Робота по географії на Всеукраїнський конкурс "Моя Батьківщина - Україна"
Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти, науки, молоді та спорту
Хмельницької обласної державної адміністрації
Всеукраїнська краєзнавча експедиція «Моя Батьківщина – Україна»
Секція «Геологічними стежками України»
Дослідження взаємозв’язків тектонічних структур, гірських порід та форм рельєфу довкілля села Песець
Роботу виконав:
Легкобит Тарас Миколайович
учень 9 класу
Песецької гімназії
Новоушицької селищної ради
Науковий керівник:
Космак Лариса Володимирівна
вчителька географії
Песецької гімназії
Новоушицької селищної ради
Нова Ушиця– 2025р
Анотація
Дослідження взаємозв’язків тектонічних структур, гірських порід та форм рельєфу довкілля села Песець
Легкобит Тарас Миколайович
Всеукраїнська краєзнавча експедиція «Моя Батьківщина – Україна»
Секція «Геологічними стежками України»
Песецька гімназія
Новоушицької територіальної громади
Хмельницької області, 9 клас
Науковий керівник: Космак Лариса Володимирівна,
вчителька географії Песецької гімназії
У роботі досліджено особливості формування форм рельєфу території Новоушицького краю, визначено геологічний вік тектонічних структур Поділля та умови формування гірських порід околиці села Песець. Доведено, що тривала історія геологічного розвитку території Новоушицького краю зумовила різноманіття форм рельєфу та корисних копалин.
Актуальність теми зумовлена необхідністю дослідження фактів про геологічні періоди формування тектонічних структур, форм рельєфу та корисних копалин місцевості.
Мета роботи - дослідити походження форм рельєфу, корисних копалин Новоушиччини та визначити причини їх утворення.
Методи дослідження: описовий, геолого-геоморфологічний, екскурсійних досліджень, дедукції, синтезу та аналізу, картографічний.
Описовий. Ми зібрали та проаналізували значну кількість наукових та науково-популярних публікацій по темі дослідження. Цей науковий матеріал дав нам можливість синтезувати публікації по темі дослідження та знайти в них загальні тенденції та спільні риси.
Геолого-геоморфологічний. Зібравши значну кількість наукових публікацій про геологічну будову Поділля в цілому та окремих його складових, ми використали їх при характеристиці рельєфу регіону.
Екскурсійних досліджень. Під час екскурсій проведено власні дослідження з фотографуванням різних куточків Поділля. Зокрема, ми побували у селах Шибутинці, Березівка по руслу річки Данилівки, біля річки Дністер.
Картографічний. За допомогою цього методу ми встановили межі основних геоморфологічних споруд Поділля.
Дедукції, синтезу та аналізу. Ці два методи допомогли нам виявити закономірності та взаємозв’язки між геологічною будовою регіону та сучасним рельєфом території.
Об’єктом дослідження є відслонення яру «Глибочок», походження каміння черепашнику (вапняку), зеленої глини, різновидів піску, кремнію, фосфоритів, пісковиків, бентонітових глин, джерела, річкові долини Данилівки, Дністра.
Завдання роботи:
- з’ясувати причини утворення гірських порід довкілля що є основою будівельної промисловості;
- систематизувати зібрані матеріали про періоди утворення форм рельєфу, гірських порід;
- дослідити процес сучасного формування рельєфу місцевості та використання корисних копалин.
Ключові слова: тектоніка, геоморфологія, рельєф, кари, поди, тераси, підземні води, геологічний вік, епоха.
ЗМІСТ
Вступ. 5 РОЗДІЛ I. Загальні географічні відомості про Новоушиччину як складову Подільської височини.
- . Рельєф поверхні 7
- . Геологічна будова 10
- . Корисні копалини. 13
- . Підземні води. Джерела. 14
- . Пам’ятки неживої природи.
РОЗДІЛ II. Дослідження взаємозв’язків тектонічних структур, гірських порід та форм рельєфу довкілля села Песець.
2.1. Географічні відомості про село Песець. 16
2.2. Геологічні відомості про тектонічні структури краю. 17
2.3. Форми рельєфу довкілля. Корисні копалини. 17
2.4. Підемні води. Джерела. Річка Данилівка. 19
ВИСНОВОК 23
ЛІТЕРАТУРА 24
ДОДАТКИ 25
ВСТУП
Новоушиччина затишно розташувалася серед давніх скель та мальовничих пагорбів, широких долин та безкраїх полів. Впродовж тисячі років природа створювала неповторний вигляд унікального краю — Поділля. Коралові рифи Сарматського моря, таємничі печери, глибокі каньйони та унікальна флора та фауна є візиткою нашого краю. Природа подарувала подолянам родючі землі і вірного їх супутника та захисника – Товтрове пасмо, яке немає аналогів у світі.
У чому полягає така строкатість природи Придністров’я, поверхні рельєфу, водних багатств? Відповіді на ці запитання слід шукати в надрах краю.
Актуальність дослідження полягає в тому, що геолого-геоморфологічні особливості нашого регіону є цікавими як з точки зору особливостей господарської діяльності так і використання окремих каркасних споруд в туристичній галузі. Одним із таких унікальних регіонів нашої держави є Поділля, на території якого утворилось багато цікавих геологічних та геоморфологічних споруд, які надають йому унікальності.
Під час опрацювання літературних джерел нами було з’ясовано, що територія Поділля колись була морським дном. За допомогою атласу палеографічних карт визначено у які періоди геологічного літочислення відбувалося формування гірських порід і як впливали зовнішні процеси на формування Подільської височини.
Об’єкт дослідження: форми рельєфу довкілля: яр «Глибочок», долина «Осадча», Данилівський заказник, відслонення шарів грунту у яру «Секливий», річкова долина Данилівки, річка Дністер, родовища добування жовтого піску, глини, черепашнику; геологічні карти території України, Поділля.
Предмет дослідження: тектонічні форми рельєфу та корисні копалини місцевості села Песець та Поділля.
Мета дослідження: дослідження взаємозв’язків тектонічних структур, гірських порід та форм рельєфу довкілля села Песець та Поділля на основі різних інформаційних джерел; привернути увагу читачів до пізнання території, на якій народилися.
Завдання роботи:
- з’ясувати причини утворення гірських порід довкілля що є основою будівельної промисловості;
- систематизувати зібрані матеріали про періоди утворення форм рельєфу, гірських порід;
- дослідити процес сучасного формування рельєфу місцевості та використання корисних копалин.
Методи: дослідження, картографічний, просторово – порівняльний, робота з архівними матеріалами, аналіз письмових джерел, екскурсійний. геолого-геоморфологічний, синтезу та аналізу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що ми систематизували та узагальнили інформацію про взаємозв’язки походження тектонічних структур за геологічним часом та формами рельєфу, гірських порід довкілля села Песець, Новоушиччини, Поділля.
Практичне значення : дана робота може бути використана на уроках географії, історії, української літератури, у позакласній роботі і під час проведення годин спілкування, а також у вивченні географії та історії рідного краю.
Структура роботи. Робота виконана на 20 сторінках. Складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО НОВОУШИЧЧИНУ ЯК СКЛАДОВУ ПОДІЛЬСЬКОЇ ВИСОЧИНИ.
- Рельєф поверхні.
В геоморфологічному відношенні Хмельницька область умовно ділиться на три частини: Поліська терасова рівнина, Волинське плато, Подільське плато. Подільське плато тягнеться на південь від річки Південний Буг до річки Дністер. Його поверхня досить підвищена над рівнем моря і являє собою порізану річками й глибокими балками місцевість. Мережа глибоких балок і каньйоноподібних берегів утворює вузькохвилястий рельєф, де переважають протяжні схили, що переходять в урвища.
Землі Новоушицької громади прилягають до Дністровського водосховища. Як і для всіх природних територій придністровського (східно-подільського) типу для Новоушиччини характерний рівномірний загальний нахил поверхні на південь, до Дністра. Неухильно зростає на південь і глибина врізу меридіональних долин приток Дністра, що простягаються майже паралельно. Північну частину Новоушиччини займає ландшафт глибокого і густо розчленованого Віньковецького плато з переважно рівнинним рельєфом. Долини тут ще не мають стрімких, скелястих, урвищних схилів. На плоских межиріччях майже відсутня ерозія, в деяких місцях збереглися древні дочетвертинні долини [2].
Південну частину займають сходинчасто-терасованні подністров'я, які за типом є лісостеповими, а за видом — південно-подільськими. На південь громади до сіл Песець, Куча, Шебутинці, Березівка схили стають стрімкішими, скелястішими, вертикальні стінки досягають 70-90 метрів висоти, а у відслоненнях виступають старші верстви палеозою (нижній силур, ордовик, кембрій). Ландшафт прибережної зони дещо не типовий для Поділля, а більше подібний до гірського краю. Явища ерозії тут досить розвинені, що призвело до утворення великої кількості еродованих ґрунтів.
Тільки в Новоушицькій громаді 8 річок, загальною протяжністю 182,8 кілометрів (Ушиця, Калюс, Жорнівка, Данилівка, Батіг, Глибочок, Хребтіїв, Матірка), виробивши глибокі каньйоноподібні долини, зносять свої води у повноводний Дністер. Самий же Дністер протягом південної межі Новоушицької громади має дуже звивисту долину і утворює численні меандри. Крутизна його схилів, і правобережних і лівобережних, дуже мінлива: круті скелясті ділянки (40-50 градусів), так звані стінки, змінюються розлогими терасовими схилами, що створює надзвичайно мальовничі краєвиди, багаті на історичні, геологічні та ландшафтні пам'ятки [2].
Після введення в дію Дністровського водосховища в цих місцях він став ще й широкий — водне плесо біля сіл Куражин і Хребтіїв простягається на 3 кілометри. Затоплено території сіл що знаходилися на річкових долинах у видолинках. Це села: Лоївці, Гарячинці, Малий Берег, Великий Берег, Глибівка, Косиковецький яр; селища: Калюс, Стара Ушиця [2].
Русло річки Данилівка у с. Шебутинці. Впадання річки Данилівки у Дністер.
В південно-західний частині Подільського плато розташовується Подільський Державний національний природний парк «Подільські Товтри». Цей природний об’єкт є надзвичайно унікальним за своїм геологічним походженням, адже у всьому світі можна знайти тільки декілька його аналогів. Загалом, територія Товтр є абсолютно нетиповою для платформи, на якій розташовується, адже є рифовою спорудою, що утворилась за міоценової епохи. Товтри простягаються у вигляді скелястого дугоподібного підняття. Головний хребет Товтр чітко виділяється в рельєфі. За формою Товтри проявляються у вигляді окремих горбів, інколи валів, а часом навіть і атолів. Загальна протяжність Товтр на території Поділля становить понад 250 кілометрів при загальній ширині 6-8 кілометрів і лише зрідка до 15-17 кілометрів. Головний кряж – водоростевий вапняковий риф пізньотортонського віку, а пасма, розташовані на захід і південь від нього - це здебільшого окремі товтри, складені з вапняків сарматського віку. У вапнякових породах багато решток водоростей і таких морських організмів як моховатки, черви-верметуси. губки, морські їжаки, корали, величезна кількість устриць, серпулій, форамініфер та ін.
На відтинку між смт Сатанів та східніше міста Кам’янець-Подільський Товтри в декількох місцях утворюють декілька хребтів. Найбільш східна ділянка цих хребтів розташована в районі села Маків Кам’янець -Подільського району. На цій ділянці Товтри у вигляді вапнякових горбів чітко відокремлються у рельєфі. Класичним прикладом тут є гора Несамовита, яка розташована серед поля. На цій південній ділянці значного поширення мають карстові форми рельєфу. Тут значного поширення мають карстові лійки, тріщини, карри та подекуди, карстові поля. Крім того, деякі Товтри зазнали значного впливу хімічного та фізичного вивітрювання. В цій місцевості можна зустріти окремі Товтри у вигляді стовпів, колон та навіть грибоподібних форм. Поряд з унікальним витвором природи – Товтровим кряжем на території Поділля знаходяться карстові формування: печера “Атлантида”, Залучанська печера, Китайгородське відслонення доби силуру. До названих витворів відносяться Смотрицький та Дністровський каньйони.
В межах Подільського плато на його західній околиці виділять Авратинську височину. Знаходиться у межах Тернопільської та Хмельницької областей. Вона є найбільш підвищеною на цій території, досягаючи місцями 380-396 метрів і слугує частиною головного вододілу між басейнами річки Дніпро, Південний Буг і Дністер. Східніше Авратинської височини розташована Північно-Подільська височина абсолютні висоти тут становлять в переважній більшості 280-300 метрів, а максимальна висота досягає 350 метрів. Особливістю цієї території є те, що її поверхня має загальний нахил із заходу та півдня переважно на схід і, місцями, на північ.
Серед зовнішніх рельєфоутворюючих чинників найбільше значення має діяльність поверхневих вод. Водна ерозія (розмив і змив відкладів текучими водами – річками і опадами) утворює промоїни, яри, балки, долини з пологими, скелястими чи каньйоноподібними схилами. Змив відкладів з великих площ призводить до виположування схилів та вирівнювання поверхонь [7].
-
Геологічна будова.
Хмельницька область розташована в південно-західній частині Східно-Європейської (Руської) платформи на межі двох її тектонічних структур – Українського щита і Волино-Подільської плити. Український щит є найдавнішою ділянкою земної кори на території України і найбільш піднятою частиною фундаменту платформи. Він складений сильно зміненими магматичними і метаморфічними кристалічними породами, які утворились в архейській і протерозойській ерах (т.з. докембрійський час) і мають вік 3,5 - 0, 57 млрд. років. Гірські породи щита дуже зім'яті в складки і розчленовані численними розломами на блоки різної величини. Найдавніші (протерозойські) розломи розкололи щит на п'ять найбільших блоків, крайній західний з яких – Волино-Подільський – лежить в основі східної частини області. У свою чергу він розділений на два менші блоки – Подільський і Волинський – пізнішим розломом, який проходить у широтному напрямку дещо південніше Шепетівки [7].
Подільський (південний) блок є жорстким; внаслідок тектонічних рухів він сильно піднявся. Складений в основному архейськими породами – гнейсами, кварцитами, гранітами, діоритами, гранодіоритами. В східній частині області ці породи залягають на незначній глибині під шаром досить молодих відкладів, а в долинах Південного Бугу, Случа та їх приток (Вовк, Бужок, Іква, Ікопоть, Деревичка, Хомора) виходять на поверхню [7].
Кристалічний фундамент платформи, який сильно піднятий у районі щита, круто опускається в західному напрямку і занурюється під товщу молодших осадових відкладів. Таким чином, західний схил Волино-Подільського блоку щита стає східним бортом Волино-Подільської плити. Глибина залягання кристалічного фундаменту в межах області змінюється від 0-100 м (приблизно на лінії меридіану м. Хмельницький) до 1000-1500м (в долині р. Збруч). Докембрійські породи фундаменту плити виходять на поверхню вздовж крутих берегів Дністра та його лівих приток від південно-східної межі області до долини р. Тернава.
Внаслідок давніх тектонічних рухів фундамент Волинсько-Подільської плити також розколовся на ряд блоків, а сама плита неодноразово опускаючись, ставала морським дном. У морських басейнах відбувалось інтенсивне нагромадження осадових відкладів з органічних решток і знесених із суші уламків гірських порід. Наступи моря спостерігалися у першій половині палеозою (кембрійський, ордовицький і силурійський періоди), в кінці мезозою (крейдовий період), в кайнозої (палеоген, неоген). В інші періоди плита піднімалась, ставала сушею: відбувалось руйнування верхнього шару порід під впливом зовнішніх сил. Відкладів цих періодів на території області майже не виявлено [8].
Отже, осадовий чохол Волино-Подільської плити складається з шарів кембрійських, ордовицьких, силурійських, крейдових, палеогенових та неогенових відкладів. Усі шари, крім палеогенового, є в південній і західній частинах області і в різних місцях виходять на поверхню на крутих берегах Дністра та його лівих приток. У східному і північно-східному напрямках нижні осадові шари поступово зникають, а молодші верхні все далі "насуваються" на докембрійські породи кристалічного фундаменту [8].
Ордовицькі відклади мають невелику потужність, складені кварцовими пісковиками, а в Придністров'ї – також вапняками. Виходять на поверхню в долинах Дністра (від с. Гораївка до с. Демшин) і його приток – Руски, Студениці, Тернави.
Силурійські відклади поширені із заходу на схід до лінії Білогір'я – Дунаївці – Ст. Ушиця. Представлені товщами вапняків, доломітів і мергелів. У цих відкладах можна знайти велику кількість решток різних давніх організмів. Породи силурійського періоду виходять на поверхню на берегах Дністра від с. Рогізна на сході до гирла Збруча на заході, в долинах Студениці, Тернави, Мукші, Смотрича, Жванчика та Збруча [8].
Відклади крейдового періоду залягають на всій території області (крім окремих ділянок на сході і північному сході). Найпотужніший їх покрив спостерігається в басейні Горині, де нагромаджені товщі білої писальної крейди і крейдоподібних вапняків. Породи цього часу представлені також, пісками і пісковиками, а в Придністров'ї ще й піщаними вапняками. Різні породи виходять на поверхню в долинах Дністра, його приток, Горині та Вілії.
Неогенові відклади поширені майже на всій території області, мають значну товщину і різноманітний склад. Їх формування відбувалось здебільшого в басейнах Тортонського і Сарматського морів, окраїни яких покривали в неогені більшу частину області (за винятком найвище піднятих ділянок кристалічного щита). Свідченням цього є значне поширення вапняків, що мають органічне походження. Найпотужнішими є рифові вапняки, які вузькою смугою (від 2 до 6 км) простягаються на південному заході області. Формування бар'єрного рифу відбувалось в морі майже паралельно до його берега внаслідок нагромадження водоростей, верметусів, моховаток, коралів, морських їжаків та молюсків. При загальному піднятті Поділля, що відбувалось під час альпійського горотворення, на всій його території запанував континентальний режим, а бар'єрний вапняковий риф став горбистим пасмом, відомим як Товтри [8].
До неогенових осадових відкладів належать також породи хімічного (гіпси і ангідрити на південному заході області) та уламкового походження (піски, пісковики, глини, мергелі).
Неогеновий шар, перекритий континентальними відкладами, які сформувались в найновіший, четвертинний період внаслідок руйнування, перенесення та відкладання порід попередніх епох. Це відбувалось (і продовжується зараз) внаслідок вивітрювання, діяльності поверхневих і підземних вод, вітру, живих організмів.
Четвертинні відклади утворюють на території області майже суцільний покрив потужністю до 30 м. Відсутні вони лише на крутих схилах каньйоноподібних долин Дністра та його приток, на скельних вершинах Товтр і виходах кристалічних докембрійських порід у північній частині області. До цих відкладів належать гравій, галька, піски, супіски і .суглинки в долинах річок, а також лесовидні суглинки і леси на межирічних вододільних ділянках. Лес – це однорідна, пориста, пухка порода палево-жовтого кольору. Леси покривають потужним шаром понад 80% території області; вони стали материнською основою для формування родючих грунтів (в т.ч. чорноземів).
1.3. Корисні копалини
Область багата на різні нерудні корисні копалини. Родовища гранітів, каолінів, вапняків, цегельно-черепичних глин і суглинків, пісків, крейди, мергелю, пісковиків, гіпсу, бентонітових глин. Є поклади торфу, фосфоритів. Хмельницька область — це єдиний регіон в Україні, де розвідані родовища сапонітових глин — унікальних природних утворень, які складають цілу провінцію бентонітової сировини з особливими властивостями. Запаси Хмельницької групи родовищ сапонітів становлять понад 100 млн т. На півдні області розвідані комплексні родовища глауконітових пісків з запасами близько 30 млн т. Піски різного геологічного часу поширені в усіх громадах області і мають, в основному, будівельне значення (для розчинів, дорожного будівництва тощо). Найпотужніші поклади їх на Славутчині (в Крупецькому, Цвітохському, Славутському родовищах). Пісковики відслонюються по Дністру і його притоках – Калюсу і Ушиці. Промислова розробка їх не ведеться, хоч подекуди вони знадобляться для місцевого будівництва. У північно-західній частині області (Білогірщина та Ізяславщина) є значні поклади крейди, а в південно-східній (басейни рік Ушиця та Калюс) – мергелів, які придатні для виробництва цементу.
Велике значення мають виходи силурійських вапняків в долинах Дністра, Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Студениці (видобуток ведеться біля Кам'янця-Подільського, сіл Велика Слобідка, Устя та ін.) і потужні відклади неогенових вапняків Товтрової гряди (найбільші кар'єри біля селищ Закупне і Смотрич, сіл Іванківці, Нігин, Вербка, Привороття, Гуменці). Їх використовують для випалювання вапна, виробництва щебеню, облицювальних плиток, стінових блоків, фігурних виробів, цементу (на базі Гуменецького родовища працює потужний Кам'янець-Подільський цементний завод), а також у цукровій промисловості. Відклади вапняків в інших районах йдуть на місцеві будівельні потреби. В області 80 родовищ лесів, лесовидних суглинків і глин, на базі яких працює ряд цегельних і черепичних заводів [7].
З інших неметалевих корисних копалин на Поділлі є поклади доломітів, трепелу (Кам'янець-Подільський район), невеликі прояви флюориту, фосфоритів. Найбільші скупчення фосфоритів зустрічаються на Дунаєвеччині, Новоушиччині, Віньковеччині та Ярмолинеччині, однак промислового значення вони не мають.
Біологічна будова території Новоушиччини обумовлена наявністю мінерально-сировинних ресурсів, які використовуються в будівництві: камінь, пісок, глина, вапняк, черепашник. Скупчення первинних фосфоритів відомі у відслоненнях по річках Калюс і Ушиця, бентонітових глин — у Пижівському родовищі. Склад і запаси корисних копалин Новоушиччини сприяли розвитку в ній промисловості будівельних матеріалів, окремі виробництва якої працювали не тільки на місцевий, але й на зовнішньообласний ринок ( Новоушицький цегельний завод, Борсуківський, Балабанівський піщані кар’єри). Розроблялися кар’єри для видобутку твердих порід вапняку для будівництва у селах: Струга, Песець, Куча, Отроків. Наявні природні ресурси дозволяють розширити це виробництво, однак нарощування їх видобутку вступає в суперечність з необхідністю природоохоронних заходів, насамперед, в Придністров'ї і Товтрах [2].
1.4. Підземні води. Джерела.
На Поділлі є потужні запаси лікувальних і столових вод. Нині розвідані та досліджені родовища мінеральних вод типу «Нафтуся» та «Миргородська», радонові води, 10 родовищ 2 столових вод. Джерела мінеральних вод поблизу селищ міського типу Летичева, Сатанова, міст Кам'янця-Подільського, Полонного. На Новоушиччині їх сотні. І майже всі вони мають неповторний смак і цілющі властивості. Джерела ці ще малодосліджені і потребують детальнішого вивчення і охорони. В селі Браїлівка є мінеральне джерело типу «Боржомі», в селі Отроків — вода, що лікує хвороби нирок, в селах Зелені Кирилівці, Вахнівці — подібна відомій «Регіні», в селах Куражин, Песець— вода, що лікує хвороби очей. Кожне джерело має свою історію та назву. І це далеко не повний перелік сріблястих джерел, що викидають на поверхню цілющі мінеральні води [5].
1.5. Пам’ятки неживої природи.
На Новоушичинні є також пам'ятки неживої природи. Вони найповніше зустрічаються у кар'єрах і відслоненнях, що містять палеофауну та древню флору. Породи верхнього протерозою представленні в двох пам'ятках: перша міститься на правому березі річки Данилівки, між селами Пилипи та Шебутинці, друга — на околиці села Лоївці, на лівому березі струмка Жорнівка. У цих породах збереглися численні відбитки рослин, сліди життєдіяльності організмів та оригінальні текстурні форми вендського періоду. (Додаток З). Важливою пам'яткою міоценової епохи (третинний період) є відслонення з викопною фауною, так званого Подільського ярусу біля села Куча. Палеоботанічні пам'ятки древньої дендрофлори пізньоплейстоценового віку охороняються на виходах травертинів біля села Песець. Серед скам'янілих дерев вчені визначили такі породи: липа широколиста, ліщина, вільха клейка (чорна), осокір, верба козяча, клен польовий, дуб звичайний [5].
РОЗДІЛ II
ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ ТЕКТОНІЧНИХ СТРУКТУР,
ГІРСЬКИХ ПОРІД ТА ФОРМ РЕЛЬЄФУ ДОВКІЛЛЯ СЕЛА ПЕСЕЦЬ
2.1 Географічні, історичні відомості про село Песець.
Село Песець розташоване в південно-західній частині України, на Подільській височині, за 10 км. від центру Новоушицької громади Нова Ушиця. Географічні координати - 48⃰ 46’22 пн.ш.; 27⃰⃰ 11’38 сх.д. До обласного центру – міста Хмельницького відстань становить 102 км, до районного центру – міста Кам’янця-Подільського – 68 км.
Село Песець виникло в середині XIII століття. З історичних джерел відомо, що в стародавні часи наші предки – дружинники галицьких князів – любили влаштовувати полювання в розкішних і багатих лісах Придніпровського Пониззя. Столицею Пониззя було тоді місто Бакота. Полювання на песця, борсука, лисицю було тоді улюбленою справою князів та їх дружинників. В цю місцевість їх приваблювали також розкішна природа лісів та цілюща вода численних джерел. Данило Галицький не раз відпочивав в цьому місці, що стало для нього улюбленим. Тому місцеві поселенці назвали річку, що брала тут початок – Данилівкою. Саме ж поселення зберегло назву „Песець”. До 1255 року село, як і все Придністровське Пониззя утримувалось у складі Галицького князівства [9].
2.2. Геологічні відомості про тектонічні структури краю.
Як і на більшості території Поділля, основою нашої території є Волино-Подільська плита. Докембрійський кристалічний фундамент тут залягає на глибинах 1500-3000 метрів. Над ним залягає потужний шар осадових порід. За часом утворення вони належать до верхнього протерозою, палеозою, мезозою та кайнозою. Найдавнішими за часом утворення гірськими породами, що виходять на денну поверхню є відклади девонської системи.
За палеографічними картами визначили, що фундамент Волинсько-Подільської плити розколовся на ряд блоків, а сама плита неодноразово опускалась і ставала морським дном (Додатки Ї, Й) [1].
Формування неогенових відкладів краю відбувалось здебільшого в басейнах Тортонського і Сарматського морів.
2.3. Форми рельєфу довкілля. Корисні копалини.
Рельєф села та його околиць не однаковий. Західна і Північно-західна частина більш рівнинна, що відповідає структурній рівнині Подільського плато. Східна і південна частини мають схили до 70 м. до річкової долини річки Данилівка, що є притокою річки Дністер. Придолинні схили густо порізані ярами. Яр «Глибочок» має протяжність 3 км. від початку села до Данилівського заказнику і до села Садове. Схили яру мають розчленування на балки і яри. Так яр «Секливий» у відслоненнях шарів грунту має поклади вапняку, піску білого. Поклади цих вапняків належать до силурійської системи. Вони зеленувато-сірого і темно-сірого кольору, дуже щільні, скритокристалічні, придатні для виготовлення щебню, бутового каменю, випалювання вапна, асфальту. У цьому ж яру місцеві жителі добували камінь черепашник ( вапняки) для забудов. Камінь утворений з відмерлих морських організмів, морського піску і легко піддається обтісуванню. Також у відслоненнях знаходиться у незначних покладах білий пісок, який також з давніх давен використовували для побілки житла. У великій кількості є уламки кремнію різної конфігурації, особливо по руслу річки Данилівки. У схилі яру жителі села добувають жовту глину для власних потреб.
Виступи твердих кристалічних порід пісковику та кремнію у схилах яру.
У пониззі, перед лісовим масивом Даниліського заказника можна побачити зелену глину. Такі поклади глини трапляються невеликими масивами серед лесових порід, часто там, де лісові породи змиті. Належать вони до серії третинних відкладів. По кольору — це сизо-зелені, сіро-сизі з жовтим відтінком породи. В сухому стані вони характеризуються значною щільністю, а в мокрому — стають в'язкими. Водопроникність в них майже відсутня. Тому ґрунти, що на них утворилися завжди перезволожені.
За два км. від центру села Песець у напрямку на південний схід знаходиться глибокий, порослий лісом яр за місцевою назвою «Маштлярів яр». Це ще раз доводить , що придолинні схили річок Поділля почленовані ярами. Так і схили яру «Глибочок» почленовані численними балками із деревними, кущовими видами рослинності. Це є доказом того, що ерозійні процеси відбувалися і схили поступово ставали пологішими. Ґрунти, що залягають на схилах, гірше забезпечені вологою, ніж ґрунти на плато, оскільки основна маса води стікає із схилів в балки. Схили яру мають виступи твердих порід палеозойської епохи і є свідченням того, що основна тектонічна структура місцевості пов'язана з Українським щитом і його Західним схилом. І відзначається близьким до поверхні заляганням порід кристалічного фундаменту — гранітоїдів, гнейсів, кристалічних сланців. Також є глинисто-піщані відклади девону; майже повсюдно поширена нижньокрейдова товща — пісковики, піски, трепели та неогенові вапняки, піски, глини.
Один із схилів яру має місцеву назву «Стінка». Це досить крутий правий схил яру «Глибочок». У підніжжі його колись було поселення людей. Цей схил, як стіна, захищав від вітрів.
Рельєф яру. Відслонення вапняку і білого піску. Тверді породи пісковику, кремнію.
2.4 Підземні води. Джерела. Річка Данилівка.
Долина яру має протяжність в ширину до 25 м. Це є річкова долина річки Данилівки, яка бере початок із джерел, що витікають у яр із водоносного шару. Площа басейну річки – 105 км.кв. Густота річкової мережі -0,37км.км.кв. Протікає територією Новоушицької громади, через угіддя сіл Песець, Cадове, Шебутинці, Борсуки, Березівка, Пилипи-Хребтіївські. На своєму шляху річка наповнюється водами 19 приток [3].
Витік річки знаходиться на північно-східній околиці села Песець у пониззі рельєфу. Багато джерел витікає у яр. Стоки зливаючись, утворюють природній потік, який стрімко тече з схилів яру висотою 50м. Долаючи перешкоди твердих порід, потік утворює невеликі водоспади. Вода розмила пухкі осадові породи на своєму шляху і нанесла їх у зниження яру. Тому біля русла є насипи білого піску, дрібного кремнію, пісковику.
Насипи твердих порід по руслу річки.
Вода джерел що витікає з водоносного шару у яр має температуру в середньому +4; +5град. Прозора, без запаху. Витік води із джерел становить від 2,3м.- 3,4 м.за годину. Кожне джерело має свою назву, яка походить від прізвищ, імен людей, які їх доглядали, впорядковували. Це – «Любанине», «Видрове», «Горове», «Данилове», «Ринова», «Морозове», «Баронське». Їх налічується більше 20. Були випадки виявлення нових джерел. Це доводить що глибина яру знаходиться на рівні водоносного шару. Вода із Баронського джерела досліджувалась лабораторно. Ще в 70-х роках виявлено іонний склад в мг.-л.:
Калій та натрій --------- 8,1
Кальцій ---------126,6
Магній ----------31,1
Хлоридний -------10,8
Сульфатний ------35,9
Гідрокарбонатний ------ 498,5
Зазначалось, що вода гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва малої
мінералізації-гіпотонічна. Такий склад підземних вод вказує, що вони належать до неогенового водоносного горизонту [10]. У відкладах неогенової системи підземні води переважно зв’язані з тріщинуватими вапняками і пісками, які часто чергуються з прошарками глин. Вода насичена розчинними солями, вапняком і при кип’ятінні утворює добре помітний осад.
Більшість джерел витікають з під твердих порід ( скал). Населення, яке проживало у пониззі яру «Глибочок» облаштовували джерела і використовували воду як питну і для технічних потреб. Воду джерела « Данилове» постачають по водопроводу жителям села. На місці джерела побудовано закритий басейн і водокачку. Джерело виходить з під скелі. Викид води 4,3м.куб.води за год. Температура - +3град. Прозора, без запаху. Санітарний стан задовільний. Знаходиться джерело на північно-східній околиці села, біля мосту, що з'єднує дорогу до селища Нова Ушиця.
Джерела «Горове», «Баронське».
Північно-західна та західна частина села більш рівнинна. Тут розташовані сільськогосподарські угіддя, пасовища, ліс «Кругляк», «Осадча долина», більша частина поселення села. В цій частині значно товстіший шар осадових порід і тверді породи у вигляді скал не спостерігаються. «Осадча долина має назву від форми поверхні. Серед рівнинної території долина виглядає осілою місцевістю. Водні ерозійні процеси сприяли утворенню долини. Господарська діяльність людей також вплинула на рельєф місцевості. Створено ставок шляхом перекриття водного потоку із джерела. Долина слугує місцем для випасання черг худоби. Долина знаходиться за 500 м. від ценру села в напрямку на північ. Під час дослідження підземних вод геологами, які працювали у цій місцевості на початку 90-х років, виявлено «підземне озеро». Це води верхньокрейдових відкладів. Вони є основним джерелом водопостачання, мають хороші смакові якості та залягають близько від поверхні. Це підземне озеро простягається в напрямку села Отроків та Бучая [10].
ВИСНОВОК
Вивчення геологічної історії формування території свого краю викликає науковий інтерес. На численних прикладах дослідження переконуємося, наскільки багата наша земля природними ресурсами. Цікавими стають факти формування поверхні Поділля, гірських порід, виникнення малих річок, які є водними артеріями Дністра. Корисні копалини, які добуваються у селах Новоушиччини, сформувалися ще в палеозойські періоди. Рихлі вапняки, пісковики, білий пісок є доказом що на території панували моря.
Є великий потенціал для будівельної промисловості. З місцевих кар’єрів використовуються тверді породи вапняку, піску для будівництва житла. Верхні породи черепашнику в суміші з піском для ремонту доріг. Місцевість багата на кремній, гравій. Але антропогенна діяльність негативно впливає на формування рельєфу краю. Круті схили зазнають природних ерозійних процесів: зсувів, утворення ярів. Виникає проблемне завдання збереження унікальності складових природи краю.
Сподіваюся, моя робота буде цікавою для пізнання тектоніки нашого краю. Тому планую поповнити своє дослідження новими, цікавими фактами
ЛІТЕРАТУРА
1. Атлас палеографічних карт Української і Молдовської РСР ( з елементами літофацій),- Київ: Академія наук РСР, 1960р.
2. Зваричук А.В., Хома Н.Д., Шевчук Ю.М., Кошовська Л.І. Географія Новоушиччини (Хмельницька обл), - Кам'янець- Подільський: Приватдрук, 2006 р.
3.Говорун В.Д., Тимощук О.О. Річки Хмельниччини – Хмельницький: Поліграфіст,2010.
5.Природно-ресурсний потенціал Новоушицької територіальної громади. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://novagromada.gov.ua/pryrodno-resursnyy-potentsial-novoushytskoyi-terytorialnoyi-hromady
6.Гаврилюк Г.Г., Геологічна будова Подільських товтр, геоморфологія та їх раціональне використання фізико-географічний опис.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.npptovtry.org.ua/geologichna-budova-podilskyh-tovtr-geomorfologiya-ta-yih-ratsionalne-vykorystannya-fizyko-geografichnyj-opys/#more-3208
7.Географія Хмельницької області. Реферат. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/geograf/23957/
8.Геологічна будова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
9. Песець ( село) – Вікіпедія. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.wikiwand.com/uk/articles/%D0%9F%D0%B5%D1%81%D0%B5%D1%86%D1%8C_(%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE)
10. Матеріали шкільного гуртка «Еколог» про джерела села Песець.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку