Розчини в практиці військ РХБ3
КУРСОВА РОБОТА
Тема роботи: Розчини в практиці військ РХБ3
Харків – 2020
РЕФЕРАТ
Курсова робота: 30 с., табл. - 1, 10 літературних джерел.
Об’єкт дослідження – розчини в практиці військ РХБЗ.
Мета роботи – провести аналіз літературних джерел із вказаної теми.
В даній роботі проведений аналіз теоретичного матеріалу, щодо становлення і досягнення найважливішої області фізичної хімії – хімічної розвідки. Розглянута загальна характеристика і фізико-хімічні параметри розчинів, що застосовуються військами радіохіміко-біологічного захисту.
РАДІОХІМІКО-БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ, ДЕГАЗАЦІЯ, ДЕЗАКТИВАЦІЯ, ДЕЗІНФЕКЦІЯ, ЗБРОЯ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1 ОСНОВНІ РЕЧОВИНИ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА 4
1.1 Загальна характеристика розчинів для РХБ захисту 4
1.2 Види радіохіміко-біологічного захисту 7
2 ОСНОВНІ КОНЦЕНТРАЦІЇ 12
2.1 Розчини для дегазації 12
2.2 Розчини для дезактивації 18
2.3 Розчини для дезінфекції 21
3 ОБЛАСТІ ЗАСТОСУВАННЯ 26
ВИСНОВКИ 29
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 30
ВСТУП
Війська радіаційного, хімічного та біологічного захисту — рід спеціальних військ в складі Сухопутних військ, призначений для забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного захисту, а також аерозольного маскування бойових дій збройних сил.
Сучасні війська РХБЗ складаються з підрозділів і частин, що виконують завдання по радіаційній, хімічній і неспецифічній біологічній (бактеріологічній) розвідці, дезактивації, дегазації і дезінфекції озброєння, техніки, обмундирування, інших матеріальних засобів, а також спеціальній обробці ділянок місцевості і споруд. До їх складу також входять підрозділи, призначені для застосування вогнеметно-запальних засобів (до середини 2000-х рр.) і маскуючих димів.
В Збройних силах України — Війська радіаційного, хімічного та біологічного захисту України.
Захист від зброї масового ураження (ЗЗМУ) — у військовій справі — вид бойового забезпечення, комплекс організаційних, інженерних, медичних та інших заходів, спрямованих на запобігання або максимально можливе ослаблення вражаючої і руйнуючої дії зброї масового ураження (ЗМУ) (ядерної, хімічної і біологічної зброї тощо) з метою збереження життя, здоров'я, боєздатності і працездатності особового складу військ і населення, а також збереження військових, цивільних і природних об'єктів, тварин і матеріальних цінностей. Захист організується відповідно до умов обстановки, масштабів застосування противником ЗМУ, можливостями військ та цивільної оборони.
Метою даної курсової роботи є літературний огляд розчинів РХБЗ, описання їх фізико-хімічних параметрів та застосування у військовій справі.
1 ОСНОВНІ РЕЧОВИНИ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
1.1 Загальна характеристика розчинів для РХБ захисту
Заходи радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту (застаріла назва — хімічне забезпечення) — скорочено РХБЗ —складова частина бойового забезпечення військ.
Заходи багатьох видів бойового забезпечення військ часто перетинаються за змістом. Так, наприклад, інженерне забезпечення з одного боку є самостійним комплексом заходів бойового забезпечення, а, — з іншого, — з ним якнайтісніше перетинаються такі комплекси, як захист від ЗМУ, тилове забезпечення, технічне забезпечення.
Так само і РХБЗ, що є предметом цієї роботи, тісно пов'язаний із захистом від ЗМУ, інженерним забезпеченням (фортифікаційне обладнання, розвідка джерел водопостачання і забезпечення водою, і сам РХБЗ містить елементи інших видів (специфічна РХБ-розвідка, маскування димами й аерозолями, тощо).
Захист від зброї масового ураження організовується в повному обсязі при веденні будь-якого бою чи заходів по бойовому застосуванню спеціальних військ і включає:
- інженерне обладнання займаного вихідного положення;
- використання захисних і маскувальних властивостей місцевості і військової техніки;
- попередження особового складу встановленими сигналами про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ,
- сповіщення про радіоактивне, хімічне та бактеріологічне (біологічне) зараження;
- проведення протиепідемічних санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних медичних заходів;
- забезпечення безпеки і захисту особового складу при діях у зонах зараження, районах руйнувань, пожеж і затоплень;
- ліквідацію наслідків застосування противником ЗМУ.
Радіаційний, хімічний, біологічний захист (стара назва комплексу заходів — Хімічне забезпечення) організується з метою створення своїм військам необхідних умов для виконання поставленого перед ними завдання в обстановці радіоактивного, хімічного і бактеріологічного (біологічного) зараження, а також з метою маскування своїх дій димами і аерозолями.
Спеціальна обробка полягає у проведенні дегазації , дезактивації і дезінфекції озброєння і військової техніки, боєприпасів та інших матеріальних засобів при зараженні їх отруйними, радіоактивними речовинами і бактеріальними (біологічними) засобами, а при необхідності — і санітарної обробки особового складу. Спеціальна обробка може бути частковою і повною. Часткова спеціальна обробка проводиться, як правило, без припинення виконання бойового завдання, повна — після її виконання [2].
Часткова спеціальна обробка включає часткову дегазацію, дезактивацію і дезінфекцію озброєння та військової техніки, а при необхідності і часткову санітарну обробку особового складу.
Часткова спеціальна обробка проводиться під керівництвом командира взводу (відділення, екіпажу) при зараженні ОР негайно, а якщо в момент зараження особовий склад знаходився у протигазах і засобах захисту шкіри, а також при зараженні радіоактивними речовинами і бактеріальними (біологічними) засобами — після виходу з зони зараження в зазначеному командиром місці.
При тривалому перебуванні на зараженій місцевості часткова спеціальна обробка може проводитись і в зоні зараження.
При зараженні отруйними речовинами і біологічними засобами оброблюються ті частини і поверхні озброєння і військової техніки, з якими особовий склад стикається в ході виконання бойового завдання.
При зараженні радіоактивними речовинами обробляється вся забруднена поверхня.
Індивідуальна зброю і предмети невеликого розміру у всіх випадках обробляються повністю.
Часткова санітарна обробка особового складу полягає у видаленні радіоактивних речовин (змиванні водою спеціальними розчинами під тиском), знешкодження та видалення отруйних речовин і біологічних препаратів з відкритих ділянок шкіри, а також засобів індивідуального захисту, обмундирування, спорядження і взуття.
Часткову спеціальну обробку підрозділи проводять власними силами із застосуванням комплектів, виданих їх в індивідуальне користування. Техніка обробляється штатними засобами, що знаходяться в комплекті.
При необхідності повної спеціальної обробки, вона організується підрозділами військ РХБЗ. Для цього підрозділи виводяться в незабруднені райони. В спеціально відведених місцях особовий склад лишає зброю, екіпіровку, знімає індивідуальні засоби захисту, після чого проводить коротку часткову спецобробку і роздягається, лишаючи взуття і одяг також в відведених місцях для їх збору і спецобробки. Після цього особовий склад проходить санітарну обробку (миється в лазні, здає необхідні аналізи на ступінь зараження), отримує нові (оброблені) одяг і взуття. Далі приймається рішення про необхідність лікувальних заходів чи придатність до подальшого застосування.
1.2 Види радіохіміко-біологічного захисту
В умовах використання противником ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї особовий склад, озброєння, техніка, матеріальні засоби і місцевість можуть бути заражені радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріологічними засобами.
Після зараження радіоактивними речовинами зниження рівнів радіації спостерігається тривалий час.
Предмети речового майна і техніки, які заражені парами ОР, особливо типу зарин, небезпечні на протязі випаровування з них ОР.
Радіоактивні речовини заражують об'єкти, головним чином з поверхні і лише частково проникають вглиб пористих матеріалів. Отруйні речовини швидко проникають у пористі матеріали (дерево, шкіра, тканини та ін.) і просочуються в лакофарбні покриття та гуму.
Для забезпечення боєздатності військ в умовах використання противником зброї масового знищення необхідне проведення спеціальної обробки.
Дезактивація проводиться з метою видалення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь об’єктів. Дезактивація може проводитися двома способами — механічним і фізико-хімічним, які один одного доповнюють.
Механічний спосіб полягає в механічному видаленні радіоактивного пилу щіткою, віником, за допомогою пилососа або витрушуванням і вибиванням, обтиранням клоччям, ганчір’ям, змиванням водою, зняттям і видаленням верхнього забрудненого шару, фільтруванням, газоповітряним струменем.
Механічний спосіб найбільш простий, доступний і, як правило, використовується для дезактивації техніки, автотранспорту, одягу, засобів індивідуального захисту в найкоротший термін після виходу із забрудненої території. Однак унаслідок тісного контакту радіоактивних речовин з поверхнею багатьох матеріалів і, як наслідок, глибокого проникнення радіоактивних речовин всередину поверхні, механічний спосіб дезактивації може не дати необхідного ефекту. Тому разом з ним використовують фізико-хімічний спосіб, який передбачає використання розчинів поверхнево-активних та спеціальних хімічних речовин, які значно підвищують ефективність видалення (змивання) радіоактивного пилу з поверхонь [2].
Дегазацію проводять з метою знезараження небезпечних хімічних речовин або їх видалення з поверхонь забруднених об’єктів.
Може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами.
Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з небезпечними хімічними речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Зважаючи на хімічну природу дегазуючих речовин і здатність їх взаємодіяти з небезпечними хімічними речовинами, всі дегазуючі речовини поділяють на дві групи:
-окислювальної і хлоруючої дії;
-лужного (основного) характеру, (гідролітичної дії).
Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням забрудненої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою водними кашками (гіпохлорит кальцію, хлорне вапно). У разі відсутності штатних дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять у собі речовини лужної та окислювальнохлоруючої дії.
Лужність відходів можна встановити за допомогою лакмусового паперу (синіє) або в результаті лабораторного аналізу.
Фізико-хімічний спосіб дегазації заснований на змиванні небезпечних хімічних речовин НХР із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або органічних розчинників. Для цього використовуються пральні порошки або інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку) та бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт як органічні розчинники.
Фізичний спосіб дегазації заснований на випаровуванні НХР із забрудненої поверхні та частковому розкладанню таких речовин під дією високотемпературного газового потоку. Цей спосіб дегазації проводиться за допомогою теплових машин.
Дезінфекція, або знезаражування — комплекс заходів, спрямованих на знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (власне дезінфекція) та їхніх переносників — комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація).
Об'єднання заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації, під одним поняттям «дезінфекція» сталося давно. Головним їх спільним завданням є розрив механізму передачі збудників інфекцій на шляхах їх передачі, в яких беруть участь членистоногі та гризуни. Тому поняття «дезінфекція» охоплює три розділи: власне дезінфекцію (або знезаражування), що забезпечує усунення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, які є збудниками інфекцій, дезінсекцію, що забезпечує усунення членистоногих, які є переносниками інфекцій або збудниками інфекцій (коростяний кліщ), і дератизацію, що забезпечує усунення гризунів, які є переносниками або джерелом збудників інфекції [1].
Дезінфекційні заходи поділяються на такі види:
- профілактичні дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться у житлових, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в інших можливих місцях розмноження переносників збудників інфекційних хвороб. Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться ліцензованими суб'єктами господарської діяльності на підставі відповідних договорів з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами;
-поточні дезінфекційні заходи — заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров'я, на об'єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства побутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а також у житлових приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації. Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівниками відповідних підприємств, установ, організацій, а в жилих приміщеннях — хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями, членами їх сімей тощо;
-прикінцеві дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводяться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Порядок проведення профілактичних, поточних і прикінцевих дезінфекційних заходів встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо.
Хімічні методи дезінфекції широко застосовують на практиці. В основі їх лежить використання різних хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми. Хімічні речовини мають різну дію на мікроорганізми:
- бактерицидну — здатність вбивати бактерії;
- бактріостатичну — пригнічують їх життєдіяльність;
- віруліцидну — здатність вбивати віруси;
- фунгіцидну — здатність вбивати грибки;
Серед хімічних дезінфікуючих засобів розрізняють засоби м'якої дезінфекції, які використовують для антисептичної обробки шкіри рук, одягу, білизни і засоби сильної дезінфекції, які використовують для знезараження дуже забруднених матеріалів (випорожнень, взуття, туалетів тощо) [3].
До хімічних дезінфікуючих засобів належать:
- хлор і його сполуки (р-ни хлорного вапна, хлорамін….);
- галогени (спиртйод, йодонат, розчин Люголя….);
- окисники (перекис водню, перманганат калію….);
- спирти (етиловий, метиловий);
- альдегіди(формалін, формальдегід);
кислоти, луги, барвники, солі важких металів та інші.
2 ОСНОВНІ КОНЦЕНТРАЦІЇ
2.1 Розчини для дегазації
Для дегазації відкритих ділянок шкіри людини, обмундирування, спорядження, засобів індивідуального захисту, озброєння, військової техніки та місцевості застосовуються: дегазуючі рецептури із індивідуальних протихімічних пакетів ИПП-8, ИПП-9, ИПП-10; рецептури із дегазаційних пакетів ДПС-1, ДПП; дегазуючі рецептури РД-2, РД-А; дегазуючі розчини № 1, 2-бщ (2-ащ); водні розчини (суспензії, кашиці) гіпохлоритів кальцію (ГК): ДТС ГК, НГК, ГКСщ (слабо лужний); водні розчини порошку СФ-2У, мийнодезактиваційного засобу АБСП: АБСП-Л (лужний), АБСП-К (кислотний).
За відсутністю дегазуючих рецептур і розчинів для дегазації озброєння та військової техніки можуть використовуватися пальне (бензин, керосин, дизельне паливо) і розчинники (дихлоретан, спирт та ін.), які не знешкоджують отруйні речовини, а тільки сприяють механічному видаленню (змиванню) їх з зараженої поверхні.
Дегазуючі рецептури надходять у війська в технічних засобах і металевих бочках, готовими до застосування. Дегазуючі розчини № 1, 2-бщ (2-ащ) і водні розчини готуються безпосередньо в підрозділах.
Дегазуючі рецептури індивідуальних протихімічних пакетів становлять собою рухомі рідини від світло-жовтого до коричневого кольору і призначені для дегазації відкритих ділянок шкіри людини (обличчя, шиї, рук), заражених VX, зарином, зоманом та іпритом.
Склад рецептури пакетів ИПП-8, ИПП-9: диметилформамід (68,8 %) – апротонний розчинник; етилцелозольв (23,7 %) – спирт; етилцелозольволят натрію (7,5 %) – дегазуючий агент. Застосовуються за температури від +40 до –40оС.
Рецептури з пакетів ИПП-8, ИПП-9 викликають легке подразнення шкіри, отруйні під час вживання та небезпечні під час потрапляння в очі.
Рецептура дегазаційного пакету силікагелієвого (ДПС-1) являє собою порошок білого кольору без запаху і призначена для дегазації обмундирування та спорядження, заражених парами зарину, зоману. Склад рецептури: – алюмосилікатний каталізатор (АСК): Al2O3 – 13–15 %; SiO2 – 85–87 %. Застосовується за температури від + 40 до – 40 оС.
Рецептура дегазаційного пакету порошкового ДПП являє собою порошок білого кольору з запахом хлору і призначена для дегазації обмундирування та спорядження, заражених аерозолем VX, іпритом та парами зарину, зоману. Склад рецептури: натрієва сіль дихлорізоцианурової кислоти (50 %) – дегазуючий агент; окис кальцію CaO (44 %) – дегазуючий агент; аеросил (6 %) – активна добавка. Норма витрати рецептури 70 г/м2 . Застосовується за температури від + 40 до – 40 оС.
Дегазуюча рецептура РД-А індивідуального дегазаційного пакету (ИДП-1) становить собою рухому рідину від світло-жовтого до коричневого кольору і призначена для дегазації стрілецької зброї, заражених VX, зарином, зоманом та іпритом. Склад рецептури: бензин Б-70 (49 %) – апротонний розчинник; диетилентриамін (12,4 %) – амін; етилцелозольв (11,4 %), н-Бутанол (20,4%) – спирти; н-Бутилат натрію (6,8 %) – дегазуючий агент. Застосовується за температури від + 40 до – 32 оС. У випадку потрапляння на незахищену шкіру викликає подразнення шкіри [4].
Дегазуюча рецептура РД-2 становить собою рухому рідину від світложовтого до коричневого кольору і призначена для дегазації озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу і місцевості заражених VX, зоманом та іпритом. Вона є основною дегазуючою рецептурою в зимових умовах.
Склад рецептури: керосин КО-30 (37,6 %) – апротонний розчинник; хлорбензол (48,3 %) – апротонний розчинник; етилцелозольв (5,2 %) – спирт; ізо-Бутанол (4,7 %) – спирт; ізо-Бутилат калію (3,8 %) – дегазуючий агент; оксифос-А (0,4 %) – поверхнева активна речовина (ПАР).
Норма витрати рецептури з комплекту ТДП – 0,4 л/м2 (під час зараження VX – 0,2 л/м2 ), з інших засобів – 0,4–0,5 л/м2 . Норма витрати рецептури для дегазації місцевості – 1,5–2 л/м2 . Застосовується з комплектів ТДП, ИДК-1 і АДДК, а також з авторозливних станцій за температури від + 40 до – 60 оС.
Дегазуюча рецептура РД-2 – вогненебезпечна. Під час спорядження комплектів і АРС рецептурою РД-2 необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки. Під час потрапляння на незахищену шкіру викликає подразнення.
Рецептура РД-2 зберігається в сталевих герметично закритих бочках. У випадку зберігання та перетарювання необхідно оберігати рецептуру від потрапляння води і тривалого контакту (більше 1 години.) з атмосферою, що призводить до зниження дегазувальної ефективності рецептури. Постачається у війська в готовому вигляді. Термін придатності рецептури – не більше п’яти років.
Дегазуючий розчин № 1 призначений для дегазації озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу, а також окремих ділянок місцевості, заражених VX та іпритом. Він є допоміжним дегазуючим розчином у зимових умовах за відсутністю дегазуючої рецептури РД-2.
Склад розчину: 2 % (за масою) дихлораміну (ДТХ-2, ДТ-2) – дегазуючий агент; дихлоретан – апротонний розчинник. Норма витрати розчину 0,5–0,6 л/м2 . Застосовується з комплектів ИДК-1 і АДДК, а також з авторозливних станцій за температури від + 40 до – 35 °С.
Розчин викликає подразнення шкіри, отруйний у випадку внутрішнього вживання та небезпечний під час потрапляння в очі. Розчин вогненебезпечний.
Дегазуючий розчин № 1 готується в підрозділах РХБ захисту. Для приготування дегазуючого розчину в ємкість заливається дихлоретан і засипається розрахункова кількість дихлораміну. Суміш перемішується протягом 10–15 хв. Термін придатності розчину під час зберігання в технічних засобах спеціальної обробки 5–7 діб.
Дегазуючий розчин № 2-бщ (безаміачно-лужний), призначений для дегазації озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу, а також окремих ділянок місцевості, заражених зоманом. Він є допоміжним дегазуючим розчином в зимових умовах за відсутністю дегазуючої рецептури РД-2. Склад розчину: 10 % їдкого натрію – дегазуючий агент; 25 % моноетаноламіну – амін; решта вода. Норма витрати розчину 0,5-0,6 л/м2 [7].
Дегазуючий розчин № 2-бщ готується в підрозділах РХБ захисту. Для приготування дегазуючого розчину в ємкість заливають воду та розчиняють в ній подрібнений їдкий натр. До отриманого розчину додають моноетаноламін та перемішують протягом 15–25 хв. Термін придатності розчину не більше одного року.
Дегазуючий розчин № 2-ащ (аміачно-лужний), призначений для дегазації озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу, а також окремих ділянок місцевості, заражених зоманом. Він є допоміжним дегазуючим розчином в зимових умовах за відсутності дегазуючої рецептури РД-2.
Склад розчину: 2 % їдкого натрію – дегазуючий агент; 5 % моноетаноламіну – амін; решта 20-25 % аміачна вода. Норма витрати розчину 0,5–0,6 л/м2 . Застосовується з комплектів ИДК-1 і АДДК, а також з авторозливних станцій за температури від + 40 до – 40 °С.
Дегазуючий розчин № 2-ащ готується в підрозділах РХБ захисту. Для приготування дегазуючого розчину в ємкість заливають аміачну воду (приблизно 1/9 частину від загальної розрахункової кількості) та розчиняють в ній подрібнений їдкий натрій). До отриманого розчину додають решту аміачної води, моноетаноламін та перемішують протягом 1–3 хв. Термін придатності розчину не більше одного року.
Дегазуючий розчин № 2-бщ (2-ащ) застосовується, як правило, послідовно після дегазуючого розчину № 1. Спочатку об’єкти дегазуються розчином № 1, потім розчином № 2-бщ (2-ащ). Якщо відомо, якими ОР заражені об’єкти, то можливе застосування одного розчину.
Водний розчин, який містить 1 або 1,5 % (за масою) ГК (відповідно І або ІІ категорії), призначений для дегазації озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу та ділянок місцевості, заражених VX, зоманом та іпритом. Він є основним дегазуючим розчином в літніх та осінньо-весняних умовах.
Склад гіпохлориту кальцію: гіпохлорит кальцію Са(ОСІ)2; гідрат окису кальцію Са(ОН)2; хлористий кальцій СаСІ2; карбонат кальцію СаСО3; вода кристалізаційна Н2О. Норма витрати розчину для озброєння та військової техніки – 1,5 л/м2 , для місцевості – 1,5–2,0 л/м2 . Застосовується з комплектів ДК-4, ДК-5 та з авторозливної станції АРС-15 за температури від + 40 до − 15 °С; з комплекту АДДК і авторозливної станції АРС-14 – за температури від + 40 до + 5 °С [5].
Для приготування розчину в ємкість заливають воду і під час перемішування засипають розрахункову кількість ГК. Суміш перемішують протягом 10–15 хв. Термін придатності 1 або 1,5 % водного розчину ГК у разі зберігання в авторозливних станціях до п’яти діб, в каністрах – до двох діб.
Водна кашиця ГК призначена для дегазації грубих металевих, дерев’яних, гумових, бетонних поверхонь (бронековпаків, коліс та кузовів автомобілів, траншей, окопів), заражених VX, зоманом та іпритом. Вона складається з двох об’ємів ГК та одного об’єму води. Кашиця готується безпосередньо перед застосуванням в будь-якій ємності (відро, бочка) і наноситься тонким шаром на заражену поверхню за допомогою щіток, віників, лопат та інших підручних засобів.
Норма витрати кашиці: під час дегазації металевих поверхонь – 1 л/м2 , під час дегазації дерев’яних поверхонь 1,5 л/м2 . Через 0,5–1 год шар кашиці видаляється, поверхні промиваються водою, за необхідністю протираються насухо, а не пофарбовані металеві поверхні після протирання змащуються.
Кашиця застосовується в літніх та осінньо-весняних умовах за температури від + 40 до + 5 °С. Термін придатності кашиці не більше 2 діб. Водний розчин, який містить 0,3 % порошку СФ-2У (АБСП), призначений для дегазації авіаційної техніки, зараженої VX, зоманом та іпритом, може використовуватись також для дегазації іншого озброєння та військової техніки [6].
Застосовується з комплектів АДДК, ИДК-1, ДК-1, ДК3, а також з авторозливної станції АРС-14 за температури від + 40 до + 5 С. З комплектів ДК-4, ДК-5 застосовується 0,075 % водний розчин порошку СФ-2У (АБСП). Норма витрати розчинів 3 л/м2 .
Для приготування водного розчину порошку СФ-2У (АБСП) в ємність заливається вода і засипається малими порціями розрахункова кількість порошку СФ-2У (АБСП). Суміш перемішується протягом 3 хв. За відсутністю табельних рецептур і розчинів для дегазації озброєння та військової техніки, заражених VX, зоманом та іпритом в окремих випадках допускається застосування пального (бензин, керосин, дизельне паливо) і розчинників (дихлоретан, спирти та інші). Норма витрати 2–3 л/м2 . Пальне та розчинники вогненебезпечні. Під час роботи з ними необхідно дотримуватися правил пожежної безпеки. Водні розчини порошку СФ-2У (АБСП), пальне та розчинники змивають ОР із зараженої поверхні, зменшують небезпеку вторинного зараження особового складу, але не дозволяють зняти захисні рукавиці та протигази під час експлуатації об’єктів.
Табельною дезактивуючою речовиною є порошок СФ-2У (сульфонал триполіфосфат Na - 50%, сульфат Na). Застосовуються 0,15% і 0,3% водні суспензії порошку. В таблиці 1.1 наведені дегазуючі розчини речовин проти отруйних сполук.
Таблиця 1.1 - Види ОР та розчини для їх дегазації
|
Отруйні речовини |
Дегазуючи речовини та розчини, розчинники |
|
|
Табельні |
Допоміжні |
|
|
V-гази та іприт |
ІПП-8 (9), N1, РД, РД-2, ІДП-1, СН-50, сузпензія ДТС ГК |
Гаряча мильна вода, СФ-2У, діхлоретан, трихлоретилен, спирт, гас, дизельне топливо |
|
Зоман, зорин |
ІПП-8, ІДП-1, ІДПС, N2-бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК |
Гаряча мильна вода, СФ-2У, NaOH-водний розчин, діхлор-етан, спирт, бензин, гас, диз. паливо |
|
Люїзит |
ІПП-8, ІДП-1, N1, РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК |
Гаряча мильна вода. СФ-2У, аміачна вода, водний р-н NaOH, діхлоретилен, спирт, бензин, гас, диз. паливо |
|
Адамсит |
ІПП-8, ІДП-1, РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК |
Гаряча вода |
|
Хлорацето-фенон |
ІПП-8, СН-50, суспензія ДТС ГК |
5% р-н бісульфата Na, СФ-2У, гаряча мильна вода, діхлоретан, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, диз. паливо |
|
CS, CR |
ІПП-3, ІДП-1, N2-бщ (ащ), РД-1, РД, СН-50, суспензія ДТС ГК |
Гаряча вода, СФ-2У, аміачна вода, водний р-н NaOH, діхлоретан, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, диз. пальне |
|
BZ |
ІПП-8, ІДП-1, N1, N2-бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК |
Гаряча мильна вода, СФ-2У, аміачна вода, водний р-н NaOH, діхлоретан, трихлор-етилен, спирт, бензин, гас, диз. паливо |
|
Дифозген, хлорпікрин |
ІПП-8, ІДП-1, РД, РД-2, N2-бщ (ащ) |
Гаряча мильна вода
|
2.2 Розчини для дезактивації
Фізико-хімічний спосіб дезактивації полягає у видаленні радіоактивних речовин, які міцно зв’язані із зараженою поверхнею і базується на властивостях радіоактивних ізотопів брати участь в процесах іонного обміну.
Цей спосіб дезактивації передбачає застосування водних розчинів поверхнево-активних речовин (ПАР), що сприяє відриву радіоактивних частинок із забруднених поверхонь, а також застосовують мийні речовини. Влітку застосовуються водні розчини цих речовин, а взимку розчини в аміачній воді. При відсутності поверхнево-активних речовин застосовують водні розчини мила, гас, дизельне паливо, дихлоретан: ClCН2-СН2Cl (отруйна речовина), етиловий спирт та ін.
Для видалення ізотопів в дезактивуючі розчини вводяться комплексоутворюючі речовини (фосфати натрію, щавелева та лимонна кислоти, винна кислота, їх солі).
Дезактивація бавовняного одягу і взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чищенням щітками.
Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами внаслідок чого протікають хімічні реакції з утворенням нетоксичних або малотоксичних продуктів.
Фізико-хімічний спосіб базується на змиванні отруйних речовин (ОР) із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку), або розчину в аміачній воді (взимку).
Для дезактивації озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу застосовують водні розчини порошку СФ2У та мийно-дезактиваційного засобу АБСП. 0,075 та 0,15 % водні розчини на основі порошку СФ-2У, призначені для дезактивації озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу.
Склад порошку СФ-2У: сульфанол (25 %) – поверхнева активна речови-на (ПАР); триполіфосфат натрію (50 %) – комплексне з’єднання (“активатор ); ˮ сульфат натрію (18 %) – активна добавка; волога (7 %).
0,075 % розчин СФ-2У застосовується з комплектів ДК-4, ДК-5 за температури від + 40 до – 15 °С з нормою витрати 1,5 л/м2 . 0,15 % розчин СФ-2У у воді літом, аміачній воді (20–25 % аміаку) зимою застосовується з АРС, АДДК, ИДК-1, ДК-1, ДК3. З АРС-15 до температури – 15 °С застосовується водний розчин, підігрітий до + 60–70 °С. Норма витрати 3 л/м2 [6].
Розчини порошку СФ-2У готуються шляхом розчинення його розрахункової кількості під час перемішування протягом 1–3 хв. Мийно-дезактиваційний засіб АБСП виготовляється двох марок:
– АБСП-К (кислотний) – для дезактивації нефіксованих або слабофіксованих радіоактивних забруднень із металевих, полімерних, залізобетонних, дерев’яних, скляних поверхонь, які не мають жирових забруднень;
– АБСП-Л (лужний) – для дезактивації нефіксованих або слабо-фіксованих радіоактивних забруднень, які мають жирові та побутові забруднення.
Склад АБСП-К: сульфанол-порошок (20–40 %) – ПАР; триполіфосфат натрію (38 %) – комплексне з’єднання; трилон-Б (6 %) – активне комплексне з’єднання; щавелева кислота (15 %); карбоксиметилцелюлоза (1%).
Склад АБСП-Л: сульфанол-порошок (20–40 %) – ПАР; триполіфосфат натрію (38 %) – комплексне з’єднання; трилон-Б (6 %) – активне комплексне з’єднання; сода кальцинована (15 %) – емульгатор; карбоксиметилцелюлоза (1 %).
Дезактивуючі розчини на основі порошку АБСП застосовуються такими ж засобами як водні розчини порошку СФ-2У та у такому ж процентному співвідношенні до води, що і ці засоби [8].
У випадку аварій на підприємстві атомної енергетики, що піддались радіоактивному забрудненню, готується 5 % водний розчин АБСП для дезактивації помешкань або доріг, а 5–10 % водний розчин АБСП – для дезактивації рухомих транспортних засобів та механізмів і устаткування.
Крім цих розчинів, для дезактивації можна використовувати водні розчини мила та інші мийні засоби або воду, а також розчинники (дихлоретан, бензин, керосин, дизельне паливо та інші). Норми витрат водних розчинів мила, мийних засобів і розчинників 1,5 або 3 л/м2 , води – 3 або 5 л/м2 .
2.3 Розчини для дезінфекції
Для дезінфекції озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу застосовують водні розчини ГК, дегазуючий розчин № 1, для дезінфекції шкірних покривів людини – водний розчин монохлораміну Б (ХБ). Як допоміжні розчини для дезінфекції можуть бути використані водні розчини мийних порошків, дегазуючий розчин № 2-бщ (2-ащ), дегазуюча рецептура РД-2, які мають слабку дезінфікувальну дію і в основному тільки знижують кількість поверхонь заражених хвороботворними мікробами.
Норми витрати допоміжних розчинів такі ж, як і під час дегазації. Водний розчин, який містить 1 або 1,5 % (за масою) ГК (відповідно І та ІІ категорії), призначений для дезінфекції озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу заражених неспороутворювальними формами мікробів. Він є основним дезінфікуючим розчином у літніх та осінньо-весняних умовах. Норма витрати розчину 2,5–3 л/м2 .
Застосовується з комплектів ДК-4, ДК-5 та з авторозливної станції АРС-15 за температури від + 40 до − 15 °С; з комплекту АДДК і авторозливної станції АРС-14 – за температури від + 40 до + 5 °С [7].
Водний розчин, який містить 5 або 7,5 % (за масою) ГК (відповідно І та ІІ категорії), призначений для дезінфекції озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу заражених спороутворювальними формами мікробів. Він є основним дезінфікуючим розчином в літніх та осінньо-весняних умовах.
Норма витрати розчину 4–4,5 л/м2 . Застосовується з комплектів ДК-4, ДК-5 та з авторозливної станції АРС-15 за температури від + 40 до − 15 °С; з комплекту АДДК і авторозливної станції АРС-14 – за температури від + 40 до + 5 °С.
Для приготування розчинів в ємкість заливають воду і під час перемішування засипають розрахункову кількість ГК. Суміш перемішують протягом 10–15 хв. Водна стабілізована суспензія, яка містить 15 або 20 % (за масою) ГК (відповідно І та ІІ категорії) і 1 % (за масою) рідкого скла, призначена для дезінфекції ділянок місцевостей та доріг, заражених як неспороутворювальними, так і спороутворювальними формами мікробів. Норма витрати 10 л/м2 .
Застосовується з авторозливних станцій за температури від плюс 40 до плюс 5 °С. Для приготування стабілізованої суспензії в ємкість заливають воду та під час інтенсивного перемішування додають розрахункову кількість рідкого скла, потім засипають розрахункову кількість ГК і суміш перемішують протягом 15–20 хв.
Водна кашиця ГК призначена для дезінфекції грубих металевих, гумових та дерев’яних виробів за температури від плюс 40 до плюс 5 С. Вона складається з двох об’ємів ГК та одного об’єму води. Порядок її приготування та застосування такий же, як і для дегазації. Водний розчин, який містить 0,5 % (за масою) монохлораміну Б (ХБ), призначений для дезінфекції шкірних покривів людини.
Дезінфекцію проводять шляхом обмивання шкіри розчином монохлораміну або зрошенням із душових сіток.
Для дезінфекції озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу застосовуються табельні водні розчини ГК для дезінфекції шкіряних покривів людини – водний розчин монохлораміна Б (ХБ). Виходячи з досвіду АТО на сьогодні було винайдено альтернативну заміну табельним розчинам. Норма витрати та засоби застосування альтернативних розчинів та речовин така ж, як і під час дезінфекції табельними засобами.
Альтернативні речовини побутової хімії для проведення дезінфекції із досвіду АТО:
1. Саніфект-128 – рідина в полімерній тарі.
2. Дезеффект – рідина в полімерній тарі.
3. Дезактин – порошок в мішках або коробках.
4. Неохлор – рідина в полімерній тарі.
5. Нейтральный анолит – рідина в полімерних або скляних ємкостях.
6. Доместос (Арктика, Лимон, Свежесть и др.) – рідинний концентрат в пластикових флаконах.
7. Бриліант – рідинний концентрат в полімерній тарі.
8. Хлор рідкий – рідина в цистернах та контейнерах.
9. Гіпохлорит натрія технічний – рідина в цистернах, контейнерах, полімерній тарі.
10. Гіпохлорит натрія марки А – рідина в цистернах, контейнерах, полімерній тарі.
11. Септодор – рідина в полімерній тарі.
12. Септодор форте – рідина в полімерній тарі.
13. Ну-сайдекс – 2-х компонентна система в каністрах.
14. Сайдекс опа – рідина в пластикових каністрах.
15. Сайдекс – рідина в пластикових каністрах.
16. Сайдезим – рідинний концентрат у полімерній тарі.
17. Бациллол АФ – рідина, готова до застосування в полімерній тарі.
18. Бацилоцид Расант – рідина в полімерній тарі.
Під час організації побуту в місця дислокації (блок пост, тимчасовий польовий табір та ін.) проблемним питання виявилось знешкодження запахів, що утворються під час гниття відходів або процесів, що супроводжуються виділенням газів, що дурно пахнуть або сполук сіроводорода, метана та інших.
Для знешкодження запахів за досвідом АТО застосовувались такі заходи:
1. Гнійні маси засипають землею, піском, вугіллям, попелом, торфом. Засипання має здійснюватися рівномірно, шаром товщиною в 10 см.
2. Мідний купорос застосовують у вигляді 5% водного розчину для дезодорації нечистот і відходів із розрахунку 0,25-0,3 л на 1 л нечистот.
3. Хлорне вапно, застосовують у вигрібних ямах із розрахунку 2-5 гр на кг відходів або 1-2 гр на 1 л рідких нечистот. Хлорне вапно особливо ефективно усуває запах аміака.
4. Розчин формаліна – 0,5 -1% застосовується для протирання стін, підлоги та інших поверхонь у машинах для перевезення трупів та в місцях тимчасового зберігання трупів із метою усунення трупного запаха.
5. Розчин марганцевокислого калія – 0,5–1% застосовується з метою оброблення приміщень для зберігання харчових продуктів. До цього розчину перед застосуванням додають 0,3–0,5% соляної кислоти або їдкого лугу. Розчин застосовується в горячому вигляді [8].
На сьогоднішній день досить важливо застосовувати дезінфікуючі розчини в умовах поширення інфекції Covid – 19. З дефіцитом антисептиків для рук зіткнулися практично усі країни, де виявлено коронавірус. У Італії, наприклад, на початку епідемії масово скуповували алкоголь, коли виявилося, що антисептиків не вистачає. У Франції через це світовий лідер індустрії краси Louis Vuitton вирішив на власних парфюмерних потужностях запустити масове виробництво дезінфікуючого гелю, який безкоштовно передасть владі країни.
Але поки пандемія у розпалі, проблему швидко не вирішити. Тож у Всесвітній організації охорони здоров’я нагадали, що антисептик для рук можна зробити самостійно – інгредієнти для нього є в кожній аптеці. Для приготування 1 л антисептика в домашніх умовах потрібно:
- етиловий спирт – 830 мл
- перекис водню – 40 мл
- гліцерин – 15 мл
- дистильована або кип’ячена вода – решта.
Щоправда, така суміш може мати не дуже приємний запах, попереджують фахівці, тож для аромату можна додати пару крапель будь-якого ефірного масла, яке до вподоби.
Отриманий розчин можна розлити в кілька невеликих ємностей, носити з собою і регулярно користуватися. ВООЗ рекомендує обробляти руки антисептиком не менше 30 секунд, приділяючи особливу увагу зоні під нігтями.
Але використовувати антисептик потрібно зі здоровим глуздом. Виявляється, що якщо наносити його без міри, це теж може нашкодити. Усе через великий вміст спирту, який сушить шкіру рук, і в результаті пошкоджує поверхню шкіри, на якій виникають мікротріщини. А це відкриває шлях для бактерій.
3 ОБЛАСТІ ЗАСТОСУВАННЯ
Розчини для дегазації, дезінфекції та дезактивації широко застосовуються в усіх підрозділах Збройних Сил України для попередження і запобіганню впливам хімічної, радіаційної та біологічної зброї, а також для обробки приміщень, військової техніки, одягу, навколишнього середовища.
Автодегазаційна станція (АГВ-3М) призначена для дегазації пароповітряно-аміачною сумішшю обмундирування, взуття, спорядження та індивідуальних засобів захисту, заражених краплиннорідкими ОР типу іприту, зоману, У-газів, а також в’язкими рецептурами і парами. Вона може бути використана для дезінфекції та дезінсекції вказаного майна пароповітряно-аміачною сумішшю і сушіння обробленого обмундирування гарячим повітрям.
АГВ-3М складається з чотирьох машин: силової, двох дегазаційних та підсобної. Силова машина призначена для отримання пари і гарячого повітря. У камерах дегазаційних машин відбувається процес дегазації заражених виробів. На підсобній машині перевозиться допоміжне обладнання, обслуговуючий персонал, а також підвозиться паливо та інші матеріали.
Дегазаційна машина має три камери. Кожна камера працює незалежно від інших і складається з каркаса, обшитого з внутрішнього боку нержавіючою сталлю, а з зовнішнього - листовим алюмінієм. У днище камери вмонтований генератор аміаку: всередину камери вставляється решітка (несправжнє дно). Генератор використовується для отримання аміаку або аміачної води і має вигляд прямокутної коробки з нержавіючої сталі [10].
При завантажуванні камер дегазаційних машин заражене обмундирування, захисний одяг, кожухи розвішують на плечиках; чоботи, черевики, ватне обмундирування та шапки завантажують навалом на сітчасте дно камери на всю її висоту.
Бучильна установка (БУ-4М) призначена для дегазації та дезінфекції бавовняного обмундирування, білизни, індивідуальних засобів захисту і брезентів. Крім того, бучильна установка може бути використана для дезактивації та дегазації казанків, ложок, металевих фляг та іншого кухонного устаткування.
БУ-4М - це автомобіль, у кузові якого розміщене обладнання. Основне обладнання складається з двох бучильників, у яких проводиться обробка заражених речей кип’ятінням або пароаміачним способом.
Пральні машини, призначені для гігієнічного прання обмундирування, можуть бути використані для дегазації та дезактивації білизни і обмундирування. Найбільше використання має пральна машина СМ-50, продуктивність якої - 50 кг сухих виробів за цикл прання.
Модернізована автофільтрувальна станція МАФС-3 призначена для дезактивації, дегазації та дезінфекції води. Спеціальне обладнання станції розміщене на автомобілі ЗІЛ-131 та одноосьовому причепі. Незйомне обладнання її складається з фільтра, двох дехлораторів та трубопроводів. До системного обладнання належать дві мотопомпи МП-600 (МП-800), чотири резервуари відстійники РЕ-6000, два резервуари-збірники води (РЕ-6000), лабораторний набір для визначення доз хлорного вапна та коагуляторів.
При одночасному зараженні води ОР та хвороботворними мікробами очищення її полягає у попередньому хлоруванні високими дозами хлору, послідовній фільтрації через фільтр, споряджений іонітами, та через дехлоратори, споряджені активованим вугіллям або карбоферогелем-М. Надлишок хлору усувається при фільтруванні води через іонітовий фільтр. Дезактивація води за допомогою МАФС-3 здійснюється фільтруванням, іонним обміном або фільтруванням через шихту з карбоферогелю-М та сульфовугілля [9].
Продуктивність станції 3500-4000 л/год.
Пересувна опріснювальна установка ПОУ призначена для дезактивації та дезінфекції води, а також для отримання із гірко-солоних вод прісної (дистильованої) води. Спеціальне устаткування змонтоване на шасі автомобіля ЗІЛ-131. Продуктивність її близько 250-300 л/год. Із 700 л зараженої води 300 л переганяється і збирається у вигляді конденсату в ємність для чистої води, інші 400 л змиваються в яму для стічних вод.
Обробку транспорту з допомогою табельних засобів (ДК-4, ІДК-1) здійснюють водії під керівництвом санітара, після чого автомобілі переводять на чисту половину майданчика.
Дегазація і дезактивація медичного і санітарно-господарського майна. При виборі способу дегазації і дезактивації враховується якість предметів майна і їх призначення, особливості упаковки і характер зараження.
Медикаменти, вітаміни, бактеріальні препарати, які заражені ОР, РР як правило, знищуються. Якщо вони зберігаються у герметичній непроникній тарі, то після дегазації і дезактивації тари їх використовують за призначенням.
Хірургічний інструмент, металеві лікарські та аптечні предмети, а також предмети зі скла, фарфору, пластмаси дегазуються промиванням в 2-3 ваннах із розчинами спирту, бензину з наступним кип’ятінням у воді протягом 30-60 хв; промиванням у 3-4 ваннах з вищевказаними розчинами і наступним промиванням у розчині соди, а потім протиранням насухо ватним тампоном.
Дегазація марлі, бинтів, серветок проводиться: гарячим повітрям при температурі 90-950С протягом 1-2 год; пароаміачним способом протягом 1 год з наступним полосканням у чистій воді, висушуванням і прасуванням.
Перев’язувальний матеріал, заражений рідкими і пилоподібними РР, також сортується. Заражена частина його дезактивується пранням або віддається на склади для дезактивації, а в окремих випадках, коли є перевищення ступеня забрудненості, знищується.
ВИСНОВКИ
1 Розглянута загальна характеристика і фізико-хімічні параметри розчинів радіохіміко-біологічного захисту, їх застосування у військовій справі.
2 Знайдено, що радіаційний, хімічний, біологічний захист (стара назва комплексу заходів — хімічне забезпечення) організується з метою створення своїм військам необхідних умов для виконання поставленого перед ними завдання в обстановці радіоактивного, хімічного і бактеріологічного (біологічного) зараження.
3 Показано, що видами радіохіміко-біологічного захисту є дезактивація, дегазація та дезінфекція, що широко використовуються при ліквідації наслідків застосування хімічної, біологічної та радіаційної зброї масового ураження.
4 Відзначено, що для дезактивації озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу застосовують водні розчини порошку СФ2У та мийно-дезактиваційного засобу АБСП. 0,075 та 0,15 % водні розчини на основі порошку СФ-2У, призначені для дезактивації озброєння та військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолювального типу.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1 Фізична та колоїдна хімія : підручник / О. Д. Мельник, Т. І. Калин, Л. Я. Побережний [та ін.]. - Івано-Франківськ : ІФНТУНГ Факел, 2007. - 174 с.
2 Мельник, О. Д. Фізична та колоїдна хімія : конспект лекцій / О. Д. Мельник, Т. І. Калин. - Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2002. - 167 с.
3 Фізична та колоїдна хімія / В. І. Кабачний, Л. К. Осипенко, Л. Д. Грицан і ін. – 2-е вид., перероб. і доп. – Х. : В-во НФаУ, 2010. – 432 с.
4 Кабачний, В. І. Лекції з фізичної хімії : навч. посіб. для студ. вищ. фармац. навч. закл. / В. І. Кабачний, Л. Д. Грицан, Т. О. Томаровська, Л. К. Осіпенко; за ред. В. І. Кабачного. — Х. : НФаУ: Золоті сторінки, 2012. – 280 с.
5 Ковальчук Є. П., Решетняк О. В. Фізична хімія: Підручник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 800 с.
6 Кірєєв В. А. Курс фізичної хімії. — М. : Хімія, 1975. — 776 с.
7 Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.
8 Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.
9 Каракчієв Н. І. Токсикологія ОР і захист від ядерної та хімічної зброї. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.
10 Захист від зброї масового ураження: Довідник / Під ред. В. В. Мяснікова. - М.: Военіздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку