Роль і місце фізичного експерименту у навчальному процесі

Управління освіти Іллінецької міської ради

Методичний кабінет

Іллінецький НВК "ЗОШ І - ІІІ ступенів - гімназія №2"

 

 

 

 

 

 

Роль і  місце  фізичного експерименту 

у навчальному  процесі

 

 

 

 

 

 

 

 

Іллінці 2018

 

 

Методичний посібник підготував вчитель Іллінецького НВК "ЗОШ І - ІІІ ступенів - гімназія №2" м. Іллінці   Брижіцький Г.В., вища категорія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У  посібнику показано роль  фізичного експерименту як основного виду діяльності при вивченні  фізики.

 Опрацьовано і втілено в практику методику  проведення уроків з використанням експериментальних задач та  фізичних експериментів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ            4

І. Основна  частина. Роль і місце фізичного  експерименту

 в навчальному  процесі.

1.1 Навчальний  експеримент.       5

1.2  Структура  навчального фізичного експерименту.   6

1.3. Система сучасного шкільного експерименту, види

експерименту. Класифікація сучасного шкільного

експерименту          7

1.4 Устаткування для проведення навчального експерименту         11

 

Додатки.

А) Урок-вистава  "БУДЬМО ЗНАЙОМІ: Я – ФІЗИКА! "           14

Б) Урок-змагання "ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО БУДОВУ

 РЕЧОВИНИ"                  22

В) Молекулярні явища і теплота.  КИП'ЯТІННЯ ВОДИ БЕЗ ВОГНЮ           27

Г) Оптика. ПТАШКА В КЛІТЦІ               28

Д) Електрика. МАЛЮВАННЯ ЦВЯХОМ              29

Е)  Механіка.  ДИСК, ЩО КОТИТЬСЯ ВГОРУ             31

 

ІІ. Висновки                  33

Література                    34

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У час науково-технічного прогресу й переходу до нового змісту освіти помітно зростає роль експерименту в навчанні фізики в школі. Система демонстраційних, фронтальних і домашніх дослідів, експериментальних задач, фронтальних лабораторних робіт та фізичного практикуму сприяє глибшому й усебічному засвоєнню програмного матеріалу, допомагає учням ознайомитись з принципами вимірювання фізичних величин, оволодіти способами і технікою вимірювань, а також методами аналізу похибок. 

Експеримент у шкільному курсі фізики – це відображення наукового методу дослідження, що властивий науці фізиці. Постановка дослідів і спостережень має велике значення для ознайомлення учнів із сутністю експериментального методу, з його роллю в наукових дослідженнях з фізики, а також для озброєння школярів деякими практичними навичками. Вивчення явищ на основі фізичного експерименту сприяє формуванню наукового світогляду учнів, більш глибокому засвоєнню фізичних законів, підвищує інтерес школярів до вивчення предмета.

Навчальний експеримент – це відтворення за допомогою спеціальних приладів фізичного явища (рідше – використання його на практиці) на уроці в умовах найбільш зручних для його вивчення. Тому він служить одночасно джерелом знань, методом навчання й видом наочності.

Загально відомо, що викладення курсу фізики в загальноосвітній школі повинно спиратися на експеримент. Це зумовлено тим, що основні етапи формування фізичних понять – спостереження явища, становлення його зв’язків з іншими, введення величин, що його характеризують, – не може бути ефективним без застосування фізичних дослідів. Демонстрація дослідів на уроках, показ деяких із них за допомогою кіно і телебачення, виконання лабораторних робіт учням складають основу експериментального методу навчання фізиці в школі.

 

 

І. Основна  частина.  Роль і місце фізичного експерименту у навчальному процесі

1. Навчальний  експеримент

. Фізика - наука експериментальна. Оскільки між фізикою - наукою і фізикою - навчальним предметом існує тісний зв'язок, процес навчання фізики полягає в послідовному формуванні нових для учнів фізичних понять і теорій на основі небагатьох фундаментальних положень, що опираються на дослід. У ході цього процесу знаходить відображення індуктивний характер встановлення основних фізичних закономірностей на базі експерименту і дедуктивний характер виведення наслідків із встановлених таким чином закономірностей з використанням доступного для учнів математичного апарату

Являючись засобом пізнавальної інформації, навчальний експеримент одночасно є і головним засобом наочності при вивчені фізики, він дозволяє найбільш успішно і ефективно формувати в учнів конкретні образи, які адекватно відображаються в їх свідомості, фізичні явища, процеси і закони, які їх поєднують.

Правильно організований шкільний фізичний експеримент служить також і діючим засобом виховання таких рис характеру особистості, як наполегливість, в досягненні поставленої мети, дбайливість, старанність в одержанні фактів, акуратність в роботі, вміння спостерігати, виділяти суттєві ознаки і т. д.

Будь-якому фізичному експерименту  притаманні наступні риси:

•    втручання в явища, процеси зовнішнього світу спеціальними приладами;

•    виділення реально досліджуваних зв'язків і усунення (приглушення) побічних і випадкових впливів;

•    відтворення і кількаразове повторення досліджуваних явищ у визначених умовах;

•    планомірна зміна умов протікання чи явищ процесу;

•    організованість і спрямованість з метою зведення до мінімуму елементів випадковості.

 

2. Структура  навчального фізичного експерименту

 

Структурно фізичний експеримент можна представити у виді наступних взаємозалежних елементів:

І тим самим розчленувати експеримент на три складові:

•    експериментатор і його діяльність як пізнавального суб'єкта;

•    об'єкт чи предмет експериментального дослідження;

•    засобу експериментального дослідження (інструменти, прилади, експериментальні установки і т.д.).

У взаємозв'язку даних трьох структурних елементів перший з них являє собою суб’єктивну, а другий і третій – об'єктивну сторону експерименту.

З методологічної точки зору випливає, що об'єктивна сторона експерименту не вичерпується одним лише предметом експериментального дослідження. Вона (об'єктивна сторона) містить у собі засоби експериментування, що ізолюють реєструють, готують і перетворюють об'єкт.

Вирішальна роль засобів експериментального дослідження полягає в тому, що всі перераховані вище особливості експерименту можуть бути реалізовані тільки завдяки цим засобам.

Використання приладів дозволяє розширювати природну обмеженість органів почуттів людини, що відбивають зовнішній світ у порівняно вузькому діапазоні явищ і властивостей, обумовлених пристосуванням організму до середовища.

Щоб дати учням глибокі і міцні знання, сформувати в них важливі практичні вміння і навички, необхідна координація у використанні різних видів навчального експерименту.

3. Система сучасного шкільного експерименту, види експерименту. Класифікація сучасного шкільного експерименту

Яка ж система сучасного шкільного фізичного експерименту? Щоб відповісти на це питання виберемо перш за все ознаку для його класифікації, враховуючи, що навчальні досліди обмежені визначеними рамками, а саме відповідністю:

•    вказаному програмою змісту навчання (в тому числі перерахованими в ній вміннями і навичками).

•    основній формі занять – уроку, який проводиться з усіма учнями одночасно.

•    обмежений матеріальними можливостями школи.

З урахуванням цього найбільш  зручного є класифікація фізичного експерименту по організаційній ознаці. В цьому випадку система сучасного навчального експерименту по фізиці включає такі наступні види:

1.    Демонстраційні досліди (демонстраційний експеримент). Їх постановка вимагає досить високої експериментальної майстерності, яка пов’язана з використанням складного обладнання, і виконуються вони вчителями для всього класу.

Перелік обов’язкових демонстрацій по кожній темі курсу є в програмі. В нього входить невелика кількість дослідів, які складають експериментальну основу сучасної фізики, це перш за все так звані фундаментальні досліди – Галілея, Кавендіма, Штерна, Кулона, Фарадея, Герца, Столєтова та інші, частина з яких (досліди Лебедєва, Мілікена – Іофе, Резерфорда) може бути показана лише за допомогою кіно.

Важливе значення мають демонстрації дослідів, які ілюструють пояснення вчителя. Так, при вивчені прямолінійного руху демонструють рівномірний і нерівномірний рух візочка по демонстраційному столу, при вивчені агрегатних перетворень – кипіння води. Ці явища учні, звичайно, бачили раніше, саме як показує практика, такі демонстрації мають високу педагогічну ефективність, оскільки вчитель керує спостереженням учнів і звертає їх увагу на важливі для розуміння сутності явищ обставини.

Для здійснення задач політехнічного навчання в процесі викладання фізики, ілюстрації зв’язку фізики і техніки демонструють досліди, в ході яких показують використання фізичних явищ в техніці і принципи дій деяких технічних установок. Важливо, що при цьому учні не лише знайомляться з роботою конкретних технічних об’єктів, але й закріплюють та зміцнюють знання про явища, які  вивчалися раніше. Враховуючи, що технічних об’єктів, в яких використовується одне і теж фізичне явище, багато, вчитель вибирає для демонстрації лише найбільш цінні з точки зору задач політехнічного навчання.

2.    Фронтальні лабораторні роботи, досліди та спостереження. В деяких джерелах фронтальні досліди відокремлюються від лабораторних робіт. Тут загальною і найбільш суттєвою ознакою всіх експериментальних робіт учнів є фронтальний метод їх проведення. Важливо те, що роботи виконуються всіма учнями класу (бригадами або індивідуально) одночасно на одноманітному обладнанні і під керівництвом вчителя (вчитель проводить вступний інструктаж, показує деякі прийоми роботи, виконує на дошці необхідні малюнки і записи, організує обговорення одержаних результатів).

3.    Фізичні практикуми. Ними завершується вивчення фізики в кожному класі на другій ступені вивчення. Учні виконують роботи самостійно (бригадами по 2 чоловіка), користуючись письмовими інструкціями, по яких вони заздалегідь готуються до виконання експерименту.  Лабораторні роботи практикуму значно складніші ніж фронтальні, тому на їх виконання зазвичай відводять 2 уроки.

4.    Позакласні досліди і спостереження. До них відносяться нескладні досліди, які виконуються учнями вдома, і спостереження, які проводяться в щоденному оточенні, природі, промисловому та сільськогосподарському виробництві та без безпосереднього контролю вчителя. Для експериментальних робіт такого роду учні використовують предмети домашнього побуту, підручні матеріали, іграшкові набори, конструктори і комплекти, які випускає промисловість.

5.    Експериментальні задачі. Експериментальними називають такі задачі, в яких експеримент служить засобом визначення величин, необхідних для розв’язання, дає відповідь на поставлене в задачі питання або є засобом перевірки зроблених відповідно умові обчислень. Але варто зазначити, що вони відрізняються від фронтальних і спостережень по фізиці і не замінюють їх. Головна мета роботи перш за все дослідження явищ і нагромадження учнями експериментальних явищ, а в процесі розв’язання експериментальних задач ці навички використовуються і розвиваються, спостереження та вимірювання завжди виконуються для конкретних проявів фізичних закономірностей, а не з’ясування чи підтвердження останніх, як це має місце в лабораторних роботах.

Така класифікація шкільного фізичного експерименту найбільш загальна і розповсюджена, вона дає можливість розглядати його з точки зору методів навчання, правильно визначити місце кожного із його видів, раціонально підібрати навчальне обладнання.

Устаткування для проведення навчального експерименту підрозділяється відповідно до розглянутого вище його класифікацією на три великі групи, а саме устаткування для:

•    Демонстраційних дослідів;

•    Фронтальних лабораторних робіт і дослідів;

•    Практикумів.

Методика фізичного експерименту і його техніка нерозривні, але для зручності професійної підготовки вчителя, організації його робочого місця доцільно розрізняти техніку підготовки фізичного експерименту від методики його застосування в навчанні. Остання, використовуючи готове устаткування, забезпечує вибір того чи іншого досліду для ілюстрації досліджуваного явища, визначає місце експерименту на уроці, розчленовує демонстрацію на етапи, щоб досягти кращої з’єднання експериментального методу з іншими методами навчання. Техніка підготовки фізичного експерименту вирішує питання вибору спеціальної конструкції приладів, що забезпечують наукову вірогідність, надійність, наочність і виразність демонстрації, а також їхнього налагодження і поетапного виконання визначених операцій з ними. При цьому на розвиток навчального експерименту значний вплив роблять передові методичні ідеї, удосконалення і розширення змісту навчання, новітні досягнення лабораторної техніки й економічні фактори.

Підсумовуючи все сказане, виділимо такі дидактичні цілі, які може мати навчальний фізичний експеримент у школі

1)    постановка навчальної проблеми, яка потребує розв’язання.

2)    повідомлення  нових знань .

3)    ілюстрація повідомлених учнем фактів.

4)    формування практичних умінь і навичок.

5)    перевірка якості засвоєння знань, умінь і навичок.

6)    повторення, закріплення та узагальнення матеріалу.

7)    розвиток творчих здібностей учнів.

Система шкільного навчального експерименту досить різноманітна, що дає можливість вибирати найраціональніший вид для кожного з уроків.

Значна частина лабораторних робіт, що виконуються на уроках, призначена для формування практичних вмінь і навичок. Але обов’язково треба виконувати й такі лабораторні роботи, які мають творчий характер або можуть бути джерелом творчих нових знань.

Навчальний фізичний експеримент є одночасно джерелом знань, методом навчання і видом наочності. Він служить для відкриття явищ, законів, що мають суб'єктивну новизну. Навчальний експеримент не може існувати і розвиватися сам по собі. Він створюється й удосконалюється відповідно до розвитку школи і методики викладання фізики як області педагогічної науки. Обов’язковою вимогою до проведення шкільного експерименту є дотримання правил безпеки праці.

В даний час у школі має місце сформована система навчального фізичного експерименту, заснована на ідеї поступового підвищення самостійності учнів у процесі оволодіння знаннями.

 

 

4. Устаткування для проведення навчального експерименту

 

Інші методичні вимоги до організації демонстраційного експерименту такі:

1. Учнів необхідно готувати до сприйняття дослідів. Ідея досліду, його хід і одержані результати повинні бути зрозумілими учням. З цією метою вчитель повинен пояснити схему установки, всі її складові, звернути увагу на вимірювальні прилади, або на ті елементи, на яких виявляється спостережуваний ефект.

2. При можливості досліди потрібно ставити в кількох варіантах (особливо, якщо це сприяє більш глибокому засвоєнню навчального матеріалу).

3. Кількість демонстрацій на уроці не повинна бути надто великою.

Демонстраційний експеримент повинен сприяти вивченню навчального матеріалу і не відволікати від головного на уроці.

4. Якщо дозволяє обладнання, демонстраційні досліди слід проводити зі встановленням кількісних співвідношень (числа повинні бути заздалегідь підібраними і зручними для оперування ними!).

5. Демонстраційну установку слід збирати перед учнями в процесі викладання навчального матеріалу. Лише за умови використання дуже складного обладнання, установка може бути зібрана заздалегідь (з цієї причини не слід захоплюватись використанням готових стендів).

6. Установка повинна бути максимально надійною, а техніка демонстрування відпрацьованою.

7. У випадку відмови установки, слід відшукати і швидко ліквідувати несправність, а дослід повторити, досягнувши позитивного результату. Якщо це зробити за даних обставин неможливо, необхідно пояснити учням причину відмови і обов'язково відтворити демонстрацію на наступному уроці.

8. Не слід підміняти демонстраційний експеримент, доступний для шкільних умов, показом відповідних кінофрагментів чи комп'ютерним моделюванням.

Техніка демонстрування повинна задовольняти двом вимогам:

• метод демонстрування повинен максимально відповідати науковому і давати вірогідні результати;

• у процесі демонстрування потрібно досягти максимальної видимості очікуваного і суттєвих складових частин установки.

 

Для забезпечення доброї видимості потрібно дотримуватись таких правил:

1. Ні сам вчитель ні його руки не повинні закривати прилади.

2. Окремі прилади чи їх частини не повинні затінювати один одного. У зв'язку з цим прилади розносять не тільки по горизонталі, а й по вертикалі, застосовуючи різні підставки і столики.

3. Прилади потрібно добре освітлювати. Для цього застосовують спеціальні освітлювачі і екрани. Досліди зі світловими явищами, які слабо спостерігаються, проводяться в темноті.

4. Якщо явища відбуваються в безбарвних тілах чи рідинах, то їх роблять видимими одним з методів контрастування: підсвічуванням чи підфарбуванням.

5. Якщо предмет обертається у горизонтальній площині, то його мітять вертикальними позначками на видимій стороні, або ставлять на нього вішки.

6. Явища, які відбуваються в горизонтальній площині, демонструються учням за допомогою похилих дзеркал.

7. Якщо жоден з перелічених засобів не дає результату, то потрібно користуватись тіньовим проектуванням на екран, або використовувати телевізійну камеру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

А) Урок-вистава  "БУДЬМО ЗНАЙОМІ: Я – ФІЗИКА! "

Мета. Ознайомити учнів з тим, що вивчає фізика, з деякими фізичними поняттями; розвивати науковий світогляд учнів, логічне мислення, зв’язне мовлення; викликати інтерес до вивчення фізики, бажання пізнавати науковий світ.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Обладнання. Оптичні прилади (фотоапарат, фільмоскоп, призма тощо), візок з кінематики та динаміки, частина розпрямленої спіралі з електроплитки, електронна машина, вовняна тканина, пластмасовий гребінець, «султан» електричний, магнітна стрілка, джерело постійного струму, провідники, ключ, реостат, електрична праска, праска з вугіллям, магельниця (пристрій для механічного прасування), електроплитка; таблички з написами: математика, мова, географія, історія, механіка, фізика; портрети видатних фізиків.

Методологічні поради. Перший урок. Яким він має бути?

Таким, щоб дитина зрозуміла велич фізичної науки, що фізика є основою техніки, що фізичні знання постійно уточнюються і розвиваються з метою осягнення істини про природу. Фізика – це ипостійна боротьба ідей і думок в ім’я пізнання людиною законів навколишнього світу.

Школі не потрібен урок заради уроку, але перший має бути таким заради всіх наступних. Головна його мета – зацікавити, захопити, закохати в себе… Діти краще розуміють один одного, тому надамо старшим учням можливість навчити молодших. На головні ролі вистави запрошуються учні 8 і 9 класів.

Даний урок можна організувати як справжню виставу з усіма її атрибутами. Якщо немає такої можливості, можна обмежитися табличками замість костюмів для виконавців ролей. Але оформлення класу обов’язкове. Зберемо все, що є цікаве у лаборантській або запросимо учнів під час перерви туди на «екскурсію», хай подивляться, доторкнуться, покрутять. Не зрозуміють навіщо ці прилади? Не встигнемо розповісти на першому уроці, тай мета в нього зовсім не та? Ну то й що? Кожна пружинка, кожен небачений прилад – це загадка для дитини. А як кортить дізнатися відповідь на неї. Побачити, як оживе «ота стрілка», доторкнутися до «отої блискучої залізячки»! пізнати, навіщо воно?! У дитини виникло запитання? Будь ласка! Запрошуємо на урок! Сьогодні дізнався про одне, далі ще, але скільки непізнаного ще залишилося.

У запропонованому уроці беруть участь такі дійові особи: Математика, Мова, Географія, історія, Біологія, Фізика, Механіка.

 

  Хід уроку.

Математика. Добрий день. Сподіваюсь усі впізнали мене, я – Математика. Кажуть, що я цариця, але ще і мати. Я можу бути і лагідною, і суворою, але завжди справедливою. Усі ви добре знаєте нашу велику родину наук. Як і в будь-якій родині мої діти всі різні, але у нас є спільні риси – усі ми дуже важливі, складні та водночас цікаві, жодна людина не може обійтись без нас. Настав час познайомити вас з моєю дочкою – Фізикою.

Мова. Шість класів жили і у 7 класі проживемо без неї. Теж мені наука: як не струмом вдарить, то яблуко з башти на голову кине. Математика. Постривай, як не хочеш знайомити дітей з фізикою, то розкажи щось про себе, на те й ти мова.

Мова. Я найстарша, я народилася разом із людиною. Люди спілкувалися, набували життєвого досвіду і передавали його своїм нащадкам. Минули століття… завдяки своєму розуму і праці людина створила нові засоби спілкування – радіо, телефон, телебачення, Інтернет.

Математика. Але чи це було пов’язано з фізикою?

Мова. Мабуть, так. Якби не знання фізики, людина не зуміла б використовувати перо, виготовити чорнило, створити друкарські машини, які розширили межі спілкування між людьми. (звертаються до Географії). А ти що думаєш про фізику? Чи можеш ти обходитися без цієї всезнайки?

Географія. Що ти?! Без законів фізики не можна було б пояснити клімат, течії річок та морів, утворення вітру. Я вже не кажу про подорожі: без фізики ні човнів, ні повітряних куль, ні залізниці, ні літаків – на волах далеко не заїдеш.

Мова. Цікаво, а що скаже Біологія.

Біологія. Усім відомо, що фізика – основа техніки. Фізика широко використовується для досліджень у біології, допомагає зрозуміти особливості будови, життєдіяльності рослинного і тваринного світу.

Мова. Зрозуміло, географія і біологія заодно з фізикою – бо це науки про природу. Цікаво, що б сказало про фізику Малювання? Почне казати – хто мені фарби зробить, як не фізика з хімією; та й художники, не знаючи фізики, не вдосконалювали б свої витвори. Навіть щоб продукти харчування та одяг створювати, потрібно фізику знати! Всюди влізла. І чайник не так без неї кипить, і літак не летить, ліки в шприц не набереш, урожай не збереш; будинок не побудуєш, трактор не спроектуєш. Мабуть Математика має рацію: без фізики жити не можна.

- Історіє, розкажи нам, будь ласка, про неї. Хто, як не ти, може все розставити на свої місця, і навести лад.

Історія. Фізика зародилася дуже давно, спочатку вона об’єднувала всі знання людини про природу. Ще грецькі вчені за кілька сотень років до нашої ери намагалися пояснити походження світу й з’ясувати причини всіх змін, які відбуваються в природі. Слово фізика (грецьке physic – природа) вперше з’явилося у працях давньогрецького філософа Аристотеля. Правда, досліджувалися тоді лише поодинокі природні явища або зміни, які люди мали змогу спостерігати.

Учитель. (До учнів). Як ви гадаєте, які явища спостерігали давні греки? (Дощ, блискавку, вітер, утворення льоду, снігу, зміна пір року, веселку тощо.)

- Сучасна фізика вивчає також різні явища природи – механічні, теплові, звукові, електричні, світлові, а також фізичні властивості тіл, які нас оточують. (До учнів). Які з названих раніше явищ є тепловими, звуковими, електричними, світловими?

- Людина, вивчаючи природу, встановила, що зміни, які відбуваються в природі, не випадкові.

(До учнів). Назвіть зміни у природі та причини, що їх обумовили. (Під час охолодження до певної температури вода перетворюється на лід; зміна пір року обумовлена обертанням Землі навколо Сонця; гори руйнуються під дією вітру, сонця, дощу тощо.)

- Перераховані явища є природними, бо вони обумовлені природними причинами, але існують зміни в природі, які відбуваються внаслідок діяльності людини. Людина не тільки відкриває закони природи, а й вдосконалює їх для своїх потреб. Вивчивши електричні явища, вона навчилася використовувати електричну енергію. Вивчаючи світлові явища, людина навчилася виправляти вади зору, виготовила прилади, без яких важко уявити сучасне життя – кінотеатр, фотоапарат, телекамеру тощо. Але тепер слово самій Фізиці.

Фізика. Добрий день, любі друзі. Я рада, що ви завітали до моєї країни. На початку нашої подорожі по цій дивовижній країні ознайомимося з нашим вірним помічником – підручником.

Учитель. (Ознайомлює учнів з будовою підручника, розташуванням основних розділів, умовними позначеннями. Зачитує звернення до учнів на початку підручника.)

- Кожна країна має свою мову, так і фізика має спеціальну мову, без знання якої подорож буде неможливою. Пропоную вам ознайомитись з тим, що вивчає фізика та з творцями фізичної науки.)

- Наш словник ще невеликий, але для початку подорожі його достатньо. Запрошую вас до Механіки – розділу фізики, у якому вивчається рух і взаємодія тіл.

Механіка.

Знайомі з вами ми давно,

Ще з уроків математики.

Чому та як, та де було,

Як швидко рухалось, пливло,

Коли зустрінуться та де? –

Все вправи це механіки.

Але, крім цього, взнаємо ще,

Що падати допомагає,

Як «легким» робиться важке,

Що їхати вгору заважає.

Фізика. Дякуємо, нам дуже сподобалось у вас, Механіко, але нас чекають…

Механіка. Вибачте, я не можу відпустити вас без незначного іспиту. (Демонструється рух візка з набору з кінематики й динаміки. Підвішуючи різні важки до нитки, перекинутої через блок і сполученої з візком, примушуємо його рухатись то рівномірно, то прискорено. Учні повинні охарактеризувати рух в обох випадках, пригадати, як знайти середню швидкість руху.)

Фізика. Бачу, що математика добре вас підготувала до зустрічі з фізикою. Спробуйте впізнати, до яких явищ ми завітаємо далі.

Гарно влітку відпочили,

Всі засмагли, підросли,

Спини сонечком зігріли

І на річці всі були.

На вогні варили юшку,

Пригадати буде що.

Пригадати буде що.

Не побачим цього взимку,

Біля груби сидимо

І до школи йдемо у шубі –

Барежем своє тепло.

- Так, ми потрапили до теплових явищ, знати які потрібно не менш за механічні. З ними теж трохи знайомі з уроків природознавства. (Демонструється розжарення дротини електричним струмом.)

Учитель. Як ви гадаєте, чому дротина провисла?

- Під час нагрівання тіла розширюються. Це ви вже знаєте. А чому вона починає світитися, ми дізнаємося, коли докладно вивчимо електрику. Електричні явища ми можемо спостерігати щоденно. Знімаючи в темряві шовковий чи вовняний одяг, можна побачити, як з’являються невеликі іскри, що супроводжуються потріскуванням. Електричні явища мають знати не лише електрики, а навіть і перукарі. (Демонструється дія наелектризованого пластмасового гребінця на електричний «султан».)

- Навряд чи клієнтові сподобається така зачіска. При вивченні електрики, ми навіть компас зможемо примусити показувати не па північ, а так, як нам заманеться. (Демонструється дія провідника зі струмом на магнітну стрілку.)

- А яке електричне явище ми спостерігаємо влітку? (Блискавка під час грози.)

- Грізне явище природи, якого так лякалися наші предки. Зараз у кабінеті фізики зможемо створити блискавку, подібну до природної. (Демонструється іскровий розряд електрофорної машини.)

- Після літньої грози з’являється веселка. Яке це явище? (Світлове.) (Демонструється явище дисперсії без пояснення.)

Мова. Гаразд, ви мене переконали, фізику потрібно знати людині будь-якого фаху. Але як фізика може допомогти домогосподаркам?

Учні. Побутовою технікою.

Історія. Я пропоную завітати до домогосподарок різних часів і подивитися, які фізичні явища вони використовували під час такої звичайної роботи, як прасування. (До столу запрошуються три дівчинки з класу, їм пропонується випрасувати хустинку і надаються такі прилади: дерев’яна цегельниця і качалка; праска з вугіллям; електрична праска.)

- Які явища використовуються під час цієї роботи?

Учні відповідають:

- цегельниця (механічні бо є рух);

- праска з вугіллям (механічні й теплові);

- сучасна праска (механічні, теплові, електричні).

Мова. Я визнаю свою необізнаність, я теж хочу вивчати фізику.

Фізика. А ти вже її вивчаєш разом з нами. За такий короткий час ми дізналися чимало нового та цікавого, але урок добігає кінця, тому ми маємо поспішати. Пройдемо подумки всіма етапами подорожі та пригадаємо, чи не забули щось важливе, чи все побачили й почули.

Мова. Ми спостерігали з вами грозу, якими явищами вона супроводжується?

Учні. Це такі явища:

- електричні, світлові (блискавка);

- звукові (грім);

- механічні (падіння дощових крапель, вітер).

Мова. Отож, під час нашої грози був такий сильний вітер, що повидував деякі слова з тексту, я пропоную вам його відновити. Втрачені слова можна побачити в словнику біля дошки, куди їх занесло поривом вітру.

- наука про природу, завдання якої відкрити ______, які пов’язані між собою різні фізичні______ , що відбуваються у_____ .

Уперше слово «фізика» з’явилося в працях філософа______ . Щоб вивчати фізику, використовують спеціальні слова - .____________________

Наприклад: фізичне__________ . Кожне тіло має форму і__________. Крім того, тіла можуть відрізнятися _________, з якої їх виготовлено. У деяких словах, що містяться у словнику виділено окремі літери. Спробуйте скласти з них слово-похвалу.

(Фізика, явища, закони, грецький, Аристотель, природа, термін, об’єм, тіло, речовина. Молодці.)

Фізика. Так, ви справді сьогодні молодці, усі добре працювали. А тепер я пропоную, щоб мої родичі оцінили вашу працю. (Математика, Мова, Історія, Географія та Біологія оголошують оцінки учням, які були найактивнішими на уроці та на окремих його етапах.)

 

Заключне слово вчителя. Сучасна фізика з усіма її чудовими відкриттями – результат спільних зусиль багатьох поколінь дослідників. За кожною формулою шкільного підручника – копітка праця багатьох дослідників, учених. Людство не завжди вчасно оцінювало працю вчених-фізиків. Багато хто віддав життя за науку. Архімед загинув від меча варвара, захищаючи свої креслення. Джордано Бруно спалили на вогнищі, катували Галілео, який так і не зрікся своїх переконань; трагічно загинув Георг Ріхман, досліджуючи природу блискавки тощо.

Багато відкриттів зроблено у фізиці й українськими вченими- фізиками. Але не слід вважати, що це межа людських можливостей. І на вашу долю випаде немало відкриттів. Проте зробити навіть найменше відкриття не так легко. Для цього потрібно добре знати фізику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Б) Урок-змагання "ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО БУДОВУ РЕЧОВИНИ"

Мета. Закріпити поняття: фізичне тіло, речовина, явище, молекула, дифузія; пригадати властивості речовини у різних агрегатних станах; розвивати навички лабораторного та демонстраційного експерименту; розвивати вміння аналізувати побачене, робити висновки та узагальнення, розвивати логічне мислення і зв’язне мовлення, формувати світогляд учнів; виховувати інтерес до предмета та вміння співпрацювати через розв’язання нетрадиційних завдань і повідомлення цікавих відомостей з історії фізики.

Тип уроку. Підсумково-узагальнюючий урок.

Обладнання. Посудини з написами «Тіло», «Речовина», «Явище», дротини діаметром до 0,7 мм, одноразові шприци, вода, металева кулька з кільцем Гравезанда, скляні пластини, папір, просочений парафіном; свинцеві циліндри, пластилін, тягарці, картопля, буряк, перманганат калію, олія, розчин нашатирю або парфуми, мензурки, кіно фрагмент «Життя і діяльність М.В.Ломоносова».

Методичні поради. Клас ділиться на дві команди – «теоретиків» та «експериментаторів». Для оцінювання результатів кожного туру змагання призначаються асистенти.

Хід уроку.

Вступне слово вчителя. Вітаю вас усіх на нашому уроці. Кожен урок для вас – це нові знання та несподіванки, радість перемоги над невідомим. Ми закінчили вивчення першої теми шкільного курсу «Початкові відомості про будову речовини». Сьогодні ми проведемо незвичайний урок, на якому повторимо і підсумуємо вивчене нами раніше. Сучасні фізики поділяються на теоретиків і експериментаторів. Між ними триває своєрідне змагання. То ж і ми сьогодні позмагаємось, розділивши клас на дві команди – «теоретиків» та «експериментаторів».

Перед кожним змаганням спортсмени проводять розминку.

Атлети розігрівають м’язи, а ми «розігріємо» наш інтелект.

I тур. «Розминка».

Учасникам змагання роздаються картки з написаними  словами. Потрібно визначити, які з поданих слів означають фізичне тіло, які – речовину, а які – явище. Отримані картки кожен учасник змагання підписує зі зворотного боку, щоб була змога не тільки колективного контролю, але й індивідуального.

На картках можуть бути написані такі слова: свинець, грім, рейка, хуртовина, алюміній, світає, буран, Місяць, спирт, ножиці, ртуть, постріл, гелікоптер, нафта та інші.

Підписані та відсортовані картки учасники змагання опускають у відповідні посудини з написами: «Тіло», «Речовина», «Явище». Після того, як посудини з картками асистенти передали журі, на дошці вивішується таблиця із правильними відповідями. Потреби у корекції знань, зазвичай, на даному етапі не виникає. За кожне правильно визначене слово виставляється 1 бал.

II тур. «Підгостримо списи».

Учитель. Перед боєм «Підгостримо списи», а наші списи – олівці і ручки. Як ви гадаєте, чи можна товщину дротини виміряти учнівською лінійкою? (Кожна група виконує свій експеримент і визначає діаметр дротини. Для залучення до роботи більшої кількості учнів кожна команда розбивається на кілька підгруп.)

Максимальна оцінка за виконану роботу – 5 балів.

III тур. «До зброї»

«Експериментатори» отримують картки, на кожній із яких записано речення, на основі якого демонструють фізичний експеримент. «Теоретики», одержавши дублікати карток, повинні визначити, зміст якого речення демонструє «експериментатор». Вони повинні якнайповніше обґрунтувати побачене.

(У цьому турі можна зберегти ті ж групи, які були сформовані у попередньому турі.)

Обладнання розміщується на демонстраційному столі безладно. Учень повинен сам вибрати все необхідне. Щоб уникнути небажаного скупчення експериментаторів, біля столу одночасно перебувають не більше двох «практиків». Відібрані прилади «експериментатори» розміщують на своєму робочому столі, а експеримент демонструють почергово.

На картках можуть бути речення такого змісту:

1. Стисливість газів значно більша від стисливості рідини (Для демонстрації використовують шприц без голки і вода.)

2. Під час нагрівання тіла розширяються. (Металева кулька з кільцем – прилад Гравезанда.)

3. Речовини мають високий ступінь подільності.

(Перманганат калію і вода)

4. Молекули мають дуже малі розміри. (Вода й олія.)

5. У газах легко відбувається дифузія. (Розчин нашатирю або парфуми.)

6. Тверді тіла змочуються або не змочуються рідинами.

(Скляні пластини; папір, просочений парафіном; вода.)

7. Молекули взаємодіють між собою: притягуються і відштовхуються. (Штатив з кільцем, свинцеві циліндри і тягарці або шматки пластиліну.)

Максимальна оцінка за кожен експеримент і за кожне теоретичне пояснення – 3 бали.

IV тур. «Ліричний відступ»

Конкурс віршів або коротких прозових творів на фізичну тематику (домашнє завдання попереднього уроку).

Максимальна оцінка – 5 балів.

V тур. «Друге дихання»

Експерименти, які проводять «теоретики».

1. Розріжте стик картоплі і буряка. Обґрунтуйте побачене.

(Проварені картоплину та буряк задовго до уроку зрізують та щільно притискають плоскими поверхнями зрізів одне до одного. На зрізі картоплини можна побачити шар, зафарбований у колір буряка – явище дифузії.)

2. Не торкаючись мензурок руками, з’ясуйте за допомогою перманганату калію (марганцівка), у якій мензурці вода гаряча, у якій

– холодна. Експеримент обґрунтуйте. (У гарячій воді дифузія

відбувається швидше.)

Завдання, які виконують «експериментатори».

1. Наука про природу зародилась давно. Першими робили спроби пояснити спостережувані явища вчені стародавньої Греції. Було це у 250 році нашої ери. Цар доручив славнозвісному Архімеду перевірити чесність майстра, який виготовив золоту корону. Хоча корона важила стільки, скільки було відпущено на неї золота, цар запідозрив, що її виготовили зі сплаву золота зі сріблом. Архімедові було доручено дізнатися, не порушуючи цілісності корони, чи є у золоті домішки інших металів. Корона, як вирозумієте, мала неправильну форму, а Архімедові в першу чергу потрібно було визначити її об’єм. Як Архімед міг виміряти об’єм корони, виконуючи доручення царя? Продемонструйте це.

У нас немає корони, але є інші прикраси. Використайте їх.

(Демонстрація проводиться на основі досвіду, набутого на лабораторній роботі «Визначення ціни поділки вимірювального приладу. Вимірювання об’єму тіла неправильної форми».)

2. У стародавньому Вавилоні одиницею довжини була відстань, яку проходила доросла людина за час виходу диска Сонця із-за горизонту. Ця одиниця називалася стадієм. Чи могла така одиниця довжини бути точною? Чому?

Максимальна оцінка за кожне завдання – 3 бали.

VI тур. «Конкурс капітанів»

Учитель. Пригадаймо наші звичайні уроки і те, як ви реагуєте на запрошення учителя вийти до дошки відповідати. На жаль, дехто з вас супроводить цю несподіванку стогоном: «О-о-о», а тому ми конкурс капітанів проведемо під назвою «О!» Капітанам пропонується одним словом замінити такі визначення:

1. Найдрібніша частинка речовини. (Молекула.)

2. Вимірювальний прилад для знаходження об’єму.

(Мензурка.)

3. Явище, яке обумовлене тим, що молекули рідини

притягуються одна до одної слабше, ніж до молекул твердого тіла.

(Змочування.)

4. Властивість газів, унаслідок якої легко змінюється їх об’єм.

(Стисливість.)

Кожна правильна відповідь оцінюється 1 балом. Відповіді капітани записують на картках.

Учитель. Одним з основоположників учення про молекулярну будову речовини був відомий російський вчений Михайло Васильович Ломоносов. Щоб збагатити наші знання про цього вченого, переглянемо кіно фрагмент «Життя та діяльність Ломоносова».

(Поки демонструється кіно фрагмент, учитель разом із асистентами підсумовує змагання команд і оцінює кожного учасника змагання відповідно до кількості набраних балів.)

Підсумок уроку.

Учитель. Можливо, хтось із вас стане у майбутньомупрофесором-теоретиком, а хтось експерементатором-віртуозом… Можливо. Але зрозуміло, що всі не можуть бути вченими-фізиками. Є такий народний вислів «фахівець своєї справи». Знання фізики допоможуть вам у майбутньому стати майстрами, справжніми професорами своєї справи.

 

Домашнє завдання

 

Зміст завдання визначає учитель індивідуально.

 

В) Молекулярні явища і теплота.

КИП'ЯТІННЯ ВОДИ БЕЗ ВОГНЮ

 

Обладнання: 1) колба круглодонна місткістю 250—300 см₃ з гумового пробкою; 2) спиртівка; 3) штатив лабораторний з кільцем І лапкою; 4) великий кристалізатор, деко або таз; 5) рушник; 6) холодна вода; 7) сірники.

Круглодонну колбу закріплюють на штативі і на 1/3 наливають у неї підігрітої до кипіння води. У колбі цю воду кип'ятять 2—3 хв на спиртівці, щоб пара витіснила з колби все повітря. Потім колбу щільно затикають гумовою пробкою, щоб у колбу не зайшло повітря, і одночасно гасять спиртівку, щоб пара не витіснила пробки або не розірвала колбу. Виймають колбу з лапки, перевертають догори дном і вставляють її в кільце штатива; під колбою встановлюють великий кристалізатор, деко або таз.

Зосередивши увагу глядачів на колбі, обливають її холодною водою і спостерігають, як вода в колбі починає бурхливо кипіти.

Щоб переконати глядачів, що вода кипить при температурі, значно нижчій від 100°, дають колбу їм у руки; продовжуючи обливати колбу холодною водою, знову спостерігають кипіння, яке триває до вирівнювання температур киплячої і холодної води.

Якщо на колбу покласти кусок льоду, то вода продовжуватиме кипіти.

Причиною кипіння води в колбі є зниження тиску над нею в міру конденсації пари в колбі при обливанні її холодною водою.

В кінці досліду, коли вода перестає кипіти, у колбі чути потріскування; іноді колба починає злегка дрижати; це стукає вода, ударяючись об стінки колби в безповітряному просторі.

При вийманні пробки з колби (для цього треба прикласти деяке зусилля) слід звернути увагу глядачів на звук, який створює повітря, вриваючись у колбу; це підтверджує наявність у колбі безповітряного простору

Гумову пробку треба підібрати таку, щоб вона не дуже заглиблювалась у шийку колби, бо її важко буде вийняти (треба буде або нагріти воду майже до кипіння, або між пробкою і шийкою просунути голку).

Корок для досліду непридатний.

 

Г) Оптика. ПТАШКА В КЛІТЦІ

Обладнання: 1) картонний кружок, на якому намальовані пташка і клітка; 2) відцентрова машина.

На одній стороні картонного кружка діаметром 150— 200 мм малюють пташку, а на другій — клітку. Прикріплюють до нього вісь і вставляють її у відцентрову машину. Починають повільно повертати кружок. Глядачі бачать окремо пташку і клітку. Після цього швидкість обертання збільшують до 13—15 обертів на секунду: складається враження, ніби пташка сидить у клітці.

Суть цього явища полягає в тому, що око людини здатне зберігати зорове враження протягом однієї десятої частини секунди. При обертанні кружка з швидкістю 13—15 обертів на секунду око ще зберігає враження клітки, але з'являється зображення пташки, і навпаки.

Цю властивість ока використано в кіно. Рухомий об'єкт фотографують так, щоб при швидкому проходженні на екрані окремих елементів його руху (кадрів) око сприймало їх як плавний неперервний рух предмета. Дослід показав, що за секунду повинно проходити 24 кадри.

Кружок виготовляють з товстого картону І прикріплюють до дерев'яної трохи загостреної палички, яку по тім вставляють у патрон відцентрової машини. Кружок найкраще виготовити з фанери і обклеїти папером з намальованими пташкою і кліткою

Д) Електрика. МАЛЮВАННЯ ЦВЯХОМ

Обладнання: 1) залізна пластина 300x250 мм; 2) підставка для неї заввишки 800—1000 мм з поперечним перерізом 70 X X 70 мм; 3) з'єднувальні проводи — 4 шт.; 4) лужний акумулятор на 6 в; 5) папір фільтрувальний 300 X 250 мм; 6) дві склянки; 7) вода (100—150 см³); 8) спирт (10—15 см³); 9) фенолфталеїн; 10) червона кров'яна сіль (калій залізосинеродистий); 11) цвях залізний великий; 12) чотири металевих пластинки для контактів; 13) металева рамка з внутрішніми розмірами 250 X 200 мм.

На підлозі сцени заздалегідь закріплюють дві металеві контактні пластинки на відстані 500—700 мм одну від одної і сполучають їх, замаскувавши проводи, з лужним акумулятором на 6 в, який стоїть за сценою. Таку саму контактну пластинку прибивають до підбора виконавцеві досліду. Від неї непомітно протягують під халатом провідник до маленьких контактних пластинок, прикріплених до пальців, якими виконавець досліду братиме цвях.

Коли підбором з пластинкою стати на одну з контактних пластинок на підлозі, то цвях сполучиться з джерелом струму.

На другу контактну пластинку на підлозі сцени під час проведення досліду ставлять підставку, яка також має контакт для сполучення з джерелом струму закріплюваної на підставці великої залізної пластини (провід, яким цю пластину сполучають з контактом на підставці, замасковують).

Листок фільтрувального паперу, намочений у розчині червоної кров'яної солі, кладуть на залізну пластину, розміщену на підставці під кутом 45—60° до горизонту, і закріплюють металевою рамкою. М'яким пензликом для акварельних фарб або курячим пером весь змочений папір покривають розчином фенолфталеїну в спирті. (Це роблять перед самим дослідом).

Дослід проводять так. Виносять на сцену підставку з пластиною та змоченим розчинами фільтрувальним папером і встановлюють на контактну пластинку. Виконавець досліду, наступивши на другу контактну пластинку, починає водити цвяхом по фільтрувальному папері і доповідає глядачам, що саме він малює. За сценою в цей час цвях сполучають з відповідним полюсом джерела струму за допомогою перемикача або міняючи місцями провідники на контактах джерела струму. Коли виконавець каже, що намалює, наприклад, квітку, то цвях сполучають з негативним полюсом акумулятора і на папері виступає малюнок малинового кольору; коли ж виконавець хоче намалювати листочки, цвях сполучають з позитивним полюсом — малюнок виходить синій або зеленуватий.

Це пояснюється тим, що у воді калій залізосинеродистий дисоціює на позитивні і негативні іони:

K₃[Fe(CN)₆]↔3K⁺+[Fe(CN)₆]³-,

2Н₂O↔2Н⁺+2ОН-. 

При замиканні електричного кола біля анода утворюється турнбульова синь (Fe₃[Fe(CN)₆]₂), яка випадає в осад:

Fe⁰—2e^-↔Fe²⁺,

3Fe2++2[Fe(CN)6]3-

→Fe3[Fe(CN)6]2 ↓

Іон водню Н⁺ легше приєднує електрони, ніж Іон калію К⁺, а тому біля катода виділяється водень і утворюється луг КОН:

2Н⁺—2e- →Н⁰₂↑,

K⁺+OH- →KOH. 

Фенолфталеїн буде Індикатором, який від лугу забарвлюється в малиновий колір.

Отже, коли цвях сполучають з мінусом, біля нього утворюється луг, від чого фенолфталеїн забарвлюється в малиновий колір, а коли цвях сполучають з плюсом, біля нього утворюється турнбульова синь, яка забарвлює папір у синій колір.

На початку досліду цвях краще сполучати з негативним полюсом, а потім з позитивним, бо малинове забарвлення зберігається довше, ніж синє.

Кінець цвяха треба розклепати й загладити, щоб він не дряпав паперу і щоб лінії були товщі.

Треба заздалегідь позначити кінці провідників біля джерела струму і пластинки на підлозі для відповідного сполучення.

 

 

Е)  Механіка.  ДИСК, ЩО КОТИТЬСЯ ВГОРУ

Обладнання: 1) диск, що котиться вгору; 2) похила дощечка.

На стіл кладуть похилу дощечку, а на середину її ставлять диск так, щоб глядачі не бачили прикріпленого до диска кусочка свинцю. Диск тримають рукою так, щоб кусочок свинцю був угорі І ближче до того боку, куди повинен рухатись диск. Глядачів запитують, у який бік покотиться диск.

Після звичайної відповіді, що він покотиться вниз, випускають диск з руки: він котиться вгору по похилій дощечці.

Після цього диск ставлять на середину дощечки свинцем униз і знову запитують, куди він покотиться. Відповіді можуть бути різні, але виявляється, що диск залишається в рівновазі на похилій площині.

При поясненні досліду повертають диск свинцем до глядачів, ставлять його на дощечку в першому, а потім у другому положенні, пояснюють його будову (наявність свинцю, який змінює центр ваги диска) і показують, що коли б у першому випадку диск покотився вниз, а в другому — в будь-який бік, то центр ваги його піднімався б, що неможливо. Тіло завжди займає таке положення, при якому центр його ваги займає найнижче з усіх можливих положень.

Діаметр диска — 200 мм, товщина — 50 мм. Бічні його сторони роблять з товстого картону (або з фанери), а обід — з цупкого паперу. Для цього вирізують смужку паперу завширшки 70 мм, загинають її боки (по 10 мм) і ножицями вирізують на них зубчики, які наклеюють на бічні сторони диска.

До однієї з цих сторін диска прикріплюють кусочок свинцю діаметром 50 мм і товщиною 5 мм.

Диск фарбують білою, а свинець чорною масляною фарбою.

Похила дощечка має розміри 450 X 80 X 10 мм; висота її — 25 мм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Висновки

Нині у школах потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок. Отже, розвивальна мета реалізується на всіх уроках. Якщо учень залишається звичайним виконавцем і йому не вдається відчути задоволення від творчості, то сформувати стійкі пізнавальні інтереси не можливо. Розвивальні можливості уроку мають такі важливі напрями роботи:

1) розвиток процесів сприймання;

2) оволодіння загально-навчальних умінь і навичок;

3) нагромадження індивідуального досвіду пошукової діяльності;

4) розвиток уяви, уваги.

Розвиваючи пізнавальні здібності, розвиваючи мислення, просторову уяву, фантазію, пам’ять, увагу дітей, допомагає дитиніоволодіти вмінням аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проявляти кмітливість і винахідливість.

Проведення лабораторних робіт та фронтальних експерементів дає можливість значно доповнити і поглибити знання учнів, розвинути інтерес до фізики, формувати науковий світогляд учнів. Проведення нетрадиційних уроків з фізики створюють умови  для кращого пізнання дітьми фізики, себе і людей, взаємодії людини з навколишнім світом, усвідомлення зв’язків з природою, визначення поведінки в життєвих ситуаціях.

Правильно підібрані і добре організовані уроки з фізики, уроки- ігри, естафети, уроки КВН, логічні задачі, вправи для розвитку уяви, пам’яті, уваги сприяють усесторонньому, гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні кориснінавики і якості. Тому головним завданням нестандартних уроків є спонукання учнів до самостійної пошуково - творчої діяльності, спритності, виявлення організаторських здібностей, наполегливості у досягненні мети, створення продуктивної творчої діяльності.

 

Література

 

1. Гайдучок Г.М. Нижник В.Г. Фронтальний експеримент з фізики в  7-11 класах середньої школи, К., “Радянська школа” 1989
2. Журнал „Все для вчителя”. – 2000-2002.
3. Журнал  «Фізика в Україні»
4. Коршак Є.В., Миргородський Б.Ю. Методика і техніка шкільного фізичного експерименту, К., “Вища школа” 1981.
5. Коршак Є.В., Ляшенко О. І., Савченко В. Ф. Фізика, 7 . Підручник

для середньої загальноосвітньої школи. – К.: Перун, 2002.

6. Чепуренко В. Г., Нижник В. Г., Гайдучок Г. М. “Лабораторні роботи з фізики у 8-10 класах.”
7. Сайт dovidnyk.in.ua