РОЗДІЛ IV. ПРОБУДЖЕННЯ АЗІЇ. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (друга половина XIX — початок XX ст.) "Японія".

Family. ID=Office_Archive. Torn. Японія. Автор: Петрина Анастасія Петрівна. Японія анексує Корею. Карикатура 1910 р. Представники Партії реформ (Кайсінто). Кінець XIX ст. Японські пари, вбрані за європейською модою. Друга половина XIX ст.

«Закриття»На початку XVII ст. владу в Японії захопив сьогун Токугава Іеясу. Імператор (мікадо) втратив реальну владу й був ізольований у Кіото. Імператора не знищили, бо за синтоїзмом він вважався божественним. Сьогун зміцнив владу, поклавши край міжусобицям між князями — тримаючи їх або членів їхніх родин у заручниках. У середині XVII ст. сьогун Токугава Ієміцу «закрив» Японію, остерігаючись європейського впливу. Іноземців з країни вигнали або знищили, дозволивши торгівлю лише з голландцями через порт Нагасакі. Політика ізоляції мала на меті зберегти традиції та зупинити поширення християнства, яке вважалося загрозою. Християнство було заборонене, а його послідовників страчено. Токугава Ієміцу

У середині XIX ст. Японія привернула увагу США, європейських країн і Росії. США розглядали її як зручну базу для суден у Тихому океані та плацдарм для впливу в Китаї. У 1853 р. до острова Хонсю прибула американська ескадра під командуванням комодора Меттью Перрі, який передав листа від президента США з пропозицією встановити дипломатичні відносини. Наступного року Перрі повернувся з більшими силами й змусив сьогуна підписати договір про відкриття двох портів для торгівлі зі США та створення консульства. Невдовзі аналогічні угоди з Японією уклали Росія, Англія, Франція та Нідерланди. Їхнім громадянам гарантували недоторканність, а країни отримали торговельні пільги. Японія опинилася під загрозою колонізації. Висадка комодора Меттью Перрі

Революція (переворот) Мейдзи. У середині XIX ст. проникнення європейців і американців до Японії підірвало авторитет сьогунату, що призвело до громадянської війни (1863–1868). У 1866 р. помер сьогун Іємоті, а 1867 р. — імператор Комей. Нового імператора Мейдзи підтримали самураї, міщани та селяни. У 1868 р. імператорські війська, озброєні за європейським зразком, перемогли сьогуна і захопили столицю Токіо. Так розпочалась доба Мейдзи — період радикальних реформ і модернізації. Муцухіто

П'ятнадцятирічний імператор Мейдзі переїжджає з Кіото до Токіо наприкінці 1868 року. Останні самураї «доби Мейдзі». Друга половина XIX ст.

Проведено аграрну реформу: селяни отримали землю у власність, але з часом більшість змушена була її продати через високі податки. Це дало поштовх розвитку товарного виробництва та забезпечило промисловість дешевою робочою силою. У 1868 р. запроваджено єдину валюту — єну. Військова реформа створила регулярну армію на основі загального призову, із самурайським духом. Адміністративна реформа ліквідувала князівства, ввела префектури, що сприяло єдності країни. Освітня реформа 1872 р. зробила освіту обов’язковою, відкритою для жінок, створено тисячі шкіл та університети. У 1890 р. ухвалено імператорський указ про вірність монарху, який став основою виховання молоді. Детальніше про реформи

Перемога Японії у японо-китайській війні 1894–1895 рр. сприяла її розвитку: вона здобула першу колонію — острів Тайвань, а отриману від Китаю контрибуцію спрямувала на розвиток важкої промисловості, зокрема на модернізацію армії та флоту. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Японія стала аграрно-індустріальною державою та увійшла до кола великих світових держав. Реформи змінили соціальну структуру: формувався клас підприємців, розширювалася система найманої праці. Водночас зберігалися феодальні пережитки в сільському господарстві та жорстка експлуатація населення. Співпраця імператорського двору, поміщиків і промисловців стала основою своєрідної моделі модернізації. Зовнішньополітична експансія набула статусу національної стратегії розвитку. Корабельна верф «Міцубісі» в місті Нагасакі, на якій побудували перший у Японії сталевий пароплав. 1885 р.

Конституція. Підсумком реформ стало прийняття Конституції 1889 р., створеної за зразком німецької. Японія стала конституційною монархією, де імператор мав широкі повноваження: оголошував війну, укладав мир, скликав і розпускав парламент, призначав урядовців. Його особа проголошувалась «священною і недоторканною». Парламент складався з палати перів (призначені аристократи й члени двору) та палати представників (обиралася, але виборче право мали лише 1% населення). Уряд був підзвітний імператору, а не парламенту. Конституція проголосила громадянські права, однак демократичні свободи були обмежені. У 80-х рр. XIX ст. виникли перші політичні партії, але вони мали слабку організацію й діяли як клуби промисловців і поміщиків. У 1896 р. відбувся перший страйк, проте розвиток профспілок гальмувався поліцейським тиском і традиційними нормами — шануванням старших, відданістю роботодавцю, довічною працею. Міністр виступає на трибуні Палати перів. Церемонія проголошення Конституції 11 лютого 1889 р.

Засідання Таємної ради. Гравюра XIX ст. Оприлюднення Конституції Японїї в 1889 р.

Японо-китайська війна 1894-1895 рр. Англо-японський союз 1902 р. Першим об'єктом експансії Японії стала Корея, васал Китаю. У 1876 р. Японія нав'язала їй нерівноправний договір і під приводом підтримки визвольного руху почала втручатися у внутрішні справи. Коли у 1890-х рр. в Кореї спалахнуло повстання, і туди ввели війська Китай і Японія, це спричинило японо-китайську війну 1894–1895 рр. Китай зазнав поразки й визнав незалежність Кореї, передав Японії Тайвань, острови Пенху та Ляодун, відкрив порти, дозволив будівництво підприємств і сплатив велику контрибуцію. Проте під тиском Росії, Німеччини й Франції Японія відмовилась від Ляодуна. Ця війна загострила суперечності з Росією, яка почала будівництво Китайсько-Східної залізниці та орендувала Порт-Артур. Щоб зміцнити позиції, Японія уклала в 1902 р. англо-японський договір, спрямований проти Росії та США. На Далекому Сході загострилася боротьба провідних держав.

Російсько-японська війна 1904-1905 рр. Підготовка до світової війни. На початку ХХ ст. Японія вступила в конфлікт із Росією. У ніч на 8 лютого 1904 р. японський флот без оголошення війни атакував російські кораблі в Порт-Артурі й Чемульпо (Корея), здобувши стратегічну перевагу. Офіційно війну оголошено 10 лютого. У порту Чемульпо крейсер «Варяг» і канонерка «Кореець» вступили в нерівний бій і були затоплені екіпажем. На суходолі Японія здобула перемоги під Ляояном і Мукденом, а після п’ятимісячної облоги Порт-Артур капітулював. Японські втрати були величезні, понад 100 тис. осіб. Генерал Ноги, відчуваючи провину, хотів здійснити харакірі, але імператор Муцухіто заборонив йому це. Після смерті імператора Ноги разом із дружиною таки вчинив ритуальне самогубство.31 травня 1905 р. Японія звернулася до президента США Рузвельта з проханням посередництва. 5 серпня в Портсмуті був підписаний мир: Японія встановила протекторат над Кореєю, отримала Порт-Артур, південну частину Сахаліну та частину залізниці в Маньчжурії. У 1910 р. Японія анексувала Корею. У 1907 і 1910 рр. Японія та Росія підписали таємні угоди про поділ сфер впливу в Китаї, що зменшило суперечності між ними. Тепер головними суперниками Японії стали США й Велика Британія. Війна стала яскравим прикладом боротьби за переділ світу. Перемога зміцнила Японію, яка вклала значні кошти в армію, флот і розвиток важкої промисловості, що дало поштовх економічному зростанню. Затоплення російського крейсера «Варяг»Японські війська святкують перемогу в Порт-Артурі

Битва під Мукденом у березні 1905 р. ЯПОНІЯ, КОРЕЯ, КИТАЙ у 1904—1905 рр.

Висновки«Відкриття» Японії призвело до спроб більш сильних держав під корити її за прикладом Китаю та Індії. Проте реформи Мейдзи дали змогу країні зміцнити своє становище та здійснити в краї ні модернізацію. У розвитку Японії було вдало поєднано досвід. традиції та досягнення Сходу й Заходу. Разом із тим мілітаризація економіки перетворила Японію на небезпечне джерело агресії. Завдяки перемозі у війнах із Китаєм та Росією Японія на початку ХХ ст. стала провідною державою в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.