Розробка уроку на тему «Oleksandr Bohomolets»

Oleksandr Bohomolets

Oleksandr Bohomolets, born May 24, 1881, in Kyiv, died July 19, 1946, in Kyiv. Prominent pathophysiologist and scientific administrator, full member of the Academy of Sciences of Ukraine and its president in 1930-46, full member of the Academy of Sciences of the USSR and its vice-resident from 1942. Bohomolets graduated from the medical faculty of Odesa University in 1906 and worked as a lecturer there. In 1911-25 he served as professor at Saratov University in Russia and in 1925-31 as professor of pathophysiology at Moscow University; he was also director of the Institute of Hematology and Transfusion in Moscow (1928-31). In 1931 he moved to Kyiv, where he founded the Institute of Experimental Biology and Pathology and the Institute of Clinical Physiology (in 1953 the O. Bohomolets Institute of Physiology was formed out of these two institutes).
Bohomolets was the founder of a large school of pathophysiologists. He developed the hypothesis that the course of a disease and recovery depend not only on the causal agent, but also on the resistance of the organism, which depends primarily on the condition of the nervous system and the connective tissue. He demonstrated that connective tissue has a protective function in the organism and plays a role in its nourishment. He discovered an effective method of changing the condition of connective tissue by means of a stimulant discovered by him which gained him worldwide fame. Bohomolets wrote many works in biology, physiology, and pathology.
 
Олександр Богомолець

Олександр Богомолець, народився 24 травня 1881 р. в Києві, помер 19 липня 1946 р. в Києві. Видатний патофізіолог і науковий керівник, повний член Академії Наук України і її президент у 1930-46 рр., повний член Академії Наук УРСР і її віце-президент з 1942 р. Богомолець здобув вищу освіту на медичному факультеті Одеського університету в 1906 р. і працював там лектором. У 1911-25 рр. він служив професором в Саратовському університеті в Росії і в 1925-31 рр. як професор патофізіології в Московському університеті; він був також директором Інституту гематології і переливання в Москві (1928-31). У 1931 р. він переїхав до Києва, де він заснував Інститут експериментальної біології і патології і Інститут клінічної фізіологи (в 1953 р. Інститут Фізіології О. Богомольця був сформований з цих двох інститутів).
Богомолець був засновником великої школи патофізіологів. Він розвивав гіпотезу, що курс хвороби й оновлення залежать не тільки від причини, але і на опорі організму, який залежить перш за все умов нервової системи і сполучної тканини. Він продемонстрував, що сполучна тканина має захисну функцію в організмі і відіграє роль у його живленні. Він виявив ефективний метод заміни умови сполучної тканини за допомогою стимулятору, винайденого ним, який придбав йому всесвітню популярність. Богомолець написав багато робіт з біології, фізіології, і патології.