Місія педагога в сучасній освіті – особлива, дати учням не лишевсілякуінформацію, але йвключитийого в значимудіяльність. Нашомусьогоднішньомусуспільствунеобхідні освіччені,творчомислячі, здатні не розгубитися в життєвихумовах і ситуаціях особи. Сьогодніосновнимизавданнямитворчоїдіяльності в установідодатковоїосвіти є, перш за все, вченнядітейнавикамстворення простору для свогорозвитку, формуваннякультуриспілкування, творчого самовизначення.
1. Місія педагога в сучасній освіті – особлива, дати учням не лише всіляку інформацію, але й включити його в значиму діяльність. Нашому сьогоднішньому суспільству необхідні освіччені , творчо мислячі, здатні не розгубитися в життєвих умовах і ситуаціях особи. Сьогодні основними завданнями творчої діяльності в установі додаткової освіти є, перш за все, вчення дітей навикам створення простору для свого розвитку, формування культури спілкування, творчого самовизначення.
2. У своїй педагогічній діяльності ставлю для себе завдання:
• розкрити здібності, інтелектуальний, творчий і етичний потенціал кожного ;
• сприяти придбанню досвіду співпраці, у тому числі і з дорослими;
• виховувати шанобливе відношення до результатів праці інших людей;
• формувати посидючість і працездатність, навики перспективного планерування своєї діяльності, самоконтролю і самооцінки, як основи і гарантії постійного зростання його соціальної значущості;
• удосконалювати форми організації учбової діяльності;
• використовувати нові педагогічні технології, ефективні методики вчення;
• у кожного учня є здібності і таланти. Діти від природи допитливі і повні бажання вчитися. Все, що потрібне для того, щоб вони могли проявити свої дарування, — це розумне керівництво з боку дорослих.
• Ліцей є основною ланкою в системі освіти, де повинні виховуватися люди з творчим мисленням. Але традиційний учбовий процес збудований так, що реалізувати цю особливість дитячої природи дуже складно. Додаткова освіта виступає як вільніша, не накладаюча обмежень область учбової діяльності. Саме у сфері додаткової освіти з характерним для неї індивідуалізованим підходом, гнучкістю програм, різноманітністю форм можливе трактування «талант проб’ється »;
• аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дозволив виявити наступні основні показники сформованості творчих здібностей підлітків:
1.Визначний фонд знань і умінь, їх якість.
2.Рівень розвитку психічних механізмів, лежачих в основі розвитку творчих здібностей учнів: уваги, пам'яті, уяви.
3.Рівень розвитку мислення учня, який визначається головним чином мірою складності розумових дій.
4.Володіння прийомами пошукової і творчої діяльності.
• Виходячи з вищесказаного я обрала наступну структуру заняття, направленого на розвиток творчих здібностей, яка включає 4 етапи:
Спеціальні завдання, що формують прийоми раціонального запам'ятовування, що тренують увагу, необхідно постійно включати в заняття, привчаючи дітей завжди бути зібраними, готовими у будь-який момент до несподіваного повороту подій, що дає їм упевненість у власних силах і веде до підвищення ефективності вчення в цілому.
3. Етап. Вирішення частково-пошукових завдань різного рівня. Частково – пошукове завдання містить такий вигляд завдання, в процесі вирішення якого діти самостійно без участі педагога або при його незначній допомозі, відкривають нові для себе знання. Наприклад, завдання на виявлення закономірностей, на знаходження принципу угрупування і так далі. Коли одного з великих французьких математиків запитали, чому він такий геніальний, відповідь була наступною: «Тому що я знаю 3000 алгоритмів!». На думку П.Я.Гальперіна «інсайд», «осяяння», властиві відкриттям – це згорнутий алгоритм і інтелектуальна творчість виявляється в умінні людини, знайомого з різними підходами до вирішення наукових проблем, в потрібний момент «дістати» зі своєї пам'яті той або інший алгоритм міркування. Завдання даного етапу і є вираженням саме такого підходу до проблеми розвитку творчих здібностей.
4. Етап. Вирішення творчих завдань.
Вирішуючи творчі, нестандартні завдання, діти переживають радість залучення до творчого мислення . Такі завдання розраховані на пошукову діяльність, неординарний, нетрадиційний підхід і творче вживання знань. Прикладом таких завдань можуть бути всілякі ігри на складання фігур-силуетів по своєму задуму.
Все вищесказане змусило мене шукати ефективні засоби активізації освітнього процесу, творчо личити до вибору і розташування матеріалу, пошуку нових методів роботи. Тому я завжди ставлю питання чи «Можна організувати процес вчення на принципово новій основі? Як зацікавити учнів?»
Відомо, що засвоєння способів учбової діяльності відбувається не в процесі слухання педагога або споглядання діяльності іншого, а в процесі вільної, активної діяльності. Впродовж століть основною структурою спілкування між людьми завжди були «діалогічні поєднання» або «спілкування в парах змінного складу». Але саме цього спілкування один з одним позбавлені учні на заняттях. Це твердження спонукало мене вивчити технологію колективного способу вчення. Колективний спосіб вчення - це вчення, при якому колектив виучує всіх своїх членів і, отже, кожен член цього колективу бере участь у вченні всіх своїх товаришів по загальній роботі. В основі інноваційної діяльності я поклала використання елементів колективного способу вчення, який в основному використовую на 4 етапі заняття, оскільки педагог повинен відводити цій роботі 20% – 50 % часу.
• Я розробила свій навчальний план для теми з 18 годин один з варіантів пропонується наступний:
• Для вивчення теми з 9 занять я розробила наступне планування:
• Робота в парах змінного складу проходить таким чином: кожен член групи отримує своє завдання, виконує його, аналізує разом з вчителем, проводить взаємообуч за схемою з останніми трьома товаришами, в результаті кожен засвоює чотири порції учбового змісту. Наприклад, при вивченні теми:
• перший член групи відповідає за складання фігур – силуетів по розчленованих зразках,
• другий і третій - за складання фігур – силуетів по зразках з цифровим позначенням місця розташування,
• четвертий - за складання фігур – силуетів по контурному зображенню
• Практично кожен учень має свою окрему тему, яку він опрацьовує по черзі з різними товаришами, виступаючи по черзі то в ролі слухача (що виучується), то в ролі розповідача (педагога).
• Таким чином можна виділити 4 види спілкування:
Дані 4 види спілкування утворюють 4 основні організаційні форми:
Вони визначають способи вчення: індивідуальний, груповий і колективний.
ВИСНОВОК
Працюючи над цією проблемою, окрім збору практичного, теоретичного, діагностичного матеріалу почала використовувати елементи даної методики на заняттях . Ознайомилася з освітленням в літературі технології колективного способу вчення, вивчила види занять за даною технологією (робота в постійних парах, робота в парах змінного складу) і методику їх проведення. Виступила на засіданні методичної комісії з темою: «Особливості планерування учбового матеріалу для вивчення його на традиційних і колективних заняттях».
Вся тема розбивається на підтеми, структурування матеріалу має бути не лінійним, а паралельним, щоб почати можна було з будь-якої картки. Картка – одиниця структури блоку.
Працюючи за даною технологією, я прийшла такого висновку, що її треба широко впроваджувати в додаткову освіту, оскільки вона дає непогані результати.