Розробка уроку "Я син народу,що вгору йде"

 

 

 

      «Я син народа,

          що вгору йде»

      (для 7-9 класів)

 

 

 

 

 

                                          Підготувала вчитель

                              української мови та літератури      

            Вікторівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

                                        Медвідь Г.Б.

Мета: збагатити знання учнів про І. Франка; заповнити серця учнів гордістю за те, що вони — зем­ляки Великого Каменяра; виховувати патріотизм, наполе­гливість, працьовитість, бажання займатися самоосвітою, бути досконалою людиною.

 

   Зала святково прибрана. У центрі сцени — портрет Івана Франка, над ним — ук­раїнський рушник, на якому — дати: 1856—1916 pp. На столі — квіти. На стінах вислови про І.Франка:

                                         «Іван Франко – мов рух стихії,

                                            Що творить в нас і серед нас,

                                            Що будить сили молодії,

                                            Руйнує зло, живуть надії

                                            На Україні в лютий час!» (М.Вороний)

«Заглиблений у книг нових і давніх стоси,

Він слухав голоси з низин і з-понад хмар,

І хоч хитався він, та мав високий дар

Гніт ненавидіти і люд любити босий.»(М.Рильський «Франко»)

                     «Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України і людськості». (М.Рильський)

«Як мечем, воював він словами,

То пророчив, то вчив як учитель,

То, як батько помежи синами

Пробував і творив поміж нами,

Правди й волі безсмертний служитель.

Він не гнувся під праці вагою

І ніколи її не цурався.

Як лицар, серед лютого бою,

На бій – полю поляг головою,

Але духом в безсмертя піднявся»(Б.Лепкий «Іванові Франкові»)

  (Звучить пісня «Краю мій леле­чий»).

Ведучий.   Краю   мій   рідний, скільки в тобі чарівності й краси.

 Ведуча.   По   твоїх   квітучих просторах гордо несе свої води бурхливий Черемош, тебе прик­рашають високі вежі древнього Львова, зелені   пагорби   пра­давнього Дніпра, золоті степи Півдня, співуче Прикарпаття.

Вчитель. Галичина дала світові багато визначних людей. Серед них яскравою постаттю є Іван Франко - класик української літератури, геніальний письменник, перекладач, публіцист, громадський і просвітницький діяч, який своєю невтомною працею будив і зміцнював національну свідомість українців.

      На уроках української літератури ми вже знайомились із цією видатною особистістю. Але щоб ви краще зрозуміли його творчість, ми сьогодні проведемо невеличку мандрівку сторінками творчості Івана Яковича Франка.

Будьте дуже уважними, вдумайтесь у ті слова, які прозвучать на цьому уроці. Щоб ви теж могли вкласти свою часточку для того, щоб наш народ ішов завжди вгору.

     Отже, темою сьогоднішнього уроку є слова Великого Каменяра «Я син народа, що вгору йде.»

Учень1. У цім селі, що мов гніздечко

Ласкаво тулиться до гір,

Для мене соловей щебече,

Підносить мрію вище зір.

Тут все мені і рідне й миле.

І ще з колиски дороге.

Спішу до школи, мов на крилах

Що у саду біліє ген.

Спішу – і дивиться на мене

Неначе вчитель Каменяр.

Він тут бував у час нужденний,

Приносив людям слова дар.

В тім слові промені ранкові,

Надія, віра в кращий час.

Складаєм  шану ми Франкові,

Сьогодні він мов серед нас.

Учень2. А як мільйонів куплений сльозами,

День світла й волі засвітає,

То, чень, в новім, великім людськім храмі

Хтось добрим словом і мене згадає.(Іван Франко)

        Учень3.Під небом миру в сонцем даль залиту

Звучить хода весела і дзвінка...

У нашім серці буде вічно жити

Ім'я безсмертне Великого Каменяра.

Вчитель. Крізь простір і час долинули до нас пристрасні слова Великого Каменяра,осяяні сподіваннями на те, що його важка праця в ім’я кращого майбутнього народу не пропаде даремно, буде оцінена наступними поколіннями людей.

З нагоди 160-річчя від дня народження Івана Яковича Франка не тільки згадують, з гордістю називаючи сина України національним генієм, а й вдумливо вивчають його літературну спадщину.

    Геніальність митця виявляється в тому, що його твори і через століття хвилюють і захоплюють.

Ведучий. Іван Франко - європейський геній - встає сьогодні з нами за збереження української держави, яку він будував своєю титанічною, каменярською працею.

За обсягом знань, багатством лексичного запасу він був енциклопедією, а за працьовитістю, результативністю та глибиною мислення його визначають титаном думки і праці. Людству він залишив понад 5 тисяч оригінальних і перекладних творів, статей, рецензій.

Ведуча.Пильним, активним вгляданням в майбутнє є вся творчість геніального українського мислителя - письменника – вченого, прокладача шляхів, рубача нетрів і знищувача скель – того, кого народ заслужено назвав славним іменем «Великого Каменяра».

Учень4. Лиш діло робіть! Не по ваших словах

Колись вас судитимуть люди;

Лиш трудом залізним мурований шлях

Заслугою вашою буде.

Учень5. Лиш в праці мужа виробляєсь сила,

Лиш праця світ таким, як є, створила

Лиш в праці варто і для праці жить.(Іван Франко)

Ведучий. Понад 40 років працював І. Франко на терені української і світової літератури і науки. Якби зібрати всі твори, перекладені Франком (знав 15 мов і робив з них переклади) можна було б укласти багатотомну антологію світової поезії.

Ведуча.За обсягом перекладених творів з різних літератур І. Франко не має собі рівного у світовій літературі.Та попри все – Франко залишається Франком. Стоїть у нашій культурі – як людська совість, як наш національний докір. Він був і залишається Вічним Революціонером. Для нас, що вічно бунтуємо і ніяк не можемо заспокоїтись. Для всіх скривджених і принижених. Навіть сьогодні.

(Франко іде дорогою в напрямку місця подій . Одягнений у вишивану сорочку, за плечима дорожня торбина. Виходить на авансцену. До нього долучаються четверо читців, які довільно розташовуються за ним).

Франко.Не довго жив я в світі ще,

              Та встиг чимало вже зазнати .

               Не що й дало мені життя,

               Та все ж дало досить багато.

                           Дало мені пізнать  добро,

                           Дало побачить світ науки,

                           Бажання правди у душі

                           І дві тверді робочі руки.

            Дало і приязнь, і любов

            Взаємну, хоч і нещасливу,

            Сказало: «Сій, хоч не твойов

           Руков  пожате буде жниво!»

                         І ворогів дало, котрі

                         Кленуть і тиснуть мя, бо сильні;

                         Дало й прихильників, котрі

                        Найбільш самі собі прихильні.

             Та над усе ціню я ту

            Малую мірку мук і болю,

             Котрі прийняв я в сім життю

             За правду, за добро, за волю.

Читець1.Обриваються звільна всі пута,

               Що в’язали нас з давнім життєм;

               З давніх брудів і думка розкута,-

               Ожиємо, брати, ожиєм!

            Читець2.Ожиємо новим ми,повнішим,

                             І любов’ю огрітим життєм;

                            Через хвилі мужні та   бурхливі

                            До щасливих країв попливем.

Читець3.Через хвилі нещасть і неволі,

                 Мимо бур,пересудів,обмов,

                 Попливем до країни святої,

                Де братерство,і згода,й любов.

                     Читець4.Наша ціль – людське щастя і воля,

                                      Розум владний без віри основ,

                                      І братерство велике,всесвітнє,

                                      Вільна праця і вільна любов. 

Всі. Єднаймося,братаймося

        В товариство чесне,

        Най братерством,щирим трудом

         Вкраїна воскресне!  

Ведучий.Творчість Івана Франка стала частиною культурних надбань народу. Вона є невід’ ємним компонентом знань школяра, студента, вченого, робітника, службовця, селянина.

      Сьогодні український народ, якому письменник подарував своє гаряче серце, сповнене глибоких тривог за майбутнє, подвижницьку працю всього життя, з безмежною вдячністю схиляє голову перед його мужністю, сміливістю, працьовитістю.

Ведуча.Численні публікації івано-франківських істориків-краєзнавців висвітлюють неодноразові відвідини Прикарпаття Каменярем. На його честь місто Станіслав  у листопаді 1962 року перейменовано на Івано-Франківськ, а Станіславську область – на Івано-Франківську.

В області встановлено понад 50 пам’ятників І.Франку, на будівлях, пов’язаних з життям і творчістю письменника, відкриті меморіальні дошки. Іменем Каменяра названо обласний музично-драматичний театр, біля якого височіє величезний монумент, який став візитною карткою Івано-Франківська.

Ведучий.Ім’я українського класика з 1956 року носить обласна універсальна наукова бібліотека – інформаційний, культурно-просвітницький та науково-методичний центр регіону. Іменем Франка названо одну з центральних вулиць обласного центру, на якій з 1978 року стоїть погруддя письменника. В літературному музеї Прикарпаття є експозиція, присвячена І.Франку. Кілька років тому міськвиконком започаткував літературну премію імені Івана Франка.

Ведуча.Група науковців та краєзнавців підготувала до видання енциклопедичний довідник «Івано-Франківськ та іванофранківці», який був приурочений до 150-річчя від дня народження письменника.

Ведучий.На шляхах нашої суверенності І.Франко повинен бути з нами. Він вчить нас бути людьми серед людей. Сьогодні його ми ще знаємо мало. Дуже непросто осягнути глибину і вишину, панорамність, передбачливість і пересторогу, які живуть у творах Каменяра.

  Ведуча.Приспані не так роками, як запопадливими чиновниками, рядки Франкових книг стоять на чатах, готові прислужитися спадкоємцям його ідей. Тільки істинних, а не перекручених ідей.

Учень6. Живи, Іване, сину, Якова

Живи, Іване, сину, Якова,

Хрещений потом і слізьми.

Твори, хай наша доля шлакова

Народить крицю в надрах тьми.

                Живи, проклятий недолугою,

                 Лячною підлістю тхора;

                 Твори, наповнений потугою

                  Любові, мудрості, добра!

Живи, прикований до молота,

Камінням битий звідусіль.

Твори, нехай душа розколота

Дає словам цілющий біль.

                     Живи, стережений жандармами,

                     Шпиками вітаний щодня;

                     Твори, поганьблений бездарними,

                      Червивими, як порохня!

Живи, навідуваний хворою

Печаллю темної пори;

Твори, болящий непокорою

І справедливістю, твори!

                        Живи, між дурнями надутими,

                         Що пнуться в генії, живи;

                         Твори, навік припнутий путами

                         До купи злої мурашви!

Живи, підносячи розплющену,

Побиту честь і чистоту;

Твори, задивлений в будущину,

В святої людськості мету!

                         Живи, незламаний за ґратами,

                         Розп’ятий на твердій журбі;

                         Твори! Тебе народ читатиме

                        І воскресатиме в тобі!

                                                   Д.Павличко         

Ведучий..Йому   судилася   доля   незвичайна:   син сільського коваля, він, завдяки таланту, винятковій твердості переконань і титанічній праці, піднісся до вершин світового мистецтва, відобразив у своїй твор­чості  найглибші  почуття,   переживання  і  мрії ук­раїнського народу, що дає повне право сказати про нього: це був справжній, народний співець.

Учень7.Франкове слово — душа жива.

Хвалу поету народ співа.

По всьому світу, як грім гримить:

«Знай: лиш боротись — то значить жить».

(Звучить «Гімн Каменяреві» муз. А. Кос-Анатольського, сл. Р. Братуня).

   Ведуча.Багатогранність таланту І.Франка більш ніж дивовижна. В одній особі поєдналися  поет, прозаїк і драматург, перекладач і літературний критик, історик і теоретик літератури, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф та економіст, один з найважливіших політиків Галичини кінця 19-початку 20 ст.

Ведучий .«Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював І.Франко і в якій він би не був великий», - так високо оцінив діяльність нашого талановитого краянина Павло Загребельний.

Учні читають поезію Р. Пастуха:

1.Стирає час міста і роки,

Як невгамована ріка,

Але не може стерти кроки

 у вічність велета Франка.

               2.Його суремне й переможне «Нам пора!»

                  Розбурхало вершини і низини.

                 Яка від їх удару встояла зоря?!

                Яка б не розкололася крижина?!

3.Франка шануючи, себе питаймо ми,

Чому ще не прозріли після льоху,

Лінуємось і словом сильним, і кістьми

Його гостинець вимести від моху?

                 4.Ні Вашингтон, ані Москва, і ні титан,

                   Лиш ми самі збудуєм хату.

                   Про це нагадує щоразу нам Іван,

                   Коли ідем до нього, мов на свято.

5.Під небом миру в сонцем даль залиту
звучить хода весела і дзвінка...
У нашім серці буде вічно жити
ім'я безсмертне рідного Франка.

Школярі кладуть квіти і калину біля портрета І.Франка. Вони виконують народну пісню "Ой, у лузі червона калина", пісню "Не пора, не пора..." на слова І.Франка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Добрий день, Поете!

Ти не впізнав мене? Це я, твоя шанувальниця, прийшла до тебе із землі Галицької, щоб вклонитись тобі.

   Як довго я йшла до тебе! Стільки разів обіцяла відвідати тебе, та не складалось якось…

   І ось я тут, біля тебе, в твоїх рідних Нагуєвичах. Від хвилювання тремтять руки, в яких тримаю осінні квіти. Підходжу ближче, кладу їх до підніжжя твого пам’ятника.

     Крім квітів, я принесла тобі мою любов, мою шану, моє захоплення. Ти увійшов у моє життя разом із захоплюючою казкою «Лис Микита». Багато казок мені читала мама і бабуся, а я чомусь найбільше полюбила твою. Не можу тепер пояснити, чому, тільки легко запам’ятовувалась вона, і я окремі уривки пам’ятаю до цих пір…

      Разом з екскурсоводом іду в твій музей, бачу твої речі, твої книжки  і в серці звучить твоя пісня «Час рікою пливе»…

      Так, час збігає дуже швидко, і ось уже 100років Україна без тебе, але з твоїми творами, твоєю Вірою, твоєю Правдою, твоїм благословенням.

    Я принесла тобі не тільки квіти, але й маленьку грудочку землі із мого рідного села, яке дало життя відомому на Україні поету Степану Пушику. Може, колись будуть із Нагуєвичів твої нащадки прямувати до Вікторова вклонитись йому…Може, бо до поетів в українського народу особливе ставлення. Він їх має за пророків…

    Моя нога ступає по тій землі, де ти прийшов у світ, де співала тобі мати про Ганусю, Шумильця, вінки…

    Поволі згасає осінній день, і ми прощаємось з тобою. Ти залишаєшся чекати інших шанувальників, а ми повертаємось додому, несучи у серці незабутні враження про зустріч з тобою, наш любий Каменяре!