Розробка години спілкування "Чужої біди не буває" для 1 класу

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

(бесіда з елементами казки)

Тема. Чорнобиль: біль та горе…

Мета. Дати дітям елементарні представлення про Чорнобильську трагедію. Показати, що чужої біди не буває. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати лояльність, доброту.

Обладнання. Записи на дошці. Свічка.

Хід бесіди

І. Організаційний момент.

Запалення свічки. Спостереження за полум’ям свічки.

- На що схоже полум’я свічки?

- Коли запалюють свічки?

ІІ. Робота над темою бесіди.

1. Послухайте віршовані рядки:

         Не можна про це не казати,

         Мовляв, це було вже давно.

         Перед очима батько – мати,

         І Україна, і Дніпро.

         Не можна ні про що мовчати,

         Говорить тривогою чоло.

- Які ваші припущення, про що буде бесіда?

- Який настрій майбутньої бесіди?

(Мозковий штурм: запис всіх припущень на дошці)

2. Складання казки

         Весна… Все прокинулося від зимового сну: трава, дерева, квіти, прилетіли птахи, проснулися звірі. Все радіє весні!.

         Було собі місто в Україні – місто Чорнобиль. Гарне, красиве. Біля нього побудували атомну електростанцію. Мабуть, погано збудували, недогледіли.

         Стався вибух на станції. Багато земель стали брудними: не можна сіяти на них, пасти худобу, жити людям. Ті землі потрібно лікувати.

3. Історичні факти

         Сталося це 26 квітня 1986 року – 32 роки тому назад. Найбільше забруднилися землі України, Росії, Білорусі. Це території, де жило більше 7 млн. людей, із них – 3 млн. дітей.

4. Словникова робота

         Що таке «радіація» ? Це латинське слово «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла.

5. Сьогодення Чорнобиля

         На території України щонайбільше 400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки.

         Через 32 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини.

         Чорнобильська зона вже не є закритим об’єктом, іноземним туристам дозволено фотографувати все, відвідувати мертве місто Прип’ять, околиці рудого лісу.

ІІІ. Рефлексія.

- Перевіримо, що справдилося із наших припущень?

         Калинові гаї,

         Які тепер сумні ви!

         Немов пісні мої,

         А де веселі співи?

         Ішла колись весна

         Квітучими гаями

         З веселкою над нами…

         А де ж тепер вона?

         Калинові гаї,

         Які ж ви невеселі!

         Тут навіть солов’ї

         Змінили свої трелі…

         За днями дні – минув повільно рік, за днями дні – і 32 – й минає. Нехай же лихо наше проминає і в світі не повториться ніколи. Ні!