Родинне свято "З родини йде життя людини"

 

Дівчина:

Україна – квітка ніжно розквітає,

В її справах є вже певний зріст.

Пелюстки ця квітка ніжно розправляє,

У здобуттях її вагомий зміст.

Дівчина:

Україна – квітка, пелюсточки грають,

Тягнуться до сонця і висот.

У вінок мистецький нині поєднає

В зореносній квітці з піснею – народ.

 

На сцені з’являються дівчата і хлопці з стрічками у руках

 

Хлопець (бере у руки вінок):

Ой, у лузі із квіток

Кольоровий є вінок.

У долину, аж до річки,

Простяглись барвисті стрічки.

Дівчина:

Ось червона, перша стрічка, –

Колір стиглої суниці. (пов’язує стрічку на вінок)

Хлопець:

Друга – наче мандарини,

Що оранжеві в них спини. (пов’язує стрічку на вінок)

Дівчина:

Третя – жовта, наче сонце

зазирає у віконце. (пов’язує стрічку на вінок)

Хлопець:

А четверта – то зелена,

Як листок берізки, клена. (пов’язує стрічку на вінок)

Дівчина:

П’ять – блакитна, барвінкова,

Наче квіточка святкова. (пов’язує стрічку на вінок)

Хлопець:

Шоста – синя, як ті сливи,

Що дощі вмивали й зливи. (пов’язує стрічку на вінок)

Дівчина:

Сьома – вкрили ліс та балки

фіолетові фіалки. (пов’язує стрічку на вінок)

Хлопець (піднімаючи вінок):

Із семи стрічок веселих

утворилася веселка.

Дівчина:

Наш вінок, мов Україна,

Гарна, мила і єдина.

Хлопець:

Країно моя – Україно,

Ще пращурів пам’ять жива,

Знайома тут кожна стежина,

І сонце мене зігріва.

Дівчина:

Хай пісня твоя, Україно,

Злітає, як птах у блакить,

А мова твоя солов’їна

У кожній оселі звучить.

Хлопець:

Піду у садочок вишневий,

Послухаю спів солов’я,

Там ранок зустріну рожевий,

Тобі я вклонюся, земля.

 

Звучить пісня «Я люблю Україну свою»

 

Ведуча:

Благослови наш край подільський

Благочестива Матір Божа

Принось в наш дім хороші вісті,

Хай воля наша переможе.

Ведучий:

Ясний володарю всевишній,

Наповни душу милосердям,

Небесним світом появися,

Принось нам хліб і мир в оселю.

Ведуча:

Не дай ще нижче нам упасти

У прірву зла і лицемір’я.

Не допусти, не дай погаснуть

Тендітній свічечці довір’я.

Ведучий:

Навчи творити благочиння

Без сліз, насилля і без крові,

Дивитись світлими очима

Надії, Віри, і Любові.

Ведуча:

О новий час! Як мить пригожа,

Згуртуй усіх нас воєдино.

Зніми навіки, Матір Божа,

Вінок терновий з України.

 

Звучить мелодія пісні: «Ой роде наш красний, роде наш прекрасний»

 

Ведуча: Шановні гості! Дорогі батьки, наші рідні, вітаємо вас на нашому святі.

 

Ведучий:  

Запрошуємо на хліб та сіль,

на слово щире,

на бесіду мудру,

на свято родинне.

Звучить мелодія, виносять коровай

Вчитель:

Древня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і , натомившись, вирішив  перепочити. Земля, де опустився Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати він не заходив із  своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом – сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами:

• Рушаймо у край!

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна»

 

Ведуча:

Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

 

Ведучий:

І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

 

Ведуча:

Із знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще — мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів.

 

Ведучий: 

Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника — батьківської хати, Маминої Світлиці.

 

Ведуча:

Ласкаво просимо гостей у світлицю

Де пісня й казка, звичаї живуть,

Де пахнуть рута-м’ята і пшениця,

Де рушники узорами цвітуть.

 

Ведучий: 

Де юними хлюпочуть голосами

Пісні і танці голосні,

Де колискові від бабусі й мами

Принишклі у колисоньці на дні.

Ведуча:

Хата для людини ставала всім: і храмом, і рідним краєм, і батьківщиною, і матір’ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато!

Ведучий: 

Рідна хато моя! Куди б я не пішов від твого батьківського порога, я не забуду твого даху, твоєї чистої стелі. Бо хіба може порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ.

Ведуча:

Птахи й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї. Їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають, нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди. В нас не тільки інстинкт, а й розум. То чому ж ми маємо забувати про гнізда свої?

Ведучий: 

Під високим небом збережемо тебе такою, якою ти була. Щоб бачили всі, щоб знали наші нащадки, під якими дахами ми народжувалися і виростали і, набравшись сил, ішли від отчого порога перетворювати світи. Нехай же стоїть під суворим небом історії наша рідна батьківська хата, нехай красується в живому цвітінні соняшників і мальв, у барвистому полі веселки.

 

Звучить пісня «Біла хата в саду»

Учень

В мого роду — сто доріг.

Сто доріг у мого роду.

Вичовганий старий поріг

Старій бабі в нагороду.

Сива стежка в сто доріг

Розлітається од хати,

Сто вітрів мій вік запріг

Сиву хату розхитати.

Сто скажених сивих бід

Та й сушило ж роду вроду,

Та не висхне з роду рід

Ні в погоду, ні в негоду.

Роде рідний! Не спинить

Нашу жилаву породу!

Сто вітрів в ногах лежить

Мого роду і народу.

Учень 

Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським, міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом ?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

Отож: зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися родині

І побажати щастя всім.

Учень 

Ми хочем радо привітати

Бабусь з дідусями, сестер, братів

Ну і, звичайно, наших любих

І дорогих усім батьків.

Давайте хоч би на хвилину

Забудем клопоти усі

І об’єднаємось в міцну родину

І заспіваємо відомі нам пісні.

 

Звучить пісня «Одна калина»

 

Ведучий: 

Шановні гості! Особливо ніжно і тепло нам хочеться привітати всіх наших бабусь, які присутні на святі, і тих, що не змогли прийти. Тому, що всі ми починаємося з них, тому що наші бабусі — найкращі, найлагідніші, і найкрасивіші, найніжніші та ще багато-пребагато, най-най-най.

 

Ведуча: 

Дорогі наші бабусі, сьогодні ми хочемо подякувати Вам за Вашу ніжність і тепло, за ваші прекрасні спрацьовані руки, що вміють випікати хліб, гладити по голівці і захищати від біди, а якщо потрібно, виконувати і навіть важку роботу.

 

Ведучий: 

Ми вдячні Вам за Ваше ніжне серце, що зігріває нас теплом ще сьогодні, за лагідну посмішку і щирі, хоч часом засмучені очі.

 

Ведуча: 

Є багато різних закликів: бережіть жінок, бережіть мир. А мені сьогодні хочеться на весь світ заявити „бережіть бабусь та дідусів», бо вони та срібна ниточка, котра зв’язує берег нашого дитинства з берегом дитинства наших батьків.

 

Учень 

Чому так багато довкола тепла?

Це ж моя бабусенька його принесла!

Скільки у бабусі сонця і тепла

Скільки в неї радості, щедрого добра!

У душі бабусі — почуттів глибінь,

А в очах бабусі — неба ніжна синь

У руках невтомних — праця без кінця,

А в устах ласкавих — мова мудреця.

Як же не любити бабцю дорогу?

Я перед бабусею завжди у боргу.

Учень 

Дідусь у мене знахар душ людських,
Він не чаклун, лиш душі людські знає.
Люблю його казки, веселий сміх,
А він людей, немов книжки, читає.
Про кожного він правду поведе,
Чи добре й людяне воно та путнє.
Як чоловік себе в житті веде,
Розкаже і минуле, і майбутнє.
Здається, мудрості його немає меж,
Бо ж він, мабуть, усе на світі знає.
І я таким стараюсь бути теж,
Щось особливе з дідом нас єднає.

Учень 

А мій дідусь колись весною

маленькі яблуньки садив

Розрісся сад, умивсь росою

з плодами віти розпустив.

Тепер дідусь погожим літом

У гості мене вигляда.

І яблуневим білим цвітом

Його сміється борода.

Учень 

Спасибі за все ми говоримо знову

За вашу ласку і любов.

Щастя, здоров’я, золота міхи,

А ще крім того, в домі потіхи.

Хай радість у вашому домі вирує,

А внуки за працю і щирість шанують.

Учень 

Хай радість і сонце заглянуть в віконце,

відкриють двері для щастя й тепла.

Хай сила прибуде, здоров’я зміцніє

на щедрі, на довгі, на многі літа.

 

Звучить пісня «Пісня про маму» (Посіяла людству…)

 

Ведучий: 

Від гніву і сорому світ шаленів

Життя вивергало приховану драму

Покинуті діти живих матерів

Співали про сонце, про небу і маму.

Ведуча: 

І лунко, і дзвінко розносився спів,

І сумно, і гірко було відчувати,

Що жоден з маленьких отих співаків

Не знав і не знатиме, що таке — мати.

 

Ведучий: 

Ми, діти, не обділені батьківською любов’ю і увагою. Отже, сьогодні ми зібралися для того, щоб подякувати всім вам за вашу любов і ласку, за тепло ваших сердець, за недоспані ночі, за все, що можна скласти в одне слово — турбота.

 

Ведуча: 

Мати й батько — найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживлюють наш розум, вкладають в наші вуста добрі слова.

 

Учень 

А тепер вітання щирі

Ми шлемо своїм батькам,

Щоб у злагоді і мирі

Літ ще сто прожити Вам.

Хай Господь дарує з неба

Вам щасливії літа,

Щоб наповнювало завжди

Чашу радощів життя.

 

Учень 

Всі ми знаєм, що в серці батька й мами

Ми назавжди лишимось дітьми…

Та сьогодні, все ж погодьтесь з нами,

Перед вами все ще дітлахи.

І ніхто не в силі зупинити

Невгамовний плин років.

То ж вітання щирі шлють вам ваші діти

Для своїх таких ще молодих батьків.

Всі ми хочемо Вас бачити такими

Радісними щирими і гомінкими

Хай наповнюється радістю життя

На многії і благії літа.

 

Ведучий: 

Головною берегинею родини була для нас мати. Її називали святою. У зміст цих слів ми вкладаємо все, що супроводжує нас  від народження до глибокої старості — рідний дім, батьківський поріг, родину, мамину пісню і мамину молитву.

Ведуча: 

З’являється на світ дитятко — і лине до Бога мамина молитва з проханням щастя-долі її немовлятку. Минають роки. Підростають діти. Та не меншає материнська турбота про них.

Ведучий: 

Кажуть, що на світі

Сонце найясніше.

Та всміхається мама —

і стає світліше.

Ведуча: 

Кажуть, що без сонця

Не розквітнуть квіти.

А хіба без мами

є щасливі діти?

Ведучий: 

Я до неї серцем

Любо пригорнуся.

Хай сіяє сонце,

Як моя матуся.

 

Ведуча: 

Ненька — всьому початок. Все прекрасне в людині — від променів сонця і від молока матері. Мати — берегиня роду, всього того, що передає він з покоління в покоління.

 

Ведучий: 

Шанування матері — один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила добра, леліяла, любила.

 

Ведуча: 

І як же не відплатити їй пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою. А власне на старості літ тільки цього і хочуть від нас. Чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.

 

Ведучий: 

Мама, матуся, матінка. Чарівне ніжне, щире слово вертає нас до батьківської оселі, де пройшли наші найкращі днини. Це слово, співуче, мелодійне, як і та пісня, що линула з вуст любої матусі зранку і до світанку, з дитинства раннього до старості глибокої.

 

(Сценка у вигляді галявини. Діти плетуть віночки і розмовляють.)

 

1. Моя наймиліша з усіх людей ненька,

Тиха, мов голубка, щира і миленька.

2. Нема в цілім світі всім вам признаюся,

Кращої, ріднішої, як моя матуся.

3. Я свою матусю так щиро кохаю,

Що і розказати не вмію, не знаю.

4. В кожного дитяти найдорожча мати,

Знає це сирітка, ронить сльози гірко.

5. Бідна та сирітка, що мами немає

Вона немов квітка, що сонця не знає.

6. Над мамину в світі немає опіки,

Материнське серце — це найкращі ліки.

7. Коли я хворенька, прийде моя ненька,

Тільки раз погляне, легше мені стане.

 

Звучить пісня «За вроду дякую Батькам»

Ведучий: 

Споконвіку батько вважався господарем сім’ї. Батьків приклад, батьків наказ завжди служили законом для родини.

Ведуча: 

Його неквапливе й розважливе слово завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність.

 

Ведучий: 

Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть в народі, то й сонце прихилив би.

 

Ведуча: 

Кожен батько вчить своїх дітей любити: рідний край — місце де народились, вчить любити рідну домівку, село, рідну Україну.

Учень

Словечко хочу мовити за тата,
Бо він мені порадник, захисник.
Він так мені розказує багато,
І я до бесід щирих дуже звик.
Він вчить мене у цьому світі жити,
До праці залучає кожен раз.
Вчить бути вірним, відданим, дружити
І не підводити ніколи друзів, клас.
Бо щира дружба всіх людей єднає
І робить добрими та чесними людьми.
Життя хорошого без дружби не буває,
А в дружбі всі зростемо мудрі ми.

Учень

Прилинь, прилинь до рідного крила

Приїдь, приїдь, тебе чекає хата.

Тут вишня соловейком зацвіла

І в нього будуть солов’ята.

Прилинь, хоч в гості до Зелених свят,

Візьми дітей, нехай дитина знає,

Що і вночі маленьких солов’ят

Своєї мови батько научає.

Прилинь додому в солов’їний день

Хай зрозуміє тут твоя дитина:

До дідових і бабиних пісень

Подібна дуже мова солов’їна.

Учень 

Не скупіться на теплі слова,

У світі так мало тепла

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

 Учень

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни їм слово сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

 

Учень

Без матері немає роду,

Як без води нема життя.

В неволі я пізнав свободу,

Дитино, назавжди затям.

 

Учень

Без роду племені лиш вітер

Сьогодні — тут, а завтра — там

В його єстві немає віри,

Немає правди на вустах.

 

Учень

Нема без батька батьківщини,

Нема історії без нас.

Одне життя в одній краплині,

В одній секунді — цілий час.

 

Учень

В одній травинці — ціле свято,

У чеснім серці правди стяг,

Лиш тих рід буде пам’ятати,

Хто жив, як рід, собі затям.

 

Учень

Рід великий, край багатий,

Лине пісня з поля.

Будеш долю віншувати

Щоб вродила доля.

Учень

Щоб дала нам щастя, долю

І живлющу воду,

Нема роду переводу,

І не буде зроду.

 

 

 

Вчитель: 

Поряд з рідною родиною, домівкою для мене і для дітей другою родиною, рідною домівкою стала рідна школа, де діти зростають, навчаються, мужніють, радіють.

Земля – ковчег: наш дім і справді диво.

Ми – пасажири, всі кудись пливем,

Нам треба жить єдиним колективом,

Лиш тільки так мети ми досягнем.

 

Учень

Не за синіми високими горами,

Не за дальніми глибокими морями,

А у місті казковім, мальовничім

Нас до себе рідна школа кличе.

 

Учень

О, наша школа величава

Дивиться вікнами у світ,

Наче вінок, пов’язала

Мрій окрилених літ.

 

Ведучий: 

У кожного є школа на землі, -

Яка завжди чекає своїх учнів.

Всі впізнають цю школу звіддаля,

Дитячий сміх зі школою співзвучний.

 

Учень

Школа – наша берегиня,

Найрідніша стежка до мети.

Там, де двір широкий,

Там, де небо синє,

Час веселим дзвоником летить.

 

Учень

А школа – це нелічені книжки,

Задачі і постійні запитання,

Уроків кольорові пелюстки.

Твоє і однокласників навчання.

 

Учень

Ця школа, ніби казка чарівна,

Яка ласкаво двері відчиняє.

Веде у світ туди, де таїна,

І у життя велике і безкрає.

 

Звучить пісня «Це свято щасливе, це свято барвисте»

 

 

 

Ведуча: 

В стінах рідної школи ти сам собі Шевченко, Рафаель. І перша буква, схована у магії слова, і перша цифра пробуджена у нескінченному ряду арифметичних знаків, і перше кохання, і перша невдача – все це творить із нас найдовершену суть самої природи, ім’я їй – Людина!

 

Ведучий: 

Щасливі батьки, чиї імена

Прославляють у їх дітях!

 

Ведуча: 

Щасливі й діти, які не тільки

Не осоромили, а й примножили

І звеличили честь і благородство

Своїх батьків і славних предків,

Бо істинне благородство полягає

В доброчесності.

Вчитель:

Усе, що є найкраще у дитини:
Її талант, культура, доброта —
Від тата й мами йде і від родини —
Незаперечна істина свята.
Сім’я, родина — це велике диво,
Там є любов і ласка, і тепло.
Там дітям затишно і радісно, й щасливо,
Тепер у нас і завжди так було.
Як тато є й матуся є рідненька,
Там добре дітям, є в них доброта.
В дітей тоді й сорочечка біленька,
І ластівкою мрія заліта.
Сім’я, родина в кожного хай буде,
В ній стільки щастя, мудрості й тепла!
Живіть щасливо на землі цій, люди,
Й щоб доля ваша світлою була!

Шановні батьки! Нехай і надалі ваші діти будуть яскравими особистостями, здатними реалізувати свої творчі, наукові, організаторські здібності, заперечити успіх, облагороджувати оточення своєю діяльністю.

У народі кажуть:  «Кому честь – тому  слава».

Тож переходимо до оголошення номінацій рейтингу популярності нашого класу «До вершин Олімпу».

 

Ведуча: 

До слова мудрих слухом прихилися,

Де не ступнеш – знанням своїм ділись.

Навчаючись, не дай думкам заснуть!

Там, де знання, ти завжди першим будь! (Фірдоусі).

 

Ведучий: 

Це східна мудрість є життєвим кредо людей цілеспрямованих, тих, про кого можна сказати – «ерудит».

 

Ведуча: 

Переможцями в номінації  «Ерудит» є  _______________________________________

 

Ведучий: 

У дружньому єднанні,

У дружньому змаганні

Плекаємо людину –

Майбутній цвіт Вкраїни.

 

Ведуча: 

Як добре знати, що тебе веде

Твій власний шлях – єдиний із можливих,

Що легші є, але нема ніде

Таких упертих і таких щасливих.

 

Ведучий: 

Хтось із мудреців сказав: «Якщо маленька людина в маленькому місті сумлінно робить свою маленьку справу – Всесвіт стає кращим».

 

Ведуча: 

Принести приємну радість, а за одно і самоутвердитись у своїх здібностях та захопленнях ставлять за мету активні учні нашого класу.

 

Ведучий: 

Тож наступна номінація «Активіст класу», життєвий девіз номінантів цієї номінації : «Знання – це сила, життя – це рух!». І дійсно, без цих талановитих, цілеспрямованих, наполегливих учнів не відбувається майже жоден захід в нашій школі та в нашому класі.

 

Ведуча: 

Переможці в номінації «Активіст класу» _____________________________________

 

Ведучий: 

Весь вік людський супроводжують пісні. Доки живе пісня, доки житиме і народ. Пісня прикрашає наше життя, приносить в дім лише радість і щастя.

 

Ведуча: 

Кружляй же завжди, пісне, на орбіті,

Брини й лунай в різноголоссі нот.

Про рідний край і нашу пісню в світі

Не забувай, співучий наш народ.

 

 

Ведучий: 

 «Золотий голос класу» _____________________________________________________

 

Ведуча: 

Ще одне мистецтво полюбляють у нашому класі – образотворче мистецтво. Як і для співу, так і для малювання потрібний неабиякий хист. Адже художник не тільки відчуває красу навколишнього світу, а й майстерно передає її на папері, доносить свої почуття до сердець інших.

 

Ведучий: 

Переможцями номінації «Майстер пензля» є _________________________________

 

Ведуча: 

Деякі вчаться танцювати, інші народжені для цього.
 

Ведучий: 

У номінації «Хореографія» перемагають _____________________________________

 

Ведуча: 

Що є сильнішим від людських рук?

Трудяться тисячу літ вони –

Наші машини приводять у рух,

Одяг і світло, і хліб – від них.

Молот шалений, завзятий плуг,

Ряд перемог, кров і піт – вони.

Розквіт ремесел, мистецтв, наук.,

Думки нестримної зліт – вони!

Слава силі земній –

Завзятим рукам

Моторним рукам

І смілим рукам!

 

Ведучий: 

У номінації «Умілі руки» перемагають _____________________________________

 

Ведуча: 

Гіппократ повчав: «Гімнастика і фізичні вправи повинні міцно увійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров’я, повноцінне і радісне життя».

 

Ведучий: 

Переможцями номінації «Спортсмен» і «Спортсменка» є _______________________

 

Ведуча:

Бути в гущі життєвих подій,

Не пропустити великих відкриттів

І майстерно володіти пером,

Йти нелегким своїм шляхом,

Бути тільки чесним і правдивим,

У своїх оцінках справедливим,

Універсал-спеціалістом -

Тоді зовися ти журналістом!

Ведучий: 

У номінації «Золоте перо» перемагають ______________________________________

 

Ведуча: 

У народі кажуть : «кому честь, тому й слава». Наступні номінації : «Міс» та «Містер класу».  ___________________________________________________________

 

Учень

Людино, друже мій! Одне ти мусиш знати:

Незнані вміння у тобі таяться,

Безмірні сили просяться на світ.

 

Учень

Не дай! Не дай себе ти затоптати,

Бо ти родивсь, щоб виконать своє,

Лише тобі призначене завдання!

 

Учень

Ще рідний край чекає твого внеску,

Ще твій народ чекає на твій цвіт,

Бо ще не знайдено усіх любові слів.

Іще не всі написані вірші,

Іще не всі проспівані пісні.

 

Учень

Не створені ще всі картини і скульптури,

Не всі будови зведено до зір.

Не всю неправду знищено на світі,

Не все на світі зроблено добро.

 

Учень

І лише ти не розцвітеш, не зробиш

Того, що заповідано тобі,

То світ від цього лишиться біднішим,

То світ від цього стане нещасливим.

 

Учень

І будуть зорі гірко, гірко плакать,

Коли твоя покотиться зоря,

Коли зів’яне квітка нерозквітла,

Коли тебе не стане на Землі…

 

Разом

Людино, розцвіти!

 

Ведучий: 

З дитинства  батьки вчать дітей шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо ми є частинкою цього рідного нам і близького. Сучасні письменники і поети примножують скарбницю синівського слова до рідної землі.

 

Ведуча: 

Я землі цієї паросток зелений,

Я цієї висі капля дощова.

Заплелись у мене, проросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

 

Ведучий: 

Люблю  я в рідному краю

Веселі співанки пташині,

І річки бистру течію,

І руту – м’яту при долині.

 

Ведучий: 

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно.

Білявка – хатино, моя Україно,

Пізнати тебе мені щастя дано.

 

Ведучий: 

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя,

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.

Вчитель:

Шановні батьки, дорогі наші діти, настав час прощатися з вами.

Як мало людині для щастя потрібно.

Відчути, що поруч є спільник думок,

І дякую долі завжди принагідно,

Що наші серця плетуть сімейний вінок.

Хай щастя поселиться у Ваших родинах,

Хай діти сміються у вашій хатині,

Хай голуб голубку кохає й шанує,

Повага та спокій повсюди панує.

 

Ведуча: 

На останок побажаєм:

Всю рідню свою велику

Ви не забувайте.

Повсякчас своїм теплом

Щиро зігрівайте!

 

Ведучий: 

Від цієї теплоти

Стане більше доброти.

А від усмішок ласкавих

Стане в світі менше зла.

Ведуча: 

Вам бажаєм всім добра,

Щоб у кожнім добрім ділі

Досягнуть зуміли цілі

Хай вам Бог допомога!

 

Ведучий: 

Хай біда і горе минають ваш дім,

Доброго здоров’я зичимо усім!

 

Ведуча: 

Хай же будуть ваші руки сильнішими, а душі зрячими!

Хай поруч з матір’ю завжди йтиме батько!

Хай кожна дитина, яка приходить у цей світ,

Матиме ці два крила не для того, аби літати,

А щоб впевнено ходити по землі.

 

Звучить пісня «Україна- це я…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Біла хата в саду,
Біла хата, як лебеді в морі.
Я під вишнею жду,
Жду тебе в солов'їному хорі.
//Я під вишнею жду,-2р.
Жду тебе в солов'їному хорі.//2р.

2.Тихо падає цвіт,
Тихо падає цвіт, наче роси...
Скільки весен і літ 
Я чекав твої очі і коси...
//Скільки весен і літ-2р.
Я чекав твої очі і коси...//2р.

3.Не шуміте, сади,
Не шуміте уранці за цвітом:
Так буває завжди,
Як весна покохається з літом.
//Так буває завжди,-2р.
Як весна покохається з літом.//2р.

(програш)

1.Біла хата в саду,
Біла хата, як лебеді в морі.
Я під вишнею жду,
Жду тебе в солов'їному хорі.
//Я під вишнею жду,-2р.
Жду тебе в солов'їному хорі.//2р.

(програш)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стежина через гори і плаї

Веде мене від рідного порогу

Та мої очі нині не сумні,

Бо щастя кличе у дорогу!

Вплету весняні квіти до вінка

І піду я назустріч своїй долі,

Така весела, гарна й молода,

Така вродлива - люди всі говорять!

 

Приспів:

За вроду дякую батькам,

За вдачу - Богу і родині

І поцілунок, що в зірках,

Що я живу на Україні!

Що маю гени доброти

І серце сповнене любові,

Що ми разом і я, і ти

Є українцями по крові!

 

Піду до вас, щоб радісно було

У ваших душах і у вашім домі,

Щоб дарувати щастя і тепло,

Щоб ви усі завжди були здорові!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я колись на землі народився,

У дзвінкім, солов'їнім краю,

За моє босоноге дитинство

Я люблю Україну свою!

Тут я вперше піднявся на ноги,

Тут завжди на своєму стою,

За поразки мої й перемоги

Я люблю Україну свою!

 

Приспів:

Я у пісню слова переллю

І повторить за мною крилато

І Дніпро, і Донбас, і Карпати –

Я люблю Україну свою!

 

То сміюсь, а то плачу від болю,

Знаю я, що живу не в Раю,

Але якби не склалася доля -

Я люблю Україну свою!

Незнищенна вона і священна,

Я з долонь її музику п'ю,

І одна тільки правда у мене –

Я люблю Україну свою!

 

Приспів. (2)

 

Я люблю Україну свою!

 

 

 

 

Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.   - Куди ж це Ви, мамо?! - сполохано кинулись діти. - Куди ж Ви, бабусю? - онуки біжать до воріт. - Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, дітки... А ви вже без мене ростіть.   - Та як же без Вас ми?... Та що ж ви намислили, мамо? - А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках? - А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках.   - Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота, Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, - Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!   Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою - злетіли увись рушники. — Лишайтесь щасливі... - і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки.

 

 

 

 

Знов радість принесла нам доля, в родинному колі зібрала,

Із теплих чарівних мелодій, пісенне сузіря звязала,

Навколо все сяє яскраво, краса не відвести очей,

І словом привітним ласкавим, до себе скликаєм гостей.

Приспів

Це свято щасливе, це свято барвисте,

Хай усмішка ваша цвіте променисто,

Такий неповторний для кожного день,

Хай повниться сонцем пісень. 

Нас юності радість єднає, а мрії так хочуть багато,

Хай в серці лунає, до зустрічі з вами це свято,

Нехай не знайомі сьогодні, знайомляться тут назавжди,

Забутьте про ваші турботи, і знову приходьте сюди.

 

приспів (2 рази)