Робота "Опис досвіду"

     Життя сучасного українського суспільства у наш час зазнає глибинних змін,  зумовлених особливостями культурного, економічного та політичного розвитку країни і світу. Світ сьогодні – це демократія, глобалізація, стрімкі соціально-культурні перетворення, інформаційний бум. Процвітаюча модерна Україна можлива лише за умови розвитку цивілізованого демократичного суспільства, прогрес якого визначається не лише соціально-економічними й політичними пріоритетами, а, насамперед, загальним рівнем розвитку кожної особистості. Відповідно до цих суспільних потреб провідною метою історичної освіти в сучасній школі є плекання національно-свідомої, духовно багатої, толерантної, творчої,  особистості учня, що здатна до перетворення набутих знань в інструмент творчого освоєння світу. Іншими словами, сьогодні вчитель має подбати про те, щоб сформувати зрілу особистість, яка вміє працювати на результат, здатна до певних соціально значимих досягнень. У цих умовах актуальною є зміна парадигми навчання від репродуктивного навчання до навчання як діяльності, що потребує аналізу, порівняння, оцінних суджень, генерування ідей, висування гіпотез, співробітництва. За цих умов роль учителя полягає не в передачі готових знань, умінь та навичок учням, а в організації такого процесу навчання, у якому учень спирається на особистий потенціал, включається у спільну діяльність учня та вчителя, що спрямована на індивідуальну самореалізацію та розвиток особистісних якостей учня у ході засвоєння навчального матеріалу.

Виходячи із закладеного в особистісно-орієнтованому навчанні потенціалу у формуванні особистості, а також із усвідомлення актуальності для цивілізаційного поступу України процесу виховання патріотів з активною громадянською позицією, я обрала тему, над якою працюю в ході своєї роботи. Це – формування творчого мислення учнів на уроках історії через особистісно – орієнтований підхід до навчання.  

 Реалізація особистісно-орієнтованого підходу на уроках історії створює оптимальні умови для формування творчої особистості учня. Виходячи з цього, метою моєї педагогічної діяльності є прилучення учнів до витоків національної свідомості, духовної та культурної спадщини людства, активізація мислення дітей, формування активної громадянської позиції, створення умов для привчання дітей до наполегливої праці, до самовдосконалення, стимулювання учнів до творчості.

Завдання моєї роботи є:

-розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини;

-максимально виявити, ініціювати, використати, « окультурити» індивідуальний досвід дитини;

-допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості;

  2.Теоретична частина    

      Результатом реалізації особистісно-орієнтованого підходу під час навчання історії має стати формування творчої, високорозвиненої, свідомої, активної, особистості, у якої сформовані основні предметні компетенції:

• Хронологічна – вміння учнів орієнтуватися в історичному часі;
• просторова – вміння орієнтуватися в історичному просторі;
• інформаційна – вміння працювати з джерелами історичної інформації;
• мовленнєва – вміння учнів будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних фактів, історичних постатей та історичної теорії;
• логічна – вміння визначати та застосовувати теоретичні поняття, положення, концепції для аналізу й пояснення історичних фактів, явищ, процесів;
• аксіологічна – вміння учнів формулювати оцінки й версії історичного руху і розвитку.

У своїй роботі я прагну до оптимального поєднання активної та інтерактивної моделей навчання. За таких умов учень є суб’єктом, активним учасником навчально-виховного процесу, комфортність умов навчання покликана стимулювати пізнавальну активність та самостійність учнів, навчання за принципом «діалогу учень – учитель» виховує здатність до взаємодії, створює ситуацію успіху, інтелектуальної спроможності. Головними засадами моєї педагогічної діяльності є урізноманітнення та доцільне поєднання методів викладання (інформаційно-узагальнюючий, пояснювальний, інструктивно-практичний) та методів учіння (частково-пошуковий, продуктивно-практичний, пошуковий), монологічних та діалогічних методів, методів стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності, а також методів контролю та самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. В рамках класно-урочної системи застосовую фронтальні, групові та індивідуальні форми організації навчання.

Реалізацію особистісно-орієнтованого підходу у процесі формування творчої особистості здійснюю шляхом запровадження інноваційних технологій навчання, інтерактивних форм позакласної роботи (зустрічі, круглі столи, вечори пам’яті, інтелектуальні ігри, науково-практичні конференції)

Запорукою успішного формування творчої особистості є добір різноманітних видів роботи з різними джерелами історичної інформації на уроці: складання плану, тез до навчального тексту, робота з історичною картою, атласом,  аналіз історичних документів, заповнення систематичних, синхроністичних та порівняльних таблиць, виконання тестів, різнорівневих завдань, виконання логічних ланцюжків, складання характеристик видатних діячів, виконання творчих завдань, що потребують власної інтерпретації історичних явищ і процесів, обґрунтування і відстоювання особистої позиції (дискусії).

Інноваційна значущість досвіду втілення особистісно-орієнтованого підходу полягає у можливості оновлення педагогічної системи в таких аспектах:

• «збагачення» функціонального змісту діяльності вчителя та учня через запровадження інтерактивного навчання, дослідницьких методів навчання;
• зміна умов і засобів навчальної праці за рахунок застосування у навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій та систем (мультимедійні засоби, мережа Інтернет, ППЗ);
• зміна форм організації педагогічного процесу через зменшення ваги фронтальних форм діяльності та надання пріоритетності груповим, кооперативним, колективним формам, що об’єктивно сприяє самовираженню та саморозвиткові учасників педагогічного процесу;
• зміна соціально-психологічного клімату – формування партнерських відносин учитель – учень (суб’єкт – суб’єкт) сприяє зниженню  психологічної напруги всіх учасників освітнього процесу.

   3. Методична частина

Широкий спектр педагогічних технологій, що застосовуються при особистісно-орієнтованому підході до навчання викликає необхідність опрацювання  значної кількості наукової, навчально-методичної літератури. Науковим підґрунтям моєї педагогічної діяльності є концепції,  дослідження, а також досвід:

• у галузі особистісно-орієнтованого навчання  –  І.Якиманської,   С. Подмазіна;
• запровадження методу проектів – В.Гузєєва;
• впровадження інтерактивних технологій – О.Пометун, Т.Ремех;
• у галузі проблемного навчання – І.Лернера, К.Баханова, А.Хуторського;
• технології критичного мислення –  О.Фідрі, С.Терно;
• проблеми компетентнісного підходу до навчання у сучасній історичній              науці – О. Пометун,  С.Власова;
• принципів виховуючого навчання – В.О.Сухомлинського;

 Із метою успішного здійснення інноваційної педагогічної діяльності я вивчаю досвід навчальних закладів нового типу з різних регіонів України за допомогою опрацювання навчально-методичних матеріалів ВГ «Основа», фахового журналу «Історія в школах України».

Педагогічні інновації у змісті,  навчанні, вихованні, формах і методах, технологіях особистісно-орієнтованого навчання спонукають учнів до самоосвіти та саморозвитку, формують здатність критично мислити й активно діяти. Здійснюючи особистісно-орієнтоване навчання я застосовую метод проектів у поєднанні з інформаційно-комунікативними технологіями. Це розширює можливості навчального процесу, дозволяє проводити дослідження, привчає дітей до самостійної дослідницької роботи для здійснення навчальної мети. Метод проектів сприяє формуванню в учнів навичок планування, послідовного мислення та презентування своїх ідей, роботи в команді та індивідуально, визначення пріоритетів, а також виховує почуття особистої відповідальності за виконання взятих на себе зобов’язань.

Застосування комп’ютерних систем  у навчанні вчить учнів самостійно швидко знаходити та опрацьовувати, творчо інтерпретувати великі обсяги інформації. При цьому обробка учнями знайденої в мережі Інтернет та інших джерелах інформації сприяє не лише розширенню загального кругозору, а й  розвитку аналітичного мислення, виробленню власних стратегій навчальної діяльності, підвищує рівень сформованості життєвих компетентностей учнів. Важливу роль в організації особистісно-орієнтованого навчання відіграють педагогічні програмні засоби, які сприяють активізації розумової діяльності учнів, сприяють підвищенню зацікавленості історією.

 Організація роботи в групах,  генерація ідей за допомогою «мозкової атаки», застосування методу дискусій, проведення дослідницької роботи, проблемний виклад навчального матеріалу, застосування технології критичного мислення, складання опорних конспектів та схем дозволяє залучити до безпосередньої участі в начальному процесі кожну дитину, перетворюючи її на активного шукача шляхів і засобів вирішення навчальних проблем. Водночас досвід впровадження інтерактивних технологій свідчить про невичерпну можливість взаємного інформаційного та духовного збагачення учнів та вчителя, оскільки за особистісно-орієнтованого навчання учні не бояться ділитися своїми знаннями, думками, навіть якщо вони не збігаються з думкою вчителя чи інших учнів. Вчитель у цій ситуації постійно перебуває на шляху саморозвитку  та самоосвіти, тобто розвивається та удосконалюється і професійно, і морально разом з учнями.

Список використаних джерел

Особистісно орієнтоване навчання                                                   

1.      https://pidruchniki.com › osobistisno_oriyentovane_navchannya
2.   О.І.Пометун. Реалізація компетентнісного підходу в навчанні історії
3.  https://www.slideshare.net › ippo-kubg  
4. Яценко С.Л. Особистісно орієнтоване навчання: теоретичний та прикладний аспекти // Проблеми освіти: Наук-метод. зб. / Інститут інноваційних технологій  і змісту освіти МОН України. – Київ, 2015. – Вип. 85. – С. 231- 237.   
5. eprints.zu.edu.ua › ...