Мета уроку:опрацювання ідейно-художнього змісту програмової поезії, яка належить до циклу «В казематі», ознайомити школярів з поняттями про філософську лірику та силабо-тонічне віршування; розвивати культуру зв'язного мовлення пам'ять, логічне мислення, увагу, спостережливість, уміння коментувати основні мотиви, ідеї поезії Т. Шевченка, висловлювати власні міркування; виховувати любов до рідного краю, народу; співчуття до простих, знедолених селян-кріпаків; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці. .
«Мені однаково, чи буду...»( з циклу «В казематі»)Історія написання: Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила Т. Шевченку простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху. Розгром таємного товариства спричинили появу вірша «Мені однаково, чи буду...». Дана поезія написана під час перебування письменника в казематі 1847 року.
Композиція: Вірш можна умовно поділити на дві частини: 18 рядків – перша частина, 5 рядків – друга. У першій наявний мотив байдужості, невідворотності майбутнього, а в другій – автор собі суперечить. Слово за словом, рядок за рядком за рахунок градації (посилення, зростання) емоцій, нагнітається напруга, й нарешті читач приходить до найвищої “точки” – відповіді на питання, а що ж неоднаково поетові? І з’ясовує, що найголовніше сказано в останніх п’яти рядках. Розпач змінюється впевненістю, вдавана байдужість – наполегливим окликом». Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п'яти рядків, який саме і звучить в другій частині поезії: «Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую збудять... Ох, не однаково мені».
Образи сина та батька. Вони надають поезії виразності й зримості, зокрема картина молитви. Читач уявляє вечір, коли в сімейному колі батько розповідає малому про життя мученика, рівного біблейським, і наказує “молися” сину, щоб згадувати замученого за Україну. Молитва - це також мотив народної моралі українців, зрештою – традиції молитися за безневинних святих, це як вінець віри,- просити захисту у надприродних сил.
Філософська лірика — поетичні твори, в яких виражаються думки і почуття ліричного героя, викликані складними роздумами над проблемами буття та осмисленням світу, сенсу людського життя, добра і зла. Громадянська лірика — поезія, в якій виражені думки і почуття, викликані суспільно-політичними тогочасними явищами. Теорія літератури:
Теорія літератури: Оксиморон (оксюморон) (грецьк. oxymoron — дотепна нісенітниця, від oxys — гострий, moras — безглуздий) — різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (світла пітьма, суха вода, крижаний вогонь тощо). Т. Шевченко у вірші «Мені однаково, чи буду…» використовує оксиморон: "На нашій, не своїй землі"
У останніх рядках поезії Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і яка стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня:«Мені однаково, чи буду...»окраденість розбудженої в огні революційних перетворень України, окраденість у час її оновлення та відродження. Тому можна з повним правом вважати поезію "Мені однаково, чи буду..." зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.
Малого сліду не покину. На нашій славній Україні,На нашій — не своїй землі.І не пом’яне батько з сином,Не скаже синові: — Молись,Молися, сину, за Вкраїну. Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде. Той син молитися, чи ні... Композиція ( складається з 2 частин : 18 рядочків + 5 рядочків )Та неоднаково мені,Як Україну злії люде. Присплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.+Мені однаково, чи буду. Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде. Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужимиІ, неоплаканий своїми,В неволі, плачучи, умру.І все з собою заберу,АНТИТЕЗА як худ. засіб
Підсумок уроку«Незакінчене речення» « Мені однаково, чи буду Я жить ... чи ні». (В Україні). ДЕ?«Чи хто згадає, чи забуде Мене ... на чужині». (В снігу) ДЕ?« В неволі виріс між... і неоплаканий своїми». (Чужими). КИМ? «На нашій славній Україні, На нашій - .. землі». (Не своїй). ЯКІЙ? «Мені однаково, чи буде Той син. , чи ні». (Молитися) ЩО? «Та не однаково мені,Як Україну Присплять, лукаві, і в огні Ії, окрденую, збудять». (Злії люде) ХТО?