Роль і місце літератури в житті нації. Розвиток літератури. Творча індивідуальність митця

Роль і місце літератури в житті нації. Розвиток літератури. Творча індивідуальність митця. Уч. Стадник Л. С.

Мета: з’ясувати роль і місце літератури в житті нації; дослідити розвиток літератури; дати визначення «літературний процес», зʼясувати чинники, які на нього впливають; дати поняття «контекст», визначити особливості аналізу твору як в історичному, так і в естетичному контекстах; розвивати естетичні читацькі смаки, вміння сприймати тексти художньої літератури та аналізувати його, спостерігати, узагальнювати, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати поважне ставлення до національної художньої літератури, її митців; прищеплювати любов до книги як джерела знань.

Робота з висловами про книги. Книги – кораблі думки, які плавають хвилями часу і несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління. Ф. Бекон"Книги - діти розуму« Джонатан Свіфт«Книги – найкращі друзі. До них можна звертатися в усі важкі хвилини життя. Вони ніколи не зрадять» А. Доде «Якщо шукаєш в книгах мудрості уважно, то знайдеш велику користь для душі своєї» Нестор Літописець

Літерату́ра (від лат. litterae — буква, літера), іноді книжництво, письменство — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду. Водночас вона є різновидом мистецтва, власне, мистецтвом слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результатом творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер. Літерату́ра — це форма передачі думки і досвіду через письмо, що є продуктом писемності.

Історія літературиІсторія української літератури — історія літератури українською мовою. Вивчає закономірності історико-літературного процесу, літературні жанри, течії, творчість окремих письменників, особливості їхнього стилю та значення художньої спадщини у розвитку української літератури. Українська література має тисячолітню історію. Початки її належать до часів формування Київської Русі. Однак ще в передісторичну добу (до ІХ ст.) предки українців мали розвинену усну творчість.

Найдавніші рукописні книги були створені на українських землях і дійшли до нас, розпочинаючи своє літочислення із середини X ст. Із запровадженням християнства в Київськой Русі (988) пожвавився розвиток торгівлі, ремесел, зовнішноньої політики й культури, що й спричинило розвиток писемності.

Розквіт Київської держави в X-XI ст. пов'язаний з іменами князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Для зміцнення християнства й поширення греко-візантійської культури Володимир Великий заснував у Києві школу для дітей вищих верств суспільства. Один із перших літописів розповідає, що матері дітей, узатих на навчання, плакали, бо тоді ще не розуміли, наскільки важливою для людини є освіта. З цього часу не лише в Києві, а й в вінших містах почали відкривати школи. Ярослав Мудрий, який уславився любов'ю до книг, при Софійському соборі відкрив першу бібліотеку, яку пізніше було втрачено й не знайдено до сьогодні.

Існують наукові версії про винекнення писемності ще в дохристиянський період, проте братимемо до уваги лише писемні пам'ятки, що дійшли до нас. Адже саме ці книги - незаперечні документи, що дійшли до нас. Адже саме ці книги - незаперечні документи, на основі яких можна робити певні твердження. До них належать: Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава (1073), Ізборник (1076)

Сторінка з «Ізборника Святослава» 1073 року. Мініатюра з «Ізборника Святослава» 1073 року

Першою визначною писемною пам'яткою Київської Русі є літопис «Повість минулих літ», який є не тільки джерелом історичних відомостей, а й хрестоматією епічних пісень, легенд та переказів епохи Київської Русі. Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». Цей героїчний епос увібрав у себе найкращі зразки народної творчості того часу і став надбанням та гордістю всього слов'янського світу.

Книжкова культура Київської Русі розвивалась на досить високому рівні. Монастирі були центрами ідеологічного життя. Тут складалися житія святих, писалися літописи. В монастирях існували скрипторії, де переписувались книги для князівських та бояр. Скрипто́рій — майстерня рукописних книжок у західноєвропейських монастирях VI–XII століть.ських сімей. Житіє́ — жанр християнської літератури, біографія святого. Збірник таких біографій — житія святих. Предмет вивчення агіографії.

Перша бібліотека на Русі була організована за сприянням Ярослава Мудрого (1037 р.). Для сина Ярослава Мудрого Святослава була виготовленна одна з перших руських книг, що збереглися до наших часів – «Ізборник Святослава», в якому вміщено «список хибних та істинних книг» під назвою «Богословъця от словес». При Софіївськову Соборі ще з першої половини XI століття діяв добре обладнанний, забезпечений необідним корпусом книг (950 томів), а також кваліфікованими писарями і художниками, великокняжий скрипторій, з якого вийшли найцінніші пам'ятки давньоруськогї писемності. Книги в цей історичний період виготовляли з пергаменту (телячої шкіри) і тому коштували вони дуже дорого, адже за одну книгу можливо було купити великий будинок. Тому києворуська еліта, задля увіковічення своєї пам'яті, дарувала («жертвувала») книги православним манастирям. Списки таких «пожертвуваних» книг стали зразком київоруської бібліографїі.

Літерату́ра (від лат. litterae — буква, літера), іноді книжництво, письменство — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду. Національна література – це література кожного конкретного народу. Світовий літературний процес – невід’ємна частина культурно-історичного процесу людства – об’єднує літератури різних народів.

Худо́жня літерату́ра, також кра́сне письме́нство — складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.

Художня література відтворює життя в образах. Із цього ми мусимо виходити, обмірковуючи методику аналізу літературного твору. Що таке художній образ приклади?ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – створена засобами мови узагальнена картина реальної дійсності або переживань митця у формі конкретного, життєво повного явища. Є образи символічні (хліб та сіль). Символ благородства намірів і дружби, а тому й гостинності. А також символ святості й прощення.

Літературний процес. Основний закон життя — його постійний розвиток. Цей закон спостерігаємо і в літературі. У різні історичні епохи її стан постійно змінювався, вона мала здобутки і втрати. Цей розвиток назвали літературним процесом. Літературний процес — різноманітне історико-мистецьке явище, яке характеризується змінами у стилях і напрямах художньої творчості, у виражально-зображувальній системі художніх засобів, у тематичній і жанровій своєрідності творів тощо. {5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}ЗовнішніВнутрішніРозвиток суспільства, культури та мистецтва, стан розвитку людської свідомості, філософської думки, релігії, історична ситуація, вплив фольклору. Закони художньої літератури, розуміння краси у певну добу, перебіг літературного життя, розвиток і взаємодія родів і жанрів, традиції та новаторство митців. НА РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ ВПЛИВАЮТЬ ЧИННИКИ:

Творча індивідуальність митця. Митець – той, хто пише художні твори. Особа, для якої літературна діяльність є професією.

Індивідуальний стиль – це специфіка письма автора, його характерні мовні особливості, неповторне емоційне забарвлення.

Аналіз художнього твору. Аналіз художнього твору — з’ясувати історію його написання,ідейно-тематичне спрямування, особливості жанру, композиції, сюжету, охарактеризувати образи. Розрізняють аналіз прозаїчного і поетичного творів.

Контекст (від лат. contextus — сплетення, з’єднання) — система значень та понять, яка виражає незмірно більше, ніж безпосередній сенс слів, які її складають. Контекст визначає єдність смислового змісту та мовленнєвої форми, закінченість смислового забарвлення, виражає ставлення того, хто говорить, до того, про що говориться. Аналіз художнього твору — з’ясувати історію його написання, ідейно-тематичне спрямування, особливості жанру, композиції, сюжету, охарактеризувати образи. Розрізняють аналіз прозаїчного і поетичного творів.

План аналізу художнього твору. Автор, назва твору.Історія написання твору. Життєва основа твору. Жанр твору. Тема та ідея твору. Персонажі (позитивні, негативні), їх роль у розкритті ідеї твору. Сюжет і композиція. Роль позасюжетних елементів (описи, роздуми тощо). Мова твору та окремих персонажів. Позиція автора щодо зображуваних у творі подій. Ваше ставлення до твору.

ПІДСУМОК• Пригадайте, що називається художньою літературою?• Які її функції?• Як за допомогою художніх творів розвивається й виховується людина?• Чи є художній твір носієм загальнолюдських цінностей? Аргументуйте прикладами• Як, на вашу думку, література може впливати на світогляд та громадянські позиції?• З чим це пов’язано? • Пригадайте, які роди та жанри літератури вам відомі.

дз «Що важливіше в житті сучасної людини: книги чи комп’ютер?»