Звіт

"Роль психодіагностичних досліджень у професійному зростанні здобувачів освіти ''

Педагогічна діагностика - це основа для здійснення педагогічного моніторингу, який є безперервним і здійснюється з метою виявлення рівня якості результатів розвитку, навчання й виховання дошкільників. Діагностика завжди являє собою науково-практичну діяльність, а виявлення рівня знань - практична дія, заснована на використанні певних наукових знань.

Педагогічна діяльність в ДНЗ є динамічною системою, складовими якої є взаємопов'язані компоненти:

-  гностичний (об'єднує здатність до аналізу, узагальнення, уміння формулювати завдання щодо виховання і навчання, виробляти стратегію їх вирішення, оцінювати проекти рішень і способи їх реалізації);

-  проектувальний (передбачає формулювання системи цілей і завдань, планування власної діяльності і діяльності дітей);

-  конструктивний (пов'язаний з відбором та організацією навчального матеріалу);

-  організаторський (здатність здійснювати педагогічний процес, створювати розвивальне середовище для дитини);

-  комунікативний (уміння встановлювати і розвивати педагогічно доцільні взаємини з дітьми і їхніми батьками, колегами по роботі).

Змістом педагогічної діагностики є фіксування результатів розвитку, навчання та виховання дітей за певний проміжок часу (місяць, квартал, півріччя, навчальний рік).

Учасниками педагогічної діагностики в ДНЗ є діти всіх вікових груп. У поняття

«діагностування» вкладається ширший і глибший зміст, ніж у поняття «перевірка знань, умінь і навичок» дітей. Останнє тільки констатує результати, не пояснюючи їх походження. У той час як діагностування включає контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних про дитину, їх аналіз, розглядає результати розвитку дитини з урахуванням способів їх досягнення.

 Види педагогічної діагностики:

початкова (на початку навчального року (вересень) з метою визначення стартових можливостей дошкільників і постановки конкретних завдань на перспективу).

 поточна (відстеження результатів освітнього процесу з дітьми на певному етапі - за місяць, квартал, півріччя).

узагальнювальна (підбиття підсумків життєдіяльності дошкільників за тривалий період, рівнів їх розвитку та виконання освітніх програм).

Педагогічна діагностика дітей проводиться під час звичайних для них видів діяльності: занять, гри, самостійної діяльності, прогулянки, інших режимних моментів, в ході яких вихователь спостерігає за поведінкою дітей, особливостями їх спілкування, зацікавленнями, досягненнями тощо. Проте діагностування містить і спеціальні діагностичні процедури, які відбуваються також у звичній обстановці: в режимі гри, бесіди, заняття чи міні-заняття з окремими дітьми.

Вже з першої молодшої групи педагогічне обстеження рівня розвитку дітей може проводитися:

-  за найбільш значущими знаннями, вміннями та навичками (показниками, критеріями) з кожного розділу програми (цікава математика, мовленнєве спілкування, рідна природа, ознайомлення з довкіллям, образотворча діяльність, ігрова діяльність тощо);

-  за показниками (критеріями) кожної освітньої лінії («Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Дитина у світі природи», «Дитина у світі культури», «Дитина в сенсорнопізнавальному просторі», «Гра дитини», «Мовлення дитини»);

-  за показниками (критеріями) ключових компетентностей (здоров'язбережувальна, особистісно-оцінна; родинно-побутова, соціально-комунікативна, предметно-практична, художньо-продуктивна, ігрова, сенсорно-пізнавальна, логіко-математична, природничоекологічна, мовленнєва, комунікативна). З метою проведення цілеспрямованого і повного педагогічного обстеження рівня засвоєння програмового матеріалу дошкільниками відповідно БКДО доречно оцінювати досягнення дітей кожної вікової групи за показниками (моделями, критеріями) всіх семи освітніх ліній. Для кожної вікової групи ці критерії свої, і добираються вони з усіх розділів освітньої програми, узгоджуючись з освітніми лініями БКДО, оскільки розвиток дитини - це цілісний процес, який відбувається в усіх освітніх лініях, і він не може розглядатися ізольовано від жодної з них. Дуже важливо отримувати інформацію про розвиток дитини також і від батьків та враховувати її при виведенні результатів педагогічної діагностики.

Найпоширеніші методи педагогічної діагностики в ЗДО:

-  контрольні та підсумкові заняття;

-  міні-заняття з окремими дітьми;

-  спостереження  за дітьми (безпосередні, опосередковані);

-  бесіда з дітьми  (як допоміжний метод);

-  метод доручень (як один із видів природного експерименту);

-  вивчення продуктів праці дошкільнят (малювання, ліплення, аплікації, конструювання, художньої праці, мовленнєвої творчості тощо);

-  контрольні зрізи рівнів знань та умінь дітей  з різних розділів програми  (нульові зрізи - у вересні, контрольні зрізи - у грудні-січні, підсумкові зрізи - у квітні-травні);

-  дидактичні ігри та вправи;

-  розвивальні ігри;

-  вивчення листків здоров'я кожної дитини;

-  анкетування (опитування) батьків; - аналіз мовлення батьків і рідних дитини;

-  кваліметричні методи тощо.

Практика показує, що у роботі вихователів  контрольні та підсумкові заняття займають чільне місце, оскільки одночасно можна перевірити рівень виконання програми з конкретного розділу чи освітньої лінії більшої частини дітей. Проте на такому занятті має бути присутній для фіксації показників і ведення протоколу педагогічної діагностики завідувач, вихователь-методист чи інша доросла особа. Фіксування результатів педагогічної діагностики може проводитися одночасно двома-трьома особами

(вихователь, завідувач, методист, психолог, батьки, студенти-практиканти тощо); їх записи зіставляються, на їх основі складається протокол обстеження (окремо по кожній дитині або у зведеній таблиці).

Результати діагностики використовуються для активного розвитку всіх учасників педагогічного процесу, для правильного підбору методів і засобів виховання, для надання своєчасної допомоги при виявленні проблем чи труднощів у роботі з дітьми. Для того, щоб вирішити  завдання освітньої діяльності, сучасному педагогу необхідно засвоїти інструментарій педагогічної діагностики, яка виконує дві ролі:

-  з допомогою діагностики прослідковується результативність роботи дітей і педагога;

-  діагностика з інструменту тільки пізнання перетворюється в інструмент формування.

Як бачимо, педагог стає майстром тоді, коли він може налагодити взаємодію з вихованцями на засадах рефлективного керування: вміє організувати доцільну діяльність дітей і бачить не лише наслідки предметного впливу, а й зміни в розвитку вихованців.

Отже, педагогічна діагностика як самостійна галузь педагогічної діяльності вихователя:

-  дозволяє об'єктивно оцінити характер і особливості виховного процесу, як процесу взаємодії і взаємозмінювання вихователя і вихованця;

-  з допомогою педагогічної діагностики   визначається «зона найближчого розвитку» особистості дитини;

-  діагностика пов'язана з визначенням шляхів досягнення освітньої мети; - діагностика розгорнута в часі і прослідковує виховний процес, як перехід з однієї виховної ситуації в іншу, виділяючи при цьому цикли реалізації освітніх мети і завдань;

-  діагностика в виховних технологіях виступає, як індикатор і як метод виховання.

 В основі діагностичного підходу, як важливої умови професійної позиції вихователя лежить теза про те, що розвиток дитини повинен реалізовуватися в процесі виконання таких завдань, як:

 а) розвиток матеріально-технічної бази  дитячого закладу з урахуванням найважливіших досягнень науки і техніки на основі комп'ютеризації та вдосконалення інформаційної технології виховання;

б) створення в ДНЗ психологічної атмосфери, здатної сприяти співтворчості за схемою педагог - дитина - мікро - макросередовище;

в) використання у закладі освітніх технологій, як суспільного руху педагогів і вихованців по шляху самовдосконалення на основі певних принципів. В ході педагогічної діагностики складається аналітична таблиця показників (критеріїв), оцінювання яких проводиться відповідними балами. Критерії оцінювання компетентності дошкільника мають бути не формальними - не кількісними (виконав, запам'ятав, зробив, повторив, відобразив тощо), а якісними (як саме виконав - самостійно, раціонально, старанно, творчо, точно чи за допомогою інших, шляхом простих маніпуляцій, похапцем тощо).

 Практика показує, що аналізувати рівень знань, умінь і навичок кожної дитини за кожним критерієм зручніше за 4-х бальною системою:

 4 бали - високий рівень (компетенція сформована у повній мірі - на 100%);

 3 бали - достатній рівень (компетенція сформована в достатній мірі - на 75%);

2 бали - середній рівень (компетенція сформована посередньо - на 50%);

 1 бал - рівень нижче середнього (компетенція сформована мінімально - на 25%); 0 балів - низький рівень (компетенція не сформована - до 14-15%).

При визначенні рівня виконання випускниками ЗДО державних стандартів дошкільної освіти та якості надання їм освітніх послуг  напередодні вступу до школи педагогічні працівники наших дошкільних закладів апробують програму доктора педагогічних наук Єльнікової Г.В. «Кваліметрична модель оцінювання рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку», яку активно застосовують також і при оцінюванні рівня виконання програми в інших вікових групах.

В програмі закладена наступна шкала оцінювання рівня розвитку дитини:

3.0-4 бали (75-100%) – високий рівень розвитку дитини – ВР: дитина здібна та обдарована, вона самостійно і впевнено дає відповідь на поставлене проблемне запитання (завдання), яке може відповідати програмі наступної вікової групи;

обґрунтовує відповідь, критично мислить, доводить розпочату справу до кінця, комунікабельна; показник проявляється повною мірою, дитина має глибокі системні знання та практичні вміння; 

2.5-2.9 бала (63-74%) – достатній рівень розвитку дитини – ВС (вище середнього): дитина знаходить відповідь на запитання (завдання) за програмою своєї вікової групи, проте частіше за навідним запитанням вихователя; за підтримки дорослого доводить розпочату справу до кінця та виявляє впевненість у своїх діях, комунікабельна; показник проявляється частково й ситуативно; дитина має достатні, але не глибокі знання, чекає підтримки від дорослого;

 1.7-2.4 бала (42-62%) – середній рівень розвитку дитини – СР (посередній, задовільний): дитина якщо і розуміє суть запитання (завдання), проте відповідає і виконує його лише при допомозі дорослого; показник проявляється посередньо, знання та практичні вміння обмежені та безсистемні;

1.0-1.6 бала (25-41%) – рівень розвитку дитини нижче середнього – НС (незадовільний): дитина здебільшого не розуміє суті завдання, не може самостійно дати відповідь на проблемне запитання чи виконати завдання; відповідає лише при значній допомозі вихователя, не виявляє впевненості у своїх діях; не може довести справу до кінця;

 0-0.9 бала (0-24%) – низький рівень розвитку дитини – НР (низький, критичний): дитина не розуміє суті запитання (завдання), а тому не може на нього відповісти - дитина мовчить (або «Не знаю», «Не можу», «Не вмію»); повна відсутність прояву, відсутність знань та практичних вмінь.

Педагогічна діагностика не спрямована на те, щоб ділити дітей на категорії, вішати ярлики, робити висновки: здатна, не здатна дитина засвоїти програму, а навпаки - надати дитині допомогу і підтримати в її можливостях та зацікавити у прагненні більше дізнаватися про щось нове. Небажано повідомляти безпосередні результати педагогічної діагностики дитини іншим дітям, батькам, знайомим дорослим.

Вихователь має лише надати батькам конкретні методичні рекомендації та поради, як саме допомогти дитині в її розвитку з тих чи інших розділів програми, освітніх ліній, як спільно з ними досягнути кращих результатів у підготовці дитини до школи. Результати педагогічної діагностики порівнюються тільки з власними досягненнями дитини протягом певного періоду. Лише за правильної організації освітнього процесу вихователем у тісній співпраці з батьками в дитини, як показує практика, поступово підвищується  рівень розвитку, і вже на кінець навчального року може з низького рівня  перейти у середній, а з середнього - у вище середнього чи навіть у високий рівень розвитку. Дані діагностики дозволяють дати загальну оцінку рівня розвитку дошкільника і встановити проблемні складові, які розвинені недостатньо і потребують додаткової уваги, а також оцінити рівень організації освітнього процесу в групі.

Отже, педагогічна діагностика рівнів розвитку дошкільників - професійний обов'язок кожного вихователя, який має вболівати за кінцеві результати своєї роботи. А систематизувати результати педагогічної діагностики, обрахувати показники виконання програми по кожній віковій групі за заповненими протоколами на кожну дитину та скласти зведену таблицю результатів моніторингу якості дошкільної освіти належить вихователю-методисту, а за його відсутності – керівнику ЗДО.