Станіслав Чернілевський. «Теплота родинного інтиму…», «Забула внучка в баби черевички…». Настрої і почуття, висвітлені в поезіях (любов, доброта, висока духовність). Ірина Жиленко. «Жар-птиця». Поетичні роздуми про дружбу, доброту, красу, про людське щастя і шляхи до нього, про те, що може врятувати сучасний світ

Теплота родинного інтиму

Теплота родинного інтиму.

Ще на шибах досвіток не скрес.

Встала мати. Мотузочком диму Хату прив’язала до небес.

Весело і з ляком серед печі Полум’я гуляє по гіллю.

Ковдрою закутуючи плечі, Мати не пита, чому не сплю.

Вже однак зникає гіркотина, Не катує серце печія. Знову я — малесенька дитина, Мати знає більше, аніж я.

Матері розказувать не треба,

Як душа світліє перед днем

В хаті, що прив’язана до неба

Світанковим маминим вогнем.

Жанр – ліричний вірш

Тема: згадування письменником про рідну хату, власне дитинство, матір, її доброту, щирість душі.

Ідея: уславлення найсвятішого для кожної людини — материнської любові, батьківської хати, щасливих років дитинства. Основна думка: кожна людина ніколи не забуде і пам’ятатиме те рідне місце, де вона народилася, теплоту батьківської оселі, чарівне дитинство.

Віршовий розмір «Теплота родинного інтиму» –  п’ятистопний хорей.

Художні засоби «Теплота родинного інтиму» метафора: «досвіток не скрес», «полум’я гуляє по гіллю», «гіркотина зникає», «печія не катує серце», «душа світає»; епітет: «світанковий вогонь».

зменшувальні суфікси: мотузочком, малесенька. Станіслав Чернілевський використовує виразну метафору «мотузочком диму / Хату прив’язала до небес», позначаючи таким чином, що мати розтопила піч і дим піднявся вгору. За допомогою персоніфікації «полум’я гуляє», «печія не катує» створюються яскраві образи родинного затишку й тепла.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/teplota-rodinnogointimu-analiz

Забула внучка в баби черевички...

Забула внучка в баби черевички...

Дитячим сміхом бризнувши в зело, За повелінням вікової звички Перекотилось літо за село.

Махнуло рученя на бензовозі – І курява вляглась після коліс.

А бабка все стояла на дорозі,

Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшли в небо зорі-жаровички,

І тихо бабка посеред села

Малесенькі дитячі черевички У спорожнілу хату занесла.

Лягла собі. І світло не світила.

Торкнулась черевичків перед сном —

І осінь їй тихенько опустила

Горіховий листок перед вікном.

Літературний рід – лірика

Вид лірики – філософська

Основна думка: бабуся — це та людина, яка здатна на все заради щасливого дитячого сміху, здоров’я для своєї внучки.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб з пірихієм Художні засоби «Забула внучка в баби черевички»

•    епітет: «спорожніла хата», «зорі жаровички»; • метафора: «літо перекотилось», «курява вляглась», «вийшли в небо зорі», «осінь опустила … листок»;

•    порівняння:зорі-жаровички.

•    зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі, тихенько.

Образи-символи:

Осінь – це сум, самотність, старість, літо – дитинство

Черевички – символ духовного зв’язку бабусі з внучкою.

Автор створює образ самотньої бабусі за допомогою сполуки «спорожніла хата». Діти виростають, самі стають батьками, а їхні батьки – бабусями й дідусями. І їхньої турботи тепер вистачає і на онуків. Про важливість неперервності поколінь, повагу до старших людей, пам’ять про них ідеться в поезії «Забула внучка в баби черевички…».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/zabula-vnuchka-vbabi-cherevichki-analiz

       Жар-птиця

Сусідка моя — чарівниця — годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-птицю з очима-намистинками.

І як воно трапилось — хто його зна — та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця,

і враз освітилась казково столиця.

Летіла все вище, так гарно, так вільно, як в найзолотішім, найкращім мультфільмі... Дорослим і дітям яснішали лиця: "Як хороше жити під сонцем Жар-птиці!" І тільки ота трьохсотлітня ґава, яка себе називала Павою (старезна, без ока, та ще й кульгава), знайшла Жар-птицю непристойно яскравою.

І вся вороняча орава зчинила люту стрекотняву: "Вона яскра-яскра-яскррава! Таку чужу нескромну птицю тримать годиться тільки в клітці!"

Тема “Жар-птиця”: зображення жар-птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям радість і щастя. Ідея: возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості, зла (ґава). Основа думка: у світі завжди протиставляється добро (жарптиця) і зло (ґава), відбувається боротьба між цими силами, але всупереч усьому перемагає світле, радісне і щасливе. Характеристика героїв “Жар-птиця”

1) Жар-птиця: «золота», «очі-намистинки», «чудесна», «непристойно яскрава», «нескромна птиця», «птаха екзотична, південна, до снігів незвична», чита «Барвінок» і «Мурзилку», «клює родзинки», «п’є молоко»; 2) Ґава: «трьохсотлітня», «старезна, без ока, …кульгава», у неї «люта стрекотня», заздрісна, підступна, називає себе Павою.

Жар-птиця символізує  високе, піднесене, незвичне;  Ґава — буденне, одноманітне, низьке.

“Жар-птиця” художні засоби

Епітети: «золота, чудесна жар-птиця», «жар-птиця непристойно яскрава», «люта скрекотнява», «нескромна птиця», «лиха гава»; освітилась казково; летіла …гарно,… вільно; в найзолотішім, найкращім мультфільмі;  трьохсотлітня старезна кульгава ґава, непристойно яскравою; вороняча орава; люту стрекотняву; вона яскраяскра-яскррава; чужу нескромну птицю; птаха екзотична, південна; лежить терпляче; лихим, кульгавим ґавам. порівняння:«очі-намистинки»; «сусідка моя – чарівниця» персоніфікація: жар-птиця простудилася, птаха чита, справа пішла.

метафори: «яснішали лиця», «освітилась казково столиця», «лиця посмутніли», «жар-птиця простудилася», «птаха чита», «справа пішла». риторичні оклики:

«Як хороше жити під сонцем жар-птиці!»,

«Вона яскра-яскра-яскрава-а-ва!»,

«Ганьба!»,

«Таку нескромну птицю тримать годиться тільки в клітці!», «О, не сумуйте!», «…на новорічну радість нам!».

повтори: «яскра…» риторичні запитання: «Її нема, бо-розумієте?».

Композиція “Жар-птиця”

Поезія побудована як протиставлення доброго, світлого, радісного (жар-птиця) і злого, заздрісного, лютого (ґава). Події відбуваються в зимовий період, напередодні новорічних свят, коли кожний мріє про щасливу радість, здійснення всіх бажань, не звертаючи уваги на «люту скрекотняву» ґави.

Експозиція: покинувши чарівницю через відчинені дверцята клітки, жар-птиця на волі освітлює «казково столицю». Зав’язка: радість люду від світла жар-птиці, заздрість ґави птаху.

Кульмінація: чудесний птах «простудився трішки», його лікування.

Розв’язка: сподівання на швидке одужання жар-птиці, сподівання, що вона принесе «новорічну радість» усім людям.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/i-zhilenko-zhar-ptitsya-analiz