Розробка позакласного заходу "На хвилях українського романсу"

 «На хвилях українського романсу»

 

Мета: познайомити учнів з історією виникнення українського романсу, його розвитком; прищепити любов до української пісні, познайомити з творчістю сучасних поетів-піснярів; виховувати любов до рідного краю, до його  талановитих людей.

«…Поезія – це завжди неповторність,
           Якийсь безсмертний дотик до душі.»

Л.Костенко

 

 

Звучить скрипка (музика «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»)

Хлопець
Стрілися двоє, що долею схожі,
Може, десь тут, або, може, десь там…
Дивляться в очі, чи вірити можна
Теплій руці і привітним словам?

Дівчина
Берег любові в далекім тумані,
І допливеш, коли тільки удвох,
І допливеш, коли спільне бажання…
Берег любові і хвилі тривог.

Хлопець
Стрілися двоє в житейському морі,
Може, сьогодні, може, колись…
В серця питаються: йти далі поруч
Чи, постоявши, навік розійтись?

Дівчина
Стрілися двоє – так просто і звично,
Хочеться радісне слово сказать…

Хлопець
Чом же у тебе печаль на обличчі?

Дівчина
Чом на щоці в тебе тиха сльоза?

Звучить романс «Не питай» (Відео)

Ведуча З давніх - давен людина прагнула відобразити в художній формі глибину своїх почуттів, найпотаємніші порухи душі. Сповнена глибокого чуття ллється мелодія солоспіву. Здається виникає вона на самому зламі незвіданого високого, неповторного

Ведучий      Таким є романс... Романс посідає помітне місце у мистецькій скарбниці народів. Інколи він нагадує музичне оповідання, маленьку трагедію або щоденниковий запис. Термін „романс" походить від іспанського romance. Це пісня, що виконувалась іспанською мовою, по-іспанськи, тобто „по-романськи".

Ведуча
Романси були і народні, коли написанням романсу займалися не тільки композитори, а й співаки-аматори. Їхні імена часто лишалися невідомими. Наприклад, невідомий український автор створив українські народні романси: «В чарах кохання», «Не питай, чого в мене заплакані очі». Ці популярні романси виконувалися і вдома, і на вечорах.  Більшість відомих романсів мають своїх авторів. Романси ХІХ і перших десятиліть ХХ століття і сьогодні близькі та зрозумілі нам так, як колись були близькі й зрозумілі людям минулого століття.

 

Дівчина

Ліна КОСТЕНКО

ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНС

Той клавесин і плакав, і плекав

чужу печаль. Свічки горіли кволо.

Старий співак співав, як пелікан,

проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.

Той голос був як з іншої акустики.

Але губив під люстрами романс

прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов'ї,

своє гніздо щодня звивають будні,

упав романс, як він любив її

і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.

У нього був метелик на маніжці.

Якісь красуні, всупереч вікам,

до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.

Усі мужчини говорили прозою.

Жінки мовчали. Все було не так.

Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.

Були слова палкими й несучасними.

О, заспівайте дівчині романс!

Жінки втомились бути не прекрасними.
 

Ведучий  Ось, як тепло, як несподівано сказала про романс Ліна Костенко.  І справді, коли поруч звучить романс, хочеться вірити, що любимо ми і люблять нас. Романс повертає нас на стежки щасливого чи втраченого кохання, нагадуючи, що є такі цінності, якими не можна нехтувати. Романсу ми довіряємо свої найпотаємніші думки, романсу довірялися в усі часи. В   історію  українського  романсу  ніжною   рукою вписала свою сторінку Леся Українка. Саме романс доніс до наших днів щиру любов Євгена Гребінки, палке кохання Івана Франка, тривогу й сум Олександра Олеся».

 

Звучить романс І.Я.Франка «Чого являєшся мені у сні...». (виконує учениця)

 

Хлопець

О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги...

О люба Інно, ніжна Iнно,

Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги...

Я Ваші очі пам'ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

І раптом — небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.

Сестра чи Ви? — Любив...

 

Ведучий 150 років тому в Петербурзі «Литературная газета» надрукувала «Очи черные», яким судилося завоювати світ і стати невмирущими.

 

Звучить романс Є. Гребінки «Чорнії очі». (виконує учень)

Чорнії брови, карії очі,
Темні, як нічка, ясні, як день!
Ой очі, очі, очі дівочі,
Де ж ви навчились зводить людей?

Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі.
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справді ви знахарі?

Чорнії брови – стрічки шовкові,
Все б тільки вами я любувавсь,
Карії очі, очі дівочі,
Все б тільки я дивився на вас!

Чорнії брови, карії очі!
Страшно дивитись весь час на вас:
Не будеш спати ні вдень, ні вночі,
Все будеш думать, очі, про вас.

 

Хлопець

Ви знаєте, як липа шелестить

у місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї?

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов'ї…

"Я твій" — десь чують дідугани,

А солов'ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

 

Звучить романс «Ніч яка  місячна…» (виконує учениця)

Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться в полі туман.
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться в полі туман.

Ти не лякайся, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар,
Я тебе пригорну до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Я тебе пригорну до свого серденька,
А воно палке, як жар.

 

Ведуча Цей український романс відомий усім. Але, мабуть, не всі знають, що автор його – талановитий драматург, письменник , поет, основоположник українського театру – Михайло Старицький. У житті Михайла Старицького трапилась така історія.

Ведучий  Одного разу, коли Михайло був вродливим, струнким гімназистом він пішов прогулятися до річки і там почув, як ніжно, сумовито і так дзвінко співає на березі дівчина. На дерев’яному помості побачив юну, тонкостанну з чорною тугою косою дівчину, що стояла босоніж в білій вишитій сорочці, чорній спідниці, викручувала мокру білизну і співала. Це було кохання з першого погляду. Запросив її на вечорниці. Відповіла йому, що не прийде, бо не має черевиків, та й не гоже наймичці гуляти разом з паничами.

Ведуча З великої любові до дівчини, із щемкого болю нерозділеного почуття кохання, місячної ночі Михайло Старицький склав вірша і дав йому назву «Виклик».

Ведучий Романс – один з улюблених різновидів пісні, що віками зберігає мелодійність. Його не співають на площах і народних гуляннях. Він звучить у тісному домашньому колі, коли збираються близькі за духом і настроєм люди, ось як ми сьогодні з вами. У такому колі і співаються ліричні пісні, і довіряємо ми цій пісні свої найінтимніші почуття.

 

Звучить пісня «Де ти тепер» у виконанні Квітки Цісик (учні танцюють вальс)

Ведуча Український романс чарує ніжністю і смутком людей усіх континентів. Співали його Іван Козловський, Борис Гмиря, Анатолій Солов’яненко, Квітка Цісик. Лунає він у виконанні італійця Лучано Паваротті, іспанців Хосе Карераса й Пласідо Домінго.

Ведучий. Ніжна мелодія просить продовження. І звучить вона у виконанні  сучасників.

Ведуча Любов до романсу не скороминуща. Він і зараз, як багато років тому, хвилює душі. Чудові романси та ліричні твори народжувались від сильних почуттів. Так, у романсовому світі кохання – єдине, що цінується. І так високо, що кожна мить щастя, ніжності перевершує всі подальші випробування і незгоди. Український романс - це лірична сповідь, це гармонія безконечності і вічності, добра і краси.

 

Звучить пісня «Місяць» (виконує учениця)
Місяць по небу ходить, пісню свою заводить
Зорі за ним співають голосні.
Місяць мене питає – знаю я, чи не знаю
Як ти мене кохаєш уві сні?

Приспів:
Я кажу – ні, не знаю я,
Не знаю.
Доля моя – кохаю я,
Кохаю.

Місяць по небу ходить, пісню свою заводить
Зорі за ним співають, співаю й я.
Як я тебе чекала, тихо вночі страждала.
Чом ти пішов не знала, не знала.

 

Ведуча «Через красу до людяності», - підкреслював відомий педагог Василь Сухомлинський. Ми сьогодні доторкнулися до краси в музиці й у почуттях. І хочеться вірити, що після цієї зустрічі ми станемо добрішими, розкриємо Зір Душі і відчуємо красу навколишнього світу і людей, які нас оточують. Ми сподіваємося, що наш літературно-музичний вечір залишиться у вашій пам’яті, і кожна нова зустріч з романсом для вас буде справжнім святом, значною та хвилюючою подією.

 

Звучить пісня «Обійми» (учні виконують танець)