Розробка позакласного заходу з англійської мови за творчістю Уільяма Шекспіра " І в серці полум`я займеться"

Міністерство освіти і науки України

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПОЗАКЛАСНОГО

ЗАХОДУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ

 

 

 

ЗА ТВОЧІСТЮ АНГЛІЙСЬКОГО ДРАМАТУРГА ХУІ-ХУП СТ.

ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА

 

                     АВТОР РОЗРОБКИ  ВИКЛАДАЧ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

ЧЕХОВА Анжела Юріївна

 

 

 

ЧПБЛ, 2013 р.

Дата проведення     26 листопада 2013 року

 

Тема                          творчість англійського драматурга Уільяма Шекспіра

 

Мета                          навчальний аспект – розширити знання учнів про

                                   життєвий і творчий шлях поета і драматурга, знання

                                   в області англійської літератури, збагатити уяву про

                                   дану історичну епоху;

                                   розвиваючий аспект – розвивати оперативну пам'ять,

                                   літературний смак, творчий підхід до виконання гру-

                                   пових і індивідуальних завдань;

                                   виховний аспект – прививати любов до поезії, пізна-

                                   вальний інтерес.

 

Обладнання               сценарій заходу, комп’ютер, презентація, відеофільм

                                   «Балет -Ромео і Джульєта», твори Шекспіра в оригіналі

                                   й перекладі, музичні фрагменти, канделябр і

                                   свічки.

Дійові особи             ведучі (2), читці поезії (5-6), танцюристи (2), виконав-

                                   ці пісень (1-2)

 

Міжпредметні          зарубіжна література, українська література, історія,

зв’язки                       музична література.

 

Форма проведення   концерт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. - Good afternoon!

2. – Добрий день!

1. We`re glad to meet you at our literary and music party “The flame will burn in hearts” devoted to creative work of the famous English dramatist William Shakespeare.

2. Раді вас вівати на нашому літературно-музичному фесті «І в серці полум’я займеться, присвяченому творчості відомого англійського драматурга Уільяма Шекспіра.

1. Коль одарите нас своим вниманием, изъяны все загладим мы старанием

2. Уильям Шекспир великий нас ведет от темноты до поэтических висот.

1. Давайте згадаємо дещо про життєвий шлях великого драматурга і поета. Уявіть, що зараз 23 квітня 1564 року, і ви у місті Стретфорд-на –Ейвоні в центральній частині Англії. Тут мешкає родина Джона Шекспіра і Мері Арден.

2. They had 8 children, 4 girls and 4 boys, but their two eldest daughters died at early age.

1. The third child that was born to them was a boy and he was named William.

2. Розповім вам про батьків Вільяма. Його батько працював на одному з підприємств ткацької промисловості. Декілька документів, що збереглися з тієї пори, свідчать про те, що  Джон Шекспір хоча й був заможним, але малограмотним і в документах замість підпису ставив хрестик, бо насправді не вмів цього робити (!). Мати Вільяма, Мері Арден, була справжньою протилежністю свого чоловіка. Освічена, музично розвинена й вихована на староанглійських і старошотландських мотивах, вона стала тим золотим зернятком, з якого визрів природний дар великого майстра поетичного слова.

 

1. Юний Вільям був вимушений допомагати батьку в його

бізнесі, але про навчання він не забував і успіхи його були

очевидними. В досить ранньому віці Вільям почав писати свої перші п’єси, після закінчення школи він взявся за вивчення іноземних мов.

2. Якої ж вдачі був майбутній великий драматург? Думається, що юнак цей  відрізнявся рухливістю, товариськістю і чуйністю, а особливо до своєї матері, яку він обожнював і опікувався до останніх років її життя. Що ж до дружніх почуттів, ним пронизані рядки багатьох віршів Шекспіра, і от один з них.

                                                                  Додаток 1 (вірш «What a true friend indeed»)

 

1. Поезія Шекспіра…Це особлива віха в його творчості. Почалася вона разом з його переїздом до Лондона, коли Шекспір у 18 років (!) був вже одружений.

2. Writing poetry was very common in Shakespeare`s days. It was called sonnetising. How much I like Shakespeare`s sonnets!

1. Вільям почав писати сонети приблизно у 1590 році, коли в Англії була на них особлива мода. Ім`я Шекспіра швидко стало причетним до цього популярного «тренду». Його 154 сонети опублікували у 1609 році.

2. І слід віддати належне перекладачам великого драматурга. Легкими і витонченими є російські переклади геніального лінгвіста і поета Самуїла Яковича Маршака. На українську мову твори Шекспіра багато перекладав уславлений Максим Тадейович Рильський. На честь Рильського навіть була заснована літературна премія. Друзі, пропонуємо вам декілька варіантів одного сонету Шекспіра у виконанні наших акторів.

                Додаток 2 (Сонет № 130 «My mistress eyes are nothing like the sun»).

                                   (Сонет 130 «Её глаза на звезды не похожи» переклад С.Маршака).

                                   (Сонет 130 «Її очей до сонця не рівняли» переклад Д.Павличка).

 

1. Наскільки захоплює і вражає слово поета! Любові підвладне

все, вона знищує всі кордони, розтоплює всі сніги, у всьому

вічна весна. І це підтвердять Ромео і Джульєта…

2. Отелло і Дездемона…

1. Антоній і Клеопатра…

2. Гамлет і Офелія… Прослухайте сонет .

                                                                          Додаток 3 ( Сонет «Зроста любов моя»). 

 

1. Поезія Шекспіра настільки мелодійна, що було багато спроб покласти її на музику і часто таке поєднання виявлялося дуже гармонійним  і влучним.

(Виконується сонет).  

                                                             Додаток 4 (Сонет 90 «Уж если ты разлюбишь»).

 

2. Чарівне, ніжне й неповторне єднання слова і музики. До вашої уваги композиція «Мешать соединению двух сердец..» (парний танок під мотив сонету № 8)

                                   Додаток 5 (Сонет № 116 «Мешать соединению двух сердец..»)

 

1. Неземні почуття, невмируща сила стрімкого поштовху. Як

не захоплюватися щирістю людського серця? «Все страсти,

все любви мои возьми…» - романс на вірші Шекспіра

 

 

 

                                         Додаток  6 (Сонет «Все страсти, все любви мои возьми»)…

 

1. Літературну спадщину Вільяма Шекспіра складають сонети

(всього 154), декілька невеликих поем і 37 п’єс. Найбільше відомі з них комедії «Приборкання норовливої», «Багато галасу з нічого», «Як вам це подобається», «Дванадцята ніч», історичні хронічки «Ричард ІІІ», «Генріх ІУ», трагедії «Ромео і Джульєта», «Отелло», «Гамлет» «Король Лір», «Макбет», «Антоній і Клеопатра», «Буря». Найвидатнішою трагедією Вільяма Шекспіра вважають «Гамлет» або «Трагічна історія про Гамлета, принца датського».

2. Розмовляючи про творчість великого Шекспіра, неможливо не згадати про «Глобус». А ви знаєте, що точна копія того самого «Глобуса» - театру, де працював Шекспір, була відтворена і відкрита недалеко від місця у Лондоні, де розташовувалася первинна будівля закладу, у 1996 році.

1. В будівництві першого будинку брали участь актори самого

театру, і серед них – Шекспір. Незабутній, хоча і зниклий у

віках внаслідок великої лондонської пожежі, театр був

побудований у 1599 році і впродовж наступних декількох років на

його сцені ставили найбільш відомі п’єси, включаючи знамениті

трагедії «Гамлет», «Король Лір», «Макбет» і «Отелло».

2. Незабутні герої, складні долі, вражаючі події, історичне підґрунтя – все враховано у

Шекспіра. А от і один з героїв. Хто він, впізнали?

                                              Додаток 9 (Монолог Гамлета у записі В.С.Висоцького).

 

1. І от вже перед нами живі персонажі відомого твору «Король Лір». Пориньмо у ті часи, відчуємо різницю в людських характерах і почуттях. (Міні-постанова п’єси Шекспіра «Король Лір»).

 

2. In the town of Verona, in Italy, there were two rich families, the

Capulets and the Montagues. There was an old quarrel between those two families, and when a Capulet met a Montague, they always began to fight. (Сцена).

 

                                Додаток 10 (ролі театралізованого дійства «Ромео і Джульєта»).

 

 

(Відеопоказ фрагменту балету С.Прокофьєва «Ромео і Джульєта»).

 

1. Не секрет, що ім`я Вільяма Шекспіра, вихідця з маленького містечка Стретфорда на Ейвоні, оповите тайною.

2. Чи дійсно був такий поет, драматург Вільям Шекспір, чи це просто вигадане наймення, а дивовижні твори  були написані якимось невідомим графом?

1. Все це до кінця не з’ясовано. Але зрозуміло одне: геній Вільяма Шекспіра, уславленого сина Англії, творця, який надихнув на творчість багатьох представників мистецтва, буде причаровувати наші серця знову і знову.

 

 

 

 

   Додаток 1 (вірш «What a true friend indeed»)

 

    “He that is thy friend indeed,
     He will help thee in thy need:
     If thou sorrow, he will weep;
     If thou wake, he cannot sleep:
     Thus of every grief in heart
      He with thee doth bear a part.
     These are certain signs to know
      Faithful friend from flattering foe.”

Додаток №2 (Сонет №130 «My mistress eyes are nothing like the sun»).

        My mistress' eyes are nothing like the sun,

        Coral is far more red, than her lips red,

        If snow be white, why then her breasts are dun:

        If hairs be wires, black wires grow on her head:

        I have seen roses damasked, red and white,

        But no such roses see I in her cheeks,

        And in some perfumes is there more delight,

        Than in the breath that from my mistress reeks.

         I love to hear her speak, yet well I know,

        That music hath a far more pleasing sound:

         I grant I never saw a goddess go,

         My mistress when she walks treads on the ground.

         And yet by heaven I think my love as rare,

         As any she belied with false compare.   /Sonnet 130 by William Shakespeare/   

                                   
        Ее глаза на звезды не похожи,

        Нельзя уста кораллами назвать,

        Не белоснежна плеч открытых кожа,

        И черной проволокой вьется прядь.

        С дамасской розой, алой или белой,

        Нельзя сравнить оттенок этих щек.

        А тело пахнет так, как пахнет тело,

        Не как фиалки нежный лепесток.

        Ты не найдешь в ней совершенных линий,

        Особенного света на челе.

        Не знаю я, как шествуют богини,

        Но милая ступает по земле.

        И все ж она уступит тем едва ли,

        Кого в сравненьях пышных оболгали.    /Переклад С.Я. Маршака/

 

         Її очей до сонця не рівняли,

         Корал ніжніший за її уста,

         Не білосніжні пліч її овали,

         Мов з дроту чорного коса густа.

         Троянд багато зустрічав я всюди,

         Та на її обличчі не стрічав,

          І дише так вона, як дишуть люди,-

          А не конвалії між диких трав.

          І голосу її рівнять не треба

          До музики, милішої мені,

          Не знаю про ходу богинь із неба,

          А кроки милої — цілком земні.

          І все ж вона — найкраща поміж тими,

          Що славлені похвалами пустими.  /Переклад Д.Павличка/

Додаток 3 (Сонет №102 «Зроста моя любов всякчас нова..»)

 

       My love is strength'ned, though more weak in seeming;

       I love not less, though less the show appear:

       That love is merchandised whose rich esteeming

       The owner's tongue doth publish every where.

        Our love was new, and then but in the spring,

        When I was wont to greet it with my lays,

        As Philomel in summer's front doth sing,

        And stops his pipe in growth of riper days:

        Not that the summer is less pleasant now

        Than when her mournful hymns did hush the night,

         But that wild music burthens every bough,

         And sweets grown common lose their dear delight.

         Therefore like her, I sometime hold my tongue,

         Because I would not dull you with my song.     /Sonnet 102 by William Shakespeare/

 

        Люблю, - но реже говорю об этом,

        Люблю нежней, - но не для многих глаз.

        Торгует чувством тот, что перед светом

         Всю душу выставляет напоказ.

        Тебя встречал я песней, как приветом,

         Когда любовь нова была для нас.

        Так соловей гремит в полночный час

         Весной, но флейту забывает летом.

         Ночь не лишится прелести своей,

         Когда его умолкнут излиянья.

         Но музыка, звуча со всех ветвей,

         Обычной став, теряет обаянье.

         И я умолк подобно соловью:

         Свое пропел и больше не пою! /Переклад С.Я.Маршака/

 

          Зроста любов моя, всякчас нова, —

         Люблю ніжніше, мовчки, до нестями.

         Торгує той дрібними почуттями,

         Хто серце всім на показ відкрива.

         В весняну пору нашої любові

         Тебе прославили мої пісні, —

         Так соловей співа на честь весни,

         Та влітку мовкне спів його в діброві.

          Не гаснуть чари весняного саду,

          Як стихне голос ніжного співця.

          Коли той спів лунає без кінця,

          Набридне він, утративши принаду.

          Тому на певний час умовк і я,

          Щоб пісня не обриднула моя.  /Переклад Д.Павличка/

Додаток  4 (Сонет 90 «Уж если ты разлюбишь, так теперь..»)

     Take all my loves, my love, yea, take them all;

            What hast thou then more than thou hadst before?

            No love, my love, that thou mayst true love call;

            All mine was thine before thou hadst this more.

            Then if for my love thou my love receivest,

             I cannot blame thee for my love thou usest;

             But yet be blamed, if thou thyself deceivest

             By wilful taste of what thyself refusest.

             I do forgive thy robb'ry, gentle thief,

             Although thou steal thee all my poverty;

             And yet love knows it is a greater grief

             To bear love's wrong than hate's known injury.

             Lascivious grace, in whom all ill well shows,

             Kill me with spites, yet we must not be foes./Sonnet 90 by William Shakespeare/

 

            Уж если ты разлюбишь, так теперь, Теперь, когда весь мир со мной в раздоре.

            Будь самой горькой из моих потерь, но только не последней каплей горя.

            И если спор сумею превозмочь, не наноси удара из засады.

            Пусть долгая не разразится ночь тоскливым утром без отрады.

 

            Оставь меня, но не в последний миг, когда от горьких бед я ослабею.

            Оставь меня, чтоб снова ты постиг, что это горе всех невзгод больнее,

            Что нет невзгод, а есть одна беда – моей любви лишиться навсегда.

                                                                                         /Переклад С.Я.Маршака/

 

           Сонет 90

           Якщо не любиш, кинь мене сьогодні,

           Коли зреклись і люди, і Господь.

           Віддай на муки в пеклові безодні,

           Лиш як остання втрата не приходь.

 

           Не завдавай іще мені страждання,

           Як душу знов посяде супокій,

           Нехай не йде по ночі грозовій

           Холодне, хмуре й дощове світання.

 

           Покинь мене, лиш не в останню мить,

           Коли зігнуся від дрібних утрат я.

           Покинь тепер, щоб міг я пережить

           Удар оцей, страшніший від розп’яття.

 

           Тоді тягар усіх дрібніших втрат

           Покажеться мізернішим стократ. 

                                                                /Переклад Д. Павличка/

 

Додаток 5 (Сонет № 116 «Мешать соединению двух сердец..»)

 

         Let me not to the marriage of true minds

         Admit impediments; love is not love

         Which alters when it alteration finds,

         Or bends with the remover to remove.

         O no, it is an ever-fixd mark

         That looks on tempests and is never shaken;

          It is the star to every wand'ring bark,

          Whose worth's unknown, although his heighth be taken.

          Love's not Time's fool, though rosy lips and cheeks

          Within his bending sickle's compass come;

          Love alters not with his brief hours and weeks,

          But bears it out even to the edge of doom.

          If this be error and upon me proved,

          I never writ, nor no man ever loved.  /Sonnet 116 by William Shakespeare/

 

          Мешать соединенью двух сердец

          Я не намерен. Может ли измена

          Любви безмерной положить конец?

          Любовь не знает убыли и тлена.

          Любовь - над бурей поднятый маяк,

          Не меркнущий во мраке и тумане.

          Любовь - звезда, которою моряк

          Определяет место в океане.

          Любовь - не кукла жалкая в руках

          У времени, стирающего розы

          На пламенных устах и на щеках,

          И не страшны ей времени угрозы.

          А если я не прав и лжет мой стих,

          То нет любви - и нет стихов моих  /Переклад C.Я. Маршака/

 

             Не буду я чинити перешкоди

           Єднанню двох сердець. То не любов,

           Що розцвіта залежно від нагоди

           І на віддаленні згасає знов.

           Любов — над бурі зведений маяк,

           Що кораблям шле промені надії,

           Це — зірка провідна, яку моряк

           Благословляє в навісній стихії.

           Любов — не блазень у руках часу,

           Що тне серпом своїм троянди свіжі —

           І щік, і уст незайману красу.

            Той серп любові справжньої не ріже.

            Як це брехня- я віршів не писав,

             І ще ніхто на світі не кохав.        /Переклад Д.Павличка/

Додаток 6  (Сонет «Все страсти, все любви мои возьми»…)

 

            Все страсти, все любви мои возьми – от этого приобретешь ты мало.

            Все, что любовью названо людьми, и без того тебе принадлежало.

            Тебе, мой друг, не ставлю я в вину, когда бы овладел ты всем, чем я владею,

            Но я в одном тебя лишь упрекну: ты пренебрег любовью моею.

            Ты нищего лишил его сумы, но я прошу пленительного вора:

            Любви обиды переносим мы трудней, чем яд открытого раздора…

            О, ты, чье зло мне кажется добром, убей меня, но мне не будь врагом!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7 (Монолог Гамлета з однойменної трагедії Шекспіра)

 

To be, or not to be: that is the question:
Whether 'tis nobler in the mind to suffer
The slings and arrows of outrageous fortune,
Or to take arms against a sea of troubles,
And by opposing end them? To die: to sleep;
No more; and by a sleep to say we end
The heart-ache and the thousand natural shocks
That flesh is heir to, 'tis a consummation
Devoutly to be wish'd. To die, to sleep;
To sleep: perchance to dream: ay, there's the rub;
For in that sleep of death what dreams may come
When we have shuffled off this mortal coil,
Must give us pause: there's the respect
That makes calamity of so long life;
For who would bear the whips and scorns of time,
The oppressor's wrong, the proud man's contumely,
The pangs of despised love, the law's delay,
The insolence of office and the spurns
That patient merit of the unworthy takes,
When he himself might his quietus make
With a bare bodkin? who would fardels bear,
To grunt and sweat under a weary life,
But that the dread of something after death,
The undiscover'd country from whose bourn
No traveller returns, puzzles the will
And makes us rather bear those ills we have
Than fly to others that we know not of?
Thus conscience does make cowards of us all;
And thus the native hue of resolution
Is sicklied o'er with the pale cast of thought,
And enterprises of great pith and moment
With this regard their currents turn awry,
And lose the name of action. - Soft you now!
The fair Ophelia! Nymph, in thy orisons
Be all my sins remember'd.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переклад Пантелеймона Куліша

 

Чи бути, чи не бути, от питання! 
Що благородніше в душі: терпіти
Пращі і стріли злющої фортуни,
Чи збунтуватися проти моря туч
І бунтуванням їм кінець зробити?
Умерти, се заснути, більш нічого,
І сном своїм сказати: ми кінчаєм
Всі муки серця й тисячу природніх
Тортур, що ми внаслідували тілом.
Сього кінця жадати нам – побожно.
Умерти, се заснуть; заснуть! А може,
Сни бачити?.. Отут-то й є перепин. 
У сні чи в смерті що то буде снитись,
Як струснемо земні тривоги з себе?
От що нас зупиняє. От увага,
Що робить довгими нещастя жизні.
Бо хто б схотів весь вік терпіти муки
І насміхи, гніт сильних і знущання
Гордині, біль одіпхнутого серця,
Загарливість закону, підлість суддів
І ту зневагу, що заслуга мовчки
Приймає від нікчемних, 
Коли б міг сам, одним штихом кинджала
Від усього цього спастися? Хто би
Ніс той тягар, стогнав і прів під тиском
Життя, якби не страх чогось по смерті?
Якби не той нещасний край, з котрого
Ще не вертав ніхто, мутив нам волю?
То й радше зносим біди ті, що маєм,
Аніж тікать до інших, нам незнаних.
От так-то совість трусами нас робить,
І так природний рум’янець відваги
Вкриваєсь блідним покостом задуми,
І замисли могутні та важкі
Від погляду сего звертають набік
І тратять назву діл. То гаді! Бач,
Офелія вродлива! Німфо, пом’яни
В твоїх молитвах всі гріхи мої.   

 

 

 

 

 

 

Переклад М. Старицького

 

Жити чи не жити – 
Ось що стало руба. Що шляхетніш,
Чи приймати і каміння, й стріли
Од лихої, навісної долі, 
Чи повстати на те море туги
Й тим повстанням все скінчити разом?
Вмерти – сном заснути, і більш нічого,
І сказати, що той сон одразу 
Нам урве всі душевні болі, 
Силу мук, що спали в нашій плоті, - 
То такий кінець усім бажаний,
Що його повинні ми жадати,
Вмерти – як заснути… Може, снити?
Ось в чім клопіт! Бо які сни можуть 
Завітати у спанні тим мертвім, 
Коли ми слабке це тіло скинем?
Ось що мусить зупинити руку.
Так. Ця думка, ця непевність тільки
Нам і чинить довговічним горе.
Адже справді, хто б схотів терпіти
Цього світу утиски й зневаги,
Дужих кривди, гордих мук образи,
В погордованім коханні муки,
Влад свавільства, суддів наших кривди
Та наруги, що найкращим людям
Чинять ті недолюдки негідні, - 
Хто схотів би, коли б знав напевно,
Що ножем цим їх позбутись можна?
Хто б схотів весь вік в ярмі ходити,
Навіть тяжко під ярмом злиденним,
Якби страх чогось іще по смерті,
Невідомість тамтої країни,
Звідкіля ніхто ще не вертався,
Не збивали боязкої волі?
І радніші ми терпіть тут лихо,
Ніж порватися до країв незнаних.
Так одваги прирожденна барва
Полотніє від блідої думки;
Так завзяті й запальні заміри
З свого шляху вмить звертають набік
І втрачають самих вчинків ймення
Перед тою гадкою… Цсс!.. тихо!..
Ось краса Офелія… О зірко, 
В молитвах своїх згадай за мене.

 

/Переклад   Б.Л. Пастернака./

Быть или не быть, вот в чём вопрос.

Достойно ль

Смиряться под ударами судьбы,

Иль надо оказать сопротивленье

И в смертной схватке с целым морем бед

Покончить с ними?

Умереть.

Забыться.

И знать, что этим обрываешь цепь

Сердечных мук и тысячи лишений,

Присущих телу.

Это ли не цель

Желанная? Скончаться.

Сном забыться.

Уснуть... и видеть сны?

Вот и ответ.

Какие сны в том смертном сне приснятся,

Когда покров земного чувства снят?

Вот в чём разгадка.

Вот что удлиняет

Несчастьям нашим жизнь на столько лет.

А тот, кто снёс бы униженья века,

Неправду угнетателей, вельмож

Заносчивость, отринутое чувство,

Нескорый суд и более всего

Насмешки недостойных над достойным,

Когда так просто сводит все концы

Удар кинжала!

Кто бы согласился,

Кряхтя, под ношей жизненной плестись,

Когда бы неизвестность после смерти,

Боязнь страны, откуда ни один

Не возвращался, не склоняла воли

Мириться лучше со знакомым злом,

Чем бегством к незнакомому стремиться!

Так всех нас в трусов превращает мысль,

И вянет, как цветок, решимость наша

В бесплодье умственного тупика,

Так погибают замыслы с размахом,

В начале обещавшие успех,

От долгих отлагательств.

Но довольно!

Офелия! О радость! Помяни

Мои грехи в своих молитвах, нимфа.