Розробка уроку на тему "Органічний світ Південної Америки"

 

 

Недогарський НВК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відкритий урок

з географії в 7 класі на тему:

 

 

«Своєрідність органічного світу материка. Природні зони. Висотна по­ясність в Андах. Зміна природних комплексів людиною.

Сучасні еко­логічні проблеми»

 

 

 

 

                            Підготувала:

                                                вчитель географії і біології                        

                                    Недогарського НВК

                            Радіонова О.В.

 

 

 

Урок 37

Тема: Своєрідність органічного світу материка. Природні зони. Висотна по­ясність в Андах. Зміна природних комплексів людиною. Сучасні еко­логічні проблеми.

 

Мета уроку:

Освітня: актуалізувати поняття «природний комплекс», «природна зона», «широтна зональність», «висотна поясність», «екологічні проблеми». Показати школярам особливості прояву широтної зональності природних комплексів на рівнинах Південної Америки та з’ясувати їх причини. Ознайомити з основними зональними типами ґрунтів, характерними представниками рослинності та тваринного світу кожної з природних зон материка. Ознайомити учнів з висотною поясністю природних комплексів в Андах.

Розвиваюча:  Розвивати у школярів інтерес до вивчення географії, вводячи в урок елементи цікавої географії та інтерактивні форми роботи. Розвивати логічне мислення учнів, вміння обґрунтовувати свої погляди, робити висновки та порівняння. Розвивати вміння учнів вільно користуватися різними джерелами географічних знань (підручником, картами атласу, малюнками, схемами), аналізувати та зіставляти їх.

Виховна: Сприяти формуванню світоглядних ідей про взаємозв’язки та єдність компонентів природи на основі матеріалу про процеси ґрунтоутворення та пристосованість живих організмів до умов навколишнього середовища. Сприяти екологічному вихованню школярів на основі матеріалу про зміну природних комплексів Південної Америки людиною та необхідністю їх охорони для всієї планети.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Основні поняття: сельва, савани та рідколісся, льянос, кампос, пампа, пустелі і напівпустелі, ліси помірного поясу, висотна поясність, антропогенний комплекс.

Обладнання:

• карта «Географічні пояси та природні зони світу»;
• атласи школярів;
•  комп′ютерний урок «Природні зони Південної Америки»;
• роздатковий матеріал;
• контурні карти;
• фотокартки із зображенням представників органічного світу Південної Америки;
• буклет «Тваринний світ Південної Америки»

 

Хід уроку

І. Організація классу

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

• Виконання тестових завдань (Додаток 1)
• Повторення географічної номенклатури (Фронтальне усне та письмове опитування)  (Додаток 2)
• Шифрограма (учні отримують набір літер, з яких потрібно скласти об′єкти гідрографії Південної Америки) (Додаток 3)

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Розповідь. «Країною чудес» називав у своєму романі «Загублений світ» пишні ліси Південної Америки відомий письменник-фантаст А. Конан-Дойл. Однак «країною

 

чудес» заслужено можна назвати не тільки ліси Амазонії, але й материк Південна Америка. Давайте краще дізнаємося про дивовижну природу материка.

 

IV. Вивчення нового матеріалу

Південну  Америку сьогодні відвідаємо,
Хащі  Амазонії, звичайно, навідаємо,
По протокам різним попливемо,
Й материк  тихенько обійдемо,
Анди підкоримо без зайвих слів,
І побачимо десятки островів
Ще й контраст природи ми відчуємо,
Якщо дуже сильно всі захочемо!

 

П л а н:

1.    Закономірності поширення природних зон в Південній Америці.

2.    Вологі екваторіальні ліси (амазонська сельва).

3.    Савани та рідколісся (кампос, льянос).

4.    Степи (пампа).

5.    Напівпустелі та пустелі.

6.    Висотна поясність Анд.

7.    Зміна природних комплексів людиною.      

 

1. Закономірності поширення природних зон в Південній Америці. (Евристична бесіда, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу»

•    Пригадайте, що таке природна зона?

•    Що є складовими елементами природної зони? (складання схеми)

Природна зона

 

                   Грунти            Рослинний світ           Тваринний світ

 

•    Від чого залежить зміна природних зон на рівнинах?

•    Пригадайте, в межах яких природних зон лежить Африка?

    Природна зона є великими природним комплексом зі своїми, притаманними лише їй компонентами природи: кліматом, ґрунтами, рослинністю та тваринним світом.

•    За картою «Географічні пояси та природні зони світу» з'ясуйте, які природні зони є на території материка. Які з них займають найбільшу територію?

•    Які однакові природні зони є в Південній Америці та Африці? Чим це пояснюється?

    Для рівнин Південної Америки (як і Африки) характерне чітке чергування природних зон від екватора в бік полюсів, тобто спостерігається широтна зональність. Але на відміну від Африки (яку екватор перетинає майже навпіл) екватор перетинає Південну Америку у північній її частині. Тому дзеркальне повторення від зони гілей спостерігається лише зони саван та рідколісь. Всі інші природні зони майже широтно змінюються на південь материка: степи (пампа),  напівпустелі та пустелі.

    Розміщення природних зон на материку зумовлюється не тільки географічною широтою, а й висотою над рівнем моря, впливом морських течій, перерозподілом опадів в зв’язку з рельєфом. Тому широтна зональність інколи порушується й природні зони витягуються вздовж меридіанів.

 

 

•    З’ясуйте, на яких територіях та з яких причин широтна зональність порушується.

    Холодна Перуанська течія призводить до формування вздовж західного підніжжя Анд зони тропічних пустель (пустеля Атакама). Розподіл опадів через

вплив Анд на південному заході материка визначає формування лише вздовж узбережжя Тихого океану невеликих площ субтропічних твердолистих лісів та чагарників, а також зони мішаних лісів. За горами, де опадів мало, виникли напівпустелі.

     З підняттям у гори змінюються температура повітря, тиск і вологість. Тобто з висотою швидко відбуваються зміни кліматичних умов, що призводить до зміни природних комплексів. Це явище отримало назву висотної поясності. Вона чітко простежується в Андах.  

 

2.    Вологі екваторіальні ліси (амазонська сельва). (Пояснення вчителя з використанням комп′ютерного уроку «Природні зони Південної Америки»)

    Зона вологих екваторіальних лісів (гілей),  як і в Африці,  лежить по обидві сторони від екватора на Амазонській низовині. Ці ліси в Південній Америці називають сельвою, що в перекладі з португальської мови означає ліс. Сельва вологіша від африканських лісів  та багатша на види рослин і тварин. Проте екваторіальні ліси обох материків мають побідні риси: вони вічнозелені та багатоярусні.

•    Які кліматичні умови характерні для зони гілей?

    Дерева ростуть на червоно-жовтих фералітних ґрунтах (як і в Африці). Тут налічується близько 40 тис. видів рослин. Особливо багато ліан, що стеляться по землі і переплітають дерева, а також орхідей, що чудово цвітуть. Дерева утворюють понад десять ярусів. Окремі з дерев досягають 80-100 м. У сельві поширені такі цінні дерева, як гевея, з якої виробляють природний каучук, хінне дерево, з якого отримують ліки, какао, з плодів якого виготовляють шоколад. Тут також ростуть динне дерево (папайя), ананас і банан. Трапляються і такі екзотичні рослини, як важке залізне і легке бальзове дерева, а також пуїзейро — рослина, що поселяючись на іншому дереві, згодом задушує його, обвиваючи немов мотузками.

     Розповідь супроводжується демонстрацією зображень рослин і тварин (Додаток 4) та повідомленнями учнів про рекорди органічного світу.

     На поверхні Амазонки живе найбільша плаваюча квіткова рослина – водяна лілія вікторія регія. Діаметр її велетенських листів становить 2 м. Такий листок може витримати до 50 кг ваги. З кореневищем листок зв’язаний товстим черешком довжиною понад 4 м. Велетенські квітки амазонської лілії мають діаметр 35 см, але цвітуть вони лише дві доби, міняючи колір: від сніжно-білого до рожевого та червоного.  

У сельві багатий світ тварин. Це справжнє царство комах та павуків. Кожного року вчені відкривають все нові й нові їх види. Тут комахи досягають великих розмірів. Так, у сельві живе найбільший в світі жук-титан з родини вусачів, що досягає 18 см, найбільша зелена сарана – 15 см, найбільший метелик великий блакитний морфо з розмахом крил 20 см. Проте унікальними є велетенські мурашки, що мають довжину тіла до 7 см. Рухаються вони ланцюжком, спустошуючи все навкруги. Після них лишаються лише пір’я, кістки птахів та змій, оболонки від яєць. В амазонській сельві відомий павук-птахоїд, що сягає 12-20 см. Має отруту небезпечну навіть для людини. Небезпечними є й мертві павуки: їх тіла вкриті волосками, що зберігають отруйні речовини кілька років.

 

 

 На деревах живуть численні види мавп. Але вони більш примітивні за будовою, ніж африканські. Людиноподібних мав немає зовсім. Це група широконосих мавп. Їх ніздрі розвернуті в боки. До них належать мавпа-ревун, павукоподібна мавпа, левовий тамарін, та найменша з мавп – карликова інгрунка. Довжина її тіла 15 см, а хвіст ще 20 см.

На гілках майже нерухомо висять догори ногами лінивці. Серед коріння дерев шукає собі поживу капібара (водосвинка) – найбільший з гризунів планети. Довжина її тіла сягає 1,3 м, маса – 50-60 кг. Є отруйні ящірки і жаби.

     Господарем сельви є анаконда – найдовша змія світу. Вона досягає довжини 11 м та маси 200 кг. Своїх жертв вона душить м’язами тіла. Велетенська змія може вполювати навіть каймана, затиснувши його петлями свого тіла, й проковтнути цілим. Місцеві жителі полюють на анаконду заради м’яса та жиру.

     Єдиний ворог анаконди ягуар – велика американська кішка. Довжина її тіла понад 1,5 м, хвіст – 70 см.

     У лісі багато птахів — папуги, тукани, великі хижі гарпії, крихітні колібрі. В амазонській сельві живе найменша та найкрасивіша пташка світу – колібрі. Їх вчені нараховують близько 320 видів. Найдрібніша – карликова колібрі – важить всього 2 г, а довжина її тіла разом з дзьобом і хвостом становить 5 см. Найбільша – велетенська колібрі – розміром з ластівку живе на Кубі. Харчуються ці птахи нектаром квітів, над якими здатні зависати, роблячи крилами до 20-100 рухів за секунду. Колібрі несуть й найдрібніші яйця масою 2 мг.

       Птахи звідси нікуди не відлітають (поміркуйте чому). Осідлий спосіб життя вплинув на будову птахів: хвости і крила в амазонських пернатих короткі. Вони літають повільно і на невеликі відстані. Вражає величезна кількість папуг.

     В Амазонці живуть піраньї – ненажерливі риби з родини коропів. Тіло високе, довжиною до 60 см. Дорослі риби усіяні золотавими цятками. Це зграйні тварини. Вони можуть нападати на інших риб, ссавців. Небезпечні для людини. Орієнтуються у просторі за допомогою гострого зору та нюху. Крапля крові тварини, що потрапила у 250-літровий басейн, через 30-40 секунд приводить риб у стан збудження. За кілька хвилин зграя піраній залишає від бика купку кісток. Найчастіше піраньї знищують хворих та поранених тварин. У зграї піраній часто виникають конфлікти. У бійках риби часто відкушують частини плавців, губ, жмутки тіла з боків. Такі рани загоюються за 4-6 діб. Риби, яких тримають в акваріумах, втрачають агресивність.

     Мешканцем Амазонки є також амазонський дельфін інія – найбільший представник річкових дельфінів. Довжина тіла дорослих тварин 1,2-2,5 м при масі 98-207 кг. Молоді дельфіни сірі, дорослі – зовсім білі. Очі дуже маленькі, але зір гострий. Проте основним органом чуття є слух. Для полювання та орієнтування під водою використовують ультразвук. Між собою спілкуються клацанням, криками, лаянням, хниканням, але не свистом. Плавають інії доволі повільно: від 1,5 до 22 км/год. Можуть вистрибувати з води на 1 м. Пірнаючи, залишаються під водою до 2 хв. Під час видиху пускають невеликі фонтани. Живляться дрібною рибою, з'їдаючи її 9-12 кг за добу. Також полюють на річкових черепах та крабів. Ворогами іній є каймани, анаконди, ягуари.

     Природні умови амазонських лісів дуже складні, незвичні для європейців. Тропічна лихоманка, отруйні комахи та змії, болота, крокодили, піраньї, інші хижаки — створюють безліч небезпек для людини. Тільки місцеві племена індіанців почувають себе тут вдома.

     Амазонська сельва страждає від людської діяльності. У лісі добувають цінні породи деревини, займаються мисливством, рибальством, заготовляють каучук з гевеї. Великі площі гілеї винищені під орні землі та будівництво.  

 

 

3. Савани та рідколісся (кампос, льянос). (Пояснення вчителя з використанням комп′ютерного уроку «Природні зони Південної Америки»)

Зона саван та рідколісь займає Гвіанське і Бразильське плоскогір'я та Орінокську низовину.

•    У межах якого кліматичного поясу сформувалася зона саван та рідколісь?

•    Які особливості субекваторіального клімату?

     Тут, як і скрізь в субекваторіальному поясі, є сухий і вологий сезони. У саванах Північної півкулі, що дістали назву льянос (у перекладі з іспанської мови — рівнина) більш триваліший сезон дощів. Тому тут більше дерев, ніж у саванах Південної півкулі, які називають кампос (поле). В кампосі серед трав трапляються поодинокі кактуси, молочаї, мімози, в льяносі — різні види пальм. Ґрунти —  червоні фералітні та червоно-бурі.

     У долинах річок ростуть вічнозелені галерейні ліси, що за складом рослинності й тваринного світу нагадують тропічні вологі ліси. Чим далі від Атлантичного океану, тим більше змінюється рослинність саван. На заході вони переходять у чагарникову савану, де трапляється дуже тверде дерево кебрачо (в перекладі означає «зламай сокиру»).

     Тваринний світ саван Південної Америки значно бідніший тваринного світу Африки. Тут немає великих табунів копитних. З травоїдних водяться низькорослі олені, тапіри, свині-пекарі. З хижаків — ягуар і пума (лев Нового Світу).

     Місцевим «санітаром» є броненосець, який живиться мертвечиною, а при небезпеці швидко згортається в кулю й заривається в землю. Ласує термітами мурахоїд. Своїм довжелезним півметровим язиком він здатен потрапити у найменші щілини, а потім з налиплими комахами втягує його в рот по 160 разів за хвилину.

     Найбільшим птахом саван є нанду, який зовні нагадує страуса. Проте він значно менший за нього: має зріст до 1 м, а важить 18-20 кг. Яйця нанду відкладає у гніздо на землі. Самиця несе по 20-50 яєць, які насиджує самець. Індіанці полювали на нанду на конях і з ласо заради розваг та м’яса.

     Савани Південної півкулі дуже змінені діяльністю людини. На зміну рослинності саван прийшли плантації кави та арахісу, батьківщиною якого саме і є місцеві савани. Також великі площі займають міста та райони видобутку корисних копалин.  

 

4. Степи (пампа). (Пояснення вчителя з використанням комп′ютерного уроку «Природні зони Південної Америки»)

     На південь від саван у нижніх течіях річок Парана та Уругвай розкинувся субтропічний степ, який у Південній Америці називають пампою (з мови індіанців — рівнина). І справді, це дуже рівна територія. Величезний безлісий степ настільки одноманітний, що у мандрівника складається враження, ніби він заблукав, кружляє на одному місці. Східна і західна частини пампи розрізняються лише кількістю опадів. У західній частині дощів менше, і тут пампа досить жарка, є місця, де зовсім відсутня рослинність. На сході у пампі більше опадів й багатша рослинність.

     На родючих червонувато-чорних ґрунтах, що утворилися в умовах вологого субтропічного клімату, переважають злаки — ковила, пампасова трава, а також дике просо.

     Тваринний світ пампи порівняно бідний. Тут добре почувають себе безгорбі верблюди гуанако. Є кілька видів оленів. Дуже багато гризунів, броненосців, трапляються пампаська кішка і схожа на ховрашка тварина — урон. Пампа — місце зимівлі численних північноамериканських птахів, але зимують тут і птахи з півдня. Подекуди трапляється й нанду. Найбільшими

 

травоїдними тваринами пампи є здичавілі коні мустанги, що були завезені ще конкістадорами у XVI ст.

     Пампа дуже змінена господарською діяльністю людини. Східна частина, яка більш зволожена, практично повністю розорана. Тут вирощують пшеницю. У західних, більш посушливих районах, займаються скотарством.  

 

5. Напівпустелі та пустелі. (Пояснення вчителя з використанням комп′ютерного уроку «Природні зони Південної Америки»)     Південна, звужена частина материка, що лежить у помірному поясі, дістала назву Патагонії. На її сході великі простори займають напівпустелі і пустелі, вкриті злаковими травами і вічнозеленими чагарниками, що утворюють щільні зарості. Ґрунти тут бурі, малородючі.

     У Патагонській пустелі багато гризунів і плазунів. По берегах річок трапляється хутровий гризун — нутрія. Є дрібні броненосці, лама гуанако, нанду. Серед хижаків водяться пума, гривастий вовк. Живе тут і патагонська сіра лисиця, яка споживає рослинну їжу і вміє лазити по деревах. Патагонські пустелі та напівпустелі нині є найбільшим районом вівчарства у Південній Америці.   

 

6. Висотна поясність Анд. (Пояснення вчителя з використанням комп′ютерного уроку «Природні зони Південної Америки»)

•    Поміркуйте, в Андах чи горах Африки більш повно представлена висотна поясність ландшафтів. Чому ви так вважаєте?

     Чим вищі гори і чим ближче вони до екватора, тим більше природних поясів від підніжжя до вершини. В Андах у районі екватора вологі екваторіальні ліси піднімаються до висоти 1500 м над рівнем моря. Вище екваторіальні ліси змінюються поясом гірських лісів, де температура не перевищує +15 ... +20 °С, а опадів буває до 3000 мм. Тут ростуть деревовидні папороті, бамбуки, ліани, хінне та інші дерева. Вище 3000-4000 м, де панують холодні вітри і температура знижується до +10 °С, лежить пояс криволісся з низькорослих дерев і чагарників. На плоскогір'ях високо в горах розташовані сухі холодні степи і напівпустелі, які називають парамос. У парамосах переважають посухостійкі дерновидні злаки і подушкоподібні рослини. На висотах понад 5000 м поширені багаторічні сніги і льодовики.

Учні перемальовують до зошитів схему висотної поясності в Андах

     Тваринний світ Анд порівняно бідний. Тут досить поширеними є лами — гуанако, вігонь і власне лама, а також свійська лама — альпака, яку розводять заради вовни та використовують як в'ючну тварину. З-поміж великих тварин трапляються андський (очковий) ведмідь, сніговий баран, серед гризунів — шиншила. На них полюють пуми, гірські лисиці та найбільший хижий птах — кондор. Розмах його крил досягає трьох метрів.  

 

7. Зміна природних комплексів людиною. (Стисла інформація вчителя. Обговорення екологічних проблем різних природних зон материка)

     Активна господарська діяльність у Південній Америці почалася з XVI ст. у зв'язку з колонізацією материка європейцями. Особливо вона посилилася у ХІХ-ХХ ст., коли молоді незалежні держави почали розвивати свою економіку. Найбільшою екологічною проблемою нині є знищення амазонських лісів, розораність саван, пампи, витоптування трав'яного покриву численними отарами свійських тварин тощо. Все це призвело до збіднення рослинності і тваринного світу, ерозії ґрунтів тощо.

•    Які з екологічних проблем Південної Америки мають глобальне значення? Поясніть чому.

 

 Стурбовані цим уряди багатьох держав розробили програму заходів з охорони природи. У багатьох природних комплексах були створені заповідники, національні парки у інші природоохоронні території. Площа ділянок, що охороняються, складає лише 11 % території материка. Створено близько 200 заповідників і національних парків.

 

V. Узагальнення та корекція знань з вивченої теми

• Запитання та завдання для усного контролю знань: (Усне опитування)

• Які природні зони в Південній Америці займають найбільшу площу? Чому?

• Чим пояснюється виняткове багатство і різноманітність органічного світу сельви? У чому полягає роль лісів Амазонії для газообміну атмосфери Землі?

• У чому полягають відмінності між саванами Північної і Південної півкуль на материку? Чим обумовлені ці відмінності?

• Які особливості природи берегових пустель Південної Америки?

• Яка природна зона Південної Америки, на ваш погляд, є найбільш сприятливою для життя людей?

• Від чого залежить кількість висотних поясів у горах?

• Зміна яких компонентів природи найбільш помітна в міру просування від підніж гір до вершин?

• У яких природних зонах Південної Америки найбільш помітні зміни, пов’язані з господарською діяльністю людей? Чим це обумовлено?

 

VІ.  Підсумок уроку

•    У Південній Америці налічується більше природних зон, ніж в Африці чи Австралії. Найбільшу площу займають вологі екваторіальні, савани та рідколісся, степи та напівпустелі.

•    Найбагатші рослинність і тваринний світ у вологих екваторіальних лісах. Савани та рідколісся Південної Америки бідніші за видовим складом рослин і тварин,   ніж савани Африки.

•  Для Анд характерна висотна поясність. Кількість висотних поясів залежить від висоти гір і природної зони у їх підніжжі.  

 

VІІ.  Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал теми в підручнику

Нанести на контурні карти природні зони Південної Америки

Випереджальне завдання: Підготувати повідомлення про країни Південної Америки: Бразилію, Аргентину, Чилі

        Слово вчителя:

Ітак, друзі, прийшла пора прощатись.
І хочу я вам побажать:
Завжди із запалом навчаться,
Завжди з бажанням працювать.
А ще – радіть й не сумувать.