Робочий зошит з креслення

Полтавський приватний ліцей «ПАРОСТОК»

 

 

 

 

 

 

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

З «Креслення»

Учня( учениці) ______класу

________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава 2024

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КРЕСЛЕНЬ

Правила оформлення креслень Креслення повинні бути однаково зрозумілими для тих, хто їх виконує, і для тих, хто буде користуватись ними. Тому існують єдині правила виконання креслень та вимоги до їх оформлення. Вони містяться у документах, які називають державними стандартами.

Правила виконання та вимоги до оформлення креслень, встановлені державними стандартами, є обов’язковими для всіх, хто виконує креслення. Формати креслень. Щоб креслення були зручними для зберігання і користування ними, їх виконують на аркуш ах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського паперу називають форматом. Формат аркуша визначається розмірами його сторін. У школі користуються аркушами, розміри сторін яких 297 х 210 мм. Цей формат позначають А4. Це найменший з форматів, визначених державним стандартом для виконання креслень.

Розміри форматів в таблиці.

Рамка і основний напис креслення. Кожне креслення має рамку яка обмежує на форматі місце для побудови зображень та нанесення різних умовних позначень. Це місце всередині рамки називають полем креслення. Лінії рамки проводять на відстані 20 мм від лівої межі формату і на відстані 5 мм від верхньої, нижньої і правої меж. Залишена з лівого боку відстань призначена для підшивання креслень. У правому нижньому куті поля креслення розміщують основний напис. До нього заносять відомості про осіб, які мають відношення до виконання креслення, назву зображеного на кресленні виробу та деякі інші дані, необхідні для кращого розуміння креслення. Форма і зміст основного напису для креслень визначені державним стандартом. У школі на учнівських кресленнях застосовують спрощений основний напис. Його розміри і зразок заповнення показано на рисунку

На аркуш ах формату А4 основний напис розміщують тільки уздовж короткої сторони. На кресленнях інших форматів основний напис розміщують уздовж довгої або уздовж короткої сторони.

Самопідготовка. Дай відповідь на питання:

1.Як визначити розмір формату А3, знаючи ромір формату А4 - 210х297 мм?

2.Навіщо оформлюють креслення?

3. На форматі А4 накреслити рамку та основний напис (основний напис не заповнювати);

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

3.Лінії креслення

 Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини й начерку. Як видно з рисунка 3, кожна лінія на кресленні має своє призначення. Державним стандартом встановлено 9 типів ліній креслення. У шкільному курсі креслення вивчаються п’ять ліній, основні відомості про які наведено в таблиці 1. На перших порах найчастіше ви будете застосовувати такі лінії: суцільну товсту основну, суцільну тонку, штрихову і штрихпунктирну. Пізніше ви познайомитесь з іншими типами ліній. Розглянемо, у чому полягають особливості начерку і призначення основних типів ліній креслення.

Суцільна товста основна лінія призначена для показу видимих контурів предметів. Нею виконують також рамку креслення, графи основного напису. Її товщина може бути у межах від 0,5 до 1,4 мм (залежно від розмірів і складності зображень на кресленні, від формату креслення). Вибрана товщина лінії має бути однаковою для всіх зображень на даному кресленні.

Суцільна тонка лінія використовується для проведення виносних і розмірних ліній. Пізніше ви познайомитесь із застосуванням цієї лінії для штрихування перерізів. Товщина суцільної тонкої лінії в 2—3 рази менша від товщини суцільної товстої.

Штрихова лінія застосовується для показу на зображеннях невидимих контурів предметів. Вона складається з окремих штрихів (рисочок) приблизно однакової довжини — у межах від 2 до 8 мм (на учнівських кресленнях доцільно брати 4 мм). Відстань між штрихами повинна бути приблизно однаковою по всій лінії і становити 1—2 мм. Товщину штрихів слід брати в 2—3 рази меншою за товщину суцільної товстої основної лінії. Штрихова лінія на контурах зображення повинна починатись і закінчуватись тільки штрихами. Не можна називати штрихову лінію пунктирною, тому що ця назва не відповідає характеру лінії. Адже пунктирна лінія — це лінія з точок, а не із штрихів (від німецького «рипкі» — «точка»).

Штрихпунктирна лінія призначена для показу осьових і центрових ліній. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до ЗО мм) і точок (коротких штрихів) між ними. На учнівських кресленнях довжина штрихів рекомендується 20 мм. Відстань між довгими штрихами від 3 до 5 мм. Товщина штрихів в 2—3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії. Штрихпунктирні лінії повинні починатись і закінчуватись тільки штрихами. Якщо штрихпунктирна лінія показує вісь, вона повинна виступати за контур зображення на 3—5 мм. Центрові лінії проводять так, щоб вони обов’язково перетиналися між собою штрихами. Перетин двох штрихів визначає центр фігури. Центрові лінії виводять за зображення на 3—5 мм. Якщо діаметр кола на кресленні менший 12 мм, центрові лінії проводять суцільними тонкими. Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії згину на розгортках. Ця лінія відрізняється від штрихпунктирної трохи більшими проміжками між штрихами — від 4 до 6 мм.

 Запам’ятайте, що від товщини суцільної товстої основної лінії залежить від товщина інших ліній. Всі інші лінії повинні бути в 2—3 рази тоншими від неї.

Самопідготовка. Дай відповіді на питання:

1.                  Знайти і запиши інші типи ліній та їх призначення.
2.                  Посередині аркуша накреслити лінії та фігури згідно варіанту;

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Варіант 1

Варіант 2

4. Написи на кресленнях

Всі написи на кресленнях виконують креслярським шрифтом. Це робить креслення більш чіткими й виразними, полегшує їх читання. Літери і цифри креслярського шрифту відрізняються від тих, якими ви пишете звичайно. Конструкцію літер і цифр креслярського шрифту визначено державним стандартом.

Стандарт встановлює начерки двох видів літер українського і латинського алфавітів: великих і малих, арабських і римських цифр та деяких знаків для умовних позначень на кресленнях. Висота великих літер у міліметрах, виміряна перпендикулярно до основи рядка, визначає розмір шрифту. Її позначають /г. Написи на кресленнях виконують шрифтами таких розмірів: 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28 і 40 мм. Висота малих літер відповідає висоті великих літер попереднього розміру шрифту. Виконуючи написи на кресленнях, частіше застосовують похилий шрифт. Виконання акуратних і чітких написів креслярським шрифтом — справа непроста. Щоб забезпечити заданий нахил літер та цифр( кут нахилу 75°), рівномірну відстань між ними ( 2мм.) та між словами й рядками (5 мм), а також щоб полегшити написання літер і цифр, перед виконанням написів на кресленнях попередньо розмічають сітку. Написи виконують у два етапи. Спочатку тонкими лініями намічають контури літер і цифр. Пересвідчившись, що вони написані правильно, їх обводять м’яким олівцем.

Запам’ятайте, що літери і цифри стандартного шрифту ні в якому разі не викреслюють, а пишуть від руки

Самопідготовка.

Письмово дайте відповіді на питання:

1.Чим визначається розмір шрифту?

2. Шрифтами яких розмірів виконуються написи на кресленнях?

3. Як визначити висоту малих літер шрифту?

4. Чому дорівнює висота малих літер шрифту розміру 10?

5. Чим визначається нахил шрифту?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________На листі А4 накресли сітку, накресли всі великі і малі літери українського алфавіту.

5. Аналіз графічного складу зображення

Контури зображень предметів на кресленнях являють собою плоскі фігури, утворені прямолінійними та криволінійними відрізками. Прямолінійні відрізки можуть зображувати сторони різних геометричних фігур і бути паралельними, перпендикулярними чи утворювати між собою різні кути. Криволінійні відрізки найчастіше є дугами кіл. Побудова фігури контура зображення на кресленні зводиться до виконання окремих геометричних побудов. Кожна геометрична побудова визначає взаємне положення кількох елементів контура зображення. Найчастіше на кресленнях виконують побудову геометричних фігур, поділ відрізків прямих, кутів і кола на рівні частини, побудову відрізків прямих при заданому їх взаємному розміщенні. Деякі з цих побудов вам уже відомі з уроків математики (наприклад, побудова геометричних фігур), тому в цьому підручнику вони, не розглядаються. Пізніше ви ознайомитесь з деякими більш складними побудовами. Перш ніж почати виконувати креслення, треба з’ясувати, як і геометричні побудови слід застосувати на ньому. Визначення геометричних побудов, необхідних для виконання креслення, називають аналізом графічного складу зображення. В основу цього аналізу покладено розчленування процесу побудови контура зображення на окремі геометричні побудови. Розглянемо приклад:

На рисунку показано зображення контура плоского предмета. Щоб накреслити його, необхідно виконати такі побудови: провести дві взаємно перпендикулярні центрові лінії; провести два концентричних кола діаметром 32 і 50 мм; провести дві вертикальні лінії на відстані 28 мм одна від одної; провести лінію, паралельну горизонтальній центровій лінії на відстані 45 мм від неї; поділити коло діаметром 32 мм на три рівні частини; провести три кола Ø10 мм з центрами в одержаних точках.

Визначення побудов, з яких складається контур зображення, полегшує виконання креслення.

Самопідготовка:

Письмово дайте відповіді на питання:

1.Які геометричні побудови ви знаєте?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як називається розчленування процесу побудови контура зображення на окремі графічні побудови?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________3. Для чого потрібний аналіз графічного складу зображень?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практичне завдання:

1. На рисунку нижче показано зображення контурів предметів. Уважно роздивіться їх і визначте, які геометричні побудови потрібно виконати, щоб накреслити кожний із зображених контурів.______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Накресліть дане креслення на міліметрівці.

 

 

6. Проведення паралельних і перпендикулярних прямих. Побудова кутів

 

Проведення прямих при заданому їх розміщенні. Виконання креслень потребує проведення значної кількості паралельних і перпендикулярних ліній. Тому ці лінії потрібно вміти проводити не тільки точно, а й швидко. Щоб витрачати якомога менше часу на проведення паралельних і перпендикулярних ліній, слід користуватися лінійкою і косинцем (бажано рівнобедреним). Найчастіше паралельні лінії (горизонтальні, вертикальні і похилі) проводять так, як показано на рисунку нижче. Відстань між паралельними лініями встановлюють за шкалою на лінійці. Взаємне розміщення лінійки і косинця під час проведення паралельних ліній може бути й іншим.

Перпендикулярність ліній визначається наявністю прямого кута між ними. Тому найпростіше виконати побудову двох взаємно перпендикулярних відрізків за допомогою косинця й лінійки

.

Спочатку проводять горизонтальний відрізок, а потім за допомогою косинця проводять до нього перпендикуляр. Нехай на прямій А В є точка С З даною прямою суміщають гіпотенузу косинця і до одного з його катетів прикладаю ть лінійку. Лінійку в такому положенні притискують до креслення, а косинець перевертають і ставлять на лінійку другим катетом так, щоб його гіпотенуза сумістилася з точкою С. Проводять шукану пряму лінію , яка буде перпендикуляром до АВ. Якщо на прямій АВ ще є точки, через які потрібно провести перпендикуляри, то гіпотенузу косинця знову суміщують з ними і проводять ці перпендикуляри.

На кресленнях паралельні лінії не завжди розміщені горизонтально, а перпендикулярні — вертикально. Часто зображення на кресленні займає похиле положення.

Побудова кутів.

Як побудувати заданий кут за допомогою транспортира, вам відомо з уроків математики. Маючи у своєму розпорядженні косинець з кутами 30 , 60 , 90 та 45°, 45 і 90 , можна без транспортира будувати кути 15°, ЗО , 45 , 60°, 75 , 120 , 135 , 150 . Раціональні прийоми побудови цих кутів показано на рисунку

Самопідготовка:

1. Які креслярські інструменти можна застосувати для проведення паралельних і перпендикулярних відрізків прямих?

______________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Які способи проведення паралельних і перпендикулярних відрізків прямих ви знаєте?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. За допомогою якого креслярського інструмента можна побудувати будь-який кут на кресленні?

______________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Які кути можна побудувати за допомогою косинця і лінійки?

_______________________________________________________________________

Практичне завдання:

1.  Через точку С на прямій AB побудуй перпендикуляр через задану точку, проведи паралельні лінії до перпендикуляру:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Накресли кути : 120°, 30°, 90°.

7. Поділ відрізків і кутів на рівні частини

Багато предметів мають однакові елементи, рівномірно розташовані уздовж прямої. Тому виникає необхідність на кресленнях ділити відрізки прямих на рівні частини. Найпростіше це робити за допомогою лінійки з нанесеною на ній міліметровою шкалою. Але при такому поділі іноді виникають незручності, якщо довжина відрізку не дозволяє поділити його націло і точно на задану кількість частин, наприклад відрізок довжиною 47 мм на 9 рівних частин або відрізок довжиною 19 мм – на 3 частини. Ось чому доцільніше застосовувати графічний метод – коли операція поділу виконується за допомогою циркуля і лінійки.

Поділ відрізка прямої на дві рівні частини. З обох кінців А і В заданого відрізка розхилом циркуля Я, трохи більшим, ніж половина його довжини, описують дві дуги. Одержані у місцях перетину дуг точки С і D з'єднують між собою. Пряма, що з'єднала точки С і D, ділить відрізок АВ на дві рівні частини і перпендикулярна до нього.

Поділ відрізка прямої на довільну кількість рівних частин. З будь-якого кінця відрізка, наприклад з точки А, проводять під гострим кутом до нього допоміжну пряму. На ній циркулем або за допомогою лінійки відкладають потрібну кількість однакових відрізків довільної довжини. Останню точку з'єднують з другим кінцем заданого відрізка (з точкою В). З усіх точок поділу за допомогою лінійки і косинця проводять прямі, паралельні відрізку 9В. Ці прямі і поділяють відрізок АВ на задану кількість рівних частин.

Поділ кута на дві рівні частини. З вершини кута описують дугу кола довільного радіуса так, щоб вона перетнула сторони кута. З точок перетину М і N розхилом циркуля, трохи більшим, ніж половина дуги MN, описують дві дуги до їх перетину між собою. Одержану точку А і вершину О кута з'єднують прямою лінією – це і буде бісектриса кута. Розглянутий прийом може бути застосований для поділу гострого, тупого чи прямого кута.

Поділ прямого кута на три рівні частини. З вершини кута описують дугу кола довільного радіуса R так, щоб вона перетнула сторони кута. З точок перетину А і В тим же самим розхилом циркуля проводять допоміжні дуги до їх перетину з раніше проведеною дугою. Одержані точки М і N з'єднують прямими лініями з вершиною кута. Цим способом можна ділити на три рівні частини тільки прямі кути.

Поділ кола на рівні частини

Поділ кола на три рівні частини. Для поділу потрібні лінійка й косинець з кутами 30⁰, 60⁰, 90⁰. Косинець більшим катетом встановлюють паралельно вертикальному діаметру кола. Вздовж гіпотенузи з точки 1 (перша поділ­ ка, вона збігається з кінцем діаметра), проводять хорду і дістають другу поділку – точку 2. Перевернувши косинець і провівши другу хорду, дістають третю поділку – точку 3. З'єднавши точки 2 і 3 відрізками прямої, дістають рівносторонній трикутник.

Поділ кола на чотири рівні частини. Два випадки таких побудов показано на рисунку «а», на рисунку «б» діаметри проведено по лінійці та катету рівнобедреного косинця, а сторони вписаного квадрата – по його гіпотенузі і в навпаки, на рисунку «в» діаметри проведено по гіпотенузі косинця, а сторони квадрата – по лінійці та катету косинця.

Поділ кола на п'ять рівних частин. Найпростіше цю задачу можна розв'язати за допомогою транспортира, послідовно відкладаючи від одного з діаметрів центральні кути у 72º (тому що п'ятій частині кола відповідає такий кут).

За допомогою циркуля поділ виконують у такій послідовності. У кінці горизонтального діаметра ставлять точку А. Розхилом циркуля, що дорівнює радіусу R кола, з точки А проводять дугу до перетину з колом у точках В і В'. Ці точки з'єднують прямою лінією, яка перетинає горизонтальний діаметр у точці С. Це середина відрізка АО.

 

У верхньому кінці вертикального діаметра ставлять точку 1. Із точки С описують дугу радіусом R, що дорівнює відстані між точками С і 1. У місці перетину цієї дуги з горизонтальним діаметром дістають точку D. З точки 1, як із центра, описують третю дугу розхилом циркуля R₂, що дорівнює відстані між точками 1 і D. У місці перетину цієї дуги з колом дістають точку 2. Точка 1 буде першою поділкою на колі, а точка 2 – другою. Відстань між точками 1 і 2 відкладають циркулем по колу і дістають точки 3, 4 і 5.

Поділ кола на шість рівних частин. Поділ виконують за допомогою лінійки і косинця з кутами 30°,60° і 90°. Для цього з кінцевих точок вертикального діаметра кола проводять відрізки по гіпотенузі косинця, прикладеного до лінійки більшим катетом (рис. а, б). Закінчують побудову проведенням вертикальних відрізків прямих (рис. в).

Ту саму задачу можна розв'язати за допомогою циркуля. Для цього розхил циркуля встановлюють рівним радіусу R кола. З протилежних кінців одного з діаметрів кола (наприклад, точок 1 і 4, рис. г, д) описують дуги. Точки перетину цих дуг з колом – точки 2, З, 5, 6 разом з точками 1 і 4 ділять коло на шість рівних частин.

Самопідготовка:

1. На скільки рівних частин можна поділити коло за допомогою лінійки і косинців?

_________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Яким косинцем слід скористатися для поділу кола на три частини? на шість частин? На вісім частин?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

3. На скільки рівних частин можна поділити коло за допомогою циркуля?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Чому дорівнює розхил циркуля при поділі кола на три рівні частини? на шість рівних частин?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

Практичне завдання:

1. Побудуйте квадрат із стороною 50 мм. Проведіть у ньому вертикальні паралельні лінії на відстані 5 мм одна від одної.

2. Побудуйте рівносторонній трикутник із стороною 60 мм. Проведіть у ньому похилі лінії, паралельні його бічній стороні, на відстані 8 мм одна від одної.

3. Побудуйте вписаний у коло діаметром 50 мм рівносторонній трикутник, вершина якого лежить на горизонтальній центровій лінії праворуч від центра кола.

4. Побудуйте вписаний у коло діаметром 60 мм правильний шестикутник, дві протилежні вершини якого лежать на вертикальній центровій лінії.

 

 

 

 

 

8. Зображення плоских предметів

Багато предметів мають незначну товщину (висоту), яка у багато разів менша за їх довжину і ширину. Такі предмети називають плоскими — це різні пластини, прокладки, підкладки, кутники тощо. Найчастіше їх виготовляють з листових матеріалів: картону, жерсті, фанери та інших. Креслення плоского предмета (рисунок нижче «а») містить одне зображення, яке являє собою фронтальну проекцію (згадайте, чому її так називають). Воно дає повне уявлення про форму зображеного предмета та його частин. Товщину плоского предмета на кресленні вказують умовним позначенням. Для цього застосовують літеру s , котру пишуть перед числовим значенням товщини. Умовне позначення наносять на поличку лінії-виноски (рис «б»).

 

Зображення предмета на кресленні вибирають такими, щоб якнайповніше використовувалось поле креслення. Вам відомо, що перевагу слід віддавати зображенням предметів у натуральну величину. Але при цьому зображення може бути занадто малим і на полі креслення залишиться багато вільного місця. Занадто велике зображення не залишить місця для нанесення розмірів та інших позначень на кресленні. Тому великі предмети зображують зменшеними, а малі — збільшеними.

Щоб збільшити чи зменшити зображення на кресленні, застосовують масштаб. На кресленнях зображення предметів збільшують чи зменшують не в довільну кількість разів. Масштаби зображень визначені державними стандартами. їх значення такі:

масштаби зменшення — 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10 та ін .;

масштаби збільшення —2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1 та ін.

Треба пам’ятати, що в якому б масштабі не виконувалося зображення, розміри на кресленні наносять дійсні. Вказують масштаб креслення у призначеній для цього графі основного напису (в рамці штампу). На полі креслення масштаби записують так: М 2:1; М 1:5; М 1:10 і т.д. В основному написі перед позначенням масштабу літеру М не пишуть.

Багато плоских предметів мають форму правильних многокутників: трикутників, чотирикутників, шестикутників і т.ін. Зображення правильних многокутників з непарною кількістю вершин мають одну вісь симетрії (рис. «а»), а з парною — дві (рис. «б»).

В основі побудови зображення правильного многокутника лежить поділ кола на рівні частини, з правилами якого ви вже знайомі. З’єднані між собою прямими лініями точки поділу кола утворюють відповідний многокутник. Многокутник, побудований на основі поділу кола на рівні частини, називають вписаним. Зверніть увагу, що вибір початкової точки для поділу кола впливає на положення осі симетрії зображення многокутника. Плоскі предмети бувають симетричні і несиметричні. Ви вже знаєте, що симетричність предметів на кресленнях вказують осями симетрії, які проводять штрихпунктирною лінією. Зображення симетричних предметів можуть мати одну (рис. «а», «б») чи дві (рис. «в») осі симетрії. Одна вісь симетрії може бути вертикальною (рис. «а») або горизонтальною (рис. «б»). Несиметричні предмети осей симетрії на зображеннях не мають (рис. «г», «д»). Симетричність форми плоского предмета визначає послідовність побудови його зображення.

Побудову зображення предмета з двома осями симетрії (рис. «а») починають з визначення центру поля креслення.

Його знаходять на перетині діагоналей прямокутника, обмеженого рамкою креслення (рис. «б»). Через знайдений центр проводять осі симетрії (рис. «в»). Від точки перетину осей симетрії будують габаритний прямокутник, який обмежує контур зображення предмета по його довжині і висоті (рис. «г»). Габаритний прямокутник вибирають таким, щоб зображення якнайповніше зайняло місце на полі креслення. Усередині габаритного прямокутника розмічають положення центрів і проводять кола й півкола заданих розмірів (рис. «д»). Далі розмічають і обводять призматичні елементи контура зображення — прямокутні й гострокутні вирізи, пази тощо (рис. «е»). Вважається доцільним будувати елементи контура зображення спочатку по його довжині, а потім — по висоті. В останню чергу розмічають і обводять прямолінійні ділянки контура зображення (рис. «є»).

Якщо зображення плоского предмета має одну вісь симетрії (рис. «а»), то його побудову починають з проведення цієї осі.

Вертикальну вісь розміщують посередині ширини поля аркуша (рис. «б»), а горизонтальну — посередині його висоти (див. рис. «в»). Орієнтиром для правильного розміщення осі на полі аркуша слід брати його центр, визначений за допомогою діагоналей прямокутника, обмеженого рамкою креслення. Відносно осі симетрії будують габаритний прямокутник. Його положення на полі аркуша визначають однаковими проміжками зліва і справа , а також зверху і знизу між самим прямокутником і рамкою креслення (рис. «в»). Усередині габаритного прямокутника розмічають положення центрів і проводять кола й півкола заданих розмірів. Причому спочатку будують ті елементи, що знаходяться на осі симетрії, а потім — ті, що поза нею (рис. «г», «д»). Далі розмічають і обводять призматичні елементи і в останню чергу — прямолінійні ділянки контура зображення (рис. «е», «є»). Тобто останні побудови виконують так само, як і в попередньому випадку.

Самопідготовка:

1. Які предмети слід вважати плоскими?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як на кресленнях позначають товщину плоских предметів?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

3.  Як відрізнити зображення плоского симетричного предмета від несиметричного?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Якою лінією проводять на кресленнях осі симетрії? 5. Як побудувати правильний вписаний у коло многокутник?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Для чого застосовують масштаби при виконанні креслень?

_________________________________________________________________

6. Що означає виконати креслення в масштабі М 1:1? М 1:2? М 5:1?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

9. Розміри на кресленнях

Креслення дає уявлення не тільки про форму зображеного предмета, а й про його розміри чи розміри його частин. Розміри на кресленнях зазначають розмірними числами на розмірних лініях.

Лінійні розміри на кресленнях, які визначають величини прямолінійних елементів предмета (довжину, ширину, товщину тощо), дають у міліметрах, але позначення одиниці фізичної величини не наносять.

Межі вимірювання розміру вказують виносними лініями, які проводять перпендикулярно до відрізка контура зображення, розмір якого зазначають (рис.9). Розмірні лінії проводять паралельно тим відрізкам, розміри яких визначають. Розмірну лінію з обох боків обмежують стрілками (рис. 9, а). Якщо розмірна лінія не дозволяє розмістити на ній стрілки, то лінію продовжують і стрілки наносять з зовнішнього боку від виносних ліній (рис. 9, б). Розмірне число наносять зверху розмірної лінії ближче до її середини, якщо вона розташована горизонтально або похило, і зліва від неї, якщо вона розташована вертикально (рис. 9.1, а). Якщо місця для написання розмірного числа недостатньо, його наносять на продовженні розмірної лінії (рис. 9.1, б) або на поличці лінії-виноски (рис. 9.1, в).

Рис.9

Рис.9.1

 

Виносні й розмірні лінії проводять суцільною тонкою лінією. Виносні лінії обов’язково виходять за кінці стрілок розмірної лінії на 1...5 мм. Відстань між розмірною лінією і контуром зображення повинна бути не менше 10 мм.

На кресленні може бути кілька розмірних ліній, паралельних між собою (рис. 9.3). Щоб уникнути перетину виносних і розмірних ліній, завжди ближче до контура зображення наносять менший розмір. Відстань між паралельними розмірними лініями має бути 6...10 мм. Якщо на кресленні є більше двох паралельних розмірних ліній, то розмірні числа на них розміщують у шаховому порядку (див. рис. 9.3).

Рис.9.3

Кутові розміри (розміри кутів) на кресленнях вказують у градусах, мінутах і секундах умовними позначеннями (рис. 9.4). Виносні лінії кутового розміру являють собою продовження сторін вимірюваного кута, а розмірну лінію проводять у вигляді дуги кола з центром у вершині кута.

Рис.9.4

Про розміри округлих частин предметів (круглі отвори) свідчать їх діаметри. Для позначення діаметра перед розмірним числом наносять умовний знак Ø (рис. 9.5). Розмір діаметра пишуть над розмірною лінією усередині кола (рис. 9.5 а ) або за його межами (рис. 9.5, б).

Рис. 9.5

Розміри заокруглених частин предметів вказують, зазначаючи радіуси дуг, які їх утворюють. Для позначення радіуса перед розмірним числом наносять умовний знак R (рис. 9.6). Розмірну лінію проводять з центра дуги і закінчують стрілкою, яка упирається в точку дуги кола. Якщо розмірна лінія радіуса занадто коротка і на ній не можна розмістити умовний знак і розмірне число, то їх наносять на продовженні розмірної лінії з зовнішнього боку дуги (рис. 9.6).

Рис. 9.6

Зображення предмета може мати кілька однакових елементів. їх розміри наносять лише раз, але зазначають кількість цих елементів (рис. 9.7). Наприклад, напис «4 отв. Ø 12» означає, що предмет має чотири однакових отвори діаметром 12 мм.

Рис. 9.7

Практичне завдання:

1.                    Визначте, на яких кресленнях (рис. 9.8) нанесено розміри з помилками. Відповіді запишіть у таблицю:

Завдання	Креслення
I
II
III
IV
V

Рис. 9.8

 

 

 

 

 

 

 

10. Як правильно нанести розміри на кресленні предмета?

Для цього слід дотримуватись певної послідовності. Розглянемо її на прикладі.

На рисунку 10 показано зображення плоского предмета. Це прямокутна пластина завтовшки 5 мм. Посередині пластини є круглий отвір Ø 24 мм, у верхній частині — два однакових круглих отвори Ø 8 мм. Унизу — прямокутний виріз.

Спочатку наносять розміри окремих частин предмета: діаметри отворів (8 і 24 мм), довжину і висоту прямокутного вирізу (розміри 32 і 6 мм). Діаметри двох однакових отворів вказують один раз, але перед позначенням розміру наносять напис «2 отв.».

Рис.10

Далі наносять розміри, які визначають взаємне розташування частин предмета. Такими розмірами є 9, 10, 12 і 22 мм. Розмір 9 мм визначає положення прямокутного вирізу по ширині пластини. Розміри 10 і 12 мм визначають положення центрів отворів Ø 8 мм по висоті і ширині предмета. Розмір 22 мм визначає положення центра отвору Ø 24 мм по висоті предмета. Положення центра по ширині визначає вісь симетрії, тобто отвір розташований точно посередині відносно ширини предмета.

В останню чергу наносять розміри, які визначають найбільші обриси предмета — їх називають габаритними. На рисунку 45 це розміри 55 і 50 мм, тобто висота і ширина предмета.

Товщину предмета вказують умовно — s5.

Самопідготовка:

1.               В яких одиницях вказують на кресленнях лінійні розміри? кутові розміри?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2.               Якою лінією проводять на кресленні виносні й розмірні лінії?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Якою має бути відстань між контуром зображення і розмірною лінією?

________________________________________________________________________________________________________________________________________4. Як наносять розмірні числа по відношенню до горизонтальних, похилих і вертикальних розмірних ліній?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________5. Як наносять розміри кількох однакових елементів зображення?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________6. У якій послідовності наносять розміри на кресленнях плоских предметів?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практичне завдання:

1. Прочитайте креслення предметів, давши відповіді на наступні запитання.

Рис 10.1

До креслення на рисунку 10.1 «а»:

1.               Чому дорівнюють габаритні розміри предмета?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Яка товщина предмета? Звідки це видно?

________________________________________________________________________________________________________________________________________3. Скільки осей симетрії має зображення предмета?

________________________________________________________________________________________________________________________________________4. Що означає напис «2 отв. Ø 7»?

________________________________________________________________________________________________________________________________________5. Чому перед розмірним числом 15 нанесено літеру R?

________________________________________________________________________________________________________________________________________6. Якими розмірами визначено положення центра отворів діаметром 7 мм?

____________________________________________________________________

До креслення на рисунку 10.1 «б»:

1. Чому дорівнюють габаритні розміри предмета?

________________________________________________________________________________________________________________________________________2. З якою метою на кресленні нанесено розмір 80 мм?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

3. Скільки осей симетрії має зображення предмета?

________________________________________________________________________________________________________________________________________4. Що означає умовне позначення s8?

________________________________________________________________________________________________________________________________________5. Що означає знак □, нанесений перед числом 30?

____________________________________________________________________6. Яка умовність використана при нанесенні розмірів двох однакових отворів?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Виконайте креслення ( на ватмані та міліметрівці) одного з плоских предметів за поданими половинами симетричних зображень (рис. 10.2). Нанесіть необхідні розміри, враховуючи, що розмір клітинок дорівнює 5x5 мм. Зазначте товщину предмета (5 мм).

Рис. 10.2

 

 

11. Ескіз предмета

Уявіть собі, що для ремонту навчального приладу в майстерні необхідно виготовити нову деталь. Для цього потрібне креслення деталі, яка вийшла з ладу. Щоб прискорити процес її виготовлення, креслення в даному випадку можна виконати спрощено — від руки, без застосування креслярських інструментів, без масштабу, лише додержуючи на око пропорції між частинами зображуваної деталі. Виконані у такий спосіб креслення називають ескізами. Для порівняння на рисунку 11 показано ескіз (а) і креслення (б) одного і того ж предмета.

 

Рис. 11

 

Незважаючи на допустимі спрощення, ескіз повинен давати уявлення про зображений на ньому предмет. Тому лінії на ескізі мають бути рівними і чіткими, всі написи і позначення — акуратними.

Ескізи виконують на папері в клітинку. Це полегшує й прискорює проведення ліній, виконання необхідних побудов. За допомогою клітинок легко додержувати пропорційності частин предмета. Дуги кіл на ескізах розмічають циркулем, а потім обводять від руки.

Щоб правильно виконати ескіз предмета, дотримуються такої послідовності:

1. Ознайомлюються з предметом, вивчаючи його будову.

2. Готують аркуш паперу — проводять рамку, розмічають і креслять основний напис.

3. Визначають положення зображення на полі креслення. Для цього проводять осі симетрії і розмічають габаритний прямокутник.

4. Послідовно розмічають і обводять контур зображення предмета. Побудову зображень на ескізах здійснюють так само, як і на кресленнях.

5. Наносять виносні і розмірні лінії.

6. Обмірюють предмет і наносять розмірні числа.

7. Заповнюють основний напис, де зазначають назву предмета і матеріал, з якого його виготовлено. Масштаб в основному написі на ескізі не вказують.

Назву предмета в основному написі дають у називному відмінку, наприклад: «Пластина», «Вушко». Так само пишуть і назву матеріалу: «Жерсть», «Картон», «Гума» тощо.

На закінчення перевіряють ескіз. При цьому необхідно впевнитись, що зображення побудоване правильно і дає повне уявлення про форму предмета і його окремих частин; зображення доповнено необхідними розмірами і умовними позначеннями.

Послідовність виконання ескіза предмета показано на рисунку 11.1

.

Рис.11.1

 

 

Під час виконання ескізів предмети обмірюють різними вимірювальними інструментами. Лінійні величини вимірюють за допомогою лінійки (рис. 11.2, «а»). Кути вимірюють транспортиром (рис. 11.2, б). Діаметри круглих отворів можна вимірювати нутроміром (рис. 11.3, в). Числове значення діаметра отвору, вимірюваного нутроміром, визначають за лінійкою (рис. 11.4, г).

Рис. 11.4

Самопідготовка:

1. Яке призначення ескіза?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________2. Чим ескіз відрізняється від креслення?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

Практичне завдання:

1. Виконайте ескіз одного з предметів за його наочним зображенням (рис. 11.5).

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________