Тема : Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених вставними словами і реченнями.
Вставними називають такі слова, словосполучення, речення, що виражають ставлення мовця до сказаного, привертають увагу до змісту, повідомляють про джерело інформації.
Приклад:
І був той хліб як Великодня паска. Щоправда, хрумтів на зубах пісок, але на нього не зважали (Ю. Мушкетик). Тут навіть повітря, здавалось, несло в собі золотисті відтінки (О. Гончар).
Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення.
Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За допомогою вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:
Групи вставних конструкцій за значенням :
1.Виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється:
2.Вказують на джерело повідомлення:
3.Виражають задоволення чи незадоволення мовця
4.Привертають, активізують увагу співрозмовника
5.Вказують на порядок думок, зв’язок між ними, спосіб висловлення їх: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, розуміється, певна річ, правду кажучи, сказати по правді, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати,припустімо тощо;
кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом, за вченням, на думку, на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам’ятаю, чую, бачу тощо;
на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як
на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;
чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, прошу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;
по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи
Лише вставними бувають слова: ніби, нібито, немовби, все-таки,
слова мабуть, по-перше, по-друге, адже, от, тільки, принаймні, навіть, між
щоправда, крім того, а втім, отже.
тим, за традицією, буквально, якби, майже, при тому, при цьому, часом, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як.
1.Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи. (Ю. Мушкетик.)
2.Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. (Леся Українка.)
3.З борців насміхалася доля, зростала, проте [у середині простого речення], їх громада. (П. Грабовський.)
4.Сонце зайшло, проте [на початку простого речення] ще було видно. (О. Гончар.)
5.Злива тривала майже годину. (М. Трублаїні.)
1. Вставні слова і словосполучення виділяються комами.
Наприклад : У ніч Різдвяну батько, згадавши, очевидно, молодість свою, дитинство усе своє, одним словом, життя, попросив матір заспівати йому колядок (О. Довженко).
2. Два вставні слова відділяються одне від одного комою.
Наприклад : Правда, може , я сам-таки в цьому й винен... (О. Гончар).
3. Комою не відокремлюються вставні слова, що стоять на початку або в кінці відокремленого звороту (вони виділяються комами разом із усім зворотом).
Наприклад : Дятли вечеряли, видно наїдаючись на зиму. Дятли вечеряли, наїдаючись на зиму видно. Але: Дятли вечеряли, наїдаючись, видно, на зиму.
4. Вставні слова відділяються комами від усіх попередніх сполучників, крім а.
Наприклад : За певних обставин електрони здатні залишати свої атоми чи, навпаки, «приєднуватися» до інших (підручник). І вернеться наша воля, а може, ще й слава... (Ю. Федькович). Для будівництва потрібні додаткові матеріали, а крім того, ще й обладнання.
Після сполучника а кома ставиться тільки тоді, коли перед ним стоїть слово з часткою не.
Наприклад : Барвисті ліси на схилах обабіч дороги не тільки не гасли під скісним промінням вечірнього сонця, а, навпаки, розжеврювались ще яскравіше, ніж удень (О. Гончар).
Комами виділяються вставні слова однак (одначе) і проте (в середині речення).
Наприклад: Зараз Федорова компанія теж прибула на вигін... з піснями. Нікого, однак, не звеселили на цей раз їхні пісні (О. Гончар). В’їдливості він, одначе, не помічав (Григір Тютюнник).
Комами не виділяються сполучники однак (одначе) і проте (на початку простого речення або другої частини складного речення, а також між однорідними членами).
Наприклад: Однак дзвони несподівано впали (М. Коцюбинський). Хоча має економія в Каховці свою власну контору, проте Савка рідко ночує там (О. Гончар). Усі дуже поспішали, проте не встигли.
Деякі дієслова (здається, кажуть, думаю), прислівники (звичайно, видно, можливо), іменники (правда, на жаль, на щастя) тощо в реченні можуть виконувати різні функції - бути членами речення і вставними словами. Якщо до слова в реченні можна поставити питання від інших слів, то воно не вставне і виділяти його комами не потрібно. Вставні слова можна вилучити з речення, не порушуючи його структури. Вони виділяються комами. Вилучення членів речення руйнує граматичну і смислову структуру речення.
ПОРІВНЯЙТЕ:
Певно , руїну та буря зробила? (О. Олесь) (певно = мабуть). |
Він знає це певно (= точно). |
Це, до речі, не ваша проблема (до речі = між іншим). |
Його репліки і пропозиції були якраз до речі (= вчасні). |
ПОРІВНЯЙТЕ:
Щось, видно, трапилось (А. Головко). |
По обидва боки левад... видно на косогорах густі садки (І. НечуйЛевицький). |
Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! (Л. Костенко). |
Здається вічністю буття маленька мить... (Л. Дмитерко). |
Чи, може, щастя хочеш ти? (О. Олесь). |
Хто може випити Дніпро? (М. Рильський). |
А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці (В. Винниченко). |
Чи справді так було? |
Ще, значить, не скінчилися турніри... (Леся Українка). |
Ця поїздка для неї дуже багато значить. |
Кажуть , весь поміст у пеклі з добрих намірів зложився (Леся Українка). |
Про це вже всі кажуть. |
Маємо жити, звичайно, не хлібом єдиним (Б. Олійник). |
Звичайно я встаю осьомій годині ранку. |
Буває , часом сліпну від краси (Л. Костенко). |
Диво дивнеє на світі з тим серцем буває! (Т. Шевченко). |
Завдання 1. Перепишіть речення. Знайдіть вставні слова і речення і виділіть їх комами. 1. Мабуть то й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може навіть самопожертовне. (О. Гончар.) 2. Не можна кажуть людині помолодшати, а подобрішати завжди можна. (О. Гончар.) 3. Всяке трапитись може на довгім віку. (О. Підсуха.) 4. Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і може більше не прийду. (М. Рильський.) 5. Невже і справді неминучість є у чергуванні радості і лиха? (Л. Первомайський.) 6. Справді краще в ріднім краю хоч і кості положить, ніж в чужині в супокою, хоч би і в достатку, жить. (І. Франко.) 7. Трудно розказати, для чого власне нам потрібна мрія і що вона таке, та певне в світі ніхто живий без мрії не прожив. (Леся Українка.) 8. На жаль світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань. (О. Довженко.)
Завдання 2. Визначте, в яких реченнях одні й ті самі слова є вставними, а в яких ні. Поставте розділові знаки.
1. По вулиці йду і здається уперше розплющив я очі на світ. 2. Здається вічністю буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсмертна. 3. Буває часом сліпну від краси. 4. Диво дивнеє на світі з тим серцем буває! 5. Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву. 6. Видно було вже пізно, бо ніде по хатах не світилося. 7. Поїдемо певно човном, коли море буде таке тихе, як нині. 8. Роби кревно й ходи певно. 9. Звичайно вовкулаки – це химери. 10. У комірчині звичайно стояли бідони з молоком. 11. Поки живий, я хочу справді жити. 12. Справді добре сміється той, хто сміється останній.