презентація "Розвиток західноєвропейської музичної педагогіки у XX столітті"

Розвиток західноєвропейської музичної педагогіки у XX столітті

20-30-ті роки-інтенсивний розвиток інтернаціональних і національних мистецьких процесів, відбувається зближення мистецтва різних країн і народів.

Німеччинапочаток 20-тих років. Абстрактне мистецтво. Василь Кандінський Абстракціоністи були представлені творчістю художника В. Баушайстера, скульптора Р. Беллінга. За фашистської диктатури чимало митців (К. Кольвіц, Е. Барлах, О. Нагель) працювали нелегально, зберігаючи вірність гуманістичним ідеалам. Активно відроджувалися найвульгарніші форми реакційного й міщанського мистецтва. Шовіністичні традиції німецького реакційного романтизму, символізму й німецького варіанта модерну - "югендстилю".

Італіянайвульгарніші форми реакційного й міщанського мистецтвазакликали до свободи творчості та висловлювали соціальний протест у драматично-експресивних формах. Реалістичний прогресивний напрям у мистецтві Італії представляли живописці та графіки Г. Муккі, А. Піццінато, Д. Мелоні.

Франціясюрреалізм У музичному мистецтві Франції утверджуються тенденції неокласицизму, експресіонізму, конструктивізму та ін. Засновником конструктивізму став композитор Е. Саті

20-30-х років - народження масової культури внаслідок тих різноманітних змін, що відбувалися в XIX і XX ст. Розпочинається століття масової естрадної музичної культури, пісень, що буквально відразу завдяки виконанню на радіо, а після цього- тиражуванню на грамплатівках ставали надбанням мільйонів, які робили їхніх виконавців "зірками". Це Марлен Дітріх у Німеччині, Моріс Шевальє у Франції.

До Першої світової війни в мистецтві панував реалізм. Коли світ втратив свою гармонійність і раціональність в очах художників, архітекторів, музикантів, його реалістичне відображення ніби перестало мати сенс. Відбулися зміни в осмисленні ролі митця. Вона тепер полягала не у відображенні світу, а у вираженні митцем свого бачення і розуміння.

Визначальний вплив на розвиток мистецтва справляли національно-державні ідеї Перша концепція долучитися до сучасного мистецтва і течій. Передусім запозичувалися уроки так званого нового традиціоналізму з його відродженим реалізмом. Особливо це відбилося на жанровому портреті. Друга концепція мала своєю опорою національні традиції. Ставилося завдання створити власне, нове, сучасне національне мистецтво. Звідси - звернення до класичної спадщини, національних, художніх і народних традицій.

Водночас у перші повоєнні роки стає помітним піднесення абстрактного мистецтва. Його представляли француз Р. Делоне, голландець П. Мондріан, К. Малевич та інші митці

Музична культура другої половини XX ст. була представлена класичним та популярним напрямками. Найвідомішими композиторами були Леонард Бернштейн (1918 - 1990) та Бенджамін Бріттен (1913 - 1976). Л. Бернштейн писав камерну та симфонічну музику, викладав музику в Гарвардському університеті, багато концертував світом. Упродовж 1959 - 1969 рр. він диригував оркестром Нью-Йоркської філармонії.

Популярна музика в Західній Європі в 1950 - 1970-х pp. була більш прив'язаною до класичних музичних традицій. Цей період характеризується інтенсивними пошуками нових засобів виразності, експериментів, великою кількістю стильових течій. В першій половині 20 століття поряд з продовженням традицій пізнього романтизму виникають нові стильові напрямки — імпресіонізм, неокласицизм  відособлюються індивідуальні композиторські стилі. Значну увагу композитори приділяють музичному фольклору.

Велике значення для розвитку музики мала поява та розповсюдження звукозапису та кіно. Останню третину XX століття в музиці розглядають під знаком постмодерну. В епоху постмодерну музика стає видовищем, продуктом масового споживання та індикатором групової ідентифікації .

На рубежі XIX-XX століть з'являється цілий ряд нових концепцій освіти і виховання, що склали у своїй сукупності якісно нову теоретичну базу розвитку шкільництва у Західній Європі.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Провідними чинниками розвитку педагогічної думки у цей період стали такі:а) невідповідність школи вимогам часуб) розвиток науково-технічного прогресу в) накопичення педагогікою та психологією достатньої для побудови нових концепцій знань.

теорія вільного вихованняекспериментальна педагогікапедагогіка особистостівиховання засобами мистецтвавальдорфська педагогіка.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Концепції реформаторської педагогіки:

Теорія вільного виховання. Марія МонтессоріКонцепція була розроблена з метою розвитку органів чуттів у розумово відсталих дітей

Одним з базових сенсорних матеріалів у методиці Марії Монтессорі є дзвіночки, робота з якими має на меті розвинути гостроту слухового сприйняття. Роботу з дзвіночками діти сприймають як гру — граючись зі звуком, вслуховуючись у нього, «наповнюючись» ним, роблять самостійні відкриття.

Теорія вільного виховання. Селестен Френе. Невід'ємним та ефективним засобом розвитку тонкого слуху та уваги дитини стали так звані «уроки тиші».

Музику він вважав незамінним засобом впливу на юну душу. «Музика є самим чудодійним, самим тонким засобом залучення до добра, краси, людяності. Слухаючи музику, людина пізнає себе, і пізнає насамперед, що вона – людина,– прекрасна, народжена для того, щоб бути прекрасною ...».

експериментальна педагогіка. В. А. Лай, Є. Мейман, А. Біне Виступали проти абсолютизації слова учителя як засобу навчання, за перетворення учня у активного учасника власної освіти.

Вальдорфська педагогіка. Рудольф Штайнер. Музика, розмовляє мовою емоцій, стає важливою основою раннього розвитку дитини.

У вальдорфських дитячих садках і школах не розвивають спеціально ритм, слух, музичну пам'ять, але багато співають і рухаються під музику. Крім того, всі вчителі, що працюють у цьому напрямку, грають на тому чи іншому музичному інструменті. Самі ж прості інструменти (ударні, іграшкові, шумові) лежать відкрито і кожна дитина може на них пограти.

Вальдорфська педагогіка. Рух під музику. Багато свята

Рух під музикумузика самого різного характеру;Діти самостійно рухаються під неї;рухам дітей вчити не треба;придумують їх самі;Змінюється характер музики, змінюються рухи.

Багато свята. У вальдорфських школах і садках постійно щось святкується: початок і закінчення сезону, національні свята, дні народження;У програмі - ігри, пісні, гра на музичних інструментах;Підготовка до свят стає важливою складовою частиною педагогічного процесу.

Система музичного вихованнядіяльність педагога. Діяльність дитини. Засоби навчанняформи організації музичної діяльності

Музичні системи. Система Е. Жака-Далькроза. Система К. Орфа. Система Золтана Кодая

Музична система Е. Жака-Далькроза. Включала художню гімнастику, танець, хоровий спів, імпровізацію на фортепіано"Музичне виховання повинно повністю ґрунтуватися на слуханні або у будь-якому разі на сприйманні музичних явищ"

Музична система К. Орфа. Мета навчання - розвиток творчого потенціалу особистості. Музичне виховання здійснювалося в процесі “елементарного музикування”. Слово "елементарний" означає: первісний, початковий, найпростіший. Розробив дитячий інструментарій: ксилофони, металофони, глокеншпілі, літаври, барабани, тарілочки."Ким би не стала надалі дитина - музикантом чи лікарем, учнем чи робітником, завдання педагога - виховати у ній творче начало, творче мислення.

Музична система Золтана Кодая. В основі системи - хоровий спів. Створив релятивну систему сольмізації- використовуються буквенні назви звуків, умовні малюнки, що позначають кожен звук. Був переконаний, що основою музичного виховання, має стати народна музика.

У Чехії та Словакії використовують досвід професора Л. Данієля з вивчення нот внаслідок співання “опорних пісень”, які починаються з певного ступеня звукоряду. У Німеччині учні на уроках музики займаються хоровим співом. Велике значення надається багатоголосному виконанню народних пісень без супроводу. У Болгарії уроки музики, на яких багато уваги приділяють хоровому співу, проводять з 1-го по 10-й клас. У Польщі музична освіта в школах ґрунтується на активному використанні співу, гри на музичних дитячих інструментах.

Таким чином, естетична думка протягом всього періоду ХХ століття розглядала музичне мистецтво не просто як засіб розвитку поглядів, смаків або здібностей, а й як могутній засіб соціалізації особистості, засіб формування специфічного суспільного духовно-емоційного досвіду як основи естетичної культури. У цьому контексті музичне виховання розвивалось у ХХ столітті як самостійна галузь педагогіки, основні концепції якої використовуються і сьогодні..

Дякуємо за увагу!