Розмноження винограду в домашніх умовах

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації

Полтавське територіальне відділення МАН України

Козельщинське територіальне відділення наукового товариства учнів "Мала академія наук"

                                                                   

                                                                    Відділення: екології та аграрних наук

                                                                    Секція: агрономія

                                                                    

Розмноження винограду в домашніх умовах

 

 

Роботу виконала:

Андрейко Олександра Олександрівна

учениця 11 класу

Бреусівського ліцею

Козельщинської селищної ради

 

Науковий керівник:

Омельченко Олександр Володимирович

учитель біології

Бреусівського ліцею

Козельщинської селищної ради

спеціаліст 1 кваліфікаційної категорії

 

 

 

 

 

Козельщина - 2024

 

АНОТАЦІЯ

 

Андрейко Олександра Олександрівна,

учениця 11 класу Бреусівського ліцею Козельщинської селищної ради Кременчуцького району  Полтавської області

Науковий керівник: Омельченко Олександр Володимирович, учитель біології Бреусівського ліцею Козельщинської селищної ради Кременчуцького району  Полтавської області

Тема роботи: " Розмноження винограду в домашніх умовах"

          Виноградарство в Україні завжди було важливою галуззю агропромислового комплексу. Займаючи незначні площі, ця галузь суттєво впливає на рівень соціально-економічного розвитку господарств. Актуальність теми роботи визначається тим, що Програмою розвитку виноградарства в Україні до 2025 року передбачено збільшення площ виноградних насаджень до 170 тис. га. Для таких обсягів потреба в посадковому матеріалі задовольняється на 35%. Дефіцит посадкового матеріалу компенсують імпортом з інших країн, але він не адаптований до умов вирощування в Україні, а вартість імпортних саджанців значно перевищують вартість вітчизняних. Тому для закладання виноградників варто використовувати посадковий матеріал вітчизняного виробництва.

Нашим дослідженням ставиться за мету виявити і розкрити деякі особливості розмноження  винограду в домашніх господарствах.

Виходячи з поставленої мети, нами вирішуються такі завдання:

1.  Розглянути кліматичні умови для вирощування винограду;

2.  З'ясувати причини поширених захворювань та їх профілактики;. 

3.  З'ясувати тонкощі способи розмноження винограду;

4.  Проаналізувати результати проведеного дослідження.

Основні результати роботи:

-         систематизовано знання про біологічні особливості винограду;

-         встановлено оптимальні способи розведення винограду в домашніх умовах;

-         знання про оптимальні умови вирощування винограду.

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………… …………..4

                    РОЗДІЛ 1. УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ ВИНОГРАДНИХ НАСАДЖЕНЬ…………………………………………………………………...6

1.           Кліматичні характеристики зон виноградарства ………………...6
2.           Ґрунтовий склад для виноградників ……………………………...10

РОЗДІЛ  2. ВИРОЩУВАННЯ САДЖАНЦІВ ВИНОГРАДУ  .....…..……..12

1.           Планування захисту винограднику …………………………..….12
2.           Живцювання   ………………… ……………… …….……………13
3.           Розмноження відводками ………………………………..…….....16
4.           Підживлення винограду ………….…………………………..….17

РОЗДІЛ 3.   ПРОВЕДЕНІ ДОСЛІДЖЕННЯ……………..………………..…21

1.           Дослідження парафінування живців ………………….…….…..21
2.           Дослідження впливу препаратів на укорінювання живців .…..  21
3.           Дослідження на рентабельність розведення винограду в домашніх умовах………………………………………………………………22

ВИСНОВКИ ………………………………………………….………………24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….……………25

ДОДАТКИ ………………………………………………………..…..………26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сучасне виноградарство України переживає глибоку кризу, яка стала наслідком нестабільної економічної ситуації як в цілому по країні, так і всередині галузі. Для виконання програми розвитку виноградарства в Україні до 2025 року загальна потреба у щеплених саджанцях складатиме 154 млн. штук.

Виноградарство неможливо уявити без виробництва достатньої кількості високоякісного садивного матеріалу. Створення високопродуктивних промислових насаджень і темпи розвитку виноградарства значною мірою залежать від рівня вирощування виноградних саджанців, їх якості і сортового складу.

За 2016–2018 роки у господарствах різних форм власності в середньому за рік вирощували 8 млн. саджанців, з них 6 млн. штук щеплених, в зв’язку з чим потреба у садивному матеріалі в ці роки забезпечувалася на 35–40 % і тому значна кількість саджанців завозилось з інших країн.

Останнім часом вирощування винограду стало популярним серед садоводів любителів. Однією з задач виноградарів є запровадження у виробництва передових технологій ведення виноградного розсадництва, що має знизити вартість садивного матеріалу.

Як показує практика, в теперішніх умовах для створення виноградників потрібен садивний матеріал отриманий в даному регіоні, вільний від вірусних хвороб та бактеріального раку. Закладання насаджень матеріалом вітчизняного виробництва сприятиме створенню виноградників вищих селекційних категорій якості, продовжить продуктивне життя виноградного куща до 40 і більше років. Подібним шляхом розвивається світове виноградарство.

Особливе значення в цій ситуації мають високоефективні технології виробництва виноградних саджанців, використання нових видів садивного матеріалу. Серед них найбільший інтерес і значення для виробництва має використання щеплених, вегетуючих та кореневласних саджанців.

Тому обрана нами тематика досліджень вирощування кореневласних саджанців є досить актуальним питанням.

Для Україні є актуальною проблема скорочення виноградників.

Основна мета, яка стояла перед нами при виконанні цієї роботи була розкрити основні аспекти розмноження винограду в домашніх умовах.

Щодо завдань, то вони включали в себе такі пункти:

-  з’ясувати кліматичні умови для вирощування винограду;

-  встановити оптимальні способи розмноження винограду;

-  проаналізувати результати проведеного дослідження.

Для досягнення поставленої мети ми використовували методи:

-  вивчали наукові розробки  щодо досліджуваної проблематики;

- здійснювали порівняння результатів досліджень.

Наукова новизна полягає в тому, що нами вперше було проаналізовано способи розведення винограду в особистих господарствах на території Бреусівського старостату та виявлено різницю у кількості укорінених живців при різних способах укорінення.

Матеріали і основні положення дослідження були апробовані при розробці поурочних презентацій з певних тем шкільних курсів "Біологія", "Природознавство" та проведенні просвітницько-виховні заходи для учнів 11 класу, видані інформаційні буклети. Робота була представлена на захисті учнівських науково-дослідницьких робіт шкільного наукового товариства.

В ході дослідження були проаналізовані результати тестування.

Об'єктом дослідження є виноград.

Предметом дослідження -  особливості вирощування саджанців, прийоми оптимізації регенераційних властивостей, росту, використання укорінювачів.

Основними результатами роботи є:

-         систематизовано знання про біологічні особливості винограду;

-         встановлено оптимальні способи розведення винограду в домашніх умовах;

-         знання про оптимальні умови вирощування винограду;

 

 

РОЗДІЛ 1

                            УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ ВИНОГРАДНИХ НАСАДЖЕНЬ

 

 

1.1 Кліматичні характеристики зон виноградарства

Клімат є одним із найважливіших факторів серед комплексу природних умов для вирощування винограду. В Україні клімат помірно-континентальний, за винятком південного берегу Криму, де він характеризується як субтропічний. Із заходу на схід рівень континентальності збільшується, що обумовлює сприятливі для вирощування винограду зони в Південному Степу і на Південному березі Криму.

Температура - основний фактор необхідний для існування рослин, регулює темпи росту й розвитку, впливає на проходження фенологічних фаз, на хід фотосинтезу й транспірацію. За біологічний нуль у виноградарстві прийнято температуру +10°С. Тобто, температура 10°С і вище є активною і її враховують під час встановлення строків достигання винограду та настання окремих фаз вегетації. Теплозабезпеченість або сума активних температур вища +10°С за період від розпускання бруньок до закінчення вегетації лімітує вирощування винограду. ЇЇ нестача обумовлює невизрівання врожаю, а нерідко і однорічної деревини. Останнє знижує зимостійкість рослини, послаблює її, зменшує врожайність у наступні роки, а іноді викликає загибель окремих пагонів та цілих кущів.

У межах України температура коливається від 2400 до 3900°С. Зростає вона від 2400-2600°С на північному заході і півночі до 3200-3500° на півдні Степу і Закарпатті. На південному березі Криму по лінії Симеїз-Місхор-Лівадія - 4000-4200°С, Алушта-Судак - 3400-3700°С. У Карпатах знижується до 1400-1800°С. За природнокліматичними зонами сума активних температур розподіляється наступним чином: Полісся - 2400-2600°, Лісостеп - 2400-2900°, Північний Степ - 2800-3300°, Південний Сухий Степ - 3100-3500°, Південний берег Криму 3700-3900°.

В залежності від строків дозрівання всі сорти поділяють на декілька груп, які відрізняються тривалістю періоду і потребою в активних температурах для визрівання.

В зоні з найменшою теплозабезпеченістю (до 3000°С) нині зосереджено 3 % (2534,4 га) всіх насаджень винограду, зокрема, 2 % в Одеській області, 0,9 - Миколаївській і 0,1 - в АР Крим. Виходячи з теплозабезпеченості даної зони тут можна вирощувати дуже ранні, ранні та середні сорти. Але разом з тим, ще у 80-х роках було зазначено, що дана зона не є перспективною для розвитку виноградарства, оскільки вірогідність отримання кондиційного винограду тут складає 75-100 % для ранніх і 50 % для сортів середнього терміну дозрівання.

В зоні з сумою активних температур 3000-3300°С, яка характеризується сприятливими умовами для вирощування та отримання кондиційного винограду ранніх та середніх сортів дозрівання, знаходиться 31108,4 га виноградних насаджень або 36,8 %. З них 86,9 % зосереджено в Одеській області, 7,2 - в АР Крим, 4,1 - Миколаївській області, а решта 1,8 % знаходяться в Закарпатській, Херсонській та Запорізькій областях.

Для вирощування сортів пізнього строку дозрівання та отримання кондиційного винограду ранніх та середніх сортів більш сприятливою є зона з сумою активних температур 3300-3500°С. Нині тут зосереджена найбільша частка виноградних насаджень - 38,1 % (32222,2 га). Основна їхня частина знаходиться в АР Крим (32,7 %) та в Одеській області (31,7 %). Крім того, в Херсонській області - 16,8 %, Миколаївській - 12,2, Закарпатській - 5,7, Запорізькій - 0,8 %.

В зоні з найбільшою теплозабезпеченістю (> 3500°С), яка є придатною для вирощування пізніх та дуже пізніх сортів винограду, зосереджено 18744,3 га насаджень, що становить 22,2 %. Майже всі вони знаходяться в АР Крим - 96,8 % (18149,6 га). Також незначна частина виноградників з теплозабезпеченістю > 3500°С знаходяться в Херсонській та Закарпатській областях - 2,1 %.

В порівнянні з 1980 роком, коли в зоні з сумою активних температур >3500°С було зосереджено лише 1,1 % площі виноградних насаджень (2480 га), нині їхня частка зросла на 21,1 %, а площа збільшилася на 16264,3 га. Разом з тим, у зоні порівняно з низькою теплозабезпеченістю, виноград на сьогодні майже не вирощується.

Крім суми активних температур на розміщення та вирощування винограду впливає також мінімальна температура зимового періоду. Морозонебезпека території є головним критерієм для визначення зон укривної і неукривної культури. Основним показником при цьому вважається абсолютний мінімум температур зимового періоду. Аналіз їхнього розповсюдження показує, що за винятком південнобережної зони Криму на всій території України абсолютні мінімуми температур вище критичних для виноградної рослини. Разом з тим, укривна культура отримала розповсюдження в АР Крим, Одеській, Миколаївській, Полтавській та Закарпатській областях. Тому абсолютний мінімум, який спостерігається рідко, не може характеризувати той чи інший район з точки зору морозонебезпеки території. Більш надійною характеристикою є середній із абсолютних річних мінімумів температури повітря. У межах України він змінюється від -28°С в крайніх північно-східних районах до -18°С в південно-західній частині країни. У степових районах АР Криму він досягає -21°С, а на південному березі в залежності від місцевих умов його коливання досягають від -9°С до -17°С. В Полтавській області досвідчені виноградарі рекомендують на зиму обов'язково укривати, оскільки в останні роки зими нестабільні, малосніжні. Додаток А.

Для оцінки морозонебезпеки території критичною є температура -23 -25°С для відносно морозостійких, -21-22°С для середньо і -18-19°С для слабо морозостійких сортів винограду. При вказаних значеннях критичних температур загибель основних бруньок складає 80 % і більше, пошкоджуються лози і багаторічна деревина. У зв'язку з цим плодоносність заміщуючих бруньок - показник, який необхідно враховувати при підборі сортів для неукривної культури винограду. Висока плодоносність заміщуючих бруньок при рівності всіх інших факторів, дозволяє повністю, або частково відновити урожай при загибелі основних бруньок.

В неукривній зоні (середнє із абсолютних мінімумів температур повітря до -18°С) нині розміщено 48969,8 га або 57,9 % виноградних насаджень. З них в Одеській області - 48,7 %, АР Крим -34,4 %. У Миколаївській і Закарпатській областях всі насадження вирощуються в неукривній зоні - 5967,2 та 2321,5 га відповідно.

В перехідній або умовноукривній зоні знаходиться 33,5 % площі виноградних насаджень, які розташовані між ізолініями -18 і -20°С. З них в Одеській області - 15097 га ( 53,3 %), АР Крим - 10979,5 (35,4 %), Херсонській - 2200,7 (7,8 %) і в Запорізькій - 34,0 га (0,1 %) [1].

Нині основним захистом винограду від низьких температур є покривання насаджень на зиму. В укривній зоні, яка розміщена північніше ізотерми -20°С зосереджено лише 8,7 % виноградників України. На Херсонську область припадає більша половина цих насаджень - 52,8 %. Решта зосереджена АР Ким - 43,6 % та Запорізькій області - 3,6 %.

В АР Крим частка укривної і неукривної культури винограду становить 10,3 і 89,7 % відповідно. Не дивлячись на те, що в цьому регіоні 3192,7 га виноградних насаджень зосереджено в укривній зоні, на практиці вони не покриваються через високу затратність цього заходу. Тому приблизно один раз у 5 років господарства в цій зоні можуть переживати значні втрати виноградних насаджень через заморозки чи перевищення критичного рівня мінімальної температури зимового періоду.

Небезпека заморозку є однією з важливих меторологічних характеристик клімату для винограду. Вегетація винограду розпочинається при температурі повітря 10-12°С в залежності від виду та сорту. У період цвітіння несприятливою є температура нижче 14°С, в період достигання - нижче 14-18°С. Пошкодження набухлих бруньок настає за температури 3-4°С, молодих паростків та листя, після розпускання бруньок, за 1°С, а суцвіття - 0°С. Восени листя та ягоди пошкоджуються за температури -3-5°С. Тому постійний моніторинг та прогнозування заморозків є одним із факторів створення та розміщення виноградних насаджень.

При розміщенні сортів винограду необхідно брати до уваги, що коренева система у винограду за стійкістю до морозів значно поступається надземним органам (пагонам, вічкам, рукавам). Тому в районах з суворими безсніжними зимами, окрім температури повітря, враховуються середні з абсолютних річних мінімумів температур ґрунту, а також їхня повторюваність.

 

1.2. Ґрунтовий склад для виноградників

Ґрунт на відміну від клімату, який визначає виробничу спеціалізацію виноградарства і виноробства, сприяє формуванню основних якостей урожаю. Від характеру і складу ґрунтів, їхнього механічного складу, хімічних, фізичних, водних властивостей, водно-повітряного, поживного, сольового режиму, залежить величина і якість врожаю, стійкість до несприятливих умов середовища. Завдяки своїм біологічним особливостям коренева система винограду здатна горизонтально віддалятися від стовбура рослини на відстань до 4-6 м та проникати на глибину 8-10 м, тому в процесі росту і розвитку виноград піддається впливу не тільки ґрунтових горизонтів але і підстилаючих порід.

Пластичність культури винограду дозволяє вирощувати його на різних типах ґрунтів. Промислові насадження винограду культивують на чорноземах (легких, середньо- та важкосуглинкових), каштанових, буроземних ґрунтах, пісках та ін.

Найкращими вважаються ґрунти легкого гранулометричного складу із деяким вмістом щебню, з доброю водопроникністю і аерацією та достатньою родючістю. Разом з тим, відомо, що різні види і сорти винограду по різному реагують на ґрунтові умови. Для столових сортів кращими є ґрунти багаті на поживні речовини та з глибоким гумусовим горизонтом.

Найбільшу частину займають виноградники на чорноземах звичайних середньо- і малогумусних важкосуглинкових і легкоглинистих та їхніх слабо- і середньозмитих, інколи слабосолонцюватих відмінах.

На коричневих ґрунтах, які розповсюджені в Автономній Республіці Крим, зосереджено 13967,9 га виноградників.

В Закарпатській області ґрунтовий покрив площ зайнятих виноградниками представлений буроземно-підзолистими глеюватими середньосуглинковими, бурими гірсько-лісовими глибокими та середньоглибокими легко- та середньосуглинковими, дерновими глибокими та дерновими осушеними, дерново-буроземними опідзоленими легко- та середньосуглинковими ґрунтами.

На лучно-чорноземних і лучно-каштанових ґрунтах зосереджено 392,0 га виноградників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ВИРОЩУВАННЯ САДЖАНЦІВ ВИНОГРАДУ

2.1 Планування захисту винограднику

Недотримання технології вирощування посадок виноградників призводить до погіршення санітарного стану насаджень і останніми роками це відбувається внаслідок спрощених прийомів системи основного обробітку ґрунту, нераціонального внесення мінеральних добрив, недотримання термінів проведення захисних заходів.

Втрати урожаю винограду від шкідників і збудників хвороб можуть перевищувати 50%. Погодні умови впливають на зростання кількості шкідливості патогенних організмів та їх шкідливість. Одержання високих стабільних урожаїв винограду хорошої якості ґрунтується на комплексі організаційно-господарських, біологічних, хімічних і агротехнічних засобів знешкодження та розвитку найбільш небезпечних шкідників і збудників хвороб.

Річний цикл розвитку виноградної рослини поділяють на сім основних періодів, шість із яких відносять до періоду вегетації, а саме: I — від початку "плачу" до розпускання бруньок; II — від розпускання бруньок до початку цвітіння; III — цвітіння та зав’язування ягід; IV — від зростання ягід до початку їхнього дозрівання; V — дозрівання ягід, або фізіологічна стиглість; VI — листопад (початок періоду спокою лози); VII — спокій лози.

У кожен із періодів визначають склад шкідливих організмів і оцінюють рівень негативного впливу на розвиток виноградної рослини та втрати врожаю. Роблять висновки про потребу проведення захисних заходів, обирають оптимальні препарати й дозу їхнього застосування. Найчастіше збиток культурі в кожній фазі її розвитку завдають одночасно кілька шкідників і хвороб. У такому разі  знання біології і особливостей розвитку шкідливих організмів, систематичне спостереження за шкідниками і сезонною динамікою розвитку хвороб дають змогу не лише встановлювати оптимальні терміни проведення захисних заходів, а й скорочувати пестицидне навантаження без збитків для кількості та якості кінцевої продукції.

Система заходів захисту виноградних насаджень складається з таких елементів: - систематичного обстеження ділянки для встановлення видового складу та чисельності шкідників і ступеня розвитку хвороб; - складання прогнозів зміни їхньої шкідливості; - обчислення економічного порогу шкідливості;               - добору ефективних препаратів для захисту від комплексу шкідників і хвороб;     - визначення оптимальних строків проведення хімічних обробок насаджень;   - моніторинг технічної ефективності хімічних обробок. Система заходів має забезпечувати, крім високої технічної ефективності, нездатність до накопичення в кінцевій продукції або мінімально допустимий залишковий вміст використаних препаратів в урожаї ягід, а також не повинна погіршувати навколишнє середовище.

 

2.2 Живцювання

Живцювання - поширений і доступний спосіб розмноження винограду в домашніх умовах. Виноград добре розмножується живцями, адже здатний утворювати коріння на зелених і здерев’янілих пагонах, з яких і заготовляються посадочні живці (чубуки). Навесні з них можна виростити молодий саджанець винограду.

Живці винограду заготовляють восени, під час обрізування кущів. При цьому відбирають добре розвинені і зрілі пагони діаметром від 6 до 10 мм. Більш товсті брати не варто — це жируючі пагони, які навряд чи приживуться.

Ознаки якісного живця:

товщина не менше 6 мм;

твердий, потріскує при згинанні;

кора світло-, або темно-коричневого кольору (на ній не повинно бути ніяких сіро-бурих або темно-коричневих плям);

лоза на зрізі зеленого кольору (коричневий колір вказує на підмерзання втечі);

відсутні механічні пошкодження. Додаток Д

Живці нарізають довжиною 30-40 см (на них повинно бути від 2 до 4 вічок).

При заготівлі живців різних сортів не забудьте підписати їх.

Зрізані живці винограду очищають від пасинків, листя, вусів, складають у пучки і пов’язують м’яким дротом або мотузкою. Заготовлені чубуки зберігають у підвалі у вологому піску, або у спеціально викопаній в саду траншеї глибиною 50 см і довжиною, рівній довжині живців.

Викопують траншею на піднесеному місці далеко від залягання ґрунтових вод. На дно насипають зернистий пісок шаром 10 см. Потім живці укладають горизонтально і наверх насипають шар ґрунту завтовшки близько 40 см. При настанні морозів траншею присипають сухим листям, тирсою, соломою або торфом і зверху вкривають поліетиленовою плівкою.

В обох варіантах у місці зберігання живців температура повітря не повинна перевищувати 4°С.

Живці можна зберігати і вдома на дверцятах холодильника. Тільки їх потрібно попередньо протягом 1-2 діб вимочити у воді і покласти в невеличкий поліетиленовий пакет. Вода повинна бути кімнатної температури.

В кінці січня - на початку лютого живці винограду дістають із сховища, промивають у слабкому розчині марганцівки і поміщають у воду кімнатної температури на 1-2 доби. Після чого зрізи живців освіжають продезінфікованим гострим ножем, поки деревина не стане світло-зеленою. На кожному живцю залишають 2 верхніх вічка, інші видаляють. А в нижній частині чубука ножем роблять двостороннє борознування.

Борознування живців винограду - агрозахід, який спрямований на стимулювання процесів утворення кореню. Виконують його так: залізним гребінцем, пилкою або гострим кінцем ножа роблять невеликі поздовжні надрізи кори в нижній частині живців. У цих місцях з’являється ранова тканина, яка прискорює процес утворення і розвитку придаткових коренів.

Після чого живці піддають кільчуванню (це прийом, при якому нижні частини живців містять в теплі, а верхні - в холоді). Для цього живці поміщають у поліетиленові мішки, скляні або пластикові банки, заповнені вологою тирсою, і ставлять на радіатор опалення. Під час кільчування періодично зволожуйте тирсу і частіше відкривайте кватирку, щоб верхні бруньки на живцях не прокинулися раніше часу.

Через 17-20 днів на нижніх кінцях живців утворюється наплив сіро-білого кольору з точковими горбиками, зачатками коренів, або вже з корінням завдовжки від 2 до 7 см. А з двох верхніх бруньок виростають зелені пагони довжиною 2-5 ми. Так виглядають чубуки винограду, готові до посадки в ґрунт.

Після утворення коренів живці винограду акуратно садять в картонні або пластикові стаканчики висотою 20-25 см і діаметром 8-10 см. Для цього в ємність насипають ґрунтову суміш шаром 4-5 см, злегка ущільнюють її, ставлять туди держак, засипають живильним ґрунтом і поливають. Вода для поливу живців винограду повинна бути теплою, але не гарячою.

Суміш ґрунту для чубуків винограду найкраще приготувати з 1 частини дернового або лісового родючого ґрунту, 1 частини торфу і 1 частини грубозернистого піску. Також досить ефективна суміш з 1 частини родючого структурного ґрунту, 1 частини грубозернистого піску і 1 частини просіяної деревної тирси.

В живці з одним очком поживних речовин недостатньо, тому його поміщають у невелику ємність з родючим і вологим ґрунтом, накривають поліетиленом і ставлять в тепле, добре освітлюване місце.

Стаканчики з живцями залишають в приміщенні з температурою 22-25°C поблизу південних вікон. В міру підсихання ґрунту (приблизно раз на тиждень) рослини поливають теплою водою, а при появі 3-4 листочків підгодовують комплексним добривом з мікроелементами: його розчиняють у воді (за інструкцією) і поливають.

На одній рослині, вирощеній із живця, залишають 1-2 листочка, а решту  видаляють за мірою їх появи. На постійне місце підрослі саджанці винограду висаджують в кінці травня — на початку червня. За 5-7 днів до висадки їх загартовують.

Саджанці винограду, одержані з живців, починають давати урожай на третій рік, а при дуже вмілому догляді навіть на другий. Додаток Г

2.3 Розмноження відводками

 Один з найбільш часто застосовуваних способів розмноження винограду - розмноження відводками. Перш за все, цей метод використовується для поповнення виноградників або заповнення вільних місць у нім. Суть відводок винограду полягає в прикопці не відрізаної від материнської лози. Завдяки розведенню винограду відводками, вдається отримати однорічні саджанці з розвиненою кореневою системою і забезпечити швидке настання часу плодоношення лози. Садівникам, які бажають займатися розведенням цієї ягідної культури, буде корисно дізнатися, як технічно правильно розмножити виноград відводками.

Зелена відводка проводиться влітку. Вибирається здоровий кущ з хорошою стабільною врожайністю, що росте поруч з місцем планованої посадки нового куща, на ньому вибирається 1 - 2 зелених лози, розташованих близько до поверхні землі. Можна використовувати і порослеву лозу від підземного штамбу. З обраних лоз обрізають листя. У землі прокладається неглибока канавка (глибиною 0,5 м) від материнського куща до нового місця посадки, на дно якої кладеться компост або перепрілий гній. Лоза вкладається в канавку, пришпилюється, а верхівка з кількома листочками виводиться на поверхню і підв 'язується до прута-опори. Канавка засипається землею, яку необхідно сильно ущільнити - затоптати. Наприкінці прищипують точку росту на верхівці втечі (згодом з пасинків буде сформований молодий кущ), і рясно поливають водою. Додаток В

Вважається, що розмноження повітряними відводками найдавніший спосіб отримання саджанців. Використовуючи даний варіант розмноження, добре розвинений саджанець можна отримати протягом року. Розмноження повітряними відводками винограду рекомендується проводити у весняний період, коли спостерігається інтенсивний сокорух. У виноградній лозі вибирається добре розвинена молода гілка, розташована горизонтально (або їй надається горизонтальне положення). На ній визначається ділянка укорінення довжиною 7 - 8 см. Гілка туго перетягується дротом і робляться поздовжні розрізи кори довжиною до 1 см. На гілку в місці укорінення підвішується судина з поживною сумішшю, виготовлена з пластикової прозорої пляшки ємністю 1,5 літра. Як поживний розчин можна використовувати універсальний ґрунт, що продається в магазинах. Ґрунт повинен бути постійно вологим і покривати гілку в ємності на 2 см. При спекотній погоді слід укрити гілку від прямих сонячних променів. Після утворення достатнього обсягу коріння в ємності, відведення разом із судиною відокремлюється від материнського куща. Саджанець саджається в землю разом з грудкою поживної суміші, який слід акуратно відокремити від стінок ємності.

2.4  Підживлення винограду

Підживлення винограду - один з важливих етапів у догляді за цією рослиною. Для побудови листя, пагонів, грон, а також для відкладення в коренях, штамбах і багаторічній деревині потрібні поживні речовини, які виноград щорічно отримує з ґрунту. Добриво винограду компенсує ці втрати і є одним з основних резервів підвищення врожайності, продовження життя кущів. Щорічно разом з урожаєм, опалим листям, зрізаною лозою несеться велика кількість поживних речовин. Відновлення їх запасу в ґрунті повинно бути в центрі уваги виноградаря. Додаток Е

Азот: основну кількість азотних добрив уносять у ґрунт навесні, оскільки азот стимулює зростання молодих пагонів і листя. Улітку, коли починається формування грон і налив ягід, винограду потрібно вже набагато менше азоту. З серпня азот рослинам узагалі протипоказаний, тому що всі їхні сили мають бути спрямовані на дозрівання врожаю і на визрівання лози, а активній ріст пагонів у цей період тільки шкодить рослині. Азот міститься в таких добривах, як сечовина або аміачна селітра.

Фосфор у вигляді суперфосфату допомагає розвиватися квіткам, сприяє утворенню зав’язей і дозріванню ягід.

Калій більшою мірою відповідає за імунітет рослини. Він допомагає прискорити процес визрівання лози, тобто підготовки пагонів до зимівлі. Калій – основний будівельний матеріал для рослини, яка споживає цей елемент у великих кількостях, ніж будь-який інший. Основне підживлення винограду калієм здійснюють у кінці літа, та не слід забувати про внесення калію в ґрунт у стадії росту та цвітіння винограду. З калійних добрив найчастіше застосовують сульфат калію або хлористий калій.

Мідь: цей елемент підвищує стійкість лози до низьких температур, посухи та інших несприятливих умов довкілля, але якщо ви для захисту виноградника від хвороб вдаєтеся до обробок кущів мідьвмісними препаратами, додаткові підживлення міддю винограду не знадобляться.

Бор: підживлення винограду борною кислотою сприяють проростанню пилку та підвищенню вмісту цукру в ягодах.

Цинк підвищує врожайність куща.

Органічні добрива .

Найкраще підживлювати виноград гноєм, компостом, пташиним послідом і деревним попелом. Перепрілий гній і компост можна використовувати для осінньої закладки в прикореневу зону виноградних кущів. По зовнішньому периметру кола викопують траншею завглибшки 50 см, укладають на її дно органіку з розрахунку 1 відро на 1 метр траншеї, додають на кожен кущ близько 700 грам попелу, поливають підживлення і засипають траншею землею. Такої кількості органіки винограду буде досить на кілька років.

Для проміжних підживлень використовують відстояний розчин пташиного посліду. Готують його так: послід розбавляють водою навпіл і цьому складу дають перебродити, потім одну частину настою змішують із 10 частинами води й поливають цим розчином прикореневу зону винограду, використовуючи в середньому по два відра на кущ. Гній, курячий послід, компост – цінне джерело азоту, фосфору і мікроелементів, а попіл до того ж має високий уміст калію.

Мінеральні добрива .

Все частіше останнім часом для підживлення винограду використовують добрива. Вони бувають як однокомпонентні (карбамід, або сечовина, наприклад, чи суперфосфат), так і багатокомпонентні (монофосфат калію, сульфат калію, Нітроамофоска та інші). Застосовують ці добрива у вигляді розчину, приготування якого вимагає строгого дотримання інструкції.

 

Урешті для рослини не має значення, з яких добрив, що потрапили у ґрунт, вона отримає набір матеріалу для росту та розвитку. А ось для ґрунту краща органіка, оскільки мінеральні добрива змінюють її склад на гірше. Часто впродовж сезону органічні й мінеральні підживлення поєднують або чергують.

На кожній стадії розвитку винограду потрібен визначений набір поживних елементів, які вносять у траншеї, викопані по периметру пристовбурного кола кожного куща. Спочатку траншею проливають відром води, потім виливають у неї відро розчинених добрив, а слідом за добривом ще відро води. Проводять підживлення у вечірні години, коли спадає спека.

Уперше добрива вносять у ґрунт за два тижні до початку сокоруху, наприкінці квітня або на початку травня. Приблизна витрата на один кущ становить 50 г азотної, 30 г калійної, 40 г фосфорної складової.

Друге підживлення винограду проводимо за 14 днів до початку цвітіння: в кінці весни або на початку літа під кожен кущ вносять 40 г азотного, 50 г фосфорного і 40 г калійного добрива. Якщо використовується органіка, витрата розбавленого курячого посліду становить 20-22 л на кущ, але в кожне відро потрібно додатково розчинити 25 г суперфосфату і 20 г калійного добрива.

Третє підживлення робимо коли ягоди сягнуть розміру горошини. У кінці червня виноградний кущ удобрюють тим же складом, що й удруге. Це підживлення простимулює формування бруньок для наступного сезону.

Учетверте добрива вносять у ґрунт у стадії наливу ягід. Під кожну рослину вносимо по 50 г калійно-фосфорного добрива.

П’яте підживлення здійснюють після збирання врожаю: для дозрівання лози та підготовки рослини до зимівлі кожен кущ підживлюють 30-40 г калійно-фосфорного добрива. З органіки можна використовувати попіл, як у сухому вигляді, розсипавши її по поверхні прикореневої зони та здійснивши згодом полив, так і відразу у вигляді водного розчину.

Поряд із кореневими використовуються також і позакореневі підживлення, при яких розчин корисних елементів розбризкують на надземні органи винограду. Позакореневим способом виноград зазвичай підживлюють бором, цинком, міддю й іншими мікроелементами. Обприскування проводять увечері, після заходу сонця, коли пори листя відкриті.

Перше обприскування здійснюють перед цвітінням, щоб запобігти опаданню зав’язі. Друге підживлення проводять після цвітіння, третє – на стадії дозрівання винограду. Позакореневе підживлення можна суміщати з обробкою винограду від хвороб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.

ПРОВЕДЕНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

 

3.1. Дослідження парафінування живців

Готуючи наукову роботу ми провели дослідження впливу парафінування живців перед пророщуванням.

Перед пророщуванням ми на добу замочили 20 живців у воді з додаванням стимулятора росту (столова ложка меду на 10л води), щоб поповнити запас вологи.

     Після вимочки зробили парафінування 10 живців верхнього вічка, що допомагає залишити у живці всю вологу.

Ми довели до кипіння 500 мл води, розтопили у ній парафін із свічки, додали у суміш садового вару, щоб він став липким.  Занурюємо верхню частину черенка з вічком в парафін, витягуємо і охолоджуємо в холодній воді.

Із 10 парафінованих живців дали коріння 8, а із не парафінованих – 6.

Парафіновані верхні частини живців не висихають, що підвищує успіх вирощування саджанця.

 

3.2.  Дослідження впливу препаратів на укорінювання живців

Нами було проведено дослідження на вплив різних препаратів на  укорінення пророщених живців.

Ми використали 3 препарати для укорінення 20 пророщених живців винограду (по 5 на кожен препарат і 5 без укорінювачів): "Грандіс" 10 г (вартість на час придбання 10 грн),  "Корневін" 10 г від ТМ Quantum ( вартість на час придбання 8 грн), укорінювач для рослин Біохелп Біоукорінювач 15 г (вартість на час придбання 17 грн).  Препарати для укорінення використовували на однакових торф’яних субстратах.

 

Препарат	Довжина кореня 1 тиждень	Довжина кореня   2 тиждень	Довжина кореня   3 тиждень
Грандіс	0,8 - 1.2 см	1,7 - 2 см	2,8 – 3,5см
Корневін	0,8 - 1 см	1,2 - 1,8 см	2 - 3 см
Біохелп Біоукорінювач	0,8 - 1.2 см	1,5 - 2 см	2,5 – 3.4 см
Без препаратів	0,5 - 1 см	1 – 1,4 см	1,5 - 3 см

 Згідно нашого дослідження препарати Грандіс і Біохелп Біоукорінювач найкраще вплинули на приріст коренів живців винограду. Додаток Б

 

3.3. Дослідження на рентабельність розмноження винограду в домашніх умовах.

Нами проведено підрахунки на рентабельність розмноження винограду в домашніх умовах.

Вартість вирощення одного саджанці винограду становила всього близько 1 грн. Це витрати на препарат для укорінення. До вартості можна додати вартість живця бажаного сорту, який минулого року у місцевих виноградарів становив від 5 до 10 грн. Вартість саджанцю винограду на місцевих базарах становив в цей час від 50 до 150 грн. в залежності від сорту та стану саджанця. Тобто, середня вартість – 100 грн. за саджанець. Це і є майже увесь прибуток від вартості саджанця. 

Та варто зауважити, що процес вирощення саджанців винограду вимагає багато часу і уваги, починаючи від заготовки живців восени, зберігання їх в належних умовах до лютого, і процесу пророщення.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Провівши науково-дослідницьку роботу нам вдалося:

●                   з’ясувати аспекти розведення винограду в домашніх умовах;

●                   переконатися, що виноградарство є одним із пріоритетних напрямків СГ рослинництва  в Україні;

●                   практично переконатися, що парафінування живців і використання препаратів для укорінення має ефективний результат.

●                   дослідити рентабельність розмноження винограду.

Провівши практичні дослідження, ми встановили ефективність розмноження винограду в особистих господарствах.

Сьогодні в Україні іде повномасштабна війна, на тимчасово окупованих територіях знищуються виноградники, або ж просто залишаються без належного нагляду. Та ми надіємось на нашу перемогу, після якої ця галузь невдовзі відновиться, адже виноградарство і виноробство є стратегічно важливим видом господарства.

Для початківців вирощування винограду в домашніх умовах буде клопіткою справою, та правильно організований виноградник невдовзі дасть свої плоди.

Отримані наукові здобутки даного дослідження рекомендуємо використовувати при розробці поурочних презентацій з певних тем шкільних курсів "Біологія", "Географія", "Економіка", "Природознавство" та проведенні просвітницько-виховних заходів.

Одними із найвагоміших фактологічних здобутків, отриманих під час реалізації дослідницького задуму, ми вважаємо те, що ми визначилися у виборі на користь виноградарства, насамперед, через малі затрати на розведення.