Роздуми про педагогічне покликання

РОЗДУМИ ПРО ПЕДАГОГІЧНЕ ПОКЛИКАННЯ

Одного разу Канта запитали, чи згоден він з тим, що філософія слуга політики. „Слуги бувають різні, - відповів філософ, - один несе позаду парасольку, другий іде попереду і освітлює дорогу”.

Бути світочем, іскрою, від якої в серцях інших запалюється вогонь любові до знань, - це і є, на мою думку, покликання педагога.

Я переконана, що правильно організований процес оволодіння знаннями є одночасно процесом морального розвитку особистості. А це можливо у тому випадку, коли знання переходять, переростають у переконання.

Своє завдання вбачаю у тому, щоб надати цьому переходу яскравої виразності, добитися того, щоб студент був не байдужим „споживачем знань”, а особистістю, в якої б знання істин зачіпали душу, хвилювали серце, спонукали до діяльності. Адже знаннями володіють, переконаннями – дорожать.

А для цього сам педагог повинен не тільки мати хороші знання, він зобов’язаний володіти неоціненним даром думати про знання. Думати про знання – означає знати, передбачати, розраховувати до яких куточків людського серця доторкнеться кожна істина, які думки, запитання, сумніви вона пробудить. Думати про знання – означає уявляти себе на місці студентів, вміти стати на їх точку зору.

                                                              Олена Володимирівна Хітрова