Розробка сценарію до "Дня козацтва"

А ми тую козацькую славу збережемо!

Мета: виховувати в учнів почуття гордості за історію своєї Вітчизни та її героїв, бажання дізнатися більше про історичне минуле Запорізької Січі; розвивати спритність, сміливість, винахідливість, почуття колективізму, добродушності; сприяти розвитку творчих інтелектуальних здібностей учнів.

Оформлення: захід відбувається на сцені актового залу; стіни прикрашені українською символікою, портретами гетьманів України, малюнками із зображенням козацького життя, стінгазетами, вишитими рушниками; дві лави, вкриті домотканними доріжками для учасників команд, два столи; по ходу конкурсної програми звучить українська народна музика.

Було колись в Україні ревіли гармати

Було колись – запорожці вміли панувати

Панували, добували і славу і волю

Минулося, осталися могили по полю

Пауза 3 секунди

Нехай душі козацькії в Україні витають

Там широко, там весело од краю до краю     

Наша дума, наша пісня не вмре не загине

От де, люде, наша слава, слава України

Під козацький марш заходять козаки

Шановні вчителі та учні вітаємо вас з Святом Покрови та Днем українського козацтва і розпочинаємо шкільне свято «А ми тую козацькую славу збережемо»

Відеоролик

14 жовтня щорічно відзначається День українського козацтва (згідно Указу Президента України від 7 серпня 1999р.). Козацтву належить особливе місце в історії України та в історичній пам'яті українського народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України XVII – XVIII ст. -

14 жовтня кожного року увесь християнський світ з глибокою любов'ю, вдячністю і надією славить Пресвяту Богородицю, Матір Спасителя світу Ісуса Христа. Шість разів у році наша церква урочисто відзначає свята на честь Діви Марії: Свято Покрови Пречистої Богородиці з давніх давен зміцнювало в душах козаків надію на опіку і заступництво Матері Бога Живого.-

Всі ми діти українські -

хлопці і дівчата

Хоч слабкі ще наші руки

та душа завзята

 

Бо козацького ми роду -

славних предків діти

Як один усі вчимося

Рідний край любити

 

Між собою всі ми друзі -

 ми одна родина

і шануємо як матір

рідну Україну

 

Нам, нащадкам славетних козаків запорізьких є чим пишатися. Подвиги в ім‘я батьківщини навіки вписано в сторінки історії. Ще довго будемо з гордістю вимовляти імена: Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Іван Мазепа, Іван Виговський, Кирило Розумовський. Маючи таких прославлених предків і нам хочеться бути схожими на мужніх, сильних і хоробрих козаків

 

 

             Встала мати-Україна, Сонце засвітила,

Пробудилася народна, Незнищенна сила.

 Сотні літ нас розпинали, Та не побороли,               -    

Бо не вмерла Україна, І не вмре ніколи.

 Слава тобі, Україно, Невмируща слава!

Да святиться твоя воля І твоя держава!

 Слава тобі, Україно!Від роду до роду,

Як накажеш — ми поляжем За твою свободу.

 

  :Розселив Господь людей по всьому світу і кожному народові дав землю. Богом дана земля є святою і рідною, тому її захист – це найперший обов’язок народів.Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь, їхніх працелюбних і героїчних предків. Шануймо героїчну історію нашого великого народу.

Козаччина: найлегендарнiше минуле українського народу, його святиня. Синонiм свободи, людської й нацiональної гiдностi, лицарської доблестi, високого благородства, талановитостi. Навiть у наш час, якщо хочуть пiдкреслити вроду людини, її кращi риси, то говорять, що "вiн (або вона) козацького роду". А щоб пiдкреслити чоловiчi якостi юнака чи хлопчика – говорять "гарний козак".

 

 

 

Слово "козак" означає: вiльна людина, нi вiд кого незалежна. Погано озброєний військовий загін називався козаками від слова «коза-дереза», бо восени, взимку i ранньої весни вони носили одяг з козячої шкiри вовною назовнi У лiтературi слово "козак" зустрiчається з 1303 року.

У ті далеку часи слава предків наших, відважних запорозьких козаків, гриміла по всьому світу.

 

Дніпро-брате, чим ти славен,-

Чим ти красен, чим ти ясен?

Ой, я славен бурлаками,

Низовими козаками.

 

Нехай слова цієї пісні дійдуть до нашого серця.І ви відчуєте героїчне минуле нашої історії, і нехай з’явиться у вас гордість за хоробрих, мужніх і волелюбних предків

 

Пісня Хай живе вільна Україна

 

Січ стала місцем, де формувалися воєнні таланти, де карбувалися сталеві характери, а також виховувалися гармонійно розвинені особистості.

Смiливi й волелюбнi козаки стали гордiстю України. Не випадково всi вiдомi повстання проти соцiальної несправедливостi пов'язанi саме з козацтвом, яке стало захисником i оборонцем усього народу. На кiнець XV столiття бiля днiпровських порогiв зiбралося з усiх усюди України чимало козацького люду, який став вести прикордонну службу. Бiльшiсть їхнього часу минала в походах i боях. Тому воєнне мистецтво козакiв завжди було на високому рiвнi.Вважаючи себе рицарями з усіх видів зброї козаки віддавали перевагу шаблі називаючи її чесною зброєю.

 

Відеоролик (початок – 05.00)  -(07.40 -14.00) — (14.59 -17.16)   та відеоролик  козаки проти Речі Поспол

 

Козацькі шаблі були не надто криві і не дуже довгі, 70 сантим. Але дуже гострі.Рушницями, пістолетами, кинджалами, ятаганами козаки любили шикувати і привертати до себе увагу.Тому особисту зброю вони оздоблювали дорогими оправами та прикрасами.Морські походи козаки здійснювали на човнах – чайках. Чайки запорожців нагадували неаполітанські фелюги, гострі і з носу і з корми без кіля й палуби розміри їх були різними.Основою такого судна була видовбана з вербового чи липового стовбура колода, яку розшивали дошками і добре обсмолювали, встановлювали два керма, одне на кормі друге на носі , що давало можливість чайці в секунди розвертатися на місці.По обидва боки чайки розміщувалося до 40 весел, посередині ставили одну щоглу, до якої кріпили вітрило  Окрiм блискучої виучки, їхнiми постiйними супутниками на ратних дорогах були дотепнi вигадки. Скажiмо, вони вмiли перебувати по кiлька годин пiд водою, дихаючи через очеретини. На березi рiчки мiг стояти ворожий табiр, а в рiчцi сидiли, чекаючи темряви, козаки. Наступала нiч, вони виходили з води й кидалися на ворога.

 

 

Багато уваги вiддавали козаки сторожовим службам. На високому курганi в степу стояли на чатах, пильно вдивляючись вдалину, молодi зiркоокi вартовi. Забачивши десь ворога, вони швидко запалювали в котлi смолу. Стовп чорного диму здiймався до неба. Помiтивши його, запалювала смолу сторожа з iншого кургану. i коли в українських степах з'являлася орда, чорнi димовi стовпи застеляли увесь простiр, аж до самих днiпрових порогiв. Важко було застати козакiв зненацька. За лiченi хвилини вмiли вони зробити неприступну фортецю зi свого табору. Мiсце, де вони зупинялися, оточували возами й мiцно зв'язували їх мiж собою. Далi викопувався глибокий рiв i насипався вал. Ворожа кiннота вже не могла увiрватися в табiр. Ховаючись за прикриттям, козаки вели прицiльний вогонь по нападниках. Вiдомо багато випадкiв, коли вони тижнями висиджували у цих своєрiдних фортецях i ворог не мiг нiчого з ними вдiяти.

 

Саме козаки на Запорізькій січі вперше в Європі  запровадили демократичний устрій про що говорять ось ці слова:На січі на козацькій раді, могли бути присутні всі без винятку січові козаки Як козацька старшина  так і проста козача голота. Тут панувала цілковита рівність усіх членів громади. Запорізька громада доходила до повного ідеалу, невідомого ні в давні, ні в середні ні в нові віки. Принцип рівності панував тут в усьому : під час загальних зборів, при виборах військової старшини, у спільній трапезі, при поділі майна. Ні знатність роду, ні станове походження, ні перевага віку не мали в Січі жодного значення лише особисті якості відвага, досвід, розум, кмітливість бралися до уваги. Кожен користувався однаковим правом голосу, кожен міг заперечити пропозиції іншого. А все те , що було прийняте радою, було необхідним і обов’язковим для всіх.

 

Відеоролик -  22.55 -33.23 

                    

 Були серед козаків і так звані характерники люди з надзвичайними можливостями. Такі «характерники» могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств».
Багато чудернацьких історій як про характерника розповідали про запорозького кошового Івана Сірка. За час свого отаманування з 1659 по 1680 роки Сірко брав участь у 55 битвах і скрізь виходив переможцем,

В свій час козаків до себе на службу хотіли поставити найсильніші світові правителі зокрема турецький султан

Відеоролик ІІ– про лист – 23.55 – 29.01

 

 

 

 

 

У товариствi запорожцiв понад усе цiнувалися смiливiсть, кмiтливiсть, добре серце i, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизано все життя Сiчi. Вiдомий дослiдник козацтва Дмитро Яворницький писав: "З природних якостей, властивих справжньому українцевi, запорожцi вiдзначались умiнням майстерно розповiдати, вмiли пiдмiчати смiшнi риси в iнших i передавати їх у жартiвливому, але нi для кого не образливому тонi. "Звичаї запорожцiв дивнi, вчинки хитрi, а мова й вигадки гострi й переважно схожi на глузування"

 

 

 

Цiєю рисою запорозьких козакiв частково пояснюються й тi дивнi прiзвиська, котрi вони давали новачкам, що приходили в Сiч: Пiвторакожуха, Непийпиво, Неїжмак, Лупинiс, Загубиколесо, Задерихвiст тощо. Людину малого зросту вони в силу свого гумору називали Махиною, великого зросту - Малютою, шибеника - Святошею, лiнивого - Доброволею, незграбного - Черепахою. Хто у них спалив курiнь, той - Палiй, хто схожий на перепiчку, той Корж, хто високий i тримається прямо, той Товкач...". Були серед козаків і  особливо обдаровані – їх називали характерниками, котрих ні вогонь, ні вода, ні шабля , ні звичайна куля крім срібної не брала.Такі характерники могли відмикати замки без ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, брати голими руками розпечені ядра, жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зашитих мішків перекидатися на котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів залазити в звичайне відро і пливти в ньому під водою сотні й тисячі верств.Про характерників говорили, що «їх ні куля не брала, ні шабля не рубала. Вони такі були, що із води виходили сухі, а з вогню мокрі. Вони знали усі броди і чаклунські засоби. Одне слово, вони були знаючими чоловіками.

 

Гарну пісню заспіваймо козацькую славу згадаймо –

 

Пісня « Їхав козак за Дунай»

 

Але були речi, до яких казаки ставилися дуже серйозно i нiколи не брали на сміх. Це — вiра християнська (у них був закон - пiд час бойових дiй не вбивати дiтей, часто з походу привозили хлопчикiв на Сiч, там були школи, де вони вчилися читання, спiвiв i письма),Козаки у мирний час двічі на рік пішки вирушали у паломництво, щоб вклонитися святим місцям У Самарському, Мотронинському, Києво-Печерському, Межигірському монастирях, роблячи при цьому великі пожертви. У запорозьких козаків існував звичай не страчувати злочинців перед великим постом.Кожна справа в них починалася з молитви.Кожен носив натільний хрест та образки з зображенням Покрови пресвятої богородиці, архістратига Михайла, Миколи Чудотворця.Вони вірили у рятівну силу цих ікон в часи походів та битв. Коли козаки їздили по Україні вербували чоловіків у свої ряди в їхніх промовах з цього приводу на першому місці завжди були релігійні мотиви»Хто хоче за віру християнську бути посадженим на кіл, хто хоче бути четвертованим, колесованим, хто готовий витерпіти всілякі муки за святий хрест, хто не боїться смерті приставай до нас.Не треба боятися смерті від неї не вбережешся. Таке козацьке життя.  Також з особливою шанобою козаки відносились до старих. На Сiчi, як оповiдають сучасники, часто можна було побачити вже немiчних дiдiв, оточених увагою i повагою козакiв. Небагатьом щастило уцiлiти в битвах i походах i дожити до глибокої старостi, а хто вже дожив i не пiшов у монастир, як здебiльшого робили в цьому вiцi запорожцi, а лишався на Сiчi, той був тут у становищi особливому. Без них не обходилася жодна козацька рада, до їхнього слова прислухалися найбiльше. Часом саме воно й ставало вирiшальним.

 

За крадіжку коней, худоби речей на Сiчi карали на смерть через повішання.Саджали на коня підводили до шибениці накладали зашморг і відводили коня.Повішання за ребро теж практикували.Причому з гака не смів ніхто повішеного зняти, оскільки за це також карали смертю.Поширеним було утоплення, особливо за крадіжки.Практикували посадження на палю.Паля являла собою дерев’яний хрест вгорі якого був залізний шпиль.На цей шпиль садили злочинця, так щоб він згодом вийшов йому в потилицю.Посадженого залишали на палі доти, доки він не висохне.Труп обиртався на палі на всі сторони куди вітер віє і висихав так , що його кістки торохкотіли.Ця кара була справді жахливою.Посаджений довго мучився, днів зо три він був живим.Поширеним видом покарання було забиття киями біля ганебного стовпа.Цей вид покарання застосовували за мужолозтво, велику крадіжку, за побої в пияцтві.

 

 

 

 

Злочинця прив’язували до стовпа в Січі , потім ставили біля нього різні напої, горілку, мед, пиво, брагу і кладуть також калачів. Сюди ж приносили декілька оберемків київ.Його заставляють їсти і пити скільки завгодно, а потім козаки починають його бити киями.При цьому козак, який іде повз нього повинен випити кухоль горілки чи меду а потім вдарити києм куди попаде , при цьому промовляючи»От тобі сучий сину, щоб ти не крав і не розбивав, а ми все за тебе куренем платили.І били його до тих пір поки не забивали до смерті.

 Всi ж козаки, що належали до запорозького вiйська, вважалися за рiвних i звали себе товаришами або братчиками. Козаки все життя проводили у небезпецi, яка чатувала на них з усiх бокiв. Тому й були вони витривалi на холод, спеку, голод, спрагу. Вставали ж козаки до сходу сонця, вiдразу вмивалися холодною водою (джерельною чи рiчковою), молилися Богу, потiм снiдали, курили люлюку-носогрiйку, розповiдали про власнi подвиги на вiйнi. Люлька для запорожця улюблена подруга:він як сів на коня, відразу запалив люльку та верстов із шість, а той більше, все смалить і смалить, не випускаючи її з рота У запорожців крім того, що кожен козак мав свою люльку, була щей «обчиська» люлька дуже велика, всипана намистом коштовним камінням інколи з написом « Козацька люлька – добра думка.З такої люльки потягувало ціле товариство чи гурт, коли обмірковувало якийсь захід чи задумувало проти когось похід

 

 

Рівно о півдні курінні кухарі били у свої казани – це був сигнал йти обідати.У харчах козаки були не вибагливі .Їли Щербу, Тетерю та каші.«Щербою» називалася рідко зварена мука на риб'ячій юшці. Пізніше так стали називати круту юшку з різних видів риб або юшку, заправлену різними крупами. Юшку нерідко їли разом з крутою «тетерею» — пшоняною кашею, до якої під час кипіння додавалося кисле житнє тісто. Варена риба «шляхетних» порід (осетри, коропа, соми) подавалась окремо або на підстилці з очерету, або ж на «стяблі». Галушки - якнайдавніше блюдо, що стало одним з символів української кухні. Готували їх з пшеничної і гречаної муки, замішуючи на овочевому відварі, молоці або сироватці круте тісто. Нарізували його на «ремінці» довжиною 1 см. Давали їм полежати, щоб «пов'янули», а потім варили в киплячій підсоленій воді, поки спливуть. Їли галушки з салом, сметаною або юшкою (бульйоном). Дріжджовий хліб з білої муки запорожці майже не їли, а випікали в золі «загреби» - прісні коржі з муки грубого помелу, в якій зберігалися клітковина і вітаміни. Суворо дотримувалися християнські пости. За підрахунками істориків, 189 днів в році козаки не вживали продуктів тваринного походження. Крім того, багато хто з них постив, дотримуючись особистих обітниць. У час же походів основу раціону складали сухарі, крупи, мука, сушена риба-тараня і прісна вода. Вживання спиртних напоїв в цей період не допускалося під загрозою страти. У скрутних військових обставинах козаки дозволяли собі вживати в їжу і конину, хоч це заперечувало традиційним церковним звичаям і відношенню козаків до своїх бойових помічників.  Перш ніж сісти за обідній стіл, козаки читали молитву "Отче наш”, потім по знаку отамана куреня, що сидить на чолі столу, неквапливо бралися за їжу.

 

 

Куліш - простій високоживильний суп, який варили чумаки на привалах, козаки в походах. Він замінював цілий обід. Пшоно, картоплю кидали в кип'яток і варили до готовності, заправляли підсмаженими разом луком, салом і зеленню. Куліш, мабуть, одне з небагатьох блюд, яке готують в складних польових або похідних умовах до цих пір. Лемішку готували так: у казан засипали гречану муку, заварювали кип'ятком, додавали сало, нарізане соломкою, перемішували і запікали

 

Пили козаки "варенуху"-  «суміш горілки, меду, сушених фруктів, переважно родзинок, винограду, груш, яблук, разом звареними з імбиром і іншими в цьому роді прянощами, пиво, горілку, "мед" ("медовуху"), всілякі вина, в тому числі й заморські.

 

 

Останні нерідко надсилалися найвищим посадовим особам Лівобережжя та Слобожанщини з царського двору у вигляді "особливої милості" горілки - проста і подвійна; настоянки та наливки - слив'янка, вишнівка, ганусова, дулівка, полинівка, алембикова, ржона, царгородська, персикова, карбунколова, цинамонова; вина - угорське, волоське, бургонське, кіпрійське, пиво - коропське. І це ще далеко не повний перелік.

 

                                   Агов , братове!

         Всі – на раду!

Підходять козаки.

 

                                            А що, козаки, дайте слово сказать!

                                             Чи не час до коша козаків нових  прийнять?

 

                                             Саме час! В самий раз!

 

                             Одержавши на раді згоду,

                             Дітей козацького народу

                             У наше коло викликаю,

                             Їх перевірити жадаю!

 

                              Поведем таку ми річ:

                              Що ви знаєте про Січ?

                              І про нашу Україну?

                              Розкажіть усім нам, живо.

 

                             Знаю, батьку, славна Січ ворогам ішла навстріч,

                              Рідну землю захищала і народ наш прославляла.

                            Що говорить вам «козак» - 

                              Це крилате, горде слово?

                              Чом завжди буває так,

                              Що світлішає від нього?

 

                              Козаки – це вільні люди !

                              Козаки – безстрашні люди!

                              Козаки – борці за волю,

                              За щасливу нашу долю!

 

        А чи гідні ви носити звання козака? Зараз ми це перевіримо. Я підготував для вас випробування. Отож, починаємо нашу конкурсну програму.

1.Який злочин козаки вважали найтяжчим?

(Найтяжчим злочином козаки вважали зраду козацтва, зраду Батьківщини)

2. Коли розпочалася національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького? )

3. Як називалося житло козаків   пауза    яка кількість

4. Як називається укріплений центр козацтва, козацька держава?

5. Кого козаки вважали своєю заступницею?

6. У 1764 році Катерина ІІ скасувала гетьманство. Хто був останнім гетьманом?

7. За чиїм наказом і коли було зруйновано Запорізьку Січ?

8. Як звали першого гетьмана козаків і де він заснував першу січ

9. Кого козаки називали своєю сестрицею

10. Чому козацький човен будучи пробитим кулею не тонув.

11. Хто був останнім кошовим Отаманом

12. Що таке кіш

13.Хто був правою рукою б. Хмельницького

14.Яку річницю битви під Вінницею ми відзначали минулого року

15.Назвіть перші три переможні битви Богдана Хмельницького

16.Хто був автором першої в європі конституції

17.

18.

19

 

Як бачимо козацтво – явище дійсно величне й унікальне,але на жаль існування та діяльність козацтва заважала великоімперським інтересам Росії, що і призведе до загибелі  багатовікової козацької цивілізації.

 

Відеоролик – 45.05 -

 

  Ні перед ким не станем спину гнути

Не віддамося ворогу в ясу

Якби ти зміг, товаришу збагнути свого народу велич і красу

СЛАВА УКРАЇНІ – Героям СЛАВА     Всі голосно