Розробка уроку " Андріїівські вечорниці"
(на сцені декорація гуцульської хати, стіл, лампадка, лавиці по два боки столу, накриті гуцульськими доріжками.
Під гуцульську мелодію виходить мати, накриває скатертиною стіл, ставить різні страви.)
(на сцені декорація гуцульської хати, стіл, лампадка, лавиці по два боки столу, накриті гуцульськими доріжками.
Під гуцульську мелодію виходить мати, накриває скатертиною стіл, ставить різні страви.)
Мати: Но ледве вже смо поробили всі осінні роботи. Мож би вже трохи й пропочити, скоро Андрія – як говорьи люди у селі – Андріїв місяць. Цей місьиць дуже веселий для хлопців і дівчьит.
В хаті є роботи: мелай лупити, фасолі лущити, відобрати на насінньи. А вітак будемо присти, плести, вішивати.
Донька: Йо, йо, мамко, перші Андріївські вечірниці зачнутси у нас у хаті. Вже скоро легіні та й дівчьита поприходь, лиш коби не прийшо той кривий Гаврило.
Мати: Марічко, та шо ти таке говориш? Гріх таке кезати! Та Гаврило май багач у селі. Має три корови 50 овец, 40 сотин землі, робітний та шо тобі ще треба? Аш трохи кривий – то пусте. Головне шо має кожного!
Донька: (говорить в сторону)
Та Богдай поздихали тоти вівці, корови, та й він разом з ними!
Мати: Шо, шо, ти там, Марічко, лопониш?
Донька: Та примовльию, мамко, аби си кулеша файно готовила. Бо вже скоро до нас на лупінки легіні та дівчьита поприходьи.
Мати:Ти ліпше Марічко, дивиси, аби кулеша не пригоріла, бо будут тобі солені лупінки. Гет тебе хлопці обсміют, та ще й нас з ньиньом. Знаєш, які тепер посмішливі легіні. А як прийде Той Савльик Василь з Вільховатого та Виноградов Ігор з Підклифи а Данишів Роман з богацької родини. Та й нашим Берлибашським ніц не хибит ти лиш подумай який то Василь Тодерів з О жиноватого, а Сергій Боднарів із Тарниці? Та доста їх є таких посмішливих.
Донька: Йой, мамко, не журітси, я вже вмію добру кулешу готовити як на самій муці, так і на ріпі, і бануш вмію готовити, і мачинку, та ще й підбивку, йой, та Коби було з чого.
Мати: Та слава Богу, мелай сего году вродивси файний, будемо мати свої милайної муки. ріпа пуста. Не знати як буде нагід, бо таку біду вода наробила нам із землями у Берлибаши. Але донько, шо нам ньиньо скаже за ці лупінки, шо ми собі з тобов забагли без його дозволу? Знаєш, як він не долюбльиє всьикі такі гульки!
Донька: Йой, мамко, та кожді газди робльи такі вечірниці. А мелай та фасолі вродилися та чого би нам не зробити вечірниці, а на них і лупінки?
Мати: Та так, донько, так. Але думаю собі шо ньиньо може і правду має, шо всьикі такі гульки до добра не доводьи.
Донька: Але, мамко, видите якісте, ви вже забули як давно ходили на вечірниці.
Мати: Ой, не забулам донько, не забулам, ходилам на вечірниці та ще й співалам.
Качилиси вози з гори
Поломили шпиці.
Та вже би ми не ходити
На та вечірниці.
Донька: Мамко моя, солоденька,
Рано іще спати,
Не дай мені вечеряти,
А дай погуляти.
Батько: Йой, як шос дуже файно пахне з нашої хати. А я вже доста зголоднів.
Мати: Т ато, газдику дорогий, наша Марічка кулешу перекладену з бринзев готовит та тобі підбивку, бо в нас нині будут вечірниці.
Батько: Які ще вечірниці?!
Мати: Та лупінки, газдику дорогий. Мелай та й фасолі вродивси нівроку файний, та чого би й нам як другі газди не зробити вечірниці?
Батько: Ба яку ми тьи роботу в зимі маєте? І самі полущите, полупите. Ви лиш собі прибігаєте аби гульки устроїти! Ніякі вечірниці! Зима довга маєте коли!
Мати: Газдику мій, та най будут у нас тоти вечірниці, най трошки Марічка наша повеселити, вітак нікуди її не пускаєш. Та йми з тобов згадаємо як давно бувало.
Донька: Ниньку дорогий, та будьте такі добрі, та дозвольте зробити у нас вечірниці.
Батько: Но, добре, най будут у нас тоти лупінки, але жоно, дивиси аби то добре було. А ти донько, не забувай, шо маєш май багатого легіньи, і аби сси на вішкірьила перед другими, як сура на різдво!
Донька: Добре, добре, ниньку, буде так як ви кажете.
Беріть та вечеряйте.
(говорить в сторону від батька) Гаврило… хі-хі.
(батько вечеряє, заходять дівчата співаючи)
Ой Розтоки Файне село,
Лиш трохи у ямі,
У Розтоках такі хлопці,
Як намальовані
дівчина-1. Добрий вечір, у вашій хаті,
дівчина-2. А чи приймете на вечірниці?
Батько: Доброго здоров’я зозулечки. Заходіт, сідайте в нашій хаті, аби й свати осідалиси. А ти, Марічко, велику кулешу зготовила? Дивиси кілько дівчьит на вечірниці поприходило, зараз бізівно і легіні поприходьи.
Дівчина . Мамо! Гості вже в хаті, і дівчата прийшли. Тож заспіваймо вашу улюблену «Зеленеє жито, зелене...».
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості в хату йдуть.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі –
Хорошії гості до душі.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес, –
Тут зібрався рід наш увесь.
дівчина-1 Нині, має бути дуже весело мемо співати, танцювати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що навишивали, нав'язали?
( Дівчата показують )
1-дівчина: А я ось рушник вишила на щастя на долю.
( всі дивляться говорять, який гарний)
2-дівчина: А я мереживо нав'язала, щоб хату прикрасити.
3-дівчина: А Галина... Дивіться... Галина вишиванку вишила. Це кому така гарна?
4-дівчина: Чи не Івану?
5-дівчина: Чи Дмитру?
6-дівчина: А може Олександру?
Пісня «Мамина сорочка»
Мені сорочку мама вишивала
Неначе долю хрестиком вела
Щоб лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді
Приспів (2):
А сорочка мамина біла-біла
А сорочка мамина серцю мила
А сорочка мамина зігріває
Я її до серденька пригортаю
Літа неначе птахи пролітали
Матусі коси дивом зацвіли
І я сорочку білу вишиваю
Як вишивала матінка мені
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді
Приспів. (2)
дівчина-1 Ми вам, тетко, і милай полупимо, і фасолі полущимо, лиш ви нам розкажіть, як май файних хлопців приворожити?
Мати: Добре, дівчьитка, слухайте і робіт так, як я буду казати.
Батько: Дівчьита мої любі, та ви такі файні шо вас хлопці і без ворожінньи будут любити.
Мати: Слухай, газдику, ану йди вже маржинку пораїти, бо я хочу дівчьитам розказати, як ми давно ворожили на Андрія.
Батько: Іду, іду, але ти дивиси аби з ти м ворожінньим добре було
Мати: Слухайте, дівчьита, одним із свит, яке св’яткували наші діди і прадіди, було веселе зимове свьито – це свьито, яке дуже любили і любльи хлопці і дівчьита це свьито Андрія шо празнуют 13 грудня.
дівчина-3. Йой, тетко, як би ми хотіли знати, хто буде нашим суженим!
Мати: Та чог би й ні! Завтра Андрія і над цей день починаютси ворожінньи. Зачинаютси в ніч, коли народивси один з апостолів Ісуса Христа – Андрій Первозданний.
Давайте, перший раз, всі попросимо Андрія,
Говоріт за мнов:
Андрію, Андрію,
На тебе ся надію,
Хочемол долю свою знати,
Просимо, поможи нам всім!
Мати: Як хочете знати котрий буде ваш сужений,
Спершу треба спечи такий корж:
9лижок – солі,
9лижок – муки,
9лижок – води.
Перед тим, як печи корж не мож цілий день сідати і їсти.
Спечи його в шпорі межи гранев. Половицю з’їсти, половицю покласти під подушку і спати на нім. Ви будете хотіти вночі дуже пити води, котрий принесе вам у сні води - той і буде вашим суженим.
Донька: Йой, не дай Бог, аби мені приснивси Гаврило, я тої води бізівно пити не буду!
Мати: А як хочете знати імньи свого суженого, то маєте на Андрія вийти рано на вулицю – підойти до незнайомого чоловіка, запитати, як його імньи, таке імньи і буде у вашого суженого.
А ще так ворожили ану ходіт зомнов у хлів, я вам покажу:
Уночі над Андрія ішли в хлів, там де був вепер.
Обертаєтеси задом до дверей, грюкаєте в двері і кажете:
Андрію, Андрію,
Коноплі сію,
Гачми волочу,
Віддатися хочу,
Гур – гур, вепер,
За гід чи тепер?
Як гуркне, то сего году віддастеси, як зафошкотит, та лиш – нагід.
дівчина-4 Дівчьита, шос гримит під хатов!
Мати: Ий, дівчитка, та то вам почулоси.
дівчина-5 Ану, йдім, подивимиси!
(вибігають і заводять Гаврила)
дівчина-6 Дівки, та сесе Гаврило!
дівчина-7 Ану признавайси, шо ти хотів нам зробити?
Гаврило: Ай, та я хотів вам доріжку водою полити, аби ви си сховзли, та й двері ковбаном підперти.
дівчина-1 А, та ти хотів нам біди наробити?
дівчина-2 Дівчьита, давайте його якос покараємо!
дівчина-3 Шо би ми йому придумали?
дівчина-4 А давайте, вікупаємо його в снігу!
Всі: Давйте!
Гаврило: Дівчьита, пустіт мене, я вам файних хлопців приведу!
Всі: Приведеш?
Гаврило: Бігме Боже приведу!
Всі: Но веди!
(заходит батько в хату)
Батько: Та буде вже вам з тим ворожінним, Берітси вже до роботи, бо мелай так і до весни не полупите, а там майже легіні йдут, бо близько музиків чути.
(чути свист, спів хлопців)
Хлопці: Ой, на гулі легіники,
На гулі, на гулі,
Туй чекают нас дівчьита,
Як сиві зозулі.
хлопець-1 Добрий вечір, добрим газдам.
хлопець-2 Дай Боже у вашій хаті.
хлопець-3 Дьикуємо файно, шо ви прийняли нас у свою хату на вечорниці.
Гаврило: А шо у вас у хаті так темно? Чи ви не ворожите?
дівчина-1 Ні-ні, то лампа згасла, а ми доки свічку найшли, аби запалити.
Донька: Сідайте хлопці, сідайте, будьте як дома.
хлопець-4 Позбиралися дівчьита у світлиці і робли вечірниці.
Гаврило: Не плетут, не шиют,не придут
А говори небилиці, Про Івана із села,
Про Штефана із млина,
Про Михайла,ще й гидкого женихайла.
Видумуют небилиці, як ростут грушки на вербиці.
дівчина-2 Глухе не почує – сліпе не побачить.
хлопець-1 Но давай Марічко, неси милай в хату, та будемо зачинати лупінки.
Гаврило: Я-я, тобі поможу!
Донька: Ні, ні, най мені Василько поможе.
(заносять милай і фасолі і зачинают лущити.)
Батько: А чи знаєте, як давно гралиси на вечірницях.
Всі: Ні!
Батько: Но, слухайте. Берете кукурудзу, лупите, якшо в когось попадеси:
- Теркатий – той може піти спати;
- Червоний – то цілує, того, хто май дуже си вам любит.
- Головньи – то мастите, хто вам си не любит.
- Завершений – кладемо у кошик на насінньи.
- хлопець-2 Ану, дівчьита і хлопці, поробилисмо трохи, та
давайте поспіваємо трохи веселих пісень
Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.
Я би тобі кучері чесала, чесала, чесала,
Якби мамка не знала, не знала, не знала.
Якби мамка не знала, не знала, не знала.
Мати буде дивитись, дивитись, дивитись,
Як ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити.
Як ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити.
Ой, Марічко, люблю тя, люблю тя, люблю тя,
Заріж мені когутя, когутя, когутя.
Заріж мені когутя, когутя, когутя.
А як когут завиє, завиє, завиє,
Вставай гой, Маріє, Маріє, Маріє!
Вставай гой, Маріє, Маріє, Маріє!
Батько: Йой, як я з вами розвеселивси, шо і мені
захотілоси співати:
Ти казала в понеділок
E
Підем разом по барвінок,
a
Я прийшов, тебе нема,
E a A7
Підманула-підвела.
Приспів.
C
Ти ж мене підманула,
G
Ти ж мене підвела,
a
Ти ж мене молодого
E a A7
З ума-розуму звела.
Ти казала у вівторок
Поцілуєш разів сорок,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у середу
Підем разом по череду,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у четвер
Підем разом на шпацер,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у п'ятницю
Підем ми на вечорниці,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у суботу
Підем разом на роботу,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у неділю
Підем разом на весілля
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала: "Я умру"
Я купив тобі трумну
Я прийшов, а ти жива,
Підманула-підвела.
Приспів.
хлопець-3 Дьикуємо вам за файні пісні, а може пограємо ще в якус гру?
Мати: Но, давайте. В ніч на Андрія ще грали в таку гру:
Кладемо під миску: Обручку, дугів, хліб, вуголь,
Сильинку тай фустку. Ви будете по черзі тьигнути, а я вам буду казати, шо то значит.
Обручка – весілля;
Хліб – багач;
Вуголь – коваль;
Сильинка – свати;
Дугів – п’яниця;
Фустка – молодиця;
Гребінь – модниця;
Мати: Но шо, Марічко, за таку файну роботу,
годилобиси наших легінів та дівчьит погостити
кулешів перекладенов з бринзев, шо ти
зготовила, ану несім.
(мати і донька
співають) Та співайте співаночки,
Співайте, співайте
Та до нашої гостини
Кулешу приймайте.
Всі(співають) А кулеша в наших горах,
Найсмачніша страва,
Бриндзьи, масло та й сметана
До неї приправа. (їдять кулешу)
Всі(співають) До кулеші ми охочі,
Ми кулешу любим,
А за вашу гостиночку,
Дьикувати будем.
хлопець-3 Та за таку файну гостину, годилобиси газдам
файних співанок поспівати, та ще й затанцювати.
хлопець-4 Аби си кулешьи втрисла.
(Всі співают співанки)
Дівчата
Розтоки — гарне село,
Лиш трохи у ямі,
У Розтоках всі дівчата,
Як намальовані.
Хлопці
Ви, дівчата, не хваліться,
Що ви такі гарні,
Бо підемо до Рахова,
Не будете раді.
Дівчата
А ми собі у Видричку
Дорогу знайдемо
Та з файними легінями
Розмову поведемо.
Хлопці
А ми собі у Видричці
Уже побували
Та з файними легінями
Вже розмову мали.
Ми своїми співанками,
Вас порозважали,
Що уміли і що знали,
Те вам заспівали.
Линьте наші співаночки,
По всій Україні,
Розкажіть далеким друзям,
Про Карпати сині.
хлопець-5 Ану, давайте нашої
(всі танцюють гуцульський танець)
Батько: Но шо ґаздине, вже скоро і зорьити буде,а ми ще не спали. Треба би си помале розходити.
Мати: Дьикуємо вам, шо помогли нам милай та фасолі полущити. Та й ми з вами повеселилися, поспівали, потанцювали.
Донька: От і затихають наші вечірниці, не забудьте ви дороги у наші світлиці. Хай любов і щире слово, душу вам зігріє, пам’ятайте вечірниці…
Всі: В нічку, на Андрія.
Всі: Погуляймо собі файно,
Поспіваймо більше,
Та аби нам молоденьким,
Жити веселіше!
(виходять співаючи) Та ідемо товаришу, ідемо та йдемо,
Та найдемо дві доріжки,
Там си розійдемо.
Та анайдемо дві доріжки,
Та обі вузенькі.
Та ми собі погуляймо,
Бо ми молоденькі.
Та ми собі погуляймо,
Ми собі побудьмо,
Та най судьи, най говорьи,
Ми здорові будьмо.
Та любив я дівчиноньку,
А дівчина мене,
Та не хотів старий дати,
Дівчину за мене.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку