Розробка "Топонімічні спостереження під час туристичних походів"

ТОПОНІМІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

 ПІД ЧАС

ТУРИСТИЧНИХ ПОХОДІВ

 

     Географічні назви можуть детально розповісти про історичне минуле народу, природні умови, особливості рельєфу, характер рослинного та тваринного світу. Тому топонімічні відомості є невід’ємною складовою навчання географії.

      У розробці, яка підготовлена за матеріалами карт,  довідкової, краєзнавчої літератури, наведені цікаві відомості про походження та поширення географічних назв, розглянута методика проведення топонімічних спостережень у польових умовах.

      Запропоновані матеріали можуть бути використані  вчителями географії, історії, української мови не тільки під час організації туристичних походів, а й  на уроках, факультативних та гурткових заняттях.  

 

    Земля – це книга,

в якій історія людства записується

 географічними назвами

М. Надєждін

 

    Усі географічні об’єкти мають свої назви. Наука, що їх вивчає, називається топонімікою або топономастикою (від грецького топос- «місце» і оніма – «ім’я». Географічні назви утворювалися поступово, протягом тривалого часу. Топонімічні дослідження проводять історики, археологи, лінгвісти, географи, етнографи. Використання топоніміки в навчальній роботі допомагає здійснити краєзнавчий принцип. Учитель історії може використовувати топоніми, ознайомлюючи учнів з розвитком суспільства і природничо-географічним середовищем, у якому відбуваються історичні події.

      Топонімічний матеріал може бути принагідним і вчителю української мови при поясненні учням вживання великої букви, а також для вправ на складання речень з географічними назвами рідного краю, для словникової роботи у процесі вивчення власних іменників, утворення складних іменників.

       Учням  доводиться запам’ятовувати багато географічних назв. Не можна читати карту без певного запасу знань географічної номенклатури. Щоб запобігти механічному запам’ятовуванню топонімів, учитель географії повинен розкрити їх значення, походження  і зміст. Правильно поставлене вивчення географічних назв відіграє важливу роль у засвоєнні програмового матеріалу. Використання топонімічного матеріалу на уроці посилює інтерес учнів до навчального предмета.

     Проведення топонімічних спостережень під час туристичних походів має ряд особливостей:

-   на підготовчому етапі необхідним є опрацювання  картографічних, архівних, довідкових матеріалів про маршрут подорожі;

- спостереження проводяться паралельно з іншими видами фізико- та економікогеографічних досліджень;

-  включає обов’язкове спілкування з місцевими жителями для з’ясування змін назв або визначення неофіційних назв об’єктів, якщо вони є;

-  на основі обробки зібраних матеріалів складаються довідки про географічні об’єкти.

ВСТУП

     Назви оточують нас. Без перебільшення можна сказати, що ми живемо в світі географічних назв. За приблизним підрахунком їх сотні мільярдів, але точну цифру ніхто назвати не може. Географічні назви живуть тисячоліттями, змінюючи часом звучанням, написання чи й значення. Розкриття значення географічних назв є  одним із засобів вивчення землі. Поміркуйте самі, чи знаєте ви історію виникнення назви вашої вулиці, свого села чи міста, навколишніх річок і озер… Спробуйте свої сили на найближчих топонімічних об’єктах, і ви побачите, скільки цікавих, захоплюючих історій і легенд пов’язано з ними!

 

Підготовчий етап походу

      Учасники походу, в якому проводитимуться топонімічні спостереження, повинні мати необхідний мінімум знань з топономастики. Тому в план роботи туристичного клубу доцільно включити заняття з цієї тематики. Запропоновані завдання викликають пізнавальний інтерес у дітей, розвивають логічне мислення, дають можливість творчо працювати у групі. Доцільним буде аналіз змін, що відбулися у процесі декомунізації.

Завдання 1.

Згрупуйте  назви вулиць міста Заводського (до 2016 року) за їх етимологією. (Зразок виконання завдання наведено в таблиці 1)

Таблиця 1

Назви, пов’язані з іменами відомих людей	Ватутіна, Гагаріна, Гоголя, Грушевського, Дзержинського, Дунаєвського, Жукова, Ілліча, Калініна, Кирпоноса, Кірова, Котляревського, Кошового, Космодем’янської, Кутузова, Крупської, Куйбишева, Леніна, Лермонтова, Ломоносова, Люксембург, Маяковського, Маркса, Матросова, Мічуріна, П.Мирного, Невського, Пушкіна,, Рикова, Сковороди, Суворова Тесленка, Тельмана, Л.Українки, Чернишевського, Франка, Фрунзе, Хмельницького, Чапаєва, Чехова, Чкалова, Шевченка, Щорса, Якубовського.
Назви, пов’язані з об’єктами господарської діяльності	Високовольтна, Дачна, Заводська, Залізнична,  Приладобудівників, Привокзальна, Проектна.
Назва вказує на особливості розташування	Кільцева, Набережна, Прорізна.
Назви, пов’язані з природними об’єктами	Зелена, Лісна, Лугова, Польова, Садова, Сонячна, Сульська,  Тополина
Назви, пов’язані з історією міста, країни	Дружби, Жовтнева, Перемоги, Першотравнева, Правди, Пролетарська, Радянська, Робітнича, Червоноармійська.

 

Таблиця 2

  Проаналізуйте й доповніть таблицю «Змінені назви населених пунктів Лохвицького району» 2. Які назви зникли з карти? Чому?

3. Нові назви на карті. Причини їх появи                    

Колишня назва	ХХ ст.	Час перейменування	Сучасна назва	Час перейменування
Перевалівка	Вирішальне	30-ті рокиXX ст
Високий	Баранівщина Вишеньки	1908 р. 28.04.1964 р.
Скоробагатьки Лохвицькі	Гаївщина	1964 р.
Долгоруківка	Гамаліївка
Потоцьківщина	Комсомольське	1937 р.
Корсунова Слобідка	Корсунівка	1907 р.
Жабки	Луценки	1928 р.	Жабки
Маньків, Сокольське, Старожабківський	Озерне	1960 р.
Панський хутір	Пролетарське	1917 р.
Перовщина	Саранчине	1907 р.
Гамалієва Слобідка	Червона Слобідка	1917 р.
Піскобуд, Сталінська цукроварня, Сталінка	Червонозаводське	1962 р.	Заводське
Крижанове	Шевченкове	20-ті роки XXст
Гапонівка	Ворошилівка Яблунівка	1935 р. 1958 р.
Івахники	Яхники	1920 р.

 

 

Учням старших класів пропонуються такі завдання:

1. Складіть каталог назв вулиць міста, включивши до нього  сторінки «Літературна», «Історична», «Наукова», «Військова» та ін.

2. Диспут з теми: «Перейменування вулиць: «за» і «проти».

3. Розгляньте план-схему міста. З’ясуйте, чи відповідала його топонімічна схема загальним закономірностям поширення назв окремих частин міста.

 Типова топонімічна  модель:

-  головні вулиці та майдани названі іменами відомих  революційних, військових діячів, письменників, поетів;

- ближче до центру міста  - вулиці з назвами, що відображають історію;

- ближче до старих околиць – Польова, Зелена, Лісна та ін.

 - у нових мікрорайонах – Щаслива, Сонячна, Весела;

- наявні назви, що відображають господарські особливості території (Вокзальна, Будівельників та ін.).

   Обов’язковим є ознайомлення дітей з топонімічною літературою рідного краю: статтями періодики, довідковими виданнями, Інтернет-джерелами, видавничими новинками. Доробок нашого земляка О.В.Дроб’язка «Топонімія Лохвиччини», який вийшов друком у 2008 році, викликає інтерес широкого кола читачів. Запропоновані автором матеріали можуть бути використані  вчителями географії, історії, української мови.

План проведення заняття «Прем’єра цікавої книги»

1. Зустріч з автором книги, бесіда про історію створення видання, збір матеріалів

2. Ознайомлення зі змістом, структурою довідника

3. Ознайомлення зі статтями про ойконіми та гідроніми свого міста, районного центру, інших населених пунктів

4. Виділення назв, що мають схожу етимологію

5. Обговорення матеріалів, обмін враженнями.

 

   Карти  – цінне джерело топонімічної інформації. А порівняльний аналіз карт різного часу видання дає можливість прослідкувати зміни географічних назв об’єктів, їх зв’язок з історичними подіями у країні.

Використовуючи карти та джерела офіційної інформації , заповніть пропуски в таблиці 3.

Таблиця 3

Змінені назви обласних центрів України

Колишні  назви	Сучасна назва	Час останнього перейменування
Єкатеринослав, Новоросійськ, Сечеслав Дніпропетровськ
Ворошиловград	Луганськ	1990
Юзівка, Сталіне	Донецьк	1961
Олександрівськ	Запоріжжя	1921
Станіслав	Івано-Франківськ	1962
Єлизаветград, Кіровоград
Ак-Мечеть	Сімферополь	1784
Плоскирів, Проскурів	Хмельницький	1954

 

Етап польових досліджень

      Збір топонімічного матеріалу передбачає запис усіх назв об’єкта, з’ясування їх змін, неофіційні назви, пояснення їх походження та змісту.

      Відповідь на запитання «що збирати?» значною мірою залежить від ступеня топонімічної вивченості району, її забезпечення топонімічними словниками, списками назв, тому в кожному конкретному районі має свої особливості.

     Назви населених пунктів – єдина категорія, що добре систематизована на всій території країни. Тому немає необхідності у простій фіксації назв. Але поширені серед місцевих жителів трактування походження або неофіційні назви, що часто вживаються замість документальних треба відмічати.

      Серед назв, які потребують встановлення, переважають мікротопоніми, тобто назви невеликих об’єктів, відомі вузькому колу місцевих жителів. Для науки вони дуже цінні, бо мають значне поширення і повторюваність. Встановлено, що поблизу окремого села вмілий топоніміст може виявити 150 – 200 мікротопонімів. Важливою особливістю цих назв є те, що виникають вони в результаті стихійної народної творчості і не підпадають офіційному адміністративному впливу. 

    Об’єктами досліджень для туристів можуть бути:

 -  у межах населених пунктів  назви їх частин: кварталів, мікрорайонів, вулиць, провулків, садів, парків та ін.;

-  мікрогідроніми: струмки, джерела, ставки, окремі місця на річках і озерах: броди, водопої, водовороти;

-  мікроформи рельєфу: горби, кургани, могили, яри, долини, балки, ями, печери;

-  назви лісів, їх частин,  лісових галявин, вирубок, просік, згарищ, гаїв, лук;

-  місця, пов’язані з господарською діяльністю людини: поля, сади, ягідники, пасіки, пасовища, вигони; торфорозробки, кар’єри;

-  назви пов’язані з історичними подіями.

   Усі відомості про назви виявляються у місцевих жителів. Найбільш проінформовані про топоніми околиць населених пунктів зазвичай їх старожили, люди похилого віку. Тому, готуючи дітей до проведення топонімічних досліджень на місцевості, слід наголосити, що у спілкуванні з місцевими жителями треба бути ввічливими, уважними, доброзичливими. Дуже важлива спеціальність інформанта. Назви полів, покосів, сільськогосподарських угідь найкраще знають агрономи, у розпорядженні яких є плани земель. У працівників лісництва, мисливців можуть бути зібрані назви лісів, боліт, просік, урочищ. Рибалки найкраще проінформовані про назви водних об’єктів. З метою контролю правильність  кожної назви перевіряють у іншої людини з цього або іншого населеного пункту. При цьому не варто називати раніше виявлену назву об’єкта, а формулювати питання так, щоб співрозмовник сам сказав відому йому назву. Слід намагатися встановити, як жителі розуміють смисл назви, пояснюють її походження.

    Записи роблять простим олівцем або кульковою ручкою розбірливо, так, щоб під час читання жодна буква не викликала сумнівів. Обов’язково вказується наголос. У записнику треба чітко розмежовувати назви, записані в різних населених пунктах.

       Практика показує, що туристи часто вважають недостатньою участь у збиранні назв, - виникає бажання самим стати творцями нових назв, а якщо вдасться, то зафіксувати своє відкриття на карті. Тому необхідно ознайомити учнів з процедурою присвоєння  назв, вимогами до назв, що пропонуються на розгляд відповідним установам, які мають право на присвоєння назв географічним об’єктам:

1. Об’єкт повинен бути безіменним – таким, що не має ні місцевої, ні офіційно присвоєної назви;

2. Назва повинна гармонійно вписуватися в регіональну систему географічних назв;

3. Назва повинна чітко характеризувати об’єкт, бути простою, короткою, зрозумілою, зручною у використанні. Назви-посвяти слід супроводжувати переконливими доказами їх правомірності.

4. Написання повинно відповідати нормам правопису.

Завдання:

Під час екскурсії містом зберіть матеріал для заповнення таблиці 4 (за зразком)

Колишня назва вулиці	Сучасна назва вулиці
Леніна	Полтавська

 

 

 Обробка зібраних матеріалів 

 

     Матеріали, зібрані у туристичних походах, мають бути впорядковані, вивчені, оброблені, систематизовані і відповідно оформлені для того, щоб їх можна було використовувати на уроках і в позакласній роботі. Обробка туристсько-екскурсійних матеріалів може бути важливою складовою частиною позакласної гурткової роботи учнів. Якщо в поході діти були поділені на бригади, то кожна бригада обробляє свій матеріал. Можна поділити цю роботу не за бригадним принципом, а за добровільною зацікавленістю учнів. Такий принцип обробки матеріалів має певні переваги, що полягають насамперед у прояві учнями інтересу і використанні умінь виконувати роботу. Це значно сприяє активізації дітей.

      Зібраний на місцевості матеріал при домашньому опрацюванні оформляється у вигляді карток стандартного бібліографічного стандарту – 125x75 мм. Кожна назва фіксується на окремій картці. У правому верхньому кутку вміщують відомості, які забезпечують географічну прив’язку (зазвичай з використанням скорочень); посередині картки – власне назва у супроводі номенклатурного терміна, вказую чого рід об’єкта (село, горб, яр); справа знизу – прізвище та ініціали збирача, рік збору інформації. На звороті картки вміщують дані про походження назви. Заповнюються картки максимально ретельно, оскільки назви, написання яких викликає протиріччя, не мають інформаційної і наукової цінності. (Приклад заповнення картки наведено у додатках).

         Оброблені і систематизовані матеріали доцільно оформити у вигляді виставки, тематичної папки, звіту, проведення тематичного виховного заходу з метою ознайомлення   з результатами досліджень учнівського колективу і залучення до туристсько-краєзнавчої роботи широкого кола учнів.

 

 

 

Висновки

 

      Краєзнавці давно визнали топоніміку обов’язковим елементом природознавства. Вивчаючи територію, необхідно звертатися до географічних назв, які можуть розповісти багато цікавого про минуле і сучасне місцевості, стануть цінним доповненням до відомостей з інших джерел.

      Дослідницька робота у походах допомагає учням міцно закріпити і розширити набуті на уроках знання, глибше пізнати явища навколишнього світу. Вона сприяє прищепленню дітям любові до науки, виробленню перших навичок копіткого наукового дослідження.

      Звичайно, глибокими науковими дослідженнями діти займатися не можуть. Але одержати деякі навички наукового дослідження цілком здатні, і багато з них можуть допомогти вченим у їх пошуках. А  відчувши  задоволення від такої творчої роботи, багато дітей не хочуть розлучатися з науково-дослідницькою діяльністю і в дорослому житті.

      Розвиток топоніміки як науки та успішне використання топонімічних матеріалів для вирішення різноманітних теоретичних та практичних задач вимагає насамперед знання фактичного матеріалу, повних і систематизованих зведень географічних назв, доступних для загального використання. Сучасною топонімікою встановлено, що вивчення ізольованого, окремо взятого топоніма неефективне. Для отримання правильних висновків потрібно визначати місце досліджуваного об’єкта серед інших топонімів даної місцевості, його зв’язки і паралелі, і обов’язково виявляти подібні назви в інших місцях, наносити їх на карту, намагатися зрозуміти причини територіального розподілу.

Додатки

 

     Наведені у додатках матеріали містять не лише краєзнавчі, а й країнознавчі  топонімічні відомості, тому можуть бути використані на уроках, факультативних заняттях, засіданнях клубів, гуртків, при підготовці позакласних виховних заходів.

 

Додаток 1

Короткий словник топонімічних термінів

Антропонім — будь-яке власне ім'я людини: особисте ім'я, по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, кличка й т.д. Від А. утворюються багато географічних назв («відантропонімічні топоніми»), особливо часто — назви населених пунктів. Наприклад: Петрівка, Мар’янівка

Апеллятив — ім'я загальне, на противагу власному імені. При утворенні географічних назв особливо важливу роль відіграють «географічні А.», тобто слова зі значенням «ріка», «гора», «місто» і т.п. Наприклад,  Міссісіпі («велика ріка»),  Альпи («висока гора»)

Гідронім - власна назва будь-якого об'єкта гідрографії: моря, ріки, озера, колодязя, водоймища, каналу й т.п. 

   Етимологія — походження географічної назви.

     Етиологія — з'ясування не тільки походження назви, але й умов, причин його утворення.

Етнонім - назва  будь-якого  етносу:  етнічної  групи,  національності, народу, племені, роду й т.

Калька -іншомовна географічна назва, передана шляхом повного або часткового перекладу її компонентів.

Мікротопонім - географічна назва невеликого за розмірами і значенням об'єкту (поле, косовиця, урочище, джерело й т.п.), що має обмежену популярність у вузькому колі місцевих жителів.

Народна етимологія — пояснення смислового значення назв на основі їхньої випадкової подібності (співзвуччя) з яким-небудь словом, без обліку лінгвістичних законів й історичних умов.

Народний географічний термін — слово, що визначає характер об'єкта, — його рід (гора, ліс і т.д.) або вид (, сопка, полонина, й ін.; бір, гай, діброва).. НГТ беруть активну участь   в   утворенні географічних назв.

Ойконім - власна назва будь-якого поселення: міста, селища міського типу, робочого або дачного селища, села, хутора, окремого двору й т.п.

Ономастика - розділ мовознавства, що вивчає власні імена: географічні назви, імена людей (див. антропонім), клички тварин, назви планет, зірок і т.д.

Оронім - власна назва будь-якого об'єкта орографії: хребта, гори, пагорба, долини,  яру й т.п.

Основа (топооснова) — та частина географічної назви, що залишиться після відсікання топонімічного суфікса й префікса.

Семантика топоніма - смислове значення географічної назви.

Субстрат топонімічний— сукупність назв, утворених  мовами народів, що нині не проживають на якій-небудь території.

Топонім (географічна назва) - назва будь-якого географічного об'єкта: океану, материка, країни, міста, ріки, яру, галявини й т.д. Різновиди Т.: гідронім, ойконім, оронім, мікротопонім (див.) і т.д.

Топоніміка - розділ ономастики (див.), що вивчає географічні назви.

Топонімічна стратиграфія - сукупність історично різночасних і різномовних обріїв (шарів) географічних назв.

Топонімія — сукупність топонімів, виділена за  якою-небудь ознакою, найчастіше – територіальною, мовною або хронологічною.

        Формант топонімічний (топоформант) — словотворчий елемент  (суфікс, префікс, граматичний показник роду), що не вживається самостійно й слугує лише для утворення географічної назви.

 

Додаток 2

Зразок заповнення реєстраційної картки

 

         лицьовий бік                                                      зворотній бік

 

Полтав. обл. Лохвицьк. р-н м.Червонозаводське     Брисі частина міста; село приєднане у 1986 році       І.К. Савченко, 2008

а) першим поселенцем був козак Брись у 17 столітті; б) «брись» - вигук, яким закликали овець, можливо перші жителі займались їх розведенням; в) «брись» - з польської – великий дворовий пес, ймовірно мешканці тримали собак переважно однієї породи.   (Дробязко О.В. Топонімія Лохвиччини, 2008)

 

лицьовий бік                                                             зворотній бік

 

Полтав. обл. Лохвицьк. р-н с. Лука   Бекет частина села Луки, сільський куток     Н.П. Левченко, 2007

Походження назви місцевими жителями не пояснюється

 

Додаток 3

ІМ’Я НА КАРТІ

 

 

             Назви оточують нас. Без перебільшення можна сказати, що ми живемо в світі географічних назв. За приблизним підрахунком їх сотні мільярдів, але точну цифру ніхто назвати не може. Географічні назви живуть тисячоліттями, змінюючи часом звучанням, написання чи й значення.

       Цікавий факт : у різні часи Чорне море називали Негостинним, Гостинним, Руським, Московітським, Сурозьким, навіть Злим. Азовське звалось Меодійським, Маетіс палюс, Карачулак, Рибним, Сурозьким і Синім.       

        Та рекордсменом перейменувань є місто Білгород-Дністровський. Воно змінювало назву аж 13 разів! Офіуза, Тіра, Альба-Юлія, Туріс, Акліба, Акерман, Монкастро, Ферієвар, Четата-Альба—все це його назви.

        Люди завжди прагнули пояснити походження назв. Тому й говорили, що Ворскла—це “вор скла” ( вкрала стекельце), Яхрома—шкутильгає, у річці Рясі втопився одяг священника, а біля Витигри всі чоловіки справжні тигри. Не слід забувати, що це лише красиві легенди і перекази далекі від істини. В наш час географічні назви є предметом вивчення спеціальної науки топоніміки, яка дає уявлення про походження і значення назв.

      Тож сьогодні я пропоную вам здійснити подорож картою і уважніше прочитати, що на ній написано.

       Є назви рідкісні, а є дуже популярні. Скажімо, у США є 5 Кембріджів, 6 Вашингтонів, 7 Лівінгстонів, 8 Оксфордів, 9 Мадісонів, про 10 Ашлендів, Клінтонів, Ньютонів, 11 Честорів, 12 Франклінів, 13 Грінвілів.

     У  багатьох інших геграфічних назв також є «тезки». На карті Сполучених Штатів Америки позначені Москва, Париж, Рим, Афіни, Шанхай і навіть декілька Одес. У Росії можна потрапити з Берліна до Парижу або з Лейпцига у Варну, не виїжджаючи за межі Челябінської області.  Селище Багдад знаходиться у Ферганській області, залізнична станція Каїр  - у Марійській автономії, Ніцца – у Латвії та на Уралі, Панама – неподалік Орла.

      Уважно прочитавши карту, можна знайти ще багато цікавого і несподіваного. Щоб переконатись, пропоную вам відповісти на запитання: “Де знаходиться Лондон?» ( 1– Англія, 1– Канада, 2– США),

   Москва (1– в Росії, 2– в США).

   Берлін ( 1– Німеччина, 5– США,    1– Росія).

   Амстердам (1– Нідерланди, 2– США).

   Оксфорд ( 1– Англія, 8– США).

   Париж (1– Франція, 1– Росія).

   Одеса ( 1– Україна, 2– США).

   Донецьк ( 1– Україна, 1– Росія).

   Запоріжжя(1– Україна , 1– Росія).

   Херсон (1– Україна, 1– Греція).

Така повторюваність топонімів свідчить про переселення назв разом з людьми. Утворюючи нове поселення, люди давали люди давали йому назву міста з якого вони приїхали, часом додаючи префікс “нью” - новий. Тому й з’явилися на карті:

1– Нью-Берн, Нью-Амстердам, Нью-Мадрид.

2– Нью-Берліна, Нью-Бостона.

4– Нью-Лондони.

10– Нью-Каслів.

14– Нью-Портів і навіть Нью-Ромни!

      Найпоширенішими слов’янськими назвами, утвореними від імен є Олександрівки (12 великих міст), Олексіївки (12), Андріївки (10), Іванівки (10), Вікторії (20).

      Відшукати свої імена на карті можуть Артем, Богдан, Валера, Володимир, Валентин, Віта, Галина, Іра, Іван, Костянтин, Лариса, Ліда, Лена, Марина, Марія, Надія, Ольга, Софія, Тамара, Юра, Юлія, Яна, Рая, Едуард, Роман, Петро, Наталія.

     Цікавим є той факт, що 14 назв географічних об’єктів починаються літерою «И»: Игиатта, Изаколь, Ийджонбу, Ийджу, Ийрен, Ийсон, Иллимах, Илиюль, Имсон, Инда- Силасе, Инторсура-Буззулуй, Ипарта, Итик-Кюель, Иштик.

 

Назви – «ліліпути»

 А - назва річки у Нідерландах і містечка на Лофотенських островах у Норвегії.

 Є два невеликих містечка з назвою І: одне на західному узбережжі Фінляндії, інше - на півночі Франції у департаменті Сомма.

 Е - місто у Бельгії.

У - назва лівого притоку великої річки Меконг у Лаосі і поселення на Каролінських островах у Тихому океані.

 Ю- селище на узбережжі озера Веттерн.

Назви - «гулівери»

У штаті Массачусетс (США) є невелике озеро, назва якого складається із 40 літер, - Чароггагогтманчаугтагогчаубанугунгамаугг. У перекладі з мови місцевих індіанців це означає: « Я буду ловити рибу з цього боку, ти будеш ловити рибу з того боку, а посередині ніхто нічого не буде ловити». Таким чином у назві зафіксовано згоду між двома племенами, що живуть на берегах озера.

   У столиці Великобританії ви зможете купити квиток до невеликої залізничної станції в Уельсі, яка зветься Лланфайрпулгуінгуіллгогерінкуіридробуллантисіліогогогок (56 букв).У перекладі з уельської це означає “Церква святої Марії в низовині, що вкрита білим горішником, навколо річки з водоворотом біля печери святого Тісіліо”.

    У книзі рекордів Гіннеса як найдовша географічна назва зареєстроване повне найменування таїландської столиці Бангкок. У скороченому варіанті воно перекладається як “місто дикої сливи”, а повністю нараховує 147 букв і означає “велике місто ангелів, найвище вмістилище божественних скарбів, велика земля, яку не можна завоювати, велике і процвітаюче царство; розкішна і захоплююча столиця девяти коштовних каменів, місце, де живуть величні владики і де знаходиться великий палац, житло богів, здатних перетворюватися у духів”.

Назви - геометри

Деякі географічні назви відображають форму об’єктів. Наприклад, у Росії є гора Піраміда. У Північному Льодовитому океані -  протоки Югорський Шар і Маточкин Шар, в Охотському морі – острів Конус, а на півострові Лисянського – мис Дуга Західна.

Назви - подарунки

    На англійських географічних картах найвища вершина світу підписана не як Джомолунгма, а як Еверест. Такий подарунок зробили керівнику англійського топографічного управління його підлеглі. Сам полковник Еверест жодного разу не бачив свою «тезку», бо мав справи з паперами, а не з  горами.

   Багато назв-подарунків в Австралії. Південний півострів материка Вільсонс-Промонторі названий на честь есквайра з Лондона, а протилежний йому – на честь співробітника морського міністерства Йорка. Найбільша річка Австралії Муррей нагадує про керівника імператорського геологічного управління Георга Муррея. Не забули й титулованих осіб – є затока Принцеси Шарлотти і бухта Принца Фредеріка.

Назви – вигуки

Є на карті й незвичні назви – вигуки. У Челябінській області Росії протікає річка Ура, у Тюменській – Ух, у Башкирії – Ах. Невелике селище поблизу Семипалатинська (Казахстан) має назву Караул.

Назви – «родичі»

     Мама – місто і ліва притока річки Вітим. Папа – місто в Угорщині. Сестра – річка неподалік Санкт-Петербурга. На захід від афганської столиці Кабулу розміщене гірське плато Баба. Таку саму назву має мис на заході півострова Мала Азія. Кум – річка на заході Туреччини. Кума – на північному Кавказі і селище у австралійському штаті Вікторія. Сват – річка у Пакистані. Рідня – селище у Калінінградській області.

«Музичні»  назви

     На карті Антарктиди багато географічних об’єктів своїми назвами віддають данину пошани музиці. Музичним куточком називають південно-західну частину Землі Олександра І, відкритої 28 січня 1820 року російськими моряками зі шлюпу «Восток». Саме тут, за рішенням англійського комітету географічних назв у 1961 році зявилися назви на честь відомих композиторів. Великий півострів носить імя Бетховена. Є бухти Верді, Брамса, Шуберта, затоки Гайдна і Вебера, миси Берліоза й Россіні. У назвах антарктичних льодовиків – імена Моцарта, Баха, Вагнера, Дворака. Гірські вершини названі іменами Скарлатті, Гріга, Ліста, Равеля, Штрауса, Чайковського, Мусоргського, Бородіна. Група островів носить імя Глінки, а один з півостровів – Шостаковича.

 

Красномовні топоніми

    Назви більшості країн світу утворені від етнонімів народів, що проживали  на цій території, або від імен легендарних предків чи родоначальників династій. Деякі назви вказуються на особливості географічного розташування країни або важливий географічний об’єкт на її території. Але багато топонімів мають цікаве, а іноді й незвичне значення. Познайомтеся з деякими з них.

Європа

Австрія – східна країна

Албанія – поселення

Андорра – пустка

Білорусь – вільна

Боснія і Герцеговина – босна – річка, герцег – воєвода

Ватикан – місце ворожінь

Ірландія – західна країна

Ісландія – льодяна країна

Іспанія – країна кролів

Литва – від слова «лити»

Люксембург – мале місто

Македонія – високий, стрункий

Мальта – гавань

Монако – самітник

Нідерланди – низинна країна

Норвегія – північна дорога

Португалія – теплий порт

Румунія – римська

Азія

Азербайджан – збираючий вогонь

Бахрейн – морський

Бруней – колиска світу

Бутан – окраїна Тібету

Тімор – східний

В’єтнам – країна південних вітрів

Індія – річка

Ірак – узбережжя

Іран – благородний

Ємен – правий

Кіпр – кипарис

Кувейт – фортеця

Ліван – білий

Мальдіви - острів

Мянма – країна Золотих Пагод

Непал – житло біля підніжжя

Пакистан – чистий

Сінгапур – місто

Тайвань – гавань

Шрі-Ланка – славна земля

Японія – країна гірських людей

Африка

Алжир – острів

Буркіна-Фасо – країна чесних людей

Габон – плащ

Гвінея – німа

Єгипет – чорний

Зімбабве – житло правителя

Кабо-Верде – острови Зеленого Мису

Камерун – креветка, краб

Кенія – гора

Коморські острови – місячні острови

Конго – річка

Кот-д-Івуар – слонова кістка

Ліберія – свобода

Лівія – народовладдя

Мавританія – західна

Малі – гіпопотам

Марокко – прикрашений

Намібія – земля, яку обходять

Нігер – текуча вода

Судан – країна чорних

Сьєра-Леоне – лев-гора

Того – по той бік лагуни

Чад – велика вода

Ефіопія – обпечене обличчя

 Америка

Багами – острови

Барбадос – бородатий

Гаїті – гористий

Гватемала – ліс

Гондурас – глибина

Домініка – неділя

Канада – поселення

Коста-Ріка – берег

Куба – земля

Панама – країна рибалок (за іншими джерелами – метелик)

Сальвадор – спаситель

Ямайка – країна джерел

Аргентина – срібло

Бразилія – розпечене вугілля

Венесуела – маленька Венеція

Гайана – велика  вода

Парагвай – велика річка

Перу – річка

Чилі – холод, зима

Австралія і Океанія

Австралія – південна земля

Самоа – птах

Папуа –Нова Гвінея – країна кучерявих людей

Фіджі – східний вітер

 

 

    Багато красномовних топонімів зустрічаються й серед інших географічних назв. У США, наприклад, є міста, назви яких перекладаються як «медовий місяць», «багатий», «сумний», «процвітання». У невеликому графстві Кент (Великобританія) розташовані містечка, назви яких перекладаються як «пожалій мене», «сліпі наречені», «велике кохання», «замок пацюків». Назва столиці Уганди Кампала перекладається як «антилопа», а столиця Малі Бамако – «поселення на спині крокодила».

    Є на географічній карті й назви, що виникли внаслідок помилок. З «легкої руки» першовідкривачів півострів Юкатан у Північній Америці, річка Арувімі в Африці та австралійський кенгуру втратили свої справжні назви. А їхні нові імена в перекладі з місцевих мов означають «Я вас не розумію». 

 

 

          Розкриття значення географічних назв є  одним із засобів вивчення землі. Поміркуйте самі, чи знаєте ви історію виникнення назви вашої вулиці, свого села чи міста, навколишніх річок і озер…Спробуйте свої сили на найближчих топонімічних об’єктах, і ви побачите, скільки цікавих, захоплюючих історій і легенд пов’язано з ними!

 

 

Використана література

 

1. Атлас мира. Картография ГУГК, 1990

 

2. Дроб’язко О.В. Топонімія Лохвиччини. – Гадяч: видавництво «Гадяч», 2008

 

3. Поспєлов Е.М. Туристу о географических названих. – М.: Профиздат, 1988

 

4. Скарлато Г.П. Занимательная география. Рад. школа, 1966

 

5.Страны мира. Справочник для эрудитов и путешественников. Харьков, 2006

6. Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник Української РСР. Рад. школа, 1973