Робота на тему "Місія педагога в сучасній освіті"

1.  Місія педагога в сучасній  освіті – особлива, дати  учням  не лише всіляку інформацію, але й  включити його в значиму діяльність. Нашому сьогоднішньому суспільству необхідні  освіччені , творчо мислячі, здатні не розгубитися в життєвих умовах і ситуаціях особи. Сьогодні основними завданнями творчої діяльності в установі додаткової освіти є, перш за все, вчення дітей навикам створення простору для свого розвитку, формування культури спілкування, творчого самовизначення.

2. У своїй педагогічній діяльності ставлю для себе завдання:

 

 • розкрити здібності, інтелектуальний, творчий і етичний потенціал  кожного ;

• сприяти придбанню  досвіду співпраці, у тому числі і з дорослими;

• виховувати шанобливе відношення до результатів праці інших людей;

• формувати посидючість і працездатність, навики перспективного планерування своєї діяльності, самоконтролю і самооцінки, як основи і гарантії постійного зростання його соціальної значущості;

• удосконалювати форми організації учбової діяльності;

 • використовувати нові педагогічні технології, ефективні методики вчення;

 •  у кожного учня  є здібності і таланти. Діти від природи допитливі і повні бажання вчитися. Все, що потрібне для того, щоб вони могли проявити свої дарування, — це розумне керівництво з боку дорослих.

•           Ліцей є основною ланкою в системі освіти, де повинні виховуватися люди з творчим мисленням. Але традиційний учбовий процес збудований так, що реалізувати  цю особливість дитячої природи дуже складно. Додаткова освіта виступає як вільніша, не накладаюча обмежень область учбової діяльності. Саме у сфері додаткової освіти з характерним для неї індивідуалізованим підходом, гнучкістю програм, різноманітністю форм можливе трактування  «талант проб’ється »;

•        аналіз   психолого-педагогічної  літератури з проблеми дозволив виявити наступні основні показники сформованості творчих здібностей  підлітків:

 1.Визначний  фонд знань і умінь, їх якість.

          2.Рівень розвитку психічних механізмів, лежачих в основі розвитку творчих здібностей учнів: уваги, пам'яті, уяви.

          3.Рівень розвитку мислення учня, який визначається головним чином мірою складності розумових дій.

          4.Володіння  прийомами пошукової і творчої діяльності.

•          Виходячи з вищесказаного я  обрала наступну структуру заняття, направленого на розвиток творчих здібностей, яка включає 4 етапи:

 

1. Етап –« Розминка». Включає ребуси, кросворди, графічні диктанти, ігри «Вірю — не вірю» і так далі
2.  Етап. Розвиток психічних механізмів як основи розвитку творчих здібностей (пам'яті, уваги, уяви, спостережливості).

 Спеціальні завдання, що формують прийоми раціонального запам'ятовування, що тренують увагу, необхідно постійно включати в заняття, привчаючи дітей завжди бути зібраними, готовими у будь-який момент до несподіваного повороту подій, що дає їм упевненість у власних силах і веде до підвищення ефективності вчення в цілому.

 

     3.   Етап. Вирішення частково-пошукових завдань різного рівня.           Частково – пошукове завдання містить такий вигляд завдання, в процесі вирішення  якого  діти самостійно без участі педагога або при його незначній допомозі, відкривають нові для себе знання. Наприклад, завдання на виявлення закономірностей, на знаходження принципу угрупування і так далі.  Коли одного з великих французьких математиків запитали, чому він такий геніальний, відповідь була наступною: «Тому що я знаю 3000 алгоритмів!». На думку П.Я.Гальперіна «інсайд», «осяяння», властиві відкриттям – це згорнутий алгоритм і інтелектуальна творчість виявляється в умінні людини, знайомого з різними підходами до вирішення наукових проблем, в потрібний момент «дістати» зі своєї пам'яті той або інший алгоритм міркування. Завдання даного етапу і є вираженням саме такого підходу до проблеми розвитку творчих здібностей.

 

      4.   Етап. Вирішення творчих завдань.

          Вирішуючи творчі, нестандартні завдання, діти переживають радість залучення до творчого мислення . Такі завдання розраховані на пошукову діяльність, неординарний, нетрадиційний підхід і творче вживання знань. Прикладом таких завдань можуть бути всілякі ігри на складання фігур-силуетів по своєму задуму.

 Все вищесказане змусило мене шукати ефективні засоби активізації освітнього процесу, творчо личити до вибору і розташування матеріалу, пошуку нових методів роботи. Тому я завжди ставлю питання чи «Можна організувати процес вчення на принципово  новій основі? Як зацікавити  учнів?»

Відомо, що засвоєння способів учбової діяльності відбувається не в процесі слухання педагога або споглядання діяльності іншого, а в процесі вільної, активної діяльності.  Впродовж століть основною структурою спілкування між людьми завжди були «діалогічні поєднання»  або «спілкування в парах змінного складу». Але саме цього спілкування один з одним позбавлені учні  на заняттях. Це твердження спонукало мене вивчити технологію колективного способу вчення. Колективний спосіб вчення - це вчення, при якому колектив виучує всіх своїх членів і, отже, кожен член цього колективу бере участь у вченні всіх своїх товаришів по загальній роботі. В основі інноваційної діяльності я поклала використання елементів колективного способу вчення, який в основному використовую на 4 етапі заняття, оскільки  педагог повинен відводити цій роботі 20% – 50 % часу.

• Я розробила свій навчальний план  для теми  з 18 годин один з варіантів пропонується  наступний:

• 1,2 уроки - Поняття про крупну тему.
• 3 урок - Робота в постійних парах.
• 4 урок – Традиційний урок.
• 5,6 уроків – Робота в парах змінного складу.
• 7,8 уроків – Традиційний урок.
• 9,10,11 – Робота в парах змінного складу.
• 18 – Контроль.

•          Для  вивчення теми  з 9 занять я розробила наступне планування:

• 1 заняття  – Введення в тему – лекція.
• 2 заняття –  Робота в постійних парах.
• 3 заняття -   Традиційне заняття.
• 4,5 занять – Робота в парах змінного складу.
• 6 заняття -   Традиційне заняття.
• 7,8 занять – Робота в парах змінного складу
• 9 заняття –  Вибірковий контроль.

•         Робота в парах змінного складу проходить таким чином:  кожен член групи отримує своє завдання, виконує його, аналізує разом з вчителем, проводить взаємообуч  за схемою з останніми трьома товаришами, в результаті кожен засвоює чотири порції учбового змісту.  Наприклад,  при вивченні теми:

•  перший член  групи  відповідає за складання фігур – силуетів по розчленованих зразках,

• другий і третій -  за складання фігур – силуетів по зразках з цифровим позначенням місця розташування,

• четвертий -  за складання фігур – силуетів по контурному зображенню

• Практично кожен учень має свою окрему тему, яку він опрацьовує по черзі з різними товаришами, виступаючи по черзі то в ролі слухача (що виучується), то в ролі розповідача (педагога).

• Таким чином  можна виділити 4 види спілкування:

• Опосредованіє;
• спілкування в постійних парах;
•  групове;
• спілкування в парах змінного складу.

 

 Дані 4 види спілкування утворюють 4 основні  організаційні  форми:

• індивідуальна;
• парна;
• групова;
• колективна.

 

Вони визначають способи вчення:  індивідуальний, груповий і колективний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК          

Працюючи над цією проблемою, окрім збору практичного, теоретичного,  діагностичного матеріалу почала використовувати елементи даної методики на заняттях . Ознайомилася з освітленням в літературі технології колективного способу вчення, вивчила види занять за даною технологією (робота в постійних парах, робота в парах змінного складу) і методику їх проведення. Виступила на  засіданні  методичної комісії з темою: «Особливості планерування учбового матеріалу для вивчення його  на традиційних і колективних заняттях».                         

Вся тема розбивається на підтеми,  структурування  матеріалу має бути не лінійним, а паралельним, щоб почати можна було з будь-якої картки. Картка – одиниця структури блоку.

 Працюючи за даною технологією, я прийшла такого висновку, що її треба широко впроваджувати в додаткову освіту, оскільки вона дає непогані результати.