Робота з дитячою книгою .2 клас. Тема "Золота осінь"

Про матеріал
Робота з дитячою книгою _ це не лише читання. На цьому уроці діти поринуть у чарівний світ золотої осені : це і яскраві художні твори, малюнки дітей, лагідна осіння музика світових композиторів. Тут є і конкурс на кращого читця, інсценізація.
Перегляд файлу

УРОК РОБОТИ З ДИТЯЧОЮ КНИГОЮ 2 КЛАС

 

Тема.  Золота осінь

Мета: ознайомити учнів з ознаками осені, засобами зображення її поетами, письменниками, художниками; з красою художнього слова;  розвивати читацькі навички, інтерес до читання; виховувати любов до природи рідного краю.

Обладнання: книжкова виставка на тему «Осінь»; ілюстрації, малюнки, запис «Пори року».

Хід уроку 

I. Мотивація навчальної діяльності.

1. Відгадування загадок.

            Голі поля, мокне земля,

            Дощ поливає. Коли це буває? (Восени)

                            У садках, гаях блукає,

                            Жовті шати одягає,

                            Золотисту стелить постіль —

                            Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)

2. Бесіда.

Слухання музики («Осіння пісня» П. І. Чайковського).

- Як звучить музика?

- Які почуття викликає мелодія?

II. Опрацювання нового матеріалу.

1. Інсценізація.

- Діти, подивіться, хто до нас завітав.

(З’являється дівчинка в костюмі осені: у руках кошик з яблуками і грушами, вінок з осіннього листя, декілька гілок горобини).

О с і н ь. Добрий день і добрий час! Рада, діти, бачить вас!

                Не сама до вас прийшла — Я синочків привела.

(Помахом руки вона запрошує до класу трьох хлопчиків у костюмах Вересня, Жовтня, Листопада. Осінь роздає їм дарунки: Вересню — кошик із плодами, Жовтню — вінок, Листопаду — горобину.)

2. Бесіда та загадки.

- Як звати синочків Осені?

1. Кличуть нас ліси, поля, сади

    Назбирати осені плоди.

    Із дерев спадає листя жовте,

    То землею ходить місяць … (Жовтень).

              2. У південний край землі

                  Відлітають журавлі;

                  Знов лункий шкільний дзвінок

                  Нас покликав на урок,

                  Як цей місяць звати?

                  Прошу відгадати. (Вересень)

                                   3. Краплі з неба, дахів, стріх,

                                       Дощ холодний, перший сніг.

                                       Почорнів без листя сад.

                                       Що за місяць? (Листопад)

3. Завдання учням.

- Діти, які ви знаєте вірші про синів осені?

1-й у ч е н ь.

Вересень

 Вересниться Вересень

айстрами, жоржинами,

журавлиним клекотом,

де-не-де ожиною.

Заграє до школярів

Листячком та росами,

І вітає вчителів

Із початком осені.

       Недін Лариса

 

2-й у ч е н ь.

Жовтень

Листя жовте та червоне

Легко з дерева злітає.

Мов метелик, на дорозі

З тихим шелестом сідає.

3-й у ч е н ь.

Листопад

Більше й більше листя з кленів

Облітає з кожним днем!

По траві іще зеленій

Між дерев в саду ідем.

Йдем по листу золотому,

Мов по килиму м’якому,

Що на весь посланий сад, —

Здрастуй, місяць Листопад!

М. Познанська

4. Слово вчителя.

Осінь пішла. Вона мандруватиме полями, садами, гаями, лісами, одягатиме дерева і кущі в золоті шати, закутуватиме сірими туманами від затяжних осінніх дощів. А ми будемо читати вірші, оповідання, загадувати загадки, вчити прислів’я про осінь, запам’ятовувати її прикмети.

Робота над твором «Осінь»

- Чому осінь називають золотою? Чому про неї кажуть щедра?

5. Вправи з читання.

1) Читання та обговорення нових творів.

2) Читання вчителем вірша.

3) Читання вірша учнями ланцюжком.

4) Читання парами.

5) Вибіркове читання. Бесіда.

- Про що співає журавлик? Прочитайте.

- Який край наймиліший птахові? Прочитайте.

6. Робота з текстом.

1) Читання вчителем оповідання М. Слабошпицького 

«У гості до золотого лісу».

2) Бесіда за змістом.

- Куди зібрався хлопчик із татом? 

- Які були дерева?

- Що назбирали хлопчик і тато?

- Чи доводилось вам бувати в осінньому лісі?

- Чи сподобалась прогулянка хлопчикові? Чому ви так думаєте?

3) Читання учнями I частини (ланцюжком).

4) Читання II частини (парами).

5) Читання III частини (мовчки).

7. Фізкультхвилинка.

          Гуси-лебеді летіли,

          На лужок тихенько сіли,

          Посиділи, поклювали,

          Покрутились й дружно встали.

8. Хвилини поезії.

Учні декламують напам’ять вірші про  осінь, розповідають прислів’я, приказки про осінь та народні прикмети.

 

 

Матеріал до уроку

«Осінь»

Довгими журавлиними ключами літо відлетіло у вирій.

Сидить осінь на горбочку, вишиває лісові сорочку. Листя беріз — світло-жовтого кольору, дуба — темно жовтого, клена — жовтогарячого, а осини — червоного.

Засперечались Літо і Осінь: чиї квіти найгарніші?

- Мої квіти, — мовило Літо.

Змахнуло сонячним капелюшком — і враз земля вкрилась волошками, материнкою, ромашками.

З духмяної конюшини збирає солодкий сік бджола, ніжно визирають із трави зірочки гвоздики. Щедрі барви Літа!

- Мої квіти не гірші, — сказала Осінь і повела багряним рукавом.

Зацвіли верес, цикорій, гусячі лапки. Особливо пишно розквітли хризантеми. Вони були найрізноманітніших кольорів і відтінків — від зеленуватобілих до темно-червоних

 

«У гості до золотого лісу».

Дуже люблю, як осінь у нас починається. Не можу дочекатися, коли тато сяде близенько біля мене, погладить по голові й запитає:

—    То що, козаче, чи не пора нам піти в гості до лісу?

—    Як це не пора?! — вигукую. — Давно, давно пора!

—    От завтра і йдемо... Там, мабуть, грибів — море. Хоч би швидко те завтра настало. Добре, що вночі люди

сплять. Уві сні легше ждати.

Хутенько стрибаю під ковдру й заплющую очі. І не знаю, чи мені сниться, чи уявляється ліс...

Жовтими хвилями ходить вітер по деревах... А між дерев, наче маленькі рибки, плаває листя, бігають навви¬передки вухасті зайці, пирхають їжаки... Потім на дале¬кій галявині загойдали могутніми рогами лосі...

Спав чи не спав, а вже ранок озивається батьковим голосом:

—    А хто це не хоче йти до лісу?

—    Хочу! Хочу! — відповідаю йому і стрибаю в штани. Вже й черевики в мене на ногах. І шнурки сам зав'язав.

Усе згоден робити, аби тільки до лісу йти...

Далеко попереду вже золотів ліс. Він виступає з легенького ранкового туману, наче острів із води. Виступає і на очах розростається, розростає¬ться. Ось уже нічого попереду, крім нього. Тільки ліс і ліс...

Повний ліс дерев!

І кожне стоїть у золотому листі й на золотому листі, віттям ледь-ледь похитує, верхівкою погойдує. Наче хоче зрушити з місця й ступити нам назустріч.

Я притуляюся вухом до стовбурів дерев і слухаю, як вони гудуть, мов телеграфні дроти. Може, це вони передають свої лісові вісті? А на гілках птахи сидять і розмо¬ви дерев підслухують. Ого, скільки їх у теплі краї не летить! Зимують удома. У своєму лісі.

А ми йдемо і йдемо під пташиними голосами і крилами. Шурхотимо по сухому листі, як по піску.

Нагинаємося до грибів, що повистромлювали свої капелюхи із сухої трави. Рвемо в колючій гущавині терен, який завис чорними краплями серед голочок і самотніх листків.

Уже аж під вечір з повними кошиками грибів і терну прийшли ми до свого двору. При воротах нас зустрів півень. Гребінь на голові горить, очі світяться, а він усе в кошик зазирає: що це ми принесли. Радісно сокорить, підстрибує і клює гриби. Зачули його сокоріння кури і з усіх боків сипонули.

—    Оце я спеціально гриби збирав, щоб ви усі склювали, — сердито сказав я їм.

—    Не бійся, всі не склюють, — заспокоїв тато.

А півень, мабуть, зрозумів, що я сказав. Бо відразу ж насупився, геть одійшов убік і сердито загукав на курей.

І мені стало шкода його, що не був з нами в лісі.

Але ж півень — не собака. Хіба ж його візьмеш із собою так далеко?

Він, мабуть, і сам це розуміє?!

 

docx
Додано
22 вересня
Переглядів
542
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку