Розробка уроку на тему "Трагічне кохання Маргарити і Фауста, Катерини і москаля ( трагедія Й. Гете "Фауст" та поема Т. Шевченка "Катерина")

ТЕМА.                   «Я гарною була,  і в тім причина смерті…»

Трагічне кохання Фауста і Маргарити, Катерини та москаля

        (трагедія Й. В. Гете «Фауст», поема Т. Г. Шевченка «Катерина»)

МЕТА: формування предметних компетентностей:  застосовуючи компаративний аналіз, порівняти жіночі образи творів Й. Гете «Фауст» та  Т. Шевченка «Катерина», розкрити трагічність конфлікту «Фауст – Маргарита»,  «Катерина - москаль», дослідити причини трагедії героїнь, проаналізувати з позиції сучасного суспільства дві протилежні світоглядні думки; розвивати творчі й логічні здібності учнів, вміння представляти свої напрацювання, аргументувати власну позицію щодо проблеми щастя людини та її реалізації у світі, критично оцінювати порушені у творі проблеми,  формувати навички виразного читання, групової роботи; виховувати почуття внутрішньої свободи, щирості, відповідальності за власні вчинки (слайд 2).                    

ОБЛАДНАННЯ: портрети Й. Гете та Т. Шевченка, музичний супровід «Самотній пастух», репродукції літографій Е. Делакруа до трагедії «Фауст» і                           Т. Шевченка до поеми «Катерина», мультимедійна презентація на тему: «Кохання – не прокляття, а хрест…», схема, таблички з написами «психологи», «соціологи», «моралізатори», виставка книг «У коханні, як у бою, у кожного своя доля» (Т. Драйзер), костюми та реквізити.

ТИП УРОКУ: бінарний урок.                         

                                                           Епіграф:   Як не любов, то що це бути може?

                                                                             А як любов, то що таке вона?

                                                                                                      Франческо Петрарка  

   І. Актуалізація опорних знань

   Слово вчителя. (Тихо лине мелодія «Самотній пастух».)  Німецький поет ХІХ ст. Генріх Гайне писав: «Ангели називають це небесною утіхою, чорти – пекельною мукою, люди – коханням». А відомий італійський поет епохи Відродження Франческо Петрарка запитує: «Як не любов, то що це бути може?»

 ( Артистичне  читання напам’ять учнем сонета № 132 Франческо Петрарки).

 Запитання до учнів:

• Яка головна думка цієї поезії? (Тема кохання).
• Яке воно, кохання, за Петраркою? (Муки, добро, зло, скорбота нищівна, солодощі…)
• А, може, хтось дасть визначення поняттю «кохання»?

Глосарій. Великий тлумачний словник сучасної української мови за редакцією   В. Т. Бусла подає таке визначення:  ( слайд 3 ).

 Кохання -  почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі.

Покритка – дівчина, що народила позашлюбну дитину.

Москаль – офіцер царської армії.

 Творча робота.  За допомогою « гронування» складемо схему ознак кохання.

                     ніжне                                                                           задушевне почуття

                                                 ЯЯя=    

               взаємне                                                                                райське блаженство

                                                                                             трагічне      

                     щире

                                                                                          солодке                                                                                        зрадливе                            пристрасне 

                              чаруюче      вірне          нерозділене

   Висновок: Яких ознак більше у коханні: позитивних чи негативних? Значить, кохання, за Петраркою, - це добро. А що скажуть інші письменники?

 Інтелектуальна гра «Знайди пару»  (слайд 4). Завдання – знайти пару, назвати твір та автора.

             Ярославна - ?        князь Ігор, «Слово о полку Ігоревім»

             Джульєтта - ?        Ромео, В. Шекспір «Ромео і Джульєтта»

             Ровена - ?              Айвенго, В. Скотт «Айвенго»

             Катерина - ?          москаль, Т. Шевченко «Катерина»

             Маргарита -          Фауст, Й. Гете «Фауст»

 Слово учителя. Тема кохання не нова в літературі. Багато створено віршів, пісень, написано оповідань, романів, намальовано творів мистецтва, створено музики (Вчитель указує на виставку книг під назвою: «У коханні, як у бою, у кожного своя доля» та ілюстрації до цієї теми).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

    Сьогодні ми перегорнемо ще одну сторінку  класичної літератури, спробуємо через компаративний аналіз дослідити причини трагічного кохання героїнь творів українського письменника Т. Шевченка поема  «Катерина» та німецького поета Й. Гете трагедія «Фауст», розв’язати проблемне питання: «Чи можна почуття Катерини та москаля, Маргарити та Фауста назвати «справжнім коханням?». Епіграфом до уроку будуть відомі вам слова Ф. Петрарки. В аудиторії працюють творчі групи: «соціологи», «психологи», «моралісти».

На листочках, які лежать перед вами, напишіть: «Чого ви очікуєте від уроку?»

   ІІІ. Вивчення нового матеріалу

На попередніх уроках ми уже ознайомилися з героями трагедії «Фауст». Давайте згадаємо їх. ( Фауст, Мефістофель, Бог, архангели, Директор театру, поет, комічний актор тощо). Сьогодні ознайомимося ще з одним персонажем –  це жінка – звати її …  Маргарита або Гретхен. Пригадаємо першу зустріч Фауста з Маргаритою.

Інсценований уривок із трагедії Й. Гете «Фауст» (слайд 5).

(Фауст стоїть серед вулиці. Повз нього проходить Маргарита)

      Фауст.   Гарна панно! Не відмовте в честі,

                      Дозвольте вас додому провести. (Бере за руку).

     Маргарита. Не панна я, й не гарна я,

                           Додому втраплю і сама.

                           ( Випручується і йде).

    Фауст.   Їй-Богу, чарівне дитя!

                    Таких не бачив за все життя.

                    Цнотлива, скромна – ангел кругом,

                    І трохи з перцем заразом.

                   Корали уст, рум’янець щік –

                   Я не забуду їх повік!

                   Очиці опустила вниз –

                  Аж серце пройняла наскрізь.

                  А як відрізала мені…

                  Я в неї просто в полоні.

( Через деякий час Маргарита знову проходить вулицею, де прогулюється Фауст.  Він вітається з Маргаритою, та відповідає. Фауст іде за дівчиною.)

Фауст.   То ти мене впізнала враз,

               Як тільки ми зустрілися  цей раз.

Маргарита.   Ви ж бачили, як очі я спустила?

Фауст.    І ти мені зухвальство те простила,

                 Що я тебе так зачепив,

                 Коли на вулиці зустрів?

Маргарита.   Мене тоді аж кинуло у кров,

                        Бо зроду я ще не ходила в славі;

                        Я думала: невже в моїй поставі

                        Нечемне щось, нахабне він знайшов,

                        Що він до мене прямо так підходить

                        І жарти, мов із дівкою, заводить!

                        Признаюся,  щось у мені в той час

                       Озвалось в вашу користь мимовільно;

                       Я гнівалась сама на себе сильно,

                       Що гнівалась не дуже я на вас.

Фауст.    Серденько! (Бере за руки).

Маргарита.   Геть те лиш! (Виривається. Зірвала квітку і обриває пелюстки.)

Фауст.   Це що? Вінок плести?

Маргарита.   Ні, гра така.

Фауст. (Сміється). Яка?

Маргарита.  Вам все на сміх звести. (Обриває пелюстки і щось шепоче).

Фауст.  Що шепчеш ти?

Маргарита.   (півголосом) Любить – не любить…

Фауст.   О дивний ангел красоти!

Маргарита.   ( ворожить далі)  Любить – не любить, любить – не любить…

                        ( Зриваючи останню пелюстку, по-дитячому радіючи) Любить!

Фауст.   Так, дитино! І це слово квітки

                Хай буде словом Бога. Любить!

                Ти знаєш, що це значить? Любить!

                              (Схопив її  за обидві руки).

Маргарита.   Я так боюсь…

Фауст.   О не лякайсь! Нехай мій зір,  

                Хай потиск рук тобі те скаже,     

                 Що словом не сказать. (Маргарита стискає його руки, потім випручується і тікає. Він хвилю стоїть у задумі, потім спішить за нею).

Запитання.

- Де відбулася перша зустріч Фауста з Маргаритою?

- Якою в цій сцені постала Маргарита і яким Фауст?

- Що насторожило Маргариту, коли Фауст звернувся до неї? (Назвав просту міщанку панею, як називали вельможних дам та ще й на вулиці).

- Яке враження справила Маргарита на Фауста і Фауст на Маргариту? (Знайдіть цитати)

               Фауст                                                                Маргарита

   Ах, свята невинність, простота, -                       Що б я дала, щоб хто сказав,

   Ніяк собі ціни не пізнають.                                 Який то пан мене займав!

   Сумирність, лагідність –                                     Такий у нього пишний вид,

  Що краще є в природі?                                         Одразу знать вельможний рід -

                                                                                  Це мов написано на чолі,

                                                                                  А то б не давав собі так волі.

- А яке враження Маргарита та Фауст справили на вас?

 Творча робота. Випереджальне домашнє завдання (робота в групах): скласти сенкан (нагадують учні, що таке сенкан), який характеризував би кожного із головних героїв творів, зачитати сенкани про Маргариту та Фауста.

       Маргарита                                                                          Фауст

Романтична, наївна                                                    Розумний,  передбачливий                          

Закохується, довіряє, розплачується за гріхи.        Шукає, мислить, кохає.

Віддається пристрасному почуттю.                        Вболіває за долю Маргарити.

Врятована Гретхен.                                                                        Учений.

  – Як розвиваються події після першої зустрічі?

( Маргарита закохується у Фауста, ходить на побачення у садочок,  розповідає йому про своє життя).

• Що ж він дізнався із її розповіді і що повідомив йому Мефістофель про Маргариту?

(Маргарита зізнається Фаусту: «Душею вся твоя, коханий мій!»)

• Чи такі ж пристрасті переживає і Катерина, героїня однойменної поеми                  Т. Шевченка? (слайд 6)

Учні віднаходять та зачитують цитати із поеми Шевченка.

Полюбила москалика 

Як знало серденько

Полюбила молодого,

 В садочок ходила,

Поки себе, свою долю

 Там занапастила.

    Як у Маргарити, так і у Катерини побачення проходять у садочку. Цей фольклорний образ, який часто зустрічається в українських народних піснях, пов'язаний з дівоцтвом, з дівочими переживаннями, з побаченнями. У поемі садочок буде згадуватися декілька разів. Сюди вона ходитиме уже покриткою, з сином на руках, і спогади про минуле завдаватимуть гострої муки, сюди прийде, коли виженуть батьки, щоб узяти грудочку землі.

• Що переживає Катерина від зустрічі з москалем?

Цитата. Кличе мати вечеряти,

А донька не чує;

                    Де жартує з москаликом,

                 Там і заночує.

                 Не дві ночі карі очі

                Любо цілувала…

- Яке перше враження у вас від знайомства з Катериною та її коханим?

Творчі роботи:  сенкан про Катерину та москаля.

     Катерина                                                            Москаль

Чорнобрива, гарна                                           Молодий, препоганий

Кохає, блудить, гине                                      Обіцяє, обманює, відштовхує

Розчаровується у вірності москаля               Нівечить життя Катерини

    Покритка.                                                            Зрадник.

– Для більшої виразності передачі почуттів своєї героїні Й. Гете  вводить  народну пісню. (Слайд 7)  (Зачитують учні цитати.)

   Маргарита                                                              

Я виглядаю                                                           

Його в вікно,                                                        

Я дожидаю                                                           

Його давно.                                                          

Ой коли б прийшов,                                            

Хорош, ласкав,                                                     

Пройняв очима, Словом заграв,                         

Посмішкою зачарував,                                        

Потиснув руку, поцілував!                                 

На серці жаль, Мій спокій зник                         

І вже не вернеться Повік, повік…

До нього рветься душа моя,

Його обняти жадаю я,

І цілувати, і любо мліть,

В його цілунках і смерть зустріть.

• Як перегукуються слова простої народної пісні Гретхен з почуттями Шевченкової Катерини? (слайд 8)

     Катерина

Візьме відра опівночі

Піде за водою,

Щоб вороги не бачили,

Прийде до криниці,

Стане собі під калину,

Заспіває Гриця,

Виспівує, вимовляє,

Аж калина плаче.

Вернулася – і раденька,

Що ніхто не бачив.

• Яким пафосом пронизані рядки обох митців?

* Таємне кохання Маргарити до Фауста, Катерини до москаля колись стає явним.

•       Яким було ставлення суспільства у давні часи в Німеччині та в Україні до жінки, яка порушила норми моралі? (слайд 9)

Виступ соціологів з власним дослідженням.

   Про безправність жінки говорить її належність до трьох К: кірхе (церква), кіндер (дитина), кюхе (кухня). Суворі закони моралі середньовічної Німеччини жорстоко карали позашлюбне народження дитини. Таку жінку відлучали від церкви і проклинали, а потім страчували.                                                  

     Не менш суворі закони існували і щодо позашлюбного народження дитини в Україні. Таку дівчину називали покриткою. Їй дьогтем мазали ворота. А батьки, щоб уникнути пересудів, виганяли з дому, якщо це була навіть єдина донька  у сім’ї.

•       Як це відтворено у Й. Гете та Т. Шевченка?

Учні.  - Гретхен уперше усвідомлює свій гріх, коли, зустрівшись біля колодязя з подругою Лізхен, яка зі злорадством розповіла про Варвару - красуню, що кохалася та завагітніла, а юнак утік. Гретхен не тільки співчуває, але й усвідомлює, якою вона була несправедливою, коли засуджувала покриток.

Гретхен.  Він, певне,  жениться на ній.

Лізхен.  Нема дурних! Та він же зух -

               Ще знайде сто таких красух;

               Уже відкинувсь.

               А хоч би славу і покрив,

               То хлопці зірвуть з неї вінця.

              А ми їй – січки під ворітця.

     Фауст, освідчуючись Маргариті у коханні, був переконаний, що їхнє щастя безкінечне, а блаженство вічне, та він помилився. Любов до дівчини не вдовольнила його жаги пізнання. Дедалі частіше в його репліках звучить розчарування.

  У цей момент автор виводить на сцену нову дійову особу – брата Маргарити – Валентина.

    - Які почуття переповнюють Валентина, коли дізнається про вчинок своєї сестри, якою він колись пишався?

   - Як ви гадаєте, у чому причина страждань цього героя?

(Побудова логічно завершеної розповіді учнів).

   Валентин страждає від свого безсилля перед поголосом, котрий засудив любов сестри до Фауста. Якщо раніше він міг пишатися Маргаритою, то тепер соромиться її. Прийшовши на побачення до коханої, Фауст смертельно ранить Валентина у поєдинку. Помираючи, юнак провіщає сестрі трагічну долю: грішницю чекає загальна зневага. Гете дуже майстерно, лише кількома словами передає зміну у самооцінці Маргарити. Якщо спершу, відповідаючи на докір брата, вона каже:  «О Господи! Мій брате…», то після його монологу звучить: «Пекельні муки! Брате мій!..» Ці слова співзвучні середньовічному повір’ю, що праведники у відчаї звертаються до Бога, а грішники – до сатани. Таким чином, героїня визнає свій гріх. Це підтверджує сцена у соборі, де знесилена муками, вона непритомніє. Урешті-решт Маргарита опиняється у в’язниці.

• А як поставилися до Катерини односельці та батьки? (Знайдіть цитату, зачитайте та прокоментуйте).

А жіночки лихо дзвонять,

Матері глузують,

Що москалі вертаються

Та в неї ночують;

« В тебя дочка чорнобрива,

Та ще й не єдина,

А муштрує у запічку

Московського сина.

Чорнобривого придбала…

Мабуть, сама вчила…»

Бодай же вас цокотухи,

Та злидні побили,

Як ту матір, що вам на сміх

Сина породила.

  Катерина настільки захоплена своїми почуттями, що не звертає уваги на ту славу. Вона твердо вірить, що москаль повернеться. Але людський поговір безжальний, і поет намагається пояснити, чому батьки вирішують вигнати єдину дочку з дому. У них дуже розвинене почуття честі, людської гідності, вони шанують звичаї, що не в змозі витримати людський поговір.

- Яка доля чекає батьків?

   Осиротіли батьки з вини Катерини, сходять передчасно в могилу, бо такої ганьби вони не могли пережити. З гіркотою вимовила мати: «Оддячила!» Обпекли серце Катерини гіркі слова батька: «Нехай тебе Бог прощає та добрії люде; молись Богу та йди собі мені легше буде».  

Усне малювання

Змалюйте останню зустріч Фауста і Маргарити. (слайд 10).

• Де відбувається остання зустріч Фауста і Маргарити?
• З якою метою прийшов до неї Фауст?
• Чому Фауст здається їй катом? Яке це має символічне значення?
• У яких словах Маргарити розкривається вся глибина її трагедії?

                  Нема мені надії на цім світі –

               Впіймають скрізь, куди б я не втекла!

               Ой тяжко – важко ходить попід тинням,

               А ще до того з нечистим сумлінням…

               Ой тяжко – важко в чужині блукати

               І щогодини ждать розплати!                                                                    

   В останні години свого короткого життя Маргарита звертається до верховних сил:  «Боже, зжалься над рабою твоєю!»

   Мефістофель, радіючи, промовляє: «Вона рокована!», але голос з неба: «Врятована!»

- Чому грішна Маргарита   «Врятована!»?

   Маргарита – жертва злої долі, Мефістофеля й жорстоких звичаїв бюргерської моралі. Вона відмовляється втекти із в’язниці разом із Фаустом, бо каючись, розуміє, що не можна втекти від себе і не можна жити з тягарем у душі. Бажання зазнати за свої гріхи пекельних мук – це початок духовного очищення грішниці.

   І суспільство, і Мефістофель однаково вважають, що гріхи Маргарити не можуть бути виправдані. А Бог має на це свій погляд: грішниця, яка щиро покаялася, заслуговує не тільки прощення, а й виправдання.

Інсценування епізоду «Остання зустріч Катерини з москалем» (слайд11). 

- Якою була остання зустріч Катерини з офіцером? Можливо, вона була щасливішою, ніж у Маргарити?

Катерина. ( Звертаючись до москаля)

                     Любий мій Іване!

                     Серце моє коханеє!

                     Де ти так барився?

( Офіцер відвертається від неї)

Чого ж утікаєш?

Хіба забув Катерину?

Хіба не пізнаєш?

Подивися, мій голубе,

Подивись на мене:

                                                  Я Катруся твоя люба.

   Нащо рвеш стремена?

Постривай же, мій голубе!

Дивись – я не плачу.

Ти не пізнав мене, Йване?

Серце, подивися,

Їй же Богу, я Катруся!

Москаль.    Дура, отвяжися!

Возьмите прочь безумную!

 Катерина.    Боже мій! Іване!

І ти мене покидаєш?

А ти ж присягався!

Москаль.    Возьмите прочь! Что ж вы стали?

Катерина.   Кого? Мене взяти?

За що ж, скажи, мій голубе?

Кому хоч оддати

Свою Катрю, що до тебе

В садочок ходила,

Свою Катрю, що для тебе

Сина породила?

Мій батечку, мій братику!

Хоч ти не цурайся!

Наймичкою тобі стану…

З другою кохайся…

З цілим світом… Я забуду,

Що колись кохалась,

Що од тебе сина мала,

Покриткою стала…

Покриткою…який сором!

І за що я гину!

- Які почуття переповнюють Катерину, коли вона нарешті після довгих поневірянь зустрілася з коханим? ( Спочатку говорить ніжно, ніби не покритка, а кохана дружина.)

- Чому Катерина згодна на приниження?    (Думає про сина.)  

         Катерина промовляє: «Любий мій Іване! Серце моє коханеє! Де ти так барився?»

 Боса і роздягнута, з любов’ю і надією, так і полетіла вона на шлях. У ту щасливу мить молода жінка бачила тільки його, єдиного, забула про всі страждання і муки, яких зазнала через нього. Катерина в ніжних словах ніби випромінювала всю силу і жагу свого нерозтраченого кохання. Але коли вона дізнається, що офіцер утік, вдаючи, що не пізнав її, не захотів навіть глянути на сина, у молодій жінці щось надломилося, і на грані божевілля, покинувши свою дитину, Катерина втопилась у ставку:

                       Прийми, Боже, мою душу,

                       А ти – моє тіло!

                       Чорнобрива Катерина

                       Найшла, що шукала.

                       Дунув вітер понад ставом –

                                І сліду не стало.

Для Катерини не існує життя в соромі. За все в житті треба платити. Катерина за хвилини щастя поплатилася зруйнованими долями батьків, сина, власною.

- Свідомим чи не свідомим, на вашу думку, було рішення Катерини про самогубство?

- Чи засуджує автор героїню?

Т. Г. Шевченко стверджує, що Катерина завинила. Але карати і милувати її має право лише Всевишній. Тому й ім'я її означає в перекладі з грецької – чиста, непорочна, свята (великомучениця).

 У поемі автор порушує низку проблем, але загальнолюдською є проблема дівочої честі, відповідальності за материнство.

IV. Висновок

 Учитель.     Отаке – то на сім світі

                       Роблять людям люде!

                       Того в’яжуть, того ріжуть,

                       Той сам себе губить….                           

     -  Які ж причини трагічного кохання молодих жінок? (слайд 12)

     -  Хто винен у смерті обох героїнь?

            ( Висловлюються думки соціологи, психологи, моралізатори)

- Як ви оцінюєте поведінку Фауста і москаля по відношенню до жінок?

- Чи можна назвати кохання Маргарити та Фауста, Катерини та москаля справжнім?

- Як ставиться сучасне суспільство до подібних вчинків? Чи засуджує таке кохання?

- Як почували б себе Маргарита та Катерина в сучасному суспільстві?

- Який урок повинен винести кожний із цієї історії?

- Які поради ви дали б обом дівчатам?

   Інший час породжує іншу мораль, інші погляди на жінку. Вона не власність чоловіка, а вільна, незалежна особистість, яка спроможна будувати життя на свій розсуд. Вона самодостатня: керує фірмами, містами, її вибирають навіть президентом.                        

    Учитель. Наша розмова підійшла до завершення.

• Які враження у вас залишилися від уроку?
• Чи справдилися ваші бажання?
• Що було найцікавішим для вас?

     (Учні записують свої враження на тих же листках.  Звучить пісня про щасливе кохання. Зачитується  отримана  інформація  з листочків).

V. Домашнє завдання (слайд 14)

   Підготуватися до написання творчої роботи; скласти монолог Фауста, звернений до Маргарити - групі моралістів та психологів;  група соціологів пише есе « Як почували б себе Маргарита та Катерина в сучасному суспільстві?» 

VI. Подяка за співпрацю. Виставлення оцінок

Список використаних джерел (слайд 15)

1. Гете, Й. В.  Фауст. [ Текст] - М. : Художня література, 1978. -  508 с.

2. Зарубіжна література за новою програмою : 9 клас, 1 семестр [ Текст] /упорядники Жданова Н., Жеміоніс  І. – К. : Шкільний світ, 2009. – С. 74 – 93.

3. Ковбасенко, Ю .І.  Зарубіжна література, 9 клас. [ Текст] – К., 2009. – С.132 – 144.

4. Куцінко, О. Г. Уроки зарубіжної літератури, 9 клас. [Текст] /  Харків : Основа, 2009. – С.110 – 135.

5. Шалагінов, Б. Б.  Шлях Гете. Життя. Філософія. Творчість [ Текст] / Харків : Ранок, 2003. -  286 с.

6. Шевченко, Т. Г. Кобзар [ Текст]  / К. : Дніпро, 1977. – С. 18 – 35.

У КОХАННІ, ЯК У БОЮ, У КОЖНОГО СВОЯ  ДОЛЯ                                                             

                 Т. Драйзер