Родинне свято "Бабуся - це територія надлюбові або дякую бабусі за дитинство!"

Сценарій родинного свята

«Бабуся – територія надлюбові або Дякую бабусі за дитинство!»

       Добрий день вам, люди добрі. Щиро просим до господи.

                На хліб, на сіль. І на теплу розмову.

                Нехай нині гріють вас усмішки наші

        І кожне промовлене слово.

       Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати.

                Привітним гожим словом вінчувати

                Прийміть же хліб на мальовничім рушникові-

                Бо про родину в нас ітиме мова.

ВЧИТЕЛЬ: Шановна шкільна родино! Сьогоднішнє свято – це своєрідна  сходинка до родинного єднання.  Коли родина сходиться до хати, то хочеться слово їй тепле сказати. Сім’я – це осердя, звідки ми виходимо у широкий світ. І прекрасно,  коли в сім’ї панують повага, злагода, взаєморозуміння. Діти вчаться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого роду.

    Родина – це тепле і затишне слово:

             Бабусина ласка і з дідом розмова,

             Матусина пісня і татова втіха,

             Кімната, повнісінька щастя і сміху.

                                          Сценка

Злагода : Я – Злагода й Щастя у вашому домі,               

                Звичайно, зі мною усі ви знайомі,

                Я поряд із вами завжди хочу бути,

 Про лихо бажаю не знати, забути.

 Щасливі на світі ростуть хай всі діти,

 Хай мамам щасливим дарують всі квіти,

 Зігріта хай ласкою кожна родина

 На славу живе і собі, й Україні.

Незгода: Тю! Ти чого сюди приперлась?                        

                 Вже їм у довіру втерлась?

 Що там тато, що там мати –

 За гроші можна все придбати!

 Смішно навіть і сказати –

 Свято, пісеньки... Упасти і не встати!

Злагода: Ти хто? Чому шумиш, й чому сердита?

                Тебе, мабуть, забули запросити?

 Не ображайся, це ми не навмисно,

 Бо ж добрим і злим силам разом – тісно !

Незгода: Ага! Тремтиш! Я всіх вас покараю!

 Багато заклинань магічних знаю.

 Бо я – Незгода, я підступна і сварлива,

 У кожну хату стукаю грайливо,

 І засіваю скрізь зерно незгоди,

 Шукаю лиш сприятливу нагоду,

 Щоб посварились братик і сестричка –

 Я заховаю їхні рукавички,

 А мама з татом сваряться - як романтично!

 Хіба ж це незнайоме вам й незвичне?

 Життя цікаве у незгоді, буревію,

 Як Щастя плаче – я сміюся і радію.

 

  Недобрим силам в нашому житті не місце!

                І ми не раді вам на цьому святі, звісно.

                Хай злагода й любов лиш запанує,

                Слова прекрасні діти чують:

                «Спасибі», «вибачте», і «дякую», «будь-ласка»,

                Життя у злагоді – чарівна казка.

Вчитель:Сьогодні особливе свято. В гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з вас люди ваші мами і  бабусі. Вони невтомні трудівниці, скарбниці мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі. Давайте дружніми оплесками привітаємо наших дорогих гостей.

               Батьківська порада і ніжна любов

               Потрібні щоденно усім знов і знов.

               Ми слово вам хочемо вдячне сказати,

               Тому й запросили сьогодні на свято.

 

 

Вчитель: А яке свято без розваг,  веселощів ? І зараз за допомогою підказок  пограємо у гру. Відгадайте, про кого або про що говорять діти.
1. Це чоловік. Він може водити машину або мотоцикл. Вміє готувати, але не завжди хоче. Він сильний. Обіцяв маму все життя носити на руках. Хто це? (Тато)
2. Вона буває широка і не дуже. Вона потрібна, коли фотографуєшся. Вона з'являється, коли розповідають що-небудь смішне, а потім зникає. Від неї стає світло на серці. Що це? (Усмішка)
3.  Він буває і не буває. Не буває, коли гуляти не пускають або коли уроки вчити треба. Це буває, коли веселишся, коли гості приходять. Коли отримуєш подарунок, воно з'являється. Він буває хорошим і поганим, веселим і сумним. Що це? (Настрій)
4.  Вона любить дітей. Завжди добра і турботлива. Коли захочеш, купує що-небудь смачненьке. Вона така лагідна! Ніколи не лає, завжди поспішає на допомогу. Вона - батькова або материна мати. Хто це? (Бабуся).

Сьогодні ми  з вами торкнемося теми родинних свят. Свято Матері вже 3 десятиліття  як стало  традиційним. Це триєдине свято батьківщини, рідної неньки  та  Богородиці. А от іншим родинним святам ще належить  знайти своє достойне місце у календарі.

День родини (15 травня),  батька ( третя неділя червня, 18.06.2023 р.), день донечок ( 25 квітня ), день синів (22 листопада), день братів і сестер ( 10 квітня у США, 31 травня у Європі), день сестри ( 1 неділя серпня).

А сьогодні ми поведемо мову про  сивочолих, бувалих, працьовитих  і разом з тим найрідніших берегинь і незамінних у сімї – про бабусь. У  соцмережах прочитала вислів і радо ділюся ним….

Думка провести таке свято  визріла  після прочитання «Саги вдячності нашим бабусям». Готові?  Отож, слухаймо і погоджуймося або  заперечуймося  стосовно  написаного. Звертаюся до наших мам:

«Ну що, паняночки, навчальний рік завершився - починаєте від сьогодні віддавати своїх дітлахів на найкращу терапію в світі? До бабусь! На реабілітацію, - як зворушливо і влучно написав відомий тернопільський журналіст, блогер Володимир Гевко, просто процитуємо:

«Зранених школою дітей віддають на реабілітацію до бабусь. Тримісячна терапія котами, полуницею, запопадливою турботою, молоком, борщами і смаколиками. Прогулянки між травами, геліотерапія, іпотерапія, апітерапія,  запахотерапія і ще з добрий десяток терапій, котрі затягують подряпини шкільної екзистенції на ніжних шкірах дітлахів. Секрет бабиного методу, як професійного психоаналітика, у регресії в дитинство. Вони віднімають 5 років від реального віку дитини і поводяться з ними відповідно. 15-річний підліток стає десятирічкою, а 8-річний - дошкільнятком. 

- Васильку, зіч зупки трошки. На ше чайочку. Загріти? Не совайся на табуретці, бо впадеш. Чекай, я тобі виберу  кісточки  з м'яса.

Бабці оточують дітей безумовною любов'ю у три шари, без оглядки на виховання та іншу педагогіку. І на малих бахурах всьо заживає як на собаці. Бо бабця - це найміцніший бастіон беззастережної любові".  По-доброму заздримо нашим дітлахам...»

     У деяких країнах є спільне для бабусь і дідусів «професійне свято». Наприклад, у США та Канаді – 1 неділя вересня. У Великобританії – перша неділя жовтня. Свято відносно молоде. Його у деяких країнах Європи відзначатимуть водинадцяте. Підприємливі голландці запровадили традицію дарувати бабусям та дідусям кімнатні рослини у глечиках.

Кожного року 21 та 22 січня в Польщі малі і дорослі внуки щиро вітають своїх бабусь та дідусів  з їх «професійним» днем. День бабусі (Dzień Babci)  було започатковано в 1964 році. У Франції національний день бабусь відзначають 3 березня.

 У пісні  на слова та музику Анатолія Кальянова «Для діда і баби» співається: «Діду і бабо, ви знову батьки, Нове життя ви взяли на поруки.

Бо перші діти – останні ляльки. А справжні діти – це онуки». Чи справді це так, запитаймо у когось із бабусь.

Бабуся:

Яке ж це щастя - внуки на руках!

Дай Боже, всім цієї миті дочекатись!

Щоб в дійсності, а не лише в думках,

Маленьких щічок з ніжністю торкатись.

Яка ж це радість - з внучкою пройтись,

Натішитися нею, вдвох  награтись!

З собою схожості якісь у ній знайти, -

Це задоволення - онуком піклуватись!

Яке ж це диво - внучка чи онук!

Коли щораз береш дитя на руки -

Блаженство, гордість, щастя, серця стук...

А голос їхній - найдорожчі звуки!

Яка ж це втіха - внуки на руках!

Заради цього варто в світі жити!

І не важливо, зовсім, у яких роках, -

Дай Боже, нам до цього всім дожити!

                                                             Людмила Степанишена

Що ж думають самі бабусі про свій особливий титул?  Як вони справилися із новим званням?

Бабуся:

А хто такі внуки? Я зараз розкажу.

Це світле продовження наших життів.

Для душ наших – це щось подібне пейзажу

З’єднання минулих й майбутніх світів.

Дорожчих, ніж внуки, немає нікого,

Це сила, енергія, щастя без меж!

Це переживання, неспокій, тривога,

Це схожість, що завжди з собою візьмеш.

Причина радіти, це настрій чудовий,

Це часточка серця, що в нас між грудей,

За внуків життя кожен дати готовий,

Бо згодом на них ми залишим дітей!

 

Вже давно стали крилатими вислови: «Поки баба — доти й ради», «Хто бабусю має, той утіху знає», «Бабине слівце — плідне зеренце». А ще бабуся – це справжня академія мамських наук. В міру того, як зростали ви, так само бабусі шліфували  у своїх дітей навички відповідального батьківства.

На руки твої подивлюся, що пестили ніжно голівку.

Ці руки моєї бабусі  гойдали маленьку колиску.

Вони хоч старенькі, та вправні, все вміють ці руки зробити:

Сорочечки вишити гарні, сніданки й обіди зварити.

За все тобі вдячні, бабусю,  ми небо готові схилити,

Засіяти ласкою душу, обняти і розвеселити.

 

                    Пахнуть руки її паляницями,

                    Кропом‚ стравами і пшеницею,

                    Пахнуть руки її м’ятою-рутою,

                    Пахнуть хатою незабутою,

                    Пахнуть руки її огірочками,

                    Свіжовипраними сорочками,

                   Пахнуть рученьки ніжною ласкою‚

                   Онучаток маленьких колискою,

                   Непомічені, вкрай натруджені,

                   Невідзначені, хоч заслужені.

 

Я не забуду, аж допоки буду жити,

Який смачний бабусин хліб з печі!

За ним ще довго буду я тужити,

Це ж вам не магазинні калачі!

Той неповторний смак, щоб оцінити,

Докласти варто максимум зусиль,

Потрібно звечора ще тісто розчинити,

Не шкодувати ні здоров'я, ані сил.

А потім цілу ніч в теплі тримати,

Любити, розмовляти з хлібом тим,

Як тільки зійде сонце - готувати.

Є це завдання зовсім непростим.

Піч розпалити,  формочки дістати,

Ще треба час, щоб тісто підійшло.

І розмовляти з хлібом, розмовляти,

Вкладати в нього душу і тепло!

Ну а коли вже хліб у піч рушає,

То тут терпінню вже приходить край,

Такий довкола аромат гуляє!

Сиди, чекай і слинку лиш ковтай...

І в той момент, коли з печі бабуся

Дістане хліб і покладе на стіл,

Тихенько й непомітно прокрадуся

Вкушу хоч раз, вгамую я свій пил.

Той смак ні з яким хлібом не зрівняти,

Заміни не знайду йому повік, -

Про це онукам зможу розказати.

Шкода, нема того, хто б цей хліб спік...

                                                             Людмила Степанишена

 

Ведуча. Наші бабусі — мудрі народні вчительки з великим досвідом родинного виховання. Від бабусь онуки навчаються шити, вишивати, садити, готувати їсти, доглядати дітей. Матусина чи батькова мама передає онукам звичаї й традиції попередніх поколінь. 

Інсценівка “Бабусин вихідний”

Сьогодні — неділя, бабуся ще спить.

Не буду я рано бабусю будить.

Насмажу картоплі сама на сніданок,

Сама підмету я і сіни, і ґанок.

Пиріг із повидлом спечу я сама,

А то ж вихідних у бабусі нема!

Картопля парує, букет на столі...

 А де ж це бабуся? Немає її...

 Бабусенько! Де це ви? Я вас чекаю!

Бабуся: 

— Лушпиння з картоплі по кухні збираю,

Змиваю повидло зі стелі, зі стін,

Змітаю розсипаний цукор і кмин.

 Ще зараз з підлоги відшкрябаю тісто —

І сяду з тобою, онученько, їсти.   (Н. Деркач “Бабусин вихідний”)

«Пісня про бабусю»

Вчитель: Так це бабуся. Готуючись до свята, ви, діти, згадували своїх бабусь, шукали для них найтепліші, найніжніші слова. Бабуся!.. Бабусенька!.. Бабуня-солодуня!.. Яке ніжне, лагідне, пестливе й тепле слово. А чому?

Діти:

• А тому, що бабуся – це мамина або татова мама, отже, вона прожила на світі удвічі більше, ніж мама чи тато.
• Бачила в житті удвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо кожен  з нас  – це дитина її дитини.
• Бо ми – бабусине  онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко.
•  Бо я її пташенятко, ластів’ятко чи зайченятко.
•  Бо бабуся – це багато обіймів, це теплі спогади.
• Бабуся – це смачні пампушки, пиріжки, це з окропу вареники..
• Це щовечора разом промовляти слова молитви, а вдень співати народні пісні.
• Бабуся – це найтепліше місце на землі. Це імунітет проти строгості мами і тата.
• Це острівець доброти, який не має кордонів.
•  Бабуся – дбайливі, роботящі руки, які не знають спочинку.
• Це місточок, що з’єднує минуле із майбутнім.
• Це ангел, який живе для нас на землі.

 

Вчитель: у соцмережах я натрапила на «ТВІР ВІД ВНУЧКИ...» Послухаймо його.

«Бабуся - це така жінка, у якої немає своїх дітей. Вона любить маленьких дівчаток і хлопчиків. Дідусь - теж бабуся, тільки чоловік. Бабусям не треба нічого робити, тільки приходити в гості. Вони старенькі і їм не можна багато бігати. Вони з нами гуляють, носять окуляри і деколи знімають свої зуби. Кожен має старатись, щоб у нього була бабуся, тому що це єдина доросла людина, у якої є вільний час...».

І, напевно, найкращий вислів, який мені довелося зустріти під час читання книги  «Егоїстка або Щоденник Марти: онуки, діти та інші гаджети» Віолетти Лосєвої звучить так: «… бабусі – це ті самі дівчата, тільки з великим «пробігом». … Бабуся – це стан душі!»

Бабуся:

Присвячую бабусям сьогодні я вірші,

Любов'ю хай засяють у кожного в душі.

Онуки наші милі- перлиночки ясні.

Вірші вчимо із ними, співаємо пісні.

Любов'ю сяють очі , проміняться добром...

Зібралася малеча в бабусі за столом.

Частує їх рідненька, духмянять пироги,

Онуки для бабусі- це еліксир снаги !

Тепло своє і ласку дарують дітлахи...

Летять до бабці в хату, немов малі птахи.

Найбільша втіха й щастя- онуки золоті,

Вони для нас - найбільше багатство у житті !

Таня Лесьєва-Лесь.

 

За сучасної зайнятості батьків вони беруть на себе левову частку турбот і обов’язків, пов’язаних з вихованням дітей.

                Бабуся й внучка – це єдине ціле,

                Неначе в нас на двох одна душа.

                Любов – така, що розправляє крила,

                Вишневим цвітом долю прикраша.

                Порозуміння з погляду, з півслова,

                І не потрібно двічі говорить…

                І довгою буває в нас розмова –

                Бабуся прагне розуму навчить.

                А я сідаю й слухаю уважно,

                Черпаю мудрість і «кручу на вус»,                                                                                

                Обдумую і, як доросла, зважу,

                Аби утриматися вкотре від спокус.

                Отак живем бабуся і онучка,

                Дві різні долі, та одна душа,

                І ділимось секретами на вушко

                Розумна бабця і мале пташа.

Пісня «Рідна бабуся» ( Є.Кравчук)

 

І от сьогодні на свято до своїх онуків білими невтомними голубками злетілися їхні бабусі. І як завжди, прийшли вони не з порожніми руками. Подивіться на цей зал, як змінився він, прибраний рушниками, серветками, які вишили невтомні руки ваших бабусь.

• Бабуся – це не вік, це - стан душі
• Бабуся – це та ж материнська любов, тільки у квадраті.
• Бабусі – це мами із величезною  практикою.
• Бабуся – це трохи мама, трохи вчитель, трохи кращий друг і трохи співучасник дитячих злочинів.
• Бабуся – це найкращий спомин про дитинство.
• У серці бабусі квітне сад любові. Ніхто не робить для маленьких дітей стільки , скільки роблять бабусі. Вони здатні зробити неможливе.
• Бути бабусею – означає мати ще одне величезне джерело радості

в житті.

• Найдорожчий дарунок для бабусі – це любов і турбота онуків.

 

• Цікаво, що не всі діти точно вказали імена своїх бабусь. І це зрозуміло, бо бабуся – це бабуся. І крапка. І все ж,

провівши соціологічне дослідження з учнями нашого класу, ми дізналися, що в нашій класній родині є __ бабусь:

 • наймолодша -  ; • найстарша  —   ;

Мають такі  імена: ….

А ще окремі діти можуть похвалитися тим, що мають прабабусь.

І зараз ми  проведемо експрес-опитування, де кожна бабуся похвалиться кількістю онуків. Таким чином  визначимо найтитулованішу бабусю.

На нашому святі є різні за віком бабусі, а ще дехто з дітей має прабабусь. Для найповажніших бабусь та прабабусь наступна поезія. А про нелегке життя, про труднощі пережитого можна зняти не один серіал. То ж послухаймо.

 

«Відходять» вже бабусі в хустинах.

Надходять - в джинсах, куртках і беретах.

Лиш в спогадах, на фото і у снах

Ми бачим їх у вишитих ґорсетах.

Тримали  їхні руки макогін.

Гонили ним в макітрі, як в манежі.

Місили тісто в діжі, терли хрін,

Хати білили і копали межі.

Качали воду з студні надцять раз.

І льон під сонцем в полі брали.

Уже «ідуть» бабусі  ті від нас.

Вони й не жили. Тільки - гарували.

Вони й не знали слова «манікюр»

Та в баліях «приймали» свої «ванни». 

І в перукарнях не «хімічили» фризур,

І було серед них - чимало гарних

Чесалися гладенько у косу,

Яку в хустині вузликом ховали.

Замість лосьйонів - вранішню росу

Збирали хутко і лице вмивали.

Мені сьогодні ще всміхнулася така,

Ота, що вже прожила свою долю...

В хустині, сива... Зачіска - гладка...

А в мене серце стиснулось від болю...

                                                                       Мирослава Сидор

Прабабуся – це не просто мама бабусі, це зовсім інший Всесвіт, у якому  живуть дивовижні предмети, для багатьох сьогодні – це музейні експонати з назвами «бамбетель», «креденс», «горнятко», «запаска», «перевесло»… Послухаймо ще одну дивовижну поезію.

ХОЙЦІ...

Хойці, дитино, хойці... До баби на коліна.

Баба зупинить Землю, вхопить вітра за хвіст.

Хойці, дитино, хойці… У подорож між зірками

На старім бамбетлі,  серед ясіків та квітів сухих.

Хойці, дитино, хойці,  але не забудь горнятко,

корівка вже зачекалась  ніжності натруджених рук.

Хойці, дитино, хойці.  Хойці, хутчіш до брами:

На фірі повертається дідо. Йдемо зустрічати його.

Хойці, дитино, хойці. До образів під рушниками...

Помолімося їм, дитино, аби доля у тебе була.

Хойці, дитино, хойці…На ліжко, де вишиті подушки

Підпирають стелю,  а з килимів на стінах

Дивляться олені сумні. Хойці, дитино, хойці.

До баби, хойці, на руки. Най потримаю тебе, дитино,

поки Світ ще тримає мене.

                                                                            Alina Benko

Кожна з бабусь може багато розповісти про своє босоноге дитинство, про юність, про те, що вони у свій час любили гарно одягатися. То ж час зазирнути до бабусиної скрині і виявити там багато скарбів.

Пісня «Бабусина скриня»

 

А душа розквітає святково,

Коли я вишиванку вдягну.

І не куплену щойно, не нову,

А ось цю, що зі скрині беру.

В цю святиню бабусині руки

Вечорами вкладали життя:

Всю любов життєву і муки,

Силу роду мого й каяття.

Щоб щасливо жилося онукам,

Щоб раділи вони в світі цім,

Щоб не чули війни злії звуки

І садок яблуневий зацвів.

Бережу я вишиванку білу,

Бо це роду мого оберіг.

Передам і онукам  - неодмінно,

Щоб ніхто вчинити зло не зміг.

                                                Людмила Пасько

 

Пісня «Бабусина   вишиванка»

 

 Бабусь таких немає на планеті,

Люблю безмежно і горжусь тобою.

В години радості і у тривожнім злеті

Усім ділюся - і не знаюся з бідою...

Як друга мама, подруга, як квітка,

Як квочка, що пташат обігріває,

Товклися біля тебе ми, як дітки

І порятунку від усіх незгод шукали.

У світ казок ти нас завжди водила,

Навчала книги, творчість поважати.

Безстрашно розкривала свої крила -

Від всього злого в цьому світі захищати.

Ти - наш взірець, бабусенько, опора,

Ти - ніжна, скромна і така жіноча,

До школи проводжала, як учора.

Бабусенько моя, така робоча!

Неначе тая бджілка-трудівниця,

В полях пилок із квіточок збирала...

До віку, завжди будемо гордиться

Тобою, наша друга матінко, я-знаю!!!

14.08.21.                                                       Ірина Ряба-Вірич

ПРЕЗЕНТАЦІЯ «Впізнай бабусю за світлинами дитинства та молодості»

 

Вчитель.   Загляньмо в бабусині очі. Які вони щирі! В них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові. І хоча горе не обходило бабусиної хати‚ але особливим теплом світяться очі бабусі тоді‚ коли приїздять до неї онучата.

                  Бабусина доля - як ота тополя,

Що посеред степу в  небо порина.

Вітер гне тополі‚ заметілі в полі.

Так біліє в бабці сивина.

Наткало їй горя, як два Чорних моря -

То роки нужденні, то шляхи біди.

Тільки і світало, як пшеницю жала‚

Та як повертались  доньки і сини.

А іще світало, як защебетали            

У дворі онуки‚  наче ластівки.

Бабусина доля - як в степу тополя‚

А над нею небо‚ як віки.

Цілую бабусині втомлені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки,
Що вміють такий смачний торт випікати,
І людям добро завжди дарувати.

 

                  Бабусю, дай руки твої поцілую,
                  За шию тебе обійму і щічки погладжу…
                  Ти знаєш, бабусю, як дуже тебе я люблю!
                   І ти мене любиш, хоч я неслухняний,
                  Частенько і шкоду роблю.
                   Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,
                   Бо я тебе дуже люблю!

Вчитель: Справді, на плечі наших бабусь-трудівниць лягло, крім усіх домашніх турбот, виховання онуків. Нерідко бабусі заміняють вам тата і маму. Адже ваші батьки за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші «чому?». От і доводиться звертатись до бабусь. А вони - все встигають, на всі запитання дають відповідь. Правда, діти? Кожна бабуся особлива і облюблена своїми онуками. А щоб дізнатися, як і за що онуки вас люблять, ми підготували ще один сюрприз. «За що я люблю свою бабусю?».  ВІДЕОРОЛИК

 

Як зростем великі‚ як закінчим  школу‚

Всіх бабусь запросим у родинне коло.

І для них‚ стареньких, там влаштуєм свято.

І тоді сюрпризів зробимо багато.

Запросим у гості соловейків з гаю‚

Нехай для стареньких красно заспівають,

Щоб бабусі знали‚ що онуків мають.

Що онуки рідні люблять, поважають.

 

Внуки‚ як дубочки, внучки‚ як смерічки.

Ще заждіть, бабусі‚ зачекайте трішки‚

Виростуть на поміч онучки-потішки.

І життя простелить в світ шляхи-доріжки.

 

Я щодня Пречистій молюся за тебе‚

Щиро прошу ласки у Бога із неба‚

Бо ще дуже довго бабусеньок треба.

 

Богородице-Мати!  Пречистая Діво!

Тобі дяку складати я беруся несміло.

Я молюся до тебе  за татуся і неньку‚

Зачинательку роду‚ за бабусю рідненьку.

Даруй‚ Матінко Божа‚ їй життя довге й миле.

Кожна днина пригожа додає їй хай сили!

Хай ніколи бабуся наша горя не знає‚

Поможи їй‚ молюся‚ Преподобна, благаю!

Любов наша до неї завжди світла й чиста.

Молю серцем‚ душею‚ будь же з нею‚ Пречиста!

Вчитель: Роки, роки ... Вони біжать невблаганно, їх не зупиниш і не повернеш назад. І кожен прожитий рік залишає свій відбиток — сивину. Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сива волосинка говорить про те, що не завжди слухали їхні діти і ви — онучата. І боліло у бабусь серце за них, за ваших мам і татів, і за  вас, а волосинки сивіли.

                      БАБУСЯМ...

У промінні сонячнім золотяться щоки,

зморщечка до зморщечки – не сховаєш роки,

білою хмаринкою – колись пишні коси,

а в очах просвітлених причаїлась осінь.

Пахне материнкою, молоком ранковим,

довго світом тішиться, бо живе з любов’ю,

в день новий занурились вузлуваті руки,

ясним, добрим ангелом  - для своїх онуків.

Як старенька яблунька – похилились плечі,

щойно лиш світанок був, а дивись, – вже вечір…

Туляться два пуп’янки, відчувають ласку,

у душі бабусиній – завжди добра казка…

                                                            Леся Дмитерко

Вона заслуговує на подвійну увагу та низький уклін за недоспані ночі, натруджені руки, смуток у її очах.

 

Вартий пошани сивий волос

І тихенький хрипкий голос.

І тим зморшкам придивіться,

Станьте ближче, поклоніться.

 

Коли мене спитають: що найтихіше в світі?-

«Бабусина молитва, як засинають діти».

Коли мене спитають, яка найбільша сила? –

«Любов, що в серці має бабуся моя мила».

Пісня «Бабусина молитва» ( слова і музика В.Патик)

 

Бабуся  онучок:

Онученьки милі- щастя оберіг,

Прошу я щоденно, щоб вас Бог беріг !

Мов перлинки світлі, сяйво чистоти !

Для бабусі серця надії береги !

Сенс життя бабусі- онученьки її,

 У вічному русі біжать з ними дні.

Радість еліксиром душу огорта,

Бо у нас, бабусь всіх, жити є мета.

Проженім хвороби, смутки і жалі,

Молодіти треба, онучки ж малі....

Зігріваймо серцем рідних онучат,

З ними розділімо щастя буднів й свят !

Хай родини квітнуть цвітом онучат,

Розквітає мирний український сад !

Бо найбільше диво в нашому житті-

Дерево родинне в весняній красі !

                                                                                       Таня Лесьєва-Лесь

 

В українській родині з давніх часів виробився звичай шанувати найстарших її членів – наших дорогих бабусь. Адже вони, маючи великий життєвий досвід, є завжди розважливими і стриманими у спілкуванні з іншими людьми. Бабусі найбільше знають місцеві звичаї та обряди. Вони є доброю розрадою у складних життєвих ситуаціях для молодших членів родини, завжди готові прийти їм на допомогу. Вони-невтомні трудівниці, скарбниці мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі.

 

Та над усе найбільше  сподобались мені

Її ласкаві руки,  умілі та міцні.

Оцій руці хорошій  робота не важка,

Бо в’яже, варить, пише  бабусина рука.

Буває, щось пошиє, ви скажете:  Краса!

Вона робити вміє  ну просто чудеса.

 

Багато в бабусі турбот – не злічити

Одній всю роботу нелегко зробити:

І хочеться, друзі, таке всім сказати –

Ми будем бабусі завжди помагати.

А перед тим, як прослухати жартівливу пісню, послухаймо гуморески про бабусю, внуків та Інтернет.

Баба з дідом відгуляли  золоте весілля.

Свято, радість, подарунки, веселе застілля.

Внуки з міста приїхали на авто крутому.

Привезли їм подарунок: два нові айфони.

І пішла у діда й баби  вже інша житуха.

Дискотеку 90-х  баба в кухні слуха.

Дід в кімнаті на дивані вмостився зручненько.

 Щедро ставить вподобайки  жінкам молоденьким.

 Потім бабі в  «Вайбер» пише:  «Борщ уже готовий?»

 Баба в відповідь прислала  фотку суперову.

 А на ній ошатний столик,   випивка і квіти.

 І підписано:  «Дідусю,  йди козу доїти.

 Поросяті дай поїсти, качатам - водички.

Чи нарвуть дівки з тернету  кроликам травички?

А сидітимеш в Ютубі - будеш без обіду.

Я ж найду собі в мережі  сучасного діда.

Молодого, багатого,  хата щоб красива.

І поїду з ним від тебе може й на Мальдіви».

Дід у відповідь їй пише: «Бабо моя люба,

Нагодуй мене хутчіше, бо уріжу дуба».

Нащо тобі новий дід,  мені - чужа тітка.

Ми з тобою скільки літ - як голка і нитка.

Я без тебе сирота, як і ти без мене.

То ж було в нас неспроста  кохання шалене.

Будем разом ми удвох, з тобою довіку.

Насипай, кохана, борщ. Годуй чоловіка».

                                                                 ЛідіяМищенко

 

Не пахне в хаті пирогами,

Й ніхто не смажить тут котлет…

Онук бабусі на йменини

Із міста приволік планшет!

Нема в бабусі більше часу

Для діда випікать рулет…

Тепер лише відкрила очі –

Відразу лізе в Інтернет.

Там в неї друзів – не злічити!

Бурхан, Алі і Мухаммед…

Голодний дід іде косити

І проклинає той планшет.

Не довго він терпів наругу,

В криниці той планшет втопив…

Найшла тоді на бабу туга –

Ще так ніхто не голосив:

• Не тіш себе, старий вражина!

Ось щойно подзвонив онук!

Сказав, що їде на гостину

Й везе новенький ноутбук!

 

Пісня «Бабуся та Інтернет»

Учень:
- Бабусю, а що таке любов?

•                   Любов – це посмішка яка з’являється щоразу на твоєму обличчі, коли ти згадуєш про мене. Як тепер, так і колись, коли станеш дорослим.

ЯК БИ УСІХ БАБУСЬ ЗІБРАТИ РАЗОМ...

Придумати б нам чудо-апарат.

Щоб міг усю любов до внуків взяти,

і ту  любов в енергію перетворити враз.

Перетворилося б усе пусте на добре.

Повірте,все б змінилось навкруги!

Переросли б усі страхи в хоробрість.

Добро здолало б злобу на віки.

Якби усіх бабусь зібрати зразу.

Їх доброта розмила б гніву береги.

Усі країни би відкинули образи.

І був би мир, не було би війни.

І кулі би розплавилися і зброя.

Главенствовав би совісті закон.

Не було б: «Це твоя земля, це моя».

Щасливим людям не потрібен той кордон.

У чому ж сила і секрет бабусі?

І відповідь просту я дам.

Там сила здвоєна усіх-усіх матусь!

 Потоки ніжності і любові океан.

Немає на землі сильнішої любові,

чим материнська, хай там ураган.

Бабуся - це подвійна сила волі!

Бабусі - це же мами наших мам!

Бабуся - це основа твого роду!

Оранта!Що здолає в світі зло.

Немає в світі ні країни, ні народу,

де не любили б рук її тепло.

Якби усіх бабусь зібрати разом.

І скласти їхні сльози і молитви.

Всю радість ,біль і від душі поради..

Та вже немає деяких... Якби..

                                                                                            Любов Кальцева

Ведуча. Бабуся зігріває нас своєю любов’ю не лише за життя. Навіть коли її вже немає серед живих, вона все одно залишається з нами — у наших серцях, у теплих  спогадах.

 

Смак дитинства

Нема бабусі , - наварила б каші,

Поклала повну миску голубцІв ,

Всміхнулася б : "Онученьки ви наші!

Які ж ви в мене, дітки, молодці!"

У згадці аромат її узвару

Та свіжих (щойно з печі!) пирогів.

Завиванці із маком з пилу-жару

Чи  повна миска теплих пампухів.

А як бабуся вміла готувати :

Варити, тушкувати і пекти…

І хліб смачний, що й слів не підібрати !

Ох, як вернуть дитинства ті роки ?

Той присмак яблук досі ще у роті ,

Живе тепер у спогаді  моїм.

Постійно бабця в клопотах, в роботі,

Та все старалась  догодить  усім .

Лишила нам терновую хустину ,

Світлини чорно-білі на стіні

І круглий стіл, який збирав родину

На свято, в будні та на вихідні.

Нема бабусі, - запросила б в гості ,

Накрила на свята багатий стіл...

Як спомин -  тільки хатка на помості ,

З якої вікна дивляться пусті.

                                                            За Ларисою Дзиговською

 

В серці не гоїться рана,  душу біда напекла.
Бабцю, чого ж ти так рано з дому навіки пішла?
Вийду у свято, в неділю,  гляну - бабусі нема.
Двір наш неначе спустілий,  хата неначе німа.
Йду за село, де калина, в ноги вклонюся тобі.                                                  Спогад за спогадом лине, я коло тебе в журбі.

Ти ж мене, бабцю, любила,  більш, ніж себе, берегла.
Словом, слізьми освятила  шлях мій в життя від села
Ласкою серце ти гріла. Гріла і душу мою.
І в узголов’ї сиділа  тихо, поки не засну.
Все забулося погане,  кличуть нас дні і діла..
Бабцю, чого ж ти так рано з дому навіки пішла?

Бабці продовжують жити у наших серцях і після того, як згасла їх життєва зоря. І наше завдання – не посоромити їх пам'ять. Тільки зберігаючи й шануючи все родинне, духовні й матеріальні надбання попередніх поколінь, сучасне покоління зможе досягти злагоди, благополуччя, розквіту і примноження свого тлінного й нетлінного багатства.

 

Вже, як і годиться, все зробить я можу,

 я ж бо трудівниця, на бабусю схожа.

Я зізнатись не боюся – краща ти за всіх бабуся!

І хоч старша за усіх – найдзвінкіший в тебе сміх!

 Пам’ятай, бабусю, рідна!Дуже ти усім потрібна!

Та старішати зажди – будь здоровою завжди!

 

Дорога шкільна родино! Я сподіваюся, що сьогоднішні тепло та щирість, яких було вдосталь на нашому святі, знайдуть відлуння у ваших серцях. Сьогодні ми бачимо, дорогі бабусі, що ваші труди, турботи, ваша любов та опіка онуків благословляють їх для майбутніх великих справ. Даруйте і надалі своїм кровиночкам радість родинного спілкування, ласку. Сьогодні ваші онуки складають вам до ніг лише одне зізнання  «Ми вас дуже любимо!». Бо ви для них – і сонце, і зорі, що світять крізь роки у щасливому дитинстві. Нехай довгими і благодатними будуть ваші життєві стежини.

Жіночого Вам щастя, милі пані.

Щоби завжди були любимі і бажані.

Щоб радість світла душу зігрівала,

Надія чиста нас завжди плекала.

Жіноче щастя хай буде щомиті...

Любов'ю вірною щоб ми були зігріті...

Найбільша втіха - наші діти і онуки...

Для серця жінки - це бальзаму ліки.

Жіноча доля хай буде у всіх квітуча,

Щоб смутків й сліз вас обминула круча.

Ми ж берегині дому і держави.

Під силу нам усі достойні справи.

Жіноче щастя хай усім дарує доля.

Бог захищає нас, на все Його могутня воля.

Засяймо усмішками, милі наші пані....

І будьмо завжди у житті, мов гості звані.

                                                                             Таня Лесьєва-Лесь

 

Пісня «Заспівай мені, бабусю»

 

А завершити свято хочу уривком із книги Фредеріка Бакмана «Бабуся передає вітання і вибачається»: «Право онуків знати, що є людина, яка завхди на твоєму боці. Незалежно від обставин. Навіть якщо ти помиляєшся. Особливо коли помиляєшся. Бабуся – це особливий вид любові, недоступний жодній світлій голові». А від себе додам: це особлива територія над любові!