Розробка позаурочного заходу "Козацькі розваги"

Про матеріал

Методична розробка позаурочного заходу "Козацькі розваги"для учнів старших класів.

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Харківської обласної державної адміністрації

Лозівський центр професійної освіти Харківської області

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

позаурочного заходу

«КОЗАЦЬКІ РОЗВАГИ»

Підготував: керівник

фізичного виховання

Савін О.В.

2022

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

Любіть у труді, у коханні, в бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою –

і вічні ми будемо з нею!"

- Володимир Сосюра –

Зміст

Вступ……………………………………………………………..4

Розділ І. Фізичне виховання запорозьких козаків…………….6

1.1. Козацтво…………………………………………………….6

1.2.Фізичне виховання за часів існування запорозького козацтва…………………………………………………………..7

1.3. Фізична підготовка воїнів в Запорозькій Січі……………..9

1.4. Оздоровчі сили природи в системі фізичного виховання козаків………………………………………………………… ..16

Розділ ІІ. Козацькі забави. ……………………………………..18

Список використаних джерел…………………………………26

Додатки………………………………………………………….27

Актуальність теми

Вступ

Упродовж багатьох століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своєрідними обрядами, ритуалами, іграми. Фактично формувався внутрішній світ українців, осягався весь навколишній простір, закладалися світові засади. Відомий знавець традиційно-культурної спадщини українського народу Олекса Воропай вирізнив народні звичаї в унікальне явище, наділивши їх неповторною народознавчою силою. Він констатував: «3вичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнають народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому . Звичаї, а також мова - це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу».

Український народ своїм багатовіковим досвідом інтуїтивно відібрав найефективніші засоби гармонійного виховання підростаючого покоління, чільне місце серед яких посідає фізична культура. Це частина культури суспільства, сукупність досягнень, що спрямовані на фізичне вдосконалення людини. Кінцевий результат фізичної культури визначається станом здоров’я людини, її фізичними можливостями, творчим довголіттям.

Фізична культура в Україні своїм корінням сягає в далекі проукраїнські часи. Вершиною українського тіловиховання стала система фізичної культури запорозьких козаків. Ця система, що увібрала в себе весь багатовіковий народний досвід, стала однією з найдосконаліших систем підготовки воїнів тодішньої Європи. Основу козацького тіловиховання складали: початковий відбір молоді, підготовка їх в січових школах та школах джур, самостійні заняття фізичними вправами, різноманітні змагання. Козаки вчились досконало володіти зброєю, керувати човном, оволодівати козацькими єдиноборствами (гопак, гойдок, спас) та козацьким характерництвом.

Важко переоцінити те велике освітнє і практичне значення системи фізичного загартування запорозьких козаків, що було частиною комплексної і цілісної системи ідейного, морального, естетичного та військового виховання. Але, на жаль, чимало компонентів цієї системи на сьогодні загублено і забуто. Тому вивчення цих вправ, динаміки і структури їх рухів дасть можливість заповнити невідомі ланки козацької гімнастики і, таким чином, відтворити цілісну систему фізичної культури запорожців. Крім цього, в наш час робляться перші кроки в створенні української системи фізичної культури, і врахування історичного досвіду стане надійним фундаментом її розбудови.

На вирішення цих важливих завдань і спрямована методична розробка, що пропонується до вашої уваги. Ця книга висвітлює традиції фізичної культури запорозьких козаків. Вона покликана пробудити у дітей та молоді нашої країни гордість за свій мужній і сильний народ, бажання бути їх гідними спадкоємцями.

Враховуючи величезний виховний потенціал запорозького козацтва, в методичній розробці пропонуються сценарії козацьких ігор. Творче їх використання сприятиме патріотичному, моральному та фізичному вихованню дітей.

Методична розробка буде корисна учням, вчителям, батькам.

І.Фізичне виховання запорозьких козаків.

1.1 Козацтво.

Однією з найяскравіших сторінок літопису боротьби українського народу за свою незалежність був козацький рух. Козаки стали тією силою, що впродовж століть пильно стояла на сторожі свободи і гідності України як незалежної, суверенної держави. Недарма спостережливі чужинці того часу писали, що козаки хочуть заснувати свою республіку, а католицький єпископ Й. Верещинський в 1596 році подав проект створення Козацької держави на схід від Дніпра.

Початок козацтва, як окремої групи населення, важко встановити. В ті часи, поки Україна знемагала від татарських нападів, енергійні, сміливі люди вирушали у степ, на «уходи» - полювати на дикого звіра, займатися рибальством, збиранням меду диких бджіл. Ці люди поволі об’єднувалися у ватаги, групи, які спільно полювали, а в разі потреби нападали на татар, відбиваючи у них «ясир” і награбовану худобу. На зиму „угодники” поверталися до своїх осель.

Осередком козаччини стало Запоріжжя, де численні острови між рукавами Дніпра давали безпеку, захист і змогу укріпитися. Козаки перебували тут не тільки літом, але частина з них залишалася й на зиму, живучи в землянках та зимівниках. Їх почали звати низовими або запорозькими козаками.

На Запоріжжі були також побудовані козацькі укріплення - січі. Цю назву виводять із слова „сікти”, „рубати”. Звідси пішла назва – січові козаки, січовики. Запорожці будували засіки, фортеці з дерев.

Головними засадами козаків були - свобода, рівноправність, братерство, товариськість, православна віра, безшлюбність, звільнення з полону християнських невільників та захист слабких від сильних. Поглинаючи ідею племінної та національної особливості війська запорізького, ці засади згуртовували його в єдину і нероздільну, грізну для сусідів силу.

Народ ставився до запорожців з глибокою пошаною. Вони були символом мужності, честі, людської і національної гідності.

Козаки не тільки захищали свій народ, але приносили на основані землі здобутки цивілізації, освіти.

На Запоріжжі в умовах постійних воєн склалися чудові традиції січового побратимства, почуття дружби й взаємодопомоги.

За своїм зовнішнім виглядом козаки були середнього зросту, плечисті, міцні і сильні. Вони легко переносили голод, холод, спрагу і спеку; у війні невтомні, відважні, хоробрі.

1.2.Фізичне виховання українців за часів існування запорозького козацтва.

Основу запорозького війська складали прості селяни та міська біднота, які мали певну фізичну підготовку та військовий досвід. Тому, розглядаючи систему фізичного виховання запорізьких козаків, необхідно в першу чергу зупинитися на особливостях фізичної культури всього українського народу.

Фізичне виховання, як і кожна сфера людської діяльності, розвивається в залежності від соціально-економічних та політичних умов, географічного положення краю. Враховуючи названі елементи, можна припустити, що в Україні фізичне виховання розвивалося в декількох взаємопов’язаних напрямках, що випливали із потреб людини. У першу чергу – це військова підготовка молоді, адже без фізично розвинених воїнів, які досконало володіють зброєю, в той час виживання нації було неможливим.

Потрібно відзначити, що фізичне виховання дітей і молоді того часу спиралось на багатовікові традиції, що передавалися з покоління в покоління. Серед них – відповідальність за виховання своїх дітей. Батько розвивав у сина силу, спритність, витривалість, загартовував його тіло, виховував мужній характері моральні якості. За словами Павла Ашельського, в Україні люди від дитини вчаться їздити верхи, стріляти з рушниць і луків та бути відважними. Коли юнак досягав повноліття, батько садив його на коня, давав в руки лук і стріли, наказуючи при цьому :”Віднині здобувай собі харч цим знаряддям, як знаєш”.

Другий напрямок розвитку фізичної культури в Україні полягав в оздоровчому, рекреаційному спрямуванні. Тяжка щодення праця чергувалась з радощами свята. Як стверджують літописи, за часів козацтва були різноманітні рухливі ігри та фізичні вправи, що поширювалися серед усіх верств населення. Молодіжні ігри та забави, тісно пов’язані з календарними обрядами, в основному носили жартівливий, розважальний характер.

В той час дуже великого поширення набули дитячі рухливі ігри. Завдяки їм формувалися такі якості, як стриманість, кмітливість, наполегливість, організованість, розвивалися сила, спритність, швидкість, витривалість та гнучкість. Поставлена мета досягалась через різноманітні рухи, ходьбу, стрибки, біг, кидання чи перенесення предметів.

Самобутність українських ігор полягає в тому, що добра половина їх супроводжується піснями, примовками та приказками. Ігри вчать дитину вправ для оволодіння словом, додержуватись етичних норм поведінки, пробуджують хист до художнього слова, танцю й театрального мистецтва. Природні умови, історичні та економічні особливості розвитку тієї чи іншої частини України наклали свій відбиток на народні ігри. В степовій частині України, де багато рівних майданчиків, переважно поширені ігри з елементами метання, бігу. В гірських районах розвинулись ігри на рівновагу, перетягування.

Разом з тим, незважаючи на вказані відмінності, українські дитячі ігри мають багато спільного, що зумовлено споконвічними хліборобськими традиціями. Про це свідчать і назви ігор : «Просо», «Гречка», «Огірочки» та інші. В них широко застосовується імітація оранки, сівби, збирання врожаю.

Велику групу склали ігри, в яких відображається поведінка птахів та звірів: «Зайчик», «Коза»», «Ворона» та інші.

В змісті та назвах народних ігор відображені різноманітні особливості праці («Коваль», «Печу, печу хліб»); історичні події, соціальні та сімейно-побутові відносини («Запорожець на Січі», «Дід та баба» тощо). Великою популярність користувалися ігри з предметами («Цурка», «Гилка») та інші.

Взимку діти любили ковзатися на льоду, їздити санчатами, гратися в сніжки.

Дослідники, які вивчають особливості рухливих ігор в Україні, як правило, поділяють їх на весняні, літні та зимові, підкреслюючи, що фізичне виховання дітей було цілорічним.

Таким чином, незважаючи на усілякі утиски та поневіряння, український народ зумів зберегти і примножити пікові традиції та обряди в галузі фізичного виховання дітей та молоді, чим самим створити певну систему фізичної культури в Україні, що служило вихованню здорового і міцного покоління, яке поповнювало лави запорозьких козаків.

1.3. Фізична підготовка воїнів в Запорозькій Січі.

Все життя запорозьких козаків складалось із боротьби з поляками, турками і татарами. Таке становище робило запорожців досить досвідченими людьми у військовій справі, що поширювалась далеко за межами України. Суворе, аскетичне життя, яким жили козаки, викликало подив у очевидців, а право визнаватись запорізьким козаком вважалось найпочеснішою відзнакою не тільки серед українців. Багато хто з польських шляхтичів, а пізніше московських дворян, прагнули здобути військову освіту на славному Запоріжжі.

У багатьох людей і народів Запорозька Січ асоціювалася із школою лицарства, мужності і відваги. Право називатись запорозьким козаком вважалося найпочеснішою відзнакою не тільки серед українців. Запорожці настільки прославилися своєю мужністю і військовою майстерністю, що вищі російські офіцери і сановники вважали за честь записатись до їхніх куренів, ставати їх почесними членами і отримати атестат на звання „курінного товариша". В архіві, зокрема, є виданий Михайлові Іларіоновичу Кутузову, тоді ще підполковнику, атестат про включення його в реєстри запорозького війська. М. І. Кутузов був вписаний як „знатний товариш Ірклеєвського куреня". Григорій Потьомкін був вписаний у курінні списки під прізвиськом Грицько Нечос, бо він носив велику перуку. Атестати інших куренів були видані командуючим російських військ П. Паніну, О. Прозоровському.

Слава запорозького війська була така велика, що багато істориків порівнювали козаків з найсильнішими і наймужнішими народами світу. Бернард Коннф у своїй „Історії Польщі в особистих листах до знатних осіб" наголошує на витривалість, хоробрість й військову винахідливість козаків, порівнюючи їх з іспанськими мігалетами або ж із шотландськими горцями.

Запорозька Січ була не просто місцем життя козаків, це була школа суворої підготовки воїнів.

Єдиних критеріїв відбору молодих козаків не існувало. Справжнім козаком ставав лише той, хто проявив себе у військовому поході, довів свою військову зрілість і здатність переносити всі негаразди військового життя.

У кожного статечного запорожця був джура. Але це були не просто слуги при кошовому чи інших старшинах. Вони чистили старшині зброю, їздили разом з ними в походи, вчились в них військовій майстерності. Хто до військової справи не підходив, того відсилали з Січі. Арабський мандрівник Павло Халебський, який побував в Україні у 1654 р., писав: "Ці юнаки з дитинства вчаться верхової їзди, стрільбі з рушниць і луків". Вивчившись у досвідчених вояків військовій справі, джури, діждавшись парубочих літ, ставали найзавзятішими запорозькими козаками.

Джури поряд з іншими обов'язково вчилися в січових школах. В школі, що існувала при церкві Святої Покрови, навчались хлопчики. Тут було два відділи: в одному вчилися ті юнаки, що готувались на паламарів та дияконів - їх було завжди 30. У відділі молодиків вчились сироти, хрещеники козацького старшини та інші діти. У школі вихованці оволодівали читанням, письмом, хоровим співом і музикою, їх привчали до національного способу життя та поведінки, оборонно-військовій справі.

У школах здійснювався суворий курс фізичного та військового виховання. С. Сірополко, який досліджував систему виховання в Січовій школі, писав: "...Молодиків у школі і поза школою вчили Богу добре молитися, на коні реп'яхом сидіти, шаблею рубати і відбиватися, з рушниці гострозоре стріляти та списом колоти". Важливе місце відводилося також формуванню в учнів умінь плавати, веслувати, керувати човном. Вихованців вчили добре маскуватися в різних умовах, від чого часто залежало їх життя. Сюди належало перебування під водою за допомогою очеретини: "...Виріже собі очеретину, простромить у колінці її дірочку і, взявши до рота, поринає в воду з головою. Краєчок очеретини, вистромлений з води поміж очеретом та осокою зовсім був непомітний, а проте козак через нього дихав і міг досить довго сидіти під водою, поки татари відходили далі".

Січові школи, стоячи глибоко на національних традиціях українського народу, були своєрідними військово-освітянськими навчально-виховними закладами, де реалізувалася прогресивна європейська ідея гармонійного розвитку особистості.

Щодо особливостей цілеспрямованої спеціальної фізичної підготовки, то у козацькому війську не було звичаю проводити систематичну муштру. В цьому слід вбачати волелюбний характер українських козаків. Але все ж. щоб утримувати порядок в куренях війська, великого значення надавали козаки фізичній досконалості. Відомо, що рівень фізичної досконалості не раз був вирішальним чинником, на який зверталась першочергова увага при виборах козацької старшини. Важливе місце також відводилось формуванню в козаків уміння плавати в різноманітних умовах, веслувати, добре маскуватися. Після шкільних занять відводився час для рухливих ігор та забав, В ігрових ситуаціях учні моделювали бойові дії козаків: наступ на ворога, оборону; влаштовували змагання, демонстрували фізичну силу.

Кожну весну вище Дніпровських порогів козаки влаштовували змагання з веслування поперек бурхливої річки. Перемагав той, чий човен фінішував на протилежному березі точно проти місця старту.

Часто проводились змагання з пірнання у воду. Для цього старшина впускала люльку в річку і молоді козаки пірнали, щоб дістати її із дна. Особливо почесно вважалося взяти люльку з річкового піску без допомоги рук: одними зубами і так винести її на поверхню.

Початківцем, піонером запровадження спеціалізованої фізичної підготовки у козацькому війську був Євстафій Ружинський. Змолоду Є.Ружинський перебував у Німеччині і Франції, де займався різними науками, зокрема опанував і військову справу. Саме це спричинилося до того, що в історію козаччини він увійшов як реформатор, який і розпочав своє гетьманство з формування воєнної організації козаків.

Ще більшого розвитку цілеспрямована фізична підготовка козацького війська набуває під час гетьманства П.Сагайдачного. Петро Конашевич-Сагайдачний, по закінченні Острозької Академії, пройшов воєнну школу в походах до Молдови та Лівонії (1600-1601 рр.) під керівництвом Самійла Кішки.

П.Сагайдачний, перебуваючи на чолі війська, систематично проводив його реорганізацію, почавши з того, що очистив військо від всяких захожих елементів, що нищили військову дисципліну.Завівши у війську сувору дисципліну, Сагайдачний почав впроваджувати елементи постійної військової підготовки. Ядром армії при ньому стали вишколені, вимуштрувані полки. 10-лттнс гетьманство, Г.І. Сагайдачною (1611-1621 рр.) спричинилося до того, що Українська козацька армія стала набувати сталого досвіду, у ній почали вдосконалюватися національні традиції військово-фізичного вишколу козаків.

В мирні дні, як правило, козаки свій вільний час присвячували фізичній підготовці: "об'їжджали коней, вправлялися в стрільбі, фехтуванні на шаблях, значне місце серед козацького життя займали промисли: мисливство та рибальство. Найулюбленішими розвагами у козаків були рухливі ігри та змагання на силу. витривалість, спритність. Ці своєрідні змагання - герці були улюбленою розвагою серед козаків, де вони "пописувалися" силою тіла і рук у дужанні чи кулачництві, шермі (фехтуванні) чи веслуванні, влучністю ока при стрілах, їздою верхи. Козаки використовували крім народних фізичних вправ і інші засоби вдосконалення: умивання холодною водою, сон на свіжому повітрі. Серед козаків були поширеними багато видів народної боротьби, а саме: бої навкруги, "навхрест", "на ременях", "спас", але вершиною бойового мистецтва був гопак, який з часом перетворився на народний танець.

В гопаку дослідник В.Пилат виділяє систему відходів від супротивника, а також способи боротьби ногами. Сюди відносяться: "повзунці” - способи ведення боротьби ногами проти нижньої стини тіла, "тинки" - способи враження середньої частини тіла супротивника. Найбагатшою щодо засобів є та частина гопака, яка базується на ударах ногами в стрибку у повітрі. Тут і "розножка” - удар в стрибку обома ногами в сторону, "щупак" - удар в отри двома ногами вперед, "пістоль" - удар однією ногою в стрибку в сторону. Найголовнішою характерною ознакою козацького гопака було те, що цей своєрідний вид двобою базувався виключно на глибоких джерелах філософії українського народу Серед інших систем єдиноборства потрібно назвати гойдок -боротьба, спеціально призначена для розвідників (пластунів). За цією системою пластун “приклеювався" до противника, повторював всі його рухи, а в разі потреби знешкоджував.

Боротьба "спас" мала суто захисний характер, для неї терне багаторазове відпрацювання блокування дій противник

Окремі козаки, вільні від шлюбних зв'язків, метою свого життя вважали максимальний фізичний і психофізичний розвиток. Вони настільки розвивали свої внутрішні можливості, що володіли чарами, були характерниками. Боротьба характерників із ворогами що вважалася вершиною козацьких бойовик мистецтв ще під назвою "господар ночі". Козаки-характерники володіли екстрасенсорними вміннями, впливали на моральну сторону особистості противника, старались налякати ворога, навести нього "ману". Завдяки спеціальним вправам характерники досягали неймовірного ефекту, коли "тіло грає" і больові удари противника не відчуваються; оволодівали специфічними дихальними вправами, досягаючи вражаючих успіхів та результатів, здатних одним подихом вбити людину.

Як і бувале козацтво, молодь на свята народного календаря, під час народних ігор змагалася на спритність, силу, винахідливість, точність. Традиційними були змагання на конях (скачки, перегони та ін.).

Козацька молодь постійно розвивала свої природні задатки, вдосконалювала тіло й душу в іграх, танцях, хороводах, різних видах змагань і боротьби.

Досвідчені козаки, козацька старшина уважно й прискіпливо, з відповідальністю перевіряли загартованість і витривалість новобранців на спеку й холод, дощ і сніг, брак одягу й їжі.

Водночас зауважимо, що навіть тоді, коли молодика приймали до "істинного" козацтва, він не залишав заняття фізичними вправами. На нашу думку, в Запорозькій Січі, так само як і в стародавній Греції, існував культ фізичної досконалості. Людина, яка була фізично недосконала, відчувала свою нерівність і тому щиро прагнула підвищити свій фізичний вишкіл. Як свідчать літописи, слабку людину січове товариство ніколи не вибирало в старшини. З цього приводу сучасник козаків німецький дослідник Мюллер писав: "Військо без вождя - тіло без душі, а у міцного вождя - міцне тіло. Виходячи з військової необхідності, вони обирають вождя серед сильних людей. Таким могутнім вождем був Іван Підкова, гетьман низових козаків, який був такої міцної породи, що гнув підкови. Ось чому за ним закріпилося прізвисько Підкова".

Хороший фізичний розвиток мали Б. Хмельницький, П. Сагайдачний, Ґ. Богун,

І. Свірчевський та ін. А про гетьмана Мазепу французький дипломат Жан Балюз писав: "...Тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, і їздець із нього знаменитий".

Високий рівень фізичного гарту і знань у мореплавстві дозволяли їм на невеликих суднах перетинати море і нападати на турецькі і татарські фортеці. Ще від своїх предків козаки перебрали вміння добре пірнати і ховатися на тривалий час від ворога, дихаючи через очеретину. Шлях від гирла Дніпра до Малої Азії козаки на своїх чайках долали за 35-40 годин, тобто за одну годину проходили 13-15 кілометрів моря. Є навіть свідчення, що запорожці використали в походах проти Туреччини підводні човни набагато раніше, між це було в Західній Європі 10).

Більшість запорожців вільний свій час використовували для фізичної підготовки, зокрема об'їжджали коней, вправлялися в стрільбі, фехтуванні на шаблях. Аналогічні свідчення наводить і Д.І. Яворницький: "Хто об'їжджав коня, хто розглядав зброю, хто вправлявся в стрілянині, а хто просто лежав на боку, розповідаючи про власні подвиги на війні...".

У той час чималою популярністю користувалися різноманітні змагання на силу, спритність, витривалість.

Як справедливо зауважує Д.І.Яворницький, життя запорізького козака стало "своєрідним аскетизмом", козакам були не притаманні розкіш і надмірність у побуті. Головними рисами їх побуту були поміркованість і постійне військово-фізичне вдосконалення . Найтяжчим злочином вважали зраду козацтва, Вітчизни. Січ стає місцем, де формуються воєнні таланти, де карбуються сталеві характери, а також гармонійно розвинені особистості.

Отже, в добу козаччини в Україні функціонувала ефективна система народної фізичної культури, основу якої складали віковічні звичаї і традиції українців у справі тілесного, морального і духовного виховання.

1.4. Оздоровчі сили природи в системі фізичного виховання козаків

Традиції фізичного та психофізичного загартування підростаючих поколінь продовжувалися в козацьку епоху. Загартовуючи себе й готуючи організм до складних випробувань долі, козаки влітку спали просто зоряного неба, уявою і душею сягали в невідомі світи, прагнули проникнути в таємниці Космосу. Вони грунтовно знали народну медицину, її рецепти, які забезпечували міцне здоров’я, повноцінне довголіття. Г. Боплан писав: “Маючи міцне здоров’я, козаки майже не знають хвороб”.

У Запорозькій Січі виховання юнаків – майбутніх воїнів – було підпорядковане фізичному розвитку та загартуванню.

Тілесне та психофізичне загартування козаків було складовою частиною комплексної й цілісної системи ідейно-морального, емоційно естетичного та військового спортивного виховання.

Під впливом регулярних дій зовнішнього середовища (сонце, повітря, вода) відбувалося поступове пристосування організму до цих змін, що сприяло профілактиці різноманітних захворювань. Відомий знавець історії та звичаїв запорізьких козаків Д.І. Яворницький зазначав: “Запорожець не знав ні “цоб” ні “цабе”, тому був здоровий, вільний від хвороб, вмирав більше на війні ніж вдома. Зараз народ слабкий і недовголітній: як дев’яносто років прожив, то й стежки під собою не бачить, а в старину в сто років людина тільки у силу вбиралась. Тому запорожці жили весело і довго.

На основі детального аналізу історичних документів стає можливим у загальних рисах відтворення змісту системи загартування запорозьких козаків. Як відомо, козаки жили серед квітучої природи з чистим і свіжим повітрям. За давнім звичаєм, більшу частину року вони ходили в легкому одязі, без головних уборів, часто босими і з оголеним торсом, що давало добрий ефект від повітряних ванн. Завдяки дії повітря непомітно зникало збудження, поліпшувався сон, відбувалися позитивні зміни в роботі серцево-судинної системи, нормалізувався артеріальний тиск.

Великого поширення серед запорожців набуло обливання водою. За словами Д.І. Яворницького: “Козаки вставали на ноги зі сходом сонці, зразу вмивалися холодною, джерельною або річковою водою”. Це ж підтверджує А.Ф. Кащенко: “Всі запорожці вставали до схід сонця і йшли до річки вмиватися або купатися”. Француз Н. де Бартеон, характеризуючи козаків порівнював їх з індіанцями: “Засмаглі на сонці як індіанці”. Видатний історик Й.Мюллер писав: “Козаки є дужими, загартованими на сонці людьми…”

Раціональним є те, що козаки приймали водні процедури рано-вранці коли шкіра рівномірно зігріта, що забезпечує хорошу судинну реакцію. У цей час кров з них переміщується у глибоко розміщені судини, з’являється гусяча шкіра. Після цього серце працює енергійніше, судини розширюються, кров знову поступає до шкіри, з’являється відчуття тепла. Така своєрідна гімнастика дозволяла козакові швидко адаптуватися до змін у навколишньому середовищі. Серед різноманітних фізичних вправ козаки нерідко віддавали перевагу плаванню, яке з одного боку мало прикладну спрямованість (без уміння плавати було майже неможливо вижити); з іншого боку воно служило одним з найефективнішим способом загартування.

Одним із важливих компонентів, що забезпечують міцне здоров’я, є раціональне харчування. Їли козаки мамалигу (тісто з проса чи кукурудзи), сушене м’ясо, рибу. Галушки з часником, вареники, куліш. Їжа була різноманітна, збалансована , повноцінна і разом з тим проста та помірна, що забезпечувало високу працездатність і міцне здоров’я.

Запорізькі козаки досить грунтовно знали народну медицину. Як стверджує Г. Боплан, хворі лихоманкою козаки замість вживання якихось ліків, брали підзарядку гарматного пороху, змішували його з горілкою і все це випивали, а далі лягали спати, щоб вранці прокинутися зовсім здоровими. Або брали потім і так само змішували його з горілкою, усе це випивали і також видужували. Поранені стрілами козаки змащували цією сумішшю свої рани, ніби найкращим бальзамом.

Отже, систематичне виконання фізичних вправ разом з ефективною системою загартування виховали той тип козаків, які легко переносили спрагу та голод, спеку та холод і були надійними захисниками всього українського народу.

ІІ. Козацькі розваги.

Одним з найбільш ефективних засобів ознайомлення учнів з джерелами національної історії та культури є козацькі розваги. Вони сприяють патріотичному вихованню, осмисленню себе, своєї особистості як частини великого українського народу, пробуджують національну самосвідомість, морально і фізично загартовують школярів.

Нижче наводиться сценарій «Козацьких розваг», які можна проводити в різних регіонах України.

Сценарій позаурочного заходу

«Козацькі розваги»

Мета:

- сприяти національно-патріотичному вихованню;

- розширити кругозір учнів про козацтво;

- популяризувати фізичну культуру та спорт; виховувати почуття дружби, колективізму, взаємовиручки.

- залучення учнів до постійних занять фізичною культурою;розвивати фізичні якості.

Місце проведення: спортивна зала.

Обладнання: набивні м’ячі, обручі, українські костюми, гирі 16кг., скакалки, канат, ноутбук, акустична система.

Ведуча №1: Добрий день шановне товариство! Добрий день, козацькі правнуки і правнучки!

Ведуча №2: Ми раді вітати всіх,хто зібрався в цьому залі!

Ведуча №1: День захисника́ України — свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва.

Ведуча №2: Свято встановлено з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу.

Ведуча №1: Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків. Завдячуючи шанобливому ставленню українського козацтва, за святом закріпилася ще й друга назва – Козацька Покрова, а у свідомості народу воно почало асоціюватися з такимипоняттями, яквійськова честь, звитяга, мужність та лицарство.

Ведуча №2: Сьогодні ми помандруємо історичним минулим нашої країни, до Запорозької січі, до славетного українського козацтва та виявимо найсильніших.

Ведуча №1:
      Сьогодні свято, конкурс нині
      Сьогодні все козацтво тут,
      І в цьому залі радість лине,
      Козацькі ігри всіх нас ждуть.

Ведуча№2: Дозвольте запросити до зали учасників наших змагань. Привітаємо їх оплесками .

( Козацькі сотні почергово заходять в зал під звуки «Козацького маршу»).

Ведуча№1: Щоб стати справжніми козаками,треба бути не тільки сміливими та кмітливими, а швидкими та сильними. Тож уявіть собі, що ви теж маєте змогу вступити до козацького війська, а для цього вам необхідно пройти підготовку Козацькими забавами. І це буде ваше випробування.

Ведуча№2: І перш ніж ми розпочнемо наші забави, дозвольте оголосити про склад суддівської колегії, яка буде визначати найспритніших, найактивніших козаків.

Голова журі:________________________________

Члени журі:________________________________

________________________________

ПІСНЯ

Ведуча №1:Отже наше перше випробування – естафета «Переправа». Команди запрошуємо на старт!!!

( проведення естафети з обручами)

Ведуча№2: Багато розповідали запорожці про силу своїх богатирів. Вони в’язали товсті залізні смуги,натягували страшенно тугі луки. Богатирі в них були такі, яких ніде не зустрінеш. А чи є богатирі серед вас??От ви нам зараз і покажете свою силу і не переможність! Конкурс - підіймання гирі!Запрошуються по 2 учні від команди.

Першими починають козаки групи № 20( № 21,№ 22)

(підіймання гирі 16кг.)

Ведуча №1: За описами сучасників, запорізькі козаки були переважно середнього зросту, плечисті, статні, міцні,сильні. Також козаки були хитруваті і ходили в розвідку. Зараз ми з вами спробуємо наблизити ваш зовнішній вигляд до козака-розвідника. Цей конкурс – одягання українського костюму. Команди запрошуються на старт!!!

(одягають костюм)

Ведуча № 2: І знову командний конкурс!!! Зараз ми побачимо, наскільки наші козаки згуртовані та спритні! Естафета « Хто спритніший..!»

( естафета на руках)

Ведуча № 1 :Доки команди відпочивають-у нас музична пауза!!!

МУЗИЧНА ПАУЗА

Ведуча№2: Кожен юнак мріє у майбутньому стати відважним воїном, справжнім захисником Вітчизни.

Слово козак – богатир, означає людину безмежної сили, стійкості, відваги, яка носить у собі багато Бога, тобто борця зі злом, за справедливість, добро та правду. Стати сильним козаком може не кожний. Для того щоб отримати це звання, юнак має здолати певні випробування. Наступний етап наших змагань силовий – естафета «Козацька міць». Команди запрошуємо на старт!!!

(естафета з набивними м`ячами)

Ведуча.№1 Козаки не тільки добре воювали, але після бойових походів інколи стрибали в «гречку». Зараз ми подивимось, як наші козаки вміють «стрибати в гречку», але випробування у нас буде на скакалці. За 1 хвилину треба виконати максим.кількість стрибків. Запрошуються по 2 учні від команди.

(стрибки на скакалці)

Ведуча № 2: І останній конкурс нашої програми! З давніх-давен чоловіки любили помірятися силою. Запрошуємо команди до справжнього видовища, де вони покажуть козацьку міць, витривалість та злагодженість дій! Отже-перетягування канату! Запрошуємо капітанів команд на жеребкування!

( перетягування канату)

Ведуча №1 Це був останній конкурс наших змагань і поки журі підводить підсумки та визначають переможців – у нас музична пауза.

(ПІСНЯ)

Ведуча №2 Ну що ж, ви чесно і завзято змагалися між собою. Показали нам, що ви можете бути справжніми нащадками славних запорізьких козаків. Ви з гідністю пройшли всі випробування, натхненно виконували нелегкі завдання, і нам залишилося визначити і назвати переможців. Слово надається голові журі!!!!

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор Лозівського центру

професійної освіти Харківської області

_________І.М.Гонтаренко

ПОЛОЖЕННЯ

про проведення змагань «Козацькі розваги»

присвячені Дню захисника України

І. Ціль та задачі

ознайомлення учнів з історією українського козацтва;
пропаганда здорового способу життя;
визначення найкращих учнів

ІІ. Час та місце

Змагання відбудуться 13 жовтня 20____р. в спортивній залі ліцею.

ІІІ. Учасники змагань

До участі в змаганнях допускаються учні, які за станом здоров`я віднесені до основної медичної групи. Склад команди – 8 учнів. Кількість учасників в кожному виді згідно програми.