблизно 350 мм, що описуються кистями правої і лівої руки при повороті в ліктьовому суглобі. Предмети, якими робітник користується рідше, кладуть далі, але не більше ніж в межах площі, обмеженої в горизонтальній площині дугами 2(мал. 2.3, а) і дугою ВГ при роботі стоячи (мал. 2.3, б), тобто в межах дуг радіусом 500 мм досяжності вільно витягнутих рук без нахилу корпусу і 600 мм з нахилом корпусу (у напрямку до верстака), але не більше ніж на 30°.

Мал. 2.3. Зони досяжності рук людини: а – в горизонтальній площині при роботі стоячи і сидячи (1 – нормальна робоча зона; 2 – максимальна робоча зона (зона досяжності рук); 3 – максимальна зона досяжності рук при нахилі корпусу вперед не більше 300); б – в вертикальній площині при роботі стоячи; в – в вертикальній площині, що враховуються при плануванні робочих місць.

Зони, досяжності рук робітника, що працює стоячи (мал. 2.3, б), дають можливість визначити найбільш вигідне розташування всіх предметів по відношенню до зросту робітника. Керуючись цими зонами, слід визначати, на якій висоті від підлоги повинні знаходитися матеріали заготовки, деталі, оснастка і ін., щоб робітникові не доводилося низько нахилятися. Всі предмети, які доводиться брати двома руками, кладуть прямо перед робітником. По можливості слід уникати такого розміщення предметів, яке вимагає при виконанні робіт поворотів і особливо нагинання корпусу (мал. 2.3, в), а також перекладання предметів з однієї руки в іншу.

При організації робочого місця враховується стан підлоги, яка повинна бути міцною, не стиратися, стійкою до ударів, протисненню та іншим механічним впливам. Підлога повинна бути гладкою, не створювати шуму при ходінні, не виділяти пилу, легко піддаватися ремонту, чистці, миттю; підлога повинна бути не слизькою, але пружною. Поряд з цим, підлога повинна бути стійкою до хімічного впливу кислот, лугів та мінеральних мастил. Підлога буває дерев’яною (з дощок або паркету), бетонною, цементною, мозаїчною, мармуровою, а також вкрита лінолеумом або іншими синтетичними матеріалами.

При загальному і місцевому освітленні перевага надається люмінесцентним світильникам денного або білого світла.

Рекомендовані температури навколишнього середовища в приміщенні: при виконанні легких робіт – 18-20 0С, робіт середньої важкості – 16-18 0С і важких робіт – 14-16 0С.

При необхідності працювати в приміщеннях, де шум перевищує допустимі норми (75-85 дБ), користуються протишумними навушниками.

Забарвлення приміщень в світлі тони дає також економію електроенергії.

VІІ. Підбиття підсумків уроку (висновок)

  Отже, на уроці ми навчились як правильно організувати робоче місце в слюсарній майстерні.

VІІІ. Повідомлення учнів про домашнє завдання.

Д/з. Повторити записаний матеріал.