Рольова гра "Незвичайні зустрічі у чайному будиночку"

 

РОЛЬОВА ГРА

                          «НЕЗВИЧАЙНІ ЗУСТРІЧІ У ЧАЙНОМУ БУДИНОЧКУ»

Мета (формувати компетентності):

• ключові: (спілкування державною мовою: уміння висловлювати власну думку; уміння навчатися впродовж життя: уміння сприймати й аналізувати інформацію, визначати головне; загальнокультурні:  естетичний смак, культуру мовлення й культуру поведінки; соціальні та громадянські: уміння співпрацювати з однокласниками й учителем; усвідомлення своєї приналежності до певного соціально-культурного середовища;
• предметні: (поглибленні знання про японську чайну церемонію, любов до мистецтва, оцінювати естетичні явища, інтерес та бажання досягти найкращих результатів);
• міжпредметні: (здатність орієнтуватись в різних сферах життєдіяльності під час опанування різних видів мистецтв).

Обладнання: 

•      матеріали для виготовлення ікебани, виставка японської кольорової ксилографії; в центрі класу - мати, застелені покривалом, чайний посуд; гірлянди японських ліхтариків.

ХІД РОЛЬОВОЇ ГРИ

Учитель. Японія - країна світанкового сонця - з давніх-давен оповита серпанком загадковості. Японська культура, традиції суттєво відрізняються від європейських, вражають гармонійним злиттям людини з природою.

Сьогодні ми познайомимося з культурою Японії, завітавши до родини викладача японської поезії Цурукаві Масіма. Дозвольте Вас познайомити з членами цієї родини:       

 Цурукава Масіма - батько,

 Комако Масіма - його дружина,

 Мідзогуті Масіма - його син,

 Фуміко і Юкіко - його доньки.

Сцена перша

Учитель. Кожна заможна японська родина, яка має свій власний дім, у своєму садку будує маленький будиночок для чайної церемонії. У ньому відпочивають, приймають гостей.

Цурукава Масіма готується до церемонії чаювання. Його дружина засвітила ліхтарики і принесла декілька горщиків із декоративними деревами .

Комако Масіма. Я прикрасила наш чайний будиночок бонсаєм. Японське слово «бонсай» найчастіше перекладають як «дерево в горщику». Бонсай - це мініатюрне дерево у спеціальному горщику, яке формують протягом усього його життя. Щоб дерево набуло мініатюрних форм, кожен рік підрізають його коріння і його крону. Жити таке деревце в горщику може століттями, і ми, японці, передаємо його із покоління в покоління як живий спогад про рідних людей.

Для бонсаю підходять такі дерева, як сосна, береза, дуб, клен, липа.

Фуміко. Японці - найкращі квіткарі в світі. Це ми придумали складання композицій із квітів, що називається ікебаною. Слово ікебана не перекладається з японської. Ікебану японці не продають і не дарують, її виготовляють для себе, щоб прикрасити своє житло. Для виготовлення ікебани використовують гілочки сосни, сливи, сакури (японської вишні), різні квіти. Ікебана повинна мати три лінії. Найвища - це небо, найнижча - це земля, середня - людина.

Моя ікебана називається «життя». Найнижча лінія – це квітка – біла лілея. Вона символізує початок життя – юність. Білий колір – чистота почуттів. Гілочка з густим яскравим зеленим листям – це середина життя, коли людина сповнена життєвої енергії. Найвища лінія – це гола гілочка, яка сягає неба. Це старість. Вона непоказна. Але старість – це й мудрість, тому ця гілочка найвища.

 Учитель. Уже готовий до чайної церемонії хазяїн Цурукава Масіма. Чайна церемонія - це давній звичай, доведений японцями до рівня високого мистецтва. Чайний обряд служить для того, щоб людина подумала про життя, очистила душу від буденності. Давайте послухаємо, що на це скаже Цурукава Масіма.

Цурукава Масіма. Для чайної церемонії я взяв керамічні предмети. Вони дуже красиві. І довше зберігають тепло напою. В японських родинах предмети для чайного обряду передаються із покоління в покоління. Іноді кера­мічні чашки мають 200-300 років.

Чай - напій, приємний на смак і добре вгамовує спрагу. Крім того, він має тонізуючі властивості, підтримує енергію людини, освіжаюче діє при втомі. Щоб одержати смачний ароматний чай, треба вміло його заварити. Фарфоровий чайник треба ополоснути киплячою водою, потім витерти чистим рушником, щоб чайник був сухим.

Кип’яток наливають спочатку на 2/3 об’єму, а потім через 5 хвилин доливають. Щоб аромат чаю не вивітрився, носик закривають тампоном, а чайник накривають рушни­ком. Поки чай заварюється, скажу, що чайний обряд має чотири правила.

Перше правило: «Гармонія і краса».

  Створюючи красу, людина вдосконалює себе і навко­лишній світ.

Друге правило: «Чемність».

Вона передбачає щирість стосунків між людьми. Чайний дім - це дім миру та спокою, сюди немає доступу людям із поганими почуттями.

Третє правило: «Чистота».

Вона повинна бути абсолютною, починаючи від думок до чайних предметів.

Четверте правило: «Тиша та спокій».

Вони необхідні для сердечної бесіди.

Чай заварився. Доливаємо кип’яток. А ось і гості при­йшли.

Заходьте, будь ласка.

Всі члени родини встають, гості роззуваються, говорять: «Добрий день, сенсей Масіма». Сідають.

Сцена друга.

Гості

Масіма. Дорогі друзі, знайомтесь. Це український школяр Петро Кравченко. Вчиться дуже добре. За це його нагородили путівкою до Японії.

Кравченко Петро. Сенсей Масіма! Я привіз Вам щирі вітання з України і оцей подарунок. (Розгортає подарунок. Там два чайники з українським орнаментом.: великий і малий).

Масіма. Спасибі за цей гарний подарунок. Дозволь­те, Петре, я познайомлю Вас зі своєю родиною і друзя­ми. Маті Тавара - молода, але талановита поетеса. Йоко Сіамура  - співачка, лауреат конкурсу «Чіо-Чіо-Сан» цьо­го року. Куросава Дзендзіро - скульптор. Ямада Кендзі -  художник. Моя родина: Комако - дружина, Фуміко і Юкіко - мої доньки, Мідзогуті - син.

Мідзогуті. Шановний Петре! Я виготовив для Вас гірлянду орігамі. Орігамі – це традиційне японське рукоділля: з квадратного аркушу паперу шляхом простого складання виготовляють фігурки різних тварин і птахів.

Я приготував орігамі із журавлів, бо для нас, японців, журавлі – це символ чистоти почуттів і щастя.

Художник Ямада Кендзі. У нас, в Японії, дуже поширена кольорова ксилографія (гравюра). Техніка її була запозичена з Китаю.

У веселі квартали приходили не тільки, щоб відпочити в чайних будиночках, господиням яких були притаманні не тільки краса, а й освіченість і вишуканість смаку та манер. Але ще й для того, щоб подивитись вистави театру Кабука, чи в комерційних справах. Зрозуміло, що на картинах цього жанру частіше зображували красунь із чайних будиночків.

Скульптор Куросава Дзендзіро. Я хочу по­дарувати нашому гостю предмет малої скульптури - нецке. Назва цієї скульптури вказує на утилітарне призначення (не - корінь, цуке - закріпити). В японському національно­му одязі немає кишень, речі японці носили на поясі. За допо­могою нецке на поясі закріпляли кисет з тютюном, гаманці, зв’язки ключів, парфуми, ліки. Ось чому ця скульптура має маленький отвір, через який пропускали шнур. В різні періоди нашої історії купцям та ремісникам заборонялося мати предмети розкоші: дорогі солодощі, розкішний одяг, прикраси із дорогоцінних металів, дорогі іграшки, тому вони свій смак, своє відношення до моди виявляли через нецке. Цей вид мистецтва бурхливо розвивався в XVII-XIX ст. Матеріали, з яких виготовляли нецке, різноманітні: дерево, слонова кістка, роги оленя, буйвола, носорога, інших тварин. Використовували і такі матеріали: залізо, порцеляну, бамбук, скло, бурштин, корал, черепаху. Нецке із слонової кістки мало лікувальні властивості. Наприклад, для того щоб витяг­ти скалку, з нецке зішкрібають порошок і роблять з нього припарку.

Масіма. Для вас, європейців, Петре, мистецтво та традиції Японії це щось загадкове. Я маю надію, що наш гість, коли приїде на свою Батьківщину, всім, хто небайдужий, розкаже про красу Японії.