Романтизм у Німеччині. Ернст Теодор Амадей Гофман як представник гротескної течії романтизму

—  Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск — найвищий ступінь комічного. Особливо яскраво виявляються сатиричні форми гротеску.

—  За допомогою гротеску митець створює специфічний «гротескний» світ, аномальний і дивний світ, в якому реальне та нереальне несподівано постають в органічній єдності.

Етапи розвитку німецького романтизму Романтизм у Німеччині пройшов 3 етапи:

—  1 етап — ранній: кінець ХVІІІ — початок ХІХ ст., складалася естетична основа німецького романтизму в колі молодих талантів. Вони створили образ власного романтичного героя. Він обов’язково наділений творчим талантом: поет, музикант, художник, який силою своєї фантазії перетворював світ, що лише віддалено нагадував реальність.

Міф, казка, легенда, переказ складали ґрунт мистецтва ранніх романтиків.

2                       етап — народно-фольклорний романтизм: початок ХІХ ст. Романтики присвятили себе вивченню і збиранню німецького фольклору.

До їхнього кола входили відомі вам збирачі німецьких казок брати Якоб і Вільгельм Грімм.

3                       етап — пізній романтизм: до середини ХІХ ст. Центр романтичного руху перейшов до столиці Пруссії — Берліна. З Берліном пов’язаний плідний період у творчості Ернста Теодора Амадея Гофмана, тут же вийшла перша поетична книжка Генріха Гейне.

В одному з цих будинків 24 січня 1776 року в Кенігсберзі народився Е.Т.А.Гофман

В     сім’ї  адвоката     Кристофа Людвіга Гофмана     це був третій син. Але діти не змогли зміцнити сім’ю і в 1779   році  шлюб  розпався.   Батьки поділили     дітей  між   собою    і роз’їхалися.

Трирічний Ернест залишився з матір’ю,    яка    переїхала  до  батьків. Вона весь   час     хворіла,  тому вихованням сина не займалася. Гофман ріс майже сиротою. Там він прожив близько 20 років.

Восени 1782 року у віці    6,5 років     Ернест Гофман був прийнятий в Бургсшуле. На той час загальна кількість учнів була     близько 100,   їх навчали 3-4 вчителів.

У 12 років хлопчик вільно    грав     на органі, скрипці, арфі і гітарі.

У 1792 році Гофман закінчує школу. Він не може визначитися: стати йому художником чи музикантом?

Але  сім’я переконує його в необхідності юридичної освіти. В 16 років Гофман вступив на юридичний факультет кенігсберзького університету Альбертина.

Ернест відмінно навчається, це при тому, що він одночасно створює музику, малює, пише, багато читає, дає уроки музики.

27 липня 1795 року Гофман здає перший     екзамен   по юриспруденції, успішно    закінчує  університет  і     стає судовим слідчим при кенігсберзькому окружному управлінні.

Вдень   він добросовісний німецький працівник, ночі і вихідні він присвячує  улюбленим  музичним, художнім, літературним інтересам.

Цей розлад     в    потребах душі   і матеріальна   необхідність в    надійній роботі юриста стане трагедією в житті Гофмана і знайде відображення в його творах.

1796 рік—служба в Глогау, 1797 рік—другий державний екзамен і перевід в Берлін. Там він відвідує концерти, театри, музеї, спілки художників, пише коротку оперу. Світ мистецтва не завадив кар’єрі—1800 року блискуче здає третій юридичний державний екзамен і його призначають в древнє польське місто Познань.

В 1801 році драма Гофмана  «Жарт, хитрість і помста» зіграна на сцені театру

м.Познань.  Гофман щасливий—збулась його мрія. Але доля нанесла йому удар—в театрі під час пожежі згоріла партитура, з якої не знято було копії.

Гофман в глибокій депресії. Він знаходить втіху в нічному житті: п’є до галюцинацій, поки з кутків не з’являються химери і духи, а він слухає їх таємний страшний діалог. Так він тікав від реальності.

Але в цей рік він знайомиться з польською дворянкою Марією Михаліною Тшциньською,      милою блакитноокою дівчиною.

1802     року     Гофман      обвінчався з нею. Для цього йому довелося прийняти католицтво( раніше був протестантом) .

Все життя Миша ( так він ласкаво називав     її     )      буде      допомагати      йому— просто, неромантично, і завжди прощати своєму талановитому  Ернсту його пригоди, і не покине його навіть в самий тяжкий час.

Вона буде прекрасною господинею і      вірною супутницею     життя. Гофман прожив     з     нею      20   років.   Завдяки      її підтримці він отримав стабільність, хоча вона      і      не   змогла повністю    заспокоїти демонів свого чоловіка і відволікти його від алкогольної залежності

Новим поворотом долі став карнавал  1802      року,    на   якому поширювалися  карикатури      на впливових осіб місцевої пруської знаті,   в     яких     майстерно підкреслювалися     характерні смішні риси.

Всі    веселилися,      поки карикатури не потрапили до рук тих      самих   осіб:  генерал-майора, осіб    дворянського   стану.  Досить швидко вияснили, що майстерно намалював   карикатури      молодий чиновник Гофманом.

Замість  переводу    до Берліна  Гофмана    відправили до Плоцька.     Уже  підписаний документ  про отримання

Гофманом наукового ступеня.

Після     Плоцька     Гофмана переводять до Варшави. Тут він досягає популярності: ставляться його опери, він  диригує      власними   творами, проектує  сценічні      декорації, опубліковано фортепіанну сонату.

Гофман починає думати, щоб залишити ненависну юриспруденцію і заробляти на життя музикою. Але все змінилося. 1806 року Варшаву зайняли війська Наполеона.

Всіх  пруських    чиновників поставили   перед   вибором:    або присягнути на вірність французам, або залишити Варшаву протягом 8 діб.

Під час переїзду перекинулась поштова карета  і      загинула    донька Цецілія, якій було лише рік. Михалина отримала серйозну травму голови.

1807   рік. Гофман в Берліні, прагне повністю зайнятися мистецтвом. Все без успіху: ніхто не цікавиться його творами, викладанням музики, диригуванням. Це були роки повного відчаю.

1808   рік. Гофману запропонована посада капельмейстера театру в Бамберзі.

Під час перебування в Бамберзі (з 1808 по 1813) Гофман — диригент в театрі, поет, що пише вірші на замовлення, композитор, що пише «для урочистих випадків», робітник сцени, викладач музики і нарешті письменник. Але заробіток мізерний.

Перебування Гофмана у Бамберзі було ознаменоване й зустріччю з Юлією Марк, до котрої він пережив велике і сильне почуття.

Захоплення Юлією Марк принесло більше страждань, аніж радості. Як тільки почуття капельмейстера до своєї учениці стали відомі у добропристойному бюргерському сімействі, батьки Юлії поспіхом видали дочку заміж

—  Гофман покинув Бамберг і поїхав спочатку в Дрезден, потім в Лейпціг, ледве не був вбитий бомбою під час однієї з останніх наполеонівських битв і нарешті… була написана казка «Золотий горщик»

—  Підхльоснувши свої нерви вином, Гофман серед ночі приходив додому й сідав писати. Жахи, створювані його уявою, іноді наводили страх на нього самого. Тоді він будив дружину, яка сідала коло його письмового столу з панчохою, яку плела, а в певну годину, якщо це був робочий день, письменник уже сидів у суді і ретельно працював

Значні за обсягом твори Гофмана виходять один за одним у такому порядку:

"Чортовий еліксир" (1816); романи та новели для збірки "Нічні оповідання" (1817);

"Дивні страждання одного директора театру"(1819);

"Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер"(1819);

"Серапіонові брати"(1819);

"Життєві погляди кота Мурра" (1820);

"Принцеса Брамбілла"(1821);

"Мейстер Фло, казка в сімох пригодах двох друзів" (1822).

У 1819 році хвороба знову наздоганяє його, і він з дружиною їде на лікування в Селезію. У цей час влада вирішила поквитатися з письменником-сатириком, який вже перебував у важкому стані.

Прикутий до ліжка, він продовжував диктувати свої оповідання. У сорок сім років сили Гофмана були остаточно вичерпані. У нього розвинулося щось подібне до туберкульозу спинного мозку. Він помер 26 червня 1822 року.