Роль шкільних семінарів в формуванні навичок самонавчання учнів

Роль шкільних семінарів в

формуванні навичок самонавчання учнів

Вступивши до вищого навчального закладу, вчорашні школярі стикаються з труднощами, пов’язаними з необхідністю самостійно набувати знання, уміти вести дискусію, обговорювати гострі проблеми сучасності, відстоювати свою думку. Основна відмінність навчання у ВНЗ від шкільного полягає в тому, що чим старша людина, тим більшою має бути в її освіті частка самопідготовки та самоосвіти.

Певна частина студентів-першокурсників шукають найлегший шлях, прагнучи механічно й некритично завчити лише те, що говорить викладач на лекції або написано в підручниках. Такий спосіб навчання неодмінно призводить до того, що молодий фахівець після закінчення коледжу чи університету виявляється безпорадним в складних виробничих ситуаціях, не може самостійно відшукати альтернативне рішення, оскільки привчився жити й працювати за чужими вказівками.

У ВНЗ навчальні заняття, як відомо, відрізняються від шкільних. До уроків, які наслідують форми занять вищої школи, відносять: уроки-лекції, уроки-семінари, уроки-конференції.

Практика роботи з першокурсниками показує, що часто навіть кращі випускники шкіл виявляються недостатньо підготовленими для навчання у вузі, до активної самостійної роботи. Адже в школі здебільшого учні привчаються до вивчення і запам’ятовування готових знань, але не до самостійного їх пошуку і засвоєння.

Велику увагу сьогодні необхідно приділити навчанню школярів самостійно здобувати знання. Бо, як відомо, такі знання залишаються в людей надовго. Отже, проведення шкільних семінарів, як інноваційної форми навчального заняття, має полегшити пристосування школярів до навчання в ВНЗ.

Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, можна зробити висновок, що на практиці вчителі використовують уроки-семінари. Проте часто вчителі плутають семінари-дослідження з навчальними конференціями. Так, навчальна конференція є різновидом семінару. Але семінари відрізняються від навчальних конференцій колективним обговоренням результатів самостійних досліджень учнів. При підготовці до семінару-дослідження учень вивчає результати теоретичних досліджень, складає бібліографію з теми, збирає та аналізує фактичний матеріал, знайомиться з документами та оформлює результати самостійної роботи написанням реферату, доповіді на певну тему або проблему.

Семінар – форма організації уроку, при якій школярі самостійно вивчають матеріал за різними джерелами інформації, колективно обговорюють результати своєї роботи на певну проблему або тему під керівництвом учителя.

Тут не можна не згадати слова відомого педагога А. Дістервега: «Привчай учня працювати... Привчи його до думки, що неможливо інакше, ніж власними силами щось засвоювати, щоб він самостійно думав, шукав, проявляв себе, розвивав свої дрімаючі сили, формував у собі стійку людину».

Семінарські заняття дають можливість: використовувати інформацію, самостійно отриману з різних джерел інформації; у спорах і дискусіях поглиблювати і систематизувати знання; сформувати пошукові і дослідницькі навички учнів; відстоювати свої погляди; отримати навички публічних виступів; підготуватися до участі в громадському житті і продовження освіти.

Але головна мета семінарів – формування уміння самостійно працювати. При всіх перевагах, семінар має наступні недоліки:

1. формалізм.

Уникнути його можна, якщо реферати і доповіді будуть результатом самостійного творчого мислення, а не тільки самостійного списування і читання вголос. Бажано, щоб, готуючись до семінару, учень опанував нові уміння: робота з книгою, аналіз прочитаного, відбір головного для доповіді, зв'язний виклад думки, розповідь без паперу. Викладач повинен звернути увагу учнів на необхідність глибокого ознайомлення з проблематикою семінару, неприпустимість механічного переписування матеріалу з одного-двох джерел, використання чужих конспектів чи плагіату Internet інформації. Неприпустиме перетворення семінару на механічне заслуховування підготовлених доповідей тому, що культивується пасивність учня.

2) пустодзвонство, тобто велика кількість у виступах фактів, тез, що не відноситься до теми інформації.

Словесна парадність не виховує, а привчає старшокласників до брехні і лицемірства. Звичайно, учитель не може усе це заохочувати.

Особливості підготовки і проведення семінарських занять в школі:

• вища роль учителя при підготовці семінару;

• допомога учителя в роботі з літературою, проміжний контроль;

• не всі питання, що виносяться на обговорення, готуються усім класом: в ході підготовки він може бути розбитий на групи, які працюють тільки над одним питанням;

• обсяг основної літератури зведений до мінімуму, а в додатковій літературі чітко вказуються сторінки до кожного питання;

• доступність джерел інформації (бажано, щоб література знаходилася в класі або шкільній бібліотеці);

• проблеми, що виносяться на обговорення мають бути ключовими і посильними для учнів;

• протягом місяця не можна проводити більше 2-х семінарів;

• в дні семінарських занять не рекомендується проводити контрольні роботи.

Семінар найдоцільніше застосовувати на уроках розширення та поглиблення знань.

Навчальна дослідницька робота при семінарському навчанні передбачає ряд особливостей, зокрема вміння учнів систематизувати знання, відбирати потрібну інформацію, складати тези, писати доповіді, аргументувати основні положення та виступати перед аудиторією. А найголовніша особливість, яка відрізняє семінарські заняття від комбінованих уроків – це самостійність у самоорганізації, в опрацюванні літератури, у написанні своєї доповіді.

Семінари бажано проводити починаючи з 9 класу, бо до цього віку учні накопичують певні уміння та навички, необхідні для проведення подібних заходів, а саме: уміння аналізувати художній текст; уміння працювати з довідковою літературою; уміння володіти монологічним і діалогічним мовленням; уміння створювати усні і письмові твори.

У науковій літературі виділяють такі типи семінарів:

• підготовчий (просемінар), на якому учні самостійно вчаться, колективно обговорюють результати, аналізують;

• власне семінар, який передбачає складнішу, вищу форму організації, таку як дискусія, розгорнута бесіда, коментарі;

• міжпредметний семінар, на якому обговорюються проблеми, спільні для кількох предметів.

Для прикладу розглянемо методику організації семінару на уроках економіки. Насамперед потрібно запам'ятати, що ця форма проведення навчання передбачає здобуття знань учнями самостійно і в позаурочний час.

Як свідчать публікації у педагогічній та методичній літературі і особистий досвід роботи в школі та коледжі, семінарські заняття з економіки проводяться у три етапи: 1) підготовчий; 2) навчальний; 3) контрольний.

Підготовчий етап передбачає складання плану роботи на заняття, вибір питань для обговорення, підготовку списку рекомендованої літератури, здійснення розподілу завдань для самостійного опрацювання учнями в позаурочний час, стимулювання мотиваційної діяльності учнів.

Навчальний етап, або власне самостійна робота школярів, полягає в опрацюванні джерел наукової економічної інформації, її узагальненні та систематизації у вигляді повідомлення, виступу, доповіді, аргументуванні основних положень проблеми тощо.

Контрольний етап передбачає безпосереднє проведення семінарського заняття в урочній обстановці.

На першому етапі проведення семінарського навчання вчитель економіки повідомляє адміністрацію школи про цей захід, термін його підготовки і проведення та домовляється з учителями-предметниками про зниження навантаження учнів конкретного класу на домашні завдання.

Дослідницька робота учнів у підготовці до семінару організовується індивідуально або у складі груп. Семінар буде цікавішим, якщо окрім доповідачів організувати групу опонентів. Опоненти попередньо знайомляться з основними положеннями виступів учнів, готують питання, рецензують виступи.

Ще краще клас розподілити на команди (3-5) учнів. Кожна команда заздалегідь (за 2-3 тижні до проведення семінару) отримує тему, згідно якої вона має підготувати доповідь на семінар. Доповідь має бути розподіленою між учасниками команди таким чином, щоб кожен з них продемонстрував свою ділянку роботи і міг бути оцінений. Доповідь має бути проголошеною (не прочитаною з написаного) та проілюстрованою (малюнки, портрети, схеми тощо). Кожна команда повинна підготуватись до запитань опонентів (визначається викладачем), а також підготувати критичне запитання опоненту.

Вибираючи тему семінару, педагог складає робочий план його проведення, продумує форми самостійної роботи, формує навчальні групи, організовує самопідготовку учнів, консультації, контролює роботу опонентів. Тема семінарського заняття оголошується завчасно.

На дошці записується тема семінару, епіграф, план. Бажано влаштувати виставку кращих учнівських доповідей, конспектів, рефератів або тематичну виставку книжок.

До проведення семінару слід залучити й шкільну бібліотеку. Учні мають завжди одержати консультацію бібліотекаря про те, як працювати з каталогом, як робити виписки з журналів і газет тощо.

Для курсу «Економіка» можна запропонувати орієнтовну тематику питань, винесених для обговорення на семінарському занятті.

Тема семінару «Податки»:

1. Вплив ставок податку на дохід держави. Тіньова економіка.

2. Акцизний збір – вид непрямого податку.

3. Види місцевих податків і зборів.

4. Сутність та види мита.

Тема семінару «Національна економіка»:

1. Національна економіка – змішана економіка.

2. Соціалізм як модель економіки в минулому.

3. Порівняння командної та змішаної економіки.

На другому етапі – навчальному – учні формують навички самостійної роботи щодо добування економічної інформації з різних джерел, систематизації її тощо. Для успішного результату семінарського заняття важливо вміло організувати та методично забезпечити самостійну роботу учнів. Формування умінь і навичок самонавчання школярів забезпечує надійну підготовку до третього етапу семінару. Навчальна самостійна діяльність учнів стане змістовнішою, а рівень самостійності підвищиться, якщо в кабінеті створити куточок підготовки до семінару. Саме тут учні зможуть прочитати про тему семінару, коли він запланований, де відбудеться, о котрій годині, а також побачити список сформованих навчальних груп, з'ясувати, кого обрано опонентами. Учитель розміщує план проведення заняття, список рекомендованої літератури, методичні пам'ятки «Як готуватися до семінару», «Як працювати з книжкою», «Як писати виступи», графік групових консультацій тощо.

Учитель має постійно контролювати дії школярів, щоб отримувати інформацію про те, як проходить процес самостійної роботи, своєчасно виправити помилки учнів, відкоригувати процес самостійного засвоєння економічного матеріалу. Під час самостійної навчальної діяльності школярів педагог не втручається у розв'язування проблеми, поставленої перед учнями, відкрито не контролює їх дії, він організовує діяльність класу, спрямовує пізнавальний процес, створює необхідні умови та настрій, стимулює позитивні мотиви, творчість, керує учнівським самоуправлінням.

Третій етап шкільного семінару – контрольний, на якому школярі в урочний час демонструють результати своєї самостійної діяльності. Структура проведення контрольного етапу семінарського заняття може бути такою: 1. Вступне слово вчителя (7-11 хв). 2. Власне семінар (виступи учнів) (15-20 хв). 3. Обговорення виступів (9-12 хв). 4. Заключне слово вчителя (6-10 хв).

Учитель розпочинає заняття, повідомляє тему і завдання семінару, розкриває зміст обраної теми. Ніяких додаткових організаційних питань не вирішують, все має бути обговорено на консультаціях, у позаурочний час.

Отже, вчитель визначає порядок проведення заняття, дає поради, скеровує хід семінару, ставить навідні питання, втручається в обговорення доповідей, робить влучні репліки, посилання на авторитетні джерела, доповнює виступи, дає оцінку виступаючим, підбиває підсумки семінару.

Учні виступають за планом семінару з доповідями. Готуючи доповідь, важливо не тільки знайти цікавий і корисний матеріал, а й доступно, з інтересом викласти його, зацікавити товаришів. Учні використовують методичні поради вчителя і готують свої доповіді за зразком: «Користуючись «формулою Квінтіліана» ваша доповідь має тривати до 6 хв. і висвітлювати інформацію про те, Хто? Що? Де? Як? Коли? Для чого? (Квінтіліан Марк Фабій – римський оратор і теоретик ораторського мистецтва, котрий розробив курс античної риторики)». На заняттях не слід розглядати більш як 3-4 доповіді.

Обговорення доповідей має проходити жваво. Для цього вчитель заздалегідь готує навідні питання та алгоритми обговорення. Наприклад, обговорення можна побудувати за таким зразком:

1. На яку тему була доповідь?

2. Про що ви дізналися?

3.Які засоби навчання були використані доповідачем?

4. Чи були допущені помилки? (Аналіз допущених помилок та їх виправлення).

5. Які доповнення є у вас?

З метою економії навчального часу зразок побудови обговорення вивішується на дошку.

Оцінювання навчальних досягнень учнів.

Оцінка відіграє не останню роль. Учитель попередньо повідомляє учнів, що оцінки виставляються лише достатнього та високого рівня. У разі невдалого виступу робота учня не оцінюється.

Відтак, застосування семінарських занять у загальноосвітній школі на уроках сприяє формуванню навичок самоосвіти, зростанню активності учнів на уроці, підвищенню рівня навчальних досягнень, формуванню позитивної мотивації до предмета.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Покась Л.А. Методичні особливості проведення семінарських занять з фізичної географії в умовах групового навчання учнів // Рідна школа. – 2005. – №6.

2. Римаренко В.Є. Семінарські заняття в школі. – К: Рад. шк., 1981. – 124с.