Робота з сім'єю дитини "групи ризику"

                                                   Сім’я – це джерело, водами якого живиться  річка                        

                                                                                 нашої держави.

                                                                                 Чудові діти виростають у тих сім’ях, де         

                                                                                     батько і мати по-справжньому люблять і

                                                                                    поважають один одного і водночас 

                                                                                    люблять і поважають людей.

                                                                                                                                     В. Сухомлинський

Усе суще і живе на землі має свій початок і свій кінець. Сім’я ж у цьому одвічному циклі виконує роль не тільки продовження роду, а й збереження та продовження соціальних, культурних, духовних традицій.  У наш час, такий тривожний і бентежний, економічно і соціально нестабільний,  вибухово -небезпечний непередбачуваними подіями і полярно змінюваними цінностями, сім’я, хоч і зазнає значного негативного впливу, але продовжує лишатися тим єдиним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти дах, розраду і надію.У житті кожної дитини родина займає особливе місце. Сім'я - це невід'ємна складова соціально-педагогічної діяльності, оскільки успішний розвиток і соціалізація дитини багато в чому визначається сімейною ситуацією, що впливає на становлення особистості. У залежності від складу сім'ї, від відносин у родині до членів сім'ї і взагалі до оточуючих людей, дитина  дивиться на світ позитивно чи негативно, формує свої погляди, будує свої відносини з оточуючими.  Саме в сім'ї індивід отримує перший життєвий досвід, тому дуже важливо в якій сім'ї виховується дитина а особливо якщо це дитина «групи ризику».

  “Групи ризику” - це категорії дітей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труд­нощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі.

Труднощі роботи практичних психологів та соціальних педагогів з сім'ями які виховують дитину «групи ризику» визначаються як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. До числа основних об'єктивних факторів слід, перш за все, віднести закріплене Конституцією України (ст.32), а також чинним Кримінальним кодексом України (ст.182) 

право кожного громадянина країни на недоторканність приватного життя. У ряді елементів приватного життя, що захищаються законом, Кримінальний 

кодекс виділяє: «Незаконне збирання або розповсюдження відомостей про приватне життя особи, що складають його особисту чи сімейну таємницю, без його згоди або поширення цих відомостей у публічному виступі, публічних засобах масової інформації, якщо ці діяння скоєно з корисливої ​​або іншої особистої зацікавленості і завдали шкоди правам і законним інтересам громадян ». Одночасно ст.162 Кримінального кодексу передбачає покарання за «незаконне проникнення в житло, скоєному проти волі що проживає в ньому особа». Отже, практичний психолог та  соціальний педагог може здійснювати захист прав та збереження психологічного здоров'я тільки в рамках дотримання вищевказаних нормативних актів. 
     З іншого боку, практичні психологи та соціальні педагоги в своїй практичній діяльності керуються також відповідними статтями Сімейного кодексу України, де закріплені обов'язки батьків по відношенню до дітей: «Забезпечення інтересів дітей має бути предметом основної турботи  батьків. При вихованні  батьки не мають права завдавати шкоди фізичному та психічному здоров'ю дітей, їх моральному розвитку. Способи виховання дітей повинні виключати зневажливе, жорстоке, грубе, таке, що принижує людську гідність поводження, образу або експлуатацію дітей ». Невиконання батьками зазначених вище обов'язків по відношенню до дітей дає соціальному педагогу та практичному психологу законне право втручання в особисте життя такої родини. 

         Робота з сім'єю дитини "групи ризику" виявляється важливим засобом психопрофілакти. Дотримання певних принципів дає можливість допомогти дитині, створити умови для компенсації труднощів.

У роботі з  батьками дітей « групи ризику», практичні психологи та соціальні педагоги, керуються такими основними принципами та нормативними документами: 
              -   дотримання пріоритету інтересів дитини 

          «першочергова увага приділяється забезпеченню  інтересів дитини» 

• максимально можливу співпрацю з  батьками дитини: не ігнорування їх, а партнерство;
• тісна взаємодія з іншими зацікавленими органами і службами, що здійснюють роботу з сім'ями та дітьми: медичними, правоохоронними, органами опіки та піклування, освіти;
• Конвенція про права дитини: ст.6. Максимально можливе 

           забезпечення здорового розвитку дитини;

           ст.16. Захист від свавільного або незаконного втручання в особисте 

           життя дитини;  

                   ст.37. Захист дитини від форм жорстокої поведінки;

                   ст.39. Заходи допомоги дитині що стала жертвою жорстокої

                   поведінки. ); 

• Закон України про забезпечення організаційно – правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.( Лист від 11.01.05);
• Етичний кодекс психолога;
• Конституція України (ст.59. Відповідальність батьків за розвиток дитини; ст.28.Кожен має право на повагу до його гідності.)

Сьогодні ми розглядаємо тему про роботу практичного психолога з різними  типами сімей. Дане питання відіграє важливу роль у сучасному світі. Адже сімей і їх "різновидів" багато. Правильне визначення осередку суспільства допоможе вести правильну політику відносин, а також вибудовувати виховання дітей так, щоб вони отримували максимум користі і мінімум шкоди.

Одним з основних об'єктів  психологічної та соціальної роботи  є  сім'ї  дітей «Групи ризику», які мають проблеми у сімейному вихованні, а також сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують підтримки та допомоги. Це родини, які виховують:  дитину з девіантною поведінкою, неблагополучні сім'ї, багатодітні сім'ї, сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми-інвалідами, сім'ї з нестандартною дитиною, бідні й малозабез­печені сім'ї, сім'ї, які виховують дитину – сироту,  обдаровану дитину, дитину яка зазнала насильства.

Діяльність практичного психолога та соціального педагога з батьками полягає у забезпеченні  профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи за­ходів, спрямованих на запобігання аморальної, протиправної по­ведінки дітей та молоді, наданні допо­моги батькам у розв'язанні складних питань сімейного виховання.   Як зазначалося вище, сім'я є одним з найважливіших факторів, що впливають на формування відхилень у поведінці дітей та підлітків, тому робота з профілактики і корекції цих відхилень повинна проводитися цілісно, ​​комплексно як з самою дитиною, так і з його родиною. 
         Метою роботи з батьками є профілактика та корекція дисгармонії сімейних відносин та усунення недоліків сімейного виховання як найважливіших факторів, що викликають відхилення у поведінці дітей та підлітків. 
Завдання  роботи з батьками: 
        - здійснення інформаційно - просвітницької роботи з метою профілактики дисгармонії сімейних відносин і порушень у сімейному вихованні; 
        - здійснення діагностичної роботи з метою виявлення типу сімейного виховання, установок батьків по відношенню до дітей і гармонійності сімейних відносин в цілому; 

         - здійснення комплексної корекційної роботи з сім'єю в цілях відновлення здорових взаємин між її членами і корекції наявних відхилень у сімейному вихованні. 
Поставлені завдання визначають ті форми роботи, які необхідно здійснювати з родиною, профілактики та корекції відхилень у поведінці дітей та підлітків.

  Форми роботи з сім’єю:

• загальношкільні та класні батьківські збори, у тому числі з психологічних проблем;
• науково – практичні конференції, що дозволяють знайомити з новинками в педагогічній і психологічній літературі;
• відвідування сімей;
• психолого – педагогічні консультації для батьків;
• індивідуальні бесіди;
• індивідуальні консультації;
• групові консультації;
• психологічні лекторії для різних категорій сімей;
•  практикуми – ділові ігри.

Такі форми і методи роботи з батьками мають на меті профілактику, попередження можливих порушень у сімейних відносинах та сімейному вихованні.

Спілкування психолога з сім’ями  школярів, як правило, має епізодичний характер. Але воно є складовою виховних умов, в яких перебуває дитина, і необхідне для надання своєчасної психологічної допомоги учасникам виховного процесу. В період шкільного дитинства сім'я суттєво впливає на психічний та соціальний розвиток учня.

Батьки здебільшого не мають спеціальної психологічної або педагогічної освіти. Проте питання виховання дітей, техніки налагодження стосунків у сім'ї, взаєморозуміння дорослих і дітей, аналіз почуттів — усе це дуже цікавить батьків. Відтак приведення їхніх знань та навичок до певної системи потребує значної уваги всього педагогічного складу школи. Що ж до шкільного психолога, то робота з сім'ями учнів має становити окремий важливий напрям його професійної діяльності

Психологічна робота полягає у допомозі батькам самостійно вирішувати проблеми спілкування з дітьми та накопичувати досвід вирішення подібних проблем. Важливою психологічною умовою ефективної роботи є активізація внутрішніх потенцій батьків, їхньої потреби у розумінні дитини, бажання допомогти собі, своїй сім'ї, дитині у налагодженні стосунків.

Таким чином, основна мета психолога, який працює з батьками, - досягнення можливо більш глибокого та об'єктивного розуміння дитини батьками. Тактика роботи з сім’ями передбачає: докладне обговорення конкретних результатів, отриманих в ході обстеження дитини; інформування їх про хід корекційної або розвивальної роботи, яку проводить психолог; батькам корисно мати на руках психологічний висновок, написані зрозумілою мовою, або самим записати висновки і рекомендації , так як це допоможе їм обміркувати результати, знайти конкретні заходи допомоги, перевірити їх правильність, спостерігаючи за змінами в поведінці дитини. 
           Встановлення довіри між психологом та батьками  - це головне у спільній роботі. Психолог повинен уважно вислуховувати батьків, виявляючи зацікавленість, а також проявляти підтримку.  
          Звичайно, виховання батьків саме по собі не зможе покінчити з бідністю, не може зробити хворого здоровим, не зробить безпосередньої допомоги безпорадного і відчуженому від суспільства людині. Можливості і межі цих можливостей у вихованні батьків такі ж, як і у інших видів виховної роботи. 
Я вважаю, головне в роботі батьків і практичних психологів - це довіра і розуміння. Психолог наставляє їх  на правильний шлях виховання, допомагає в спілкування між батьками і дітьми. Адже хороша атмосфера в сім'ї  дуже позитивно діє на дитину і формує його як сильну, цілеспрямовану особистість.